Browsing by Author "Федорончук, М. М."

Now showing 1 - 11 of 11

ДО ПИТАННЯ ПРО ВИДОВУ САМОСТІЙНІСТЬ ТAMARIX ODESSANA STEVEN EX BUNG
(2020) Царенко, О. М.; Федорончук, М. М.; Вакуленко, Т. Б.; Шихалєєва, Г. М.; TSARENKO, O. M.; FEDORONCHUK, M. M.; VAKULENKO, T. B.; SHYKHALEYEVA, G. M.; ЦАРЕНКО, О. Н.; ФЕДОРОНЧУК, Н. М.; ВАКУЛЕНКО, Т. Б.; ШИХАЛЕЕВА, Г. Н.
В публікації наведені результати порівняльного дослідження морфологічних ознак вегетативних й генеративних органів рослин Tamarix ramosissima Ledeb. та T. odessana Steven ex Bunge. Tаксономічний статус T. odessana, описаного Х. Стевеном з околиць Одеси (Україна), неоднозначно трактується у різних флористичних зведеннях: його розглядають як окремий вид чи форму, надають статус різновиду у складі T. ramosissima, або взагалі не визнають. Опрацювання чисельних гербарних зразків (KW) було проведено з метою з’ясування питання щодо можливості існування T. odessana як самостійного виду. Особливо цінними були матеріали з гербарної колекції М.С. Турчанінова (KW), де представлений також один зразок, зібраний в «Бессарабії», спочатку визначений В. Бессером як “T. tetrandra M.B.”, а потім перевизначений як T. оdessana. Також ретельно була вивчена фотокопія типового зразка T. odessana (Museum Botanicum Univ. (H) Helsіnki). Для порівняння були досліджені гербарні зразки T. ramosissima, зокрема зразок “№ 718. In arenosis ad lacum Noor-Saisan. Fr. et Augusts. Kar. еt Kir. 1840” (KW), зібраний з тієї ж території, що і типовий зразок T. ramosissima. Для більшої достовірності були досліджені й інші зразки обох видів та проаналізовано їх першоописи. Встановлено, що за морфологічними ознаками, переважно генеративних органів (форма віночка, пелюсток, чашолистків, стилодія з приймочками) вид T. odessana добре відрізняється від T. ramosissima. У статті представлена порівняльна таблиця з морфологічними характеристиками рослин обох видів та фотографії їх вегетативних й генеративних органів, за якими вони найпомітніше різняться. Проте, для остаточного вирішення питання видової самостійності T. odessana доцільно було б в подальшому залучити молекулярно-біологічні дані, які на сьогодні відсутні. The publication presents the results of a comparative study of the morphological characteristics of the vegetative and generative organs of plants Tamarix ramosissima Ledeb. and T. odessana Steven ex Bunge. The taxonomic status of T. odessana described by H. Steven from the vicinity of Odessa (Ukraine) is ambiguously interpreted in different floristic reports: it is considered as a separate species or form, it is given the status of a species as part of T. ramosissima, or is not recognized at all. The processing of numerous herbarium specimens (KW) was carried out in order to clarify the question of the possible existence of T. odessana as an independent species. Especially valuable were materials from herbariums M.S. Turchaninov (KW), which presents the only sample collected in Bessarabia, originally identified by V. Besser as "T. tetrandra M.B.", and then redefined as T. odessana. A photocopy of the type sample T. odessana, (Museum Botanicum Univ. (H) Helsinki) was also carefully studied. For comparison, herbarium specimens of T. ramosissima were investigated, in particular, specimen ("No. 718. In arenosis ad lacum Noor-Saisan. Fr. et Augusts. Kar. et Kir. 1840") (KW) collected in the same territory as and type sample T. ramosissima. For greater reliability, other samples of both species were investigated and their initial descriptions were analyzed. According to morphological characters, mainly of generative organs (corolla, petals, sepals, styloid with stigmas) T. odessana differs well from T. ramosissima. The article presents a comparative table with the morphological characteristics of plants of both species and the photos of their vegetative and generative organs, according to which they differ markedly. However, in order to finally resolve the issue of species independence of T. odessana, it would be advisable in the future to draw on molecular biological data that are currently lacking. В публикации приведены результаты сравнительного исследования морфологических признаков вегетативных и генеративных органов растений Tamarix ramosissima Ledeb. и T. odessana Steven ex Bunge. Tаксономический статус T. odessana, описанного Х. Стевеном из окрестностей Одессы (Украина), неоднозначно трактуется в разных флористических сводках: его рассматривают как отдельный вид или форму, придают статус разновидности в составе T. ramosissima, либо вообще не признают. Обработка многочисленных гербарных образцов (KW) была проведена с целью выяснения вопроса о возможности существования T. odessana как самостоятельного вида. Особенно ценными были материалы с гербарной коллекции М.С. Турчанинова (KW), где также представлен один образец, собранный в «Бессарабии», изначально определенный В. Бессером как "T. tetrandra M.B.", а затем переопределенный как T. оdessana. Также тщательно была изучена фотокопия типового образца T. odessana (Museum Botanicum Univ. (H) Helsinki). Для сравнения были исследованы гербарные образцы T. ramosissima, в частности образец "№ 718. In arenosis ad lacum Noor-Saisan. Fr. et Augusts. Kar. et Kir. 1840" (KW), собранный на той же территории, что и типовой образец T. ramosissima. Для большей достоверности были исследованы и другие образцы обоих видов и проанализированы их первоописания. Установлено, что по морфологическим признакам, преимущественно генеративных органов (форма венчика, лепестков, чашелистиков, стилодия с рыльцами) T. odessana хорошо отличается от T. ramosissima. В статье представлена сравнительная таблица с морфологическими характеристиками растений обоих видов и фотографии их вегетативных и генеративных органов, по которым они заметно различаются. Однако, для окончательного решения вопроса видовой самостоятельности T. odessana целесообразно было бы в дальнейшем привлечь молекулярно-биологические данные, которые на сегодня отсутствуют.
КОРОТКИЙ ОГЛЯД ІСТОРІЇ СИСТЕМАТИКИ РОДУ EPILOBIUM S.L.
(2019) Клімович, Н. Б.; Федорончук, М. М.; FEDORONCHUK, M. M.; KLIMOVYCH, N. B.
В даній статті наведений короткий огляд історії систематики видів роду Epilobium s. l., одного із складних і найбільш чисельних у родині Onagraceae. Вагомий внесок у вивчення видового складу роду (в широкому трактуванні) та розробки його системи зробили Карл Ліней, Генріх Карл Гаусскнехт, Єлизаве́та Іва́нівна Ште́йнберг, Пітер Рейвен, Ілька Кітовурі, Чіа Жуй Чен, Девід Баум, Наомі Лорімер, Олександр Сєніков та багато інших дослідників. Серед цих вчених слід відзначити Карла Гаусскнехта, який вперше запропонував найбільш досконалу на той час систему видів роду Epilobium s. l. Пітер Рейвен є одним із сучасних вчених, який зробив дуже вагомий внесок у дослідження систематики представників роду Epilobium. s. l. Він з колективом інших авторів запропонував систему роду Epilobium s. l, яка базується на результатах молекулярно-філогенетичного аналізу. Останнім часом, крім традиційних морфологічних ознак, якими є таксономічні критерії для представників роду Epilobium s. l., широкого застосування набули також молекулярно-філогенетичні дані. Останні дозволяють краще зрозуміти морфолого-географічну окресленість видів, їх таксономію та філогенетичні зв’язки. Складність систематики видів роду Epilobium s. l. зумовлена перш за все тим, що нині рід знаходиться в стадії інтенсивного формоутворення. Наявність великої кількості форм у межах окремих таксономічних одиниць, які нерідко приймаються за види роду Epilobium s. l., робить їх межі розмитими. Оскільки існують нечіткі межі між видами, виникають труднощі у вивченні таксономії роду Epilobium s. l. Систематичні ускладнення при опрацюванні цього роду виникають ще й тому, що майже всі його представники володіють різко вираженою схильністю до утворення гібридів. Крім того, на сьогодні ще недостатньо морфологічних даних, які б підтверджували таксономічний статус Chamaenerium, як таксона родового рангу. The article provides a brief historical overview of genus Epilobium s. l. It is one of the most complicated and species-rich genera within Onagraceae Juss. An important contribution to the study of the the genus in a broad interpretation and the development of infrageneric systems were made by Carl Linnaeus, Carl Haussknecht, Elizabeth Steinberg, Peter Hamilton Raven, Ilkka Kytövuori, Chia-Jui-Chen, David Baum, Naomi Grace Lorimer and Alexander Sennikov. We want to note among all these scientists Carl Haussknecht. He was first, who proposed the most perfectsystem of the genus Epilobium s. l. Also, Peter Raven one of the modern scientists made a very important contribution to the study of Epilobium s. l. taxonomy. He with co-authors proposed a system of the genus Epilobium s. l, which is based on the molecular phylogenetic analysis. Recently, other taxonomic criteria have been used for genus Epilobium L. s. l., as well as molecular phylogenetic data and traditional morphological features. These data allow to better understand anatomical, morphological and geographical characters of the species, their taxonomy and phylogenetic relationships. Species of genus Epilobium is in the stage of intensive formation, which causes difficulties in taxonomy. The presence a lot of forms within individual taxonomic units make borders between species blurred. Since there are unclear boundaries between species, there are difficulties in studying the taxonomy of the genus Epilobium s. l. The formation of hybrids of the genus Epilobium causes systematic complications in the study of this genus. In addition, today morphological data are insufficient to confirm the taxonomic status of the Chamaenerium species section. So an integrated approach to the study of the genus Epilobium s. l. is relevant today. В статте приведен краткий обзор истории систематики видов рода Epilobium s. l., одного из сложных и найболее многочисленных в семействе Onagraceae. Весомый вклад в изучении видового состава рода (в широком понимании) и разработке его системы внесли Карл Линней, Генрих Карл Гаусскнехт, Елизавета Ивановна Штейнберг, Питер Рейвен, Илька Китовури, Чиа Жуй Чен, Дэвид Баум, Наоми Лоример, Александр Сеников и много других исследователей. Среди этих ученых следует отметить Карла Гаусскнехта. Он впервые предложил наиболее совершенную в то время систему видов рода Epilobium s. l. Питер Рейвен является одним из современных ученых, который сделал весомый вклад в исследование систематики представителей рода Epilobium s. l. Он с коллективом других авторов предложил систему видов рода Epilobium s. l, которая базируется на результатах молекулярно-филогенетического анализа. В последнее время, кроме традиционных морфологических признаков, таких как таксономические критерии для видов рода Epilobium s. l. широкого применения приобрели также молекулярно-филогенетические данные, которые позволяют лучше понять морфолого-географическую обособленность видов, их таксономию и филогенетические связи. Сложность систематики видов рода Epilobium s. l. обусловлена прежде всего тем, что род находится в стадии интенсивного формообразования. Наличие большого числа форм в пределах отдельных таксономических единиц, нередко принимаемых за «виды», делает их границы размытыми. Поскольку между видами существуют неясные границы, возникают трудности при изучении таксономии рода Epilobium s.l. Систематические усложнения при обработке рода Epilobium s. l. возникают еще и потому, что почти все его представители владеют резко выраженной склонностью к образованию гибридов. Кроме того, на сегодня еще недостаточно морфологических данных, подтвердждающих таксономический статус Chamaenerium как таксона родового ранга.
УЧАСТЬ ВИДІВ РОДУ EPILOBIUM (ONAGRACEAE) У БІОТОПАХ УКРАЇНИ
(2020) Федорончук, М. М.; Клімович, Н. Б.; FEDORONCHUK, M. M.; KLIMOVYCH, N. B.; ФЕДОРОНЧУК, Н. М.; КЛИМОВЫЧ, Н. Б.
У даній статті наведені результати ценотичного і екотопічного аналізу видів роду Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss.) у біотопах України. У флорі України налічується близько 20 видів роду Epilobium s. l. (вкючаючи Chamerion). Переважна більшість з них – це багаторічні трави або напівчагарники з довгими надземними або підземними повзучими гонами. Види роду Epilobium належать до двох типів екологічних груп – мезофіти та гігрофіти. Характерними біологічними особливостями видів роду Epilobium є висока морфологічна мінливість, а також міжвидова гібридизація. Представники роду Epilobium зростають головним чином по берегах річок, у канавах, на заплавних луках, у вологих лісах, на болотах, на вирубках і по згарищах. Багато видів трапляються в горах від верхнього лісового до альпійського поясу. Низка видів роду Epilobium бере активну участь у формуванні різних типів біотопів (за класифікацією EUNIS, адаптованої для України). Еpilobium hirsutum L є константним й характерним видом біотопу Е:1.13 – Вологі високотравні угруповання, або за класифікацією біотопів України В4.1.6 – Високотравні окрайові нітрофільні біотопи низинних річок та біотопу Т3.3.2 – Мокрі луки з домінуванням високотрав’я. Epilobium montanum L. є константним й характерним видом біотопу G:1.123 – Березові ліси свіжих та сухих умов та біотопу К2.2.1 – Осипища вапняків Карпат, а також бере активну участь у формуванні ще одного біотопу фанерофітного типу G:2.111 – Ліси Picea abies Полісся. Характерними видами біотопу – К1.2 Осипища силікатовмісних порід Карпат є E. collinum C.C. Gmel. та E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. – характерний для болотного гірського підтипу біотопу Б1.21а – Жорстководні джерела та струмки на туфах і травертинах. Еpilobium alpestre (Jacq.) Krock. – є характерним видом біотопу Т4.4.1 – Субальпійське широколистяне високотрав’я на силікатних субстратах, а також є одним з характерних видів для біотопу Т4.4.2 – Субальпійське широколистяне високотрав’я на карбонатовмісних субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) – один з домінантів трав’яного ярусу біотопу В4.2.2 – Слабо зарослі трав’яною рослинністю гравійні береги гірських потоків, а також є одним із характерних видів угруповань біотопу Ч7.2 – Чагарникові зарості гравійних берегів. В данной статье приведены результаты ценотичекого и экотопического анализов видов рода Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss). в биотопах Украины. Во флоре Украины насчитывается около 20 видов рода Epilobium s. l. (включая Chamerion (Raf.) Raf.. Подавляющее большинство из них – это многолетние травы или полукустарники с длинными надземными или подземными ползучими ветвями. Виды рода Epilobium принадлежат к двум типам экологических групп – мезофиты и гигрофиты. Характерными биологическими особенностями видов рода является высокая морфологическая изменчивость, а также межвидовая гибридизация. Представители рода Epilobium произрастают главным образом по берегам рек, в канавах, на пойменных лугах, во влажных лесах, на болотах, вырубках и пожарищах. Многие виды встречаются в горах от верхнего лесного до альпийского пояса. Ряд видов рода Epilobium активно участвуют в формировании различных типов биотопов (по классификации EUNIS, адаптированной для Украины). В часности, Е. hirsutum L. является константным и характерным видом биотопа Е:1.13 – Влажные высокотравные сообщества, или по классификации биотопов Украины В4.1.6 – Высокотравные окрайковые нитрофильные биотопы низменных рек и биотопа Т3.3.2 – Мокрые луга с доминированием высокотравья. Epilobium montanum L. является константным и характерным видом биотопа G1.123 – Березовые леса свежих и сухих условий и биотопа К2.2.1 – Осыпи известняков Карпат, а также принимает активное участие в формировании еще одного биотопа фанерофитного типа G2.111 – Леса Picea abies Полесья. Характерными видами экотопов К1.2 – Осыпи силикатных пород Карпат являются E. collinum C.C. Gmel. и E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. – характерный вид для болотного горного подтипа биотопа Б1.21а – Жестководные источники и ручьи на туфах и травертинах. Еpilobium alpestre (Jacq.) Krock. – характерный вид биотопа Т4.4.1 – Субальпийское широколиственное высокотравье на силикатных субстратах, а также является одним из характерных видов биотопа Т4.4.2 – Субальпийское широколиственное высокотравье на карбонатосодержащих субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) – один из доминантов травяного яруса биотопа В4.2.2 Слабо заросшие травянистой растительностью гравийные берега горных потоков, а также является одним из характерных видов растительных сообществ биотопа Ч7.2 – Кустарниковые заросли гравийных берегов.
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 1: РОДИНА LAMIACEAE (LAMIALES, ANGIOSPERMS)
(2022) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
Родина Lamiaceae Martinov нараховує близько 200 родів і 3500 видів, поширених у всіх кліматичних зонах, з найбільшим видовим різноманіттям в Середземномор’ї. В Україні – 35 родів, близько 180 видів разом із найчастіше культивованими, підвидами та гібридними формами, описаними в статусі видів. Найсуттєвіші номенклатурні зміни відбулися в сегрегатних родах Acinos Mill., Calamintha Mill. та Clinopodium L., види яких увійшли до складу роду Clinopodium. Номенклатурних змін зазнав поліфілетичний рід Micromeria Benth., з якого значна частина таксонів виключено зі складу роду (африканські види включені до складу роду Saturea L.), низка видів, серед яких і представлений в Україні Micromeria serpyllifolia (M.Bieb.) Boiss. уключені до роду Clinopodium L., а також до деяких інших близьких родів. Рід Majorana Mill., представлений в Україні одним інтродукованим видом M. hortensis Moench, уключено до складу роду Origanum L.. Види роду Phlomis L. розглядаються у межах двох родів – Phlomis і Phlomoides Moench, значна частина з яких, описаних з території України, трактуються як синоніми. Рід Rosmarinus L. (R. officinalis L.) уключено до складу роду Salvia L.. Для кожного виду вказано його поширення на території України, а в примітках – дані щодо варіабельності й таксономічної приналежності. The Lamiaceae Martinov family has about 200 genera and 3500 species, distributed in all climatic zones, with the highest species diversity in the Mediterranean. There are 35 genera in Ukraine, 180 species (together with the most cultivated ones) and stabilized hybrid forms described in the species status. The most significant nomenclature changes occurred in the segregate genera Acinos Mill., Calamintha Mill., Clinopodium L., and Micromeria Benth., the species of which were included in the genus Clinopodium L. The polyphiletic genus Micromeria Benth. has undergone nomenclature changes and a significant part of its taxa is excluded from the genus (African species are included in the genus Saturea L.). A number of these species, among which Micromeria serpyllifolia (M.Bieb.) Boiss. represented in Ukraine, included in the genus Clinopodium L., as well as in some other related genera. The genus Majorana Mill. included in the Origanum L. genus. Species of the genus Phlomis L. considered within two genera: Phlomis and Phlomoides Moench, many of which, described from the territory of Ukraine, and treated as synonyms. The genus Rosmarinus L. (R. officinalis L.) is included in the genus Salvia L. For each species, its distribution in Ukraine indicated, and the notes provide data on their variability and taxonomic affiliation.
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 2: РОДИНА FABACEAE (FABALES, ANGIOSPERMS)
(2022) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
Родина Fabacea Lindl. нараховує, за різними даними, від 730 до 766 родів і від 19 400 до 19 580 видів, поширених на всіх континентах Земної кулі (окрім Антарктиди) і майже в усіх природно-кліматичних зонах. В Україні – 70 родів, близько 380 видів – разом із підвидами, стабілізованими гібридними формами, описаними в статусі видів та найчастіше культивованими. Всього в Україні природних видів і тих, що культивуються в садах і парках близько 430. Найсуттєвіші номенклатурні зміни, в порівнянні з попереднім чеклістом, відбулися в родах Astragalus L., Chamaecytisus Link, Genista L., Lotus L., Medicago L., Onobrychis Mill., Securigera DC. Суттєвих номенклатурних змін зазнав парафілетичний рід Vicia L., з якого виключено низку видів, які увійшли до складу родів Ervilia Link та Ervum L. Натомість до роду Vicia уключено Lathyrus saxatilis (Vent.) Vis., що підтверджується порівняльно-морфологічними та молекулярно-філогенетичними даними. У роді Trifolium s. l. визнано три cегрегатні роди – Trifolium L. s. str., Chrysaspis Desv. та Amoria C.Presl але наводяться також альтернативні назви, як види Trifolium. According to various sources, family Fabaceae Lindl. Has from 730 to 766 genera and from 19 400 to 19 580 species distributed on all continents of the Earth (except Antarctica) and in almost all climatic zones. In Ukraine, there are 70 genera, about 380 natural species together with subspecies, stabilized hybrid forms, described in the status of species. There are 430 natural species together with cultivated in gardens and parks. The most significant nomenclature changes compared to the previous checklist occurred in the genera Astragalus L., Chamaecytisus Link, Genista L., Lotus L., Medicago L., Onobrychis Mill., Securigera DC. The paraphyletic genus Vicia L. has undergone significant nomenclature changes, from which a number of species were transferred to genera Ervilia Link and Ervum L. Instead, the genus Vicia includes V. saxatilis (Vent.) Tropea, isolated from the genus Lathyrus L. (=L. saxatilis (Vent.) Vis.), which is confirmed by comparative morphological and molecular phylogenetic data. Three segregated genera Trifolium L. s. str., Chrysaspis Desv. and Amoria C.Presl were recognized within the genus Trifolium s. l., however alternative names such as Trifolium species are also given.
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 3: РОДИНИ APIACEAE (= UMBELLIFERAE), ARALIACEAE (APIALES, ANGIOSPERMS)
(2022) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
Родина Apiaceae налічує понад 400 родів і від 3500 до 4000 видів, поширених на всіх континентах, крім Антарктики, з найбільшим різноманіттям в помірних широтах і гірських системах, переважно в Європі, Північній Америці, але найчастіше в Азії. В Украні – 74 роди та 161 вид (разом з підвидами), з яких більше половини родів (48) представлені лише одним видом. Суттєві номенклатурні зміни відбулися в багатьох родах та видах. Зокрема, Archangelica уключено до складу роду Angelica; Siella erecta – в рід Berula. Laserpitium alpinum визнано синонімом L. krapffii, а L. hispidus та L. prutenicum уключені до складу нового роду Silphiodaucus, виділеного на основі молекулярних даних. Новими для флори регіону є Bilacunaria microcarpos, Bupleurum commutatum, B. testiculatum, Bifora testiculata, Cyclospermum leptophyllum, Ferulago aucheri. Внесені суттєві зміни в номенклатурних назвах низки видів та їх авторів. Зокрема, новими пріоритетними родовими (й видовими) назвами є Mutellina purpurea (Ligusticum mutellina), Myrrhoides nodosa (Physocaulis nodosus). Пріоритетними назвами є Angelica sylvestris (A. montana), Anthriscus sylvestris (A. nemorosa), Buniun microcarpum (B. ferulaceum), Bupleurum multinerve (B. ranunculoides auct.), Cenolophium fischeri (С. denudatum), Conioselinum tataricum (C. vaginatum auct.), Palimbia rediviva (P. salsa), Scandix australis (S. taurica), Heracleum villosum (H. stevenii), H. wilhelmsii (H. mantegazzianum) та ін. Суттєві номенклатурні зміни відбулися в роді Pimpinella, у якому визнані такі мікровиди з агрегатного комплексу P. saxifragа aggr., як: P. austriaca, P. dissecta, P. hircina. Показано, що Pimpinella lithophila, P. titanophila та P. tragium s. str. формують складний таксономічний агрегат, для якого характерний широкий діапазон мінливості розсічення пластинки прикореневих листків. Тому найбільш обґрунтованою є концепція єдиного для Східної Європи поліморфного виду P. tragium Vill. s. l. у межах якого всі наведені таксони доцільно визнати за підвиди, морфологічно пов’язані переходами. З роду Peucedanum як сегрегатні роди виділені Cervaria, Dichoropetalum, Macroselinum, Oreoselinum, але вказуються також їх альтернативні назви, які нині є вживаними у складі роду Peucedanum s. l. Рід Hydrocotyle L. уключено до складу родини Araliaceae, що підтверджується молекулярними даними (нуклеотидними послідовностями). Родина Araliaceae налічує від 40 до 70 родів і від 850 до 1650 видів, поширених в основному в тропічних, частково в помірних широтах; у флорі України – два роди і три види. The family Apiaceae includes more than 400 genera and from 3,500 to 4,000 species, distributed on all continents except Antarctica, with the greatest diversity in temperate latitudes and mountain systems, mainly in Europe, North America, but most often in Asia. In Ukraine, there are 74 genera and 161 species (including subspecies), of which more than half of the genera (48) are represented by only one species. Significant nomenclature changes have taken place in many genera and species. In particular, Archangelica is included in the genus Angelica; Siella erecta is fell in the genus Berula. Laserpitium alpinum is recognized as a synonym for L. krapffii, and L. hispidus and L. prutenicum are included in the new genus Silphiodaucus, isolated on the basis of molecular data. New to the flora of the region are Bilacunaria microcarpos, Bupleurum commutatum, B. testiculatum, Bifora testiculata, Cyclospermum leptophyllum, Ferulago aucheri. Significant changes have been made in the nomenclature names of a number of species and their authors. In particular, the new priority genus (and species) names are Mutellina purpurea (Ligusticum mutellina), Myrrhoides nodosa (Physocaulis nodosus). Priority names are Angelica sylvestris (A. montana), Anthriscus sylvestris (A. nemorosa), Buniun microcarpum (B. ferulaceum), Bupleurum multinerve (B. ranunculoides auct.), Cenolophium fischeri (C. denudatum), Conioselinum tataricum (C. vaginatum auct.), Palimbia rediviva (P. salsa), Scandix australis (S. taurica), Heracleum villosum (H. stevenii), H. wilhelmsii (H. mantegazzianum) and others. Significant nomenclature changes have occurred in the genus Pimpinella, which recognizes such microspecies from the aggregate complex of P. saxifraga aggr., as: P. austriasca, P. dissecta, P. hircina. Pimpinella lithophila, P. titanophila and P. tragium s. str. form a complex taxonomic aggregate, which is characterized by a wide range of variability in the dissection of the plate of basal leaves. Therefore, the concept of the only polymorphic species of P. tragium s. l. for Eastern Europe is the most reasonable within which all these taxa should be recognized as subspecies morphologically related to transitions. Segregate genera such as Cervaria, Dichoropetalum, Macroselinum, Oreoselinum have been singled out from the genus Peucedanum, but their alternative names, which are currently used for the genus Peucedanum s. l. The genus Hydrocotyle L. is included in the family Araliaceae, which is confirmed by molecular data (nucleotide sequences). The family Araliaceae has from 40 to 70 genera and from 850 to 1650 species, distributed mainly in tropical, partly in temperate latitudes; in the flora of Ukraine – two genera and three species.
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 4: РОДИНА ROSACEAE (ROSALES, ANGIOSPERMS)
(2022) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
За сучасними оцінками, родина Rosaceae включає від 90 до 120 родів і 3000–3500 видів, поширених переважно в помірних і субтропічних областях земної суші; значно менше – в тропіках і пустельних регіонах. В Україні – 59 родів та понад 280 видів (разом із підвидами) і найбільш часто культивованими, що нерідко дичавіючими (всього в культурі та ботанічних садах вирощується ще близько 360 видів, які не виходять за межі культивування). В порівнянні з попереднім виданням чеклісту, відбулися суттєві номенклатурні зміни в родах Alchemilla, Crataegus, Potentilla, Rosa, Rubus, Sorbus та ін. Зокрема, самостійними родами, виділеними з роду Potentilla s.l. , розглядаються Argentina, Comarum, Dasiphora, Drymocallis, Sibbaldianthe. Окремими родами, виділеними з Sorbus s.l., є: Aria, Cormus, Hedlundia, Karpatiosorbus, Torminalis, що підтверджується літературними даними, які базуються на дослідженнях нуклеотидних послідовностей ядерної і рибосомальної ДНК. Самостійними родами в пропонованому списку видів розглядаються Microcerasus, Padellus, виділені з Cerasus s. str. (Prunus s. l.). В той же час роди Aphanes, Duchesnea включено в рід Potentilla; Mespilus – в рід Crataegus; Poterium – в рід Sanguisorba. Багато нових видів (як і тих, що переведені в синоніми) виявилися в родах Alchemilla, Crataegus, Potentilla, Rosa, Rubus. В анотований список уключено також культивовані види, зокрема й ті, що не виходять за межі культури. Найбільш чисельними на автохтонні види та широко культивовані, що нерідко дичавіють у флорі України є роди Alchemilla (64 види), Rubus (63), Rosa (53), Crataegus (37), Potentilla (37). В той же час багато родів представлені одним або двома видами (Aremonia, Aruncus, Comarum, Cormus, Dryas, Drymocallis, Hedlundia, Karpatiosorbus, Sibbaldianthe, Torminalis, Waldsteinia та ін.). According to current estimates, the family Rosaceae includes from 90 to 120 genera and 3000–3500 species, distributed mainly in temperate and subtropical regions of the earth; much less – in the tropics and desert regions. In Ukraine – 59 genera and over 280 species (along with subspecies), along with cultivated, which are often wild (in total in the culture and botanical gardens are grown about 360 species that do not go beyond cultivation). Compared with the previous edition of the checklist, there have been significant nomenclature changes in the genera Alchemilla, Crataegus, Potentilla, Rosa, Rubus, Sorbus and others. In particular, independent genera, isolated from the genus Potentilla s. l. are considered Argentina, Comarum, Dasiphora, Drymocallis, Sibbaldianthe. Some genera isolated from Sorbus s. l. are: Aria, Cormus, Hedlundia, Karpatiosorbus, Torminalis, which is confirmed by literature data based on studies of the nucleotide sequences of nuclear and ribosomal DNA. Microcerasus, Padellus, isolated from Cerasus s. str. (Prunus s. l.). At the same time, the genera Aphanes, Duchesnea are included in the genus Potentilla; Mespilus – in the genus Crataegus; Poterium – in the genus Sanguisorba. Many new species (as well as those translated into synonyms) appeared in the genera Alchemilla, Crataegus, Potentilla, Rosa, Rubus. The annotated list also includes cultivated species, including those that do not escape beyond culture. The genera Alchemilla (64 species), Rubus (63), Crataegus (37), Potentilla (37), Rosa (53), are the most numerous in the flora of Ukraine (together with the most widely cultivated species that often go wild). At the same time, many genera are represented by one or two species (Aremonia, Aruncus, Comarum, Cormus, Dryas, Drymocallis, Hedlundia, Karpatiosorbus, Sibbaldianthe, Torminalis, Waldsteinia, etc.).
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 5: РОДИНА CARYOPHYLLACEAE S. L. (INCL. ILLECEBRACEAE) (CARYOPHYLLALES, ANGIOSPERMS)
(2023) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
За сучасними оцінками, родина Caryophyllaceae налічує близько 90 родів та від 2200 до 3000 видів, поширених на всіх континентах, але переважно поза тропіками. Для флори України наводиться 49 родів (з них три потребують підтвердження) та 231 вид (з підвидами). Найчисельнішими на автохтонні види у флорі України є роди Dianthus – 49 видів (разом з підвидами), Cerastium – 23, Otites – 17, Silene – 17, Gypsophila – 11, Minuartia s. str. – 8 тощо. В той же час багато родів представлені одним або двома вида-ми (Agrostemma, Bufonia, Carpophora, Cucubalus, Elisanthe, Heliosperma, Kohlrauschia, Lychnis, Myosoton, Paronychia, Pleconax та ін. В порівнянні з попереднім виданням чеклісту, відбулися суттєві зміни у видо-вому складі родів: Dianthus, Silene, Elisanthe, Minuartia, Stellaria, у багатьох з яких виділені нові роди: з роду Stellaria – Alsine, Hylebia, Rabelera; з Silene – Atocion; з Elisanthe – Carpophora, Silenanthe; з Minuartia – Cherleria, Sabulina). Суттєвих номенклатурних змін зазнали родові й видові назви та таксо-номічний статус багатьох видів. Багато видів, які раніше наводилися для України потребують підтвер-дження (наводяться лише за літературними даними, старими зборами, або на основі лише одного гербар-ного зразка): Dianthus corymbosus, D. giganteiformis, D. pinifolius, D. pontederae, D. seguieri, D. serotinus, D. spiculifolius, Eudianthe coeli-rosa, Pseudosaponaria pilosa (≡ Gypsophila pilosa), Kohlrauschia velutina, Melandrium astrachanicum, M. nemorale, Moehringia lateriflora, Polyschemone nivalis (≡ Silene nivalis), Sagina apetala, S. hawaiensis (= S. subulata), Silene thymifolia, Spergularia syvaschica, Viscaria alpina. Зник-лим у флорі України є середньоєвропейський вид Dianthus grationopolitanus (= Dianthus caesius Sm.), який раніше наводився у всіх флористичних зведеннях для околиць м. Заліщики (с. Хрещатик Заставнівського району Чернівецької області). Вимерлим видом є Heliosperma arcanum (≡ Ixoca arcana), описаний Х. Запаловичем з околиць м. Заліщики (Тернопільська область), за зборами G. Zipser, які після 1855 року ніхто більше не знаходив. On current estimations, family of Caryophyllaceae counts about 90 genera and from 2200 to 3000 species widespread on all continents, but mainly out of tropics. For the flora of Ukraine 49 genera (three from them need confirmation) and 231 species (with subspecies) have been reported. Most numerous native species are genera Dianthus – 49 species (with sub-species), Cerastium – 23, Otites – 17, Silene – 17 (with subspecies), Gypsophila – 11, Minuartia s. str. – 8, and other. At the same time many genera are presented by one or two species (Agrostemma, Bufonia, Carpophora, Cucubalus, Elisanthe, Heliosperma, Kohlrauschia, Lychnis, Myosoton, Paronychia, Pleconax etc. As compared to previous edition of cheklist, changes in specific composition of many genera: Dianthus, Silene, Elisanthe, Minuartia, Stellaria took place, new genera have been distin-guished in many of them: from the genus Stellaria – Alsine, Hylebia, Rabelera; from Silene – Atocion; from Elisanthe – Carpophora, Silenanthe; from Minuartia – Cherleria, Sabulina. Significant nomenclatural changes were made to the genus and species names and taxonomic status of many species. Many species that were previously reported for Ukraine need con-firmation (they are reported only based on literature data, old collections, or based on only one herbarium specimen): Dianthus corymbosus, D. giganteiformis, D. pinifolius, D. pontederae, D. seguieri, D. serotinus, D. spiculifolius, Eudianthe coeli-rosa, Pseudosaponaria pilosa (≡ Gypsophila pilosa), Kohlrauschia velutina, Melandrium astrachanicum, M. nemorale, Moehringia lateriflora, Polyschemone nivalis (≡ Silene nivalis), Sagina apetala, S. hawaiensis (= S. subulata), Silene thymifolia, Spergularia syvaschica, Viscaria alpina. The Central European species Dianthus grationopolitanus (= Dianthus caesius), which has disappeared from the flora of Ukraine, was previously mentioned in all floristic records for the vicinity of Zalishchyka (Khreshchatyk village, Zastavniv district, Chernivtsi region). The extinct species is Heliosperma arcanum (≡ Ixoca arcana), described by H. Zapalovich from the vicinity of the town of Zalishchyka (Ternopil region), according to the collections of G. Zipser, no one else found after 1855.
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 6: РОДИНИ CRASSULACEAE, GROSSULARIACEAE, HALORAGACEAE, SAXIFRAGACEAE (SAXIFRAGALES, ANGIOSPERMS) ТА CONVOLVULACEAE (INCL. CUSCUTACEAE), SOLANACEAE (SOLANALES, ANGIOSPERMS)
(2023) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
У флорі України порядок Saxifragales (incl. Crassulales, Grossulariales, Haloragales) представлений чотирма родинами: Crassulaceae, Grossulariaceae, Haloragaceae та Saxifragaceae. Найчисельнішими за кількістю видів (природних та інтродукованих) є Crassulaceae (48 видів) та Saxifragaceae (24). Родину Crassulaceae репрезентують 10 родів: Crassula (Tillaea) – 2 види, Echeveria (1), Graptopetalum(1), Hylotelephium (8), Kalanchoë (1), Petrosedum (3), Phedimus (5), Rhodiola (1), Sedum L. (incl. Macrosepalum) – 18 та Sempervivum L. (incl. Jovibarba) – 8 видів. У складі родини Saxifragaceae – 6 родів: Astilbe (1 вид), Bergenia (1), Chrysosplenium (2), Heuchera (1), Micranthes (2), Saxifraga (17). Менш чисельні родини – Grossulariaceae та Haloragaceae представлені по одному роду: Ribes (incl. Grossularia) – 9 видів та Myriophyllum (3 види), відповідно. Порядок Solanales включає родини Convolvulaceae (incl. Cuscutaceae) таSolanaceae. Родина Convolvulaceae (з включенням до неї видів Cuscutaceae),представлена чотирма родами (Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Ipomoea) та 32 видами і внутрішньовидовими таксонами, багато з яких є бур’яновими, паразитними, частково – декоративними рослинами. Родина Solanaceae представлена 14 родами та 32 видами, з яких частина культивується. В порівнянні з попереднім виданням чеклісту (Mosyakin & Fedoronchuk 1999) відбулися зміни у видовому складі та їх номенклатурі у родах Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Physalis, Solanum. Частина видів зазнала змін таксономічного рангу (зведені до підвидів або різновидів) чи переведені в синоніми; деякі є новими або раніше не наводились у відповідних зведеннях (Convolvulus calvertii subsp. ruprechtii, Cuscuta planiflora, Ipomoea batatas, Solanum retroflexum Dunal). Номенклатурних змін зазнав рід Physalis, з якого, на основі недавно проведених молекулярно-філогенетичних досліджень, було виділено монотипний рід Alkekengi (з номенклатурним типом Alkekengi officinarum (≡ Physalis alkekengi). The order Saxifragales (incl. Crassulales, Grossulariales, Haloragales) is represented in the flora of Ukraine by taxa of four families: Crassulaceae, Grossulariaceae, Haloragaceae, and Saxifragaceae. The most species-rich (considering both native and introduced species) families of the order in Ukraine are Crassulaceae (47 species) and Saxifragaceae (24). The family Crassulaceae is represented by 10 genera: Crassula (incl. Tillaea – 2 species), Echeveria (1), Graptopetalum (1), Hylotelephium (8), Kalanchoë (1), Petrosedum (3), Phedimus (5), Rhodiola (1), Sedum (incl. Macrosepalum – 18), and Sempervivum (incl. Jovibarba – 7 species). There are 6 genera in Ukraine belonding to the family Saxifragaceae: Astilbe (1), Bergenia (1), Chrysosplenium (2), Heuchera (1), Micranthes (2), and Saxifraga (17). Grossulariaceae and Haloragaceae are represented by one genus each: Ribes (incl. Grossularia) – 9 species, and Myriophyllum (3), respectively. The order Solanales includes the families Convolvulaceae (incl. Cuscutaceae) and Solanaceae. The family Convolvulaceae (including Cuscutaceae) is represented by four genera (Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Ipomoea) with 32 species and intraspecific taxa, many of which are weeds, parasitic, and, partly, ornamen-tal plants. The family Solanaceae is represented by 14 genera and 32 species, some of which are cultivated. As compared to the previous version of the checklist (Mosyakin & Fedoronchuk 1999), there were significant changes in the species composition and their nomenclature in the genera Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Physalis, and Solanum. Some taxa underwent changes in their taxonomic rank (e.g., were reduced to subspe-cies or varieties) or were transferred to synonymy; some are new or previ-ously not listed in relevant earlier publications (e.g., Convolvulus calvertii subsp. ruprechtii, Cuscuta planiflora, Ipomoea batatas, Solanum retroflexum). The genus Physalis sensu lato underwent taxonomic and nomenclatural changes and, on the basis of recent molecular phylogenetic studies and subsequent nomenclatural conservaeion, was split into Physalis s. str. and he monotypic genus Alkekengi, with the conserved nomenclatural type Alkekengi officinarum (≡ Physalis alkekengi).
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 7: РОДИНИ CAPRIFOLIACEAE S. L. (INCL. DIPSACACEAE, LINNAEACEAE, VALERIANACEAE), VIBURNACEAE S. L. (INCL. ADOXACEAE, SAMBUCACEAE) (DIPSACALES, ANGIOSPERMS) ТА LYTHRACEAE (INCL. PUNICACEAE, TRAPACEAE), ONAGRACEAE, MYRTACEAE (MYRTALES, ANGIOSPERMS)
(2023) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
За сучасною класифікацією (APG III 2009, APG IV 2016, POWO 2023) порядок Dipsacales представлений двома родинами: Caprifoliaceae (incl. Dipsacaceae, Linnaeaceae, Valerianaceae) і Viburnaceae (incl. Adoxaceae, Sambucaceae). У флорі України родина Caprifoliaceae представлена 14 родами (Cephalaria, Diervilla, Dipsacus, Knautia, Linnaea, Lomelosia, Lonicera, Pterocephalus, Scabiosa, Succisa, Succisella, Symphoricarpos, Valeriana (incl. Centranthus, Valerianella), Weigela); родина Viburnaceae уключає три роди (Adoxa, Sambucus, Viburnum). Самостійним родом, виділеним з Scabiosa є рід Lomelosia (у флорі України три види). До роду Valeriana уключені види Centranthus, які зараз розглядаються у його складі (у флорі України – два види), а також види Varianella (16 видів). Деякі види є новими або раніше не на-водились у відповідних зведеннях, зазнали змін таксономічного рангу (зведені до підвидів) чи переведені в синоніми. В анотований список уключено також широко культивовані види, які дичавіють, а також і ті, що не виходять за межі культури (в примітках). Порядок Myrtales уключає три родини: Lythraceae s.l., Onagraceae та Myrtaceae, які у флорі України є відносно невеликими за чисельністю родів та видів. Родина Lythraceae (incl. Punicaceae, Trapaceae) представлена п’ятьма родами і 15 видами (аборигенними та інтродукованими), найчисельнішим з яких є рід Lythrum. До Lythrum s. l. уключені також роди Middendorfia (M. borysthenica = Lythrum borysthenica) і Peplis (P. alternifolia = Lythrum volgense, P. portula ≡ Lythrum portula), які раніше у вітчизняних флористичних зведеннях визнавалися як окремі так-сономічні групи родового рангу. Рід Trapa, який раніше розглядався у складі монотипних родин Hydrocaryaceae чи Trapaceae, представлений одним поліморфним видом T. natans, в межах якого іноді виділяють ще 10 видів (мікровидів або локальних рас), що наводяться для України. Родина Onagraceae нараховує 5 родів та близько 50 видів (автохтонних, адвентивних та культивованих). Найчисельнішими є роди Epilobium (incl. Chamaenerion) – 21 вид та Oenothera – 14 видів. Родина Myrtaceae в Україні пред-ставлена 4 родами і 7 видами, що культивуються. According to the modern classification (APG III 2009, APG IV 2016, POWO 2023), the order Dipsacales is represented by two families: Caprifoliaceae (incl. Dipsacaceae, Linnaeaceae, Valerianaceae) and Viburnaceae (incl. Adoxaceae, Sambucaceae). In the flora of Ukraine, the Caprifoliaceae family is represented by 14 genera (Cephalaria, Diervilla, Dipsacus, Epilobium, Knautia, Linnaea, Lomelosia, Lonicera, Lythrum, Oenothera, Pterocephalus, Scabiosa, Succisa, Succisella, Symphoricarpos, Trapa, Valeriana (incl. Centranthus, Valerianella), Weigela); the Viburnaceae family includes 3 genera (Adoxa, Sambucus, Viburnum). An independent genus isolated from Scabiosa is the genus Lomelosia (3 species in the flora of Ukraine). The genus Valeriana includes species of Centranthus, which are currently considered as part of it (in the flora of Ukraine – 2 species), and Varianella (16 species). Some species are new or previ-ously not included in the relevant summaries, have undergone changes in taxo-nomic rank (lowered to subspecies) or have been synonymized. The annotated list also includes widely cultivated species that escape from culture, as well as those that do not go beyond the boundaries of culture (in the notes). The Myrtales order includes three families: Lythraceae s.l., Onagraceae and Myrtaceae, which in the flora of Ukraine are relatively small in number of genera and species. The family Lythraceae (incl. Punicaceae, Trapaceae) is represented by five genera and 15 species (native and alien), the most numerous of which is the genus Lythrum. Lythrum s. l. also includes the genera Middendorfia (M. borysthenica = Lythrum borysthenica) and Peplis (P. alternifolia = Lythrum volgense, P. portula ≡ Lythrum portula), which were previously recognized as separate taxonomic groups of generic rank in domestic floristic summaries. The genus Trapa, which was previously accepted as part of the monotypic families Hydrocaryaceae or Trapaceae, is represented by one polymorphic species T. natans, within which 10 more species (microspecies or local races) are sometimes distinguished, which are given for Ukraine. The Onagraceae family includes 5 genera and about 50 species (native, alien and cultivated). The most numerous are the genera Epilobium (incl. Chamaenerion) – 21 species and Oenothera – 14 species. The Myrtaceae family in Ukraine is represented by 4 genera and 7 cultivated species.
ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 8: РОДИНИ EBENACEAE, PRIMULACEAE (PRIMULALES, ANGIOSPERMS) ТА ACTINIDIACEAE І ERICACEAE (ERICALES, ANGIOSPERMS)
(2023) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
Порядок Primulales уключає дві родини: Ebenaceae та Primulaceae. У флорі України родина Ebenaceae представлена одним родом – Diospiros, три види якого культивуються на півдні і дичавіють. Обсяг роди-ни Primulaceae на сьогодні ще залишається остаточно не вирішеним, тому ми приймаємо її в широкому розумінні, як це прийнято у вітчизняних зведеннях, а також в системах APG III (2009) та APG IV (2016). У Флорі України родина Primulaceae представлена 13 родами (разом з тими, частина з яких нині уклю-чені до складу роду Lysimachia (Anagallis, Centunculus, Glaux, Naumburgia), та 34 видами (разом з підви-дами), один з видів яких відомий лише з культури і нерідко дичавіє – Cyclamen purpurascens Mill. [Cyclamen purpurascens subsp. purpurascens], а один (Primula farinosa) наводиться як зниклий з території України. До роду Primula уключено рід Cortusa, який за молекулярними даними виявився філогенетично вкоріненим у роді Primula. В Україні (Карпати) Primula matthioli (≡ Cortusa matthioli) представлена типо-вим підвидом Primula matthioli subsp. matthioli. Синонімом Primula elatior є Primula poloninensis. Primula sibthorpii, що наводилася для Гірського Криму виявилася синонімом підвиду Primula vulgaris subsp. rubra, а широко поширена в Україні Primula acaulis – синонімом типового підвиду Primula vulgaris subsp. vulgaris. У складі роду Soldanella усього чотири види, два з яких раніше не наводилися для України (Soldanella angusta, Soldanella major). У порядку Ericales дві родини: Actinidiaceae та Ericaceae. Родина Actinidiaceae представлена одним родом Actinidia (три види, що культивуються). У складі родини Ericaceae, прийнятої у широкому трактуванні, 16 родів та 27 видів, які раніше уключалися до чотирьох родин: Ericaceae (Andromeda, Arbutus, Arctostaphylos, Arctous, Erica (= Bruckenthalia), Calluna, Chamaedaphne, Kalmia (= Loiseleuria), Rhododendron (= Ledum), Vaccinium (= Oxycoccus)), Empetraceae (Empetrum), Monotropaceae (Monotropa) та Pyrolaceae (Chimaphila, Moneses, Orthilia, Pyrola). Потребує підтвердження зростання в Україні (Карпати) Arctous alpinа, близького до видів Arctostaphylos. Monotropa hypophegea (≡ Hipopithys hypophegea) визнано за синонім Monotropa hypopitys. За новими даними, Bruckenthalia уключено до роду Erica, Loiseleuria – до Kalmia, Ledum – до Rhododendron, Oxycoccus – до Vaccinium; відповідно, відбулися зміни в номенклатурі видів флори України: Erica spiculifolia (≡ Bruckenthalia spiculifolia); Kalmia procumbens (≡ Loiseleuria procumbens); Vaccinium microcarpum (≡ Oxycoccus microcarpus); Vaccinium oxycoccos (= Oxycoccus palustris Pers.). Vaccinium gaultherioides визнано за синонім Vaccinium uliginosum, а Vaccinium vitis-idaea subsp. minus – за синонім Vaccinium vitis-idaea. Materials and methods: herbarium collections, literature data, field observations. Nomenclature: POWO 2023. Results: The order Primulales includes two families represented in Ukraine, Ebenaceae and Primulaceae. In the flora of Ukraine, the family Ebenaceae is represented by one genus, Diospiros. The family Primulaceae is represented by 13 genera (including those now included in Lysimachia s.l.: Anagallis, Centunculus, Glaux, Naumburgia), and 34 species and subspecies, one of which is known only from culture and sometimes escapes – Cyclamen purpurascens [C. purpurascens subsp. purpurascens], and one (Primula farinosa) is listed as extinct in the territory of Ukraine. The genus Primula includes Cortusa, which, according to molecular data, is phylogenetically rooted in Primula s.l. In Ukraine (the Carpathians), Primula matthioli (Cortusa matthioli) is represented by the typical subspecies Primula matthioli subsp. matthioli. A synonym of Primula elatior is Primula poloninensis. Primula sibthorpii, reported for the Mountain Crimea, turned out to be a synonym of the subspecies Primula vulgaris subsp. rubra, and Primula acaulis, which is considered widespread in Ukraine, is in fact a synonym of the typical subspecies Primula vulgaris subsp. vulgaris. The genus Soldanella includes four species, two of them have not been reported for Ukraine yet (Soldanella angusta, Soldanella major). In the order Ericales, there are two families in Ukraine: Actinidiaceae and Ericaceae. The family Actinidiaceae is represented by one genus Actinidia (three cultivated species). The Ericaceae family, accepted in a wide circumscription, includes 16 genera and 27 species, which previously were included in four families: Ericaceae, Empetraceae, Monotropaceae and Pyrolaceae. Monotropa hypophegea (≡ Hipopithys hypophegea) is treated as a synonym of Monotropa hypopitys. According to current data, Bruckenthalia is included in the genus Erica, Loiseleuria – in Kalmia, Ledum – in Rhododendron, Oxycoccus – in Vaccinium; accordingly, there were changes in the nomenclature of flora species of Ukraine: Erica spiculifolia (≡ Bruckenthalia spiculifolia); Kalmia procumbens (≡ Loiseleuria procumbens (L.) Desv.); Vaccinium microcarpum (≡ Oxycoccus microcarpus); Vaccinium oxycoccos L. (= Oxycoccus palustris Pers.). Vaccinium gaultherioides is recognized as a synonym of Vaccinium uliginosum, and Vaccinium vitis-idaea subsp. minus, as a synonym of Vaccinium vitis-idaea s. str.