Browsing by Author "Chkhaidze, А. О."

Now showing 1 - 3 of 3

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ЛЮБОВІ У ОСІБ З РІЗНИМИ ТИПАМИ АКЦЕНТУАЦІЙ
(2019) Чхаідзе, А. О.; Цілинко, І. О.; Chkhaidze, А. О.; Tsilinko, І. О.; Чхаидзе, А. А.; Цилинко, И. А.
Стаття присвячена теоретичному аналізу й емпіричному дослідженню проблеми специфічності прояву любові у осіб з різними типами акцентуацій характеру. Аналізуються теоретичні відомості щодо понять «любов», «характер», «акцентуації характеру» та особливості впливу характеру на особистість. Узагальнено, що вказані компоненти впливають один на одного, на міжособистісну взаємодію та стиль поведінки. Розглянуто праці сучасних науковців щодо статевих, вікових та характерологічних відмінностей у переживанні любові. Предметом емпіричного аналізу стали типи акцентуацій характеру, міжособистісні відносини та стилі прояву кохання у сучасної студентської молоді. Розглянувши та проаналізувавши результати кореляційного зв’язку між типами акцентуацій характеру та типами міжособистісного спілкування зі стилями прояву кохання, з’ясовано, що ці феномени тісно пов’язані. Акцентуація є основою розвитку особистості та є рушійним аспектом в її становленні. Вона впливає на формування поведінки людини. Стиль прояву любові безпосередньо пов’язаний з характером особистості. Риси характеру, вибір типу міжособистісного спілкування людини можуть виконувати головну роль не тільки у виборі партнера, а й у міжособистісній взаємодії між закоханими. The article is devoted to theoretical analysis and empirical study of the specificity of love manifestation in individuals with different types of stresses. Theoretical information of the concepts “love”, “character”, “accentuation of personality traits” and the influence of character on the person are analyzed in this article. We distinguish six different styles of love relationships according to a study of the model of “love styles” by Canadian psychologist and sociologist J. A. Lee. Each style corresponds to a certain system of feelings and arrangements: eros – it is a passionate physical love, where a partner’s appearance is important and relationships develop very quickly. Storge – the passion grows slowly out of affection and friendship, it is based on similar interests. Mania - painful passion that is often accompanied by affective flashes, jealousy and even a feeling of hatred for your loved one. Lovers of this sort hesitate between passion and despair. This love corresponds to our cultural stereotype of “romantic love”. Agape - altruistic, “sacrificial” love, self-giving love. Such lovers think not about themselves, but about partners and what they can do for them. There is more spirituality than physical desire in this type of relationship. Pragma - prudent, calm feeling, where common sense prevails. Pragmatic lovers know what they want from a relationship, and set conditions that must be respected. Ludus – this style is used by those who see love as a game, it's often not serious. Ludus lovers do not want to hurt, however, still often insult a partner. Sometimes this type of love implies relationships with numerous partners and is rarely accompanied by true deep feelings. According to A. N. Domracheva, the stress is a fundamental aspect in the formation of a growing personality, it determines socially significant behavior and activities. Types of character stresses, interpersonal relationships and styles of love in modern student youth were the subject of empirical analysis. We reviewed and analyzed the results of the correlation relationship between the types of character stresses and types of interpersonal communication with styles of love and it was found that these phenomena are closely related. A stress is the basis of personal development and is a driving aspect in its formation. It affects the formation of human behavior. The style of love is directly related to the character of the person. Person’s character traits, the choice of the type of interpersonal communication can play a major role not only in choosing a partner, but also in interpersonal interaction between lovers. Статья посвящена теоретическому анализу и эмпирическому исследованию проблемы специфичности проявления любви у лиц с различными типами акцентуаций характера. Анализируются теоретические сведения понятий «любовь», «характер», «акцентуации характера» и особенности влияния характера на личность. Опираясь на исследования модели «стилей любви» канадского психолога и социолога Дж. А. Ли, мы выделяем шесть различных стилей любовных отношений, каждому из которых соответствует определенная система чувств и установок: эрос - страстная физическая любовь, в ней большое значение имеет внешность партнера; отношения развиваются очень быстро. Сторге − медленно разгорается страсть, вызревает с привязанности и дружбы; в ней очень важна схожесть интересов партнеров. Маниа − болезненная страсть, часто сопровождается аффективными вспышками, ревностью и даже чувством ненависти к любимому человеку. Любовники, одержимые манией, колеблются между увлечением и отчаянием. Эта любовь соответствует нашему культурному стереотипу «романтической любви». Агапе − альтруистическая, «жертвенная» любовь, любовь-самоотдача. Такие влюбленные думают не о самих себе, а о партнерах и о том, что они могут для них сделать. В отношениях этого типа больше духовности, чем физических желаний. Прагма− благоразумное, спокойное чувство, в котором царит здравый смысл. Прагматичные любовники знают, чего они хотят от отношений, и ставят условия, которые должны соблюдаться. Людус −- любовь, похожая на игру, ее никогда не принимают всерьез. Влюбленные, не желая причинять боль, однако, все же часто оскорбляют партнера. Иногда любовь такого типа подразумевает отношения с многочисленными партнерами и редко сопровождается настоящими глубокими чувствами. Исследования А. Н. Домрачевой говорят о том, что акцентуация является основополагающим аспектом в становлении подрастающей личности, обусловливает общественно значимое поведение и деятельность. Предметом эмпирического анализа стали типы акцентуаций характера, межличностные отношения и стили проявления любви у современной студенческой молодежи. Рассмотрев и проанализировав результаты корреляционной связи между типами акцентуаций характера и типами межличностного общения со стилями проявления любви, установлено, что эти феномены тесно связаны. Акцентуация является основой развития личности и является движущим аспектом в ее становлении. Она влияет на формирование поведения человека. Стиль проявления любви напрямую связан с характером личности. Черты характера, выбор типа межличностного общения человека могут выполнять главную роль не только в выборе партнера, но и в межличностном взаимодействии между влюбленными.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
(2019) Чхаідзе, А. О.; Самкова, О. М.; Chkhaidze, А. О.; Samkova, О. М.
У статті подано огляд проблеми психологічної стійкості, основних умов збереження психологічної стійкості та факторів, що формують психологічну стійкість особистості. Спираючись на наукові джерела, ми визначили, що психологічна стійкість – це цілісна характеристика особистості, що забезпечує її стійкість до фрустраційного і стресогенного впливу важких ситуацій. Метоюстаттіє проведення емпіричного дослідження психологічної стійкості у юнацькому віці. Методи. Для дослідження особливостей психологічної стійкості було використано наступні емпіричні методи: бесіда, спостереження, тестування з метою дослідження особливостей психологічної стійкості юнаків (шкала толерантності до невизначеності Д. Мак-Лейна (валідизація Є.Г. Луковицька), діагностика самоактуалізації особистості (А.В. Лазукін в адаптації Н.Ф. Каліної), методика діагностики рівня розвитку рефлексивностіА.В. Карпова, методика дослідження самооцінки особистості С.А. Будассі, шкала психологічного благополуччя К. Ріфф (версія Т.Д. Шевеленкової – Т.П. Фесенко), методика визначення копінг-стратегій (Р. Лазарус), методика дослідження тривожності Ч. Спілбергера (адаптація Ю.Л. Ханіна), шкала суб’єктивного благополуччя Г. Перуе-Баду (адаптація М.В. Соколової); а також методи математико-статистичної обробки даних. Результати. В емпіричному дослідженні ми визначили, що основними передумовами формування психологічної стійкості є: позитивне самоставлення, гнучкість, відкритість новому досвіду, наявність особистісно значущих цілей в житті, вміння концентруватися на вирішенні актуальних завдань в сьогоденні, внутрішній локус контролю, рефлексивність, гуманітарна позиція. Виділені два значущих фактора, що лежать в основі формування психологічної стійкості особистості юнака: «людина як відкрита система» (вміння концентруватися на події в сьогоденні; потреба в пізнанні, відкритість новому, прагнення до творчості і здатність до нестандартного вирішення проблем, гнучкість в спілкуванні, розвинена здатність до рефлексії, внутрішній локус контролю, мотивація до особистісного росту і розвитку, адаптивний рівень тривожності і стан психологічного благополуччя) і «прийняття себе» (позитивний погляд на природу людини, саморозуміння, аутосимпатія, висока адекватна самооцінка, стан суб’єктивного благополуччя). Висновки. Визначено показники розвитку психологічної стійкості, які можна прийняти за критерії оцінки ефективності програми формування даної особистісної характеристики, до яких віднесено адаптивний рівень тривожності і переживання стану суб’єктивного благополуччя. An overview of psychological stability problem, basic conditions for its maintaining and factors that shape the psychological stability of the personality have been provided in the article. Based on scientific sources, we have identified that psychological stability is a holistic personal characteristic, which ensures its resilience to the frustration and stress-producing impact of difficult situations. The article’s purpose is conducting an empirical research of psychological stability in adolescence. Methods. The following empirical methods were used to investigate the peculiarities of psychological stability: an interview, an observation, testing to investigate the peculiarities of young men's psychological stability (D. McLaine Indefinite Tolerance Scale (validation of E. G. Lukovitska), diagnostics of selfactualization of personality (A. V. Lazukin in adaptation by N. F. Kalina), diagnostic technique of level of reflexivity development by A. V. Karpov, the research methodology of self-assessment of personality (S. A. Budassi), the psychological well-being scale of K. Ryff (version of T. D. Shevelenkova–T. P. Fesenko), methodology for determining coping strategies (R. Lazarus), methodology for the study of anxiety by Ch. Spielberger (adaptation by Yu. L. Hanin), subjective wellbeing scale of G. Perrudet-Badoux (adaptation by M. V. Sokolova); and mathstatistical data processing methods. Results. We have determined in an empirical research that the basic prerequisites for the formation of psychological stability are: positive self-esteem, flexibility, openness to new experiences, the presence of personally meaningful goals in life, ability to concentrate on solving actual tasks in the present, internal control locus, reflexivity, and humanitarian position. There are two important factors that underlie the formation of the psychological stability of the young man’s personality: “man as an open system” (ability to focus on events in the present; the need for cognition, openness to the new, the desire for creativity and the ability to solve non-standard problems, flexibility in communication, developed capacity for reflection, internal control locus, motivation for personal growth and development, adaptive anxiety level and state of psychological well-being) and “accepting yourself” (a positive view of human nature, self-understanding, autosympathy, high adequate self-esteem, state of subjective well-being). Conclusions. The indicators of the psychological stability development have been determined, which can be taken as criteria for evaluating the effectiveness of the formation program of this personal characteristic, which include the adaptive level of anxiety and subjective well-being.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ В ГІБРИДНІЙ ВІЙНІ
(2019) Чхаідзе, А. О.; Chkhaidze, А. О.
У статті подано огляд гібридної війни, психологічної стійкості та пов’язаних із цим проблем, з якими стикаються люди, громади. Розглянуто соціальну безпеку щодо психологічних наслідків гібридних загроз. Навички, необхідні для подолання невизначеності, спровокованої гібридною війною, потребують необхідності розвитку психічної спритності і толерантності до неоднозначності, щоб визнати і швидко адаптуватися до невідомого і несподіваного. Гібридна війна охоплює інформаційні, моральні, психологічні та ідеологічні заходи, спрямовані на суспільство в цілому, а також на обраний політичний та військовий персонал. Найголовнішою системою захисту проти гібридної війни є нарощування стійкого колективного мислення, яке здатне протистояти дезінформації, не знижуючи свободи слова. Спираючись на наукові джерела, ми визначили, що саме стійкість є головною концепцією щодо політики безпеки. Під стійкістю мається на увазі, здатність особистості впоратися з неприємностями – відновитись і повернутися до нормальної діяльності після протистояння ненормальній, тривожній та часто несподіваній загрозі. У статті представлено аналіз концепції стійкості МакАслана, яка включає сім характеристик стійкості. Метою статті є проведення емпіричного дослідження стійкості і стилю саморегуляції поведінки військовослужбовців. Методи. Для дослідження стресостійкості ми використовували «Тест життєстійкості» (Д.О. Леонтьєв, Є.І. Рассказов). Для діагностики стилю саморегуляції особистості ми використовували опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки» (В.І. Моросанова). Результати. В емпіричному дослідженні ми визначили, що в групі досліджуваних з рівнем життєстійкості нижче середнього в 66% випадків переважає низький рівень загальної саморегуляції, високий рівень стресостійкості – характерний для 34% досліджуваних. У групі респондентів з рівнем розвитку життєстійкості вище середнього у 76% солдатів виявлено високий рівень загальної саморегуляції, низький властивий лише 24%. Отже, чим нижче рівень життєстійкості, тим нижче рівень загальної саморегуляції, і навпаки. Висновки. Нами було визначено, що військовослужбовці, що відрізняються рівнем життєстійкості вище середнього, гнучко і адекватно реагують на зміну умов службової діяльності, легко опановують новими видами активності, впевненіше почувають себе в незнайомих ситуаціях. Військовослужбовці з рівнем життєстійкості нижче середнього, більш залежні від ситуації і думки оточення. Успішність опанування новими видами діяльності у таких досліджуваних у великій мірі залежить від відповідності стильових особливостей регуляції і вимог виду активності, що опановуються. У них часто виникають труднощі у визначенні мети і програми дій, адекватних поточній ситуації, вони не завжди помічають зміни ситуації, що також часто призводить до невдач. The article provides an overview of hybrid war, psychological stability and related issues that people and communities face. Social security regarding the psychological consequences of hybrid threats was reviewed in this article. Skills are needed to overcome the uncertainty triggered by hybrid war, require the necessity of mental agility developing and tolerance for ambiguity to recognize and quickly adapt to the unknown and the unexpected. Hybrid war covers information, moral, psychological and ideological activities aimed at society as a whole, as well as elected political and military personnel. The most important system of defense against hybrid war is the build-up of sustainable collective thinking that can withstand misinformation without destroying freedom of speech. Based on scientific sources, we have identified that stability is the overriding concept of security policy. Stability refers to the ability of a person to cope with troubles – to resume and return to normal activity after confronting an abnormal, alarming and often unexpected threat. The article presents an analysis of the concept of McAslan's stability, which includes seven characteristics of stability. The article’s purpose is to conduct an empirical study of the stability and style of self-regulation of servicemen’s behavior. Methods. For the study of compliance with the pressures we used the "Stability test" (D.O. Leontiev, E.I. Rasskazov). To diagnose the style of selfregulation of personality, we used the questionnaire "Style of self-regulation of behavior" (V.I. Morosanov). Results. In an empirical study, we found that in the group of subjects with a below-average viability level, 66% of cases had a low level of overall self-regulation, and a high level of compliance with the pressures was characteristic of 34% of the subjects. A high level of overall self-regulation was found in the group of respondents with a higher average survival rate than average of 76%, with only 24% being low. Therefore, the lower the level of sustainability, the lower the level of overall selfregulation, and vice versa. Conclusions. We have determined that military personnel who are above average resilient, flexibly and adequately respond to changing conditions of service, easily master new types of activity, feel more confident in unfamiliar situations. The success of mastering new activities in such subjects depends to a large extent on the correspondence of the style features of regulation and the requirements of the type of activity being mastered. They often have difficulty in defining a goal and program of action appropriate to the current situation; they do not always notice changes in the situation, which often leads to setbacks.