Browsing by Author "Плохіх, В. В."

Now showing 1 - 10 of 10

Anticipatory Resource of Temporary Regulation of Sensorimotor Action
(2022) Popovych, I.; Plokhikh, V.; Koval, I.; Stepanenko, L.; Nosov, P.; Zinchenko, S.; Boiaryn, L.; Zavatskyi, V.; Попович, І. С.; Плохіх, В. В.; Коваль, І. А.; Степаненко, Л. В.; Носов, П. С.; Зінченко, С. М.; Боярин, Л. В.; Завацький, В. Ю.
The aim of the study is to determine the composition and functional significance of anticipatory resources in the process of temporal regulation of sensorimotor action. Materials and methods. The subjects were male (35 people) and female (31 people) students. The tasks of a simple sensory response, a choice reaction (three alternatives), and a “double choice” were implemented in a computer version of the experiment. In the “double choice” task, the stimulation variation was first provided (possible stimuli: one or three), and then a stimulus for a fast motor response was presented after some time, the orientation time (independent variable). Results. The participants’ initial reaction to the option with three alternative stimuli in the “double choice” task was negative. The time of the motor response falls linearly as the orientation time increases in both the male and female groups for the variant with one possible stimulus and the frequency of anticipatory effects and premature actions increases in a quadratic pattern. It must be noted that with enough orientation time, determining the expected duration of the sensorimotor action is quite straightforward. It was demonstrated that, in the presence of a margin of orientation time, perational estimates and revisions of the time required to accomplish an action dramatically improve the likelihood of anticipatory effects. Conclusions. Actualization of the anticipatory resource (which includes temporary memory standards, the ability to accurately determine and correlate the durations of processes and time intervals, time estimation skills, and individual characteristics that influence decision making) ensures the determination of the total duration of a sensorimotor action, prompt correction of its implementation, and a significant reduction in the time it takes to respond to a motor stimulus. Мета дослідження полягає у визначенні складу та функціонального значення антиципаційних ресурсів у процесі тимчасової регуляції сенсомоторної дії. Матеріали і методи. Випробуваними були студенти чоловічої (35 осіб) та жіночої (31 людина) статі. У експерименті в комп’ютерному варіанті було реалізовано завдання простого сенсомоторного реагування, реакції вибору (три альтернативи) та “подвійного вибору”. У задачі “подвійного вибору” спочатку вказувався варіант стимуляції (можливих стимулів: один або три), після чого через деякий час – час орієнтування (незалежна змінна), пред’являвся стимул для швидкої рухової відповіді. Результати. У задачі “подвійного вибору” вихідним настановленням піддослідних був варіант з трьома можливими стимулами. Зі збільшенням часу орієнтування і в чоловічій, і в жіночій групах для варіанта з одним можливим стимулом час рухової відповіді зменшується лінійно, а ймовірність антиципаційних ефектів та ймовірність передчасних дій збільшується згідно із квадратичною закономірністю. Зазначається, що за достатнього часу орієнтування оцінка очікуваної тривалості сенсомоторного дії цілком визначена. Показано, що за наявності запасу часу орієнтування, оперативні оцінки та корекція часу виконання дії, різко підвищують ймовірність антиципаційних ефектів. Висновки. Актуалізація антиципаційного ресурсу (поєднує: тимчасові зразки пам’яті; здібності точного визначення та співвідношення тривалості процесів та тимчасових інтервалів; навички оцінки часу; індивідуальні особливості, що впливають на прийняття рішення) забезпечує визначення загальної тривалості сенсомоторної дії, оперативну корекцію виконання, суттєве зменшення часу рухової відповіді.
ASSESSMENT OF SUBJECT’S READINESS FOR URGENT ACTIONS USING THE VARIATIONS OF SENSORIMOTOR RESPONSE TASKS
(2021) Plokhikh, V. V.; Плохіх, В. В.
The purpose of the research is to identify the scope of combined use of different options of sensorimotor response to assess the effectiveness of the subject’s reorientation from one apperception scheme to another. The empirical research has used the method of a laboratory experiment with an intra-subject implementation plan. 66 students have been the study participants. Computer hardware has been used. The study participants have performed a series of trials of a simple sensorimotor reaction, a sensorimotor reaction of choice and a double choice task, which primarily provides for immediate determination of the apperception scheme and then – selection of an action option. Results. The research has established a significant reduction of the reaction time under increasing orientation time in a double choice task for one and three alternate solutions (the Friedman test is respectively: χ²r=300,65 (df = 5; p<.001) and χ²r=62.67 (df = 5; p<.001). The author has obtained the mathematical models of the linear relationship of the time change in a sensorimotor response for a stimulus from time of orientation in the two indicated variants. The realization of the Hick’ Law in the experiment has been confirmed: a simple sensorimotor reaction of the study participants is quicker than a reaction of choice between three alternatives (the Wilcoxon signed-rank test: Z = -7.073; p < .001). The identity of organizing the response processes for the variants of a double choice task has been defined. To solve a double choice task, there has been established the availability of anticipation effect for reactions to one possible variant of a stimulus under the values of the orientation time of .25 sec and 30 sec (respectively: t=3.138 as р=.003; t=8.656 as р<.001). Conclusion. The assessment of the rate of the subject’s urgent actions can be implemented with the use of a double choice task that involves an immediate choice and realizing one of two variants of sensorimotor response. Automatic variations of orientation time in a double choice task allow establishing the required duration of the urgent formation of a new operative image and a mode of actions, taking into account the set criterion – the time of a simple sensorimotor reaction. Метою дослідження є визначення можливостей поєднаного використання різних варіантів сенсомоторного реагування для оцінки ефективності переорієнтування суб’єкта з однієї апперцептивної схеми дій на іншу. В емпіричному дослідженні застосовано метод лабораторного експерименту з внутрішньосуб’єктним планом реалізації. Досліджуваними в експерименті були 66 студентів. Використовувалась комп’ютерна техніка. Досліджувані виконували серії спроб простої сенсомоторної реакції, сенсомоторної реакції вибору та задачі “подвійного вибору”, в якій спочатку передбачалося оперативне визначення апперцептивної схеми дій, а потім – вибір варіанту дій. Результати. Встановлено суттєве зменшення часу реакції при збільшенні часу орієнтування в задачі “подвійного вибору” для одного і для трьох варіантів рішень (критерій Фрідмана відповідно: χ²r=300,65 (df = 5; p<.001 ) та χ²r=62.67 (df = 5; p<.001 ). Були отримані математичні моделі лінійного зв’язку зміни часу сенсомоторного реагування на стимул від часу орієнтування у двох означених варіантах. Підтверджено реалізацію в експерименті закону У. Хіка: проста сенсомоторна реакція досліджуваних швидше реакції вибору з трьох альтернатив (критерій знакових рангів Уілкоксона: Z = -7.073; p < .001). Було визначено ідентичність організації процесів реагування для варіантів задачі “подвійного вибору”. Для рішень задачі “подвійного вибору” встановлено наявність антиципаційного ефекту у випадках реакції на один можливий варіант стимулу при значеннях часу орієнтування в .25 с та .30 с (відповідно: t=3.138 при р=.003; t=8.656 при р<.001). Висновок. Оцінка швидкості термінових дій суб’єкта може проводитися з використанням задачі “подвійного вибору”, в якій оперативно обирається й реалізується один з двох варіантів сенсомоторного реагування. Автоматичні варіації часу орієнтування в задачі “подвійного вибору” з урахуванням заданого критерію – часу простої сенсомоторної реакції, дозволяють визначити необхідну тривалість термінового формування нового оперативного образу і способу дій.
DEVELOPMENT AND EXPERIMENTAL STUDY OF ANALYZER TO ENHANCE MARITIME SAFETY
(2021) Nosov, P.; Zinchenko, S.; P l o k h i k h, V .; Popovych, I. S.; P r o k o p c h u k, Y.; M a k a r c h u k, D.; Mamenko, P.; M o i s e i e n k o, V.; B e n, A .; Носов, П. С.; Зінченко, С. М.; Плохіх, В. В.; Попович, І. С.; Прокопчук, Ю. О.; Макарчук, Д. В.; Маменко, П. П.; Мойсеєнко, В. С.; Бень, А. П.
On the basis of empirical experimental data, relationships were identified indicating the influence of navigators’ response to such vessel control indicators as maneuverability and safety. This formed a hypothesis about a non-random connection between the navigator’s actions, response and parameters of maritime transport management. Within the framework of this hypothesis, logical-formal approaches were proposed that allow using server data of both maritime simulators and operating vessels in order to timely identify the occurrence of a critical situation with possible catastrophic consequences. A method for processing navigation data based on the analysis of temporal zones is proposed, which made it possible to prevent manifestations of reduced efficiency of maritime transport management by 22.5 %. Based on cluster analysis and automated neural networks, it was possible to identify temporary vessel control fragments and classify them by the level of danger. At the same time, the neural network test error was only 3.1 %, and the learning error was 3.8 %, which ensures the high quality of simulation results. The proposed approaches were tested using the Navi Trainer 5000 navigation simulator (Wärtsilä Corporation, Finland). The simulation of the system for identifying critical situations in maritime transport management made it possible to reduce the probability of catastrophic situations by 13.5 %. The use of automated artificial neural networks allowed defining critical situations in real time from the database of maritime transport management on the captain’s bridge for an individual navigator. На основі емпіричних експериментальних даних були ідентифіковані зв’язки, що вказують на вплив реакцій навігаторів (судноводіїв) на такі показники управління судном як маневреність і безпека. Це сформувало гіпотезу про невипадковий зв’язок між діями навігатора, його реакціями та параметрами управління морським транспортом. У рамках зазначеної гіпотези були запропоновані логіко-формальні підходи, що дозволяють застосувати серверні дані як морських симуляторів, так і діючих суден морського транспорту з метою своєчасної ідентифікації виникнення критичної ситуації з ймовірними катастрофічними наслідками. Запропоновано метод обробки навігаційних даних, що заснований на аналізі темпоральних зон, який дозволив попередити прояви зниження результативності управління морським транспортом на 22,5 %. На основі кластерного аналізу і автоматизованих нейронних мереж вдалося виділити часові фрагменти управління судном і класифікувати їх відповідно до рівня небезпеки. При цьому тестова помилка нейронної мережі склала лише 3,1 %, а помилка навчання 3,8 %, що забезпечує високу якість отриманих результатів моделювання. Запропоновані підходи були апробовані із застосуванням навігаційного тренажера Navi Trainer 5000 navigation simulator (Wärtsilä Corporation, Фінляндія). Проведене імітаційне моделювання системи ідентифікації критичних ситуації під час управління морським транспортом дозволило зменшити ймовірність виникнення катастрофічних ситуацій на 13,5 %. Використання автоматизованих штучних нейронних мереж дозволило проводити ідентифікацію критичних ситуацій в режимі реального часу на основі бази даних управління морським транспортом на капітанському містку для індивідуального навігатора.
EMOTIONAL FACTOR OF COMPETITIVE SELF-MOBILIZATION OF PROFESSIONAL ROWERS
(2020) Cheban, Yu. V.; Chebykin, O. Ya.; Plokhikh, V. V.; Massanov, A. V.; Чебан, Ю. В.; Чебикін, О. Я.; Плохіх, В. В.; Масанов, А. В.
Based on the provisions of the differential emotions theory, psychology of attitude, self-regulation con- cepts, the authors study the influence of emotiogenic stimuli and stressors (emotional factor) on the com- petitive self-mobilization of professional rowers. The purpose of the research is to determine the forms and sources of competitive self-mobilization of pro- fessional rowers under the conditions of influence of emotiogenic stimuli. The following methods were used in the empirical part: natural experiment, questionnaire for the evaluation of the frequency of use of mental resources in the competitive prac- tice (image constructs, verbal forms) and experi- ence of support of emotiogenic stimuli of a situa- tion; testing for the identification of the frequency of experience of basal emotions, the motivation for success, and emotional personality traits. According to experimental design, to identify the capacity to overcome fatigue, the study participants have been passing a control distance of 150 m before and after intense training. The participants were 41 profes- sional rowers of whom 27 are National Team mem- bers. Results. It is established that positive emotions of joy and pleasure significantly prevail (Friedman test) over negative ones (χ2=79.823; df 4; p<.001) in the emotional state of athletes’ activities. The ath- letes’ motivation for success is associated with joy (Rs=.337; p=.031) and pleasure (Rs=.398; p=.010). Athletes feel especially vivid emotional support from relatives (χ2=45.343; df=4; p<.001). The verbal for- mulas are often used for self-mobilization. Among image constructs, athletes commonly apply prelimi- nary self-identification with the Winner (χ2=69.676; df=5; p<.001). The use of an image of “powerful mech- anism” is connected with the motivation for success (Rs=.521; p<.001) that contributes to the improve- ment of the overall performance of competitive self-mobilization of athletes. The research concludes about the need to study the joint influence of emo- tional factor and volitional powers of professional rowers on the competitive self-mobilization. На основі положень теорії диференційних емо- цій, психології установки, концепцій саморегуля- ції розглядається вплив емоціогенних стимулів та стресорів (емоційний фактор) на змагальну самомобілізацію спортсменів-веслувальників. Метою дослідження є визначення форм та дже- рел змагальної самомобілізації спортсменів-веслу- вальників в умовах впливу емоціогенних стимулів. В емпіричній частині застосовано наступні методи: природний експеримент; анкетування для оцінки частот використання у змагальній практиці мен- тальних ресурсів (образних конструктів, словесних форм) та переживання підтримки з боку емоціоген- них стимулів ситуації; тестування для визначення частот переживання базальних емоцій, мотива- ції успіху, емоційних особистісних особливостей. За експериментальним планом для визначення здатності до подолання втоми досліджувані про- ходили контрольну дистанцію в 150 м до та після напруженого тренування. Досліджуваними були 41 спортсмен-веслувальник, з яких 27 – члени Національної збірної. Результати. Встановлено, що в емоційному фоні життєдіяльності спортс- менів позитивні емоції радості та задоволення суттєво переважають (критерій Фрідмана) над негативними емоціями (χ2=79.823; df 4; p<.001). Мотивація успіху спортсменів пов’язана з радістю (Rs=.337; p=.031) й задоволенням (Rs=.398; p=.010). Особливо виразну емоційну підтримку спортсмени відчувають з боку родичів (χ2=45.343; df=4; p<.001). Для самомобілізації часто застосовуються словесні формули. Серед образних конструктів дуже часто спортсмени застосовують завчасне уявлення себе як Переможця (χ2=69.676; df=5; p<.001). Застосу- вання образу «могутнього механізму» пов’язане і з мотивацією успіху (Rs=.521; p<.001), і сприяє під- вищенню загальної ефективності змагальної само- мобілізації спортсменів. Робиться висновок про необхідність розгляду поєднаного впливу емоцій- ного фактору та вольових якостей спортсменів-ве- слувальників на змагальну самомобілізацію.
LIMITATION OF PSYCHOLOGICAL DEFENSE ON THE FORMATION OF STUDENTS’ TIME PERSPECTIVE
(2022) Plokhikh, V. V.; Плохіх, В. В.
The purpose of the research is to determine the peculiarities of the formation of students’ time perspective of life given the intensity of the systematic application of various psychological defense mechanisms. Methods. 42 students participated in the research. Standardized test methods were used to collect empirical data. Cluster analysis, correlation analysis, and Mann-Whitney U-test contributed to the quantitative processing of empirical material. Results. It was found that students with a low tolerance for stress in terms of balance (U= 137.00; p=.049) and self-control (U=.001; p<.001) are more prone to systematic actualization of the psychological defense of substitution, regression, and rationalization. It is determined that the systematic use of psychological defense in students is associated with temporal orientations as follows: substitution correlates with the past negative (Rs=.331; p=.033), fatalistic present (Rs=.309; p=.046), and future (Rs=-.314; p=.043); regression correlates with the past negative (Rs=.387; p=.011), present fatalistic (Rs=.374; p=.015), present hedonistic (Rs=.422; p=.005), and future (Rs=- .376; p=.014); rationalization correlates with the future (Rs=.444; p=.003). There were also direct links between the denial of reality and the present hedonistic (Rs=.485; p=.001) with protective compensation and the fatalistic present (Rs=.456; p=.002). The findings indicate that the study group lacks connections between temporal competence and the use of psychological defense mechanisms. At the same time, temporal competence is inversely related to students’ orientation on the past negative (Rs=-.325; p=.036). Conclusions. Students’ systematic application of the psychological defense of substitution, regression, denial, and compensation is associated with time orientations on the past negative, present hedonistic, fatalism and shiftlessness toward current efforts in building the future. Students’ active use of protective rationalization corresponds to their natural orientation toward the future. However, it does not contribute to the complete of the components of the psychological time structure. Students’ systematic application of psychological defense mechanisms is not in line with their temporal competence. Метою дослідження є визначення особливостей формування часової перспективи життєдіяльності в студентів у зв’язку з інтенсивністю систематич- ного застосування різноманітних психологічних захистів. Методи. У дослідженні взяли участь 42 студенти. Для збору емпіричних даних викорис- товувалися стандартизовані тестові методики. Для кількісної обробки емпіричного матеріалу було застосовано кластерний аналіз, кореляційний ана- ліз, U-критерій Манна-Уітні. Результати. Встанов- лено, що студенти зі зниженою стресостійкістю за показниками врівноваженості (U=137.00; p=.049) та самоконтролю (U=.001; p<.001) більше схильні до систематичної актуалізації психологічних захи- стів заміщення, регресії, раціоналізації. Визна- чено, що у студентів систематичне застосування психологічних захистів пов’язане з часовими орієнтаціями наступним чином: заміщення корелює з негативним минулим (Rs=.331; p=.033), фаталістичним теперішнім (Rs=.309; p=.046), майбутнім (Rs=-.314; p=.043); регресія корелює з негативним минулим (Rs=.387; p=.011), фаталістичним теперіш- нім (Rs=.374; p=.015), гедоністичним теперішнім (Rs=.422; p=.005), майбутнім (Rs=-.376; p=.014); раці- оналізація корелює з майбутнім (Rs=.444; p=.003). Також встановлені прямі зв’язки заперечення реальності з гедоністичним теперішнім (Rs=.485; p=.001) та захисної компенсації з фаталістичним теперішнім (Rs=.456; p=.002). Результати свідчать про відсутність в групі досліджуваних зв’язків ком- петентності у часі з застосуванням психологічних захистів. При цьому компетентність у часі обер- нено пов’язана з орієнтацією студентів на нега- тивне минуле (Rs=-.325; p=.036). Висновки. Систе- матичне застосування студентами психологічних захистів заміщення, регресії, заперечення та ком- пенсації пов’язане з часовими орієнтаціями на негативне минуле, гедоністичне теперішнє, фата- лізм і безініціативність щодо актуальних зусиль в побудові майбутнього. Активне використання студентами захисної раціоналізації відповідає їх природній орієнтації на майбутнє, але не сприяє повноцінному єднанню складових структури психологічного часу. Систематичне застосування студентами психологічних захистів не узгоджується з їх компетентністю у часі.
RELATIONSHIP BETWEEN COPING BEHAVIOR AND STUDENTS’ PERCEPTIONS OF THE PASSAGE OF TIME
(2023) Plokhikh, V. V.; Плохіх, В. В.
Despite the significant increase in academic load and the general complication of daily life, a modern student should be able to overcome stressful situations and complete tasks on time. The study’s purpose was to empirically determine the basis and features for the distinctive correlations between the students’ perceptions of time passing and the selection of coping behavior options. Methods. The study included 139 university students as participants. The empirical study applied the following standardized test methods: “Coping behavior in stressful situations”, the scale “Competence in time” from the Personality Self-Actualization Test, the “Scale of experiencing time”, and the Freiburg Personality Inventory (form B). For statistical data processing, cluster analysis, Spearman’s correlation analysis, and the Mann-Whitney U-test were used. Results. Competence in time in the group was related to group perceptions of time flow as quick (rs=-.188; p=.027), limited (rs=-.265; p=.002), and – at the trend level – as filled (rs=.143; p=.093) and diverse (rs=.157; p=.064). Using cluster analysis, subgroups 1 (n=64) and 2 (n=75) in the group were distinguished. The advantages of Subgroup 1 over Subgroup 2 in terms of time competence (U=172.00; p<.001) and balance (U=708.00; p<.001) were established. Subgroup 1 subjects were more focused on avoidance (U=1811.00; p=.013) and distraction (U=1861.00; p=.022) coping, while Subgroup 2 subjects were more focused on the emotional response to stress (U=1120.00; p<.001). It was discovered that subjects in Subgroup 2 had relatively stronger perceptions of time limited (U=1762.00; p=.006) and fragmented (U=1983.50; p=.073). In a group, task-oriented coping was associated with perceptions of time passing as quick (rs=.183; p=.031), filled (rs=.361; p<.001), pleasant (rs=.182; p=.032), diverse (rs=.175; p=.040), and organized (rs=.296; p<.001); emotion-oriented coping was associated with perceptions of time passing as quick (rs=.208; p=.014), jumpy (rs=.256; p=.002), fragmented (rs=.222; p=.009), and limited (rs=.182; p=.032). Conclusions. The subjects’ comprehensive positive perception of the present moment (as filled, limitless, and slow-flowing) was associated with preferring consciously managed, acceptable in a stressful situation coping behavior options. Students’ emotionally oriented coping behavior was directly related to problematic personality traits and perceptions of fragmentation and disintegration of the passage of time. The insufficient integrity of the personal experience that was being formed, related to the perceptions of the passage of time as filled, pleasant, diverse, organized, but also fleeting, limited students’ use of coping focused on solving tasks in stressful situations. Сучасний студент усупереч суттєвому підвищенню навчального навантаження та загальному ускладненню життєдіяльності повинен бути здатним до долання стресових ситуацій і своєчасного виконання завдань. Метою дослідження є емпіричне визначення підґрунтя та особливостей для характерних зв’язків виборів варіантів копінг-поведінки з переживаннями плину часу у студентів. Методи. Досліджуваними були 139 студентів університету. В емпіричному дослідженні використовувалися такі стандартизовані тестові методики: “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях”; шкала “Компетент- ність у часі” з тесту самоактуалізації особистості; “Шкала переживання часу”; Фрайбургський особистісний опитувальник (форма В). Для статистичної обробки даних застосовано кластерний аналіз, кореляційний аналіз за Спірменом, U-критерій Манна-Уїтні. Результати. Компетентність у часі в групі пов’язана з переживаннями плину часу як швидкого (rs=-.188; p=.027), обмеженого (rs=-.265; p=.002), і на рівні тенденції – як цільного (rs=.143; p=.093) і різноманітного (rs=.157; p=.064). З використанням кластерного аналізу в групі було виділено підгрупу 1 (n=64) і підгрупу 2 (n=75). Встановлено переваги підгрупи 1 над підгрупою 2 за показниками компетентності у часі (U=172.00; p<.001) та врівноваженості (U=708.00; p<.001). У підгрупі 1 досліджувані порівняно більше орієнтовані на копінги уникнення (U=1811.00; p=.013) та відволікання (U=1861.00; p=.022), а в підгрупі 2 – на емоційне реагування в стресі (U=1120.00; p<.001). Було встановлено, що в досліджуваних підгрупи 2 порівняно сильніші переживання часу як обмеженого (U=1762.00; p=.006) і як роздробленого (U=1983.50; p=.073). У групі копінг, орієнтований на вирішення завдання, корелює з переживаннями плину часу як швидкого (rs=.183; p=.031), наповненого (rs=.361; p<.001), приємного (rs=.182; p=.032), різноманітного (rs=.175; p=.040), організованого (rs=.296; p<.001); копінг, орієнтований на емоції, корелює з переживаннями плину часу як швидкого (rs=.208; p=.014), стрибкоподібного (rs=.256; p=.002), роздробленого (rs=.222; p=.009), обмеженого (rs=.182; p=.032). Висновки. Повноцінне позитивне переживання досліджуваними моменту теперішнього (як цільного, безмежного, повільно плинного) пов’язане з наданням переваги свідомо керованим, прийнятним у стресовій ситуації варіантам копінг-поведінки. Емоційно зорієнтована копінг-поведінка студентів прямо корелює з проблемними особливостями особистості та з пережи- ваннями фрагментації, розпаду плину часу. Застосування студентами копінгу, орієнтованого на вирішення завдань у стресових ситуаціях, обмежується недостатньою цілісністю особистого досвіду, що формується, пов’язане з переживаннями плину часу як наповненого, приємного, різноманітного, організованого, але й швидкоплинного.
SEX DIFFERENTIATION IN THE ORGANIZATION OF EMERGENCY SENSORIMOTOR ACTION
(2022) Плохіх, В. В.; Яновська, С. Г.; Plokhikh, V. V.; Yanovska, S. G.
The purpose of the study is to determine characteristics of the gender factor’s influence on the structure and speed of implementation of emergency sensorimotor action. The empirical research method is a computer-assisted laboratory experiment with an intrasubject implementation plan. The participants were students divided into two groups: 78 men and 74 women. In the series of attempts, the participants completed tasks of simple sensorimotor response, sensorimotor response, and two-choice response. In the two-choice response task, the subject is first given a reference point for the option of future stimulation, to which one should adjust urgently. After, the subject should act when the stimulus appears. The U Mann-Whitney test and Spearman’s Rank correlation coefficient were applied to process experimental data. Results. It is established that men surpassed women in the speed of simple sensorimotor response (U= 2147.00; p=.006) and sensorimotor choice response (U=1733.00; p<.001), and the reaction speed in a twochoice task with one possible stimulus (U=2078.00; p=.003) and three possible stimuli (U=2006.00; p=.001). Сompared to women, men spend less time on organizing emergency sensorimotor action under a rapid change in the current situation (U=2090.00; p=.003). It is found that in the male group, in contrast to the female one, the orientation time in a twochoice task correlates with the time of motor response in the variant with one possible stimulus (r=-.257; p=.023) and anticipation probability (r=.365; p=.001). Conclusions. The general structure of the organization of emergency sensorimotor action does not differ significantly in men and women. The time of simple sensorimotor response and choice reaction in individual tasks and, if required, their emergency selective implementation in a two-choice task is less in the male group than in the female one. Men have a faster organization of emergency sensorimotor action in response to rapid changes in the current situation than women. Compared to men, relative operational complexity for women regarding the differentiation of time references in the anticipation process since stimulus appearance is associated with a destabilization of the speed of sensorimotor action. Метою дослідження є визначення особливостей впливу фактору статі на структуру та швидкість реалізації екстреної сенсомоторної дії. Метод емпіричного дослідження – комп’ютерний лабораторний експеримент з внутрішньосуб’єктним планом реалізації̈. Досліджуваними були студенти, поділені на дві групи: 78 чоловіків та 74 жінки. У серіях спроб досліджувані вирішували завдання простого сенсомоторного реагування, сенсомоторної реакції̈ вибору, реакції подвійного вибору. У задачі подвійного вибору досліджуваному спочатку надавався орієнтир щодо варіанту майбутньої стимуляції, на який необхідно було екстрено налаштуватись, а після появи стимулу – відповідно діяти. Для обробки експериментальних даних застосовано критерій U Манна-Уітні та рангову кореляцію за Спірменом. Результати. Встановлено переважання чоловіків над жінкам в швидкості простого сенсомоторного реагування (U=2147.00; p=.006) та сенсомоторної реакції вибору (U=1733.00; p<.001), а також у швидкості реагування у варіанті з одним можливим стимулом (U=2078.00; p=.003) і варіанті з трьома можливими стимулами (U=2006.00; p=.001) в задачі подвійного вибору. З’ясовано, що чоловіки, порівняно з жінками, менше витрачають часу на організацію екстреної сенсомоторної дії при швидкій зміні поточної ситуації (U=2090.00; p=.003). Встановлено, що в чоловічій групі, на відміну від жіночої, час орієнтування в задачі подвійного вибору корелює з часом рухової відповіді у варіанті з одним можливим стимулом (r=-.257; p=.023) та з імовірністю антиципації (r=.365; p=.001). Висновки. Загальна структура організації екстреної сенсомоторної дії у чоловіків та жінок суттєво не ідрізняється. Час простого сенсомоторного реагування та реакції вибору в окремих завданнях і при необхідності їх екстреної вибіркової реалізації в задачі подвійного вибору в чоловічій групі менше, порівняно з жіночою. У чоловіків більш швидка, порівняно з жінками, організація екстреної сенсомоторної дії у відповідь на швидкі зміни поточної ситуації. Відносна, порівняно з чоловіками, операційна складність для жінок щодо диференціації часових орієнтирів у процесі антиципації моменту появи стимулу пов’язується з порушенням стабільності в швидкості виконання сенсомоторної дії.
TIME SYNTHESIS IN ORGANIZATION OF SENSORIMOTOR ACTION
(2021) Plokhikh, V.; Popovych, I.; Zavatska, N.; Losiyevska, O.; Zinchenko, S.; Nosov, P.; Aleksieieva, M.; Плохіх, В. В.; Попович, І. С.; Завацька, Н. Є.; Лосієвська, О. Г.; Зінченко, С. М.; Носов, П. С.; Алєксєєва, М. І.
Time synthesis of sensorimotor action is reviewed as a process of a coherence setting action duration (expected duration), time sequence of required operations and significant changes in conditions. Aim: to experimentally set up the connection of time synthesis success and efficiency of realization sensorimotor action in changeable conditions. Hypothesis: successful time synthesis of the setting duration and the temporal sequence of operations in the mental organization of sensorimotor action in changing conditions is realized in accordance with the corresponding operational meaning and is allowed by anticipatory effects and an increase in the effectiveness of the action, materials and methods. An experimental study involved 152 male and female students. Participants of the investigation solved experimental tasks, implemented in a computer version, according to schemes of a simple visual-motor reaction and a choice reaction (separately and in combination), according to a scheme of sensorimotor action with a warning signal when the apperceptive scheme, setting duration and sequence of required operations were changed promptly. Results were reviewed in the aspect of disclosing the features of the subject's elimination of the uncertainty of the moment of achieving the goal in the future and the construction of a sequence of operations of sensorimotor actions in a connection with changes in external conditions, typical for the time deficit regime. The conditionality of the time synthesis of sensorimotor action by the actual operational meaning was established revealing that the successful temporal synthesis of sensorimotor action in changing conditions is associated with the fastest acceptance of an adequate apperceptive scheme, with effective anticipation of the moment of achieving the goal and the formation of a detailed setting duration of action, with the formation of a temporal sequence of required operations. Conclusions. The levels of success of the time synthesis of sensorimotor action in changing conditions are highlighted: “quite successful; moderately successful; unsuccessful.” Часовий синтез сенсомоторного дії розглядається як процес узгодження настановлення тривалості (очікувана протяжність) дії, часової послідовності потребових операцій і значущих змін умов. Мета: експериментально встановити зв’язок успішності часового синтезу та ефективності реалізації сенсомоторної дії в змінних умовах. Гіпотеза: успішний часовий синтез настановлення тривалості та часової послідовності операцій у психічній організації сенсомоторної дії в змінних умовах реалізується згідно з відповідним операційним змістом і дозволяє антиципаційним ефектам та підвищенням ефективності дії. Матеріали і методи. У експериментальному дослідженні взяли участь 152 студенти чоловічої та жіночої статі. Учасники дослідження вирішували експериментальні задачі, реалізовані в комп’ютерному варіанті за схемою простої візуально-моторної реакції та реакцій вибору (роздільно та в комбінаціях), за схемою сенсомоторних дій із випереджувальним сигналом при оперативній зміні апперцептивної схеми, тривалості встановлення та послідовності потребових операцій. Результати розглядаються в аспектах розкриття особливостей видалення суб’єктом невизначеності моментів досягнення цілі в майбутньому та побудови послідовності операцій сенсомоторного дії у зв’язку із змінами зовнішніх умов, характерними для режиму дефіциту часу. Встановлена зумовленість часового синтезу сенсомоторної дії актуальним оперативним змістом. З’ясовано, що успішний часовий синтез сенсомоторної дії в змінних умовах пов’язаний з найбільш швидким прийняттям адекватної апперцептивної схеми, з ефективною антиципацією моменту досягнення цілі та формуванням встановленої тривалості дії, з формуванням часової послідовності потребових операцій. Висновки. Виокремлено рівні успішності часового синтезу сенсомоторної дії в змінних умовах: цілком успішний; помірно успішний; малоуспішний.
ВПЛИВ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА НА ІНТЕРНЕТ-АДИКТИВНУ ПОВЕДІНКУ СТАРШОКЛАСНИКІВ
(2021) Дорош, А. В.; Плохіх, В. В.
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ COVID-КАРАНТИННИХОБМЕЖЕНЬ НА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАХИСТИ СТУДЕНТІВ
(2021) Супонєва, Л. В.; Плохіх, В. В.