Browsing by Author "Федяєва, В. Л."

Now showing 1 - 20 of 82

PROFESSIONAL COMPETENCY OF THE EDUCATOR IN QUESTIONS OF FAMILY EDUCATION
(2007) Fedyaeva, V. L.; Федяєва, В. Л.
АВТОРИТЕТ І ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД БАТЬКІВ У СІМЕЙНІЙ ПЕДАГОГІЦІ
(2004) Федяєва, В. Л.
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ НА СТОРІНКАХ ВІТЧИЗНЯНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ
(2006) Федяєва, В. Л.
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОЇ РЕТРОСПЕКТИВИ
(2011) Федяева, В. Л.; Fedyaeva, V. L.; Федяєва, В. Л.
У статті розкриваються питання пошуку нових напрямів розробки національної системи виховання дітей і молоді, визначаються перспективні шляхи використання сімейного виховання в Україні. В статье раскрываются вопросы поиска новых направлений разработки национальной системы воспитания детей и молодежи, определяются перспективные пути использования семейного воспитания в Украине. In the article the question of finding new directions of development of the national system of education of children and youth, defined prospective use of family education in Ukraine.
АНТРОПОЛОГО-ГУМАНІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В. СУХОМЛИНСЬКОГО
(2003) Федяєва, В. Л.
БАТЬКИ І НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА: ШЛЯХИ ПАРТНЕРСТВА
(2018) Федяєва, В. Л.; Fedyaeva, V. L.
В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ: БІБЛІОГРАФІЯ: 2001-2005 РР.
(2006) Федяєва, В. Л.; Сараєва (Чабан), О. В.
У бібліографічному огляді в хронологічній послідовності подано матеріали про життєвий і творчий шлях , вивчення та використання творчого доробку видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського, видані в Україні та Росії впродовж 2001 – 2005 рр.
ВПЛИВ НАУКОВИХ ІДЕЙ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ФІЛОСОФІВ НА РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ’Ї
(2017) Федяєва, В. Л.; Федяева, В. Л.; Fedyaeva, V. L.
У статті порушуються питання впливу давньогрецьких філософів на становлення теорії та практики виховання дітей у сім’ї в контексті історичної ретроспективи. В статье затрагиваются вопросы влияния древнегреческих философов на становление теории и практики воспитания детей в семье в контексте исторической ретроспективы. The article raises the question of influence of ancient Greek philosophers on the development of theory and practice of educating children in the family in the context of historical retrospectives.
«ВІТЧИЗНА – СВЯТИНЯ СЕРЦЯ І ДУМКИ…»
(2016) Федяєва, В. Л.; Федяева, В. Л.; Fediaieva, V. L.
Статтю присвячено розгляду патріотичного виховання молоді як першочергового завдання розвитку і функціонування освітньої системи в Україні крізь призму спадщини В.Сухомлинського. Актуальність даної проблеми зумовлено як складними соціально-економічними та історико-політичними процесами в країні, так і незгасаючою цінністю теоретико-практичних здобутків видатного українського педагога, спрямованих на розкриття необхідності виховання особистості, здатної здійснювати самостійний ціннісний вибір, визначати свою громадянську позицію, бути патріотом своєї Батьківщини. Ідеї і думки В.Сухомлинського слугують орієнтиром тих змін, які мають сьогодні відбуватися як у змісті патріотичного виховання підростаючого покоління, так і у практичних напрямах його реалізації в усіх соціальних інститутах, ґрунтуючись на духовному багатстві народу, його мудрості, звичаях і традиціях, народній педагогіці. У дослідженні показано, що В. Сухомлинський глибоко обґрунтував і практично перевірив педагогічні умови виховання людини – громадянина, людини-патріота. В. Сухомлинський своєю практичною діяльністю довів, що реалізація патріотичного виховання, виховання любові до Батьківщини здійснюється з прищеплення основ моральності в сім’ї, що проявляється у піклуванні про дітей, батьків і старших членів родини; пошані та любові до батьків, побудові гармонійних стосунків поколінь; демократизмі відносин; повазі до прав дитини і старших; відповідальності за інших; спільності духовних інтересів; культі праці; дотриманні народних звичаїв, традицій тощо. Для підвищення якості виховного впливу всіх соціальних інститутів на становлення й розвиток у дітей громадянських і патріотичних почуттів, усвідомлення ними духовної єдності поколінь В. Сухомлинський уважав за необхідне: удаватись до виховних засобів, що сприяють розвитку у дітей потягу до героїчного та величного; якомога повніше використовувати потенціал виховної дії патріотичних ритуалів і традицій, присвячених героїчним подіям у житті нашого народу; заповнити життя дитини доступними для її віку різновидами громадської діяльності; з раннього віку відкривати перед дитиною через оточуючу природу ті джерела, які посилюють почуття любові до Батьківщини. Статья посвящена рассмотрению патриотического воспитания молодежи в качестве первоочередной задачи развития и функционирования образовательной системы в Украине сквозь призму наследия В. Сухомлинского. Актуальность данной проблемы обусловлена как сложными социально-экономическими и историко-политическими процессами в стране, так и неугасаемой ценностью теоретико-практических достижений выдающегося украинского педагога, направленных на раскрытие необходимости воспитания личности, способной осуществлять самостоятельный ценностный выбор, определять свою гражданскую позицию, быть патриотом своей Родины. Идеи и мысли Сухомлинского служат ориентиром тех изменений, которые должны сегодня происходить как в содержании патриотического воспитания подрастающего поколения, так и в практических направлениях его реализации во всех социальных институтах, основываясь на духовном богатстве народа, его мудрости, обычаях и традициях и народной педагогике. В исследовании показано, что В. Сухомлинский глубоко обосновал и практически проверил педагогические условия воспитания человека – гражданина, человека-патриота. В. Сухомлинский своей практической деятельностью доказал, что реализация патриотического воспитания, воспитания любви к Родине осуществляется с привития основ нравственности в семье, что проявляется в заботе о детях, родителях и старших членах семьи; уважении и любви к родителям, построении гармоничных отношений поколений; демократизме отношений; уважении к правам ребенка и старших, ответственности за других; общности духовных интересов; культе труда; соблюдении народных обычаев, традиций и тому подобное. Для повышения качества воспитательного влияния всех социальных институтов на становление и развитие у детей гражданских и патриотических чувств, осознанию ими духовного единства поколений. Сухомлинский считал необходимым: прибегать к воспитательным средствам, способствующим развитию у детей тяги к героическому и величественному; полнее использовать потенциал воспитательного воздействия патриотических ритуалов и традиций, посвященных героическим событиям в жизни нашего народа; заполнить жизнь ребенка доступными для ее возраста разновидностями общественной деятельности; с раннего возраста открывать перед ребенком через окружающую природу те источники, которые усиливают чувство любви к Родине. The article is devoted to the youth patriotic education as the primary task of development and functioning of the educational system of Ukraine in the light of V. Sukhomlynsky heritage. The urgency of this problem is caused by the difficult social, economic, historical and political processes in the country and undimmed value of the theoretical and practical achievements of outstanding Ukrainian teacher directed the disclosure necessary education of person, capable to independent evaluative choices to determine their citizenship. The ideas and opinions V. Sukhomlynsky serve as a guide to the changes that must occur today: the content of patriotic education of the younger generation, and in the practical areas of implementation in all social institutions, based on the spiritual richness of the people, their wisdom, customs and traditions, folk pedagogy. The study shows that V. Sukhomlynsky deeply grounded and practically tested pedagogical conditions of education of a citizen-patriot. In his practical activity the famous pedagogue showed that the implementation of patriotic education, love for the motherland is made of instilling moral foundations of the family, which manifests itself in the care of children, parents and older family members; respect and love for parents, building a harmonious generations’ relationship; democratic relations; respect for the children’s and the elders’ rights; responsibility for others; spiritual community of interest; cult of work; respecting people's customs, traditions etc. To improve the quality of the social institutions educational influence to the formation and development of children’s civil and patriotic feelings, awareness of the spiritual unity of generations V. Sukhomlynsky considered necessary to use educational tools that promote children desire for heroic and majestic; as much as possible to use the potential educational actions of patriotic rituals and traditions, dedicated to the heroic events in the life of our nation; to fill the children life with available kinds of social activities; to show the child from an early age the nature surrounding that enhance the feeling of love for the motherland. These are the main ideas, opinions, recommendations of V. Sukhomlynsky on patriotic education of children and youth. There is no doubt that their use will help parents, teachers, educators to be aware of the importance, nature and ways of love for the Motherland – Ukraine.
ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В СІМ’Ї У НАУКОВОМУ ДОРОБКУ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
(2007) Федяєва, В. Л.
У публікації автором розглянуто громадянське виховання дітей в сім’ї у науковому доробку В.О.Сухомлинського. На основі наукового доробку висвітлено основні положення громадянського виховання дітей в сім’ї.
ДИТИНОЦЕНТРИЧНА КОНЦЕПЦІЯ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У НАУКОВОМУ ДОРОБКУ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
(2011) Федяєва, В. Л.
У статті розкриваються принципи, складові та шляхи реалізації дитиноцентричної концепції сімейного виховання В. Сухомлинського. В статье раскрываются принципы, составляющие и пути реализации детоцентрическои концепции семейного воспитания В. Сухомлинского. The article covers the principles, elements and ways to implement the concept of family education V. Sukhomlynsky.
ДИТИНСТВО: ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ В НАУКОВИХ РОЗВІДКАХ ФРАНЦУЗЬКОГО ІСТОРИКА Ф. АРІЄСА (1914 – 1984)
(2012) Федяєва, В. Л.
У статті розкриваються питання виокремлення найхарактерніших ознак способу становлення дитини.
ДО ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У ДОРОБКУ ПЕДАГОГІВ-ПРОСВІТНИКІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
(2011) Федяєва, В. Л.; Fedyaeva, V. L.
У статті висвітлено і систематизовано погляди видатних діячів освіти і культури другої половини ХІХ століття на основні проблеми сімейного виховання означеного періоду, зокрема, на збереження національної ідентичності та української ментальності в родинному колі, формування у сім’ї національно-свідомого громадянина України, людини з високими духовними ідеалами тощо. В статье отражены и систематизированы взгляды выдающихся деятелей образования и культуры второй половины XIX века на основные проблемы семейного воспитания обозначенного периода, в частности, на сохранение национальной идентичности и украинской ментальности в кругу семьи, формирование в семье национально сознательного гражданина Украины, человека с високими духовными идеалами. This article reviews and systematized prominent figures’ of education and culture of the second half of the nineteenth century views on the basic problems of family upbringing. In particular the family’s preservation of national identity and the Ukrainian mentality, formation of the national consciousness, people with high spiritual ideals are under analysis in the investigation.
ЕТНОРЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ’Ї ПІВДНЯ УКРАЇНИ XIX СТОЛІТТЯ
(2006) Федяєва, В. Л.
ЕТНІЧНО - СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
(2005) Федяєва, В. Л.
ЗБІРКА НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальностями 012 Дошкільна освіта, 013 Початкова освіта, 016 Спеціальна освіта
(2021) Цюпак, І. М.; Устимова, О. В.; Голінська, Т. М.; Казаннікова, О. В.; Горлова, А. В.; Федяєва, В. Л.; Щербина, В. Ю.; Валуєва, І. В.; Раєвська, І. М.; Борисенко, Н. М.; Сугейко, Л. Г.; Денисенко, В. В.; Яковлева, С. Д.; Кабельнікова, Н. В.; Ільїна, Н. В.; Образцова, О. М.; Полєвікова, О. Б.; Владимирова, А. Л.; Гриценко, І. В.
У збірнику представлені навчальні програми освітніх компонент для забезпечення й реалізації освітніх програм другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальностями 012 Дошкільна освіта, 013 Початкова освіта, 016 Спеціальна освіта. Вказані у навчальних програмні компетентності та результати навчання узято з відповідних освітніх програм, які відповідають меті формування особистості конкурентоспроможного фахівця, здатного розв’язувати складні нестандартні професійні завдання і проблеми інноваційного та дослідницького характеру в галузі дошкільної, початкової та спеціальної освіти, забезпечити освітній процес в сучасних умовах закладу освіти, адаптуватися до трансформаційних змін в освітній галузі, здійснювати інтеграцію в європейський освітній простір. На основі навчальних програм викладачами педагогічного факультету розроблено робочі програми, силабуси та електронні освітні ресурси для освітніх компонент.
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У КОНЦЕПЦІЇ «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА»: ПЛЮСИ, МІНУСИ, ПЕРСПЕКТИВИ ВТІЛЕННЯ
(2023) Федяєва, В. Л.; Fediaieva, V. L.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні доцільності побудови освітньої парадигми за Концепцією Нової української школи на основі компетентнісного підходу в процесі засвоєння учнями наукового знання, формування умінь, навичок, творчого мислення. Для досягнення мети було використано сучасні наукові підходи (компетентнісний, синергетичний, парадигмальний, аксіологічний, соціокультурний, технологічний) та методи: аналізу наукової літератури, у якій розкрито основні чинники компетентнісної парадигми; вивчення та узагальнення праць розробників Концепції «Нова українська школа»; аналізу матеріалів онлайн-ресурсів з організаційно-педагогічного й науково-методичного забезпечення реалізації компетентнісного підходу в Новій українській школі; опитування студентів, учителів початкової школи. У результаті дослідження: 1) з’ясовано, що розробники програмного забезпечення Концепції «Нова українська школа» О. Савченко, Р. Шиян виходили з того, що знання становлять основу компетентностей, яка, своєю чергою, реалізується через уміння, навички й цінності; 2) показано, що у Концепції «Нова українська школа» чітко прописано вміння, якими повинні володіти учні: розуміння, про що читають (читати з розумінням); мислити критично й системно; висловлювати свою думку; логічно обґрунтовувати свою позицію; бути творчими й ініціативними; конструктивно керувати емоціями; оцінювати ризики; приймати рішення; вирішувати проблеми; співпрацювати з іншими людьми; 3) обґрунтовано, що у цілому вміння, визначені в Концепції, можна поділити на дві групи: знаннєві і соціалізаційні. Саме останні й становлять основу формування професійної компетентності майбутніх фахівців різних сфер діяльності; 4) доведено, що забезпечення реалізації цього підходу в умовах сьогодення з урахуванням такого чинника, як вимір компетентності, – здатність особистості мобілізувати набуті знання й уміння для реального практичного вміння необхідно розробити відповідне організаційно-педагогічне і науково-методичне забезпечення. Висновки. Науковий пошук підтвердив, що знання мають бути основою освітнього процесу школи, а практичне втілення компетентністного підходу пов’язане з необхідністю практичного використання знань та вмінь. Ідеться про розширення в учнів практичного складника через уведення більш широкого спектру практичних знань і нових дисциплін: ІТ, кібербезпеки, фінансової грамотності, екології, здоров’язбережувальних технологій, основ харчування й медицини тощо. А отже, компетентнісний підхід має розглядатися в контексті історизму та інновацій, точніше – інтеграції традиційної й інноваційної освіти. Ширше в освітньому середовищі необхідно використовувати всі форми урочної, позаурочної, виховної, наукової та позашкільної діяльності; ураховувати «інститут репетиторства»; навчання за авторськими програмами, що дасть можли- вість приділяти більшу увагу практичному аспекту отриманих знань, що може бути подальшою темою наукового пошуку. The purpose of the study is to theoretically substantiate the feasibility of building an educational paradigm based on the concept of the New Ukrainian School based on the competence approach in the process of students' assimilation of scientific knowledge, the formation of abilities, skills, and creative thinking. To achieve the goal, modern scientific approaches (competent, synergistic, paradigmatic, axiological, socio-cultural, technological) and methods were used: analysis of scientific literature, which revealed the main factors of the competence paradigm; study and generalization of the works of the developers of the «New Ukrainian School» Concept; analysis of materials of online resources on organizational-pedagogical and scientific-methodological support for the implementation of the competence approach in the New Ukrainian School; survey of students, primary school teachers. As a result of the research: 1) it was found that the software developers of the “New Ukrainian School” Concept, O. Savchenko, R. Shiyan, assumed that knowledge forms the basis of competences, which in turn is realized through abilities, skills and values; 2) it is shown that the «New Ukrainian School» Concept clearly prescribes the skills that students must possess: understanding what they are reading about (reading with understanding); to think critically and systematically; to express one's opinion; to justify one's position logically; to be creative and proactive; manage emotions constructively; assess risks; make a decision; solve problems; cooperate with other people; 3) it is justified that, in general, the skills defined in the Concept can be divided into 2 groups – knowledge and socialization. The last ones form the basis of the formation of professional competence of future specialists in various spheres of human activity; 4) it has been proven that to ensure the implementation of this approach in today's conditions, taking into account such a factor as a measure of competence – the ability of an individual to mobilize acquired knowledge and skills for real practical skills, it is necessary to develop appropriate organizational-pedagogical and scientific-methodical support. Conclusions. Scientific research has confirmed that knowledge should be the basis of the school’s educational process, and the practical implementation of the competence approach is connected with the need for practical use of knowledge and skills. We are talking about expanding the practical component in students through the introduction of a wider range of practical knowledge and new disciplines – IT, cyber security, financial literacy, ecology, health-saving technologies, the basics of nutrition and medicine, etc. And so, the competence approach should be considered in the context of historicism and innovation; and more precisely, the integration of traditional and innovative education. More broadly, in the educational environment, it is necessary to use all forms of extracurricular, educational, scientific, and extracurricular activities; take into account the «tutoring institute»; training according to the author's programs, which will give an opportunity to pay more attention to the practical aspect of the acquired knowledge, which can be a further topic of scientific research.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ЯК МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В РОДИННОМУ СЕРЕДОВИЩІ
(2020) Пентилюк, М. І.; Федяєва, В. Л.; Pentiluk, М. І.; Fedyaeva, V. L.
The article presents the results of scientific work on the theoretical basis of education of the linguistic personality in the family in the multicultural environment of Ukraine. Attention is focused on the conceptual principles of education of the child as a linguistic personality in the family environment; it is proved that the family itself lays the main foundations of the formation of the linguistic personality. Historically, the family, family education, the education of the linguistic personality united and unites scholars of various scientific fields: psychology, pedagogy, linguistics, social psychology, psycholinguistics, and others. The essence of the concept of "linguistic personality" is revealed in the context of the theory of speech activity and its constructs: language, native language, communication, types of speech activity. A generalized theoretical analysis of the concepts, works of scientists on this problem made it possible to emphasize the fact that such work in the family, with the family of all educational institutions contributes to the successful physical, mental, moral, spiritual, linguistic, intellectual development of the child and, in general, is the basis of the country's state-building processes, the affirmation of the national idea and identity. The article substantiates the ways of formation of the linguistic personality in the family; content components of speech personality (personal, culturological, value); the role of the native (mother) language in this process; functions of speech (communication, thinking, accumulation and preservation of knowledge, emotional, identification and other functions). The scientific search made it possible to distinguish the leading forms of work of the family, preschool educational institutions and schools in the formation of the linguistic personality: the formation of a child's ability to listen, speak, read, write; combine various activities: cognitive, work, play, educational, artistic, visual, speech-game; to create conditions for productive communicative speech activity of children. This work is pedagogically and scientifically, methodically secured and contributes to the development of intelligence, the culture of speech and the high general culture of the individual, which is an indicator of morality, spirituality and culture in general. У статті представлено результати наукової роботи з теоретичних основ виховання мовної особистості в сім’ї у полікультурному середовищі України. Увага зосереджена на концептуальних засадах виховання дитини як мовної особистості в родинному середовищі, доведено, що саме в сім’ї, закладаються основи формування мовної особистості. Історично сім’я, сімейне виховання, виховання мовної особистості об’єднували і об’єднують вчених-дослідників різних наукових галузей: психології, педагогіки, лінгводидактики, соціальної психології, психолінгвістики та ін. Розкрито сутність поняття «мовна особистість» у контексті теорії мовленнєвої діяльності та її конструкти: мова, рідна мова, спілкування, види мовленнєвої діяльності. Узагальнений теоретичний аналіз понять, праць учених над цією проблемою дав можливість закцентувати увагу на тому, що така робота в сім’ї, з сім’єю всіх виховних інституцій сприяє успішному фізичному, психічному, моральному, духовному, мовному, інтелектуальному розвитку дитини і взагалі є основою державотвірних процесів країни, утвердженням національної ідеї та ідентичності. У статті обґрунтовано шляхи формування мовної особистості в сім’ї; змістові компоненти мовленнєвої особистості (особистісний, 24 культурологічний, ціннісний); роль рідної (материнської) мови у цьому процесі; функції мови (спілкування, мислення, нагромадження й збереження знань; емотивна, ідентифікаційна та інші функції) . Науковий пошук дав можливість виокремити провідні форми роботи сім’ї, дошкільних навчальних закладів і школи у становленні мовної особистості: формування в дитини уміння слухати, говорити, читати, писати; поєднувати різні види діяльності: пізнавальну, трудову, ігрову, навчальну, художню, образотворчу, мовленнєво-ігрову; створювати умови для продуктивної комунікативно мовленнєвої діяльності дітей. Така робота є організаційно-педагогічно, науково-методично забезпеченою і сприяє розвитку інтелекту, культури мовлення і високої загальної культури особистості, що є показником моральності, духовності і культури взагалі. В статье представлены результаты научной работы, которые раскрывают теоретические основы воспитания языковой личности в семье в поликультурной среде Украины. Внимание сосредоточено на концептуальных основах воспитания ребенка как языковой личности в семейной среде, доказано, что именно в семье закладываются основы формирования языковой личности. Исторически семья, семейное воспитание, воспитание языковой личности объединяли и объединяют ученых-исследователей различных научных отраслей: психологии, педагогики, лингводидактики, социальной психологии, психолингвистики и др. Раскрыта сущность понятия «языковая личность» в контексте теории речевой деятельности и ее конструкты: язык, родной язык, общение, виды речевой деятельности. Обобщенный теоретический анализ понятий, трудов ученых по этой проблеме позволил акцентировать внимание на том, что такая работа в семье, с семьей всех воспитательных институтов способствует успешному физическому, психическому, нравственному, духовному, языковому, интеллектуальному развитию ребенка и вообще есть основой государственно-образующих процессов страны, утверждением национальной идеи и идентичности. В статье обоснованы пути формирования языковой личности в семье; содержательные компоненты речевой личности (личностный, культурологический, ценностный); роль родного (материнского) языка в этом процессе; функции языка (общение, мышление, накопление и сохранение знаний; эмотивная, идентификационная и другие функции). Научный поиск дал возможность выделить ведущие формы работы семьи, дошкольных учебных заведений и школы в становлении языковой личности: формирование у ребенка умений слушать, говорить, читать, писать; сочетать различные виды деятельности: познавательную, трудовую, игровую, учебную, художественную, изобразительную, речевую; создавать условия для продуктивной коммуникативной речевой деятельности детей Такая работа является организационно-педагогически и научнометодически обеспеченной и способствует развитию интеллекта, культуры речи и высокой общей культуры личности, которая является показателем нравственности, духовности и культуры вообще.
КОНЦЕПЦІЯ РАННЬОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ БОРИСА ПАВЛОВИЧА І ОЛЕНИ ОЛЕКСІЇВНИ НІКІТІНИХ
(2008) Федяєва, В. Л.
У статті висвітлюються провідні ідеї концепції раннього розвитку дітей у педагогічній спадщині Нікітіних. In article it is shined leading ideas of the concept of early development of children in pedagogical heritage Nikitinuh.
КРОС-КУЛЬТУРНИЙ ПІДХІД В ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
(2019) Федяєва, В. Л.; Fedyaeva, V. L.
У статті обґрунтовано методологію історико-педагогічного дослідження з використання крос-культурного підходу. Акцентовано увагу на необхідності і важливості виховання дітей та молоді в Україні на засадах полі культурності, національної спрямованості освіти, невіддільності освіти від національного ґрунту. Доведено, що кросткультурність – соціокультурний взаємовплив, перетин спільного і відмінного в історії розвитку вітчизняної і світової системи навчання та виховання дітей. У публікації наголошується на тому, що в науковому аспекті кроскультурність розглядається як методологічна основа розвитку гуманітарних наук, активно розвивається крос-культурна філософія, психологія, педагогіка. The article substantiates the methodology of historical and pedagogical research on the use of cross-cultural approach. The emphasis is placed on the necessity and importance of bringing up children and young people in Ukraine on the principles of the field of policultural, the national orientation of education, and the inalienability of education from the national soil. It is proved that crosscultural - sociocultural interactions is the crossing of the common and different in the history of development of the domestic and world system of education and upbringing of children. The publication emphasizes that in the scientific aspect cross-culturalism is considered as the methodological basis of the development of the humanities, it actively develops cross-cultural philosophy, psychology, pedagogy. In the scientific literature, the "cross" has a common semantic component (element) - "intersection": cross, crossing, and, in general, after the English explanatory dictionary - it is the involvement of a common and different of the two or more countries. It is also stated that the methodology of such researches is characterized by such concepts as "cross-cultural comparison", "cross-cultural research", "cross-cultural approach", "cross-cultural linguistics, psychology". In the course of work substantiated content of these concepts in the context of historical and pedagogical research, systematized scientific approaches in such researches (systematic, axiological, synergetic, autobiographical, regional, sociological). Further work requires methodological substantiation of such approaches as culturological and sociocultural.The article substantiates that the methodology of cross-cultural research cannot be intuitive, but includes a series of sequential actions, corresponding content and states of conduct. It is proved that the crosscultural approach is based on the data of other scientific fields, in particular ethnography. As an example, works on the methodology of cross-cultural studies by M. Mead, F. Ares, and D. Murdoch are given, the theoretical foundations of this approach are supported by the material on the "Regional picture of human relationships" (1937) and the "Standard cross-cultural sample" (1969) (USA). It is emphasized the importance and the possibility of using materials on ethnography in historical and pedagogical research in the present conditions.