Browsing by Author "Водотыка, С. Г."

Now showing 1 - 9 of 9

АКАДЕМІК МИХАЙЛО СЛАБЧЕНКО: НОТАТКИ ДО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ БІОГРАФІЇ. ЧАСТИНА І
(2017) Водотика, С. Г.; Водотыка, С. Г.; Vodotyka, S. G.
У статті аналізується інтелектуальна біографія визначного українця Михайла Єлисейовича Слабченка (1882-1952) – історика, правознавця, економіста, археографа, публіциста, діяча національно-визвольного та культурно-освітнього рухів, палкого патріота України. М. Слабченко був обраний дійним членом Всеукраїнської академії наук (1929), репресований у справі «Спілка визволення України» (1930). Реабілітований 1989 р., поновлений у складі дійсних членів НАН України 1990 р. В статье анализируется интеллектуальная биография выдающегося украинцы Михаила Елисеевича Слабченко (1882-1952) – историка, правоведа, экономиста, археографа, публициста, деятеля национально-освободительного и культурно-просветительного движений, пламенного патриота Украины. М. Слабченко был избран действительным членом Всеукраинской академии наук (1929), репрессирован по делу «Союз освобождения Украины» (1930). Реабилитирован в 1989 г., восстановлен в составе действительных членом НАН Украины в 1990 г. The author analyses the intellectual biography of Mykhajlo Slabhenko (1882-1952) – a historian, a jurist, an economist, an archaeographist, an essayist, an activist of national-liberating, cultural and educational movements in Odessa and South of Ukraine. M. Slabchenko was a member of All-Ukrainian Academy of Sciences (1929), professor (1929) etc. He was born in the suburb of Odessa, studied in Novorosiyskiy (Odeskyi) and Praha Universities. During 1920th he taught at the Odessa Institute of National Education and other universities of the city, was a member of many scientific societies of Ukraine, was the employee of All-Ukrainian Academy of Sciences’ commissions and Research Institute of Marxism and Leninism. The scientist established Odessa center of Ukrainian Studies and, according to many researchers, - his own scientific school. His disciples were known historians Varneke A., S. Kovbasiuk, M. Rubinstein, T. Slabchenko and others. The scientist was the author of more than 250 scientific publications, including 12 books. Among them should be named studies of the political, social, economic and legal history of Zaporizzya and Hetman Ukraine, which remain scientifically valuable today. M. Slabchenko created his own scheme of the history of Ukraine, based on a combination of historical, sociological, legal and political science methods in the framework of the state-centerednarrative. He was one of the founders of national Ukrainian historical and legal science and, according to some researchers, - one of the founders of Ukrainian political science. M. Slabchenko was repressed in the case of "Union of Liberation of Ukraine" (1930). Rehabilitated in 1989, renewed as a member of the NAS of Ukraine in 1990.
ДИСКУСІЙНІ АСПЕКТИ НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ВУАН 1921 – 1928 рр. : КАФЕДРИ У СТРУКТУРІ ІСТОРИЧНОГО ЗНАННЯ
(2016) Водотика, C. Г.; Савенок, Л. А.; Водотыка, С. Г.; Савенок, Л. А.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. А.
Аналізується питання щодо ролі кафедр у структурі історичного знання Всеукраїнської Академії наук у 1921 – 1928 рр., що наразі залишається дискусійним. Автори на основі вивчення різноманітних джерел стверджують, що термін «кафедра» щодо ВУАН вживається у трьох основних значеннях: наукова спеціальність, асоціація (об’єднання) різноманітних за формою і близьких за науковим напрямком дослідних структур під керівництвом академіка з відповідної наукової спеціалізації. Нарешті, при ВУАН існували науково-дослідні кафедри, які поєднували науково-дослідну роботу з підготовкою наукової молоді через аспірантуру. Сформульовано пропозиції щодо творчого використання досвіду 1920-х років у сучасних умовах реформування вітчизняної науки. Анализируется дискуссионный вопрос о сущности термина «кафедра» применительно к научно-организационной структуре Всеукраинской Академии наук в 1921 – 1928 гг. Авторы утверждают, что термин кафедра использовался в трех основных значениях: как синоним научной специальности академиков, как ассоциация родственных исследовательских структур под руководством одного академика и научно-исследовательская кафедра как учреждение, соединяющее научно-исследовательскую деятельность с подготовкой аспирантов и соискателей. The role of the departments in the structure of historical researchers in the All Ukrainian Academy of Sciences is being analyzed in the article. Basing on the different historical resources authors claim that the term “department” in the framework of All Ukrainian Academy of Sciences had three main meanings. The first one is scientific specialization, association of different research structures, which were connected by common or close topic and headed by one scientific leader. According to this, there were research departments, which combined scientific surveys and preparation of post-graduate students. Authors formulate propositions on the creative usage of the experience of the functioning of the departments, which can be useful in the process of the reforms of Ukrainian science.
ДОЛЯ ПРОВІНЦІЙНОГО ІСТОРИКА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ : ХЕРСОНСЬКИЙ ПРОФЕСОР МИХАЙЛО ДАВИДОВ
(2016) Водотика, C. Г.; Савенок, Л. А.; Водотыка, С. Г.; Савенок, Л. А.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. A.
Стаття присвячена аналізу життя і творчості Михайла (Соломона) Йосиповича Давидова (1917-1982), першого доктора історичних наук в Херсоні. Особливості біографії, особистої вдачі та професіоналізм дослідника привели херсонського історика на рубежі 1960-1970-х років до суттєвого уточнення сталінсько-догматичних оцінок змісту і характеру продовольчої політики більшовицького режиму в часи воєнного комунізму. Захист вченим докторської дисертації у 1974 р. в Інституті історії СРСР АН СРСР став одним з епізодів протистояння прихильників «нового напрямку», очолюваного П. В. Волобуєвим, та неосталіністів в радянській історіографії. Наукова творчість М. Давидова свідчить про складність і неоднозначність поступу радянської історіографії та соціокультурного світосприйняття науково-педагогічною інтелігенцією радянських реалій у провінційних містах України в останнє тридцятиріччя існування радянського режиму; Михайло (Соломон) Давидов, перший доктор-історик Херсона, воєнний комунізм, продовольча диктатура, «новий напрямок» радянської історіографії. Статья посвящена анализу жизненного и творческого пути Михаила (Соломона) Давыдова (1917-1982), первого доктора исторических наук в Херсоне. Особенности биографии, характера и профессионализм исследователя привели херсонского историка на рубеже 1960-1970-х годов к существенному уточнению сталинских догматических оценок содержания и характера продовольственной политики большевистского режима в период военного коммунизма. Защита херсонским историком докторской диссертации в 1974 г. в Институте истории СССР АН СССР стала одним из эпизодов противостояния сторонников «нового направления», возглавляемого П. В. Волобуевым, и неосталинистов в советской историографии. Научное творчество М. Давыдова свидетельствует о сложности и неоднозначности эволюции советской историографии и социально-культурного мировосприятия научно-педагогической интеллигенцией советских реалий в провинциальных городах Украины в последнее тридцатилетие существования советской власти; Михаил (Соломон) Давыдов, первый доктор-историк Херсона, военный коммунизм, продовольственная диктатура, «новое направление» советской историографии. Traditionally the main attention in Ukrainian historiography is paid to the key persons and figures of history science, mainly from the capitals. Scientists of the “second lane”, provincial ones, often stay in the shadows. But nowadays information society breaks such division on capital and periphery science. Work of every scientist is in the common intellectual and cultural framework, is in the same social time. The analysis of life and work of the first Dr.habil. in Kherson Mykhaylo (Solomon) Davydov (1917-1982) additionally proves this thesis. On the surface typical biography includes hard years of Bolsheviks’ regime and Holodomor, participation in II world war and obligation to fulfill Communist party demands. But it led the researcher of food supplies policy to the struggle between the neostalinists and the supporters of the transformation of Soviet way of history writing (“new school”, led by Pavel Volobujev). The analysis of Davydov’s works lets us to correct the simplified view on the evolution of the Ukrainian Soviet historiography; Mykhaylo (Solomon) Davydov, War Communism, the first Dr.hab. in Kgerson, “new school” of Soviet Historiography.
НОВА ПАРАДИГМА ІСТОРІОПИСАННЯ ІСТОРІЇ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
(2017) Водотика, С. Г.; Савенок, Л. А.; Водотыка, С. Г.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. A.
В статті обґрунтовано непридатність старої, етноукраїнської, парадигми для вивчення історії Південної України. Доведено доцільність запровадження нової, часо-просторової (територіальної), схеми дослідження. В статье обоснована ошибочность старой, етноукраинской парадигмы изучения Южной Украины. Доведена необходимость разработки новой, временно-пространственной (териториальной) схемы исследованя. In the article, authors claim that old, ethical-centric paradigm of studying of the Southern Ukraine is not valid anymore. It is also proved that the new paradigm is needed, which would be based on the time-spatial (territorial) scheme.
ОСОБОВА СПРАВА В. Д. ОТАМАНОВСЬКОГО ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО
(2011) Робак, І. Ю.; Водотика, С. Г.; Робак, И. Ю.; Водотыка, С. Г.; Robak, I. Yu.; Vodotyka, S. G.
Аналізується особова справа завідувача кафедри латинської мови Харківського державного медичного інституту В. Д. Отамановського як історичного джерела. Анализируется личное дело заведующего кафедрой латинского языка Харьковского государственного медицинского института В. Д. Отамановского как исторического источника. There is analysis of the formular of the Head of Latin Department of the Kharkov State Medical Institute V. Otamanovsky as an historical source.
УЧИТЕЛІ ХЕРСОНЩИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. В СВІТЛІ ПРОСОПОГРАФІЇ
(2014) Водотика, С. Г.; Савенок, Л. А.; Водотыка, С. Г.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. А.
Метою статті є просопографічний аналіз вчителів Херсонщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Доведено, що суттєво модернізувався як склад учителів за соціальними характеристиками (стать, рівень освіти, походження, політичні уподобання), так і характер їх праці. Це в значній мірі вплинуло на поступ освіти краю.
ШАНУЄМО ЮВІЛЯРА : ДО 80-РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ТА 60-РІЧЧЯ НАУКОВОЇ ПРАЦІ ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИКА ПРОФЕСОРА СТАНІСЛАВА КУЛЬЧИЦЬКОГО
(2016) Водотика, С. Г.; Савенок, Л. А.; Водотыка, С. Г.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. А.
У статті охарактеризовано основні віхи життя та діяльності видатного українського історика, доктора історичних наук, професора Станіслава Владиславовича Кульчицького з нагоди його 80-річчя та 60-річчя від початку наукової творчості. Головна увага приділена науково-дослідній, науково-організаційній, науково-педагогічній та громадсько-політичній діяльності вченого. В статье охарактеризованы основные вежи жизненного и творческого пути выдающегося украинского историка, доктора исторических наук, профессора Станислава Владиславовича Кульчицкого в связи с его 80-летием и 60-летием начала научной роботы. Основное внимание уделено научно-исследовательской, научно-организационной, научно-педагогической и общественно-политической деятельности ученого. In the essay authors describe the major milestones of life and work of the well- known Ukrainian historian, doctor of historical sciences, professor Stanislav Kulchytsky on the occasion of its 80 th anniversary and the 60 th anniversary of thebeginning of scientific work. The main focus is made on research, scientific, organizational, educational and socio-political activities of the scientist. Stanislav Kulchytskyj is the founder of modern national historiography of the Holodomor of 1932-1933. He was theHead of the working gorup of the Government Commission on OUN UPA (it prepared the relevant professional opinion and fundamental work on the history of the OUN-UPA). He is considered to be the leading expert on the history of Ukraine and in particular the interwar period. In recent years, he wrote several pioneering works on modern history of Ukraine and generalizing monograph «Red Call. The History of Communism in Ukraine». Stanislav Kulchytskyj is in constant creative search and writing process, he is welcomed speaker at different events and scientific conferences. His work has received recognition in Ukraine and abroad, which is deserved.
ШЛЯХИ ПОСТУПУ СУЧАСНОГО СОЦІАЛЬНОГО ЗНАННЯ В УКРАЇНІ ХХІ ст. У СВІТЛІ ДОСВІДУ 1920"х РОКІВ: СПІВВІДНОШЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНОГО І РЕВОЛЮЦІЙНОГО ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ НАУКИ
(2014) Водотика, С. Г.; Водотыка, С. Г.; Vodotyka, S. G.
У статті проаналізовано варіанти майбутнього розвитку української науки з урахуванням досвіду 1920-х років. У перші пожовтневі часи, і зараз окремі «ультрареволюціонери» воліють ліквідувати всі попередні науково-дослідні структури та почати розбудовувати нової науки як соціального інституту з «чистого аркушу». Автор доводить хибність і неприйнятність такого варіанту. Досвід 1920-х років свідчить, що лише спадковість у поступі науки, творче і критичне використання кращих здобутків дореволюційного часу (окремі концепції, ідеї, напрацювання, структури, кадри) дозволили забезпечити небувалий розквіт національного українського соціально-гуманітарного знання. Так, всі наукові школи вітчизняної історіографії 1920-х років сприймалися громадськістю як єдина національна державницька течія. Натомість сталінський погром суспільних наук у 1930-і роки під гаслом революційної доцільності поклав край розвитку українознавства до відновлення незалежності української держави.
ШЛЯХИ ПОСТУПУ СУЧАСНОГО СОЦІАЛЬНОГО ЗНАННЯ В УКРАЇНІ ХХІ СТ. У СВІТЛІ ДОСВІДУ 1920-Х РОКІВ: ДО ПИТАННЯ ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНОГО І РЕВОЛЮЦІЙНОГО ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ НАУКИ
(2015) Водотика, С. Г.; Водотыка, С. Г.; Vodotyka, S. G.
У статті проаналізовано варіанти майбутнього розвитку української науки з урахуванням досвіду 1920-х років. У перші пожовтневі часи, і зараз окремі «ультрареволюціонери» воліють ліквідувати всі попередні науково-дослідні структури та почати розбудовувати нової науки як соціального інституту з «чистого аркушу». Автор доводить хибність і неприйнятність такого варіанту. Досвід 1920-х років свідчить, що лише спадковість у поступі науки, творче і критичне використання кращих здобутків дореволюційного часу (окремі концепції, ідеї, напрацювання, структури, кадри) дозволили забезпечити небувалий розквіт національного українського соціально-гуманітарного знання. Так, всі наукові школи вітчизняної історіографії 1920-х років сприймалися громадськістю як єдина національна державницька течія. Натомість сталінський погром суспільних наук у 1930-і роки під гаслом революційної доцільності поклав край розвитку українознавства до відновлення незалежності української держави. В статье проанализированы возможные варианты будущего украинского гуманитарного научного знания с учетом исторического опыта 1920-х годов. Как в первые послеоктябрьские годы, так и сейчас отдельные «ультрареволюционеры» выступают за ликвидацию всех существующих научно-исследовательских структур и создание новой науки с «чистого листа». Автор доказывает ошибочность и губительность такого варианта. Исторический опыт 1920-х годов свидетельствует, что лишь преемственность в развитии науки, творческое и критическое использование лучших достижений дооктябрьских времен (отдельные концепции, идеи, наработки, структуры и кадры) обусловили небывалый подъем и расцвет национального украинского социально-гуманитарного знания. Так, все научные школы отечественной историографии 1920-х годов воспринимались общественностью как единое национальное государственное направление. Сталинский погром науки 1930-х годов под лозунгом революционной целесообразности прервал развитие украинистики до возрождения независимости украинского государства. Author analyses the possible variants of Ukrainian science development in consideration of experience of 1920th. After October revolution some ultra-revolutionaries, just like nowadays, have claimed the necessity of liquidation of all scientific structure of former Russian. They proved that science as the brand new social institute should be built from a blank slate. Author proves that such point of view is not right. Experience of 1920th evidences that heredity, creative use of ideas and results of ante-revolutionary science have assured the prosperity of Ukrainian Social and Human sciences. On the contrary Stalin’s repressions during 1930th under a slogan of revolutionary expediency stopped the development of Ukrainian science.