Browsing by Author "Mykhaylenko, H."

Now showing 1 - 5 of 5

ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ХЕРСОНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В 1912–1916 РР.
(2025) Михайленко, Г.; Черемісін, О.; Cheremisin, O.; Mykhaylenko, H.
Стаття являє собою археографічну публікацію архівних документів, що окреслюють земельну політику Хер- сонського громадського управління на початку XX ст. Метою дослідження є введення до наукового обігу комп- лексу документів, які висвітлюють управлінські рішення Херсонської міської думи та управи щодо експлуатації міських земель. Методологічну основу роботи становить археографічний підхід, що передбачає наукове опра- цювання, систематизацію та коментування архівних матеріалів. Основний зміст становлять документи з фонду 4 Державного архіву Херсонської області, які ілюструють механізми регулювання землекористування, підходи до оренди, продажу та обліку земель у межах міста. У публікації репрезентовано службове листування, протоколи засідань, земельні контракти, ухвали думи та управи, які відображають ключові аспекти земельної політики, зокрема: порядок надання в оренду міських земель, облік і ревізія земельного фонду, врегулювання відносин з орендарями, встановлення ставок орендної плати, боротьба з самовільним зайняттям земель, а також ініціа- тиви щодо модернізації міської земельної власності. Окрему увагу приділено документам, що стосуються змін у земельній політиці в умовах Першої світової війни, зокрема, мобілізації ресурсів і використання їх військо- вими. Публікація супроводжується науковим апаратом, який включає коментарі, пояснення термінів та інститу- цій, а також вказівки на місця зберігання і реквізити документів. У висновках наголошено на значущості опри- люднення матеріалів для розуміння практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері земельної політики в умовах передвоєнного та воєнного періоду початку ХХ ст. Представлені документи можуть стати основою для подальших досліджень соціально-економічної історії Півдня України, зокрема, уточнити особли- вості муніципального управління міста Херсон. This article presents an archaeographic publication of archival documents that outline the land policy of the Kherson local self-government in the early 20th century. The aim of the study is to introduce into scholarly circulation a set of documents reflecting the administrative decisions of the Kherson City Duma and the municipal board regarding the management and use of urban land. The methodological foundation of the research is an archaeographic approach, which involves the scholarly processing, systematization, and annotation of archival materials. The main content consists of documents from Fund 4 of the State Archive of the Kherson Region, illustrating mechanisms of land-use regulation, approaches to land leasing, sales, and inventory within the city limits. The publication includes official correspondence, minutes of meetings, land contracts, and decisions of the Duma and the board, which reveal key aspects of land policy, including the procedures for leasing urban land, land inventory and audits, regulation of relations with tenants, determination of rental rates, prevention of unauthorized land use, and initiatives aimed at modernizing municipal land ownership. Particular attention is given to documents related to changes in land policy during World War I, especially concerning resource mobilization and their use by the military. The publication is supplemented with scholarly apparatus that includes commentary, explanations of terms and institutions, and references to the storage locations and catalog details of the documents. The conclusion highlights the importance of these materials for understanding the practical activities of local self-government bodies in the field of land policy during the prewar and wartime periods of the early 20th century. The documents presented here can serve as a foundation for further research into the socio-economic history of southern Ukraine, particularly clarifying the features of municipal governance in the city of Kherson.
ДОСВІД ВИЇЗДУ З ОКУПОВАНОГО ХЕРСОНА КРІЗЬ ПРИЗМУ УСНОЇ ІСТОРІЇ
(2025) Михайленко, Г. М.; Mykhaylenko, H.
Мета дослідження – реконструкція досвіду виїзду мешканців із захопленого російськими військами Херсона та визначення основних мотивів виїзду херсонців з міста протягом різних етапів окупації на основі аналізу усно- історичних матеріалів. Методологічною основою проведеного дослідження є усна історія та локальна історія, що сукупно дають можливість презентувати вибрану тему з найбільшою ґрунтовністю та деталізацією. Основні результати дослідження. Російсько-українську війну уже називають найбільш документованою війною. Проте багато сторінок українського спротиву неможливо відтворити за звичними документальними джерелами або за фото чи відеоматеріалами. Більшість реалій життя в захопленому місті, а тим паче виїзд з окупованого Херсона, не відтворюються за такими джерелами через їх відсутність. Уявити складнощі шляху до підконтрольних Україні територій у період з 1 березня до 11 листопада 2022 р. можна, лише звернувшись до усно-історичних свідчень людей, які пройшли це випробування. Виїзд з окупованого міста передбачав масові багаторазові перевірки усіх гаджетів на російських блокпостах, тож це унеможливлювало фотографування чи відеозйомку. Саме тому голов- ним джерелом, яке стало основою дослідження, стали задокументовані оповіді мешканців Херсона. Респонденти є херсонцями різного віку, професійної зайнятості, з різним сімейним станом та фінансовими можливостями. Завдяки їхній психологічній готовності поділитися своїм досвідом виїзду з окупованого міста можна відтворити події, що розгорталися на дорогах Херсонщини. Крім того, завдяки цим розповідям маємо можливість розкрити глибину переживань людей, травматичність подій як у фізичному, так і в психологічному відношенні. Це є осно- вою не просто для відтворення фактажу новітньої війни, а й для наповнення історії морально-психологічним змістом. У проведеному дослідженні розкриваються такі ключові моменти, як: психологічний стан мешканців окупованих територій; готовність/неготовність організувати свій життєвий простір в обмежених умовах окупації; мотивація виїзду; переважання страху перебування в окупації над страхом подолання всіх умов виїзду; небезпека, з якою люди стикалися дорогою до підконтрольних Україні територій; поведінка окупантів стосовно цивільного населення. Висновки. Проведені інтерв’ю дають можливість визначити низку характерних моментів щодо особ- ливостей виїзду з окупованого Херсона: більшість населення не вірила у можливість початку повномасштабного вторгнення та виявилася психологічно неготовою до війни; на прийняття рішення щодо виїзду з міста впливали різні чинники (новини щодо просування окупантів територією України, потреби особисті чи сімейні; страх життя в окупованому місті). Досвід виїзду залежав від багатьох об’єктивних та суб’єктивних чинників, таких як: період та доступний шлях для виїзду, чисельність блокпостів та інтенсивність перевірок, психологічна готовність/мож- ливість відповідати на питання, поставлені окупантами. The purpose of the research is to reconstruct the experience of the residents’ leaving Kherson occupied by Russian military forces and to identify the main motivation for Kherson dwellers’ leaving the city during different stages of occupation on the basis of the analysis of oral history materials. The methodological fundamentals of the research are oral and local history which allows presenting the chosen topic most thoroughly and comprehensively. The main research results. The Russian-Ukrainian war has already been called the most documented war. However, it is impossible to reconstruct many pages of the Ukrainian resistance using usual documentary sources, photos or video materials. Many events of the life in the occupied city, especially the circumstances of leaving the occupied city, cannot be reconstructed from such sources because they are not available. It is possible to imagine the difficulties arising on the road to the territory controlled by Ukraine in the period from March 1 to November 11, only using oral-historical evidences of the people who underwent this ordeal. Leaving the occupied city involved massive multiple inspections of all gadgets at the Russian checkpoint, consequently, it was impossible to take photos or videos. Therefore, the main source of our research is documented stories of Kherson residents. The respondents were the city dwellers of different age, professions, marital statuses and incomes. Their psychological readiness to share their experience of leaving the occupied city allows reconstructing events unfolding on the roads of Kherson region. Moreover, due to these stories, we are able to reveal the depth of the people’s emotional experiences, the traumatic nature of the events affecting them both physically and psychologically. This is a basis not only for reconstructing facts of the modern war, but also for filling the history with moral-psychological content. Our research reveals the following key aspects: the psychological state of the inhabitants of the occupied territories; readiness/unreadiness to organize their life space in the restricted conditions of the occupation; motivation for leaving; prevalence of the fear of staying in the occupied territory over the fear of all circumstances of leaving; the danger the people faced on the road to the territory controlled by Ukraine; the occupiers’ behavior towards the civilian population. Conclusions. The interviews allow identifying a number of characteristic aspects of leaving the occupied Kherson: the majority of population did not believe in the possibility of the beginning of a full-scale invasion and were not psychologically ready for the war; different factors affected their decision to leave the (news about the occupiers’ movement across the territory of Ukraine, personal or family needs; the fear of living in the occupied city). The experience of leaving depended on many objective and subjective factors: the period and the accessible route for leaving, the number of checkpoints and the intensity of inspections, psychological readiness/ability to answer the questions asked by the occupiers.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ПРО ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ ХЕРСОНА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
(2025) Михайленко, Г.; Mykhaylenko, H.
Метою статті є дослідження процесів збереження пам’яті про загиблих воїнів Херсона в контексті формування локальної ідентичності міської громади в умовах повномасштабної війни проти України. Автор акцентує увагу на усній історії як на ключо- вому методі збору історичного матеріалу, що дозволяє фіксувати живу, емоційну пам’ять родичів і близьких загиблих учасників подій. У центрі дослідження – механізми формування колективної пам’яті, трансормація локальних ідентичностей у прикордон- ному місті під час окупації 2022 р., а також соціокультурне значення вшанування загиблих як морального й об’єднавчого ресурсу громади. Методологічну основу становлять підходи усної історії, джерелознавчий аналіз інтерв’ю з місцевими жителями, критичний аналіз наратива пам’яті, елементи мікроісторії та історичної антропології. Особливу увагу приділено реконструкції локального воєнного досвіду херсонців через призму особистих свідчень, які виступають як важливе джерело для осмислення не лише фактів, а й ціннісної складової історичної реальності. Наукова новизна статті полягає у фокусі на специфіці локальної пам’яті в умовах сучасної війни, що відбувається на сучасному етапі, а також у введенні до наукового обігу нового емпіричного матеріалу – усних свідчень жителів Херсона про події захисту міста в перші дні вторгнення та вшанування полеглих. Це дозволяє по-новому подивитися на роль пам’яті як чинника громадської мобілізації, соціальної єдності та національного самоствердження. У межах дослідження виявлено, що збереження пам’яті про загиблих воїнів Херсона постає не лише як історичне завдання, а як активний чинник творення локальної ідентичності, що заснована на спільному досвіді, цінностях та моральній відпові- дальності. Стаття підкреслює важливість інтеграції усної історії у ширші національні історіографічні та освітні практики задля повноцінного збереження пам’яті в умовах війни. У висновках наголошується, що збереження пам’яті про загиблих захисників не лише виконує функцію морального обов’язку перед минулим, а й формує основи майбутнього – через закріплення цінностей спротиву, гідності та відповідальності у колективній свідомості громади. Пам’ять у цьому випадку є не лише об’єктом історич- ного дослідження, а й активним соціальним ресурсом у боротьбі за ідентичність і гідність нації. The study aims to examine the processes of preserving the memory of the fallen Kherson’s defenders in the context of the formation of the urban community’s local identity in the conditions of a full-scale war against Ukraine. The author pays special attention to oral history as a key method for collecting historical materials that allows for recording the vivid emotional memory of the relatives and families of those who died in the war. The study focuses on the mechanisms of collective memory formation, the transformation of local identities in the frontline city during the occupation in 2022, and the sociocultural significance of honoring the dead as a moral and uniting resource for the community. The methodological foundation includes oral history approaches, source analysis of interviews with local residents, critical analysis of memory narratives, and the elements of micro-history and historical anthropology. Special attention is paid to reconstructing the local war experience of Kherson residents through the prism of personal testimonies, which serve as an important source for interpreting not only the facts but also the value component of historical reality. The scientific novelty of the article lies in the focus on the specificity of local memory in the conditions of the ongoing war and the introduction of new empirical materials – Kherson residents’ oral testimonies about the events of the city defense in the first days of the invasion and the commemoration of the fallen – into scientific circulation. This allows us to take a fresh look at the role of memory as a factor in public mobilization, social unity, and national self-affirmation. The research revealed that preserving the memory of the fallen Kherson’s defenders is not just a historical task but an active factor in local identity formation based on shared experience, values, and moral responsibility. The article underscores the importance of integrating oral history into broader national historiographical and educational practices to preserve memory during wartime to the greatest extent. The conclusions underscore that preserving the memory of the fallen defenders not only performs the function of a moral duty to the past but lays the foundations for the future, through consolidating the values of resistance, dignity, and responsibility in the community’s collective consciousness. In this case, memory is not only the object of historical research but also an active social resource in the struggle for the nation’s identity and dignity.
ОБРАЗ РОСІЯН У ПОДОРОЖНІХ ПУТІВНИКАХ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.
(2025) Михайленко, Г. М.; Mykhaylenko, H.
Мета дослідження – вивчити образ росіян, що переселилися на територію Південної України, на основі тра- велогів мандрівників кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Методологічною основою дослідження стали такі методи, як аналіз, синтез, а також методи фронтиру та локальної історії. Основні результати дослідження. Саме наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. відбулися великі геополітичні зміни в південно-східному регіоні Європи: південні території України були інкорпоровані російською імперією. Ця подія призвела до пере- селення російськомовного населення до південноукраїнського регіону та його колонізації з метою долучення нових земель до загальноросійського життєвого простору. Завдяки адресній державній підтримці росіяни засе- лили значні території Півдня України. Такі територіально-політичні трансформації знаходили відклик у багатьох візитерів до південноукраїнського регіону. Ці епохальні зміни змусили багатьох росіян та іноземців описувати перебіг трансформацій у своїх подорожніх записках та оцінювати їх значимість. Наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. регіон відвідували представники дворянства та купецтва, вчені та звичайні мандрівники, які залишили по собі велику кількість подорожніх записок, що стали цінним ресурсом для відтворення образу росіян у південноукраїнському регіоні досліджуваного періоду. У своїх описах відвідувачі діляться особистими враженнями від побаченого, тож подібний матеріал не можна знайти в інших видах історичних джерел, що формувалися у межах органів російської адміністрації або піддавалися цензурі. Однією з тем травелерів є зма- лювання життя росіян на нових територіях. Центральне місце в записках посідає побут і характер переселенців з російських губерній, що мешкали на Півдні України. Висновки. У результаті дослідження вдалося виявити від- мінності в описах і оцінках характеру і способу життя росіян іноземними і російськими мандрівниками в дослі- джуваний період часу. Загалом, образ росіян висвітлювався на фоні протиставлення фундаментальних категорій еліта/народ, свобода/рабство, нація/народ. The purpose of the research is to study the image of Russians who moved to the territory of Southern Ukraine on the basis of the travelogues of the late 18th – the first half of the 19th century. The methodological foundation of the research comprises such methods as analysis, synthesis, and also the frontier method and the method of local history. The main research results. It was the end of the 18th – the first half of the 19th century, when substantial geopolitical changes occurred in the south-eastern region of Europe: the southern territories of Ukraine were incorporated by the Russian Empire. This event caused migration of the Russian-speaking population to the south-eastern region and its colonization aimed at incorporation of the South of Ukraine in the general Russian life space. Due to the targeted support of the government, Russians occupied substantial territories of the South of Ukraine. Such territorial-political transformations resonated in many visitors of the Southern Ukrainian region. These epochal changes made many Russians and foreigners describe the courseo f transformations in their travel notes and appreciate their significance. In the late 18th – the first half of the 19th century the region was visited by representatives of nobility and merchants, scientists and ordinary travelers who left a large number of travel notes which became a valuable resource for depicting the image of Russians in the south-eastern region of the investigated period. In their travel notes, the visitors shared their personal impressions of their experiences, and similar materials cannot be found in other types of historical sources which were compiled under control of the Russian legislative bodies or were censored. One of the themes of the travelogues was depiction of the life of Russians in the new territories. The central subject of the travel notes was everyday life and character of migrants from Russian gubernias, living in the South of Ukraine. Conclusions. The research findings allowed identifying differences in the descriptions and evaluations of the character and the life style of Russians by foreign and Russian travelers in the investigated period. On the whole, the image of Russians was depicted against the background of opposing the fundamental categories – elite/common people, freedom/slavery, nation/ common people.
УРБАНІСТИЧНІ ВИМІРИ ОКУПАЦІЙНОЇ ДІЙСНОСТІ: ХЕРСОНСЬКИЙ ДОСВІД ПОВСЯКДЕННОГО ПОРТРЕТУВАННЯ
(2025) Михайленко, Г.; Черемісін, О.; Mykhaylenko, H.; Cheremisin, O.
Мета дослідження – вивчити особливості окупації на прикладі Херсона під час широкомасштабної росій- сько-української війни у березні–листопаді 2022 р. Методологічною основою дослідження стали такі методи: аналізу, синтезу, спостереження, фронтиру, локальної історії, повсякденності, усної історії. Основні резуль- тати дослідження. 1 березня 2022 р. Херсон став першим обласним центром, захопленим з початку широко- масштабної російської агресії, та третім з початку російсько-української війни у 2014 р., тимчасова окупація якого тривала 8 місяців і 10 днів до 11 листопада 2022 р. Досліджуваний період характеризується захопленням обласного центра Херсон і перебування його у тимчасовій окупації російських військ. У статті робиться спроба на повсякденному рівні зрозуміти й окреслити особливості перебування Херсона в окупації. У ході дослідження запропонована періодизація тимчасової окупації міста з поділом на три періоди: 1) трансформаційний (бере- зень – кінець травня 2022 р.); 2) інтеграційний (кінець травня – початок жовтня 2022 р.); 3) реструктуризаційний (початок жовтня – початок листопада 2022 р.). Кожен етап мав свою специфіку та особливі контури повсякден- ного сприйняття ходу військового конфлікту, мав свої межі і внутрішню логіку, що відбивалось на моральному сприйнятті цивільним населенням ходу військової кампанії та очікування визволення. У ході роботи були виявлені особливі характеристики кожного періоду та обґрунтовані переходи з одного періоду в інший. Запропоновано ставитись до окупації Херсона як до особливого типу окупаційної практики російського режиму. Дослідження доповнено повсякденними практиками життя місцевого населення як на основі усних історичних відомостей, так і на основі рефлексії особистого перебування в тимчасово окупованій зоні. Висновки. У висновках визна- чені хронологічні межі та особливості окупації на прикладі Херсона. Запропонований і обґрунтований поділ тимчасової окупації Херсона на три періоди. Доведено нездійсненність планів агресора щодо інкорпорації Хер- сона до складу російської федерації і провальність штучної «новоросійської» теорії. The research purpose is to examine specificity of occupation exemplified by Kherson during the full-scale Russian- Ukrainian war in March–November 2022. Methodological foundations of the study involve such methods as analysis, synthesis, observation, frontier, local history, everyday life and oral history. Main research results. On March 1, 2022 Kherson became the first regional center occupied after the beginning of the full-scale Russian aggression and the third one – after the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014. Its temporary occupation had lasted 8 months and 10 days by November 11, 2022. The examined period is characterized by capturing the regional center Kherson and its being occupied temporarily by Russian armed forces. The research makes an attempt to comprehend and outline specificity of Kherson’s being under occupation in everyday life aspects. The study suggests a periodization of the city’s temporary occupation divided into three periods: 1) transformational (March – the end of May, 2022); 2) integrational (the end of May – the beginning of October, 2022); 3) restructuring (the beginning of October – the beginning of November, 2022). Each stage had its own specificity and special contours of everyday perception of the war conflict, had its boundaries and internal logic that reflected on civilians’ psychological perception of the course of the war campaign and their expectations of liberation. The research finds out special characteristics of each period and substantiates transitions from one period to another. It suggests considering occupation of Kherson as a special type of the Russian regime’s occupation practice. The study also involves depiction of the local population’s everyday life based on oral history information and personal reflections of staying in the temporarily occupied zone. Conclusions. The conclusions determine chronological boundaries and specificity of occupation exemplified by Kherson. The research suggests and substantiates division of Kherson’s temporary occupation into three periods. The study proves impossibility to realize the aggressor’s plans concerning incorporation of Kherson into Russian federation and failure of the artificial «novorossia» territory.