Browsing by Author "Hasiuk, O."

Now showing 1 - 8 of 8

ANTIBACTERIAL ACTIVITY OF AN ETHANOLIC EXTRACT DERIVED FROM LEAVES OF FICUS LINGUA WARB. EX DE WILD. & T.DURAND (MORACEAE) AGAINST SOME GRAM-POSITIVE AND GRAM-NEGATIVE STRAINS
(2022) Tkachenko, H.; Buyun, L.; Hasiuk, O.; Beschasnyi, S.; Honcharenko, V.; Prokopiv, A.; Kurhaluk, N.; Ткаченко, Г.; Буюн, Л.; Гасюк, O.; Бесчасний, С.; Гончаренко, В.; Прокопів, А.; Кургалюк, Н.
Many species belonging to the Ficus genus (Moraceae) contain several active compounds such as flavonoids, tannins, sesquiterpenes, alkaloids, and saponins which possess biological activities such as antioxidant, anticancer, anti-inflammation, antiviral, antibacterial, and others. In this study, we evaluated the antimicrobial activity of the ethanolic extract derived from the leaves of Ficus lingua Warb. ex De Wild. & T.Durand against some Gram-positive and Gram-negative strains in order to evaluate the possible use of this plant in preventing infections caused by these bacteria both in veterinary and medicine. The leaves of Ficus lingua, cultivated under glasshouse conditions, were sampled at M.M. Gryshko National Botanic Garden (NBG), National Academy of Science of Ukraine. The testing of the antibacterial activity of the plant extracts was carried out in vitro by the Kirby-Bauer disc diffusion technique. In the current study, Gram-negative strains such as Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC® 25922™), Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC® 35218™), Pseudomonas aeruginosa (Schroeter) Migula (ATCC® 27853™) and Gram-positive strains such as Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), methicillin-resistant (MRSA), mecA positive Staphylococcus aureus (NCTC® 12493), Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) (resistant to vancomycin; sensitive to teicoplanin) and Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) were used. Results of the current study revealed that both Gram-positive and Gram-negative strains were sensitive to the F. lingua extract. Gram-positive strains such as S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) and E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) were sensitive to the F. lingua extract. The highest diameters of inhibition zones after the application of the F. lingua extract were observed for S. aureus subsp. aureus strains. This study demonstrates the antibacterial potential of ethanolic extract derived from the leaves of F. lingua and for use in the treatment of bacterial infection. The bioactive compounds of F. lingua extract, as well as its main biological activities, make it a promising candidate for communicable disease management. Багато видів, що належать до роду Ficus (Moraceae), містять кілька активних сполук, таких як флавоноїди, дубильні речовини, сесквітерпени, алкалоїди та сапоніни, які мають антиоксидантну, протипухлинну, протизапальну, противірусну, антибактеріальну та інші властивості. У цьому дослідженні ми вивчали антимікробну активність спиртового екстракту, отриманого з листя Ficus lingua Warb. ex De Wild. & T.Durand проти деяких грампозитивних і грамнегативних штамів, щоб оцінити можливе використання цієї рослини для запобігання інфекціям, викликаним цими бактеріями, як у ветеринарії, так і в медицині. Листя Ficus lingua, культивованих в тепличних умовах, відбирали у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка (НБС) НАН України. Випробування антибактеріальної активності рослинних екстрактів проводили in vitro методом дискової дифузії Кірбі-Бауера. У поточному дослідженні грамнегативні штами, такі як Escherichia coli (Migula) Castellani і Chalmers (ATCC® 25922™), Escherichia coli (Migula) Castellani та Chalmers (ATCC® 35218™), Pseudomonas aeruginosa (Schroeter) Migula (ATCC® 27853™) та грампозитивні штами, такі як Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), methicillin-resistant (MRSA), mecA positive Staphylococcus aureus (NCTC® 12493), Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) (стійкий проти ванкоміцину; чутливий до тейкопланіну) і Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) було використано. Результати поточного дослідження показали, що як грампозитивні, так і грамнегативні штами були чутливі до екстракту F. lingua. Грам-позитивні штами, такі як S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer та Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) і E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer та Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) був чутливий до екстракту F. lingua. Найбільший діаметр зон інгібування після застосування екстракту F. lingua спостерігався для S. aureus subsp. aureus strains. Це дослідження демонструє антибактеріальний потенціал етанольного екстракту, отриманого з листя F. lingua, для використання при лікуванні бактеріальних інфекцій. Біоактивні сполуки екстракту F. lingua, а також його основна біологічна активність роблять його перспективним кандидатом для лікування інфекційних захворювань.
IN VITRO ANTIOXIDANT RESPONSE OF THE EQUINE BLOOD TREATED BY EXTRACT DERIVED FROM LEAVES OF FICUS DELTOIDEA JACK (MORACEAE)
(2022) Tkachenko, H.; Kurhaluk, N.; Hasiuk, O.; Beschasnyi, S.; Buyun, L.; Honcharenko, V.; Prokopiv, A.; Ткаченко, Г.; Кургалюк, Н.; Гасюк, O.; Бесчасний, С.; Буюн, Л.; Гончаренко, В.; Прокопів, А.
Ficus deltoidea Jack, which has strong antioxidant properties, is widely consumed in traditional medicine as a treatment for various diseases. The current study aimed to investigate the oxidative stress biomarkers, such as 2-thiobarbituric acid reactive substances (TBARS), aldehydic and ketonic derivatives of oxidatively modified proteins, and total antioxidant capacity, as well as antioxidant defenses (activity of superoxide dismutase (SOD), catalase (CAT), glutathione peroxidase (GPx), ceruloplasmin (CP)) in the equine erythrocytes and plasma to evaluate the antioxidant activities of the aqueous extract derived from leaves of Ficus deltoidea. The leaves of F. deltoidea were collected at M.M. Gryshko National Botanic Garden (Kyiv, Ukraine) and the Botanic Garden of Ivan Franko National University in Lviv (Lviv, Ukraine). Freshly collected leaves were washed, weighed, crushed, and homogenized in 0.1M phosphate buffer (pH 7.4) (in the proportion of 1:19, w/w) at room temperature. The extracts were then filtered and used for analysis. A volume of 0.1 mL of the plant extract was added to 1.9 mL of clean equine erythrocytes or plasma (the final concentration of the extract was 5 mg/mL). For positive control, 0.1 mL of phosphate buffer (pH 7.4) was used. The treatment of equine plasma and erythrocytes by extract derived from leaves of F. deltoidea resulted in reduced carbonyl derivatives of the oxidatively modified protein. The levels of lipid peroxidation were non-significantly changed. The incubation of equine plasma with an extract derived from leaves of F. deltoidea resulted in an increase in the activity of antioxidant enzymes such as superoxide dismutase, catalase, and glutathione peroxidase with a simultaneous decrease of ceruloplasmin level. The level of total antioxidant capacity was non-significantly increased. The results obtained suggested the antioxidant activity of the extract derived from the leaves of F. deltoidea plants exhibiting a decrease in the biomarkers of oxidative stress and enhancement of antioxidant defenses in the equine erythrocytes and plasma after in vitro treatment with the extract. However, further detailed investigation, especially in vivo and in vitro antioxidant studies is needed to justify the use of extract derived from leaves of F. deltoidea as a natural source of antioxidants. Ficus deltoidea Jack, який володіє потужними антиоксидантними властивостями, широко використовується в традиційній медицині як засіб для лікування різних захворювань. Представлене дослідження мало на меті дослідити біомаркери окислювального стресу, а саме продукти перекисного окиснення 2-тіобарбітурової кислоти (TBARS), альдегідні та кетонові похідні окислювально модифікованих білків, загальну антиоксидантну здатність, а також антиоксидантний захист (активність супероксиддисмутази (SOD) , каталази (CAT), глутатіонпероксидази (GPx), церулоплазміну (CP)) в еритроцитах і плазмі коней для оцінки антиоксидантної активності водного екстракту, отриманого з листя F. deltoidea. Листки F. deltoidea зібрані у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка (Київ, Україна) та Ботанічному саду Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна). Свіжозібране листя промивали, зважували, подрібнювали та гомогенізували в 0,1 М фосфатному буфері (pH 7,4) (у співвідношенні 1:19) при кімнатній температурі. Потім екстракти фільтрували та використовували для аналізу. Об’єм 0,1 мл рослинного екстракту додавали до 1,9 мл чистих еритроцитів або плазми коней (кінцева концентрація екстракту становила 5 мг/мл). Для позитивного контролю використовували 0,1 мл фосфатного буфера (рН 7,4). Обробка плазми та еритроцитів коней екстрактом, отриманим з листя F. deltoidea, призвела до відновлення карбонільних похідних окисно модифікованого білка. Рівні перекисного окиснення ліпідів були змінені незначно. Інкубація плазми коней з екстрактом, отриманим з листя F. deltoidea, призвела до підвищення активності антиоксидантних ферментів, таких як супероксиддисмутаза, каталаза та глутатіонпероксидаза, з одночасним зниженням рівня церулоплазміну. Рівень загальної антиоксидантної здатності підвищився незначно. Отримані результати свідчать про антиоксидантну активність екстракту, отриманого з листя рослин F. deltoidea, що демонструє зниження рівня біомаркерів окислювального стресу та посилення антиоксидантного захисту в еритроцитах і плазмі коней після обробки екстрактом in vitro. Однак необхідні подальші детальні дослідження, особливо дослідження антиоксидантів in vivo та in vitro, щоб обґрунтувати використання екстракту, отриманого з листя F. deltoidea, як природного джерела антиоксидантів.
БІОЛОГІЧНА ДІЯ ЕРИТРОПОЕТИНУ У РІЗНИХ КОНЦЕНТРАЦІЯХ НА КУЛЬТУРУ КЛІТИН
(2017) Максименко, О. С.; Шкуропат, А. В.; Гасюк, О. М.; Максименко, А. С.; Maksymenko, O.; Shkuropat, A.; Hasiuk, O.
У статті описано біологічну дію різних концентрацій еритропоетину на тривалість окремих стадій розвитку культури клітин. На основі отриманих показників побудували криву росту культури клітин ендотеліосаркоми при інкубації з еритропоетином у різних концентраціях. З’ясували, що еритропоетин у всіх концентраціях сприяв швидшій адаптації клітин до нового середовища, проте не стимулював їх поділ. В статье описано биологическое действие различных концентраций эритропоэтина на продолжительность отдельных стадий развития культуры клеток. На основе полученных показателей побудовали кривую роста культуры клеток ендотелиосаркомы при инкубации с эритропоэтином в различных концентрациях. Выяснили, что эритропоэтин во всех концентрациях способствовал быстрой адаптации клеток к новой среде, однако не стимулировал их разделение. Nowadays cells cultivation in vitro becomes more and more widespread in various fields of biology, agriculture and medicine. The most essential characteristic of culture is growth, namely the study of the number of cells on the different life’s stages. Accordingly, a lot of new methods of cell’s growth parameters research tend to continually develop and improve. In addition, the study of the biologically active substances influence, such as erythropoietin, on the growth parameters of the cell culture is quite popular today. It allows to determine the biological effect of these substances, depending on their concentration, and to assess the life processes that occur in cells. Erythropoietin is a hormone, which, according to several researches, has a pleiotropic effect on physiological systems of the human body. It is shown that the erythropoietin receptors were also detected in endothelial cells, smooth and skeletal muscle, the myocardium. The purpose of the study was to determine the dependence of the individual stages duration on the development of cell culture endothelioma of the mouse from erythropoietin concentration. The cell culture of the mouse endothelium was obtained by explants separate parts of the tumor and standard cultivation procedures. To determine the effect of erythropoietin on the kinetics parameters of culture cells growth was formed four research groups: the first was incubated with erythropoietin at a concentration of 13 IU/ml, the second was 6.5 IU/ml, a third was 0.13 IU/ml and the fourth was a control group. The incubation lasted 32 days. Periodically Goryaeva’s camera was counting the number of cells in culture. On the basis of the obtained data the growth curve with subsequent analysis of its separate parts was observed. During the research procedures it was found out that the growth of culture cells was characterized by four phases: the lag phase, phase of exponential growth, stationary phase, and the degradation of culture. It was also found out that erythropoietin as a biologically active substance has not the same effect on the cell culture in varying concentrations. If the concentration is high (13 IU/ml), it has a moderate dampening effect on the growth of culture cells. Although it stimulated a rapid transfer of culture cells from the lag phase to the exponential phase compared to the control group, however, the maximum cell concentration has never reached the level of the control group. At an average concentration of (6,5 IU/ml) erythropoietin had a pronounced dampening effect. The duration of the lag phase was less than in the control group, but the duration of the exponential growth phase was the same as in the control group. The maximum concentration of cells was 3.8 times less than the control. At low concentrations (0,13 IU\ml) erythropoietin almost had not inhibitory action. It contributed to a more rapid transition of the cell cultures in exponential growth, compared to the control group, and the maximum concentration of cells reached almost the same level as in the control group. To sum up, in the all concentrations erythropoietin contributed to a more rapid cells’ adaptation to new environment (reducing the duration of lag phase), but did not stimulate cell division (increase in cell concentration), medium and high concentrations suppress it. It should be also noted that during incubation with erythropoietin in average concentrations of inhibition effect on cell division was more pronounced, compared to other concentrations.
ВМІСТ ГЛІКОГЕНУ В ТКАНИНАХ ПІД ВПЛИВОМ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-2 ПІД ЧАС ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ
(2021) Швець, В. А.; Гасюк, О. М.; Shvets, V.; Hasiuk, O.
During exercise, as with other types of stress, there are functional disorders of various body systems. So, with a lot of physical activity, the glycogen content in the liver and muscles decreases significantly. One of the reasons for the decrease in physical activity may be a violation at the energy deviation of metabolic reactions of the body.
ВПЛИВ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-2 НА АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ КРОВІ ЛАБОРАТОРНИХ МИШЕЙ В УМОВАХ ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ
(2020) Швець, В. А.; Гасюк, О. М.; Бесчасний, С. П.; Гасюк, Е. Н.; Швец, В. А.; Бесчасный, С. П.; Shvets, V.; Hasiuk, O.; Beschasnyi, S.
Формування адаптаційних змін під час фізичного навантаження на сьогодні залишається актуальною темою. Фізичне навантаження, як стресовий фактор, здійснює помітний вплив на стан системи крові. Під час виконання фізичних вправ, в організмі на рівні органів і систем відбувається залучення різних фізіологічних процесів, що забезпечує розвиток адаптації. Відомо, що відразу після фізичного навантаження відбувається зміна кількості циркулюючих лімфоцитів. Важлива роль у процесах адаптації до стресу належить також цитокінам. Особливої уваги заслуговує інтерлейкін-2, який є прозапальним цитокіном та повинен впливати на процеси адаптації під час тренування. На білих мишах було досліджено вплив прозапального інтерлейкіну-2 на адаптаційні процеси під час тренування шляхом примусового плавання з додатковою масою. Тваринам уводили інтерлейкін-2 (ІЛ-2) у концентраціях 5000 МО/кг, 7500 МО/ кг та 30000 МО/кг та визначали динаміку лейкоцитарної формули. Паралельно було досліджено адаптаційні процеси за умов блокади рецепторів ІЛ-2. Про активність адаптаційних процесів судили за допомогою індексу напруженості адаптації за Л.Х. Гаркаві, що відображає взаємини гуморальної і клітинної ланок імунної системи. Аналіз показників величини індексу напруженості адаптації в лейкограмі мишей показав неоднорідні зсуви під час різних періодів дослідження. Під впливом фізичного навантаження у всіх груп мишей відбувалось підвищення кількості паличкоядерних нейтрофілів та зниження лімфоцитів від 2-го до 6-го тижня. Введення ІЛ-2 в жодній концентрації не впливало на кількість еозинофілів, базофілів та викликало незначне коливання кількості юних нейтрофілів, моноцитів. При цьому, ІЛ-2 володіє дозозалежними ефектами. Інгібування ІЛ-2 гальмує вироблення моноцитів, різко пригнічує лімфопоез й підвищує кількість паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів. У незначній концентрації ІЛ-2 не чинить суттєвого впливу на адаптацію до фізичного навантаження. За концентрації 30000 МО/кг, ІЛ-2 спричинив наступну зміну реакцій: підвищена активація (1-й період) – спокійна активація (2-3-й період), а в концентрації 7500 МО/ кг ІЛ-2 в 1-му періоді спровокував реакцію стресу та подальшу підвищену й спокійну активацію (2-3й період). При інгібуванні ІЛ-2 не було переходу до реакції тренування або ж спокійної активації, що є несприятливим фактором під час адаптації. Формирование адаптационных изменений при физической нагрузке остается актуальной темой. Физическая нагрузка, как стрессовый фактор, осуществляет заметное влияние на состояние крови. Во время выполнения физических упражнений, в организме на уровне органов и систем происходит привлечение различных физиологических процессов, которое обеспечивает развитие адаптации. Известно, что сразу после физической нагрузки происходит изменение количества циркулирующих лимфоцитов. Важная роль в процессах адаптации к стрессу принадлежит также цитокинам. Особого внимания заслуживает интерлейкин-2, который является провоспалительным цитокином и должен определять процессы адаптации во время тренировки. На белых мышах было исследовано влияние провоспалительного интерлейкина-2 на адаптационные процессы во время тренировки путем принудительного плавания с дополнительной массой. Животным вводили интерлейкин-2 в концентрациях 5000 МЕ/кг, 7500 МЕ/кг и 30000 МЕ/кг и определяли динамику лейкоцитарной формулы. Параллельно исследовали адаптационные процессы в условиях блокады рецепторов интерлейкина-2. Об активности адаптационных процессов судили с помощью индекса напряженности адаптации по Л.Х. Гаркави, что отражает взаимоотношения гуморального и клеточного звеньев иммунной системы. Анализ величины индекса напряженности адаптации в лейкограмме мышей показал неоднородные сдвиги во время различных периодов исследования. Под влиянием физической нагрузки у всех групп животных происходило увеличение количества палочкоядерных нейтрофилов и снижение лимфоцитов со 2-й до 6-й недели. Введение ИЛ-2 не в одной концентрации не влияло на количество эозинофилов, базофилов и вызвало незначительное колебание количества юных нейтрофилов, моноцитов. При этом, ИЛ-2 обладает дозозависимыми эффектами. Ингибирование ИЛ-2 тормозит выработку моноцитов, подавляет лимфоциты и повышает уровень палочкоядерных и сегментоядерных нейтрофилов. В низкой концентрации ИЛ-2 не оказывает значительного влияния на адаптацию к физической нагрузке. В концентрации 30000 МЕ/кг, ИЛ-2 вызвал следующую смену реакций: повышенная активация (1-й период) – спокойная активация (2-3 период). В концентрации 7500 МЕ/кг ИЛ-2 в 1-м периоде спровоцировал реакцию стресса, и дальнейшую повышенную и спокойную активацию (2-3 период). При блокировании рецепторов к ИЛ-2 не было перехода к реакции тренировки или спокойной активации, что является неблагоприятным фактором при адаптации. Формирование адаптационных изменений при физической нагрузке остается актуальной темой. Физическая нагрузка, как стрессовый фактор, осуществляет заметное влияние на состояние крови. Во время выполнения физических упражнений, в организме на уровне органов и систем происходит привлечение различных физиологических процессов, которое обеспечивает развитие адаптации. Известно, что сразу после физической нагрузки происходит изменение количества циркулирующих лимфоцитов. Важная роль в процессах адаптации к стрессу принадлежит также цитокинам. Особого внимания заслуживает интерлейкин-2, который является провоспалительным цитокином и должен определять процессы адаптации во время тренировки. На белых мышах было исследовано влияние провоспалительного интерлейкина-2 на адаптационные процессы во время тренировки путем принудительного плавания с дополнительной массой. Животным вводили интерлейкин-2 в концентрациях 5000 МЕ/кг, 7500 МЕ/кг и 30000 МЕ/кг и определяли динамику лейкоцитарной формулы. Параллельно исследовали адаптационные процессы в условиях блокады рецепторов интерлейкина-2. Об активности адаптационных процессов судили с помощью индекса напряженности адаптации по Л.Х. Гаркави, что отражает взаимоотношения гуморального и клеточного звеньев иммунной системы. Анализ величины индекса напряженности адаптации в лейкограмме мышей показал неоднородные сдвиги во время различных периодов исследования. Под влиянием физической нагрузки у всех групп животных происходило увеличение количества палочкоядерных нейтрофилов и снижение лимфоцитов со 2-й до 6-й недели. Введение ИЛ-2 не в одной концентрации не влияло на количество эозинофилов, базофилов и вызвало незначительное колебание количества юных нейтрофилов, моноцитов. При этом, ИЛ-2 обладает дозозависимыми эффектами. Ингибирование ИЛ-2 тормозит выработку моноцитов, подавляет лимфоциты и повышает уровень палочкоядерных и сегментоядерных нейтрофилов. В низкой концентрации ИЛ-2 не оказывает значительного влияния на адаптацию к физической нагрузке. В концентрации 30000 МЕ/кг, ИЛ-2 вызвал следующую смену реакций: повышенная активация (1-й период) – спокойная активация (2-3 период). В концентрации 7500 МЕ/кг ИЛ-2 в 1-м периоде спровоцировал реакцию стресса, и дальнейшую повышенную и спокойную активацию (2-3 период). При блокировании рецепторов к ИЛ-2 не было перехода к реакции тренировки или спокойной активации, что является неблагоприятным фактором при адаптации. The formation of adaptive changes during physical activity remains a topical issue. Physical activity, as a stress factor, has a significant impact on blood. During exercise, various physiological processes are involved at the level of organs and systems in the body, which ensures the development of adaptation. It is known that immediately after physical activity, the number of circulating lymphocytes changes. An important role in the processes of adaptation to stress is also played by cytokines. Particular attention should be paid to interleukin-2, which is a pro-inflammatory cytokine and should determine the adaptation processes during training. Material and methods. In white mice, the effect of proinflammatory interleukin-2 on adaptation processes during training by forced swimming with additional mass was studied. The animals were injected with interleukin-2 in concentrations of 5000 IU/kg, 7500 IU/kg and 30000 IU/kg and determined the dynamics of the leukocyte formula. We also studied the activity of adaptation processes under blockade of interleukin-2 receptors. The activity of adaptation processes was judged with the help of L. H. Garkavi adaptation intensity index. It reflects the relationship of humoral and cellular links of the immune system. Results and discussion. The analysis of the adaptation intensity index value in the leukogram of mice showed heterogeneous shifts during different periods of the study. Under the influence of physical activity in all groups of animals there was an increase in the number of neutrophilic and a decrease in lymphocytes from the 2nd to the 6th week. Introduction of IL-2 in one concentration did not affect the number of eosinophils and basophils and caused a slight fluctuation in the number of young neutrophils and monocytes. At the sametime, IL-2 had dose-dependent effects. Inhibition of IL-2 inhibits the production of monocytes, dramatically suppressed lymphocytes and increased the number of rod and segmented neutrophils. In low concentration IL-2 had no significant effect on adaptation to physical activity. In concentration of 30000 IU/kg, IL-2 caused the following change of reactions: increased activation (1 period) – calm activation (2-3 periods). In the concentration of 7500 IU/kg IL-2 in the 1st period provoked the stress reaction and further increased and quiet activation (2-3 periods). When blocking receptors to IL-2 there was no transition to the reaction of training or calm activation, which was an adverse factor in adaptation. Conclusion. The study showed that IL-2 had a dose-dependent effect on the leukogram of white mice during exercise. It is possible to draw a conclusion about features of such influence depending on duration of drug administration and physical activity of mice. IL-2 in different concentrations has a heterogeneous effect on the formation of the overall adaptive response of the organism.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІРТУАЛЬНИХ ЛАБОРАТОРНИХ ПРАКТИКУМІВ З ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ І ТВАРИН У СТРУКТУРІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ-БІОЛОГА
(2018) Шкуропат, А. В.; Гасюк, О. М.; Shkuropat, A.; Hasiuk, O.
У статті розглядається питання ефективності використання віртуального лабораторного практикуму з фізіології людини і тварин у структурі підготовки майбутнього фахівця-біолога замість реального модельного об’єкта на лабораторній роботі. Ми спостерігаємо все ширше залучення інтерактивних засобів навчання, що здійснюються із застосуванням навчальних комп’ютерних програм, у тому числі, і для організації практичних та лабораторних занять. На основі анкетування студентів-біологів, які попередньо виконували лабораторну роботу як з реальним модельним об’єктом, так і з віртуальним, було з’ясовано, що заміна реального об’єкту лабораторної роботи на віртуальний не сприяє кращому засвоєнню основних понять з фізіології людини і тварин. Доцільним використання віртуального лабораторного практикуму можливо тільки у випадках, коли відсутня матеріальна можливість проведення досліду, досліджуване явище не можливо відтворити у рамках навчальної лабораторії або воно протікає за таких умов, що його важко спостерігати (наприклад, у дуже стислих межах часу). Впровадження у свою педагогічну діяльність віртуального лабораторного практикуму є вибором кожного педагога особисто, проте неможна забувати, що пересичення використання інтерактивними методами та недоцільна заміна реального об’єкта віртуальним може призвести до втрати дидактичної та виховної мети навчання. The article deals with the issue of the effectiveness of using a virtual laboratory practice on the physiology of humans and animals in the structure of the training of a future specialist biologist instead of a real model object in laboratory work. We are witnessing the increasing involvement of interactive learning tools, implemented with the use of educational computer programs, including for the organization of practical and laboratory classes. Based on the questionnaire of biologists who previously performed laboratory work with both a real model object and a virtual one, it was found that the replacement of the actual object of laboratory work on the virtual does not contribute to a better assimilation of the basic concepts of human physiology and animals It is expedient to use a virtual laboratory practice only in cases where there is no material opportunity to conduct the experiment, the phenomenon under investigation cannot be reproduced within the framework of the training laboratory or it proceeds under conditions that it is difficult to observe (for example, in very short time limits). The introduction of a virtual laboratory workshop in its pedagogical activity is the choice of every teacher personally, but one cannot forget that the overeating of the use of interactive methods and the inappropriate replacement of a virtual object virtual may lead to the loss of the didactic and educational goal of learning.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІРТУАЛЬНИХ ЛАБОРАТОРНИХ ПРАКТИКУМІВ З ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ І ТВАРИН У СТРУКТУРІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ-БІОЛОГА
(2018) Шкуропат, А. В.; Гасюк, О. М.; Гасюк, Е. Н.; Shkuropat, A. V.; Hasiuk, O.
У статті розглядається питання ефективності використання віртуального лабораторного практикуму з фізіології людини і тварин у структурі підготовки майбутнього фахівця-біолога замість реального модельного об’єкта на лабораторній роботі. Ми спостерігаємо все ширше залучення інтерактивних засобів навчання, що здійснюються із застосуванням навчальних комп’ютерних програм, у тому числі, і для організації практичних та лабораторних занять. На основі анкетування студентів-біологів, які попередньо виконували лабораторну роботу як з реальним модельним об’єктом, так і з віртуальним, було з’ясовано, що заміна реального об’єкту лабораторної роботи на віртуальний не сприяє кращому засвоєнню основних понять з фізіології людини і тварин. Доцільним використання віртуального лабораторного практикуму можливо тільки у випадках, коли відсутня матеріальна можливість проведення досліду, досліджуване явище не можливо відтворити у рамках навчальної лабораторії або воно протікає за таких умов, що його важко спостерігати (наприклад, у дуже стислих межах часу). Впровадження у свою педагогічну діяльність віртуального лабораторного практикуму є вибором кожного педагога особисто, проте неможна забувати, що пересичення використання інтерактивними методами та недоцільна заміна реального об’єкта віртуальним може призвести до втрати дидактичної та виховної мети навчання. В статье рассматривается вопрос эффективности использования виртуального лабораторного практикума по физиологии человека и животных в структуре подготовки будущего специалиста-биолога вместо реального модельного объекта на лабораторной работе. Мы наблюдаем все более широкое привлечение интерактивных средств обучения, осуществляемых с применением учебных компьютерных программ, в том числе, и для организации практических и лабораторных занятий. На основе анкетирования студентовбиологов, предварительно выполнивших лабораторную работу как с реальным модельным объектом, так и с виртуальным, было выяснено, что замена реального объекта лабораторной работы на виртуальный не способствует лучшему усвоению основных понятий по физиологии человека и животных. Целесообразным использование виртуального лабораторного практикума возможно только в случаях, когда отсутствует материальная возможность проведения опыта, изучаемое явление невозможно воспроизвести в рамках учебной лаборатории или оно протекает в таких условиях, что его трудно наблюдать (например, в очень сжатых рамках времени). Внедрение в свою педагогическую деятельность виртуального лабораторного практикума является выбором каждого педагога лично, однако нельзя забывать, что пресыщение использования интерактивными методами и нецелесообразна замена реального объекта виртуальным может привести к потере дидактической и цели обучения. The article deals with the issue of the effectiveness of using a virtual laboratory practice on the physiology of humans and animals in the structure of the training of a future specialist biologist instead of a real model object in laboratory work. We are witnessing the increasing involvement of interactive learning tools, implemented with the use of educational computer programs, including for the organization of practical and laboratory classes. Based on the questionnaire of biologists who previously performed laboratory work with both a real model object and a virtual one, it was found that the replacement of the actual object of laboratory work on the virtual does not contribute to a better assimilation of the basic concepts of human physiology and animals It is expedient to use a virtual laboratory practice only in cases where there is no material opportunity to conduct the experiment, the phenomenon under investigation cannot be reproduced within the framework of the training laboratory or it proceeds under conditions that it is difficult to observe (for example, in very short time limits). The introduction of a virtual laboratory workshop in its pedagogical activity is the choice of every teacher personally, but one cannot forget that the overeating of the use of interactive methods and the inappropriate replacement of a virtual object virtual may lead to the loss of the didactic and educational goal of learning.
РОЛЬ ГАЗОТРАНСМІТТЕРІВ У РЕАЛІЗАЦІЇ ІМУННИХ РЕАКЦІЙ
(2020) Бесчасний, С. П.; Гасюк, О. М.; Beschasnyi, S.; Hasiuk, O.
В огляді проаналізовано відомості стосовно участі молекул нітроген оксиду, дигідроген сульфіду та монооксиду карбону в процесах активації імунної системи, запальних та протизапальних реакціях. Нітроген оксид продукується клітинами імунної системи (NK-клітинами, мастоцитами, дендритними клітинами, фагоцитуючими клітинами) та клітинами, які відіграють важливу роль у реалізації імунної відповіді (епітеліоцити, ендотеліоцити, фібробласти, гладенькі м’язи судин, кератиноцити, хондроцити, гепатоцити). Фермент, який відповідає за утворення цього газотрансміттеру, це NO-синтаза яка має щонайменше три ізоформи. Експресія ізоформ регулюється продукцією цитокінів, мікробними стимулами, наявністю субстрату – аргініну. Нітроген оксид відіграє значну роль у процесі селекції та розвитку Т-клітин, пригнічує адгезію тромбоцитів та лейкоцитів до ендотелію, порушує процес діапедезу моноцитів і гранулоцитів. У випадку аутоімунних процесів, нітроген оксид захищає організм від імунопатологічних впливів. Гідроген сульфід має протизапальні ефекти через пригнічення протизапальних цитокінів, циклооксигенази-2, простагландину Е2. Обробка клітин донорами гідроген сульфіду пригнічує експресію ox-LDL-лектиноподібних рецепторів. Окрім цього, ендогенний та екзогенний гідроген сульфід зменшує утворення атерогенних пінистих клітин. Застосування екзогенного гідроген сульфіду знижує активацію NFκB у макрофагах за допомогою гемоксигеназа-1 – залежного механізму. Незважаючи на те, що переважна більшість досліджень вказує на протизапальні ефекти, має місце збільшення рівня фактору некрозу пухлин-альфа. Актуальним є пошук донорів гідроген сульфіду з метою застосування їх як протизапальних засобів. Монооксид карбону in vivo утворюється ендогенно в результаті розщеплення гемвмісних білків. Цей поцес каталізується ферментом гемоксигеназою. Безсумнівним є те, що монооксид карбону за низької концентрації може впливати на клітинні сигнальні шляхи трансдукції, які призводять до модифікації клітинних функцій, формування адаптивних змін. Біологічні властивості низьких концентрацій монооксиду карбону варіюються від регуляції тонусу судин, біогенезу мітохондрій, модуляції запалення, апоптозу до клітинної проліферації. Для контролю кількості вивільненого монооксиду карбону використовують нові сполуки – донори, які вже проявили свої протизапальні властивості. Гемоксигеназа-1 є ферментом, залученим до реалізації протизапальних функцій цього газотрансміттера. The review analyzes the literature data on the participation of molecules of nitrogen oxide, dihydrogen sulfide and carbon monoxide in the processes of activation of the immune system, inflammatory and anti-inflammatory reactions. Nitrogen oxide is produced by immune system cells (NK cells, mast cells, dendritic cells, phagocytic cells) and cells that play an important role in the implementation of the immune response (epitheliocytes, endothelial cells, fibroblasts, vascular smooth muscle cells, kecytocytes, kecirates, kecytes, keratocytes, keratocytes, keratocytes, kecytes, keratocytes, keratocytes, kecytes, keratocytes, keratocytes, keratocytes, kecytes, kecytes, keratocytes, keratocytes, keratocytes, keratocytes, vasculature, keratocytes The enzyme responsible for the formation of this gas transmitter is NO synthase and has at least three isoforms. The expression of isoforms is regulated by the production of cytokines, microbial stimuli, the presence of a substrate - arginine. Nitrogen oxide plays a significant role in the selection and development of T cells in the thymus, inhibits the adhesion of platelets and leukocytes to the endothelium, disrupts the process of diapedesis of monocytes and granulocytes In the case of autoimmune processes, nitrogen oxide protects the body from immunopathological influences. Hydrogen sulfide has anti-inflammatory effects due to inhibition of anti-inflammatory cytokines, expression of cyclooxygenase-2, prostaglandin E2. Treatment of cells with hydrogen sulfide donors inhibits the expression of ox-LDL-lectin-like receptors. In addition, endogenous and exogenous hydrogen sulfide reduces the formation of atherogenic foam cells. The use of exogenous hydrogen sulfide inhibits the activation of NFκB by a hemoxygenase-1-dependent mechanism in macrophages. Although the vast majority of studies indicate anti-inflammatory effects, there is an increase in the level of tumor necrosis factor-alpha. It is important to find donors of hydrogen sulfide in order to use them as anti-inflammatory drugs. Carbon monoxide in living organisms is formed endogenously as a result of the cleavage of heme-containing proteins. This process is catalyzed by the enzyme hemoxygenase. There is no doubt that carbon monoxide at low concentrations can affect cellular signaling pathways of transduction, which lead to modification of cellular functions, the formation of adaptive changes. The biological properties of low concentrations of carbon monoxide vary from the regulation of vascular tone, mitochondrial biogenesis, modulation of inflammation, apoptosis and cell proliferation. To control the amount of carbon monoxide released, new donor compounds are used that have already shown their anti-inflammatory properties. Hemoxygenase-1 is an enzyme involved in the implementation of anti-inflammatory functions of this gas transmitter.