Browsing by Author "Галян, О. І."

Now showing 1 - 5 of 5

DEVELOPMENT PATTERNS OF THE IDEA OF PERSONAL AGENCY AND ITS IMPLEMENTATION IN THE DOMESTIC EDUCATIONAL PRACTICE OF THE XXTH CENTURY
(2021) Halian, O. I.; Галян, О. І.
The purpose of the article is to represent changes in the understanding and implementation of the idea of personal agency of schoolchildren inherent in Ukrainian pedagogical discourse and actual practice of education institutions in the XXth century. The above has forwarded the research to the following areas of concern: to establish the dynamics of a cognitive-creative process of generating and implementing the idea of agency given its philosophical, psychological, educational-political and pedagogical-technological context; to create a general infographic periodization of the development of the idea of agency based on comparing profiles of agency of schoolchildren of the studied period in a particular territory. Methods: To solve the research tasks, the author has used interpretational methods, particularly genesis one, that has made it possible to conclude about the development patterns of the idea of personal agency in the scientific-pedagogical discourse and introduced models of schoolchildren’s education and upbringing; the modelling of the progress of the idea contributes to finding out the logic of its generating and transformation; a discourse-analysis for the identification of a socio-cultural dimension of the agency-related issues in the pedagogical ideas of the XXth century; a comparative analysis to compare agency profiles in the defined periods. Results. Development patterns and introduction of the idea of a pupil’s personal agency are studied within three dimensions: philosophical-psychological (methodological), the coordinate system of which is a civilizational type of personality (classical, modern, postmodern), and society (monarchical, industrial, democratic, information technology); educational and political, which is rendered on the axes of state reforms and pedagogical (including innovative) schools; pedagogical-technological covering, on the one hand, the content-process aspect of educational, developmental and pedagogical effect of a teacher and, on the other hand, an effective-evaluation aspect of the pedagogical influence represented by new formations of a pupil and changes in the pedagogical situation. Conclusions. A logic of the development of a child’s agency in the domestic educational theory and practice of the XXth century is rendered under the framework of shaping visions of agency as a cultural demand of the socio-historical formation, a generic feature of a representative of the civilization, a component of pedagogical ideal, competencies and a specified level of a child’s development (a social demand for education), a note on his social role as a means of involving the child into the educational process, an opportunity for his self-realization. The key trends of the development of the idea of a pupil’s agency concern the changes in socio-historical formations and cultural-psychological type of community and psychological type of a personality belonging to a specific epoch, worldviews and educational paradigms, theoretical substantiation of a new pedagogical thesaurus and technology innovations in education institutions. Метою статті є репрезентація закономірних для українського педагогічного дискурсу і реальної практики діяльності закладів освіти ХХ століття змін в осмисленні та втіленні ідеї суб’єктності особистості учнів. Означене зорієнтувало дослідження на такі проблемні напрямки: встановити динаміку когнітивно-креативного процесу генерування та впровадження ідеї суб’єктності з урахуванням її філософського, психологічного, освітньо-політичного та педагогічно-технологічного контексту; створити загальну інфографіку періодизації розвитку ідеї суб’єктності на основі зіставлення профілів суб’єктності учнів досліджуваного періоду на окресленій території. Методи. Розв’язування дослідницьких завдань передбачало використання інтерпретаційних методів, зокрема, генезного, що уможливило висновки про закономірності розвитку ідеї суб’єктності особистості в науково-педагогічному дискурсі та впроваджених моделях навчання і виховання учнів; моделювання розвитку ідеї, щоб встановити логіку її генерування та трансформації; дискурс-аналізу для виявлення соціокультурного виміру суб’єктнісної проблематики в педагогічних ідеях ХХ століття; порівняльного аналізу з метою зіставлення профілів суб’єктності у виокремлених періодах. Результати. Закономірності розвитку та впровадження ідеї суб’єктності особистості школяра розглянуто в трьох площинах: філософсько-психологічній (методологічній), системою координат якої є цивілізаційний тип особистості (класична, модерна, постмодерна) та суспільства (монархічне, індустріальне, демократичне, інформаційно-технологічне); освітньо-політичній, розгорнутій на осях державних реформ та педагогічних (зокрема, і новаторських) шкіл; педагогічно-технологічній, яка охоплює, з одного боку, змістово-процесний бік навчального, розвивального та виховного впливів педагога, та з іншого – результатно-оцінний бік педагогічного впливу, представлений новоутвореннями учня та змінами педагогічної ситуації. Висновки. Логіка розвитку ідеї суб’єктності учня у вітчизняній освітній теорії та практиці ХХ століття представлена в межах формування уявлень про суб’єктність як культурну вимогу суспільно-історичної формації, типову ознаку представника цивілізації, складову виховного ідеалу, компетентностей і нормативного рівня розвитку школяра (суспільний запит освіті), припис щодо його соціальної ролі, як засіб залучення учня до освітнього процесу, можливість його особистісної самореалізації. Провідні тенденції розвитку ідеї суб’єктності учня стосуються змін суспільно-історичних формацій і культурно-психологічного типу спільноти та психологічного типу особистості відповідної епохи, світоглядних позицій та освітніх парадигм, теоретичного обґрунтування нового педагогічного тезаурусу та технологічних інновацій у закладах освіти.
RESEARCH ON PERSONALITY DETERMINANTS OF ATHLETES’ MENTAL EXHAUSTION DURING THE ONGOING COVID-19 PANDEMIC
(2021) Popovych, I.; Halian, I.; Halian, O.; Nosov, P.; Zinchenko, S.; Panok, V.; Попович, І. С.; Галян, І. М.; Галян, О. І.; Носов, П. С.; Зінченко, С. М.; Панок, В. Г.
Дослідження представляє теоретичне обґрунтування та кореляційне аналізування чинників, що складають зміст психологічної байдужості спортсменів різного рівня майстерності, що представляють індивідуальні та командні види спорту (n = 180). Метою є емпіричне дослідження особистісних якостей спортсменів, що допомагають долати психічне вигорання і блокують появу емоційної байдужості. Методи дослідження: кореляційне аналізування, валідний і надійний психодіагностичний інструментарій. Дослідження виконано у період прогресування пандемії COVID-19 і дозволило встановити низку закономірностей. Результати. Розвиток психічного вигорання у спортсменів детермінується різним рівнем прояву особистісних якостей та їх співвідношення у структурі особистості, а саме: особистісною тривожністю, самооцінкою, рівнем домагань, локус контролем та мотивацією досягнення успіху і уникнення невдач. Показано, що значущі розходження між рівнем домагань і самооцінкою у чоловіків (r = .38**), висока особистісна тривожність у чоловіків та жінок, що корелює з інтегральним показником психічного вигорання (r = .28**; r = 36**), якнайбільше сприяють появі психічної напруженості у багатьох спортсменів. З’ясовано, що події власного життя стають чинником психічного вигорання за умови домінування екстернального локус контролю. Вираженою ця особливість є у спортсменів-розрядників/майстрів командних видів спорту (r = .34**). Встановлено, що низький рівень прояву емоційного вигорання у спортсменів, які займаються командними видами спорту є наслідком значущості для них соціальної підтримки (r = -.38**). Підвищені вимоги щодо демонстрації успіху створюють для спортсменів-чоловіків психологічний тиск, який збільшує ймовірність появи у них психічного вигорання. Висновки. Отримані результати операціоналізують вирішення завдань професійної підготовки спортсменів. Розуміння суті психічного вигорання дозволяє вирішувати завдання зниження психологічної байдужості спортсменів. Перспективним видається дослідження ролі емоційного інтелекту в структурі психічного вигорання спортсменів. The research presents theoretical substantiation and correlation analysis of the factors causing emotional indifference in athletes with different levels of mastership, participating in individual and team sports (n = 180). The purpose is to carry out empirical research on athletes’ personality traits helping overcome mental exhaustion and prevent form emotional indifference. Research methods: correlation analysis, valid and reliable psycho-diagnostic instruments. The research was conducted during the ongoing COVID-19 pandemic and made it possible to find out a number of regularities. Results. The development of mental exhaustion in athletes is determined by a different level of manifestation of personality traits and their correlation in the structure of personality: anxiety, self-esteem, the level of aspirations, locus of control and motivation for achieving success and avoiding failures. The study shows that significant differences between the level of aspirations and selfesteem in the men (r = .38**), high anxiety in the men and women correlating with the integral index of mental exhaustion (r = .28**; r = 36**) mostly contribute to mental strain in many athletes. It finds out that the events of their personal lives become a factor of mental exhaustion provided that external locus of control prevails. This trait is pronounced in the athletes – Masters of team sports (r = .34**). The research determines that a low level of mental exhaustion in the athletes engaged in team sports is a consequence of the significance of social support (r = -.38**). High requirements for demonstrating success cause mental strain for the male athletes that increases probability of their mental exhaustion. Conclusions. The obtained results operationalize the process of solving the problems of professional training for athletes. Understanding the essence of mental exhaustion allows solving the problem of emotional indifference in athletes. Research on the role of emotional intelligence in the structure of athletes’ mental exhaustion is considereds to be very promising.
Research on the structure, variables and interdependence of the factors of tourists’ mental states of expectation for leisure
(2019) POPOVYCH, I. S.; ZAVATSKYI, V. Yu.; GEYKO, Ie. V.; HALIAN, O. I.; ZAVATSKYI, Yu. A.; RADUL, I. H.; Попович, І. С.; Завацький, В. Ю.; Гейко, Є. В.; Галян, О. І.; Завацький, Ю. А.; Радул, І. Г.
The mental states of expectations for leisure are important regulators of tourist activity of participants. The research results allow managers of this activity to understand the expectations of consumers of tourist services that affects the level of services and operationalizes tourist activities. The major factors in the structure of the mental states of expectations were FA “emotional selfregulation” (27.17%), correlated with FB “expected regularity” (rs=0.384; p≤0.01) and FC “cognitive self-regulation” (rs=0.322; p≤0.01). The obtained results can be useful for managers of tourist activities, operators of tourism business and researchers in psychology of tourism. Психічні стани очікування відпочинку є важливими регуляторами туристичної діяльності її учасників. Результати дослідження дозволяють організаторам цієї діяльності зрозуміти очікування споживачів туристичних послуг, що впливає на рівень сервісу, операціоналізує туристичну діяльність. Основними у структурі психічних станів очікувань є FA “емоційна саморегуляція” (27.17%), яка взаємопов’язана з FB “очікувана закономірність” (rs=0.384; p≤0.01) і FC “когнітивна саморегуляція” (rs=0.322; p≤0.01). Отримані результати можуть бути цікаві організаторам туристичної діяльності, оператором туристичного бізнесу, дослідникам психології туризму.
SENSORY REGULATION OF FUTURE TEACHERS IN A SITUATION OF UNCERTAINTY
(2020) Popovych, I. S.; Halian, I. M.; Halian, O. I.; Burlakova, I. A.; Serbin, Iy. V.; Toba, M. V.; Buhaiova, N. M.; Bokhonkova, Yu. A.; Попович, І. С.; Галян, І. М; Галян, О. І.; Бурлакова, І. А.; Сербін, Ю. В.; Тоба, М. В.; Бугайова, Н. М.; Бохонкова, Ю. О.
The aim is an empirical study of the sensory regulation of future teachers in a situation of uncertainty (n=153). A Four-factor structure of sensory regulation (67.139%) was formed: F1, “Value-sensory evaluation of the situation” (31.774%), F2, “Super situationality of evaluation” (18.936%), F3, “Reducing the emotional situation” (9.536%) and F4, “Positive understanding of the situation” (6.893%). Understanding the structure of sensory regulation will help future teachers to control their mental state in a situation of uncertainty. Сенсова регуляція зумовлює організацію поведінки особистості в ситуації невизначеності. Сенсова регуляція базується на життєвих цінностях та сенсах, сприяє аналізуванню власного життєвого сценарію. Метою є емпіричне дослідження сенсової регуляції майбутніх педагогів у ситуації невизначеності (n=153). Побудовано чотирьохфакторну структуру сенсової регуляції (67.139%): F1 “Ціннісно-сенсова оцінка ситуації” (31.774%), F2 “Надситуативність оцінки” (18.936%), F3 “Зниження емоційності ситуації” (9.536%) і F4 “Позитивне осмислення ситуації” (6.893%). Розуміння структури сенсової регуляції допоможе майбутніми педагогам регулювати свій психічний стан в ситуації невизначеності.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ
(2019) Галян, О. І.; Halian, О. І.
Мета. Метою публікації є аналіз результатів емпіричного вивчення взаємозв’язку відповідальності та емоційного вигорання педагогів. Методи. Для оцінки рівня відповідальності застосовувався метод експертних суджень. Експертами були представники адміністрації школи, колеги та батьки. Кожному експерту пропонувався стандартний бланк, у якому були схарактеризовані крайні прояви відповідальної та безвідповідальної поведінки особистості. Експерт, зіставивши запропоновані для оцінювання характеристики з конкретним педагогом, відзначав на осі ординат рівень прояву відповідальності. Причому, на шкалі зазначався лише її мінімальний і максимальний рівень (min та мax). Для вивчення емоційного вигорання у педагогів з різними рівнями відповідальності використано методику «Діагностика емоційного вигорання особистості» В. Бойко та анкету «Самооцінка емоційного благополуччя» (автор І. Сєдова). Оскільки ми припустили наявність прямої залежності між емоційним вигоранням та особистісними рисами, з поміж яких тривожність та емоційність, то обрали для діагностики емоційності «Особистісний опитувальник FPI» (Г. Айзенк), а параметри ситуативної та особистісної тривожності характеризували за показниками «Методики оцінки тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна». Відмінності між групами досліджуваних з різними рівнями відповідальності визначено за допомогою t-критерію Стьюдента. Результати. Встановлено, що процес формування синдрому емоційного вигорання має індивідуальний характер, спричинений зовнішніми (умови професійної діяльності) та внутрішніми (індивідуальні характеристики особистості) детермінантами. У молодих педагогів (стаж роботи до 6 років) і з високим, і з низьким рівнем відповідальності симптом емоційного вигорання не притаманний. Педагогів зі стажем роботи понад десять років характеризує декілька симптомів, пов’язаних з переживанням психотравмувальних обставин та нездатністю адекватного реагування на них. На стадії формування перебувають симптоми, спричинені професійною деформацією. Показано, що синдром емоційного вигорання найінтенсивніше формується у високо відповідальних педагогів. Висновки. Отже, синдром емоційного вигорання – це один з аспектів самоконтролю, що ґрунтується на дотриманні цінних для особистості норм і правил, унаслідок чого людина почувається морально, розумово та фізично виснаженою. Зроблені узагальнення стосовно залежності емоційного вигорання від відповідальності спонукають до думки щодо суб’єктивного, індивідуального характеру його розвитку. Засадничими умовами розгортання / згасання емоційного вигорання є умови праці та зміст мотиваційно-смислового компонента особистості. Purpose. The purpose of the publication is to analyze the results of an empirical study of the relationship between responsibility and emotional burnout of teachers. Methods. The expert judgment method has been used to assess the level of responsibility. The experts were representatives of the school administration, colleagues and parents, who had been offered a standard form describing the extreme manifestations of responsible and irresponsible behavior of teachers. To study the emotional burnout of teachers with different levels of responsibility, the methodology «Diagnosis of emotional burnout of personality» by V. Boyko and the questionnaire «Self-esteem of emotional well-being» (author I. Sedov) were used. Since we assumed a direct correlation between emotional burnout and personality traits such as anxiety and emotionality, we used the FPI Personal Questionnaire (G. Eysenk) to diagnose emotionality, and the parameters of situational and personal anxiety were diagnosed by determinants of «Methods for assessing the anxiety of C. Spielberger and Y. Hanin». Differences between groups of subjects with different levels of responsibility were determined using the Student's t-test. Results. It has been established that the process of formation of emotional burnout syndrome has an individual character and is determined by external (conditions of professional activity) and internal (individual characteristics of personality) determinants. Teachers with up to 6 years of experience, with both high and low levels of responsibility, have not found a symptom of emotional burnout. Educators with more than ten years of experience are characterized by several symptoms associated with experiencing and inappropriately responding to psycho-traumatic circumstances. Symptoms caused by occupational deformity are at the stage of formation. It has been shown that the emotional burnout syndrome is most intensively formed in highly responsible teachers. Conclusions. Therefore, emotional burnout syndrome is one aspect of self-control that is based on the observance of rules that are valuable to the individual, which makes one feel morally, mentally and physically exhausted. The generalizations made about the dependence of emotional burnout on responsibility prompt one to think about the subjective, individual nature of its development. The basic conditions of the (emotional burnout) deployment are the working conditions and the content of the motivational and semantic component of the personalitу.