Browsing by Author "Akhtyrska, N. M."

Now showing 1 - 2 of 2

ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ДЕРЖАВИ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЕФЕКТИВНЕ ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, У ЯКИХ ВІЙСЬКОВИЙ НАБУВАЄ СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО АБО ОБВИНУВАЧЕНОГО
(2023) Ахтирська, Н. М.; Akhtyrska, N. M.
Мета. У статті наголошено на необхідності вдосконалити чинне законодавство щодо забезпечення позитивного права держави проводити ефективне розслідування кримінальних правопорушень, які вчиняються військовослужбовцями щодо військовослужбовців відповідно до міжнародних стандартів з урахуванням усіх особливостей, зокрема воєнного та післявоєнного стану. Також звернено увагу на відсутність у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України норм, якими б регулювалися питання досудового розслідування кримінальних правопорушень, що вчиняються військовослужбовцями, які діють екстериторіально у складі міжнародних місій (ООН, ЄС чи окремих держав). Методи. Актуальність теми обґрунтована статистичними показниками Офісу Генерального прокурора щодо кількості військовослужбовців, яким за 11 місяців повідомлено про підозру (статистичний метод). На підставі порівняння законодавства країн – членів ЄС внесено пропозиції стосовно організаційних та законодавчих заходів щодо підвищення ефективності виявлення та розслідування кримінальних правопорушень (компаративістський метод). Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для усвідомлення проблеми запобігання злочинності у сфері військової служби, а рішення ЄСПЛ проти України наочно демонструють прогалини в організації проведення слідчих (розшукових) дій, залученні судових експертів для проведення експертизи, недоліки у проведенні експертних досліджень тощо. Під час підготовки статті використано навчальні матеріали курсу Ради Європи «Права людини у збройних силах», який пройшла авторка. Результати. На підставі аналізу практики ЄСПЛ указано на прогалини в діяльності правоохоронних органів під час розслідування злочинів у сфері військової служби. Установлено, що задля забезпечення незалежності та ефективності розслідування та запобігання, зокрема, катуванню та нелюдському поводженню у країнах ЄС діють спеціальні органи. Рада Європи рекомендує, щоб у збройних силах були створені доступні та об’єктивні механізми подання скарг (наближені до жертв, але незалежні від їхнього командування). Так, Міністерство оборони Франції має спеціальний підрозділ, до якого може звернутися будь-яка особа (цивільний чи військовий, жінка чи чоловік), яка стала жертвою або свідком сексуальних домагань, сексуального насильства чи гендерно зумовленої дискримінації у збройних силах. У збройних силах Болгарії існує кілька механізмів подання офіційних скарг: військова поліція та Міністерство оборони мають гарячі телефонні лінії, на яких працюють експерти. Неофіційні скарги (наприклад, на сексуальне домагання, дискримінацію, домашнє насильство тощо) військовослужбовці можуть направляти до Асоціації жінок у Збройних силах Болгарії. Асоціація надає консультації та психологічну підтримку, а також здійснює контроль за процесом розгляду офіційної скарги та ходом досудового розслідування. При Міністерстві оборони Вірменії існує Центр прав людини та доброчесності, покликаний поліпшити зв’язки між військовими та суспільством. Центр приймає скарги та забезпечує функціонування «гарячої» телефонної лінії. Висновки. З урахуванням практики ЄСПЛ та як відповідь на виклики, що зумовлені збільшенням кількості військовослужбовців, задля запобігання вчиненню кримінальних правопорушень щодо військовослужбовців доцільно впровадити позитивний досвід країн ЄС щодо утворення незалежних орга- нів, які уповноважені приймати заяви (повідомлення) про вчинені правопорушення (у структурі Міністерства оборони України або створення воєнної поліції). Включити у повноваження даних органів функцію контролю за розглядом офіційних заяв, надання правової, психологічної та іншої допомоги. Щодо відповідальності військових, які діють у структурі міжнародної місії, за вчинені кримінальні правопорушення на території приймаючої держави, то доцільно в чинному Кримінальному процесуальному кодексі України передбачити окремий розділ, у якому унормувати порядок досудового розслідування відповідно до міжнародних стандартів. Purpose. The article emphasizes the need to improve the current legislation to ensure the positive right of the state to conduct an effective investigation of criminal offenses committed by military personnel against military personnel in accordance with international standards, taking into account all features, in particular, the military and post-war conditions. Attention was also drawn to the absence of norms in the current Criminal Procedure Code of Ukraine that would regulate issues of pre-trial investigation of criminal offenses committed by military personnel acting extra-territorially as part of international missions (UN, EU or individual states). Methods. The topicality of the topic is substantiated by statistical indicators of the General Prosecutor's Office regarding the number of servicemen who were notified of suspicion in 11 months (statistical method). On the basis of a comparison of the legislation of the EU member states, suggestions are made regarding organizational and legislative measures to increase the effectiveness of detection and investigation of criminal offenses (comparative method). The analysis of the practice of the ECtHR provides grounds for awareness of the problem of crime prevention in the field of military service, and the decisions of the ECtHR against Ukraine clearly demonstrate the gaps in the organization of investigative (search) actions, the involvement of judicial experts to conduct expertise, shortcomings in the conduct of expert research, etc. In the preparation of the article, the educational materials of the Council of Europe course on this issue, which the author took, were used. Results. Based on the analysis of the practice of the ECtHR, gaps in the activities of law enforcement agencies during the investigation of crimes in the field of military service were pointed out. It was established that in order to ensure the independence and effectiveness of the investigation and prevention, in particular, of torture and inhumane treatment, special bodies operate in the EU countries. The Council of Europe recommends that accessible and objective complaint mechanisms (close to victims but independent of their command) be established in the armed forces. Yes, the French Ministry of Defense has a special unit to which any person (civilian or military, female or male) who has become a victim or witness of sexual harassment, sexual violence or gender-based discrimination in the armed forces can contact. There are several formal complaint mechanisms within the Bulgarian armed forces: the military police and the Ministry of Defense have hotlines staffed by experts. Informal complaints (for example, about sexual harassment, discrimination, domestic violence, etc.) by military personnel can be directed to the Association of Women in the Armed Forces of Bulgaria. The association provides consultations and psychological support, as well as monitors the process of consideration of an official complaint and the progress of a pre-trial investigation. There is a Center for Human Rights and Integrity under the Ministry of Defense of Armenia, which aims to improve relations between the military and society. The center receives complaints and ensures the functioning of the "hot" telephone line. Conclusions. Taking into account the practice of the ECHR and as a response to the challenges caused by the increase in the number of military personnel, in order to prevent the commission of criminal offenses against military personnel, it is advisable to implement the positive experience of the EU countries regarding the formation of independent bodies that are authorized to receive statements (notifications) about committed offenses (within the structure of the Ministry of Defense of Ukraine or the creation of military police). Include in the powers of these bodies the function of monitoring the consideration of official applications, providing legal, psychological and other assistance. Regarding the responsibility of military personnel acting as part of an international mission for criminal offenses committed on the territory of the host state, it is advisable to provide a separate section in the current Criminal Procedure Code of Ukraine, in which the procedure for pre-trial investigation should be regulated in accordance with international standards.
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПОЛОЖЕНЬ РИМСЬКОГО СТАТУТУ В НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ: ПОЛІТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ПРАВОВІ ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
(2023) Ахтирська, Н. М.; Akhtyrska, N. M.
Стаття присвячена питанням взаємодії України з Міжнародним кримінальним судом, розглянуті етапи нормативного врегулювання такого співробітництва в розслідуванні воєнних злочинів, геноциду та злочинів проти людяності з урахуванням відсутності закону про ратифікацію Римського статуту. Мета статті полягає в дослідженні процесів європейської інтеграції України, які охоплюють значне коло сфер суспільних відносин, які потребують уніфікації, а також зумовлюють доцільність приєднання до правових гарантій безпеки. Укладання Україною Римського статуту у 2000 році не завершилось його ратифікацією, що було зумовлено висновком Конституційного Суду України про наявну неузгодженість окремих його положень з конституційними нормами. Уведення в дію змін, внесених у 2016 році до Конституції України щодо можливості ратифікації Римського статуту, було відтерміновано до 2019 року. Початок військової агресії Російської Федерації спонукав Україну визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо ситуації в Автономній Республіці Крим, на сході України та під час Революції гідності («справа майдану»). Повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації та наслідки, яких зазнає Україна, спонукали прокурора Міжнародного кримінального суду розпочати розслідування воєнних злочинів, геноциду та злочинів проти людяності. Оскільки правові питання взаємодії правоохоронних органів і судів з Міжнародним кримінальним судом не були вирішені раніше, це викликало низку практичних складнощів щодо визначення юрисдикції, збору доказів, діяльності спільних слідчих груп, залучення міжнародних експертів тощо. Методами дослідження є аналіз міжнародних документів, нормативних актів України, компаративістський метод (порівнюються підходи до збору доказів за національним законодавством і міжнародним правом), статистичний метод (кількісні показники воєнних злочинів, учинених на території України). Результатами дослідження стало виявлення деяких прогалин у чинному законодавстві, які потребують усунення. Ухвалення Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом» від 3 травня 2022 року деяким чином дало відповіді на окремі питання, водночас спричинило дискусії серед науковців і практиків щодо якості вказаного Закону та потреб у подальшому процесі імплементації норм міжнародного права в національне законодавство України. Висновком стало обґрунтування безальтернативності ратифікації Римського статуту для виконання взятих зобов’язань, що усуне перешкоди та ризики у зборі доказів та надасть переваги (прискорена процедура початку розслідування прокурором Міжнародного кримінального суду, розслідування злочинів агресії, участь у діяльності Асамблеї, право на обрання суддів, прокурорів до Міжнародного кримінального суду, акредитація українських адвокатів тощо). The article is devoted to issues of Ukraine’s cooperation with the International Criminal Court, the stages of regulatory regulation of such cooperation in the investigation of war crimes, genocide and crimes against humanity are considered, taking into account the absence of a law on the ratification of the Rome Statute. The purpose of the article is to study the processes of European integration of Ukraine, which cover a significant range of spheres of social relations that require unification, as well as determine the expediency of joining the legal guarantees of security. Ukraine’s signing of the Rome Statute in 2000 did not end with its ratification, which was due to the conclusion of the Constitutional Court of Ukraine about the existing inconsistency of some of its provisions with constitutional norms. The implementation of the changes introduced in 2016 to the Constitution of Ukraine regarding the possibility of ratification of the RS was postponed until 2019. The beginning of the Russian military aggression prompted Ukraine to recognize the jurisdiction of the International Criminal Court over the situation in the Autonomous Republic of Crimea, in the east of Ukraine, and during the Revolution of Dignity (the “Maidan case”). The full-scale invasion of the Russian military and the consequences that Ukraine is experiencing prompted the prosecutor of the ICC to begin an investigation into war crimes, genocide and crimes against humanity. Since the legal issues of interaction of law enforcement agencies and courts with the International Criminal Court were not resolved earlier, this caused a number of practical difficulties regarding the determination of jurisdiction, collection of evidence, activities of joint investigative teams, involvement of international experts, etc. The research methods are the analysis of international documents, normative acts of Ukraine, the comparativist method (comparing approaches to gathering evidence under national legislation and international law), the statistical method (quantitative indicators of war crimes committed on the territory of Ukraine). The results of the study revealed certain gaps in the current legislation that require further resolution. The adoption of the Law of Ukraine “On Amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine and other legislative acts of Ukraine regarding cooperation with the International Criminal Court” dated May 3, 2022, in a certain way, gave answers to certain questions, at the same time, it caused discussions among scientists and practitioners about the quality of the specified law and needs in the further process of implementation of the norms of international law into the national legislation of Ukraine. The conclusion was the justification of the lack of alternatives to the ratification of the Rome Statute in order to fulfill the commitments, which will eliminate obstacles and risks in the collection of evidence and provide advantages (accelerated procedure for the initiation of an investigation by the prosecutor of the ICC, investigation of crimes of aggression, participation in the activities of the Assembly, the right to elect judges, prosecutors to the ICC , accreditation of Ukrainian lawyers and others).