Browsing by Author "FEDORONCHUK, M. M."

Now showing 1 - 3 of 3

ДО ПИТАННЯ ПРО ВИДОВУ САМОСТІЙНІСТЬ ТAMARIX ODESSANA STEVEN EX BUNG
(2020) Царенко, О. М.; Федорончук, М. М.; Вакуленко, Т. Б.; Шихалєєва, Г. М.; TSARENKO, O. M.; FEDORONCHUK, M. M.; VAKULENKO, T. B.; SHYKHALEYEVA, G. M.; ЦАРЕНКО, О. Н.; ФЕДОРОНЧУК, Н. М.; ВАКУЛЕНКО, Т. Б.; ШИХАЛЕЕВА, Г. Н.
В публікації наведені результати порівняльного дослідження морфологічних ознак вегетативних й генеративних органів рослин Tamarix ramosissima Ledeb. та T. odessana Steven ex Bunge. Tаксономічний статус T. odessana, описаного Х. Стевеном з околиць Одеси (Україна), неоднозначно трактується у різних флористичних зведеннях: його розглядають як окремий вид чи форму, надають статус різновиду у складі T. ramosissima, або взагалі не визнають. Опрацювання чисельних гербарних зразків (KW) було проведено з метою з’ясування питання щодо можливості існування T. odessana як самостійного виду. Особливо цінними були матеріали з гербарної колекції М.С. Турчанінова (KW), де представлений також один зразок, зібраний в «Бессарабії», спочатку визначений В. Бессером як “T. tetrandra M.B.”, а потім перевизначений як T. оdessana. Також ретельно була вивчена фотокопія типового зразка T. odessana (Museum Botanicum Univ. (H) Helsіnki). Для порівняння були досліджені гербарні зразки T. ramosissima, зокрема зразок “№ 718. In arenosis ad lacum Noor-Saisan. Fr. et Augusts. Kar. еt Kir. 1840” (KW), зібраний з тієї ж території, що і типовий зразок T. ramosissima. Для більшої достовірності були досліджені й інші зразки обох видів та проаналізовано їх першоописи. Встановлено, що за морфологічними ознаками, переважно генеративних органів (форма віночка, пелюсток, чашолистків, стилодія з приймочками) вид T. odessana добре відрізняється від T. ramosissima. У статті представлена порівняльна таблиця з морфологічними характеристиками рослин обох видів та фотографії їх вегетативних й генеративних органів, за якими вони найпомітніше різняться. Проте, для остаточного вирішення питання видової самостійності T. odessana доцільно було б в подальшому залучити молекулярно-біологічні дані, які на сьогодні відсутні. The publication presents the results of a comparative study of the morphological characteristics of the vegetative and generative organs of plants Tamarix ramosissima Ledeb. and T. odessana Steven ex Bunge. The taxonomic status of T. odessana described by H. Steven from the vicinity of Odessa (Ukraine) is ambiguously interpreted in different floristic reports: it is considered as a separate species or form, it is given the status of a species as part of T. ramosissima, or is not recognized at all. The processing of numerous herbarium specimens (KW) was carried out in order to clarify the question of the possible existence of T. odessana as an independent species. Especially valuable were materials from herbariums M.S. Turchaninov (KW), which presents the only sample collected in Bessarabia, originally identified by V. Besser as "T. tetrandra M.B.", and then redefined as T. odessana. A photocopy of the type sample T. odessana, (Museum Botanicum Univ. (H) Helsinki) was also carefully studied. For comparison, herbarium specimens of T. ramosissima were investigated, in particular, specimen ("No. 718. In arenosis ad lacum Noor-Saisan. Fr. et Augusts. Kar. et Kir. 1840") (KW) collected in the same territory as and type sample T. ramosissima. For greater reliability, other samples of both species were investigated and their initial descriptions were analyzed. According to morphological characters, mainly of generative organs (corolla, petals, sepals, styloid with stigmas) T. odessana differs well from T. ramosissima. The article presents a comparative table with the morphological characteristics of plants of both species and the photos of their vegetative and generative organs, according to which they differ markedly. However, in order to finally resolve the issue of species independence of T. odessana, it would be advisable in the future to draw on molecular biological data that are currently lacking. В публикации приведены результаты сравнительного исследования морфологических признаков вегетативных и генеративных органов растений Tamarix ramosissima Ledeb. и T. odessana Steven ex Bunge. Tаксономический статус T. odessana, описанного Х. Стевеном из окрестностей Одессы (Украина), неоднозначно трактуется в разных флористических сводках: его рассматривают как отдельный вид или форму, придают статус разновидности в составе T. ramosissima, либо вообще не признают. Обработка многочисленных гербарных образцов (KW) была проведена с целью выяснения вопроса о возможности существования T. odessana как самостоятельного вида. Особенно ценными были материалы с гербарной коллекции М.С. Турчанинова (KW), где также представлен один образец, собранный в «Бессарабии», изначально определенный В. Бессером как "T. tetrandra M.B.", а затем переопределенный как T. оdessana. Также тщательно была изучена фотокопия типового образца T. odessana (Museum Botanicum Univ. (H) Helsinki). Для сравнения были исследованы гербарные образцы T. ramosissima, в частности образец "№ 718. In arenosis ad lacum Noor-Saisan. Fr. et Augusts. Kar. et Kir. 1840" (KW), собранный на той же территории, что и типовой образец T. ramosissima. Для большей достоверности были исследованы и другие образцы обоих видов и проанализированы их первоописания. Установлено, что по морфологическим признакам, преимущественно генеративных органов (форма венчика, лепестков, чашелистиков, стилодия с рыльцами) T. odessana хорошо отличается от T. ramosissima. В статье представлена сравнительная таблица с морфологическими характеристиками растений обоих видов и фотографии их вегетативных и генеративных органов, по которым они заметно различаются. Однако, для окончательного решения вопроса видовой самостоятельности T. odessana целесообразно было бы в дальнейшем привлечь молекулярно-биологические данные, которые на сегодня отсутствуют.
КОРОТКИЙ ОГЛЯД ІСТОРІЇ СИСТЕМАТИКИ РОДУ EPILOBIUM S.L.
(2019) Клімович, Н. Б.; Федорончук, М. М.; FEDORONCHUK, M. M.; KLIMOVYCH, N. B.
В даній статті наведений короткий огляд історії систематики видів роду Epilobium s. l., одного із складних і найбільш чисельних у родині Onagraceae. Вагомий внесок у вивчення видового складу роду (в широкому трактуванні) та розробки його системи зробили Карл Ліней, Генріх Карл Гаусскнехт, Єлизаве́та Іва́нівна Ште́йнберг, Пітер Рейвен, Ілька Кітовурі, Чіа Жуй Чен, Девід Баум, Наомі Лорімер, Олександр Сєніков та багато інших дослідників. Серед цих вчених слід відзначити Карла Гаусскнехта, який вперше запропонував найбільш досконалу на той час систему видів роду Epilobium s. l. Пітер Рейвен є одним із сучасних вчених, який зробив дуже вагомий внесок у дослідження систематики представників роду Epilobium. s. l. Він з колективом інших авторів запропонував систему роду Epilobium s. l, яка базується на результатах молекулярно-філогенетичного аналізу. Останнім часом, крім традиційних морфологічних ознак, якими є таксономічні критерії для представників роду Epilobium s. l., широкого застосування набули також молекулярно-філогенетичні дані. Останні дозволяють краще зрозуміти морфолого-географічну окресленість видів, їх таксономію та філогенетичні зв’язки. Складність систематики видів роду Epilobium s. l. зумовлена перш за все тим, що нині рід знаходиться в стадії інтенсивного формоутворення. Наявність великої кількості форм у межах окремих таксономічних одиниць, які нерідко приймаються за види роду Epilobium s. l., робить їх межі розмитими. Оскільки існують нечіткі межі між видами, виникають труднощі у вивченні таксономії роду Epilobium s. l. Систематичні ускладнення при опрацюванні цього роду виникають ще й тому, що майже всі його представники володіють різко вираженою схильністю до утворення гібридів. Крім того, на сьогодні ще недостатньо морфологічних даних, які б підтверджували таксономічний статус Chamaenerium, як таксона родового рангу. The article provides a brief historical overview of genus Epilobium s. l. It is one of the most complicated and species-rich genera within Onagraceae Juss. An important contribution to the study of the the genus in a broad interpretation and the development of infrageneric systems were made by Carl Linnaeus, Carl Haussknecht, Elizabeth Steinberg, Peter Hamilton Raven, Ilkka Kytövuori, Chia-Jui-Chen, David Baum, Naomi Grace Lorimer and Alexander Sennikov. We want to note among all these scientists Carl Haussknecht. He was first, who proposed the most perfectsystem of the genus Epilobium s. l. Also, Peter Raven one of the modern scientists made a very important contribution to the study of Epilobium s. l. taxonomy. He with co-authors proposed a system of the genus Epilobium s. l, which is based on the molecular phylogenetic analysis. Recently, other taxonomic criteria have been used for genus Epilobium L. s. l., as well as molecular phylogenetic data and traditional morphological features. These data allow to better understand anatomical, morphological and geographical characters of the species, their taxonomy and phylogenetic relationships. Species of genus Epilobium is in the stage of intensive formation, which causes difficulties in taxonomy. The presence a lot of forms within individual taxonomic units make borders between species blurred. Since there are unclear boundaries between species, there are difficulties in studying the taxonomy of the genus Epilobium s. l. The formation of hybrids of the genus Epilobium causes systematic complications in the study of this genus. In addition, today morphological data are insufficient to confirm the taxonomic status of the Chamaenerium species section. So an integrated approach to the study of the genus Epilobium s. l. is relevant today. В статте приведен краткий обзор истории систематики видов рода Epilobium s. l., одного из сложных и найболее многочисленных в семействе Onagraceae. Весомый вклад в изучении видового состава рода (в широком понимании) и разработке его системы внесли Карл Линней, Генрих Карл Гаусскнехт, Елизавета Ивановна Штейнберг, Питер Рейвен, Илька Китовури, Чиа Жуй Чен, Дэвид Баум, Наоми Лоример, Александр Сеников и много других исследователей. Среди этих ученых следует отметить Карла Гаусскнехта. Он впервые предложил наиболее совершенную в то время систему видов рода Epilobium s. l. Питер Рейвен является одним из современных ученых, который сделал весомый вклад в исследование систематики представителей рода Epilobium s. l. Он с коллективом других авторов предложил систему видов рода Epilobium s. l, которая базируется на результатах молекулярно-филогенетического анализа. В последнее время, кроме традиционных морфологических признаков, таких как таксономические критерии для видов рода Epilobium s. l. широкого применения приобрели также молекулярно-филогенетические данные, которые позволяют лучше понять морфолого-географическую обособленность видов, их таксономию и филогенетические связи. Сложность систематики видов рода Epilobium s. l. обусловлена прежде всего тем, что род находится в стадии интенсивного формообразования. Наличие большого числа форм в пределах отдельных таксономических единиц, нередко принимаемых за «виды», делает их границы размытыми. Поскольку между видами существуют неясные границы, возникают трудности при изучении таксономии рода Epilobium s.l. Систематические усложнения при обработке рода Epilobium s. l. возникают еще и потому, что почти все его представители владеют резко выраженной склонностью к образованию гибридов. Кроме того, на сегодня еще недостаточно морфологических данных, подтвердждающих таксономический статус Chamaenerium как таксона родового ранга.
УЧАСТЬ ВИДІВ РОДУ EPILOBIUM (ONAGRACEAE) У БІОТОПАХ УКРАЇНИ
(2020) Федорончук, М. М.; Клімович, Н. Б.; FEDORONCHUK, M. M.; KLIMOVYCH, N. B.; ФЕДОРОНЧУК, Н. М.; КЛИМОВЫЧ, Н. Б.
У даній статті наведені результати ценотичного і екотопічного аналізу видів роду Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss.) у біотопах України. У флорі України налічується близько 20 видів роду Epilobium s. l. (вкючаючи Chamerion). Переважна більшість з них – це багаторічні трави або напівчагарники з довгими надземними або підземними повзучими гонами. Види роду Epilobium належать до двох типів екологічних груп – мезофіти та гігрофіти. Характерними біологічними особливостями видів роду Epilobium є висока морфологічна мінливість, а також міжвидова гібридизація. Представники роду Epilobium зростають головним чином по берегах річок, у канавах, на заплавних луках, у вологих лісах, на болотах, на вирубках і по згарищах. Багато видів трапляються в горах від верхнього лісового до альпійського поясу. Низка видів роду Epilobium бере активну участь у формуванні різних типів біотопів (за класифікацією EUNIS, адаптованої для України). Еpilobium hirsutum L є константним й характерним видом біотопу Е:1.13 – Вологі високотравні угруповання, або за класифікацією біотопів України В4.1.6 – Високотравні окрайові нітрофільні біотопи низинних річок та біотопу Т3.3.2 – Мокрі луки з домінуванням високотрав’я. Epilobium montanum L. є константним й характерним видом біотопу G:1.123 – Березові ліси свіжих та сухих умов та біотопу К2.2.1 – Осипища вапняків Карпат, а також бере активну участь у формуванні ще одного біотопу фанерофітного типу G:2.111 – Ліси Picea abies Полісся. Характерними видами біотопу – К1.2 Осипища силікатовмісних порід Карпат є E. collinum C.C. Gmel. та E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. – характерний для болотного гірського підтипу біотопу Б1.21а – Жорстководні джерела та струмки на туфах і травертинах. Еpilobium alpestre (Jacq.) Krock. – є характерним видом біотопу Т4.4.1 – Субальпійське широколистяне високотрав’я на силікатних субстратах, а також є одним з характерних видів для біотопу Т4.4.2 – Субальпійське широколистяне високотрав’я на карбонатовмісних субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) – один з домінантів трав’яного ярусу біотопу В4.2.2 – Слабо зарослі трав’яною рослинністю гравійні береги гірських потоків, а також є одним із характерних видів угруповань біотопу Ч7.2 – Чагарникові зарості гравійних берегів. В данной статье приведены результаты ценотичекого и экотопического анализов видов рода Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss). в биотопах Украины. Во флоре Украины насчитывается около 20 видов рода Epilobium s. l. (включая Chamerion (Raf.) Raf.. Подавляющее большинство из них – это многолетние травы или полукустарники с длинными надземными или подземными ползучими ветвями. Виды рода Epilobium принадлежат к двум типам экологических групп – мезофиты и гигрофиты. Характерными биологическими особенностями видов рода является высокая морфологическая изменчивость, а также межвидовая гибридизация. Представители рода Epilobium произрастают главным образом по берегам рек, в канавах, на пойменных лугах, во влажных лесах, на болотах, вырубках и пожарищах. Многие виды встречаются в горах от верхнего лесного до альпийского пояса. Ряд видов рода Epilobium активно участвуют в формировании различных типов биотопов (по классификации EUNIS, адаптированной для Украины). В часности, Е. hirsutum L. является константным и характерным видом биотопа Е:1.13 – Влажные высокотравные сообщества, или по классификации биотопов Украины В4.1.6 – Высокотравные окрайковые нитрофильные биотопы низменных рек и биотопа Т3.3.2 – Мокрые луга с доминированием высокотравья. Epilobium montanum L. является константным и характерным видом биотопа G1.123 – Березовые леса свежих и сухих условий и биотопа К2.2.1 – Осыпи известняков Карпат, а также принимает активное участие в формировании еще одного биотопа фанерофитного типа G2.111 – Леса Picea abies Полесья. Характерными видами экотопов К1.2 – Осыпи силикатных пород Карпат являются E. collinum C.C. Gmel. и E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. – характерный вид для болотного горного подтипа биотопа Б1.21а – Жестководные источники и ручьи на туфах и травертинах. Еpilobium alpestre (Jacq.) Krock. – характерный вид биотопа Т4.4.1 – Субальпийское широколиственное высокотравье на силикатных субстратах, а также является одним из характерных видов биотопа Т4.4.2 – Субальпийское широколиственное высокотравье на карбонатосодержащих субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) – один из доминантов травяного яруса биотопа В4.2.2 Слабо заросшие травянистой растительностью гравийные берега горных потоков, а также является одним из характерных видов растительных сообществ биотопа Ч7.2 – Кустарниковые заросли гравийных берегов.