Browsing by Author "Грись, А."

Now showing 1 - 3 of 3

A Research of Post-Traumatic Stress and Adaptation Disorders of Servicemen after Being in a Combat Situation at the Hospitalization Stage
(2020) Shevchenko, R.; Hrys, A.; Pavliuk, M.; Stynska, V.; Babiak, O.; Zavatskyi, V.; Шевченко, Р.; Грись, А.; Павлюк, М.; Стинська, В.; Бабяк, О.; Завацький, В.; Попович, І. С.; Popovych, I. S.
The purpose of the article is to study the characteristics of the psychophysiological state of servicemen with post-traumatic stress disorders (PTSD) and adaptation disorders (AD) after being in combat conditions. The research was implemented at the hospitalization stage, a comparative characteristic of the level of reactive and personal anxiety of the studied, according to the autonomic, sensorimotor, affective and ideator registers, was carried out. Methods used: observation, conversation, the questionnaire “Scale of self-assessment of reactive (situational) and personal anxiety (“SSRPA”) (Spielberger, 1983; adapted by Hanin, 1983). According to the received results, in the group of servicemen with PTSD: in the affective register – complaints of a feeling of sadness, experiencing a state of melancholy, obsessive memories of experienced events; in the ideator register – a state of confusion. In the group of military personnel with AD: in the affective register – unmotivated anxiety, periods of intolerance towards oneself, irritability, difficulties in self-control. A study of the level of reactive and personal anxiety of the studied confirmed the presence of a more pronounced pathogenic picture of servicemen with adaptation disorders. El objetivo del artículo es estudiar las características del estado psicofisiológico del personal militar con trastornos postraumáticos de estrés (TPE) y trastornos de adaptación (TA) después de haber estado en las condiciones de combate. El estudio fue realizado en la etapa de hospitalización, se hizo la comparación del nivel de ansiedad reactiva y de ansiedad personal de los investigados según los registros siguientes: vegetativo, sensoriomotora, afectivo e ideador. Los métodos utilizados son la observación, la conversación con los investigados, la metodología "Escala de autoevaluación de ansiedad reactiva (situacional) y personal" ("EAARP") (Spielberger, 1983; adaptación Hanin, 1983). Según los resultados obtenidos, en el registro afectivo el grupo de militares con TPE se quejaba del sentimiento de tristeza, sentía melancolía y tenía recuerdos obsesivos de los acontecimientos pasados; en el registro ideador se trataba del estado de confusión. El grupo de personal militar con TA en el registro afectivo se caracterizaba por la ansiedad sin motivo, períodos de intolerancia hacia sí mismo, irritabilidad, dificultades con autocontrol. El estudio del nivel de ansiedad reactiva y de ansiedad personal de los investigados confirmó que el personal militar con trastornos de adaptación tiene un cuadro patógeno más manifiesto. Мета статті полягає у вивченні особливостей психофізіологічного стану військовослужбовців з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР) та порушеннями адаптації (РА) після перебування в бойових умовах. Дослідження проведено на етапі госпіталізації, здійснено порівняльну характеристику рівня реактивної та особистісної тривожності досліджених, відповідно до вегетативного, сенсомоторного, афективного та ідеаторного регістрів. Використані методи: спостереження, бесіда з досліджуваними, методика “Шкала самооцінки реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності” (“ШСРЛТ”) (Spielberger, 1983; адаптація Ханін, 1983). Відповідно до отриманих результатів, у групах військовослужбовців з ПТРС: в дійовому реєстрі – жалоби на відчуття туги, переживання стану журби, нав’язливі спогади пережитих подій; в ідеаторному реєстрі – стан розгубленості. У групах військовослужбовців з РА: в діючому реєстрі – немотивована тривожність, періоди нетерплячості до себе, роздратування, труднощі в самоконтролі. Вивчення рівня реактивної та особистісної тривоги досліджуваних, підтверджує наявність більш вираженої патогенної картини у військовослужбовців з розладами адаптації.
ADAPTIVE POTENTIAL OF ADULTS WITH ATTENTION DEFICIT/HYPERACTIVITY DISORDER (ADHD)
(2024) Hrys, A.; Chepeleva, N.; Tkachuk, T.; Tor, L.; Грись, А.; Чепелєва, Н.; Ткачук, Т.; Тьор, Л.
The aim was a theoretical-empirical study of the adaptive potential of adults with attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Methods. The sample consisted of adults with ADHD, totaling n = 32, of which n = 16 were female (50.00%) and n = 16 were male (50.00%). The participants’ ages ranged from 20 to 54 years (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). A theoretical-empirical complex of methods was used, which included theoretical methods: retrospective analysis, synthesis, comparison, and generalization, as well as empirical methods: “The Work and Social Adjustment Scale” (W&SAS) (Mundt et al., 2002); “Zung Self-Rating Depression Scale” (ZSDS) (Zung, 1965); “Impact of Even Scale – Revised” (IES-R) (Sveen et al., 2010); “Generalized Anxiety Disorder Assessment Scale” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; adapted by N. Aleksina et al., 2024) and “New Methodology for Diagnosing Psychosocial Maladjustment” (NDMPM) (Herasymenko, 2018). Results and discussion. It was established that the parameter “work” has statistically significant correlations with depressiveness, anxiety disorders, and types of responses to traumatic events (p < .001). It was noted that the area where participants feel most comfortable is “personal leisure”, which is associated with the protective response of avoidance and anxiety disorders. It was argued that avoidance, as a defense mechanism and type of response to a traumatic event, only increases the tendency towards isolation and distancing. It was suggested that a constructive organization of the workspace for individuals with ADHD would enhance their adaptive capacity. Conclusions. The study of the adaptive potential of adults with ADHD revealed significant patterns of work and social adaptation among the participants. It was summarized that acceptance and support from the environment are crucial; tolerance and the absence of stigma within the family, workplace, and society at large had a positive effect; isolation is partly accompanied by a lack of support, which can lead to severe manifestations of ADHD and comorbid disorders; the impact of traumatic events was reflected in the mental states of the participants. Метою є теоретико-емпіричне дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку з розладом дефіциту уваги/гіперактивності. Методи. Вибіркову сукупність склали особи дорослого віку із РДУГ, загальною кількістю n = 32, з яких жіночої статі – n = 16 (50.00%) і чоловічої – n = 16 (50.00%). Вік досліджуваних знаходився в межах від 20 до 54 років (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). Використано теоретико-емпіричний комплекс методів, з яких теоретичні: ретроспективне аналізування, синтезування, порівняння і узагальнення та емпіричні методи: “Шкала робочої та соціальної адаптації” (ШРСА) (Mundt et al., 2002); “Шкала депресії Цунга” (ШДЦ) (Zung, 1965); “Шкала оцінки впливу травматичної події” (ШОВТП) (Sveen et al., 2010); “Шкала оцінки генералізованого тривожного розладу” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; адаптація Н. Алексіна та ін., 2024) і “Нова методика діагностики психосоціальної дезадаптації” (НМДПД) (Herasymenko, 2018). Результати і дискусія. Констатовано, що параметр “робота” володіє всіма статистично достовірними зв’язками з депресивністю, тривожним розладом і типами реагування на травматичну подію (p < .001). Зазначено, що сферою, в якій досліджувані найкомфортніше себе почувають, є “особисте дозвілля”, що зв’язане із захисною реакцією уникання і тривожним розладом. Аргументовано, що уникання як захисний механізм і тип реагування на травматичну подію тільки підвищує схильність до ізольованості й дистантності. Зроблено припущення, що конструктивна організація робочого простору осіб із РДУГ дозволить підвищити адаптаційну спроможність останніх. Висновки. Дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку із РДУГ дозволило з’ясувати достовірні закономірності робочої та соціальної адаптації досліджуваних. Узагальнено, що важливе значення має прийняття й підтримка оточення; толерантність і відсутність стигматизації в родині, в колективі й загалом у суспільстві мають позитивний ефект; ізольованість почасти супроводжується відсутністю підтримки, що може призвести до важких проявів РДУГ і коморбідних розладів; вплив травматичної події позначається на протіканні психічних станів досліджуваних.
Spatial Regulation of Personal Behavior under Conditions of the Accelerating COVID-19 Pandemic
(2020) Khmiliar, О.; Popovych, I. S.; Hrys, A.; Pavliuk, M.; Zavatska, N.; Lytvynenko, O.; Blynova, O.; Хміляр, О.; Попович, І. С.; Грись, А.; Павлюк, М.; Завацька, Н.; Литвиненко, О.; Блинова, О. Є.
The purpose of the study is to examine spatial regulation of personal behavior under conditions of the accelerating COVID-19 pandemic. The research uses proxemics as a symbol of regulation of the research participants’ behavior. It shows that keeping a safe distance has reflected on changes in individualtypological personality traits and on transformation of some nations from “contact” into “distant” ones. The paper substantiates that it is important to know the laws of proxemics language to optimize high-quality interaction. It outlines in a methodological aspect that distance between a sender and a receiver of a message is the most symbolic and relevant feature in the process of interaction. Research results. The study establishes that spatial regulation of personal behavior is significantly affected by such internal symbols as social prestige, introversion-extraversion, the overall volume and content of the message. It proves that that messages with personal and non-personal information influence personal behavior regulation. Personal messages are usually transmitted in the intimate and personal spaces. Non-personal messages are transmitted in all four spaces of proxemic interaction: intimate, personal, social and public. The study generalizes that regulation of personal behavior mainly depends on proxemic indexes. El objetivo del artículo es estudiar la regulación espacial del comportamiento de la personalidad en las condiciones de la progresión de la pandemia de COVID19. Se utiliza la proxémica como símbolo de regulación del comportamiento de los sujetos. Se demuestra que la observación estricta de la distancia social cambió las características individuales tipológicas del individuo y transformó varias naciones “de contacto” a “distantes”. Está comprobado que para optimizar la interacción cualitativa es importante conocer las leyes del lenguaje proxémico. Se describe metodológicamente que la distancia entre el remitente y el destinatario del mensaje es la característica más simbólica y relevante del proceso de la interacción. Los resultados de la investigación revelan que los símbolos internos como el prestigio social, la introversión-extraversión, el volumen total y el contenido del mensaje influyen significativamente en la regulación del espacio proxémico. Se demuestra que los mensajes con información personal y no personal influyen en la regulación del comportamiento personal. Los mensajes personales se transmiten generalmente en zonas íntimas y privadas. Los mensajes no sociales se transmiten en las cuatro zonas de la interacción proxémica: íntima, privada, social y pública. Se puede sacar la conclusión: la regulación del comportamiento se basa considerablemente en parámetros proxémicos. Метою статті є дослідження просторової регуляції поведінки особистості в умовах прогресування пандемії COVID-19. Застосовано проксеміку як символ регуляції поведінки досліджуваних. Показано, що жорстке дотримання соціальної дистанції відобразилося на зміні індивідуально-типологічних властивостей особистості і на перетворенні ряду націй з “контактних” у “дистантні”. Обґрунтовано, що для оптимізації якісної взаємодії важливо знати закони проксемічної мови. Методологічно окреслено, що відстань між передавачем і отримувачем повідомлення є найбільш символічною та релевантною ознакою в процесі взаємодії. Результати дослідження. Встановлено, що на регулювання проксемічного простору суттєво впливають такі внутрішні символи, як соціальний престиж, інтроверсія-екстраверсія, загальний обсяг та зміст повідомлення. Доведено, що повідомлення з особистою та неособистою інформацією впливають на регулювання особистої поведінки. Особисті повідомлення зазвичай передаються в інтимній та особистій зонах. Несоціальні повідомлення передаються у всіх чотирьох зонах проксемічної взаємодії: інтимна, особистісна, соціальна і публічна. Узагальнено, що поведінкова регуляція значною мірою базується на показниках проксеміки.