Browsing by Author "Рибалко, В. О."

Now showing 1 - 3 of 3

ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУДДІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ОСНОВОПОЛОЖНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
(2023) Стратонов, В. М.; Рибалко, В. О.; Stratonov, V. М.; Rybalko, V. О.
У статті проаналізовано практику притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків). Констатовано, що дискусійні питання застосування цієї підстави дисциплінарної відповідальності спричинені різним розумінням оцінних поняття «недбалість», «груба недбалість», «права і основоположні свободи людини», «інше грубе порушення закону», «істотні негативні наслідки». Зазначено, що наукові дослідження пункту 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» варто скеровувати не на теоретичне розмежування близьких за значенням оцінних понять (наприклад, «недбалість» і «груба недбалість»), а на аналіз практичних питань його застосування. Автори статті повністю поділяють позицію А. М. Мірошниченка про те, що перелік прикладів, коли дії суддів були оцінені як «груба недбалість», буде більш інформативним, аніж абстрактні дискусії стосовно значення цих понять. Акцентовано на важливості подальшого наукового дослідження питання співвідношення пункту 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших підстав дисциплінарної відповідальності (випадки, коли наявна конкуренція або скоєне потрібно кваліфікувати за сукупністю дисциплінарних проступків, а також випадки, де наявна ідеальна сукупність). Стаття буде корисною не лише дисциплінарним інспекторам та суддям, але і скаржникам, оскільки допоможе зрозуміти, які саме порушення є перспективними з точки зору оскарження поведінки судді у Вищій раді правосуддя за пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та адвокатам.The article analyzes the practice of bringing judges to disciplinary liability under paragraph 4 of part 1 of Article 106 of the Law of Ukraine “On the Judicial System and Status of Judges” (intentional or grossly negligent commission by a judge who participated in the adoption of a court decision of a violation of human rights and fundamental freedoms or other gross violation of the law which led to significant negative consequences). It is stated that the controversial issues of application of this ground of disciplinary liability are caused by different understandings of the evaluative concepts of “negligence”, “gross negligence”, “human rights and fundamental freedoms”, “other gross violation of law”, “significant negative consequences”. It is noted that scientific research of paragraph 4 of part 1 of Article 106 of the Law of Ukraine “On the Judicial System and Status of Judges” should be directed not at the theoretical distinction of similarly meaningful evaluation concepts (e.g., “negligence” and “gross negligence”), but at the analysis of practical issues of its application. The authors of the article fully share the position of A. Miroshnychenko's position that a list of examples when judges' actions were assessed as “gross negligence” would be more informative than abstract discussions of the meaning of these concepts. The author emphasizes the importance of further scientific research into the correlation between paragraph 4 of part 1 of Article 106 of the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” and other grounds for disciplinary liability (cases where the existing competition or the committed offense should be qualified as a set of disciplinary offenses, as well as cases where there is an ideal set). The article will be useful not only for disciplinary inspectors and judges, but also for complainants, as it will help them understand which violations are promising in terms of appealing the judge's behavior to the High Council of Justice under paragraph 4 of part 1 of Article 106 of the Law of Ukraine “On the Judicial System and Status of Judges”, and for lawyers.
ОЦІНКА СУДОВИХ РІШЕНЬ ВИЩОЮ РАДОЮ ПРАВОСУДДЯ
(2023) Стратонов, В. М.; Рибалко, В. О.
Мета статті – обґрунтувати позицію, що Вища рада правосуддя для виконання своїх повноважень зобов’язана давати оцінку судовим рішенням. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, системний аналіз, теоретичне узагальнення. Результати. Порушено одне з найбільш дискусійних питань дисциплінарної відповідальності суддів – оцінка судових рішень дисциплінарним органом. Констатовано, що чинні в Україні підстави дисциплінарної відповідальності суддів стосуються змісту судових рішень, тому автори статті закликають юридичну спільноту називати речі своїми іменами і визнати, що Вища рада правосуддя для виконання своїх повноважень зобов’язана давати оцінку судовим рішенням. Якщо наявні умисні порушення, міжнародні стандарти дисциплінарної відповідальності суддів не забороняють дисциплінарному органу притягувати суддів до відповідальності за винесення необґрунтованих і незаконних рішень. Аналіз законодавства країн Європейського Союзу та дисциплінарної практики штату Джорджія (США) свідчить, що країни-партнери, як і Україна, передбачають у своєму внутрішньому законодавстві підстави дисциплінарної відповідальності суддів, які зумовлюють необхідність оцінювати судове рішення. Висновки. Запропоновано у національному процесуальному законодавстві передбачити таку підставу перегляду справи за нововиявленими обставинами, як ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку під час розгляду судової справи. Сучасний стан речей у судовій системі і рівень довіри до неї свідчать, що порушення суддею норм матеріального і процесуального права повинні бути серед підстав дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарний орган зобов’язаний давати оцінку таким порушенням. Вища рада правосуддя має виступити ще одним із важелів стримування та противаги між суспільством, судовою владою та іншими гілками влади. Рекомендовано Вищій раді правосуддя не використовувати у своїх процесуальних документах суперечливі твердження, що Вища рада правосуддя «не оцінює судове рішення, а оцінює спосіб, у який діяв суддя», «не оцінює судове рішення, а оці- нює поведінку судді під час його винесення»», «не оцінює судове рішення, а оцінює, чи вчинив суддя всі необхідні дії для правильного застосування норми права», «не уповноважена здійснювати переоцінку судового рішення». The purpose of the article is to substantiate the position that the High Council of Justice, in order to fulfil its powers, is obliged to assess court decisions. Methods. The methodological basis of the study is formed by general scientific and special legal methods, in particular, dialectical, systemic analysis, and theoretical generalization. Results. The author touches upon one of the most controversial issues of disciplinary liability of judges – assessment of court decisions by a disciplinary body. It is stated that the current grounds for disciplinary liability of judges in Ukraine relate to the content of court decisions, and the authors of the article call on the legal community to call a spade a spade and recognize that the High Council of Justice is obliged to evaluate court decisions in order to fulfil its powers. If there are intentional violations, international standards of disciplinary liability of judges do not prohibit the disciplinary body from holding judges accountable for making unreasonable and illegal decisions. The analysis of the legislation of the European Union and the disciplinary practice of the state of Georgia (USA) shows that the partner countries, like Ukraine, provide in their domestic legislation the grounds for disciplinary liability of judges that necessitate the assessment of a court decision. Conclusions. It is proposed that the national procedural legislation should provide for such a ground for reviewing a case based on newly discovered circumstances as a decision of the High Council of Justice to bring a judge to disciplinary liability for committing a disciplinary offense during the consideration of a court case. The current state of affairs in the judicial system and the level of trust in it indicate that violations of substantive and procedural law by a judge should be among the grounds for disciplinary liability, and the disciplinary body should assess such violations. The High Council of Justice should act as another lever of checks and balances between society, the judiciary and other branches of government. The author recommends that the High Council of Justice should not use in its procedural documents the contradictory statements that the High Council of Justice “does not assess a court decision but assesses the manner in which the judge acted”, “does not assess a court decision but assesses the judge’s behaviour during its delivery”, “does not assess a court decision but assesses whether the judge took all the necessary actions for the correct application of the rule of law”, “is not authorized to re-evaluate a court decision”.
ПІДСТАВИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУДДІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ КРАЇН
(2023) Стратонов, В. М.; Рибалко, В. О.; Сімонишина, Ж. В.
Наукова стаття є порівняльним дослідженням законодавства і практики притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Україні та у країнах, на які ми орієнтуємося. Встановлено, що підстави дисциплінарної відповідальності суддів в Україні поділяються на ті, що безпосередньо пов’язані із здійсненням правосуддя, та ті, що безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя. За результатами аналізу прикладів із законодавства країн Європейського Союзу та дисциплінарної практики штату Джорджія (США) констатовано, що країни-партнери, як і Україна, притягують суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення, пов’язані із здійсненням правосуддя. Вони також, як і наша держава, передбачають у своєму внутрішньому законодавстві підстави дисциплінарної відповідальності суддів, які викликають необхідність оцінювати судове рішення. Доведено помилковість і категоричність позиції юристів, котрі переконані, що порушення суддею норм матеріального і процесуального права не повинні входити до переліку підстав дисциплінарної відповідальності. Зроблено висновок, що передбачені національним законодавством підстави дисциплінарної відповідальності суддів за порушення норм матеріального і процесуального права мають і надалі залишатися в ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Акцентовано на важливості проведення подальших глибоких порівняльних наукових досліджень дисциплінарної практики України, країн Європи, Сполучених Штатів Америки. Зазначено, що першим етапом таких досліджень має стати узагальнення типових порушень, які були підставами для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Україні, вивчення сталих правових позицій, виокремлення проблемних питань. На переконання авторів публікації, дисциплінарну відповідальність суддів не можна вивчати виключно порівнюючи тексти законів, не беручи до уваги практику. The scientific article is a comparative study of the legislation and practice of bringing judges to disciplinary responsibility in Ukraine and in the countries on which we focus. It has been established that the grounds for disciplinary responsibility of judges in Ukraine are divided into those directly related to the administration of justice and those not directly related to the administration of justice. Based on the results of the analysis of examples from the legislation of the countries of the European Union and the disciplinary practice of the state of Georgia (USA), it was established that partner countries, like Ukraine, bring judges to disciplinary responsibility for violations related to the administration of justice. They also, like our state, provide in their domestic legislation the grounds of disciplinary responsibility of judges, which cause the need to evaluate a court decision. The fallacy and categoricalness of the position of lawyers who are convinced that a judge's violation of the norms of material and procedural law should not be included in the list of grounds for disciplinary responsibility have been proven. It was concluded that the grounds for disciplinary responsibility of judges for violation of the norms of material and procedural law provided for by national legislation should continue to remain in Art. 106 of the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges". Emphasis is placed on the importance of conducting further in-depth comparative scientific studies of the disciplinary practice of Ukraine, European countries, and the United States of America. It is noted that the first stage of such research should be the summarization of typical violations that were grounds for bringing judges to disciplinary responsibility in Ukraine, the study of stable legal positions, and the identification of problematic issues. According to the authors of the publication, the disciplinary responsibility of judges cannot be studied solely by comparing the texts of laws, without taking into account practice. Key words: grounds of disciplinary responsibility, disciplinary responsibility of judges, legislation of Ukraine, legislation of European Union countries, disciplinary practice of the state of Georgia (USA).