Browsing by Author "Onopriienko, A. D."

Now showing 1 - 4 of 4

МОТИВ “L’ENNUI DE VIVRE” В ПОЕЗІЇ П. ВЕРЛЕНА І ПЕРЕКЛАДАХ І. АННЕНСЬКОГО: РЕЦЕПЦІЇ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
(2019) Ільїнська, Н. І.; Онопрієнко, А. Д.; Ilinska, N. I.; Onopriienko, A. D.
Мета – з’ясувати, як реалізується перекладацька стратегія І. Анненського в рецепції та інтерпретації мотиву “l’ennui de vivre”, та визначити специфіку його трансформації у перекладах з П. Верлена. Методи: зіставно-типологічний (шляхом порівняльного аналізу доробку поетів-символістів визначаються типологічні й оригінальні риси художньої реалізації мотивного комплексу «туги життя» (“l’ennui de vivre”)), текстологічний і контактно-генетичний (порівняльний аналіз текстів оригіналу і художнього перекладу, виявлення впливу перекладацької роботи на оригінальну творчість, співставлення між собою кількох поетичних перекладів задля з’ясування індивідуальних особливостей рецепції та трансформації елементів мотивного комплексу “l’ennui de vivre”). Результати. У статті розвинуто тезу про зумовленість типологічних збігів у реалізації мотивного комплексу “l’ennui de vivre” складною системою контактно-генетичних зв’язків. Доведено, що основним фактором міжкультурної комунікації є процес поетичного перекладу. Проаналізовано поетичні твори П. Верлена у перекладах І. Анненського. Вивчено специфіку рецепції та трансформації мотивного комплексу “l’ennui de vivre” у процесі поетичного перекладу, визначено перекладацькі стратегії І. Анненського. Висновки. Віддаленість від оригіналів перекладів І. Анненського дозволяють визначити його перекладні тексти як вільні варіації. Відповідно до обраної поетом перекладацької стратегії визначається специфіка художнього втілення мотивного комплексу “l’ennui de vivre” засобами мови-реципієнта. Зроблено висновки про інтерпретацію поетомперекладачем мотивного комплексу “l’ennui de vivre”, а саме: пом’якшення танатологічного мотиву, зміщення акцентів на мотив мук творчості, тенденція до зміни ритміко-синтаксичних особливостей оригіналів. «Туга життя» (“l’ennui de vivre”) трактується перекладачем не лише як особистісне переживання, але і як характерна риса світобачення епохи. За набором поетичних мотивів переклади І. Анненського з П. Верлена складають єдине ціле з його оригінальною лірикою. Purpose – to find out how the translation strategy of I. Annensky is being implemented in the reception and interpretation of the “l’ennui de vivre” motive, and to determine the specifics of its transformation in translations from P. Verlaine. Methods: comparative-typological (by means of a comparative analysis of the work of the poets-symbolists, the typological and original features of the artistic realization of the motive complex “l’ennui de vivre” are determined), textual and contactgenetic (comparative analysis of the texts of the original and artistic translation, revealing the influence of translation work on original work, the comparison between several poetic translations in order to find out the individual features of the reception and transformation of elements of the motive complex “l’ennui de vivre”). Results. The article develops the thesis that the precondition for typological coincidences in the implementation of the motive complex “l’ennui de vivre” is the complex system of contact-genetic links. It is proved that the main factor of intercultural communication is the process of poetic translation. The poetic works of P. Verlaine in the translations of I. Annensky have been analyzed. The specificity of the reception and transformation of the motive complex “l’ennui de vivre” in the process of poetic translation was studied, and the translation strategies of I. Annensky were determined. Conclusions. The distance of I. Annensky’s translations from the original allows to determine its translated texts as free variations. According to the chosen translation strategy, the specificity of the artistic embodiment of the motive complex “l’ennui de vivre” by the means of the recipient language is determined. Conclusions are made on the poet-translator’s interpretation of the motive complex “l’ennui de vivre”, namely: mitigating the tanatological motive, shifting the emphasis on the motive of creativity, the tendency to change the rhythmic-syntactic features of the originals. “The melancholy of life” (“l’ennui de vivre”) is interpreted not only as a personal experience, but also as a characteristic feature of the outlook of the epoch. According to a set of poetic motives, translations of I. Annensky from P. Verlaine form a single entity with his original lyric poetry.
МОТИВ ЛЮБОВНОЇ ТУГИ ТА ВАРІАТИВНІСТЬ ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У СТРУКТУРІ КОМПЛЕКСУ «ТУГИ ЖИТТЯ» («L’ENNUI DE VIVRE»)
(2019) Онопрієнко, А. Д.; Оноприенко, А. Д.; Onopriienko, A. D.
У статті розглянуто зв'язок мотиву любовної туги з мотивним комплексом «туги життя» («l’ennui de vivre»), досліджено специфіку його реалізації в жіночих образах поезії французького та російського символізму. Окрім внутрішнього конфлікту, для декадентського світовідчуття характерною є опозиція «я – інший», у тому числі – конфлікт чоловічого та жіночого первнів, що є основним фактором виникнення мотиву любовної туги. Жіночим образам епохи декадансу властива амбівалентність. Із одного боку, жінка для декадентського ліричного героя – ница істота, втілення тваринного начала. Пристрасть до неї має руйнівний характер, а образ жінки набуває рис «femme fatale». З іншого боку, одночасно набуває розвитку романтична концепція «прекрасної дами», жінки-янгола, образ якої позбавлений еротичного контексту і втілює у собі недосяжний ідеал, прагнення до якого лише підкреслює жах буття та суб’єктивне відчуття «l’ennui de vivre». У російській поезії символізму зв'язок любовних мотивів із «тугою життя» розкривається в основному через мотиви розлуки, втраченого кохання. Мотив утраченого кохання споріднює інтимну лірику І. Анненського і П. Верлена. Натомість, у поезії В. Брюсова любов постає як непримиренний гендерний конфлікт, дуель між чоловіком і жінкою, приреченими на фатальну пристрасть. Таким чином, мотив любовної туги входить до структури мотивного комплексу «l’ennui de vivre» через специфіку реалізації жіночих образів та ставлення до них ліричного героя. В інтимній ліриці французькі та російські символісти акцентували на руйнівному характері фатальної любовної туги. Така інтерпретація кохання-пристрасті є загалом характерною для декадентського світовідчуття, проте конкретні вияви цього мотиву в поезії є індивідуальними. В статье рассмотрена связь мотива любовной тоски с мотивным комплексом «тоски жизни» («l'ennui de vivre»), исследована специфика его реализации в женских образах поэзии французского и русского символизма. Кроме внутреннего конфликта, для декадентского мироощущения характерна оппозиция «я – другой», в том числе – конфликт мужского и женского начал, что является основным фактором возникновения мотива любовной тоски. Женским образам епохи декаданса присуща амбивалентность. С одной стороны, женщина для декадентського лирического героя – низшее существо, воплощение животного начала. Страсть к ней носит разрушительный характер, а образ женщины приобретает черты «femme fatale». С другой стороны, одновременно получает развитие романтическая концепция «прекрасной дамы», женщины-ангела, образ которой лишен эротического контекста и воплощает в себе недосягаемый идеал, стремление к которому лиш подчеркивает ужас бытия и субъективное ощущение «l’ennui de vivre». В русской поэзии символизма связь любовных мотивов с «тоской жизни» раскрывается в основном через мотивы разлуки, утраченной любви. Мотив утраченной любви роднит интимную лирику И. Анненского и П. Верлена. Напротив, в поэзии В. Брюсова любовь предстает как непримиримый гендерный конфликт, дуэль между мужчиной и женщиной, обреченными на фатальную страсть. Таким образом, мотив любовной тоски входит в структуру мотивного комплекса «l'ennui de vivre» через специфику реализации женских образов и отношение к ним лирического героя. В интимной лирике французские и русские символисты акцентировали на разрушительному характеру роковой любовной тоски. Такая интерпретация любви-страсти страны в целом характерной для декадентского мироощущения, однако конкретные проявления этого мотива в поэзии являются индивидуальными. The article deals with the connection of the motive of love melancholy with the motive complex of the "melancholy of life" ("l'ennui de vivre"), examines the specifics of its realization in the female images in the poetry of French and Russian symbolism. In addition to internal conflict, the decadent worldview is characterized by the opposition of "I – Other", including the conflict of male and female primes, which is the main factor in the origin of the motive of love melancholy. Female images of the Decadence era are ambivalent. On the one hand, the woman for the decadent lyric hero is a beast creature, the embodiment of an animal principle. The passion for woman is destructive, and the image of a woman is represented by the "femme fatale". On the other hand, at the same time, the romantic concept of "beautiful lady", a female angel, whose image is devoid of erotic context and embodies an unattainable ideal, striving for which emphasizes the horror of being and the subjective feeling of "l'ennui de vivre", is developing. In Russian poetry of symbolism, the connection of love motives with the "melancholy of life" is revealed mainly through the motives of separation, lost love. The motive of lost love is related to the intimate lyrics of I. Annensky and P. Verlaine. Instead, in B. Bryusov's poetry, the love appears as an irreconcilable gender conflict, a duel between a man and a woman, doomed to a fatal passion. Thus, the motive of love melancholy is a part of the structure of the motive complex "l'ennui de vivre" because of the specificity of the implementation of female images and their attitude to the lyrical hero.
МОТИВ САМОРУЙНУВАННЯ В ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО ТА РОСІЙСЬКОГО СИМВОЛІЗМУ
(2018) Онопрієнко, А. Д.; Оноприенко, А. Д.; Onopriienko, A. D.
На матеріалі поезії поезії французького та російського символізму (Ш. Бодлер, А. Рембо, В. Брюсов, Ф. Сологуб) досліджується інваріант та варіативні форми мотиву саморуйнування. Розглядаються семантика, образність, типологічні збіги та відмінності художньої реалізації мотиву саморуйнування у мотивно-образного комплексу «ennui de vivre». На материале поэзии французского и русского символизма (Ш. Бодлер, А. Рембо, В. Брюсов, Ф. Сологуб) исследуется инвариант и вариативные формы мотива саморазрушения. Рассматриваются семантика, образность, типологические сходства и различия художественной реализации мотива саморазрушения мотивно-образного комплекса «ennui de vivre». The paper studies the invariant and variants of the motive of self-damage in the poetry of French and Russian symbolism (Ch. Baudelaire, A. Rimbaud, V. Bryusov, F. Sologub). Some semantic and image pecularities, typological similarities and differences of the artistic usage of the motive of self-damage in motive and image complex «ennui de vivre» are also discovered.
РЕЦЕПЦІЯ МОТИВУ «L’ENNUI DE VIVRE» У ПЕРЕКЛАДАХ В. БРЮСОВА
(2018) Онопрієнко, А. Д.; Оноприенко, А. Д.; Onopriienko, A. D.
В статті досліджено специфіку перекладів російським поетом В. Брюсовим лірики французьких символістів, що містить мотив «l’ennui de vivre». Виявлено вектори перекладацьких стратегій поета-символіста, а також вплив французьких оригіналів на його індивідуальну творчість. Акцентовано значення поетичних перекладів В. Брюсова для подальшого міжкультурного діалогу. В статье исследована специфика переводов русским поэтом В. Брюсовым лирики французских символистов, содержащей мотив «l'ennui de vivre». Выявлены векторы переводческих стратегий поэтасимволиста, а также влияние французских оригиналов на его индивидуальное творчество. Акцентировано значение поэтических переводов В. Брюсова для дальнейшего межкультурного диалога. The article explores the specificity of the Russian poet V. Bryusov’s translations of the lyrics of French symbolists which contains the motif «l’ennui de vivre». The vectors of translation strategies of the symbolist poet are identified, as well as the influence of French originals on his individual creativity. The significance of V. Bryusov’s poetic translations for further intercultural dialogue are emphasized.