Browsing by Author "Radul, I. H."

Now showing 1 - 2 of 2

Research of features of manifestation of junior schoolchild’s egotism in communication with peers
(2020) Radul, I. H.; Hundarenko, O. V.; Kowalczyk, M. M.; Радул, І. Г.; Гундаренко, О. В.; Ковальчик, М. М.
The purpose is to study empirically the level of egotism of junior schoolchild as a speech form of personal egocentrism during his/her interaction with peers. Methods. Theoretical analysis and systematization of scientific resources on the problem of research was used in the study of egotism as a speech form of personal egocentrism. “Methods of studying egotism” has been used in order to study the phenomenon of egotism of dialogic speech and “Methods of studying egocentrism during interaction” by T. Pashukova and open uninvolved observation have been used in order to establish the relationship between egotism and the dominant form of personal egocentrism. Results. Personal egocentrism reflects a person's position in relation to the world around him/her, and is characterized by a focus on his/her position or own individual “Self”. Personal egocentrism can manifest itself in human behavior, manner of reasoning, semantics of language in the form of egotism and retroflexion. In our work we define egotism as a person’s desire to talk about him/herself, to remember personal advantages over others, thereby increasing his/her own significance. Through egotism there is a self-presentation of one’s “Self”. Conclusions. It was found that pupils of the first and second form show a high level of egotism, and third and fourth -form pupils showed an average one. That is, at the end of primary school age the desire to talk only about oneself, to present to the interlocutor only one’s own person decreases. With age and the acquisition of socio-psychological competence, there is a tendency to reduce selfishness in primary school age as the desire of students to present their own person during a conversation with a communication partner. The control of the egotistical language and display of interest of the person acting as the partner on communication is shown. The dominant form of personal egocentrism of a junior schoolchild is the extroverted form. Мета емпірично дослідити рівень еготизму молодшого школяра як мовленнєвої форми особистісного егоцентризму під час їх взаємодії з ровесниками. Методи. Під час вивчення еготизму як мовленнєвої форми особистісного егоцентризму використовувався теоретичний аналіз і систематизація наукових літературних джерел з проблеми дослідження. З метою дослідження феномену еготизму діалогічного мовлення – “Методика дослідження еготизму”, а з метою встановлення взаємозв’язку між еготизмом та домінуючою формою особистісного егоцентризму – “Методика дослідження егоцентризму під час взаємодії” Т. Пашукової та відкрите невключене спостереження. Результати. Особистісний егоцентризм відображає позицію людини по відношенню до оточуючого світу, характеризується зосередженістю на своїй позиції або власному індивідуальному “Я”. Особистісний егоцентризм може проявлятись у поведінці людини, манері міркування, семантиці мови у вигляді еготизму і ретрофлексії. В своїй роботі ми визначаємо еготизм – як прагнення людини розповісти про себе, згадати про свої переваги в противагу іншим, збільшуючи цим власну значущість. Через еготизм відбувається самопрезентація свого “Я”. Висновки. Встановлено, що учні перших та других класів демонструють високий рівень еготизму, а учні третіх та четвертих класів – середній. Тобто, під кінець молодшого шкільного віку знижується прагнення говорити лише про себе, презентувати співрозмовнику лише власну персону. З віком та набуттям соціально-психологічної компетенції, відбувається тенденція до зниження еготизму в молодшому шкільному віці як прагнення учнів презентувати власну персону під час розмови з партнером по спілкуванню. Виявляється контроль своєї еготичної мови та прояв зацікавленості особою, яка виступає партнером по спілкуванню. Домінуючою формою особистісного егоцентризму молодшого школяра є екстравертована форма.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕГОЦЕНТРИЗМУ ДИТЯЧОГО МОВЛЕННЯ В ПСИХОЛОГІЇ
(2019) Радул, І. Г.; Radul, I. H.
Мета теоретично дослідити мовленнєвий егоцентризму в дитячій психології. Методи. Під час вивчення феномену мовленнєвого егоцентризму використовувалися теоретичні методи дослідження, а саме: аналіз, синтез положень, концепцій порівняння, узагальнення, інтерпретація та систематизація теоретичних та емпіричних досліджень. Результати. Встановлено, що мовленнєвий егоцентризм є віковою особливістю дітей дошкільного віку, і яскраво проявляється також у дітей молодшого шкільного віку. Відкрив феномен егоцентризму у дитини швейцарський психолог Ж. Піаже. Мовлення, яке безпосередньо спрямоване для себе отримало назву егоцентричне мовлення. У дітей дошкільного віку домінує саме таке мовлення, ні до кого не спрямоване. За критерієм комунікативної спрямованості мовлення дитини Ж. Піаже класифікував на дві великі групи – егоцентричне і соціалізоване. При егоцентричному мовлені дитина не прагне бути слухачем і її не цікавить чи слухають її ті, до кого вона звертається. Вона має надію що її слухають і розуміють, тому вона і не впливає на інших з метою домогтися щоб її слухали. Вона говорить або для себе, або заради задоволення прилучити когось до своєї безпосередньої дії. Мовлення вважається егоцентричним оскільки, дитина говорить лише про себе і не прагне стати на точку зору співрозмовника чи вплинути на нього. Співрозмовник для неї – випадкова людина. Протилежним егоцентричному мовленню є соціалізоване мовлення, яке припускає цілеспрямовану передачу інформації, критику, наказ, прохання і погрозу, запитання і відповіді. На відміну від егоцентричного, соціалізоване мовлення має комунікативну спрямованість. Таке мовлення необхідне для взаємодії з оточуючими людьми, для обміну думками. Дослідження Ж. Піаже, щодо природи мовленнєвого егоцентризму у дітей отримали низку заперечень з боку вітчизняного психолога Л. Виготського. Вчений розглядав і розумів природу егоцентричного мовлення принципово інакше, ніж Ж. Піаже. З позиції культурно-історичної концепції, Л. Виготського стверджував, що природа дитячого мовного егоцентризму розглядається як соціальна, а всі вищі психічні функції виникають у ході співпраці дитини з дорослими. Інтеріоризуючись, вони стають індивідуально притаманними кожній дитині, перетворюючись у її індивідуальні функції. Згідно з законом розвитку вищих психічних функцій, що виникають спочатку у колективній взаємодії, егоцентричне мовлення є одним з феноменів переходу від мовлення для інших до мовлення для себе, перехід від інтерпсихічних функцій до інтропсихічних. Генетичний розвиток мовлення дитини за Л. Виготським, має таку схему: соціальне мовлення – егоцентричне мовлення – внутрішнє мовлення. Висновки. Узагальнюючи, можемо зробити висновок, що для Ж. Піаже егоцентричне мовлення являє собою мовлення дитини зі своєї точки зору, а для Л. Виготського – це мовлення для себе. Поряд з цим, обидва психолога вважали що егоцентричне мовлення є перехідною стадією розвитку мовленні дитини, однак вбачали різні шляхи його розвитку. Purpose. The purpose is to theoretically research speech self-centeredness in child’s psychology. Methods. In the study of speech self-centeredness phenomenon, theoretical methods of research were used, namely: analysis, synthesis of positions, concepts of comparison, generalization, interpretation and systematization of theoretical and empirical researches. Results. Speech egocentrism has been found to be an age-specific feature of preschool children, and is also clearly manifested within primary school age children. Swiss psychologist Jean Piaget discovered the phenomenon of self-centeredness (egocentrism) in child. Direct self-referred speech is called self-centered (egocentric) speech. Such speech dominates within schoolchildren, and not directed at anyone. According to the criterion of communicative orientation of the child’s speech, J. Piaget classified it into two large groups – self-centered and socialized. In self-centered speech, the child does not want to be listener and is not interested in whether those whom he/she refers to are listening to him/her. He/she has the hope that he/she is heard and understood, so he/ she does nothave influence upon others in order to be heard. He/she speaks for him/herself or for the pleasure of engaging someone in his/her direct action. Speech is considered self-centered because the child speaks for him/herself and does not seek to support or influence the interlocutor’s point of view The interlocutor for him/her is an situational person.The opposite of self-centered (egocentric) speech is socialized speech, which involves purposeful transmission of information, criticism, orders, requests and threats, questions and answers. Unlike self-centered, socialized speech has communicative orientation. Such speech is necessary for interaction with others, for exchange of ideas. J. Piaget’s research on the nature of speech egocentrism in children has received a number of objections from the national psychologist L. Vyhotskyi. The scientist considered and understood the nature of self-centered speech fundamentally different than J. Piaget. From the position of cultural and historical conception, L. Vyhotskyi asserted that the nature of children’s speech self-centeredness is regarded as social, and that all higher mental functions arise in the course of cooperation of the child with adults. Interiorizing, they become individually specific to each child, transforming into their individual functions. According to the law of higher psychic functions development, which arise initially in collective interaction, egocentric speech is one of the phenomena of the transition from speech for others to speech for oneself, the transition from interpsychic functions to intropsychic ones. Genetic development of child's speech according to L. Vyhotskyi has the following scheme: social speech – egocentric speech – internal speech. Conclusions. Summarizing, we can conclude that for J. Piaget, egocentric speech is the speech of a child from his/her point of view, and for L. Vyhotskyi (egocentric speech) is speech for him/herself. At the same time, both psychologists believed that self-centered speech was transitional stage of the development of child's speech, but considered different ways of its development