Browsing by Author "Басиста, І. В."

Now showing 1 - 5 of 5

ПЕРСПЕКТИВИ ТА НЕВІДВОРОТНІСТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ, ГЕНОЦИДУ, АГРЕСІЇ ТА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ (ДІЯЛЬНІСТЬ СПІЛЬНОЇ СЛІДЧОЇ ГРУПИ З РОЗСЛІДУВАННЯ ТЯЖКИХ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ (JIT); СПІВРОБІТНИЦТВО ІЗ МІЖНАРОДНИМ КРИМІНАЛЬНИМ СУДОМ; ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТРИБУНАЛУ AD HOC ТОЩО) (ПРОДОВЖЕННЯ ОГЛЯДУ)
(2023) Стратонов, В. М.; Басиста, І. В.; Власова, Г. П.; Stratonov, V. M.; Vlasova, Н. P.; Basysta, I. V.
Даною науковою розвідкою зроблено спробу продовжити, започаткований ще весною 2022 року, цикл оглядів щодо перспектив та невідворотності відповідальності за вчинення воєнних злочинів, геноциду, агресії та злочинів проти людяності. У цьому ракурсі, поряд із переконаннями щодо можливості притягувати до відповідальності за порушення міжнародного права на підставі універсальної юрисдикції, розкрито стан справ із створенням Міжнародного трибуналу ad hoc для покарання за злочин агресії та проаналізовано крайні на сьогодні ініціативи у цій царині. Розвинуто судження про дієву наслідковість наявних звернень України до міжнародних судів, співпрацю із Міжнародним кримінальним судом та участь у Спільній слідчій групі з розслідування тяжких міжнародних злочинів в Україні (JIT). Констатовано, що наявні позови, триваючі розслідування та майбутні розгляди у МКС та Міжнародному трибуналі переслідують й таку мету, як відшкодування заподіяної Україні та українцям шкоди. Однак кінцевої моделі ще не узгоджено, хоча напрацюваньє вдосталь. 26 січня 2023 року вже і ПАРЄ окреслила, яким має бути майбутній механізм компенсації збитків Україні.Аргументовано, що досі практично не вирішеним залишається питання підвищення ефективності пошуку тих активів, котрі мали б бути замороженимита конфіскованими, бо такі кроки здатні не лише фінансово гальмувати російську злочинну військову машину, але й дозволять вдало запустити механізм компенсації збитків. Обґрунтовано, що нагальною і такою, що мала б бути імплементованою й до українського законодавства є європейська ініціатива, котра оприлюднена директивою Єврокомісії щодо гармонізації кримінальних злочинів та покарань за порушення обмежувальних заходів ЄС.Акцентовано, що за означених реалій, варто й зрозуміти та вірно оцінити справжні спонуки до дії, коли влада країни-агресора розпочала процедуру денонсації міжнародних договорів, з яких її ще не виключила Рада Європи.
ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА НА ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ
(2023) Басиста, І. В.; Галаган, В. І.; Удовенко, Ж. В.; Basysta, I. V.; Galagan, V. I.; Udovenko, Z. V.
У цій публікації поставлено за мету переконати опонентів в тому, що здійснюючи функцію процесу- ального керівництва, прокурор, серед іншого, вправі брати й особисту участь у розслідуванні, бо ж є від- повідальним за його результати. І коли наявна ситуація можливої втрати доказів, знищення їх джерел тощо через зволікання у часі, то очевидною і логічною є ініціатива прокурора, котра має своїм резуль- татом особисте провадження ним відповідних процесуальних дій у межах наданих йому повноважень. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів використано таку сукуп- ність методів: формально-логічний, аналізу та синтезу, вибірку, порівняльно-правовий, прогнозування. Результатами такої діяльності є: 1) з’ясовано, що дати ґрунтовну відповідь на задекларовану у її назві дилему можливо лише за умови врахування тих законодавчих положень, судових позицій та тлумачень, а також авторських роздумів і концептуальних розумінь, які дозволяють сформулювати переконання у тому, що цілком закономірно та логічно, що прокурор, котрий є процесуальним керівником за КПК Укра- їни, має широкі повноваження щодо проведення окремих процесуальних дій у кримінальному провадженні та всього розслідування в цілому; 2) констатовано, що внесення відомостей до ЄРДР дозволяє проку- рору здійснювати свою процесуальну діяльність в межах першої стадії кримінального провадження – досудового розслідування; 3) доведено, що проводячи всі дії, передбачені частиною 2 статті 36 КПК України, та здійснюючи інші повноваження, визначені для нього КПК України, прокурор, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі, реалізуючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, апріорі не виходить за межі наданих йому повноважень. Висновки: зазначена процесуальна діяльність прокурора водночас служить виконанню завдань кримінального провадження і переслідує мету – створення передумов для встановлення істини. Проводячи певні процесуальні дії після внесення відомостей до ЄРДР, у випадках, коли для них прокурор є належним суб’єктом, вести мову про певні хиби у сформованій ним доказовій базі, лише за ознакою неналежного суб’єкта, не доводиться. The purpose of this publication is to convince the opponents that, performing the function of procedural management, the prosecutor, among other things, has the right to take a personal part in the investigation, because he is responsible for its results. And when there is a situation of possible loss of evidence, destruction of their sources, etc. due to delay in time, the initiative of the prosecutor is obvious and logical, which results in his implementation of relevant procedural actions within the limits of the powers granted to him. In order to achieve the stated goal and obtain appropriate results, the following set of methods was used: formal-logical, analysis and synthesis, sampling, comparative-legal, forecasting. The results of such activities are: 1) clarified that it is possible to give a thorough answer to the dilemma declared in the title only if we take into account those legislative provisions, court positions, and interpretations, as well as the author’s thoughts and conceptual understandings, which allow us to formulate the conviction that it is quite natural and logical, that the prosecutor, who is the procedural manager under the Criminal Procedure Code of Ukraine, has broad powers to conduct individual procedural actions in criminal proceedings and the entire investigation as a whole; 2) it has been established that entering information into the EDPR allows the prosecutor to carry out his procedural activities within the first stage of criminal proceedings - the pre-trial investigation; 3) it has been proven that by carrying out all the actions provided for in part 2 of Article 36 of the Criminal Procedure Code of Ukraine and exercising other powers determined for him by the Criminal Procedure Code of Ukraine, the prosecutor, regardless of the place of the prosecutor’s office in the system of the prosecutor’s office of Ukraine or the administrative position held by the prosecutor in the prosecutor’s office, implementing procedural management of the pre-trial investigation, a priori does not go beyond the powers granted to him. Conclusions: The applied formal-logical method managed to generalize that the already mentioned procedural activity of the prosecutor simultaneously serves to fulfill and pursues the fulfillment of the tasks of criminal proceedings. And precisely based on the results of the above analysis and synthesis, the applied sample succeeded in formulating the conclusions that, when carrying out certain procedural actions after entering information into the Public Prosecutor’s Office, in cases where the prosecutor is the proper subject for them, talk about certain errors in the evidence formed by him base, only on the basis of an improper subject, is not proved.
ПОЛОНЕНІ УКРАЇНЦІ, ДОЛЯ ЗАМОРОЖЕНИХ РОСІЙСЬКИХ АКТИВІВ ТА ОБЛІК ЗАВДАНИХ ЗБИТКІВ І ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ЯК ЧАСТИНА ІЗ ПИТАНЬ, КОТРІ ПОТРЕБУЮТЬ НАГАЛЬНОГО ВИРІШЕННЯ (ПРОДОВЖЕННЯ ОГЛЯДУ)
(2025) Стратонов, В. М; Stratonov, V. M.; Басиста, І. В.; Basysta, I. V.; Сав’юк, О. В.; Savyuk, O. V.
Публікація належить до серії оглядів, які вже неодноразово реалізовані авторами щодо таких болючих українських реалій, як: що робимо для того, щоб полонені росією українці повернулися до звичного життя, а росія, за вчинені тяжкі міжнародні злочини, понесла належне покарання; чому слід бути переконаними, що українці зможуть відновити втрачене житло, а російські знерухомлені активи мають правове підґрунтя стати (і вже отримані від них прибутки є) частиною фундаменту не лише для відбудови України, а й для зміцнення її оборонного потенціалу тощо. Констатовано, що анонсована ще 18 квітня 2024 року віце президентом Єврокомісії можливість використання російських активів, як застави для надання кредитів Україні, вже практично одноразово реалізована у перших числах 2025 року. Відстежено, що адміністрування Реєстру збитків, завданих агресією росії проти України (RD4U), який створений Радою Європи 12 травня 2023 року, є належним, а його нові функції відповідають наявним запитам українців.
ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ ТА ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ: ОСОБЛИВОСТІ, ПЕРЕБІГ ТА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК
(2023) Басиста, І. В.; Дроздов, О. М.; Стратонов, В. М.
У цій публікації поставлено за мету переконати опонентів в тому, що у запропонованій на роз- гляд членам Науково-консультативної ради при Верховному Суді правовій ситуації її фактичний контент свідчить про відсутність визначених складових критерію для констатації, що міжна- родною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено порушення Украї- ною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів, використано таку сукупність методів: формально логічний, аналізу та синтезу, вибірку, порівняльно-правовий, прогнозування. Результатами такої діяльності є: 1) з’ясовано, що чинним КПК України для апеляційної інстанції та Верховного Суду передбачено «процесуальні нагоди» та підстави для перегляду судових рішень в цілому, котрі ухва- лені (постановлені) внаслідок розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з точки зору їх законності та обґрунтованості, в межах апеляційної та, відповідно, касаційної скарг; 2) констатовано, що якщо цими «процесуальними нагодами» суд та учасники провадження скористалися, але наявні порушення залишилися не ліквідованими, то лише вичер- павши всі національні механізми оскарження, у кінцевому результаті виникає можливість для учасників звернутися до ЄСПЛ; 3) доведено, що якщо ж такого звернення не було або ж воно наявне, але у результаті його розгляду ЄСПЛ не констатовано порушення статті (ей) ЄКПЛ (у тому числі із причини, що за національним законодавством тривав розгляд за нововиявленими обставинами, тобто у цій частині доводів заяви до ЄСПЛ не було вичерпано національних механіз- мів оскарження), то відсутня виключна обставина, передбачена пунктом 2 частини 3 статті 459 КПК України, яка надає Великій Палаті Верховного Суду підставу для перегляду судових рішень і втручання у них. Висновки. Не вважаємо, що у запропонованому на розгляд членам НКР при Вер- ховному Суді випадку для Великої Палати Верховного Суду наявна правова підстава втручатися у судові рішення шляхом їх перегляду та реалізовувати провадження за пунктом 2 частини 3 статті 459 КПК України. This publication aims to convince opponents that in the legal situation proposed for consideration by the members of the Scientific Advisory Council at the Supreme Court, its actual content indicates the absence of certain components of the criterion for stating that an international judicial institution, whose jurisdiction is recognized by Ukraine, has established a violation by Ukraine of international obligations when deciding this case by the court. To achieve the declared goal and obtain proper results, the following set of methods was used: formal-logical, analysis and synthesis, sampling, comparative-legal, forecasting. The results of such activities are: 1) it is clarified that the current Code of Criminal Procedure of Ukraine for the appellate instance and the Supreme Court provides for “procedural opportunities” and grounds for reviewing court decisions as a whole, which were adopted (decided) as a result of considering an application for reviewing a court decision on newly discovered circumstances, from the point of view of their legality and validity, within the limits of appeal and, accordingly, cassation complaints; 2) it is stated that if the court and the participants in the proceedings took advantage of these “procedural opportunities,» but the existing violations remained not eliminated, then only having exhausted all the national mechanisms of appeal, in the end there is an opportunity for the participants to apply to the ECHR; 3) it is proved that if there was no such appeal or it is available, but as a result of its consideration by the ECHR, no violation of Article (e) ECHR (including due to the fact that the national legislation continued consideration under newly discovered circumstances, that is, in this part of the arguments of the application to the ECHR, national appeal mechanisms were not exhausted)there is no exceptional circumstance provided for by paragraph 2 of Part 3 of Article 459 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine, which provides the Grand Chamber of the Supreme Court with a basis for reviewing court decisions and interfering with them. Conclusions: We do not believe that in the case proposed for consideration by the members of the Scientific Advisory Council at the Supreme Court there is an exceptional circumstance provided for by paragraph 2 of Part 3 of Article 459 of the Criminal Code of Ukraine and which provides the Grand Chamber of the Supreme Court with the basis for reviewing court decisions and interfering with them.
САНКЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ТА ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ (продовження огляду)
(2024) Басиста, І. В.; Стратонов, В. М.; Щур, Б. В.
Вже підкреслювалося про те, що одними із тих дієвих заходів, які здатні ослабити російського агресора у всіх відношеннях та убезпечити світ від його руйнаційного впливу є обмеження можливостей, у тому числі економічних, через накладення відповідних санкцій2. Доля заморожених у їх результаті активів вже тривалий час є темою для активних дискусій, у тому числі й за межами України. Мова йде, як про перспективи відчуження з не рухомих активів, так і про використання прибутку від російських заморожених активів на відновлення України. Останнім часом все частіше озвучуються ініціативи щодо нагальної потреби у закупівлі зброї для України і скерування саме на ці потреби прибутку від російських заморожених активів, а фінансування її відновлення перенесене «у чергу очікування». У цьому звісно є глибокий сенс, адже слід активно протидіяти агресору на полі бою, а для цього необхідні значні кошти для поповнення наявного озброєння, а також закупівель та виробництва нового. При такому стані справ, відновлення зруйнованого житла українців та й України в цілому, як проблема не зникає, а лише щодня загострюється, а її масштаби все розширюються, так як обстріли українських територій не припиняються, у тому числі й тих, які не перебувають у безпосередній близькості до лінії фронту. Ініціативи на кшталт створення та введення в дію Реєстру збитків, такого нового фінансового інструменту для України, як Ukraine Facility, запуск Є- відновлення, тощо, покликані, хоча б частково вирішувати наявні проблеми у цій царині. Авторами поставлено собі за мету донести до читача крайні ініціативи у цій царині, а також простежити шлях становлення діючих механізмів відновлення житла та майна, які постійно потребують нових фінансових вливань та належного адміністрування.