Browsing by Author "Borysenko N."

Now showing 1 - 2 of 2

PREPARING THE FUTURE EDUCATOR TO THE CREATION OF AUGMENTED REALITY EXCURSIONS IN LOCAL EDUCATIONAL ENVIRONMENTS
(2020) Denysenko V.; Borysenko N.; Hrytsenko I.; Sydorenko N.; Денисенко В. В.; Борисенко Н. М.; Гриценко І. В.; Сидоренко Н. І.
The article highlights the peculiarities of future teachers' preparation for the organization of augmented reality virtual excursions in educational institutions. The pedagogical conditions of preparing the future teachers in higher education institutions for virtual tours as an important form of the educational process are substantiated. The pedagogical conditions and conducting such excursions of augmented reality in local educational environments are found out on the basis of BYOD concept. The differences, advantages and disadvantages of virtual, augmented and mixed reality excursions in the educational process of pedagogical institutions are also analysed. The ways of realization of the offered approach are presented, in particular creation of the routes of excursions in education by means of QR codes, which extends the boundaries of conducting excursions in space and in time, makes this form of training more flexible and systematic. The stages and peculiarities of creation the excursion routes in local environments of educational institutions were grounded, the method of diagnostics of certain aspects of students' knowledge about the conditions of the creation of virtual excursions in local educational environments is presented. Attention is paid to the importance of future teachers' media education as they will design the educational environments including modern informative and pedagogical innovations, and the logic of the evolutionary change of computerized textbooks and online educational resources for mobile learning is proved. The concept of augmented reality opportunities opens wide prospects for the introduction of learning innovations in all forms of educational process organization. У статті висвітлено особливості підготовки майбутніх педагогів до організації віртуальних екскурсій доповненої реальності в освітньому процесі закладів освіти. Обґрунтовано умови підготовки майбутніх педагогів до віртуальних екскурсій як важливої форми освітнього процесу. З’ясовано педагогічні умови проведення та розробки екскурсій доповненої реальності в локальних освітніх середовищах на основі концепції BYOD. Також виділено відмінності, переваги та недоліки екскурсій віртуальної, доповненої та змішаної реальності в освітньому процесі педагогічних закладів. Наведено шляхи реалізації запропонованого підходу, зокрема створення маршрутів екскурсій в освітньому просторі за допомогою QR-кодів, що розширює межі проведення екскурсії у просторі й у часі, робить цю форму організації навчання більш гнучкою і систематичною. Обґрунтовано етапи та особливості створення маршрутів екскурсій в локальних середовищах закладів освіти, подано методику діагностики окремих аспектів знань студентів про умови створення віртуальних екскурсій в локальних освітніх середовищах. Акцентовано увагу на значущості медіаосвітньої підготовки майбутніх учителів, покликаних проектувати освітні середовища із залученням сучасних інформаційних, педагогічних інновацій та доведено логічність еволюційної зміни комп'ютеризованих підручників та мережевих освітніх ресурсів на мобільне навчання. Концепція можливостей доповненої реальності відкриває широкі перспективи для впровадження навчальних інновацій у всі форми організації освітнього процесу.
ФОРМУВАННЯ СОЦІОЕМОЦІЙНИХ НАВИЧОК ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ НА РІВНІ МІСЦЕВИХ ГРОМАД
(2026) Пилипчук Л. Л.; Борисенко Н. М.; Волкова С. А.; Pylypchuk L.; Borysenko N.; Volkova S.
Мета. Дослідження спрямоване на визначення ролі співпраці громад та закладів освіти у форму- ванні соціоемоційних навичок (СЕН) здобувачів освіти в умовах післявоєнного відновлення України та екологічної діяльності. Особлива увага приділяється інтеграції цінностей сталого розвитку й еко- логічної свідомості в освітній процес, що є необхідною умовою для підготовки молоді до активної участі у суспільному житті та екологічних практиках. Методи. Використано аналіз наукових публіка- цій (Google Scholar, Web of Science, Springer), нормативно-правових документів та емпіричних даних громадських організацій за 2016–2024 рр. Застосовано онлайн-опитування серед дітей та внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а також методи спостереження, узагальнення та статистичної обробки даних. Дослідження проводилося у два етапи: до пандемії та під час війни, що дало змогу врахувати різні контексти формування СЕН і виявити специфіку їх розвитку в умовах підвищеного стресу та невизна- ченості. Результати. Установлено, що освітні заклади й громади відіграють ключову роль у розвитку соціоемоційних навичок, які забезпечують стійкість, емпатію, відповідальність, комунікацію та здат- ність до командної роботи. В умовах екологічних викликів особливого значення набуває формуван- ня навичок природокористування та екологічної свідомості. Прикладом практичної діяльності стала організація збору й утилізації батарейок, що сприяє розвитку відповідальності та колективної взаємо- дії. Дослідження підтвердило, що участь молоді у громадських екологічних проєктах підвищує рівень соціалізації, формує відчуття спільності та колективної відповідальності, а також стимулює екологічно свідомі моделі поведінки. Висновки. Соціоемоційні навички є визначальним чинником у формуванні екологічної свідомості та сталого розвитку суспільства. Саме громади у співпраці з освітніми заклада- ми створюють умови для інтеграції екологічних цінностей у навчальний процес, сприяють згуртовано- сті та підготовці молоді до активної участі в екологічних практиках. Практична цінність дослідження полягає у виробленні стратегій інтеграції СЕН у систему освіти та залученні громад до екологічних ініціатив, що забезпечує безпечне середовище для майбутніх поколінь і посилює роль громад як стей- кхолдерів освітніх змін. Purpose. The study investigates the role of cooperation between communities and educational institutions in shaping socio-emotional skills (SES) of learners during Ukraine’s post-war recovery and ecological activities. Particular emphasis is placed on integrating sustainable development values and ecological awareness into the educational process, which is essential for preparing young people for active participation in social life and ecological practices. Methods. The research employed analysis of scientific publications (Google Scholar, Web of Science, Springer), regulatory documents, and empirical data from civic organizations (2016–2024). Online surveys were conducted among children and internally displaced persons (IDPs), complemented by observation, generalization, and statistical data processing. The study was carried out in two stages: before the pandemic and during wartime, which allowed for identifying diverse contexts of SES formation and the specific challenges of learning under stress and uncertainty. Results. The findings demonstrate that schools and communities play a decisive role in fostering socio-emotional skills such as resilience, empathy, responsibility, communication, teamwork, and adaptability. In ecological contexts, these skills are closely linked to the development of environmental consciousness and sustainable resource use. A practical example was the organization of battery collection and recycling, which enhanced responsibility and collective engagement. Participation of youth in community-based ecological projects strengthened socialization, collective responsibility, and a sense of belonging, while also encouraging environmentally conscious behavioral models. Conclusions. Socio-emotional skills are a critical factor in building ecological awareness and ensuring sustainable societal development. Communities, in cooperation with educational institutions, act as the primary drivers of SES formation, creating conditions for integrating ecological values into education, strengthening cohesion, and preparing young people for active ecological engagement. The practical significance of the study lies in developing strategies for embedding SES into the educational system and mobilizing communities as stakeholders of educational change. This approach ensures a safe environment for future generations and highlights the central role of communities in shaping socio-emotional competencies essential for post-war recovery and ecological sustainability.