Browsing by Author "Бокшань, Г. И."

Now showing 1 - 10 of 10

Mythologems of Primordial Elements in the Novel “Yuliia’s and Herman’s Dreams” by Halyna Pahutiak
(2016) Bokshan, H. I.; Бокшань, Г. И.
The purpose of the paper is to characterize the peculiarities of resemantizing mythologems of primordial elements in H. Pahutiak’s literary work. The specific features of the author’s mythological thinking in the novel “Yuliia’s and Herman’s dreams” manifest themselves in transforming cosmogonic and eschatological myths; in using oneiric techniques for actualizing the archetypal images representing the mythologems of primordial elements; in broadening the semantic coverage of these images by adding occasional meanings to traditional ones.
АВТОБІОГРАФІЧНІ МАРКЕРИ В МІФОПОЕТИЦІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК
(2015) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. І.
Мета статті полягає в ідентифікації автобіографічних маркерів у міфопоетиці Г. Пагутяк на образному й мотивному рівнях та з’ясуванні специфіки міфологізації її духовно-біографічного досвіду. У роботі прослідковуються особливості художнього переосмислення дотичних до неоміфу письменниці реальних подій, топосів і персоналій. Есеї авторки використовуються для визначення міфогенних витоків її белетристики та виявлення автобіографічно маркованого матеріалу, інтерпретованого в художній прозі. Аналізується характерна для багатьох творів Г. Пагутяк асиміляція образу наратора й авторського „я”, що на жанровому рівні виявляється у наближенні деяких філософських новел до есеїстики. Простежується взаємодія автобіографічного й міфічного в семантиці наскрізних образів у неоміфі авторки: каменя, річки, дороги, чорного птаха, Панни з жовтим волоссям. Звертається увага на автобіографічність у кореляції жіночих персонажів з міфологемою призахідного сонця. Окреслюється взаємодія духовно-автобіографічного й філософсько-міфологічного інтертекстів у „маленькому романі” „Радісна пустеля”. Установлюється зв’язок міфосемантики імені Лада з фактами біографії Г. Пагутяк та мотивом втраченого світового ладу, який набуває статусу магістрального у неоміфологічній прозі письменниці. Досліджуються стратегії космізації, містифікації та персоніфікації „приватної топографії” як у белетристиці, так і в есеях авторки. Розглядаються особливості читацької рецепції гіперміфологізованого образу Урожа. Контамінація автобіографічного й міфічного визначається як характерна ознака ідіостилю Г. Пагутяк. Перспективи подальших досліджень в означеному напрямку вбачаються у з’ясуванні ролі автобіографічного інтертексту в неоміфі Г. Пагутяк, у вивченні стратегій міфологізації духовного досвіду авторки в її нових творах. Цель статьи – идентификация автобиографических маркеров в мифопоэтике Г. Пагутяк на образном и мотивном уровнях, а также выяснение специфики мифологизации ее духовно-биографического опыта. В работе характеризуются особенности художественной интерпретации относящихся к неомифу писательницы реальных событий, топосов и персоналий. Эссе автора используются для определения мифогенных истоков ее беллетристики и выявления автобиографически маркированного материала, интерпретированного в художественной прозе. Анализируется свойственная многим произведениям Г. Пагутяк ассимиляция образа наратора и авторского «я», которая на жанровом уровне проявляется в приближении некоторых философских новелл к эссеистике. Отслеживается взаимодействие автобиографического и мифического в семантике сквозных образов в неомифе автора: камня, реки, дороги, черной птицы, Панны с желтыми волосами. Уделяется внимание автобиографичности в корреляции женских персонажей с мифологемой заходящего солнца. Объясняется взаимодействие духовно- автобиографического и философско-мифологического интертекстов в «маленьком романе» «Радостная пустыня». Устанавливается связь мифосемантики имени Лада с фактами биографии Г. Пагутяк и мотивом утраченного мирового порядка, который приобретает статус магистального в неомифологической прозе писательницы. Исследуются стратегии космизации, мистификации и персонификации «частной топографии» как в беллетристике, так и в эссеистике писательницы. Рассматриваются особенности читательской рецепции гипермифологизированного образа Урожа. Контаминация автобиографического и мифологического определяется как характерная черта идиостиля Г. Пагутяк. Перспективы дальнейших исследований в указанном направлении усматриваются в определении роли автобиографического интертекста в неомифе Г. Пагутяк, в изучении стратегий мифологизации духовного опыта автора в ее новых произведениях. The purpose of this research is to identify autobiographical markers in H. Pahutiak’s mythopoetics on image and motif levels and characterize the specific character of mythologizing her spiritual-biographical experience. The paper looks at the peculiarities of literary interpretation of the actual events, toposes and persons related to the writer’s neomyth. The author’s essays are used for finding out mythogenic sources of her fiction and discovering the autobiographically marked material, interpreted in the literary prose. The paper analyzes the assimilation of the narrator and the author images characteristic of many H. Pahutiak’s works, which results in the similarity of some philosophical stories to essays on the genre level. It describes the interaction of autobiographical and mythical components in the semantics of the recurring images in the writer’s neomyth: the stone, the river, the road, the black bird, The Girl with yellow hair. The article focuses on the autobiographical marker in the correlation of the female characters with the mythologem of the setting sun. It reveals the interaction of the spiritualautobiographical and philosophical-mythological intertexts in the “small novel” “The joyous desert”. The paper traces connections of the mythosemantics of the name Lada with the facts of H. Pahutiak’s biography and the motif of the lost harmony, which is considered one of the major motifs in the writer’s neomythological prose. The paper focuses on the strategies of cosmization, mystification and personification of the “private topography” in the writer’s fiction as well as in her essays. It looks at the peculiarities of the readers’ reception of the hypermythologized image of Urizh. The article considers the contamination of autobiographical and mythological elements to be a characteristic feature of H. Pahutiak’s idiostyle. The prospects of further research in this direction lie in defining the role of the autobiographical intertext in H. Pahutiak’s neomyth, in studying the strategies of myhologizing the author’s spiritual experience in her new works.
АРХЕТИПНІ РИСИ БІОГРАФІЇ КАСПАРА ГАУЗЕРА В КАЗКОВІЙ ПОВІСТІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК „ВТЕЧА ЗВІРІВ, АБО НОВИЙ БЕСТІАРІЙ”
(2014) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
У статті з’ясовується семантика архетипу „шляхетного дикуна”, втіленого в образі Каспара Гаузера з казкової повісті Г. Пагутяк „Втеча звірів, або Новий бестіарій”. Окреслюється специфіка однойменного образу в романі німецького письменника Я. Вассермана, що є зразком літературної біографії. Аналізуються алюзивні зв’язки образу Каспара Гаузера з міфом про Золотий вік, асоційованим з ностальгією за втраченим раєм; міфопоетичним образом Єдинорога; семіотичною системою Старого Завіту. Розглядається своєрідність реалізації в повісті мотивів самотності й відчуження, гріховності людства, втраченого світового ладу, пошуку гармонії. Прослідковуються особливості міфомислення Г. Пагутяк, що виявляються в інтерпретації образів і символів світової міфології та сакральних текстів через актуалізацію смислів, підпорядкованих авторському задуму. В статье исследуется семантика архетипа „благородного дикаря”, воплощенного в образе Каспара Хаузера из сказочной повести Г. Пагутяк „Бегство зверей, или Новый бестиарий”. Анализируется специфика одноименного образа в романе немецкого писателя Я. Вассермана, являющегося примером литературной биографии. Рассматриваются аллюзивные связи образа Каспара Хаузера с мифом о Золотом веке, ассоциированным с ностальгией об утраченном рае; мифопоэтическим образом единорога; семиотической системой Старого Завета. Характеризуется своеобразие реализации в повести мотивов одиночества и отчуждения, греховности человечества, утраченного мирового порядка, поиска гармонии. Прослеживаются особенности мифологического мышления Г. Пагутяк, которые проявляются в интерпретации образов и символов мировой мифологии, а также сакральных текстов через актуализацию смыслов, подчиненных авторскому замыслу. The article analyzes the semantics of the archetype of „the noble savage” embodied in the image of Kaspar Hauser from the fairy-tale „The Escape of the Animals, or the New Bestiary” by Halyna Pahutiak. It looks at such features of this archetype as moral innocence, inborn kindness, harmonious relationships with nature, intentions to restore the lost order of the Universe. The article details the semantics of damaging influences of the civilization which prevent a person from realizing his or her life mission, expressed in a literary interpretation of „Kaspar Hauser syndrome”. It studies the specific character of creating the image of the same name in the novel by the German writer J. Wassermann, which is a sample of a literary biography. The paper considers the allusive connections of Kaspar Hauser image with the myth of the Golden Age, associated with the nostalgia for the lost Paradise; the mythopoetic image of the Unicorn; the semiotic system of the Old Testament. It deals with the peculiar character of realizing the motifs of loneliness, alienation, human sins, lost universal order, search for harmony. The article highlights the particular qualities of Halyna Pahutiak’s mythological thinking, which is realized through the interpretation of the world mythology images, symbols and sacred texts by actualizing the senses subordinate to the author’s intention.
БЕСТІАРНИЙ КОД У МІЛЕНАРНІЙ МІФОЛОГІЇ ГАЛИНИ ПАГУТЯК
(2017) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
У статті аналізується кореляція бестіарних образів та міфологеми Золотого віку в романі «Господар» та казковій повісті «Втеча звірів, або Новий бестіарій» Г. Пагутяк. Акцентуються особливості втілення в обох творах архетипу шляхетного дикуна. З’ясовується специфіка авторської міфотворчості та інтерпретації традиційних міфологічних образів і мотивів. В статье анализируется корреляция бестиарных образов и мифологемы Золотого века в романе «Хозяин» и сказочной повести «Бегство зверей, или Новый бестиарий» Г. Пагутяк. Акцентируются особенности воплощения в обоих произведениях архетипа благородного дикаря. Определяется специфика авторского мифотворчества, а также интерпретации традиционных мифологических образов и мотивов. The paper analyzes the correlation of the bestiarial images and the mythologem of the Golden Age in H. Pahutiak’s novel “The Master” and the fairy-tale “The Escape of the Animals, or the New Bestiary”. It highlights the peculiarities of the embodiment of the Noble Savage archetype in both literary works. The paper characterizes the specifics of the author’s myth making and the interpretation of the traditional mythological images and motifs.
МІФОЛОГЕМА СОНЦЯ У ТВОРАХ БРУНО ШУЛЬЦА І ГАЛИНИ ПАГУТЯК
(2016) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
У статті аналізується семантика художніх образів, які репрезентують міфологему сонця у творах Б. Шульца та Г. Пагутяк. Відстежуються їх зв’язки з солярними міфами. Приділяється увага інтерпретації символіки вогняної стихії. Висвітлюється концептуальне значення міфологеми сонця для впорядкування художнього мікрокосму обох митців. З’ясовується кореляція цієї міфологеми з низкою бінарних опозицій, представлених у їхній прозі. Акцентується роль міфологеми сонця у художній реалізації концепції циклічного часу у творчості обох письменників. В статье анализируется семантика художественных образов, репрезентирующих мифологему солнца в произведениях Б. Шульца и Г. Пагутяк. Прослеживаются их связи с солярными мифами. Уделяется внимание интерпретации символики огненной стихии. Определяется концептуальное значение мифологемы солнца для упорядочивания художественного микрокосма обоих авторов. Устанавливается корреляция этой мифологемы с рядом бинарных оппозиций, представленных в их прозе. Акцентируется роль мифологемы солнца в художественной реализации концепции циклического времени в творчестве обоих писателей. The paper analyzes the semantics of the literary images representing the mythologem of the Sun in B. Schulz’s and H. Pahutiak’s works. It examines the relations of these images with solar myths. The study looks at the interpretation of fire symbolism. It highlights the conceptual significance of the mythologem of the Sun for arranging the literary microcosm of both authors. The research characterizes the correlation of this mythologem with a number of binary oppositions represented in their prose. It focuses on the role of the mythologem of the Sun in the literary realization of the concept of cyclical time in the works of both writers.
ПРОБЛЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ПОВІСТЯХ «СПАЛЕНЕ ЛИСТЯ» ГАЛИНИ ПАГУТЯК І «ВЕЖА З ЧОРНОГО ДЕРЕВА» ДЖОНА ФАУЛЗА
(2016) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
Мета статті – з’ясувати специфіку неоміфологічної інтерпретації проблеми ідентичності творчої особистості у повістях «Спалене листя» Г. Пагутяк і «Вежа з чорного дерева» Дж. Фаулза. У роботі аналізується ресемантизований обома авторами міфологічний мотив подорожі, що набуває ознак ініціаційного випробування. Досліджується міфосемантика образу лісу як «іншого світу». Увага приділяється створенню письменниками неоміфологічної формації паралельних світів з відмінними темпоральними характеристиками. Розглядається властивий готичній традиції образ дзеркала, що увиразнює набуття іншого статусу в результаті ініціації. Жіночі персонажі у повістях «Спалене листя» і «Вежа з чорного дерева» характеризуються як утілення архетипу первозданної жінки, семантику якого експліковано у праці К. П. Естес. Акцентується кореляція цих образів з мотивом туги за втраченим раєм. Пропонуються висновки про своєрідність переосмислення Г. Пагутяк і Дж. Фаулзом проблеми ідентичності творчої особистості через реактуалізацію міфологічних мотивів і архетипних образів, а також про типологічну спорідненість міфомислення обох письменників. Цель статьи – определить специфику неомифологической интерпретации проблемы идентичности творческой личности в повестях «Сожженные листья» Г. Пагутяк и «Башня из черного дерева» Дж. Фаулза. В работе анализируется ресемантизированный обоими авторами мифологический мотив путешествия, которое приобретает черты инициационного испытания. Исследуется мифосемантика образа леса как «другого мира». Уделяется внимание созданию писателями параллельных миров с разными темпоральными характеристиками, что является маркером произведений неомифологической формации. Рассматривается характерный для готической традиции образ зеркала, который подчеркивает обретениедругого статуса в результате инициации. Женские персонажи в повестях «Сожженные листья» и «Башня из черного дерева» характеризуются как воплощение архетипа первозданной женщины, семантика которого актуализирована в книге К. П. Эстес. Акцентируется корреляция этих образов с мотивом тоски об утраченном рае. Предлагаются выводы об особенностях переосмысления Г. Пагутяк и Дж. Фаулзом проблемы идентчности творческой личности через реактуализацию мифологических мотивов и архетипных образов, а также о типологическом родстве мифомышления обоих писателей. The purpose of the research is to explain the specifics of neo-mythological interpretation of the problem of a creative person’s identity in the novelettes “Burnt Leaves” by H. Pahutiak and “Ebony Tower” by J. Fowles. The paper analyzes the authors’ resemantization of the mythological motif of the hero’s journey which acquires features of initiation trials. It looks at the mythological semantics of the image of the forest as a “different world”. The study pays attention to the writers’ creation of parallel worlds with different temporal characteristics, which is an attribute of neo-mythological literary works. It considers the image of the mirror, characteristic of the gothic tradition, which highlights the acquisition of a new status as a result of initiation. The research describes the female characters in the novelettes “Burnt Leaves” and “Ebony Tower” as embodiments of the wild woman archetype, its semantics is explicated in C. P. Estés’ work. It focuses on the correlation of these characters with the motif of longing for the lost Paradise. The paper draws conclusions about the originality of H. Pahutiak’s and J. Fowles’ interpretation of the problem of a creative person’s identity through reactualizing mythological motifs and archetypal images, and also about the typological relationship of both writers’ mythological thinking.
СВОЄРІДНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ АРХЕТИПНИХ РИС ПЕРВОЗДАННОЇ ЖІНКИ В ПОВІСТІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК «ЗАХІД СОНЦЯ В УРОЖІ»
(2014) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
У статті проаналізовано форми репрезентації архетипних рис первозданної жінки в повісті Галини Пагутяк «Захід сонця в Урожі». Досліджено способи художньої артикуляції психічних станів головної героїні. З’ясовано специфіку відтворення письменницею шляхів возз’єднання жінки з вродженою первозданністю. В статье проанализированы формы репрезентации архетипных качеств первозданной женщины в повести Галины Пагутяк «Закат солнца в Уроже». В ней исследуются способы художественной артикуляции психических состояний главной героини. Определена специфика изображения писательницей путей воссоединения с врожденной первозданностью. The article analyzes the forms of representing archetypical features of the wild woman in the narrative «The Sunset in Urizh» by Halyna Pahutiak. It investigates the methods of artistic articulation of the main heroine’s mental states. It reveals the specific character of describing the ways of rejoining with a woman’s innate wild nature by the author.
СПЕЦИФІКА МОДЕЛЮВАННЯ ФЕНТЕЗІЙНОГО СВІТУ В РОМАНІ-ФЕЄРІЇ ГАЛИНИ ПАГУТЯК «ЗАЧАРОВАНІ МУЗИКАНТИ»
(2016) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
У статті досліджуються особливості моделювання фентезійного світу в романі-феєрії «Зачаровані музиканти» Г. Пагутяк. Акцентується значення мотиву пошуку шляхів до гармонії людини і природи як магістрального у творчості письменниці. З’ясовується зв’язок роману-феєрії з лицарським епосом та чарівною казкою. Звертається увага на дегероїзацію архетипного образу лицаря як ознаку творів неоміфологічної формації. Аналізується семантика перехідного обряду. Характеризуються особливості візуалізації авторського міфомислення у зображенні духів природи. Розглядається реактуалізація архаїчних звичаїв, пов’язаних із рослинним світом. Фокусується увага на репрезентації міфологеми саду в «Зачарованих музикантах». Прослідковується трансформація міфологем кельтського походження. Підкреслюється наявність автобіографічних маркерів у міфопоетиці роману. Висновується, що моделювання фентезійного світу має характер жанрової дифузії, яка охоплює весь текст, надаючи йому філософсько-етичного сенсу. Квест Матвія та мандри Прекрасної Пані у супроводі зачарованих музикантів маніфестують необхідність пошуку людством шляху до гармонізації стосунків з природою. В статье исследуются особенности моделирования фэнтезийного мира в романе-феерии «Заколдованные музыканты» Г. Пагутяк. Акцентируется значение мотива поиска путей к гармонии человека и природы как магистрального в творчестве Г. Пагутяк. Устанавливается связь произведения с рыцарским эпосом и волшебной сказкой. Обращается внимание на дегероизацию архетипного образа рыцаря как признак призведений неомифологической формации. Анализируется семантика переходного обряда. Характеризуются особенности визуализации авторського мифотворчества в изображении духов природы. Рассматривается реактуализация архаических обычаев, связанных с растительным миром. Внимание фокусируется на репрезентации мифологемы сада в «Заколдованных музыкантах». Прослеживается трансформация міфологем кельтського происхождения. Подчеркивается наличие автобиографических маркеров в мифопоэтике романа. Все это позволяет сделать вывод о том, что моделирование фэнтезийного мира имеет характер жанровой дифузии, которая охватывает весь текст, придавая ему философско-этический смысл. Квест Матвия и путешествие Прекрасной Пани в сопровождении заколдованных музыкантов манифестируют необходимость поиска человечеством пути к гармонизации отношений с природой. The purpose of this study is to identify the peculiarities of modeling a fantasy world considering the genre specifics of “The Enchanted Musicians” and the manifestation of neomythologism in this literary work. The paper examines the relation of the fairy novel with chivalric romance and fairy-tales. It considers the literary technique of deheroizing an archetypal image of the knight as a sign of neomythological works. The study analyzes the semantics of the rite of passage. It details the peculiarities of visualization of the author’s mythological thinking in depicting the spirits of nature. The research looks at the reactualization of the archaic customs related to the world of plants through the images and motifs of the fairy novel. It stresses the importance of the motif of restoring harmony in the world as a major one in Halyna Pahutiak’s literary works. The paper focuses on the representatives of the mythologem of the garden in “The Enchanted Musicians”. It highlights the presence of autobiographical markers in the mythopoetics of the novel. The study also considers the transformation of the mythologems of Celtic origin. The conclusion can be drawn that H. Pahutiak’s modeling fantasy worlds reflects the author’s intentions to creating harmonious worlds based on the principle of equity of all living beings. The results of this paper will contribute to future research on similar topics.
ТЕМПОРАЛЬНІ МІФОЛОГЕМИ В ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК
(2016) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
У статті аналізується темпоральний вимір міфопоетики Г. Пагутяк. Увага зосереджена на функціонуванні наскрізних образів і мотивів з іманентною темпоральністю, а також на інтерпретації міфологем, у яких темпоральний семантичний компонент є периферійним. Художнє протистояння часової лінійності та циклічності у доробку письменниці розглядається як одна з атрибутивних ознак творів неоміфологічної формації. З’ясовується специфіка трансформації образу годинника, зокрема, акцентується його готична маркованість у прозі авторки. Простежується кореляція цього образу з перехідним ритуалом, пов’язаним зі смертю. Розглядається темпоральний аспект міфологеми дзеркала. Характеризується особливість категорії часу в оніричному інтертексті. Увага також фокусується на просторово-часовій символіці образу Алефа, ремінісцентно пов’язаного з однойменним оповіданням Х. Борхеса. Аналізується семантика образу призахідного сонця, що в міфологічній площині співвідноситься з категорією вічності. Мотив вічного повернення розглядається як художня проекція моделі циклічного часу. У статті висновується, що темпоральний аспект неоміфу Г. Пагутяк передусім візуалізується в готично маркованих образах годинника, дзеркала та призахідного сонця. В статье анализируется темпоральное измерение мифопоэтики Г. Пагутяк. Внимание сосредоточено на функционировании сквозных образов и мотивов с имманентной темпоральностью, а также на интерпретации мифологем, в которых темпоральный семантический компонент является периферийным. Художественное противостояние временной линейности и цикличности в творчестве писательницы рассматривается как один из атрибутивних признаков произведений неомифологической формации. Определяется специфика трансформации образа часов, а именно, акцентируется его готическая маркированность в прозе писательницы. Прослеживается кореляция этого образа с переходным ритуалом, связанным со смертью. Рассматривается темпоральный аспект мифологемы зеркала. Характеризуется особенность категории времени в онирическом интертексте. Внимание также фокусируется на пространственно-временной символике образа Алефа, реминисцентно связанного с одноименным рассказом Х. Борхеса. Анализируется семантика образа заходящего солнца, которая соотносится с категорией вечности. Мотив вечного возвращения рассматривается как художественная проекция модели циклического времени. Статья содержит выводы о том, что темпоральный аспект неомифа Г. Пагутяк прежде всего визуализируется в готически маркированных образах часов, зеркала и заходящего солнца. The principal objective of the paper is to analyze the temporal dimension of H. Pahutiak’s mythopoetics. It focuses on the recurring images and motifs with immanent temporality, and also on the interpretation of the mythologems with a peripheral temporal semantic component. Literary confrontation of linear time and cyclical time is considered as one of the characteristic features of neomythological works. The study examines the specifics of transforming the image of a clock and accentuates its gothic markers in the author’s prose. It emphasizes the relationship between this image and the transition rituals associated with death. The paper details a temporal aspect of the mythologem of a mirror. It characterizes the peculiarities of the category of time in the oneiric intertext. The paper also investigates the spatial and temporal symbolism of the image of the Aleph, reminiscently connected with J. Borges’s story of the same name. It analyzes the semantics of the image of the setting sun related to the category of eternity. The paper considers the motif of the eternal return as a literary projection of the cyclical model of time. The conclusion can be drawn that the temporal aspect in H. Pahutiak’s neomyth is mainly visualized through the gothically marked images of a clock, a mirror and the setting sun. The results of this paper will contribute to future research on similar topics.
«Філософсько-релігійні мотиви в антиутопіях «Господар» Галини Пагутяк» і «Марсіанські хроніки» Рея Бредбері
(2014) Бокшань, Г. І.; Бокшань, Г. И.; Bokshan, H. I.
У статті проаналізовано способи реалізації філософсько-релігійних мотивів в антиутопіях «Господар» Г. Пагутяк та «Марсіанські хроніки» Р. Бредбері. Установлено їх зв’язки з образами-персонажами та проблематикою обох творів. Визначено характер взаємодії виокремлених мотивів та їх модифікації. В статье проанализированы способы реализации философско- религиозных мотивов в антиутопиях «Хозяин» Г. Пагутяк и «Марсианские хроники» Р. Брэдбери. Установлены их связи с образами-персонажами и проблематикой двух произведений. Определены характер взаимодействия мотивов, их модификации. The article analyzes the ways of realizing philosophical and religious motifs in the antiutopias “Host” by H. Pahutiak and “The Martian Chronicles” by R. Bradbury. It specifies their relations with the characters and problems of both works of literature. The study characterizes the interactions of the motifs and their modifications.