Browsing by Author "Halian, I."

Now showing 1 - 15 of 15

COGNITIVE PREDICTORS OF JUNIOR ATHLETES' COPING STRATEGIES IN CHALLENGING COMPETITIVE SITUATIONS.
(2026) Popovych, I. S.; Halian, I.; Halian, A.; Kryzhanovskyi, O.; Hoi, N.; Kurytsia, D.; Sokolova, H.; Hoian, I.; Попович, І. С.
The aim of the study was to examine the cognitive predictors of junior athletes' choice of coping strategies in difficult competitive situations in sports activities (n = 118). Methods: Valid psychodiagnostic methodologies, mathematical statistics for data analysis, and methods for interpreting empirical results were used. Results: Significant direct correlations were established between task-oriented coping and the following variables: “critical thinking” (R = .300; p ˂ .010; R2 = .090), “awareness of conflict situations” (R = .388; p ˂ .010; R2 = .150), “skills in resolving conflict situations” (R = .330; p ˂ .010; R2 = .108), and “ability to resolve conflict situations” (R = .304; p ˂ .010; R2 = .092). Emotion-focused coping has significant inverse correlations with “critical thinking” (R = -.234; p ˂ .050; R2 = .054), “flexible thinking” (R = -.250; p ˂ .050; R2 = .062), “ability to resolve conflict situations” (R = -.227; p ˂ .050; R2 = .051), “communication skills” (R = -.283; p ˂ .010; R2 = .080), and “organizational skills” (R = -.223; p ˂ .050; R2 = .049). The predictors of task-oriented coping include “awareness of conflict situations” (β = .235), “critical thinking” (β = .235), “organisational skills” (β = .229), and “ability to resolve conflict situations” (β = .206). Emotion-focused coping is commonly chosen by respondents with low levels of “communication skills” (β = -.248), “flexible thinking” (β = -.212), and “critical thinking” (β = -.207). Discussion and conclusions. It was found that the most significant predictors of adaptive coping strategies include critical thinking and flexible thinking as components of the cognitive process of mental reflection. They ensure junior athletes’ awareness of difficult life situations and ability to cope with them. The research shows that the maximum involvement of cognitive structures for assessing a competitive situation maintains the meaning-creating function of coping. The prospects for further research can be seen in examining the value and meaning predictors of junior athletes’ selection of coping strategies in difficult competitive situations.
COPING STRATEGIES IN THE BEHAVIORAL MODELS OF YOUTH IN MARTIAL LAW CONDITIONS
(2024) Halian, I.; Halian, O.; Myshchyshyn, M.; Галян, І.; Галян, О.; Мищишин, М.
The purpose of the study is to reveal the relationship between the manifestation of anxiety in youth and the coping strategies they use to overcome objectively and subjectively difficult life situations. Methods. The “Spielberger State-Trait Anxiety Inventory” (STAI) was used to determine the level of reactive and personal anxiety. Possible reactions to anxious and stressful situations were studied using the questionnaire “Coping Inventory for Stressful Situations” (CISS) (Parker & Endler, 1992). Statistical analysis methods included descriptive statistics methods, correlation analysis (Pearson), differentiation criteria (Student’s t-test, Fisher’s F-test, and eta-squared), and discriminant analysis with stepwise variable inclusion. The study sample consisted of 132 individuals aged 18–23. Results. The study diagnosed high levels of reactive (M = 53.42; SD = 12.103) and personal (M = 49.942; SD = 10.068) anxiety in the youth (overall sample). Differences in anxiety (t = 2.571; p < .05; d = .316) were statistically significant. Additionally, differences were found in the manifestation of personal (t = -3.902; p < .01; d = -1.140) and situational anxiety (t = -3.510; p < .01; d = -1.019) among men (M = 40.08; SD = 8.251) and women (M = 50.97; SD = 9.685). Young people (overall sample) use “avoidance” coping (M = 53.42; SD = 8.895) and problem-focused coping (M = 52.70; SD = 8.341). However, women (M = 48.13; SD = 10.911) compared to men (M = 39.69; SD = 8.149) are more likely to use emotion- focused coping (t = -2.644; p < .01; d = -.772). A direct correlation between personal anxiety and emotion-focused coping (R = .744; p < .01; R2 = .553) and an inverse correlation with problem- focused coping (R = -.276; p < .01; R2 = .076) were found. Situational anxiety is directly correlated with emotion-focused coping (R = .597; p < .01; R2 = .356). Discussion and conclusions. The relationship between personal and situational anxiety in young people and defensive coping strategies (emotion-focused coping) was established. No statistically significant differences were found in problem-focused coping and avoidance-oriented coping. The results of the discriminant analysis showed the dominance of emotional coping, which accompanies both personal and situational anxiety. This negatively affects not only the success of activities but is also accompanied by physiological problems, reducing the quality of life and mental well-being of young people. Метою дослідження є розкриття зв’язку між виявом тривожності в молоді та копінг- стратегіями, якими вони долають об’єктивно й суб’єктивно складні ситуації життєздійснення. Методи. Для визначення рівня прояву реактивної й особистісної тривожності використано опитувальник “Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, (STAI)”. Можливі реакції на тривожні та стресові ситуації вивчали за допомогою опитувальника “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях (CISS)” (Parker, Endler, 1992). Для статистичного аналізу використано: методи описової статистики; кореляційний аналіз (Пірсон); критерії розрізнення (t-Стьюдента, F-Фішера та ƞ2-ета-квадрат); дискримінантний аналіз із покроковим введенням змінних. Загальну вибірку дослідження склали 132 особи віком 18–23 роки. Результати. У досліджуваних молодих людей (загалом за вибіркою) діагностовано високий рівень прояву реактивної (М = 53.42; SD = 12.103) та особистісної (М=49.942; SD = 10.068) тривожності. Відмінності за критерієм “тривожність” (t = 2.571; р ˂ .05; d = .316) статистично значущі. Водночас виявлено відмінності щодо прояву у вибірці чоловіків (М = 40.08; SD = 8.251) і жінок (М = 50.97; SD = 9.685) особистісної (t = -3.902; р ˂ .01; d = -1.140) та ситуативної (t = -3.510; р ˂ .01; d = -1.019) тривожності. Молоді люди (загалом за вибіркою) застосовують копінг “уникнення” (М = 53.42; SD = 8.895) і копінг, орієнтований на проблему (М = 52.70; SD = 8.341). Проте жінки (М = 48.13; SD = 10.911) порівняно з чоловіками (М = 39.69; SD = 39.69) більш схильні до використання емоційно-орієнтованого копінгу (t = -2.644; р ˂ .01; d = -.772). Констатовано пряму кореляцію особистісної тривожності з емоційно-орієнтованим копінгом (R = .744; p ˂ .01; R2 = .553) й обернену – з показником проблемно-орієнтованого копінгу (R = -.276; p ˂ .01; R2 = .076). Ситуативна тривожність прямо корелює з емоційно- орієнтованим копінгом (R = .597; p ˂ .01; R2 = .356). Дискусія і висновки. Констатовано зв’язок особистісної й ситуативної тривожності молодих людей та захисних копінг-стратегій (емоційно-орієнтований копінг). За проблемно-орієнтованим копінгом і копінгом, орієнтованим на уникнення, статистично значущих відмінностей не виявлено. Результати дискримінантного аналізу засвідчили домінування емоційного копінгу, що супроводжує як особистісну, так і ситуативну тривожність. Це негативно позначається не лише на успішності діяльності, але й супроводжується фізіологічними проблемами, знижуючи якість життя та психічне благополуччя молодих людей.
CORRELATION BETWEEN PERSONALITY TRAITS OF YOUNG ATHLETES AND THEIR LEVEL OF SELF- EFFICACY
(2023) Halian, I.; Popovych, I. S.; Hulias, I.; Serbin, Iy.; Vyshnevska, O.; Kovalchuk, Z.; Pyslar, A.; Попович, І. С.
The purpose is to examine a correlation of personality traits of young athletes with different levels of selfefficacy components (n=114). We assume that self-efficacy of young athletes depends on their personality traits. However, there are differences in the research participants with high and low levels of self-efficacy. Research methods: correlation and cluster analyses, valid psycho-diagnostic methods, coefficients for finding statistical differences. The research conducted in Ukraine under conditions of martial law allowed obtaining significant scientific results. Results. The study looks at self-efficacy as an important component of professional training for young athletes. It substantiates the structure of self-efficacy and reveals the essence of its components: “subject activity” (SAS) and “interpersonal communication” (ICS). The research identifies a statistically significant correlation (p<.05; p<.01) of self-efficacy with personality traits of young athletes. It confirms statistically significant differences in the young athletes of Group 1 and Group 2 by scale SAS (t = 29.445, p=.000); Group I and Group II by scale ICS (t = 5.453, p=.000). The study lists traits which are equally important for the formation of self-efficacy by two components, namely: a high level of the development of sociability (R = .279, p<0.01; R = .477, p<.01); even-temperedness (R = .262, p<.01; R = .195, p<.05) and openness (R = .215, p<.05; R = .195, p<.05) and a low level of neuroticism (R = -.393, p<.01; R = -.281, p<.01); depressiveness (R = -.287, p<.01; R = -.192, p<.05) and emotional lability (R = -.454, p<.01; R = -.284, p<.01). At the same time, masculinity is important for subject activity (SAS) (R = .319, p<.01), and extraversion is important for interpersonal communication (ICS) (r = .394, p<.01). Conclusions. The obtained results show one of the methods for operationalization of the problem-solving process in professional training for athletes. Understanding of the role of personality traits in increasing self-efficacy will help trainers develop the process of preparing young athletes for competitions successfully, taking into consideration the features of their selfawareness, form their mental toughness and constructive aggression in sports. The research on self-efficacy is promising in the context of improving professional skills of young athletes.
DISPOSITIONAL DETERMINANTS OF MENTAL TENSION IN FUTURE COACHES
(2025) Halian, I.; Popovych, I.; Mykhailyuk, I.; Halian, A.; Kononenko, A.; Kruglov, K.; Hoian, I.; Попович, І. С.
he aim of the study was to examine the level of mental tension experienced by future coaches–athletes and how it is influenced by emotional exhaustion and professional orientation, with a sample size of 100 participants. Methods: The study used validated psycho-diagnostic tools, descriptive statistics, normality tests (Kolmogorov– Smirnov and Shapiro–Wilk), regression analysis, effect size measurement (Cohen's d), and statistical significance coefficients. Results: Using the Mann–Whitney test on the Psychological Stress Scale (PSM-25), significant differences in mental tension were found between future coaches of different specializations and genders (p < .01; d = −1.252). Significant differences were identified in occupational burnout components measured by the Maslach Burnout Inventory – Educators Survey (MBI-ES): Emotional exhaustion (p < .01; d = −0.904), depersonalization (p < .01; d = −0.454), and reduced personal accomplishment (p < .01; d = −0.666). Professional orientation was evaluated using the Bass Orientation Inventory, revealing significant effects in personal orientation (p < .01; d = −0.951) and task orientation (p < .01; d = 0.774). Multiple regression analysis was applied to forecast causal relationships between mental tension, emotional exhaustion, and professional orientation in future coaches-athletes of different specializations. Independent variables include the following indicators of the test “MBI-ES”: emotional exhaustion (EE), depersonalization (Dp), reduction in personal achievements (RPA), and “Bass Orientation Inventory”: рersonal orientation (PO), task orientation (TO), collectivist orientation (CO). Regression analysis results allowed us to create a model that accounts for a fairly large share of predictors in determining the dependent variable (R2 = .773, p = .001). The predictor “emotional exhaustion” with β = 3.111, SE = .230, t = 13.544, and p = .000 has the largest share in the model. The share of this predictor in the model is 43.6 %. The predictor “task orientation” with β = -3.240, SE = .326, t = -9.948, and p = .000 shows a negative effect on mental tension. The share of this predictor in the model is 23.3%. The predictor “depersonalization” with a negative effect on the variability of the dependent variable (β = -1.252, SE = .338, t = -3.703, p = .000) has the smallest share in the model. The share of this predictor in the model is 3.24%. Discussion and conclusions: It was found that future female coaches-athletes generally demonstrate higher levels of psychological stress, emotional exhaustion, and depersonalization compared to boys. At the same time, male coaches-athletes are more prone to reflection and less prone to reduction in personal achievements. Emotional exhaustion is a key predictor of mental tension in coaches-athletes, which is corroborated by regression analysis results. Task orientation and depersonalization are the predictors that negatively affect the variability of the dependent variable. Research into future coaches-athletes’ behavior in extreme situations depending on their personality structure, types of sports, professional experience, and level of sports mastery seems promising.
EMOTIONAL INTELLIGENCE IN THE STRUCTURE OF ADAPTATION PROCESS OF FUTURE HEALTHCARE PROFESSIONALS
(2020) Popovych, I. S.; Halian, A.; Halian, I.; Burlakova, I.; Shevchenko, R.; Lappo, V.; Zhigarenko, I.; Попович, І. С.; Галян, А. І.; Галян, І. М.; Бурлакова, І. А.; Шевченко, Р. П.; Лаппо, В. П.; Жигоренко, І. Є.
The study presents the empirical research on emotional intelligence as a factor of efficient adaptation of future healthcare professionals to their professional environment. It considers emotional intelligence as a complex construct of mental abilities related to handling emotional information and generating emotional experience of an individual. Cluster analysis is used to determine the levels of adaptiveness: high (16.59%), medium (38.57%) and low (44.84%). The study determines the indexes of intercorrelation of the components of social and psychological adaptation of the future healthcare professionals; it diagnoses the level of manifesting emotional intelligence in the future healthcare professionals with different levels of adaptiveness (р≤.05; р≤.01). The research focuses on the differences in the structure of emotional intelligence of well-adapted and badly-adapted future healthcare professionals (р≤.05; р≤.01) to their professional environment. The structure is represented by the content characteristics: understanding of one’s own emotions and other people’s emotions, managing one’s own emotions and other people’s emotions; emotional competence; emotional experience. The study proves that empathy, emotional competence and self-improvement are the factors ensuring an appropriate level of adaptation of future healthcare professionals to their professional environment. Емпірично досліджено емоційний інтелект як чинник ефективної адаптації майбутніх медичних працівників до професійного оточення. Розглянуто емоційний інтелект як складний конструкт ментальних здібностей, пов’язаних із оперуванням емоційною інформацією та формуванням емоційного досвіду суб’єкта. Кластерним аналізом визначено рівні адаптованості: високий (16.59%), середній (38.57%), низький (44.84%); визначено показники інтеркореляції компонентів соціально-психологічної адаптації майбутніх медичних працівників; діагностовано рівень прояву емоційного інтелекту у майбутніх медичних працівників з різними рівнями адаптованості (р≤.05; р≤.01). Констатовано відмінності у структурі емоційного інтелекту добре адаптованих та слабо адаптованих до професійного оточення майбутніх медичних працівників (р≤.05; р≤.01). Структура представлена змістовими характеристиками, серед яких: розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, управління власними емоціями та емоціями інших людей; емоційною компетентністю; емоційним досвідом. Доведено, що співпереживання, емоційна компетентність та самовдосконалення є чинниками, які забезпечують належний рівень адаптації майбутніх медичних працівників до професійного оточення.
EMOTIONAL QUOTIENT IN THE STRUCTURE OF MENTAL BURNOUT OF ATHLETES
(2022) Popovych, I. S.; Halian, I.; Pavliuk, M.; Kononenko, A.; Hrys, A.; Tkachuk, T.; Попович, І. С.; Галян, І. М.; Павлюк, М. М.; Кононенко, А. О.; Грись, А. М.; Ткачук, Т. Л.
The study presents a correlation analysis of factors and theoretical arguments of the established empirical facts that make up the content of emotional (intelligence) quotient of athletes (n = 125). The purpose is an empirical study of emotional quotient in the structure of mental burnout of athletes at the stage of preparation and participation in competitions; establishing the interconnection of psychological content parameters of emotional quotient with personal qualities and levels of emotional burnout. Research methods: correlation analysis, valid and reliable test methods with standardized questionnaires. Results. An empirical study of the role of emotional quotient in the emergence and reduction of mental burnout of athletes has shown a number of features. It is noted that the psychological semantic parameters of emotional quotient combined the emotional, cognitive and motivational components of the individual. Athletes with higher emotional quotient have been found to have realistic self-esteem, optimal levels of personal anxiety, an internal locus of control, and constructive motivation. It is demonstrated that the less athletes understand their own feelings, the worse they perceive other people’s emotions, and the more often they are exposed to mental burnout. A negative correlation was found between emotional exhaustion and the level of empathy (r = -.210; p <.05) and emotional awareness (r = -.187; p <.05). It is proved that the better developed empathy and awareness of emotions (own and others), the lower the level of mental burnout. Significant differences were established between male and female athletes in terms of “Empathy” (p ≤ .01), “Managing one’s own emotions” (p ≤ .01) and “Recognizing other people's emotions” (p ≤ .01). It was found that a high level of self-esteem and the level of pretension, the absence of contradictions between them contributes to the development of athletes’ self-confidence. Conclusions. It is grounded that men are better at controlling their own emotions, and women have a higher level of empathy. Understanding the essence of emotional quotient and mental burnout determines the solution of problems of athletes’ professional training. Дослідження представляє кореляційне аналізування факторів та теоретичне обґрунтування встановлених емпіричних фактів, що складають зміст емоційного інтелекту спортсменів (n = 125). Метою є емпіричне дослідження емоційного інтелекту в структурі психічного вигорання спортсменів на етапі підготовки та участі у змаганнях; встановлення взаємозв’язків психологічних змістових параметрів емоційного інтелекту з особистісними якостями та рівнями емоційного вигорання. Методи дослідження: кореляційний аналіз, валідні і надійні тестові методики зі стандартизованими анкетами. Результати. Емпіричне дослідження ролі емоційного інтелекту в появі та знижені психічного вигорання у спортсменів засвідчило низку особливостей. Зазначено, що психологічні змістові параметри емоційного інтелекту поєднали емоційні, когнітивні і мотиваційні складові індивіда. Встановлено, що спортсмени з більш високим емоційним інтелектом володіють реалістичною самооцінкою, оптимальним рівнем особистісної тривожності, внутрішнім локусом контролю та конструктивною мотивацією. Показано, чим менше спортсмени розуміють власні почуття, тим гірше вони сприймають емоції інших людей, і тим частіше піддаються психічному вигорянню. З’ясовано від’ємний кореляційний зв’язок між емоційним виснаженням і рівнем емпатії (r = -.210; р < .05) та емоційною обізнаністю (r = -.187; р < .05). Доведено, що чим краще розвинена емпатія і усвідомлення емоцій (своїх і чужих), тим нижчий рівень психічного вигорання. Констатовано достовірні відмінності між спортсменами-чоловіками і спортсменами-жінками за показниками “Емпатія” (p ≤ .01), “Управління власними емоціями” (p ≤ .01) і “Розпізнавання емоцій інших людей” (p ≤ .01). З’ясовано, що високий рівень самооцінки і рівень домагань, відсутність суперечностей між ними сприяє розвитку в спортсменів впевненості у власних силах. Висновки. Обґрунтовано, що чоловіки краще керують власними емоціями, а жінки – володіють вищим рівнем емпатії. Розуміння суті емоційного інтелекту та психічного вигорання операціоналізує вирішення завдань професійної підготовки спортсменів.
EXPERIMENTAL RESEARCH OF THE SENSE-VALUE REGULATION OF FUTURE TEACHERS IN ACADEMIC AND PROFESSIONAL ACTIVITY
(2021) Halian, I.; Popovych, I. S.; Nesin, Y.; Zavatskyi, Y.; Vashchenko, I.; Muliar, O.; Marchenko, A.; Галян, І. М.; Попович, І. С.; Несін, Ю. М.; Завацький, В. А.; Ващенко, І. В.; Муляр, О. П.; Марченко, А. Д.
The research is psychological-pedagogical experiment with factor analysis of value-sense meaningful parameters, preferences, expectations of future teachers (N = 140). The aim is to study the psychological rich in content features of formation of the value-sense sphere of future teachers. Values, while forming in the life experience of the individual, determinate the purpose-oriented and motivational program of behavior and provide sensory regulation of life activity. Personal sense, as a subject determinant, defines the effectiveness of professional activity. The development of system of values and senses is determined by rich in content process, the involvement of students in various types of social activities and purposeful impact by training facilities. Research methods: psychological and pedagogical experiment, standardized tests, factor analysis. The structure of value and sense regulation is determined. The forming stage provided changes in the experimental group (N = 17) from values oriented on social perception to values of personal and professional development. In the control group (N = 19), the dominance of personal comfort values was recorded. Compared to the ascertaining stage, the values of personal- professional development has emerged. The results obtained can be useful to stakeholders, leaders of educational institutions, researchers of self-regulation, axiogenesis, life creation and personality expectations. Дослідження є психолого-педагогічним експериментом з факторним аналізом ціннісно-сенсових змістових параметрів, уподобань, очікувань майбутніх педагогів (N=140). Метою є дослідження психологічних змістових особливостей становлення ціннісно-сенсової сфери майбутніх педагогів. Методи дослідження: психолого-педагогічний експеримент, стандартизовані тести, факторний аналіз. Визначено структуру ціннісно-сенсової регуляції. Формувальний етап забезпечив зміни в експериментальній групі (N=17) з цінностей орієнтованих на соціальне сприйняття на цінності особистісно-професійного зростання. У контрольній групі (N=19) зафіксовано домінування цінностей особистісного комфорту. Отримані результати можуть бути корисними стейкхолдерам, керівникам закладів освіти, дослідникам саморегуляції, аксіогенезу, життєтворення та очікувань особистості.
PERSONAL PREDICTORS OF FUTURE TEACHERS’ TOLERANCE OF UNCERTAINTY
(2023) Галян, І.; Halian, I.
Метою дослідження є аналізування предикторів, що прогнозують появу толерантності до невизначеності як інтегральної особистісної риси майбутніх педагогів. Методи: тестування за допомогою опитувальника Multiple Stimulus Types Ambiguity Tolerance-1 (MSTAT-1) McLain (адаптація Є. Осіна), що діагностує толерантність до невизначеності; лінійна множинна регресія для визначення впливу різних предикторів на залежну змінну. Загальну вибірку дослідження склали 72 майбутні педагоги спеціальності “Початкова освіта”. Вибірка гомогенна, сформована рандомно. Результати. Показано роль різних предикторів у формуванні толерантності до невизначеності майбутніх педа- гогів. Напівчастковою кореляцією (кореляція компонент) як елементом множинного регресійного аналізу засвідчено, що “ставлення до невизначених ситуацій” (r = .532, p≤.01; R2 = .283 (28.0% поясненої дисперсії)) та “надання переваги невизначеності” r = -.447; p≤.01; R2 = .199 (20.0%)) є домінуючими в поясненні мінливості залежної змінної “толерантність до невизначеності” r = -.447; p≤.01; R2 = .199 (20.0%)) є домінуючими в поясненні мінливості залежної змінної “толерантність до невизначеності”. Предиктори “ставлення до новизни” (r = .376; p≤.01; R2 = .141 (14.0%)) та “ставлення до складних задач” (r = .340; p≤.01; R2 = .115 (12.0%)) хоч і мають статистично значущу кореляцію і відсоток поясненої дисперсії є меншими, ніж в описаних вище. Дискусія і висновки. Толерантність є інтегральною характеристикою особистості, що передбачає прийняття індивідуальності іншої людини та власної особистості. У здобувачів вищої освіти педагогічного спрямування діагностовано середній з тенденцією до низького рівень прояву толерантності до невизначеності. Це є наслідком відсутності досвіду взаємодії майбутніх педагогів з невизначеністю та долання спричинених нею труднощів. Результати множинного регресійного аналізу засвідчили найбільший вплив на вияв толерантності до невизначеності таких предикторів як “ставлення до невизначених ситуацій” та “надання переваги невизначеності”. The purpose of the research is to analyze the predictors that forecast the emergence of tolerance of uncertainty as future teachers’ integral personal trait. Methods: Multiple Stimulus Types Ambiguity Tolerance-1 (MSTAT-1) McLain (adapted by E. Osin), which diagnoses tolerance of uncertainty; linear multiple regression to determine the effect of various predictors on the dependent variable. The total research sample consisted of 72 future teachers of the “Primary Education” specialty. The sample is homogeneous, formed randomly. Results. The role of various predictors in the formation of future teachers’ tolerance of uncertainty is shown. Semi-partial correlation (correlation of components) as an element of multiple regression analysis proved that “attitude to uncertain situations” (r = .532, p≤.01; R2 = .283 (28.0% of the explained variance)) and “preference for uncertainty” r = -.447; p≤.01; R2 = .199 (20.0%)) are dominant in explaining the variability of the dependent variable “tolerance of uncertainty”. Predictors of “attitude to novelty” (r = .376; p≤.01; R2 = .141 (14.0%)) and “attitude to complex tasks” (r = .340; p≤.01; R2 = .115 (12.0%)) although they have a statistically significant correlation, the strength of its connection and the percentage of explained dispersion are smaller than in those described above. Discussion and conclusions. Tolerance is an integral characteristic of a person, which involves acceptance of the individuality of another person and one’s own personality. An average with a tendency to low level of manifestation of tolerance of uncertainty was diagnosed in higher education graduates in the pedagogical field. This is the result of lack of future teachers’ experience of interaction with uncertainty and overcoming difficulties caused by it. The results of the multiple regression analysis proved that such predictors as “attitude to uncertain situations” and “preference for uncertainty” had the greatest influence on the expression of tolerance of uncertainty.
REGRESSION MODELS OF COACHES' COPING BEHAVIORS UNDER ADVERSE CONDITIONS OF SPORTS ACTIVITIES
(2026) Popovych, I.; Halian, I.; Halian, O.; Yakymchuk, B.; Hotsuliak, N.; Radul, S.; Slot, M.; Hoian, I.; Попович, І. С.
The aim of this study was to examine regression models of coaches' coping behaviors under adverse conditions of sports activities. Меthods: The study involved randomly selected coaches (n = 100) who were engaged in sports activities and pursuing a degree. Valid psychodiagnostic instruments and standardized statistical coefficients were used for data analysis. Results: A petal diagram illustrating the coping profiles of coaches with varying levels of mental strain was created. It showed that "Confrontive coping," "Distancing," "Selfcontrolling," "Seeking social support," "Escape-avoidance," and "Planful problem-solving" differed significantly among the groups with different levels of mental strain (g1, g2, g3; p < .050). No significant differences were found for "Accepting responsibility" and "Positive reappraisal" (p ≥ .050). Coaches with a low level of mental strain tend to employ the coping strategies "Planful problem-solving" and "Accepting responsibility". The shares of these predictors in the model are 34.7% (R2 = .346) and 32.7% (R2 = .327), respectively. The share of "Positive reappraisal" in the regression model for coaches with a medium level of mental strain is 79.9% (R2 = .799), and that of "Seeking social support" is 36.7% (R2 = .366). The share of “Distancing” in the model is relatively small – 3.31% (R2 = .033). Coaches with a high level of mental strain tend to employ the coping strategy “Accepting responsibility”. The share of this predictor in the model is 49.5% (R2 = .495). Discussion and conclusions. Multiple regression analysis was utilised to identify coping strategies most closely associated with the level of mental strain. The impact of coping strategies on mental strain varies considerably depending on its level. Problem-focused strategies are effective for coaches with a low level of mental strain. However, accepting too much responsibility can cause additional strain. The coping strategy "Planful problem-solving" is associated with lower mental strain, and "Accepting responsibility" raises it. Emotion-focused strategies (reappraisal and distancing) are less effective for coaches with medium mental strain, whereas social support is a leading defence resource. In high-pressure situations, personal responsibility can be transformed into excessive internal pressure, self-criticism, and self-dissatisfaction, which intensifies stress. The lack of protective factors in the model indicates depleted resources or ineffective coping strategies. Coaches with low and medium levels of mental strain employ adaptive strategies, maintaining an optimal level of resource mobilisation. Respondents with a high level of mental strain commonly employ maladaptive strategies, which is a reason for special work aimed at developing stress resistance and flexible coping mechanisms in coaches.
REGRESSION MODELS OF CREATIVE THINKING IN YOUNG ATHLETES UNDER DIFFICULT CONDITIONS OF SPORTS ACTIVITY: A GENDER PERSPECTIVE.
(2026) Popovych, I. S.; Halian, I.; Falko, N.; Komar, T.; Hotsuliak, N.; Omelianiuk, S.; Zahrai, L.; Hoian, I.; Попович, І. С.
The aim of the study is to examine regression models of creative thinking in young athletes under challenging conditions of sports activity. Methods: The total study sample comprised 100 young athletes. The sample was heterogeneous, including 37 male athletes and 63 female athletes aged 16–23 who intend to connect their lives with professional sports. A valid and reliable psychodiagnostic toolkit was used: the "Bem Sex-Role Inventory" (Bem, 1974), the "Creativity Test" (Vishnyakova & Tkach, 1998), the modified version of the "Creativity Assessment Packet" methodology (Williams, 1980), used as the "Creative Characteristics Subtest-Questionnaire" (Belska et al., 2021), as well as standard coefficients and statistical analysis procedures. Results: Multiple regression analysis was performed using the stepwise introduction of independent variables. It resulted in four models, with each subsequent model being an improved version of the previous model. The most complete fourth model combined creative thinking (the Real Self), a creative attitude towards the profession (the Real Self), creative thinking (the Ideal Self), and a creative attitude towards the profession (the Ideal Self). The Kruskal-Wallis H-Test was used to diagnose statistically significant differences for the variable “personal inclination toward creative behaviour” (PICB) in respondents with masculine, feminine, and androgynous identities. Feminine young female athletes were found to demonstrate above-medium, high, and very high levels of a personal inclination toward creative behaviour. Masculine young male athletes were diagnosed with medium and below-medium levels of the PICB. Androgynous young female athletes and young male athletes reported medium levels of the PICB. Discussion and Conclusions. It was empirically clarified and explained that gender identity as a component of the athlete’s self-consciousness structure, as part of their “Self-concept”, is a consequence of the self-determination of a young person in their relationships with the social environment, a specific sports group, or a competitive situation.
RELATIONSHIP BETWEEN EMOTIONAL INTELLIGENCE AND COPING STRATEGIES IN JUNIOR ATHLETES’ BEHAVIOR DURING EXTREME COMPETITIVE SITUATIONS
(2024) Halian, I.; Popovych, I. S.; Charkina, O.; Halian, A.; Danko, D.; Zaverukha, O.; Haponenko, L.; Kryzhanovskyi, O.; Попович, І. С.
This study investigated the relationship between emotional intelligence and coping strategies among 132 junior athletes during extreme competitive situations. Methods: Valid psychodiagnostic methodologies were employed, along with descriptive statistics, normality tests (Kolmogorov–Smirnov and Shapiro–Wilk), regression analysis, and statistical significance coefficients. Results: The study revealed a significant relationship between emotional intelligence and coping strategies in extreme competitive environments. Results highlighted the importance of emotional intelligence as a key factor in understanding and managing both personal and others’ emotions, contributing to psychological well-being. Junior athletes demonstrated moderate levels of interpersonal abilities, specifically in empathy (M = 9.23 ± .494; SD = 5.681) and understanding others’ emotions (M = 8.10 ± .561; SD = 6.449). Junior athletes’ intrapsychic skills are at a low level (“emotional awareness” (М = 10.32 ± .489; SD = 5.322); “self-motivation” (М = 5.95 ± .621; SD = 7.133); and “managing emotions” (М = 1.76 ± .705; SD = 8.097). Differences in the manifestation of junior athletes’ emotional intelligence were identified by gender. In particular, statistically significant differences were found on the following scales of emotional intelligence: “emotional awareness” (t = -1,95; p = .049; d = -.570), “managing emotions” (t = 2.392; p = .018; d = .699), and “empathy” (t = -2.356; p = .02; d = -.688). The preference for problem-oriented coping and avoidance-oriented coping in choosing the method for dealing with extreme situations was found. A regression model (F = 43.581; p = 000) for problem-oriented coping which accounts for more than 50.00% of the data variance (R2 = .505; p = .005) was determined. The model included such predictors as “recognizing others’ emotions” (β = .296; t = 3.463; p = .001), “self-motivation” (β = .306; t = 3.696; p = .000), and “emotional awareness” (β = .230; t = 2.845; p = .005). Statistically significant differences between junior female and male athletes were identified by “emotion-oriented coping” (t = -2.644; p = .009; d = -.772). Discussion and conclusions: The decisive role of the predictor “recognizing others’ emotions” in using “problem-oriented coping” was observed. “Self-motivation” and “emotional awareness” accompany this predictor. Research into the impact of regulatory characteristics of the individual as a factor of the effectiveness of coping strategies for managing stress in uncertain and difficult situations is deemed promising.
RESEARCH OF YOUNG FEMALE HANDBALL PLAYERS’ SELF-ACTUALIZING MENTAL STATES
(2022) Popovych, I. S.; Halian, I.; Lialiuk, G.; Chopyk, R.; Karpenko, Ye.; Melnyk, Yu.; Попович, І. С.
The purpose is to establish the interdependence of self-actualization characteristics and to develop the factor structure of self-actualization mental states in young female handball players. Methods. Valid psychodiagnostic methods that have been validated in a number of sports studies were employed; targeted surveillance using standard protocol forms; factor analysis of lowering the proportionality of self-actualization elements using the ANOVA method; and Spearman correlation (rs). Results. The study’s methodological basis was the view of personality as an open, dynamic, self-organizing, and self-developing system. The psychological patterns of youth sports achievements are described. The parameters for young female handball players’ self-actualization have been established. The self-actualizing mental states factor structure is built. F1 “Search for Self- Actualization” (25.943%), F2 “Self-Motivation” (21.948%), F3 “Temporal Incongruence” (14.737%), F4 “World Perception” (9.221%) and F5 “Attitude to Cognition” (4.453%) were identified as the five factors (76.312%). F1 and F2 were discovered to be the most consistently loaded with self-regulatory components. F1 and F2 have the strongest correlation (p≤.05; p≤.01). F3 “Temporal Incongruence” was identified as the most harmful dominating self-actualizing mental state. Total concentration on the future and the objective narrows the attention of young female handball players to the outcome while disregarding the quality of the process, which has a detrimental impact on overall performance. Conclusions. It is experimentally defined and proved that the study’s findings should be implemented in the training and rehabilitation of young female handball players. Selfactualizing mental states that have been established and defined are a hidden resource of good sports performances in female handball players. The coaching staff’s discovery of the prevalent self-actualizing mental states of female handball players provides a tactical advantage over the opponent. It should be emphasized that the combination of procedural component and outcome reveals the athlete’s psychological development and leads to the attainment of consistently excellent performance.
RESEARCH ON PERSONALITY DETERMINANTS OF ATHLETES’ MENTAL EXHAUSTION DURING THE ONGOING COVID-19 PANDEMIC
(2021) Popovych, I.; Halian, I.; Halian, O.; Nosov, P.; Zinchenko, S.; Panok, V.; Попович, І. С.; Галян, І. М.; Галян, О. І.; Носов, П. С.; Зінченко, С. М.; Панок, В. Г.
Дослідження представляє теоретичне обґрунтування та кореляційне аналізування чинників, що складають зміст психологічної байдужості спортсменів різного рівня майстерності, що представляють індивідуальні та командні види спорту (n = 180). Метою є емпіричне дослідження особистісних якостей спортсменів, що допомагають долати психічне вигорання і блокують появу емоційної байдужості. Методи дослідження: кореляційне аналізування, валідний і надійний психодіагностичний інструментарій. Дослідження виконано у період прогресування пандемії COVID-19 і дозволило встановити низку закономірностей. Результати. Розвиток психічного вигорання у спортсменів детермінується різним рівнем прояву особистісних якостей та їх співвідношення у структурі особистості, а саме: особистісною тривожністю, самооцінкою, рівнем домагань, локус контролем та мотивацією досягнення успіху і уникнення невдач. Показано, що значущі розходження між рівнем домагань і самооцінкою у чоловіків (r = .38**), висока особистісна тривожність у чоловіків та жінок, що корелює з інтегральним показником психічного вигорання (r = .28**; r = 36**), якнайбільше сприяють появі психічної напруженості у багатьох спортсменів. З’ясовано, що події власного життя стають чинником психічного вигорання за умови домінування екстернального локус контролю. Вираженою ця особливість є у спортсменів-розрядників/майстрів командних видів спорту (r = .34**). Встановлено, що низький рівень прояву емоційного вигорання у спортсменів, які займаються командними видами спорту є наслідком значущості для них соціальної підтримки (r = -.38**). Підвищені вимоги щодо демонстрації успіху створюють для спортсменів-чоловіків психологічний тиск, який збільшує ймовірність появи у них психічного вигорання. Висновки. Отримані результати операціоналізують вирішення завдань професійної підготовки спортсменів. Розуміння суті психічного вигорання дозволяє вирішувати завдання зниження психологічної байдужості спортсменів. Перспективним видається дослідження ролі емоційного інтелекту в структурі психічного вигорання спортсменів. The research presents theoretical substantiation and correlation analysis of the factors causing emotional indifference in athletes with different levels of mastership, participating in individual and team sports (n = 180). The purpose is to carry out empirical research on athletes’ personality traits helping overcome mental exhaustion and prevent form emotional indifference. Research methods: correlation analysis, valid and reliable psycho-diagnostic instruments. The research was conducted during the ongoing COVID-19 pandemic and made it possible to find out a number of regularities. Results. The development of mental exhaustion in athletes is determined by a different level of manifestation of personality traits and their correlation in the structure of personality: anxiety, self-esteem, the level of aspirations, locus of control and motivation for achieving success and avoiding failures. The study shows that significant differences between the level of aspirations and selfesteem in the men (r = .38**), high anxiety in the men and women correlating with the integral index of mental exhaustion (r = .28**; r = 36**) mostly contribute to mental strain in many athletes. It finds out that the events of their personal lives become a factor of mental exhaustion provided that external locus of control prevails. This trait is pronounced in the athletes – Masters of team sports (r = .34**). The research determines that a low level of mental exhaustion in the athletes engaged in team sports is a consequence of the significance of social support (r = -.38**). High requirements for demonstrating success cause mental strain for the male athletes that increases probability of their mental exhaustion. Conclusions. The obtained results operationalize the process of solving the problems of professional training for athletes. Understanding the essence of mental exhaustion allows solving the problem of emotional indifference in athletes. Research on the role of emotional intelligence in the structure of athletes’ mental exhaustion is considereds to be very promising.
SELF-EFFICACY OF FUTURE ATHLETES WITH DIFFERENT LEVELS OF PSYCHOLOGICAL SAFETY
(2020) Popovych, I. S.; Blynova, O. Ye.; Halian, I.; Savchuk, O.; Попович, І. С.; Блинова, О. Є.; Галян, І. М.; Савчук, О. А.
The article examines the relationship between self-efficacy and psychological safety in future athletes. The purpose is to determine the characteristics of self-efficacy of future athletes with different levels of psychological safety. An empirical study was conducted in a sample of students of the faculty of physical education and sports. The following psychodiagnostic methods were used: “Psychological safety of the educational environment” (I. A. Baeva, 2011), “World Assumptions Scale” (R. Janoff-Bulman, 1989), “Generalized self-efficacy scale” (R. Schwarzer, M. Jerusalem, 1992; adapted by V. Romeka, 1996). Results.The correlation between the level of general self-efficacy and the parameters of psychological security is established. This is, first, with the parameters of psychological security of the educational environment that affect self-rating, self-esteem (р < .05); second, with satisfaction with the level and quality of interpersonal relationships with mentors and other participants (р < .05). It is proved that the indicators of psychological safety of the individual, specifically, which are related to the awareness of their ability to control the events of the world, i.e. the level of self-control, and are interrelated with the level of general self-efficacy. It is proposed to optimize the parameters of psychological safety, which will increase the level of self-efficacy of athletes in the following aspects: 1) Development of readiness for psychologically safe interaction between the subjects of the educational process (motivational aspect); 2) Modeling of psychologically safe educational environment at the university (organizational aspect); 3) Development of communicative competence as the ability to communicate effectively (communicative aspect); 4) Creating conditions that are aimed at self-realization of personal resources, maintaining a positive image of “Self” (self-rating aspect). The obtained results can be operationalized in the psychological and tactical training of future athletes. Статтю присвячено вивченню взаємозв’язку між самоефективністю та психологічною безпекою у майбутніх спортсменів. Метою є визначення особливостей самоефективності майбутніх спортсменів з різним рівнем психологічної безпеки. Проведено емпіричне дослідження у вибірці студентів факультету фізичного виховання та спорту. Застосовано психодіагностичні методики: “Психологічна безпека освітнього середовища” (I. A. Baeva, 2011), “World Assumptions Scale” (R. Janoff-Bulman, 1989), “Generalized self-efficacy scale” (R. Schwarzer, M. Jerusalem, 1992; adapted by V. Romeka, 1996). Результати. Встановлено взаємозв’язок між рівнем загальної самоефективності та параметрами психологічної безпеки: по-перше, із параметрами психологічної безпеки освітнього середовища, що впливають на самооцінку, самоповагу особистості (р < .05); по-друге, із задоволеністю рівнем та якістю міжособистісних стосунків з наставниками та іншими учасниками (р < .05). Доведено, що показники психологічної безпеки особистості, а саме, які пов’язані із усвідомленням своєї здатності контролювати події навколишнього світу, тобто з рівнем самоконтролю, а також взаємопов’язані з рівнем загальної самоефективності особистості. Запропоновано оптимізацію параметрів психологічної безпеки, які сприятимуть підвищенню рівня самоефективності спортсменів у таких аспектах: 1) Розвиток готовності до психологічно безпечної взаємодії між суб’єктами освітнього процесу (мотиваційний аспект); 2) Моделювання психологічно безпечного освітнього середовища в університеті (організаційний аспект); 3) Розвиток комунікативної компетентності як здатності до ефективного спілкування (комунікативний аспект); 4) Створення умов, які спрямовані на самореалізацію ресурсів особистості, підтримку позитивного образу “Я” (самооцінний аспект). Отримані результати можуть бути операціоналізовані у психологічній і тактичній підготовках майбутніх спортсменів.
STRESS RESISTANCE IN THE SITUATION OF UNCERTAINTY AS A FACTOR OF DEVELOPMENT OF ADAPTIVE ABILITY OF MEDICAL PERSONNEL
(2021) Halian, A.; Halian, I.; Popovych, I. S.; Zavatskyi, Y.; Semenov, O.; Semenova, N.; Галян, А. І.; Галян, І. М.; Попович, І. С.; Завацький, Ю. А.; Семенов, О. С.; Семенова, Н. I.
Aim. The aim of the study is to perform psychological and psychophysiological analysis of the features of stress resistance that provide adaptation of medical personnel in the situation of uncertainty. Materials and methods. The study involved: 125 students of III and IV years of study majoring in “Treatment” and “Nursing”; 95 internship doctors 2-3 years of training in various specializations. 36.84% of the total numbers of studied internship doctors were those whose specialization is characterized by an increased level of stress. Methods: correlation analysis, tests with standardized questionnaires. Result. It was found that the manifestation of open, direct aggression by respondents is an acceptable strategy of interaction, which does not significantly affect adaptability. It has been studied that hostility, as an internal directive of the personality, is often not observed externally and determines the decrease in emotional comfort and violation of adaptation. Conclusions. It is proved that adaptive activity as a system-forming factor is accompanied by a number of psychological, biological and social processes and collectively forms the stress resistance of the personality. It is indicated that the immune system is an important part of the functional systems that form the biological factor of functional diagnosis at the stage of low stress resistance and borderline disorders. It is noted that it is appropriate to use functional diagnosis as a basis for diagnosing a person’s mental state in the development of stress resistance. Метою дослідження є психологічним та психофізіологічним аналізом особливостей стресостійкості, що забезпечують адаптацію медичних працівників в ситуації невизначеності (n=125). Матеріали і методи: кореляційний аналіз, тести зі стандартизованими анкетами. Результати: Встановлено, що прояв відкритої, прямої агресії респондентами є прийнятною стратегією взаємодії, яка суттєво не впливає на адаптованість. Досліджено, що ворожість, як внутрішня настанова особистості, часто не простежується зовні, детермінує зниження емоційного комфорту і порушення адаптації. Констатовано, що емоційна задоволеність ситуацією і своїм становищем у ній може детермінувати відчуття псевдоадаптації. Висновки: Доказано, що адаптаційна діяльність як системотвірний фактор супроводжується низкою психологічних, біологічних та соціальних процесів, сукупно формуючи стресостійкість особистості. Окреслено, що імунна система є важливою ланкою функціональних систем, що формують біологічний чинник функціонального діагнозу на етапі низької стресостійкості та межових розладів. Зазначено, що у роботі з розвитку стресостійкості доречним є застосування функціонального діагнозу як основи діагностики психічного стану людини. Констатовано, що вивчення зв’язку між окремими видами дисфункційних станів і порушенням імунологічних параметрів може служити підставою для диференційованого підходу в психопрофілактиці стресостійкості особистості.