Browsing by Author "Михайленко, Г."

Now showing 1 - 7 of 7

PAGES OF SOCIAL AND POLITICAL ACTIVITY OF OLEKSANDR LOTOTSKIY IN EMIGRATION DURING THE PERIOD OF 1926 – 1932 (ACCORDING TO THE MATERIALS FROM THE BRANCH STATE ARCHIVE OF THE FOREIGN INTELLIGENCE SERVICE OF UKRAINE)
(2025) Mykhailenko, G.; Михайленко, Г.
Abstract. The aim of the research is to analyze some circumstances of Oleksandr Lotozkiy’s participation in activity of émigré establishments on the territories of Central and Western Europe during the period of the 1920s – 1930s and to verify the continuance of his social and political activity. The research methodology is based on the principles of historical methods, scientism, objectiveness; also on the use of general scientific (analysis, synthesis, systematization, typology) and special and historical (historic and comparative, problematic, problematic chronological) methods. Apart from it, the research is based on the principles of a biographical approach and theoretical methodological principles of “intellectual history”, as the present research adds to the factual intellectual biography of O. Lotozkiy. The scientific novelty consists in reconstructing the events of Oleksandr Lotozkiy’s life (1870 – 1939) as a social and political figure and historian during the emigration period while making use of open materials from branch state archives of the foreign intelligence service of Ukraine. There are given facts relevant to the figure’s participation in activity of various establishments and organizations founded on the territories of Central-Western Europe during the period of the 1920s – 1930s. The main centers of O. Lotozkiy’s social and political activity in emigration were Prague and Warsaw. If the Prague period was characteristic of partaking in social and political organizations, the moving to Warsaw was connected with joining to the Government of the Ukrainian People’s Republic (UPR) in exile under the leadership of A. Levytskiy. There is a plenty of information relevant to O. Lotozkiy’s cooperation with representatives of the Ukrainian emigration: participation in conferences, congresses, taking care of Ukrainian Church problems, coordination of the UPR Government’s functioning. Apart from it, there are found documents proving O. Lotozkiy’s contribution to reorganizing of political circles of the Ukrainian emigration as well as establishing of multi-branch social activity.The Conclusions. As a result of the present investigation, conclusions are made proving that the emigration period of O. Lotozkiy’s life during the years of the 1920s – 1930s was filled not only with scientific and teaching work, but also with numerous events of social and political character. During the last decades of his life O. Lotozkiy dedicated his time not only to the history of Ukrainian Church, but also took leading positions in the work of the establishments founded by representatives of the Ukrainian emigration in Warsaw, Prague and Paris which shows the continuance of his social and political activity. Мета дослідження – проаналізувати умови участі Олександра Лотоцького в діяльності українських еміграційних установ та організацій на теренах Центрально-Східної Європи упродовж 1920 – 1930-х рр. і підтвердити тяглість його громадсько-політичної діяльності. Методологія дослідження спирається на базові принципи історизму, науковості, об’єктивності; загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, типологізація) та спеціально- історичні (історико-порівняльний, проблемний, проблемно-хронологічний) методи. Крім того, дослідження ґрунтується на принципах біографічного підходу, а також теоретико- методологічних принципах “інтелектуальної історії”, адже розвідка розширює наявну інтелектуальну біографію О. Лотоцького. Наукова новизна полягає у тому, що на основі матеріалів Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України доповнено події еміграційного етапу життєвого шляху українського громадсько-політичного діяча та історика Олександра Лотоцького (1870 – 1939). Подаються факти щодо його участі у діяльності різноманітних установ та організацій, що виникли на теренах Центрально-Східної Європи протягом 1920 – 1930-х рр. Головними осередками громадсько-політичної активності О. Лотоцького в еміграції стали Прага та Варшава. Якщо празький період ознаменувався участю у громадсько-політичних організаціях, то переїзд до Варшави був пов`язаний з входженням до лав Уряду Української Народної Республіки (УНР) в екзилі під головуванням А. Левицького. Маємо різноманітну інформацію щодо співпраці О. Лотоцького з представниками української еміграції: участь у конференціях, з`їздах, опікування проблемами Української церкви, робота в Уряді УНР. Крім того, наявні відомості, що засвідчують внесок О. Лотоцького у реорганізацію політичних кіл української еміграції та налагодження розгалуженої громадської діяльності. Висновки. У підсумку проведеного дослідження були зроблені висновки, що еміграційний період у житті О. Лотоцького (1920 – 1930-ті) був насичений не лише науково-викладацькою роботою, а й численними акціями громадсько-політичного характеру. Протягом двох останніх десятиліть свого життя О. Лотоцький не лише присвятив час студіюванню історії Української церкви, а й обійняв чільні посади в установах, започаткованих представниками української еміграції у Варшаві, Празі, Парижі, зберігши тяглість своєї громадсько-політичної діяльності.
ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ХЕРСОНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В 1912–1916 РР.
(2025) Михайленко, Г.; Черемісін, О.; Cheremisin, O.; Mykhaylenko, H.
Стаття являє собою археографічну публікацію архівних документів, що окреслюють земельну політику Хер- сонського громадського управління на початку XX ст. Метою дослідження є введення до наукового обігу комп- лексу документів, які висвітлюють управлінські рішення Херсонської міської думи та управи щодо експлуатації міських земель. Методологічну основу роботи становить археографічний підхід, що передбачає наукове опра- цювання, систематизацію та коментування архівних матеріалів. Основний зміст становлять документи з фонду 4 Державного архіву Херсонської області, які ілюструють механізми регулювання землекористування, підходи до оренди, продажу та обліку земель у межах міста. У публікації репрезентовано службове листування, протоколи засідань, земельні контракти, ухвали думи та управи, які відображають ключові аспекти земельної політики, зокрема: порядок надання в оренду міських земель, облік і ревізія земельного фонду, врегулювання відносин з орендарями, встановлення ставок орендної плати, боротьба з самовільним зайняттям земель, а також ініціа- тиви щодо модернізації міської земельної власності. Окрему увагу приділено документам, що стосуються змін у земельній політиці в умовах Першої світової війни, зокрема, мобілізації ресурсів і використання їх військо- вими. Публікація супроводжується науковим апаратом, який включає коментарі, пояснення термінів та інститу- цій, а також вказівки на місця зберігання і реквізити документів. У висновках наголошено на значущості опри- люднення матеріалів для розуміння практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері земельної політики в умовах передвоєнного та воєнного періоду початку ХХ ст. Представлені документи можуть стати основою для подальших досліджень соціально-економічної історії Півдня України, зокрема, уточнити особли- вості муніципального управління міста Херсон. This article presents an archaeographic publication of archival documents that outline the land policy of the Kherson local self-government in the early 20th century. The aim of the study is to introduce into scholarly circulation a set of documents reflecting the administrative decisions of the Kherson City Duma and the municipal board regarding the management and use of urban land. The methodological foundation of the research is an archaeographic approach, which involves the scholarly processing, systematization, and annotation of archival materials. The main content consists of documents from Fund 4 of the State Archive of the Kherson Region, illustrating mechanisms of land-use regulation, approaches to land leasing, sales, and inventory within the city limits. The publication includes official correspondence, minutes of meetings, land contracts, and decisions of the Duma and the board, which reveal key aspects of land policy, including the procedures for leasing urban land, land inventory and audits, regulation of relations with tenants, determination of rental rates, prevention of unauthorized land use, and initiatives aimed at modernizing municipal land ownership. Particular attention is given to documents related to changes in land policy during World War I, especially concerning resource mobilization and their use by the military. The publication is supplemented with scholarly apparatus that includes commentary, explanations of terms and institutions, and references to the storage locations and catalog details of the documents. The conclusion highlights the importance of these materials for understanding the practical activities of local self-government bodies in the field of land policy during the prewar and wartime periods of the early 20th century. The documents presented here can serve as a foundation for further research into the socio-economic history of southern Ukraine, particularly clarifying the features of municipal governance in the city of Kherson.
ЕКОНОМІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА ЯК СКЛАДОВА ПУБЛІЦИСТИЧНИХ НАРИСІВ О. ЛОТОЦЬКОГО
(2025) Михайленко, Г.; Mykhailenko, H.
Мета роботи. Стаття присвячена висвітленню економічної тематики як вагомої частини публіцистичних розвідок О. Лотоцького, які доповнюють інтелектуальну біографію діяча. Історіографія питання представлена роботами, що присвячені саме розробці інтелектуальної біографії українських діячів. У поданій статті аналізуються матеріали О. Лотоцького, що поба- чили світ у періодичних виданнях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Вони характеризують питання селянського та дворян- ського землекористування, проблеми кредитування у Російській імперії тощо. Окрема увага звертається на історичну розвідку О. Лотоцького «История государственного контроля», присвячену 100-річчю Державного контролю в Російській імперії. Ця тематика виникла у творчому доробку О. Лотоцького у результаті нової сфери професійної діяльності. 1897 р. він опинився на службі у Київській контрольній палаті, а 1900 р. перевівся з Києва до Державної палати у Петербурзі. Нова сфера діяльності визначила й один з напрямів публіцистичних розвідок О. Лотоцького. Наукова новизна та результати дослідження. О. Лотоцький більш знаний як історик церкви, активний прихильник ідеї проголошення автокефалії Української православної церкви, учасник політичних подій на українських теренах про- тягом 1917–1920 рр. Останнім роками зросла увага до мемуарів діяча, що презентують палітру подій, учасниками яких був науковець, з кінця ХІХ – до початку 20-х рр. ХХ ст. Проте, дещо обділені увагою сучасних дослідників розвідки О. Лотоцького на економічну тематику. Тож, наукова новизна полягає у висвітленні фактів творчої біографії науковця, що отримували лише побіжне згадування у роботах сучасних істориків, і визначенні її значення для відтворення інтелек- туальної біографії О. Лотоцького. Звичайно, економічна тематика не є провідною у творчому доробку науковця. Однак, зважаючи на ґрунтовну економічну самоосвіту, проведену науковцем, можна наголошувати на важливості цього аспекту діяльності Олександра Гнатовича. Опрацювання економічної тематики мало суттєвий вплив на формування світогляду діяча, його політичних позицій. The goal of the work. The article is devoted to covering economic topics as a significant part of O. Lototsky's journalistic research, which complements the intellectual biography of the figure. The historiography of the issue is represented by works devoted specifically to the development of an intellectual biography of Ukrainian figures. This article analyzes the materials of O. Lototsky, which were published in periodicals in the late XIX – early XX centuries. they characterize the issues of peasant and noble land use, problems of lending in the Russian Empire, and so on. Special attention is paid to Lototsky's historical research "the history of state control", dedicated to the 100th anniversary of State control in the Russian Empire.This theme originated in the creative heritage of O. Lototsky as a result of a new field of professional activity. In 1897, he served in the Kiev control chamber, and in 1900 he was transferred from Kiev to the state chamber in St. Petersburg. Scientific novelty and research results. O. Lototsky is better known as a church historian, an active supporter of the idea of proclaiming the autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church, a participant in political events in Ukraine during 1917-1920. In recent years, attention has been paid to XIX – to the early 20's of the twentieth century. However, they are somewhat deprived of the attention of modern researchers of O. Lototsky's intelligence on economic issues. Therefore, the scientific novelty consists in highlighting the facts of the creative biography of the scientist, which received only a cursory mention in the works of modern historians, and determining its significance for the reproduction of the intellectual biography of O. Lototsky. Of course, economic topics are not leading in the creative heritage of a scientist. However, given the thorough economic self-education conducted by the scientist, we can emphasize the importance of this aspect of OlexanderIgnatievich's activity. The study of economic topics had a significant impact on the formation of the worldview of the figure, his political positions.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ПРО ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ ХЕРСОНА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
(2025) Михайленко, Г.; Mykhaylenko, H.
Метою статті є дослідження процесів збереження пам’яті про загиблих воїнів Херсона в контексті формування локальної ідентичності міської громади в умовах повномасштабної війни проти України. Автор акцентує увагу на усній історії як на ключо- вому методі збору історичного матеріалу, що дозволяє фіксувати живу, емоційну пам’ять родичів і близьких загиблих учасників подій. У центрі дослідження – механізми формування колективної пам’яті, трансормація локальних ідентичностей у прикордон- ному місті під час окупації 2022 р., а також соціокультурне значення вшанування загиблих як морального й об’єднавчого ресурсу громади. Методологічну основу становлять підходи усної історії, джерелознавчий аналіз інтерв’ю з місцевими жителями, критичний аналіз наратива пам’яті, елементи мікроісторії та історичної антропології. Особливу увагу приділено реконструкції локального воєнного досвіду херсонців через призму особистих свідчень, які виступають як важливе джерело для осмислення не лише фактів, а й ціннісної складової історичної реальності. Наукова новизна статті полягає у фокусі на специфіці локальної пам’яті в умовах сучасної війни, що відбувається на сучасному етапі, а також у введенні до наукового обігу нового емпіричного матеріалу – усних свідчень жителів Херсона про події захисту міста в перші дні вторгнення та вшанування полеглих. Це дозволяє по-новому подивитися на роль пам’яті як чинника громадської мобілізації, соціальної єдності та національного самоствердження. У межах дослідження виявлено, що збереження пам’яті про загиблих воїнів Херсона постає не лише як історичне завдання, а як активний чинник творення локальної ідентичності, що заснована на спільному досвіді, цінностях та моральній відпові- дальності. Стаття підкреслює важливість інтеграції усної історії у ширші національні історіографічні та освітні практики задля повноцінного збереження пам’яті в умовах війни. У висновках наголошується, що збереження пам’яті про загиблих захисників не лише виконує функцію морального обов’язку перед минулим, а й формує основи майбутнього – через закріплення цінностей спротиву, гідності та відповідальності у колективній свідомості громади. Пам’ять у цьому випадку є не лише об’єктом історич- ного дослідження, а й активним соціальним ресурсом у боротьбі за ідентичність і гідність нації. The study aims to examine the processes of preserving the memory of the fallen Kherson’s defenders in the context of the formation of the urban community’s local identity in the conditions of a full-scale war against Ukraine. The author pays special attention to oral history as a key method for collecting historical materials that allows for recording the vivid emotional memory of the relatives and families of those who died in the war. The study focuses on the mechanisms of collective memory formation, the transformation of local identities in the frontline city during the occupation in 2022, and the sociocultural significance of honoring the dead as a moral and uniting resource for the community. The methodological foundation includes oral history approaches, source analysis of interviews with local residents, critical analysis of memory narratives, and the elements of micro-history and historical anthropology. Special attention is paid to reconstructing the local war experience of Kherson residents through the prism of personal testimonies, which serve as an important source for interpreting not only the facts but also the value component of historical reality. The scientific novelty of the article lies in the focus on the specificity of local memory in the conditions of the ongoing war and the introduction of new empirical materials – Kherson residents’ oral testimonies about the events of the city defense in the first days of the invasion and the commemoration of the fallen – into scientific circulation. This allows us to take a fresh look at the role of memory as a factor in public mobilization, social unity, and national self-affirmation. The research revealed that preserving the memory of the fallen Kherson’s defenders is not just a historical task but an active factor in local identity formation based on shared experience, values, and moral responsibility. The article underscores the importance of integrating oral history into broader national historiographical and educational practices to preserve memory during wartime to the greatest extent. The conclusions underscore that preserving the memory of the fallen defenders not only performs the function of a moral duty to the past but lays the foundations for the future, through consolidating the values of resistance, dignity, and responsibility in the community’s collective consciousness. In this case, memory is not only the object of historical research but also an active social resource in the struggle for the nation’s identity and dignity.
ПЛАНИ ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ ЩОДО СПІВПРАЦІ З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ КРАЇНАМИ НАПРИКІНЦІ 1920-Х-НА ПОЧАТКУ 1930-Х РР.
(2025) Михайленко, Г.
У статті висвітлюються спроби представників української полі- тичної еміграції знайти підтримку серед європейських дипломатів щодо продовження боротьби за створення незалежної України. Окреслюють- ся варіанти умов, на яких провідні європейські держави погоджувалися на фінансову чи військову допомогу. The article highlights the attempts of representatives of the Ukrainian political emigration to find support among European diplomats to continue the struggle for the creation of an independent Ukraine. Variants of the conditions under which the leading European states agreed to financial or military assistance are outlined
УРБАНІСТИЧНІ ВИМІРИ ОКУПАЦІЙНОЇ ДІЙСНОСТІ: ХЕРСОНСЬКИЙ ДОСВІД ПОВСЯКДЕННОГО ПОРТРЕТУВАННЯ
(2025) Михайленко, Г.; Черемісін, О.; Mykhaylenko, H.; Cheremisin, O.
Мета дослідження – вивчити особливості окупації на прикладі Херсона під час широкомасштабної росій- сько-української війни у березні–листопаді 2022 р. Методологічною основою дослідження стали такі методи: аналізу, синтезу, спостереження, фронтиру, локальної історії, повсякденності, усної історії. Основні резуль- тати дослідження. 1 березня 2022 р. Херсон став першим обласним центром, захопленим з початку широко- масштабної російської агресії, та третім з початку російсько-української війни у 2014 р., тимчасова окупація якого тривала 8 місяців і 10 днів до 11 листопада 2022 р. Досліджуваний період характеризується захопленням обласного центра Херсон і перебування його у тимчасовій окупації російських військ. У статті робиться спроба на повсякденному рівні зрозуміти й окреслити особливості перебування Херсона в окупації. У ході дослідження запропонована періодизація тимчасової окупації міста з поділом на три періоди: 1) трансформаційний (бере- зень – кінець травня 2022 р.); 2) інтеграційний (кінець травня – початок жовтня 2022 р.); 3) реструктуризаційний (початок жовтня – початок листопада 2022 р.). Кожен етап мав свою специфіку та особливі контури повсякден- ного сприйняття ходу військового конфлікту, мав свої межі і внутрішню логіку, що відбивалось на моральному сприйнятті цивільним населенням ходу військової кампанії та очікування визволення. У ході роботи були виявлені особливі характеристики кожного періоду та обґрунтовані переходи з одного періоду в інший. Запропоновано ставитись до окупації Херсона як до особливого типу окупаційної практики російського режиму. Дослідження доповнено повсякденними практиками життя місцевого населення як на основі усних історичних відомостей, так і на основі рефлексії особистого перебування в тимчасово окупованій зоні. Висновки. У висновках визна- чені хронологічні межі та особливості окупації на прикладі Херсона. Запропонований і обґрунтований поділ тимчасової окупації Херсона на три періоди. Доведено нездійсненність планів агресора щодо інкорпорації Хер- сона до складу російської федерації і провальність штучної «новоросійської» теорії. The research purpose is to examine specificity of occupation exemplified by Kherson during the full-scale Russian- Ukrainian war in March–November 2022. Methodological foundations of the study involve such methods as analysis, synthesis, observation, frontier, local history, everyday life and oral history. Main research results. On March 1, 2022 Kherson became the first regional center occupied after the beginning of the full-scale Russian aggression and the third one – after the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014. Its temporary occupation had lasted 8 months and 10 days by November 11, 2022. The examined period is characterized by capturing the regional center Kherson and its being occupied temporarily by Russian armed forces. The research makes an attempt to comprehend and outline specificity of Kherson’s being under occupation in everyday life aspects. The study suggests a periodization of the city’s temporary occupation divided into three periods: 1) transformational (March – the end of May, 2022); 2) integrational (the end of May – the beginning of October, 2022); 3) restructuring (the beginning of October – the beginning of November, 2022). Each stage had its own specificity and special contours of everyday perception of the war conflict, had its boundaries and internal logic that reflected on civilians’ psychological perception of the course of the war campaign and their expectations of liberation. The research finds out special characteristics of each period and substantiates transitions from one period to another. It suggests considering occupation of Kherson as a special type of the Russian regime’s occupation practice. The study also involves depiction of the local population’s everyday life based on oral history information and personal reflections of staying in the temporarily occupied zone. Conclusions. The conclusions determine chronological boundaries and specificity of occupation exemplified by Kherson. The research suggests and substantiates division of Kherson’s temporary occupation into three periods. The study proves impossibility to realize the aggressor’s plans concerning incorporation of Kherson into Russian federation and failure of the artificial «novorossia» territory.
ІМПЕРСЬКИЙ ТА РАДЯНСЬКІЙ ВИМІРИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПИТАННЯ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДОРОБКУ О. ЛОТОЦЬКОГО
(2025) Михайленко, Г.; Mykhailenko, G.
Полягає у дослідженні публіцистичного доробку О. Лотоцького як в період революцій 1905-1907 рр., 1917-1921 рр., так і в умовах еміграції 1920-1930 рр. Основна увага зосереджена на аналізі положення українських земель в імперську добу та радянський період, а також баченні ключових проблем та політичних перспектив, які запропоновані в статтях О. Лотоцького. Методологія дослідження спирається на принципи історизму та об`єктивності. У роботі використано як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи: історико-порівняльний, проблемний, інструментарій історії ідей (інтелектуальної історії ) та біографістики. Наукова новизна полягає в зосереджені уваги на аналізі змісту публіцистичного доробку О. Лотоцького в контексті можливостей розв’язання українського національного питання в умовах Російської імперії та Радянського Союзу. Висновки. Творчий доробок О. Лотоцького містить значну кількість публіцистичних матеріалів. Їх тематика різноманітна: від оглядів економічного положення українських земель, до аналізу стану освітніх установ в Російській імперії та проблем духовенства. Значна увага в цих матеріалах приділена й українському національному питанню. Зважаючи на активну громадську діяльність О. Лотоцького протягом 1906 – 1917 рр., тематика його нарисів досить часто перепліталася з тими проблемами, у розв’язанні яких він брав безпосередню участь (наприклад, статус української мови та відміна заборон щодо її використання). Положення українських земель як у складі Російської імперії, так й інших держав в окреслений період перебували в особливому фокусі його уваги. В емігрантську добу публіцист продовжив висловлювати своє бачення щодо положення українських територій у складі СРСР. Головна ідея, що червоною ниткою проходить скрізь більшість матеріалів О. Лотоцького цього періоду: державна політика і Російської імперії, і СРСР не передбачала створення незалежної української держави, тож мова не могла йти навіть про підтримку української культури. Зважаючи на увесь історичний досвід українських земель, О. Лотоцький у 1920–1930- х рр. виступав як активний прихильник створення незалежної держави. Різноплановий творчий доробок О. Лотоцького, його активна громадсько-політична діяльність залишають ще багато аспектів для подальшого опрацювання, аналізу та визначення значення його спадщини в інтелектуальній історії України та українського руху. This paper aims at studying O. Lototsky’s journalistic works during the revolutions of 1905-1907, 1917-1921 and the emigration of 1920-1930. The main focus is on the analysis of the position of Ukrainian lands in the imperial era and the Soviet period, as well as the vision of key problems and political prospects proposed in the articles of O. Lototsky. The research methodology is based on the principles of historicism and objectivity. Both general scientific and special-historical methods are used in the study, namely: historical and comparative, problematic, research tools of the history of ideas (intellectual history) and biographistics. The scientific novelty of the research is determined by its focus on the analysis of the content of Lototsky’s journalistic works in the context of opportunities to solve the Ukrainian national issue in the conditions of the Russian Empire and the Soviet Union. Conclusions. O. Lototsky’s creative legacy contains a significant amount of journalistic material. Their topics are diverse: from reviews of the economic situation of Ukrainian lands to the analysis of the state of educational institutions in the Russian Empire and the problems of the clergy. Considerable attention in these materials is devoted to the Ukrainian national issue. Due to O. Lototsky’s active social activity from 1906 to 1917, the topics of his essays frequently intertwined with the problems in which he was directly involved (forexample, the status of the Ukrainian language and the abolition of bans on its use). The position of the Ukrainian lands as part of the Russian Empire and other states in the specified period was of his particular concern. During the emigrant era, the publicist continued to express his vision of the situation of Ukrainian territories within the USSR. The leading idea expressed in most of O. Lototsky’s materials of that period was that the state policy of both the Russian Empire and the USSR did not provide for the creation of an independent Ukrainian state, let alone support for Ukrainian culture. Given the historical experiences of the Ukrainian lands, O. Lototsky in the 1920s and 1930s was an active supporter of the creation of an independent state. O. Lototsky’s diverse creative legacy, his active social and political activities leave many more aspects for further elaboration, analysis, and determination of the significance of his heritage in the intellectual history of Ukraine and the Ukrainian movement.