Browsing by Author "Kishchenko, Y. V."

Now showing 1 - 3 of 3

MODERN SCHOOL TEACHER TRAINING IN GREAT BRITAIN
(2023) Kishchenko, Y. V.; Кіщенко, Ю. В.
The purpose of this article is to analyze and summarize teacher training programs for primary and secondary schools, which were launched in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland due to the reform of the education system at the end of the 20th century and were further developed at the beginning of the 21st century. Among them, the most significant programs seem to be those that lead to the degree of bachelor of education and give the right to teach major and secondary subjects in a secondary school or several subjects at once in a primary school. No less attention should be paid to postgraduate education programs for obtaining the status of a qualified teacher for the primary and basic levels of the secondary school. Among the research methods that were used to carry out the research we highlight general scientific methods – analysis and synthesis; the comparative and historical methods, which allow to compare and contrast socio-pedagogical phenomena; structural method, which makes it possible to consider the development of the pedagogical process, highlighting its main system-forming elements; modeling; sampling of facts; quantitative and qualitative analyses, generalization. The analysis of the curricula and programs of De Montfort University in Bedford showed that the construction of training courses is carried out according to modular programs with a simultaneous focus on the integration of academic subjects. Modernization of the content of professional training is carried out through the convergence of theoretical and methodological aspects. Considerable attention in the article is paid school practice. It is established that the main goal of school experience is to be a source of knowledge about the real educational process, a source of knowledge about the essence of pedagogical activity in the process of developing the necessary pedagogical skills and abilities by future teachers. School experience is a clear continuous system of step-by-step connection and partial adaptation of students to the conditions of the modern school.Метою статті є аналіз та узагальнення програм підготовки вчителів для початкової та базової школи, які були започатковані у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії завдяки реформуванню системи освіти наприкінці ХХ ст. та одержали подальший розвиток на початку ХХІ ст. Серед них найбільш значущими видаються програми, що ведуть до одержання ступеня бакалавра освіти й дають право викладати основний та допоміжний предмети в загальноосвітній школі або одразу декілька предметів у початковій школі. Не меншої уваги заслуговують також програми післядипломної освіти на одержання статусу кваліфікованого вчителя для початкової та основної (базової) ланок загальноосвітньої школи. Серед методів дослідження, які були використані для виконання наукової розвідки в межах заявленої теми, виокремимо загальнонаукові методи дослідження реальної дійсності – аналіз та синтез; порівняльно-історичний метод, який дає змогу порівнювати та зіставляти соціально-педагогічні явища; структурний метод, що дає можливість розглядати розвиток педагогічного процесу, виділяючи його основні системоутворювальні елементи; моделювання; вірогіднісну вибірку фактів; кількісний і якісний аналіз, узагальнення Здійснений аналіз навчальних планів та програм університету Де Монтфорт у Бедфорді показав, що побудова навчальних курсів здійснюється за модульними програмами з одночасною спрямованістю на інтеграцію навчальних предметів. Модернізація змісту професійно-педагогічної підготовки відбувається шляхом зближення теоретичних і методичних аспектів, підсилення інтеграції теоретичних дисци плін педагогічного циклу. Значну увагу в статті приділено висвітленню педагогічної практики як одного з необхідних елементів системи становлення професійної майстерності вчителя. Установлено, що основна мета педагогічної практики у контексті нового осмислення полягає у тому, щоб бути джерелом знань про реальний навчальний процес, унаочненням теоретичних знань, джерелом пізнання сутності педагогічної діяльності в процесі вироблення майбутніми вчителями необхідних педагогічних умінь та навичок. Педагогічна практика являє собою чітку неперервну систему поетапного підключення та часткової адаптації студентів до умов сучасної школи
ДЕЙКТИЧНИЙ ПРОСТІР АМЕРИКАНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ
(2023) Поторій, Н. В.; Кіщенко, Ю. В.; Potorii, N. V.; Kishchenko, Y. V.
Статтю присвячено способам аналізу поетичних творів крізь призму функціонування дейктичних одиниць, що пов’язані зі змістом тексту, підпорядковані йому, й безпосередньо виступають показниками індивідуального стилю автора та дозволяють сприймати поетичний текст як певну реальність. Автори підкреслюють, що саме поетичний текст дозволяє у найбільш повній мірі розкрити приховані смисли мовних одиниць, зокрема, тих, що виступають дейктичними маркерами. Простежено історичну еволюцію поняття “дейксис”; встановлено, що воно означає вказівку на значення або функцію мовної одиниці, що виражається лексичними та граматичними засобами. Особливу увагу зосереджено на потенціалі займенникових одиниць, як дейктичних знаків, виступати засобами референції. Висловлено думку, що на відміну від когнітивного підходу, який зорієнтований на розробку моделі репрезентації знань, втілених у категорії займенника у поетичному тексті, семіотичний підхід спрямований на пояснення процесу створення смислу й нових значень з урахуванням знакової природи займенника. Автори доводять, що в поетичному тексті простір може звужуватися чи розширюватися за баченням автора для найбільш точної реалізації задуму. У тексті присутній графічний простір, якому властива, передусім, реальність, а також семантичний простір з підтекстами та алюзіями. Однією з найважливіших функцій художнього простору видається вказівка на локалізацію персонажів. Вона втілюється в основному через функціонування вказівних займенників ( this, that, these, those). Стаття наголошує на тому, що в поетичному мовленні простір виступає ключовим чинником творення художності. У поезії простір окреслюється завдяки зверненню до географічних об’єктів, а також через розташування осіб і предметів. Вказівні слова, а саме, займенники, відносяться до головних знаків мови, за якими ідентифікуються просторові та часові орієнтири, визначаються події та персонажі у поетичному тексті. The article is devoted to methods of analyzing poetic works through the prism of the functioning of deictic units that are related to the content of the text, subordinate to it, and directly act as indicators of the author's individual style and allow perceiving the poetic text as a certain reality. The authors emphasize that it is the poetic text that allows the most complete disclosure of the hidden meanings of language units, in particular, those that act as deictic markers. The historical evolution of the concept of "deixis" is traced; it is established that it means an indication of the meaning or function of a linguistic unit expressed by lexical and grammatical means. Special attention is focused on the potential of pronouns, as deictic signs, to act as means of reference. The opinion is expressed that, unlike the cognitive approach, which is focused on creating a model of knowledge representation embodied in the category of a pronoun in a poetic text, the semiotic approach is aimed at explaining the process of creating a sense and new meanings, taking into account the symbolic nature of the pronoun. The authors prove that the description of space in a poetic text has its own specificity: it can be narrowed or expanded according to the author's vision for the most adequate realization of their intention. The text has a graphic space characterized by reality, as well as a semantic space with subtexts and allusions. One of the most important functions of the artistic space seems to be the indication of the characters’ location. This function is implemented mainly with the help of demonstrative pronouns. Thus, indicative words, pronouns in particular, belong to the key language signs that indicate the spatial and temporal coordinates of the poetic text. In addition, deictic words perform the function of concretizers of the action’s duration in time and space dimensions.
ДЕЙКТИЧНИЙ ПРОСТІР АМЕРИКАНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ
(2023) Поторій, Н. В.; Кіщенко, Ю. В.; Potorii, N. V.; Kishchenko, Y. V.
Статтю присвячено способам аналізу поетичних творів крізь призму функціонування дейктичних одиниць, що пов’язані зі змістом тексту, підпорядковані йому, й безпосередньо виступають показниками індивідуального стилю автора та дозволяють сприймати поетичний текст як певну реальність. Автори підкреслюють, що саме поетичний текст дозволяє у найбільш повній мірі розкрити приховані смисли мовних одиниць, зокрема, тих, що виступають дейктичними маркерами. Простежено історичну еволюцію поняття “дейксис”; встановлено, що воно означає вказівку на значення або функцію мовної одиниці, що виражається лексичними та граматичними засобами. Особливу увагу зосереджено на потенціалі займенникових одиниць, як дейктичних знаків, виступати засобами референції. Висловлено думку, що на відміну від когнітивного підходу, який зорієнтований на розробку моделі репрезентації знань, втілених у категорії займенника у поетичному тексті, семіотичний підхід спрямований на пояснення процесу створення смислу й нових значень з урахуванням знакової природи займенника. Автори доводять, що в поетичному тексті простір може звужуватися чи розширюватися за баченням автора для найбільш точної реалізації задуму. У тексті присутній графічний простір, якому властива, передусім, реальність, а також семантичний простір з підтекстами та алюзіями. Однією з найважливіших функцій художнього простору видається вказівка на локалізацію персонажів. Вона втілюється в основному через функціонування вказівних займенників ( this, that, these, those). Стаття наголошує на тому, що в поетичному мовленні простір виступає ключовим чинником творення художності. У поезії простір окреслюється завдяки зверненню до географічних об’єктів, а також через розташування осіб і предметів. Вказівні слова, а саме, займенники, відносяться до головних знаків мови, за якими ідентифікуються просторові та часові орієнтири, визначаються події та персонажі у поетичному тексті. The article is devoted to methods of analyzing poetic works through the prism of the functioning of deictic units that are related to the content of the text, subordinate to it, and directly act as indicators of the author's individual style and allow perceiving the poetic text as a certain reality. The authors emphasize that it is the poetic text that allows the most complete disclosure of the hidden meanings of language units, in particular, those that act as deictic markers. The historical evolution of the concept of "deixis" is traced; it is established that it means an indication of the meaning or function of a linguistic unit expressed by lexical and grammatical means. Special attention is focused on the potential of pronouns, as deictic signs, to act as means of reference. The opinion is expressed that, unlike the cognitive approach, which is focused on creating a model of knowledge representation embodied in the category of a pronoun in a poetic text, the semiotic approach is aimed at explaining the process of creating a sense and new meanings, taking into account the symbolic nature of the pronoun. The authors prove that the description of space in a poetic text has its own specificity: it can be narrowed or expanded according to the author's vision for the most adequate realization of their intention. The text has a graphic space characterized by reality, as well as a semantic space with subtexts and allusions. One of the most important functions of the artistic space seems to be the indication of the characters’ location. This function is implemented mainly with the help of demonstrative pronouns. Thus, indicative words, pronouns in particular, belong to the key language signs that indicate the spatial and temporal coordinates of the poetic text. In addition, deictic words perform the function of concretizers of the action’s duration in time and space dimensions.