Browsing by Author "Hrys, A."

Now showing 1 - 12 of 12

A Research of Post-Traumatic Stress and Adaptation Disorders of Servicemen after Being in a Combat Situation at the Hospitalization Stage
(2020) Shevchenko, R.; Hrys, A.; Pavliuk, M.; Stynska, V.; Babiak, O.; Zavatskyi, V.; Шевченко, Р.; Грись, А.; Павлюк, М.; Стинська, В.; Бабяк, О.; Завацький, В.; Попович, І. С.; Popovych, I. S.
The purpose of the article is to study the characteristics of the psychophysiological state of servicemen with post-traumatic stress disorders (PTSD) and adaptation disorders (AD) after being in combat conditions. The research was implemented at the hospitalization stage, a comparative characteristic of the level of reactive and personal anxiety of the studied, according to the autonomic, sensorimotor, affective and ideator registers, was carried out. Methods used: observation, conversation, the questionnaire “Scale of self-assessment of reactive (situational) and personal anxiety (“SSRPA”) (Spielberger, 1983; adapted by Hanin, 1983). According to the received results, in the group of servicemen with PTSD: in the affective register – complaints of a feeling of sadness, experiencing a state of melancholy, obsessive memories of experienced events; in the ideator register – a state of confusion. In the group of military personnel with AD: in the affective register – unmotivated anxiety, periods of intolerance towards oneself, irritability, difficulties in self-control. A study of the level of reactive and personal anxiety of the studied confirmed the presence of a more pronounced pathogenic picture of servicemen with adaptation disorders. El objetivo del artículo es estudiar las características del estado psicofisiológico del personal militar con trastornos postraumáticos de estrés (TPE) y trastornos de adaptación (TA) después de haber estado en las condiciones de combate. El estudio fue realizado en la etapa de hospitalización, se hizo la comparación del nivel de ansiedad reactiva y de ansiedad personal de los investigados según los registros siguientes: vegetativo, sensoriomotora, afectivo e ideador. Los métodos utilizados son la observación, la conversación con los investigados, la metodología "Escala de autoevaluación de ansiedad reactiva (situacional) y personal" ("EAARP") (Spielberger, 1983; adaptación Hanin, 1983). Según los resultados obtenidos, en el registro afectivo el grupo de militares con TPE se quejaba del sentimiento de tristeza, sentía melancolía y tenía recuerdos obsesivos de los acontecimientos pasados; en el registro ideador se trataba del estado de confusión. El grupo de personal militar con TA en el registro afectivo se caracterizaba por la ansiedad sin motivo, períodos de intolerancia hacia sí mismo, irritabilidad, dificultades con autocontrol. El estudio del nivel de ansiedad reactiva y de ansiedad personal de los investigados confirmó que el personal militar con trastornos de adaptación tiene un cuadro patógeno más manifiesto. Мета статті полягає у вивченні особливостей психофізіологічного стану військовослужбовців з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР) та порушеннями адаптації (РА) після перебування в бойових умовах. Дослідження проведено на етапі госпіталізації, здійснено порівняльну характеристику рівня реактивної та особистісної тривожності досліджених, відповідно до вегетативного, сенсомоторного, афективного та ідеаторного регістрів. Використані методи: спостереження, бесіда з досліджуваними, методика “Шкала самооцінки реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності” (“ШСРЛТ”) (Spielberger, 1983; адаптація Ханін, 1983). Відповідно до отриманих результатів, у групах військовослужбовців з ПТРС: в дійовому реєстрі – жалоби на відчуття туги, переживання стану журби, нав’язливі спогади пережитих подій; в ідеаторному реєстрі – стан розгубленості. У групах військовослужбовців з РА: в діючому реєстрі – немотивована тривожність, періоди нетерплячості до себе, роздратування, труднощі в самоконтролі. Вивчення рівня реактивної та особистісної тривоги досліджуваних, підтверджує наявність більш вираженої патогенної картини у військовослужбовців з розладами адаптації.
ADAPTIVE POTENTIAL OF ADULTS WITH ATTENTION DEFICIT/HYPERACTIVITY DISORDER (ADHD)
(2024) Hrys, A.; Chepeleva, N.; Tkachuk, T.; Tor, L.; Грись, А.; Чепелєва, Н.; Ткачук, Т.; Тьор, Л.
The aim was a theoretical-empirical study of the adaptive potential of adults with attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Methods. The sample consisted of adults with ADHD, totaling n = 32, of which n = 16 were female (50.00%) and n = 16 were male (50.00%). The participants’ ages ranged from 20 to 54 years (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). A theoretical-empirical complex of methods was used, which included theoretical methods: retrospective analysis, synthesis, comparison, and generalization, as well as empirical methods: “The Work and Social Adjustment Scale” (W&SAS) (Mundt et al., 2002); “Zung Self-Rating Depression Scale” (ZSDS) (Zung, 1965); “Impact of Even Scale – Revised” (IES-R) (Sveen et al., 2010); “Generalized Anxiety Disorder Assessment Scale” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; adapted by N. Aleksina et al., 2024) and “New Methodology for Diagnosing Psychosocial Maladjustment” (NDMPM) (Herasymenko, 2018). Results and discussion. It was established that the parameter “work” has statistically significant correlations with depressiveness, anxiety disorders, and types of responses to traumatic events (p < .001). It was noted that the area where participants feel most comfortable is “personal leisure”, which is associated with the protective response of avoidance and anxiety disorders. It was argued that avoidance, as a defense mechanism and type of response to a traumatic event, only increases the tendency towards isolation and distancing. It was suggested that a constructive organization of the workspace for individuals with ADHD would enhance their adaptive capacity. Conclusions. The study of the adaptive potential of adults with ADHD revealed significant patterns of work and social adaptation among the participants. It was summarized that acceptance and support from the environment are crucial; tolerance and the absence of stigma within the family, workplace, and society at large had a positive effect; isolation is partly accompanied by a lack of support, which can lead to severe manifestations of ADHD and comorbid disorders; the impact of traumatic events was reflected in the mental states of the participants. Метою є теоретико-емпіричне дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку з розладом дефіциту уваги/гіперактивності. Методи. Вибіркову сукупність склали особи дорослого віку із РДУГ, загальною кількістю n = 32, з яких жіночої статі – n = 16 (50.00%) і чоловічої – n = 16 (50.00%). Вік досліджуваних знаходився в межах від 20 до 54 років (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). Використано теоретико-емпіричний комплекс методів, з яких теоретичні: ретроспективне аналізування, синтезування, порівняння і узагальнення та емпіричні методи: “Шкала робочої та соціальної адаптації” (ШРСА) (Mundt et al., 2002); “Шкала депресії Цунга” (ШДЦ) (Zung, 1965); “Шкала оцінки впливу травматичної події” (ШОВТП) (Sveen et al., 2010); “Шкала оцінки генералізованого тривожного розладу” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; адаптація Н. Алексіна та ін., 2024) і “Нова методика діагностики психосоціальної дезадаптації” (НМДПД) (Herasymenko, 2018). Результати і дискусія. Констатовано, що параметр “робота” володіє всіма статистично достовірними зв’язками з депресивністю, тривожним розладом і типами реагування на травматичну подію (p < .001). Зазначено, що сферою, в якій досліджувані найкомфортніше себе почувають, є “особисте дозвілля”, що зв’язане із захисною реакцією уникання і тривожним розладом. Аргументовано, що уникання як захисний механізм і тип реагування на травматичну подію тільки підвищує схильність до ізольованості й дистантності. Зроблено припущення, що конструктивна організація робочого простору осіб із РДУГ дозволить підвищити адаптаційну спроможність останніх. Висновки. Дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку із РДУГ дозволило з’ясувати достовірні закономірності робочої та соціальної адаптації досліджуваних. Узагальнено, що важливе значення має прийняття й підтримка оточення; толерантність і відсутність стигматизації в родині, в колективі й загалом у суспільстві мають позитивний ефект; ізольованість почасти супроводжується відсутністю підтримки, що може призвести до важких проявів РДУГ і коморбідних розладів; вплив травматичної події позначається на протіканні психічних станів досліджуваних.
DISPOSITIONAL OPTIMISTIC AND PESSIMISTIC MENTAL STATES OF YOUNG ATHLETES: GENDER DIFFERENTIATION
(2023) Kurova, A.; Popovych, I. S.; Hrys, A.; Koval, I.; Pavliuk, M.; Polishchuk, S.; Kolly-Shamne, A.; Попович, І. С.
The purpose was to compare the researched parameters based on gender differentiation and to determine young athletes’ dispositional optimistic and pessimistic mental states. The study’s participants were young people aged 15 to 19 years (M=17.03; SD=±3.98), who regularly practiced sports and competed in all-Ukrainian and international sports tournaments. Respondents were divided into two groups based on gender: Group 1 – female representatives: handball, athletics (n=102; 55.74%); Group 2 – male representatives: football, freestyle wrestling, and weightlifting (n=81; 44.26%). Methods: valid and reliable psychodiagnostic methods used in sports research and standard purposeful non-participant observation. The following tests and coefficients were used to assess statistical reliability: Н-test of Kruskal-Wallis, Spearman correlation parameters (rs), ranking (Rg), and factor analysis ANOVA. Results. The Н-test of Kruskal-Wallis revealed differences in the studied parameters, disclosing that junior female athletes (Group 1) outperformed in (CN (H=7.717; p=.005), SSS (H=14.049; p=<.001) and PR (H=7.996; p=.005). Junior male athletes (Group 2) prevailed for GAL (H=9.041; p=.003) and DS (H=11.686; p=<.001). The correlation analysis revealed sixteen statistically significant associations. The ranking recorded the same first position in both samples: Group 1 – Op (Rg1; rs=.989) and Group 2 – Op (Rg1; rs=.982), and then the parameters were arranged differently. It was discovered that there was a statistically significant influence of negative relations of dispositional optimism/pessimism with protective mechanisms in stressful situations of the sports activity – Group 1: DS (Rg2; rs=-.982), CN (Rg4; rs=-.967), Ps (Rg9; rs=-.929) and Group 2: Ps (Rg7; rs=-.902). The subjects’ dispositional optimistic and pessimistic mental states were constructed into two-factor structures. The following mental states characterized the sample population of junior female athletes (Group 1): F1G1 – “Value-meaning disposition”; F2G1 – “Responsible and expected disposition”; F3G1 – “Protective-avoidant disposition”. A group of junior male athletes (Group 2) demonstrated the following mental states: F1G2 – “Value-meaning disposition”; F2G2 – “Responsible and expected disposition”; F3G2 – “Distant-confrontational disposition”. Conclusions. It is summarized that timely differentiation and identification of dominant mental states by coaching staff and athletes themselves can significantly increase sports psychological literacy, and affect not only local sports results but also the planning of a sports career and life position.
EMOTIONAL QUOTIENT IN THE STRUCTURE OF MENTAL BURNOUT OF ATHLETES
(2022) Popovych, I. S.; Halian, I.; Pavliuk, M.; Kononenko, A.; Hrys, A.; Tkachuk, T.; Попович, І. С.; Галян, І. М.; Павлюк, М. М.; Кононенко, А. О.; Грись, А. М.; Ткачук, Т. Л.
The study presents a correlation analysis of factors and theoretical arguments of the established empirical facts that make up the content of emotional (intelligence) quotient of athletes (n = 125). The purpose is an empirical study of emotional quotient in the structure of mental burnout of athletes at the stage of preparation and participation in competitions; establishing the interconnection of psychological content parameters of emotional quotient with personal qualities and levels of emotional burnout. Research methods: correlation analysis, valid and reliable test methods with standardized questionnaires. Results. An empirical study of the role of emotional quotient in the emergence and reduction of mental burnout of athletes has shown a number of features. It is noted that the psychological semantic parameters of emotional quotient combined the emotional, cognitive and motivational components of the individual. Athletes with higher emotional quotient have been found to have realistic self-esteem, optimal levels of personal anxiety, an internal locus of control, and constructive motivation. It is demonstrated that the less athletes understand their own feelings, the worse they perceive other people’s emotions, and the more often they are exposed to mental burnout. A negative correlation was found between emotional exhaustion and the level of empathy (r = -.210; p <.05) and emotional awareness (r = -.187; p <.05). It is proved that the better developed empathy and awareness of emotions (own and others), the lower the level of mental burnout. Significant differences were established between male and female athletes in terms of “Empathy” (p ≤ .01), “Managing one’s own emotions” (p ≤ .01) and “Recognizing other people's emotions” (p ≤ .01). It was found that a high level of self-esteem and the level of pretension, the absence of contradictions between them contributes to the development of athletes’ self-confidence. Conclusions. It is grounded that men are better at controlling their own emotions, and women have a higher level of empathy. Understanding the essence of emotional quotient and mental burnout determines the solution of problems of athletes’ professional training. Дослідження представляє кореляційне аналізування факторів та теоретичне обґрунтування встановлених емпіричних фактів, що складають зміст емоційного інтелекту спортсменів (n = 125). Метою є емпіричне дослідження емоційного інтелекту в структурі психічного вигорання спортсменів на етапі підготовки та участі у змаганнях; встановлення взаємозв’язків психологічних змістових параметрів емоційного інтелекту з особистісними якостями та рівнями емоційного вигорання. Методи дослідження: кореляційний аналіз, валідні і надійні тестові методики зі стандартизованими анкетами. Результати. Емпіричне дослідження ролі емоційного інтелекту в появі та знижені психічного вигорання у спортсменів засвідчило низку особливостей. Зазначено, що психологічні змістові параметри емоційного інтелекту поєднали емоційні, когнітивні і мотиваційні складові індивіда. Встановлено, що спортсмени з більш високим емоційним інтелектом володіють реалістичною самооцінкою, оптимальним рівнем особистісної тривожності, внутрішнім локусом контролю та конструктивною мотивацією. Показано, чим менше спортсмени розуміють власні почуття, тим гірше вони сприймають емоції інших людей, і тим частіше піддаються психічному вигорянню. З’ясовано від’ємний кореляційний зв’язок між емоційним виснаженням і рівнем емпатії (r = -.210; р < .05) та емоційною обізнаністю (r = -.187; р < .05). Доведено, що чим краще розвинена емпатія і усвідомлення емоцій (своїх і чужих), тим нижчий рівень психічного вигорання. Констатовано достовірні відмінності між спортсменами-чоловіками і спортсменами-жінками за показниками “Емпатія” (p ≤ .01), “Управління власними емоціями” (p ≤ .01) і “Розпізнавання емоцій інших людей” (p ≤ .01). З’ясовано, що високий рівень самооцінки і рівень домагань, відсутність суперечностей між ними сприяє розвитку в спортсменів впевненості у власних силах. Висновки. Обґрунтовано, що чоловіки краще керують власними емоціями, а жінки – володіють вищим рівнем емпатії. Розуміння суті емоційного інтелекту та психічного вигорання операціоналізує вирішення завдань професійної підготовки спортсменів.
OPERATIONALIZATION OF FOOTBALLERS’ EMOTIONAL INTELLIGENCE IN THE DIMENSIONS OF MOTIVATIONAL ORIENTATION: ANALYSIS BASED ON THE BASIC POSITIONS
(2023) Popovych, I. S.; Plokhikh, V. V.; Hrys, A.; Pavliuk, M.; Nosov, P.; Zinchenko, S.; Попович, І. С.
The purpose is to conduct empirical research on the correlation of emotional intelligence with footballers’ motivational orientation by functional realization (the basic position). The study identifies differences in the parameters of footballers’ emotional intelligence by the basic position. The research involved 74 footballers representing such football clubs: FC “Krystal” (Kherson, Ukraine), FC “Chliba Khersonshchyny” (Kherson, Ukraine), FC “Enerhiia” (Nova Kakhovka, Ukraine), FC “Mykolaiv” (Mykolaiv, Ukraine). Research methods: valid and reliable psycho-diagnostic instruments – the method “EQ questionnaire” (Hall, 2000) and questionnaire “Athlete’s Motivational Orientation” (“AMO”) (Smoldovskaya, 2022); purposeful non-participant observation with standard protocols; statistical methods for identifying significant differences. Results. The study established empirically and substantiated that functional realization (the basic position) in footballers’ competition activities correlates with motivational orientation and sufficiently developed emotional intelligence. The integral index of emotional intelligence (IIEQ) of strikers (Me=38.0) and midfielders (Me=38.0) is characterized by a high level and obvious motivational orientation towards a high result. The study shows that a high level of development of footballers’ ability to manage their emotions and self-motivation corresponds to a high level of involvement in the activity performed and aspiration for team cohesion, for a synergetic contact with spectators. Four strongest (р<.010) significant correlations of self-motivation with subject-directed (rs=.289), result-directed (rs=.344) and personally-directed motivational orientation (rs=.244) and empathy with socially-directed motivational orientation (rs=.267) were established. Conclusions. The study substantiates that focusing on the development of footballers’ emotional intelligence, in particular, of such parameters as selfmotivation and empathy can give an essential advantage over competitors. It shows that the obtained scientific facts constitute a number of operational elements which should be taken into consideration by coaches in team sports.
PRE-COMPETITION EXPECTATION PROFILES AMONG JUNIOR ATHLETES IN THE CONTEXT OF ALTERED SPORTING CONDITIONS
(2023) Popovych, I. S.; Kosmii, M.; Hrys, A.; Hoi, N.; Dyhun, I.; Hoian, I.; Nosov, P.; Попович, І. С.
The primary aim of this research was to empirically examine and substantiate the of various pre-competition expectations exhibited by junior athletes, particularly in light of altering conditions within a sporting contest.The study involved a cohort of adolescents (n=267) (Мe=16; М=16.32; SD=±1.71). The participants were representatives of team sports such as football and volleyball, as well as individual sports such as artistic gymnastics and track and field. The empirical investigation focused on junior athletes enrolled in an educational training course at two sports schools: “LSSCY Enerhetyk” in Lviv, Ukraine and “SSSYOR №1” in Ivano- Frankivsk, Ukraine. Methods. Psychodiagnostic tools were employed to gauge the content parameters of both expectations and the concept of a safe competition space. Standard coefficients were applied to discern statistically significant correlations within the collected data. The categorization of pre-competition expectations was accomplished through the application of k-means clustering. Results. This research established statistically significant correlations cognitive, emotional and behavioral components of psychological safety and expectation parameters underscoring the pivotal influence of both the competition space and pre-competition expectations on actual competitive performance. The delineation of five distinct precompetition expectation types emerged: real (RTE), active analytical (AATE), moderate (MTE), passive moderate (PMTE) and unreal (UTE). The findings provided robust evidence supporting that RTE, AATE and MTE constitute favorable expectation types, contributing positively to desired outcomes. In contrast, PMTE and UTE were identified as negative types, exhibiting a detrimental impact on achieving desirable results. Notably, the study demonstrated and substantiated the heightened risk associated with PMTE establishing it as the most perilous type of expectation for athletes engaged in competitive activities. Discussion and conclusions. This study revealed a significant negative correlation, particularly the cognitive component of psychological safety (CC), with expected status (ESA). This finding underscores the increased risk associated with this psychological configuration because it promotes a closed convergent position with subsequent distancing. Such a psychological state, coupled with a diminished awareness of competition activity (ACA), consistently leads to tactical errors in both offensive and defensive actions among athletes. These errors, in turn, disrupt team interaction and hinder the execution of a game plan. It was generalized that the identified precompetition expectation types among junior athletes, especially under altering sporting conditions, carry a distinctive scientific novelty. Moreover, these findings can be practically operationalized in the realm of educational training preparation.
Pre-game expected mental states in men’s mini-football teams: a comparative analysis
(2021) Popovych, I. S.; Pavliuk, M.; Hrys, A.; Sydorenko, O.; Fedorenko, A.; Khanetska, T.; Попович, І. С.; Павлюк, М. М.; Грись, А. М.; Сидоренко, О. Б.; Федоренко, А. Ф.; Ханецька, Т. І.
The aim of the paper is to present empirical research on pre-game expected mental states of mini-football players by means of valid psycho-diagnostic instruments before and after a competition; to compare the empirical results of the winners and losers (n=448). The research methods: content-analysis, tests with standardized questionnaires, factor analysis ANOVA with Varimax rotation. Factor analysis was used to determine pre-game expected mental states of the mini-football players who won (n=178) and mental states of those athletes who lost the game (n=176), the empirical data on the drawn games were not processed (n=94). The structure of pre-game expected mental states of the winners was created. The main state in this structure is F1 “Value-sense self regulation” (23.51%), related to F2 “Pragmatic self-regulation” (rs=.398; p≤.01) and F3 “Convergent self regulation” (rs=.352; p≤.01). The structure of pre-game expected mental states of the athletes who lost the game was also created. The main mental state in this structure is F1 “Pragmatic-moderate self-regulation” (15.05%), related to F2 “Distant self-regulation” (rs=.394; p≤.01) and F3 “Sense-internal self-regulation” (rs=.322; p≤.01).We determined that the most stable correlations in the factor structure of pre-gameexpected mental states of the mini-football players who lost the game are F2 “Distant self-regulation” (F1, F3, F4, F5, F6 and F8). We maintain that this mental state is the biggest danger for an athlete and a team game. The study substantiates the importance of training staff’s ability to identify pre-game mental states of athletes and make efficient corrections before and in the course of a game. It describes content features of a regulatory function of athletes’ mental states in competition activities. There search proves that training staff’s ability to take into consideration pre game expected mental states of mini-football players and construct probable scenarios of the course of events allows reacting in time and change the course of a competition positively. The obtained results can be useful for training staff, sports managers, and everyone who is engaged in training and managing mini-football and football clubs, and also for researchers in psychology of physical education and sport. Метою статті є емпіричне дослідження передігрових очікуваних психічних станів футзалістів за допомогою валідних психодіагностичних інструментів до і після поєдинку; порівняння емпіричних результатів переможців і тих, хто зазнав поразки (n=448). Методи дослідження: контент-аналізування, тести зі стандартизованими анкетами, факторний аналіз ANOVA з обертанням Varimax. Факторним аналізом встановлено передігрові очікувані психічні стани футзалістів, що перемогли (n=178) і психічні стани тих спортсменів, що зазнали поразки (n=176), емпіричні дані нічийних зустрічей не оброблялися (n=94). Побудовано структуру передігрових очікуваних психічних станів переможців. Основним у цій структурі є F1 “Ціннісно-сенсова саморегуляція” (23.51%), який взаємопов’язаний з F2 “Прагматична саморегуляція” (rs=.398; p≤.01) і F3 “Конвергентна саморегуляція” (rs=.352; p≤.01). Також побудовано структуру передігрових очікуваних психічних станів спортсменів, що зазнали поразки. Основним у цій структурі є психічний стан F1 “Прагматично-поміркованої саморегуляції” (15.05%), який взаємопов’язаний з F2 “Дистантною саморегуляція” (rs=.394; p≤.01) і F3 “Сенсово-інтернальною саморегуляцією” (rs=.322; p≤.01). Встановлено, що найстійкішими зв’язками у факторній структурі передігрових очікуваних психічних станів футзалістів-переможених є F2 “Дистантна саморегуляція” (F1, F3, F4, F5, F6 і F8). Констатовано, що цей психічний стан складає найбільшу небезпеку для спортсмена і командної гри. Обґрунтовано важливість вміння ідентифікувати тренерським штабом передігрові психічні стани спортсменів та вносити дієві корективи перед грою і під час гри. Описано змістові особливості регуляторної функції психічних станів спортсменів в змагальній діяльності. Аргументовано, що врахування тренерським штабом передігрових очікуваних психічних станів футзалістів, вміння конструювати ймовірні сценарії перебігу подій, дозволяє своєчасно зреагувати і позитивно змінити хід поєдинку. Отримані результати можуть бути важливими тренерському штабу, спортивним директорам, всім, хто має відношення до тренування і керівництва футзальними і футбольними клубами, а також дослідникам психології фізичного виховання і спорту.
Research on mental states of weightlifters’ self-regulation readiness for competitions
(2022) Popovych, I.; Semenov, O.; Hrys, A.; Aleksieieva, M.; Pavliuk, M.; Semenova, N.; Попович, І. С.; Семенов, О. С.; Грись, А. М.; Алєксєєва, М. І.; Павлюк, М. М.; Семенова, Н. І.
The purpose of the study is to determine interdependence of self-regulation parameters and build a factor structure of mental states of weightlifters’ self-regulation readiness for competitions. The research examines the weightlifters of sport teams participating in competitions of all levels – form a regional level (Championship of a region) to the highest level (the Olympic Games, World, European and Ukrainian Championships). The research participants n=136 are respondents aged from 14 to 28 years. The research methods: retrospective analysis and generalization of data in sport scientific literature; psycho-diagnostic instruments with selective scales, which reflect the research subject relevantly; purposeful observation with registration of the measured variable factors; factor analysis ANOVA; Spearman’s correlation (rs); reliable coefficients. Results. The study established the matrix of factor loadings of psychological content parameters of mental states of weightlifters’ self-regulation readiness. It presents a factor structure including five key factors (78.04%). The research determined that the most loaded factors are F1 “Meaning-of-Life Self-Regulation Readiness” (44.09%) and F2 “Resultative SelfRegulation Readiness” (12.13 %). The following factors are correlated: F1 and F2 (p ≤ .05; p ≤ .01): F3 “Expressive Self-regulation readiness” (9.08%), F4 “Processual Self-Regulation Readiness” (7.44%) and F5 “Cognitive Self-Regulation Readiness” (4.31%). The study found out that F4 “Processual Self-Regulation Readiness” are the least controlled mental state of weightlifters’ self-regulation readiness. Conclusions. It was empirically established that the obtained scientific facts in the research on mental states of weightlifters’ selfregulation readiness for competitions are directly related to revealing sportsmen’s self-regulation and psychoemotional potential that can be crucial for achieving expected victory. The study proved that the respondents’ individual-typological parameters have a significant positive correlation with the parameters of aspirations. The study established and substantiated that the obtained scientific facts should be operationalized into developing programs for individual psycho-emotional training of weightlifters at the stage of specialized basic training. Метою статті є встановлення взаємозалежності параметрів саморегуляції і побудова факторної структури психічних станів саморегуляційної готовності важкоатлетів до змагань. Досліджуваними є важкоатлети спортивних команд, які є учасниками змагань усіх рівнів – від регіонального (Чемпіонат області) до найвищого рівня (Олімпійські Ігри, Чемпіонати Світу, Європи і України). Всього n=136 респонденти, віком від 14 до 28 років. Методи дослідження: ретроспективне аналізування і узагальнення даних у спортивній науковій літературі; психодіагностичні інструменти, з застосуванням вибіркових шкал, які релевантно відобразили предмет дослідження; цілеспрямоване спостереження з протоколюванням вимірюваних змінних чинників; факторний аналіз ANOVA; кореляція Спірмена (rs); достовірні коефіцієнти. Результати. З’ясовано матрицю факторних навантажень психологічних змістових параметрів психічних станів саморегуляційної готовності важкоатлетів. Побудовано факторну структуру, до якої увійшло п’ять ключових факторів (78.04%). Встановлено, що найбільш навантаженим є фактор F1 “Сенсожиттєва Саморегуляційна Готовність” (44.09%) та F2 “Результуюча Саморегуляційна Готовність” (12.13%). Наступні фактори, які взаємопов’язані F1 and F2 (p ≤ .05; p ≤ .01): F3 “Експресивна Саморегуляційна Готовність” (9.08%), F4 “Процесуальна Саморегуляційна Готовність” (7.44%) and F5 “Когнітивна Саморегуляційна Готовність” (4.31%). З’ясовано, що F4 “Процесуальна Саморегуляційна Готовність” є найменш керованим психічним станом саморегуляційної готовності важкоатлетів. Висновки. Емпірично встановлено, що отримані наукові факти дослідження психічних станів саморегуляційної готовності важкоатлетів до змагань мають пряме відношення до розкриття саморегуляційного і психоемоційного потенціалу спортсменів, що може бути визначальним у досягненні очікуваної перемоги. Доказано, що індивідуально-типологічні параметри респондентів знаходяться у значущому позитивному зв’язку з параметрами домагань. З’ясовані і обґрунтовано, що отримані наукові факти найдоцільніше операціоналізувати у створення програм індивідуальної психоемоційної підготовки важкоатлетів на етапі спеціалізованої базової підготовки.
RESEARCH ON THE RELATIONSHIP BETWEEN EXCESSIVE USE OF SOCIAL MEDIA AND YOUNG ATHLETES’ PHYSICAL ACTIVITY
(2021) Hudimova, A.; Popovych, I.; Savchuk, O.; Lіashko, V.; Pyslar, A.; Hrys, A.; Гудімова, А. Х.; Попович, І. С.; Савчук, О. А.; Ляшко, В. В.; Пислар, А. Б.; Грись, А. М.
Social media have an ambivalent effect on the physical activity of young athletes. The purpose is to establish the relationship between young athletes’ psychological disorders through the excessive use of social media. The main task was to analyze whether there is a deviation from training, which increases time spent on social media. Research methods. The study is based on the results of anonymous valid psychodiagnostic tools submitted to Google Forms and statistical analysis. Physical activity of young athletes (N = 110) aged 16 to 21 years was assessed on the scales of diagnostic tests, parameters of physical activity, time spent online, feelings of loneliness, and sleep disorders due to excessive use of social media during the global pandemic. Results. It was found that during quarantine, young athletes prefer to displace bad thoughts and distract from training for spending too much time on social media applications (rs = .202; p ≤ .05). It was stated that young athletes experience negative emotions due to the situation with the coronavirus, which leads to the increased time spent on social media, which is a kind of coping strategy (rs = .340; p ≤ .01). As a result of uncontrolled use of social media and reduced parameters of physical activity, competitive performance during the lockdown, young athletes face sleep disorders (rs = - .277; p ≤ .01) and manifestations of depression (rs = .430; p ≤ .01). Conclusions. It is empirically established and theoretically substantiated that there are causal links to excessive use of social media due to reduced parameters of physical activity. The decreased physical activity provokes an exacerbation of loneliness, training regimen, and recovery. It is noted that the “mask of the active user” encourages manifestations of depression, displacement of feelings, and problems, which leads to a decrease in the psychological well-being of young athletes. Соціальні мережі здійснюють амбівалентний вплив на фізичну активність юних спортсменів. Метою дослідження є встановлення взаємозв’язку між психологічними розладами юних спортсменів через надмірне використання соціальних мереж. Основним завданням було проаналізувати, чи є відхилення від тренувань, що збільшує кількість часу проведення у соцмережах. Методи. Дослідження ґрунтується на результатах анонімного валідного психодіагностичного інструментарію, поданого у Google Forms та статистичного аналізування. Фізична активність юних спортсменів (N = 110) у віці від 16 до 21 року оцінювалося за шкалами діагностичних тестів, параметрів фізичної активності, часом перебування в мережі, почуттям самотності та порушеннями сну через надмірне використання соціальних мереж під час глобальної пандемії. Результати. Встановлено, що під час карантину юні спортсмени віддають перевагу витісненню поганих думок та відволіканню від тренувань за проведенням надмірної кількості часу за додатками соцмереж (rs = .202; p ≤ .05). Констатовано, що юні спортсмени відчувають негативні емоції через ситуацію з коронавірусом, що призводить до збільшення витрат часу на соціальні мережі, що є своєрідною копінг-стратегією (rs = .340; p ≤ .01). У результаті неконтрольованого використання соціальних мереж та зниження параметрів фізичної активності, змагальної результативності під час локдауну юні спортсмени стикаються з порушеннями сну (rs = - .277; p ≤ .01) та проявами депресивності (rs = .430; p ≤ .01). Висновки. Емпірично встановлено і теоретично обґрунтовано, що мають місце причинно-наслідкові зв’язки надмірного використання соціальних мереж через зниження параметрів фізичної активності. Зниження фізичної активності провокує загострення почуття самотності, порушення режиму тренування та відновлення. Зазначено, що “маска активного користувача” спонукає до проявів депресивності, витіснення переживань та проблем, що призводить до зниження психологічного благополуччя юних спортсменів.
Spatial Regulation of Personal Behavior under Conditions of the Accelerating COVID-19 Pandemic
(2020) Khmiliar, О.; Popovych, I. S.; Hrys, A.; Pavliuk, M.; Zavatska, N.; Lytvynenko, O.; Blynova, O.; Хміляр, О.; Попович, І. С.; Грись, А.; Павлюк, М.; Завацька, Н.; Литвиненко, О.; Блинова, О. Є.
The purpose of the study is to examine spatial regulation of personal behavior under conditions of the accelerating COVID-19 pandemic. The research uses proxemics as a symbol of regulation of the research participants’ behavior. It shows that keeping a safe distance has reflected on changes in individualtypological personality traits and on transformation of some nations from “contact” into “distant” ones. The paper substantiates that it is important to know the laws of proxemics language to optimize high-quality interaction. It outlines in a methodological aspect that distance between a sender and a receiver of a message is the most symbolic and relevant feature in the process of interaction. Research results. The study establishes that spatial regulation of personal behavior is significantly affected by such internal symbols as social prestige, introversion-extraversion, the overall volume and content of the message. It proves that that messages with personal and non-personal information influence personal behavior regulation. Personal messages are usually transmitted in the intimate and personal spaces. Non-personal messages are transmitted in all four spaces of proxemic interaction: intimate, personal, social and public. The study generalizes that regulation of personal behavior mainly depends on proxemic indexes. El objetivo del artículo es estudiar la regulación espacial del comportamiento de la personalidad en las condiciones de la progresión de la pandemia de COVID19. Se utiliza la proxémica como símbolo de regulación del comportamiento de los sujetos. Se demuestra que la observación estricta de la distancia social cambió las características individuales tipológicas del individuo y transformó varias naciones “de contacto” a “distantes”. Está comprobado que para optimizar la interacción cualitativa es importante conocer las leyes del lenguaje proxémico. Se describe metodológicamente que la distancia entre el remitente y el destinatario del mensaje es la característica más simbólica y relevante del proceso de la interacción. Los resultados de la investigación revelan que los símbolos internos como el prestigio social, la introversión-extraversión, el volumen total y el contenido del mensaje influyen significativamente en la regulación del espacio proxémico. Se demuestra que los mensajes con información personal y no personal influyen en la regulación del comportamiento personal. Los mensajes personales se transmiten generalmente en zonas íntimas y privadas. Los mensajes no sociales se transmiten en las cuatro zonas de la interacción proxémica: íntima, privada, social y pública. Se puede sacar la conclusión: la regulación del comportamiento se basa considerablemente en parámetros proxémicos. Метою статті є дослідження просторової регуляції поведінки особистості в умовах прогресування пандемії COVID-19. Застосовано проксеміку як символ регуляції поведінки досліджуваних. Показано, що жорстке дотримання соціальної дистанції відобразилося на зміні індивідуально-типологічних властивостей особистості і на перетворенні ряду націй з “контактних” у “дистантні”. Обґрунтовано, що для оптимізації якісної взаємодії важливо знати закони проксемічної мови. Методологічно окреслено, що відстань між передавачем і отримувачем повідомлення є найбільш символічною та релевантною ознакою в процесі взаємодії. Результати дослідження. Встановлено, що на регулювання проксемічного простору суттєво впливають такі внутрішні символи, як соціальний престиж, інтроверсія-екстраверсія, загальний обсяг та зміст повідомлення. Доведено, що повідомлення з особистою та неособистою інформацією впливають на регулювання особистої поведінки. Особисті повідомлення зазвичай передаються в інтимній та особистій зонах. Несоціальні повідомлення передаються у всіх чотирьох зонах проксемічної взаємодії: інтимна, особистісна, соціальна і публічна. Узагальнено, що поведінкова регуляція значною мірою базується на показниках проксеміки.
Strengthening of student youth’s mental health using play sports
(2022) Popovych, I.; Hoi, N.; Koval, I.; Vorobel, M.; Semenov, O.; Semenova, N.; Hrys, A.; Попович, І. С.; Гой, Н. В.; Коваль, І. А.; Воробель, М. М.; Семенов, О. С.; Семенова, Н. І.; Грись, А. М.
The purpose of the article is to theoretically substantiate and empirically establish that health-preserving technologies, such as play sports, may improve the mental health of student youth. Respondents were first-year students who, on their initiative, participated in a university program to implement health technologies, regularly attending sectional trainings in play sports (males – football; females – volleyball). The ascertaining stage of the experimental study was attended by n = 122 respondents aged 18 to 20 years (M = 18.6), and the formative stage was attended by n = 72 respondents. Football EGF (n = 24) and volleyball EGV (n = 12) were formed as experimental groups, and football CGF (n = 24) and volleyball CGV (n = 12) as control groups. Research methods: analysis, generalization; targeted observation using data recording protocols; valid methods with standard questionnaires. Results. It was revealed that respondents’ psychological well-being (PW), which was measured in the coordinates of positive self-esteem (.227; p≤.01), the general mood background (.321; p≤.01) and the life satisfaction index (.301; p≤.01), was a predictor of mental health. Psychological well-being (PW) was shown to have the greatest statistically significant correlation (p≤.05; p≤.01) with the self-regulation and life satisfaction characteristics of student youth. The parameters “Self-acceptance” (р˂.01), “Psychological wellbeing” (р˂.01), “Life Satisfaction Index” (р˂.01), “Evaluation of Performance” (р˂.01), “Integral Level of SelfRegulation” (р˂.01) showed positive significant changes in both experimental groups (EGF – football, EGV – volleyball). It is emphasized that positive changes in students’ self-perception of themselves are, in our opinion, the most important positive changes that affect the general mood (.223; p≤.01) and is one of the most important parameters of mental health of respondents. Conclusions. It is generalized that regular training and competitions of student youth in football (males) and volleyball (females) during the academic year, contribute to statistically significant changes in mental health parameters. The implemented practice is an effective health-preserving technology that should be applied in college and higher education institutions’ instructional processes. Метою статті є теоретичне обґрунтування і емпіричне встановлення, що здоров’язбережувальні технології засобами ігрових видів спорту, здатні зміцнити психічне здоров’я студентської молоді. Респондентами є студенти першого року навчання, які за власною ініціативою беруть участь в університетській програмі реалізації здоров’язбережувальних технологій, регулярно відвідуючи секційні тренування з ігрових видів спорту (хлопці – футбол; дівчата – волейбол). На констатувальному етапі експериментального дослідження взяло участь n=122 респонденти, віком від 18 до 20 років (M=18.6), на формувальному n=72. Створено дві експериментальні групи: футбольну EGF (n=24) і волейбольну EGV (n=12) та дві контрольні групи: футбольну CGF (n=24) і волейбольну CGV (n=12). Методи дослідження: аналізування, узагальнення; цілеспрямоване спостереження з протоколами для фіксування даних; валідні методики зі стандартними бланками анкет. Результати. З’ясовано, що психологічне благополуччя (PW) респондентів є предиктором психічного здоров’я, яке знаходиться у координатах позитивної самооцінки (.227; p≤.01), загального фону настрою (.321; p≤.01) та індексу задоволеності життям (.301; p≤.01). Констатовано, що психологічне благополуччя (PW) має найбільше статистично значущих зв’язків (p≤.05; p≤.01) з параметрами саморегуляції і задоволеності життям студентської молоді. Встановлено позитивні значущі зміни у обох експериментальних групах (EGF – футбольній, EGV – волейбольній) у параметрах: “Самоприйняття” (р˂.01), “Психологічне благополуччя” (р˂.01), “Індекс Задоволеності Життям” (р˂.01), “Оцінка Результатів Діяльності” (р˂.01), “Інтегральний Рівень Саморегуляції” (р˂.01). Акцентовано, що позитивні зміни самосприйняття студентською молоддю себе вважаємо найважливішими позитивними змінами, які впливають на загальний фон настрою (.223; p≤.01) і є одним з найважливіших параметрів психічного здоров’я респондентів. Висновки. Узагальнено, що регулярні тренування і змагання студентської молоді з футболу (хлопці) і волейболу (дівчата) впродовж навчального року, сприяють статистично значущим змінам у параметрах психічного здоров’я. Впроваджена практика є ефективною здоров’язбережувальною технологією, яку доцільно імплементувати у освітній процес закладів вищої та середньої освіти.
SUCCESSFULNESS IN TEENAGERS’ SPORTING ACTIVITIES: COMPARATIVE ANALYSIS OF INDIVIDUAL AND TEAM SPORTS
(2022) Popovych, I. S.; Hrys, A.; Hoian, I.; Mamchur, I.; Babenko, A.; Fedyk, O.; Попович, І. С.
The purpose is to perform comparative analysis of high and low levels of the content parameters of successfulness in teenagers’ sporting activities exemplified by individual (track and field, weight-lifting and catch wrestling) and team sports (football and volleyball). The research participants were the pupils of sports schools for children and youth, teenagers aged from 10 to 15 (M=13.3; SD=1.8). The sample of the participants of individual sports consisted of (n=78) respondents: track and field (n=38), weight-lifting (n=18) and catch wrestling (n=22). The sample of the participants of team sports consisted of (n=85) respondents: football (n=61) and volleyball (n=24). Research methods: independent expert evaluation, non-participant observation with entering the data into protocols; valid methods with standard forms. Results. The research compared the content parameters of successfulness between the groups of teenagers in individual (Group 1) and team sports (Group 2) and established a lack of dependence of successfulness on the type of sporting activities. It suggested proprietary independent expert evaluation of successfulness of teenagers’ sports groups applying the method of comparison of the achievements in the current and previous educational and training years. The research performed distribution into groups with high (Group 1H; Group 2H) and low levels of successfulness (Group 1L; Group 2L). The following statistical differences were found out in Group 1H and Group 1L: independence (t=3.43; р>.01), the level of self-regulation (t=2.73; р>.01), independence and initiative (t=2.43; р>.01), flexibility (t=2.27; р>.05), scheduling (t=1.56; р>.05) and purposefulness (t=1.43; р>.05). The following statistical differences were determined in the teenagers of Group 2H and Group 2L: the level of self-regulation (t=1.47; р>.05), modeling (t=1.36; р>.05), neuro-psychic tension (t=1.29; р>.05), motivation for achieving success (t=1.22; р>.05), motivation for avoiding failure (t=-1.09; р>.05). The study substantiated that independence, flexibility and scheduling for Group 1H and modeling for Group 2H are those components of teenagers’ selfregulation sphere which have a considerable impact on successfulness in sporting activities. Conclusions. The obtained scientific facts should be operationalized into educational, training and competitive activities of teenagers at schools for children and youth.