Browsing by Author "Danylenko, I."

Now showing 1 - 2 of 2

DECLINE IN XENOPHOBIA TOWARDS ROMA IN UKRAINE: AN ANALYSIS OF RECENT PUBLIC OPINION TRENDS
(2025) Homanyuk, М.; Zharonkin, V.; Panchenko, J.; Danylenko, I.; Гоманюк, М.; Жаронкін, В.; Панченко, Я.; Даниленко, І.
This study examines recent trends in attitudes towards the Roma in Ukraine, measured through the social distance score on the Emory Bogardus scale. Historically, the Roma community has faced considerable xenophobia in Ukraine, consistently ranking among the lowest in social acceptance. For decades, the social distance score for Roma has remained around 6.00 on a 7-point scale. However, from 2021 to 2023, data from Ukrainian sociological institutes indicate a gradual decrease in this score to 4.75. Our sociological research corroborated this positive trend, though with an important caveat: The improvement in attitudes towards Roma may not be as substantial as it appears. Some result distortion likely arose due to changes in research methodology. During the war, Ukrainian sociologists shifted from face-to-face interviews to telephone surveys. Additionally, terminology has evolved: Rather than using the previously common ethnonym “Tsyhany”, sociologists now refer to “Roma”, a term that carries more positive connotations for respondents. Nevertheless, an improvement in attitudes towards Roma has indeed been observed. The study attributes much of this progress to Ukrainian media, which has portrayed Roma contributions to the Russian-Ukrainian war positively Це дослідження аналізує останні тенденції у ставленні до ромів в Україні, виміряні через показник соціальної дистанції за шкалою Еморі Богардуса. Історично ромська спільнота стикалася з суттєвою ксенофобією в Україні, постійно займаючи одне з найнижчих місць у рівні соціальної прийнятності. Протягом десятиліть показник соціальної дистанції для ромів залишався близько 6,00 за 7-бальною шкалою. Однак у період з 2021 до 2023 року дані українських соціологічних інститутів свідчать про поступове зниження цього показника до 4,75. Наші соціологічні дослідження підтвердили цю позитивну тенденцію, хоча й із важливим застереженням: покращення ставлення до ромів може бути не настільки значним, як здається. Ймовірно, певне викривлення результатів виникло через зміни в методології дослідження. Під час війни українські соціологи перейшли від особистих інтерв’ю до телефонних опитувань. Крім того, змінилася термінологія: замість раніше поширеного етноніма «цигани» соціологи зараз використовують «роми», термін, що має більш позитивні конотації для респондентів. Незважаючи на це, покращення ставлення до ромів дійсно спостерігається. Суттєвої кореляції між ставленням до ромів та досвідом проживання поруч з ними як сусідами, а також із соціально-демографічними характеристиками респондентів, не виявлено. Це означає, що головна причина позитивних змін у ставленні до ромів походить не з особистого досвіду респондентів та їх взаємодії з ромами. Дослідження приписує значну частину цього прогресу українським медіа, які позитивно висвітлюють внесок ромів у російсько-українську війну.
ДОВГОТРИВАЛЕ БЕЗРОБІТТЯ ТА ЕКОНОМІЧНА НЕАКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
(2025) Гоманюк, М.; Даниленко, І.; Маркелюк, А.; Homanyuk, M.; Danylenko, I.; Markeliuk, A.
У статті розглядаються причини та соціальні наслідки довготривалого безробіття в Україні. Підкреслюється, що, за результатами глибинних інтерв’ю та масового опитування, причини довготривалого безробіття в Україні можна поділити на три групи. До першої можна віднести ситуацію, яка склалася на світовому ринку праці, до другої – ситуацію в Україні, до третьої – соціальні та психологічні особливості довготривалих безробітних. Перша група причин впливає на довготривале безробіття та економічну неактивність опосередковано. Акцентується, що значна кількість трудових мігрантів та високооплачуваних фрілансерів серед громадян України створює умови для підтримки довготривалого безробіття серед членів їхніх сімей. Низький рівень зарплат та стрімкі зміни на ринку праці (зниження попиту на низку спеціальностей, наприклад, інженерно технічних працівників), низький рівень пенсії та їхня низька диференціація, висока частка тіньової економіки, недоліки у податковій сфері – найбільш виражені причини другої групи, які зумовлюють відмови від працевлаштування, особливо офіційного, або його відтермінування. До третьої групи причин довготривалого безробіття можна віднести такі: завищенні очікування щодо розміру зарплати та умов праці, позитивний досвід роботи в тіньовій економіці, недостатня розвинутість інфраструктури, що забезпечує можливість працевлаштування жінок. До соціокультурних причин можна зарахувати незнання базових принципів трудового законодавства, брак досвіду формальної комунікації з працедавцями, упереджене ставлення до державних інституцій. Підкреслюється, що для значної частини довготривалих безробітних офіційне працевлаштування асоціюється зі зниженням їхнього соціального статусу. Доводиться, що статус офіційних довготривалих безробітних подекуди не відповідає їхньому реальному статусу: багато хто з них економічно достатньо активні. Робиться висновок, що проблема включення значної частини офіційних довготривалих безробітних в економічне життя має бути перекваліфікована у проблему легалізації їхньої неофіційної економічної активності. The article considers the causes and social consequences of long-term unemployment in Ukraine. According to the results of in-depth interviews and quantitative survey, the causes of long-term unemployment in Ukraine can be divided into three groups. The first group includes the current situation on the world labor market, the second group deals with the inside situation in Ukraine, and the third group deals with the social and psychological characteristics of the long-term unemployed. The first group of causes affects the long-term unemployment and economic inactivity indirectly. A significant number of labor migrants and high-paying freelancers among the citizens of Ukraine creates conditions for maintaining of long-term unemployment among their family members. Low wages and rapid changes in the labor market (declining demand for a number of specialties, for example engineering and technical workers), low pensions and their low differentiation, high level of the shadow and gig-economy, shortcomings in the tax sphere are the most reasons for the second group of unemployment reasons. Among the cultural reasons there are lack of knowledge of the basic principles of labor law, lack of experience in formal communication with employers, prejudice against government institutions. For a large proportion of the long-term unemployed, formal employment is associated with a decline in their social status. It was also found that the status of the official long-term unemployed largely does not correspond to their real status. The most part of them are economically quite active unofficially in shadow and gig-economy. It is concluded that the problem of including the official long-term unemployed in economic life should be reformatted into the problem of legalizing their informal economic activity.