Browsing by Author "Horlova, A. V."

Now showing 1 - 5 of 5

ВЗАЄМОДІЯ З ТЬЮТЕРОМ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО УМОВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
(2020) Анісімова, О. Е.; Горлова, А. В.; Anisimova, O. E.; Horlova, A. V.
У статті автори аналізують роль кураторства і тьюторства у процесі адаптації майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти та вчителів початкової школи до умов навчання в закладі вищої освіти. Розкриті типові проблеми, види і форми адаптації студентів-першокурсників до умов нового освітнього та соціального середовища, обґрунтовано актуальність адаптації студентів в аспекті професійної підго-товки до партнерської взаємодії.Розкрито сутність понять «адаптація», «адаптація студентів до умов ЗВО» «тьюторство», «взаємодія», схарактеризовано їх ознаки.У статті наголошено на нагальній потребі розвитку тьюторства як спеціально організованої професійної діяльності.Із метою з’ясування рівня адаптованості до умов закладу вищої освіти проаналізовано результати опитування студентів-першокурсників спеціальності «Дошкільна освіта», «Початкова освіта» педаго-гічного факультету Херсонського державного університету.Респонденти продемонстрували низький рівень готовності змінюватися, інтегруватися у нове середовище життєдіяльності, схильність до уникнення нових вражень та емоційних переживань. Суб’єк-тивний показник загальної задоволеності від вступу до закладу вищої освіти також нижче середнього.На основі аналізу цих показників сформульовано висновки щодо труднощів пристосування першокурсників до нового соціального середовища та запропоновано шляхи ефективної адаптації студентів у закладі вищої освіти.Отримані результати мають практичну цінність і можуть бути застосовані при впровадженні системи тьюторства.У статті наведено конкретні приклади форм роботи з першокурсниками у період адаптації.Зроблено висновок про те, що на першому році навчання у закладі вищої освіти існує потреба в розробці наскрізної методичної системи адаптативної діяльності тьюторів для формування в майбутніх педагогів загальних та фахових компетентностей, особистісних якостей, необхідних у науковій та педагогічній роботі. The article analyses the role of curatorship and tutoring in the process of adaptation of future educators of preschool institutions and primary school teachers to the conditions of study in the higher education institution.The typical problems, types and forms of adaptation of first-year students to the conditions of the new educational and social environment are revealed, the relevance of students’ adaptation in the aspect of professional preparation for partnership is substantiated.The essence of the concept “adaptation”, “adaptation of students to the conditions of HEI”, “tutoring”, “interaction”, their features are characterized.The article emphasizes the urgent need for development of tutoring as a specially organized professional activity.In order to determine the level of adaptation to the conditions of higher education institution, the results of a survey of first-year students of specialties “Preschool Education”, “Primary Education” of the Pedagogical Faculty of Kherson State University were analyzed.Respondents showed a low level of willingness to change, to integrate into a new living environment, a tendency to avoid new impressions and emotional experiences. The subjective rate of overall satisfaction with the admission to higher education institution is also below average.Based on the analysis of these indicators, conclusions on the difficulties of adaptation of fist-year students to the new social environment are formulated, the ways of effective adaptation of students in higher education institution are suggested.The obtained results have practical value and can be applied in the implementation of the tutoring system.The article gives specific examples of forms of the work with first-year students in the period of adaptation.It is concluded that in the first year of study in higher education institution there is a need to develop a comprehensive methodological system of adaptive activities of tutors for the formation of general and professional competencies of future teachers, personal qualities required in scientific and pedagogical work.
ДОШКІЛЬНА ТА ПОЧАТКОВА ОСВІТА В УМОВАХ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ, ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
(2025) Анісімова, О. Е.; Горлова, А. В.; Anisimova, О. E.; Horlova, A. V.
У статті розглянуто актуальні виклики, трансформаційні процеси та перспективи розвитку системи дошкільної та початкової освіти в Україні в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації. Виокремлено ключові проблеми, що істотно впливають на функціонування дошкільної та початкової освіти в Україні, серед яких: реальна загроза життю та здоров’ю учасників освітнього процесу, фізичні руйнування освітньої інфраструктури, масове внутрішнє та зовнішнє переміщення учасників освітнього процесу, ускладнення доступу до якісної освіти та порушення її безперервності, втрата ефективного освітнього управління на тимчасово окупованих територіях, зменшення фінансових ресурсів, необхідність перегляду ролі приватної освіти. Особливу увагу приділено змінам, що відбулися у функціонуванні освітніх закладів, формуванню нових підходів до організації освітнього процесу, адаптації дітей і педагогічних працівників до умов воєнного стану. Здійснено аналіз впливу військових дій на доступність освітніх послуг, матеріально-технічну базу закладів освіти, кадрове забезпечення та психологічний стан учасників освітнього процесу. Окреслено особливості роботи дошкільних установ і початкових шкіл у регіонах, які зазнали руйнувань або значних переміщень населення. Зосереджено увагу на ролі дистанційного та змішаного навчання як інструментів збереження безперервності освіти. У контексті розвитку цифрової компетентності педагогів та інтеграції інноваційних технологій розкрито можливості та обмеження цифрових рішень в умовах кризи. У статті представлено нормативно-правову базу, що регламентує діяльність закладів освіти під час війни, а також проаналізовано окремі освітні ініціативи, спрямовані на підтримку дітей, учителів та батьків. Виокремлено потенціал партнерства між державою, громадянським суспільством та міжнародними організаціями у відновленні та модернізації освітньої системи. Запропоновано напрями подальшого розвитку дошкільної та початкової освіти в Україні в післявоєнний період із урахуванням принципів стійкості, інклюзивності та педагогічної гнучкості. The article examines current challenges, transformational processes and prospects for the development of the preschool and primary education system in Ukraine in the conditions of full-scale armed aggression of the Russian Federation. The key problems that significantly affect the functioning of preschool and primary education in Ukraine are highlighted, including: a real threat to the life and health of participants in the educational process, physical destruction of the educational infrastructure, mass internal and external movement of participants in the educational process, complication of access to quality education and disruption of its continuity, loss of effective educational management in the temporarily occupied territories, reduction of financial resources, the need to review the role of private education. Special attention is paid to the changes that have taken place in the functioning of educational institutions, the formation of new approaches to the organization of the educational process, the adaptation of children and teaching staff to the conditions of martial law. An analysis of the impact of military operations on the availability of educational services, the material and technical base of educational institutions, personnel support and the psychological state of the participants in the educational process was carried out. The peculiarities of the work of preschool institutions and primary schools in regions that have suffered destruction or significant population movements, as well as in relatively safe areas, are outlined. Attention is focused on the role of distance and blended learning as tools for maintaining educational continuity. In the context of the development of digital competence of teachers and the integration of innovative technologies, the possibilities and limitations of digital solutions in crisis conditions are revealed. The article presents the legal framework regulating the activities of educational institutions during the war, as well as analyzes individual educational initiatives aimed at supporting children, teachers and parents. The potential of partnership between the state, civil society and international organizations in the restoration and modernization of the educational system is highlighted. Directions for the further development of preschool and primary education in Ukraine in the postwar period are proposed, taking into account the principles of sustainability, inclusiveness and pedagogical flexibility
ЗАЛЕЖНІСТЬ ІМІДЖУ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ ВІД ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
(2025) Дворська, А. О.; Кучай, Т. П.; Чичук, А. П.; Осередчук, О. А.; Горлова, А. В.; Dvorska, A. O.; Kuchai, T. P.; Chychuk, A. P.; Oseredchuk, O. A.; Horlova, A. V.
У статті з’ясовано залежність іміджу сучасного фахівця соціономічних професій від педагогічної майстерності. Смислова інтерпретація педагогічної майстерності передбачає три значення: особистісне утворення; якісна характеристика педагогічної діяльності; соціально-педагогічне явище. Аналіз наукових джерел дозволив визначити педагогічну майстерність як інтегративну характеристику високої професійно-педагогічної підготовленості фахівця соціономічних професій, внутрішньо зумовлену високорозвиненими особистісними якостями. Розкрито шляхи удосконалення педагогічної майстерності педагога. Найвищим рівнем педагогічної діяльності є саме педагогічна майстерність, адже у ній виявляється творча активність учителя. Складовими педагогічної майстерності названо знання в галузі культури та її високий рівень, практичні уміння і навички, педагогічні здібності (за І. Зязюном). Головними критеріями педагогічної майстерності визначено діалоговий характер взаємин з учнями, продуктивність результатів спільної діяльності, оптимальність щодо вибору засобів навчання, творчий зміст діяльності, визначеність її спрямованості. Серед якісних показників педагогічної майстерності виділено глибоке знання предмета, високу культуру, досконале володіння методикою навчання, знання педагогіки, психології, технологій організації освітнього процесу. Важливими складовими елементами професійно-педагогічної майстерності є: педагогічна техніка, глибокі професійні знання, гуманістична спрямованість професійної діяльності, розвинені педагогічні здібності. Виділено основні провідні здібності, якими повинна володіти особистість для здійснення педагогічної діяльності: комунікативність; перцептивність; особистісний динамізм; організаторські здібності; емоційна лабільність; оптимістичне прогнозування; психологічна стійкість; креативність. Визначено сутність педагогічної майстерності, наведено фактори удосконалення даної інтегративної якості особистості. Подальшого дослідження потребує з’ясування умов професійного зростання, підвищення рівня педагогічної майстерності педагогів. The dependence of the image of a modern specialist of socionomic professions on pedagogical skill is clarified. The semantic interpretation of pedagogical skill implies three meanings: personal formation; qualitative characteristic of pedagogical activity; sociopedagogical phenomenon. Analysis of scientific sources allowed us to define pedagogical skill as an integrative characteristic of high professional and pedagogical preparedness of a specialist of socionomic professions, internally determined by highly developed personal qualities. Ways of improving the pedagogical skill of a teacher are revealed. The highest level of pedagogical activity is precisely pedagogical skill, because it manifests the creative activity of the teacher. The components of pedagogical skill are named knowledge in the field of culture and its high level, practical skills and abilities, pedagogical abilities (according to I. Zyazyun). The main criteria of pedagogical skill are defined as the dialogical nature of relationships with students, the productivity of joint activity results, optimality in the choice of teaching aids, creative content of activity, and the certainty of its direction. Among the qualitative indicators of pedagogical skill, deep knowledge of the subject, high culture, perfect mastery of teaching methods, knowledge of pedagogy, psychology, and technologies for organizing the educational process are highlighted. Important components of professional and pedagogical skill are: pedagogical technique, deep professional knowledge, humanistic orientation of professional activity, and developed pedagogical abilities. The main leading abilities that a person must possess to carry out pedagogical activity are highlighted: communicativeness; perceptiveness; personal dynamism; organizational abilities; emotional lability; optimistic forecasting; psychological stability; creativity. The essence of pedagogical skill is defined, and factors for improving this integrative quality of personality are given. Further research is needed to clarify the conditions for professional growth, increasing the level of pedagogical skills of teachers.
РОЛЬ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У ВДОСКОНАЛЕННІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
(2024) Анісімова, О. Е.; Горлова, А. В.; Anisimova, O. E.; Horlova, A. V.
Сучасні заклади вищої освіти функціонують у динамічному та мінливому середовищі, яке постійно ставить перед ними нові виклики та пропонує нові можливості. Зокрема, це відчувається у сьогоденні (військовий стан, соціальна нестабільність, інновації в освіті тощо). Однак, незважаючи на всі труднощі, успішний розвиток закладів вищої освіти значною мірою залежить від їхньої здатності ефективно взаємодіяти з різними групами зацікавлених сторін. У публікації представлено досвід співпраці науково-педагогічних працівників педагогічного факультету Херсонського державного університету зі стейкхолдерами. У статті обґрунтовано сутність, зміст, умови такої взаємодії. Це питання має особливу актуальність та значущість для випускників педагогічного факультету, що регулюються потребами ринку праці. Метою статті є аналіз підходів до вдосконалення партнерської взаємодії суб’єктів педагогічного факультету зі стейкхолдерами для підготовки конкурентоздатних на сучасному ринку праці фахівців. У статті використано результати застосованих методів, серед яких – аналіз, синтез, узагальнення практичного досвіду та систематизація результатів наукових пошуків та наявної науково-педагогічної літератури. Ґрунтуючись на концепціях партнерства, взаємної вигоди та соціальної відповідальності, авторами обґрунтовано необхідність включення стейкхолдерів до освітньої діяльності педагогічного факультету. Доведено, що позитивні результати досягаються за рахунок різноманітних форм та методів взаємодії стейкхолдерів із педагогічним колективом та майбутніми фахівцями. Вибір педагогічно доцільних форм і методів співпраці залежить від цілей та завдань, типів стейкхолдерів та їхніх потреб, можливостей та ресурсів закладу вищої освіти. Прикладами слугують: інформаційно-комунікаційні методи співпраці (публікація інформації про діяльність ЗВО на вебсайті, у соціальних мережах, ЗМІ, проведення тематичних зустрічей, семінарів, опитування, анкетування, фокус-групи); організаційно-діяльні (створення спільних робочих груп для розроблення та реалізації освітніх програм, оцінювання якості освіти, членство в наглядовій раді, вченій раді, створення ради стейкхолдерів та спілки роботодавців, організація стажувань, практик, працевлаштування випускників); навчально-методичні (розроблення та реалізація спільних освітніх програм залучення до освітнього процесу через проведення лекцій, майстер-класів, тренінгів). Сформульовано висновок: стейкхолдери мають потенціал впливу на організацію вступної кампанії, адаптацію здобувачів вищої освіти до академічного життя, вибір технологій і методів викладання навчальних дисциплін, якість їх методичного забезпечення, розроблення, моніторинг, періодичний перегляд освітніх програм спеціальностей та їх змісту, об’єктивність оцінювання результатів навчання здобувачів вищої освіти. Modern higher education institutions operate in a dynamic and changing environment, constantly facing new challenges and being presented with new opportunities. This is particularly felt today, amid conditions such as martial law, social instability, and innovations in education. Despite all difficulties, the successful development of higher education institutions largely depends on their ability to effectively interact with various stakeholder groups. The publication presents the experience of scientific and pedagogical staff of the pedagogical faculty of Kherson State University in cooperation with stakeholders. The article substantiates the essence, content, and conditions of such interaction, which holds special relevance and significance for the graduates of the pedagogical faculty, governed by labor market needs. The aim of the article is to analyze approaches to improving the partnership interaction of the subjects of the pedagogical faculty with stakeholders to prepare specialists competitive in the modern labor market. The article employs results of applied methods, including analysis, synthesis, generalization of practical experience, and systematization of the results of scientific searches and available scientific-pedagogical literature. Based on the concepts of partnership, mutual benefit, and social responsibility, the authors justify the need to include stakeholders in the educational activities of the pedagogical faculty. The authors demonstrate that positive results are achieved through various forms and methods of interaction between stakeholders and the pedagogical team and future specialists. The choice of pedagogically appropriate forms and methods of cooperation depends on the goals and tasks, types of stakeholders and their needs, and the possibilities and resources of the higher education institution. Examples include informational and communication methods of cooperation (publishing information about the HEI’s activities on websites, in social networks, media, holding thematic meetings, seminars, surveys, questionnaires, focus groups); organizational and active methods (creating joint working groups to develop and implement educational programs, evaluating the quality of education, membership in the Supervisory Board, the Academic Council, creating a Stakeholder Council and an Employers’ Union, organizing internships, practices, employment of graduates); educational and methodological (development and implementation of joint educational programs, involvement in the educational process through lectures, master classes, trainings). A conclusion is formulated – stakeholders have the potential to influence: the organization of the admissions campaign; the students’ adaptation to academic life; the choice of technologies and methods for teaching academic disciplines; the quality of their methodological support; the development, monitoring, periodic review of educational programs of specialties and their content; the objectivity of assessing the learning outcomes of students.
РОЛЬ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У ВДОСКОНАЛЕННІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
(2024) Анісімова, О. Е.; Anisimova, O. E.; Горлова, А. В.; Horlova, A. V.
Сучасні заклади вищої освіти функціонують у динамічному та мінливому середовищі, яке постійно ставить перед ними нові виклики та пропонує нові можливості. Зокрема, це відчувається у сьогоденні (військовий стан, соціальна нестабільність, інновації в освіті тощо). Однак, незважаючи на всі труднощі, успішний розвиток закладів вищої освіти значною мірою залежить від їхньої здатності ефек- тивно взаємодіяти з різними групами зацікавлених сторін. У публікації представлено досвід співпраці науково-педагогічних працівників педагогічного факультету Херсонського державного університету зі стейкхолдерами. У статті обґрунтовано сутність, зміст, умови такої взаємодії. Це питання має особли- ву актуальність та значущість для випускників педагогічного факультету, що регулюються потребами ринку праці. Метою статті є аналіз підходів до вдосконалення партнерської взаємодії суб’єктів педагогічного факультету зі стейкхолдерами для підготовки конкурентоздатних на сучасному ринку праці фахівців. У статті використано результати застосованих методів, серед яких – аналіз, синтез, узагальнення практичного досвіду та систематизація результатів наукових пошуків та наявної науково-педагогічної літератури. Ґрунтуючись на концепціях партнерства, взаємної вигоди та соціальної відповідальності, авторами обґрунтовано необхідність включення стейкхолдерів до освітньої діяльності педагогічного факультету. Доведено, що позитивні результати досягаються за рахунок різноманітних форм та методів взаємо- дії стейкхолдерів із педагогічним колективом та майбутніми фахівцями. Вибір педагогічно доцільних форм і методів співпраці залежить від цілей та завдань, типів стейкхолдерів та їхніх потреб, можли- востей та ресурсів закладу вищої освіти. Прикладами слугують: інформаційно-комунікаційні методи співпраці (публікація інформації про діяльність ЗВО на вебсайті, у соціальних мережах, ЗМІ, прове- дення тематичних зустрічей, семінарів, опитування, анкетування, фокус-групи); організаційно-діяльні (створення спільних робочих груп для розроблення та реалізації освітніх програм, оцінювання якості освіти, членство в наглядовій раді, вченій раді, створення ради стейкхолдерів та спілки роботодавців, організація стажувань, практик, працевлаштування випускників); навчально-методичні (розроблення та реалізація спільних освітніх програм залучення до освітнього процесу через проведення лекцій, майстер-класів, тренінгів). Сформульовано висновок: стейкхолдери мають потенціал впливу на організацію вступної кампанії, адаптацію здобувачів вищої освіти до академічного життя, вибір технологій і методів викладання навчальних дисциплін, якість їх методичного забезпечення, розроблення, моніторинг, періодичний перегляд освітніх програм спеціальностей та їх змісту, об’єктивність оцінювання результатів навчання здобувачів вищої освіти. Modern higher education institutions operate in a dynamic and changing environment, constantly facing new challenges and being presented with new opportunities. This is particularly felt today, amid conditions such as martial law, social instability, and innovations in education. Despite all difficulties, the successful development of higher education institutions largely depends on their ability to effectively interact with various stakeholder groups. The publication presents the experience of scientific and pedagogical staff of the pedagogical faculty of Kherson State University in cooperation with stakeholders. The article substantiates the essence, content, and conditions of such interaction, which holds special relevance and significance for the graduates of the pedagogical faculty, governed by labor market needs. The aim of the article is to analyze approaches to improving the partnership interaction of the subjects of the pedagogical faculty with stakeholders to prepare specialists competitive in the modern labor market. The article employs results of applied methods, including analysis, synthesis, generalization of practical experience, and systematization of the results of scientific searches and available scientific-pedagogical literature. Based on the concepts of partnership, mutual benefit, and social responsibility, the authors justify the need to include stakeholders in the educational activities of the pedagogical faculty. The authors demonstrate that positive results are achieved through various forms and methods of interaction between stakeholders and the pedagogical team and future specialists. The choice of pedagogically appropriate forms and methods of cooperation depends on the goals and tasks, types of stakeholders and their needs, and the possibilities and resources of the higher education institution. Examples include informational and communication methods of cooperation (publishing information about the HEI’s activities on websites, in social networks, media, holding thematic meetings, seminars, surveys, questionnaires, focus groups); organizational and active methods (creating joint working groups to develop and implement educational programs, evaluating the quality of education, membership in the Supervisory Board, the Academic Council, creating a Stakeholder Council and an Employers’ Union, organizing internships, practices, employment of graduates); educational and methodological (development and implementation of joint educational programs, involvement in the educational process through lectures, master classes, trainings). A conclusion is formulated – stakeholders have the potential to influence: the organization of the admissions campaign; the students’ adaptation to academic life; the choice of technologies and methods for teaching academic disciplines; the quality of their methodological support; the development, monitoring, periodic review of educational programs of specialties and their content; the objectivity of assessing the learning outcomes of students.