Browsing by Author "Savenok, L. A."

Now showing 1 - 5 of 5

ДОЛЯ ПРОВІНЦІЙНОГО ІСТОРИКА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ : ХЕРСОНСЬКИЙ ПРОФЕСОР МИХАЙЛО ДАВИДОВ
(2016) Водотика, C. Г.; Савенок, Л. А.; Водотыка, С. Г.; Савенок, Л. А.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. A.
Стаття присвячена аналізу життя і творчості Михайла (Соломона) Йосиповича Давидова (1917-1982), першого доктора історичних наук в Херсоні. Особливості біографії, особистої вдачі та професіоналізм дослідника привели херсонського історика на рубежі 1960-1970-х років до суттєвого уточнення сталінсько-догматичних оцінок змісту і характеру продовольчої політики більшовицького режиму в часи воєнного комунізму. Захист вченим докторської дисертації у 1974 р. в Інституті історії СРСР АН СРСР став одним з епізодів протистояння прихильників «нового напрямку», очолюваного П. В. Волобуєвим, та неосталіністів в радянській історіографії. Наукова творчість М. Давидова свідчить про складність і неоднозначність поступу радянської історіографії та соціокультурного світосприйняття науково-педагогічною інтелігенцією радянських реалій у провінційних містах України в останнє тридцятиріччя існування радянського режиму; Михайло (Соломон) Давидов, перший доктор-історик Херсона, воєнний комунізм, продовольча диктатура, «новий напрямок» радянської історіографії. Статья посвящена анализу жизненного и творческого пути Михаила (Соломона) Давыдова (1917-1982), первого доктора исторических наук в Херсоне. Особенности биографии, характера и профессионализм исследователя привели херсонского историка на рубеже 1960-1970-х годов к существенному уточнению сталинских догматических оценок содержания и характера продовольственной политики большевистского режима в период военного коммунизма. Защита херсонским историком докторской диссертации в 1974 г. в Институте истории СССР АН СССР стала одним из эпизодов противостояния сторонников «нового направления», возглавляемого П. В. Волобуевым, и неосталинистов в советской историографии. Научное творчество М. Давыдова свидетельствует о сложности и неоднозначности эволюции советской историографии и социально-культурного мировосприятия научно-педагогической интеллигенцией советских реалий в провинциальных городах Украины в последнее тридцатилетие существования советской власти; Михаил (Соломон) Давыдов, первый доктор-историк Херсона, военный коммунизм, продовольственная диктатура, «новое направление» советской историографии. Traditionally the main attention in Ukrainian historiography is paid to the key persons and figures of history science, mainly from the capitals. Scientists of the “second lane”, provincial ones, often stay in the shadows. But nowadays information society breaks such division on capital and periphery science. Work of every scientist is in the common intellectual and cultural framework, is in the same social time. The analysis of life and work of the first Dr.habil. in Kherson Mykhaylo (Solomon) Davydov (1917-1982) additionally proves this thesis. On the surface typical biography includes hard years of Bolsheviks’ regime and Holodomor, participation in II world war and obligation to fulfill Communist party demands. But it led the researcher of food supplies policy to the struggle between the neostalinists and the supporters of the transformation of Soviet way of history writing (“new school”, led by Pavel Volobujev). The analysis of Davydov’s works lets us to correct the simplified view on the evolution of the Ukrainian Soviet historiography; Mykhaylo (Solomon) Davydov, War Communism, the first Dr.hab. in Kgerson, “new school” of Soviet Historiography.
НАУКОВА ШКОЛА : ДОСЛІДНИЦЬКИЙ, ОСВІТНІЙ І ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
(2012) Водотика, С. Г.; Савенок, Л. А.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. A.
У статті розглядається формування і діяльність наукових шкіл в УСРР у 1920-х роки Комплексний аналіз дозволив включити всі школи в єдину національно-державницьку течію, що постала на базі континуітету з дореволюційним спадком, увібрала в себе кращі світові надбання і стала чільним фактором національного відродження. Набутий досвід має бути актуалізований в сучасних умовах. The article deals with the problems of establishing and functioning of schools of thought in Ukrainian SSR during 1920th. Complex analysis made it possible to include all schools to the national-governmental branch of Ukrainian historiography. It established on the basis of pre-revolutionary heritage and absorbed achievements of world historiography. It is emphasized that this experience should be made actual nowadays.
НОВА ПАРАДИГМА ІСТОРІОПИСАННЯ ІСТОРІЇ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
(2017) Водотика, С. Г.; Савенок, Л. А.; Водотыка, С. Г.; Vodotyka, S. G.; Savenok, L. A.
В статті обґрунтовано непридатність старої, етноукраїнської, парадигми для вивчення історії Південної України. Доведено доцільність запровадження нової, часо-просторової (територіальної), схеми дослідження. В статье обоснована ошибочность старой, етноукраинской парадигмы изучения Южной Украины. Доведена необходимость разработки новой, временно-пространственной (териториальной) схемы исследованя. In the article, authors claim that old, ethical-centric paradigm of studying of the Southern Ukraine is not valid anymore. It is also proved that the new paradigm is needed, which would be based on the time-spatial (territorial) scheme.
СТАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ДО ПОЛІТИЧНОЇ СПАДЩИНИ ПЕРШИХ ПРЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ ЯК СКЛАДНИК УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ
(2023) Водотика, С. Г.; Савенок, Л. А..; Vodotyka, S. H.; Savenok, L. A.
Метою дослідження є аналіз оцінок українцями наслідків діяльності перших президентів України після відродження незалежності у 1991–2019 роки. Методи дослідження зумовлені двома обставинами. По-перше, в основу статті покладено дані першого спеціального соціологічного опитування стану історичної пам’яті українського народу, проведеного в січні 2023 р. Відповідно, застосовані методологічні й методичні прийоми використання соціологічних матеріалів в історичних дослідженнях. По-друге, матеріали опитування розглядаються як зріз еволюції модерної історичної пам’яті українського народу у специфічних умовах повномасштабної російської агресії. Результати дослідження. Дані соціологічного опитування, проведеного авторитетною установою на основі коректно сформованої репрезентативної вибірки, створюють достовірну джерельну базу для вивчення стану історичної та суспільно-політичної свідомості українців станом на дев’ятий рік російсько-української війни. Природно, що боротьба українського народу за збереження української незалежної держави, самого існування українців на своїх етнічних землях істотно вплинула на оцінки респондентами політичної спадщини перших п’яти президентів України. Разом з тим час війни віддзеркалює своєрідну точку біфуркації у поступі історичної пам’яті. У цілому погляди опитаних українців свідчать про адекватні оцінки політичного шляху України протягом 1991– 2019 рр. Це відобразилося у позитивних оцінках діяльності Л. Кравчука (баланс позитивних і негативних оцінок складає +5%) і В. Ющенка (баланс +17%) та негативних оцінках Л. Кучми (баланс -5%) і В. Януковича (баланс -84%). Негативна оцінка П. Порошенка (баланс -19%) зумовлена, очевидно, його перебуванням наразі в публічній політиці у ролі лідера опозиції. Також вона є свідченням чималих розбіжностей у поглядах респондентів залежно від рівня освіти, майнового стану, регіону основного місця проживання. Висновки. Результати опитування доводять, що процес формування модерної історичної пам’яті українського народу йде у прогресивному напрямку, хоча й не без проблем. Війна суттєво прискорила позитивні зрушення в історичній пам’яті. Матеріали соціологічного дослідження 2023 р. заслуговують на подальше вивчення й використанні в наукових працях і державній політиці щодо формування історичної пам’яті громадян України. The purpose of the study is to analyse Ukrainians’ assessments of the consequences of the first presidencies of Ukraine after the restoration of independence in 1991. Research methods. Two circumstances determine the research methods. Firstly, the article is based on the data of the first sociological survey of the state of historical memory of the Ukrainian people, conducted in January 2023. Accordingly, methodological techniques for using sociological materials in historical research were applied. Secondly, the survey materials are considered a cross-section of the evolution of the modern historical memory of the Ukrainian people in the specific conditions of full-scale Russian aggression. Results of the study. The data of a sociological survey conducted by a reputable institution based on a correctly formed representative sample create a reliable source for studying the state of historical and socio-political consciousness of Ukrainians in the ninth year of the Russo-Ukrainian war (started in 2014). Naturally, the struggle of the Ukrainian people to preserve the Ukrainian independent state and the very existence of Ukrainians on their territories significantly influenced respondents’ assessments of the political legacy of the first five presidents of Ukraine. At the same time, the war situation reflects a kind of bifurcation point in the progression of historical memory. In general, the views of the polled Ukrainians indicate adequate assessments of Ukraine’s political path from 1991 to 2019. This is reflected in the positive assessments of Leonid Kravchuk (balance of positive and negative assessments is +5%) and Victor Yushchenko (balance +17%) and negative assessments of Leonid Kuchma (balance -5%) and Victor Yanukovych (balance -84%). The negative assessment of Petro Poroshenko (balance -19%) is obviously due to his current presence in public politics as the opposition leader. It is also evidence of considerable differences in respondents’ views depending on their level of education, property status, and region of primary residence. Conclusions. The survey results prove that the process of forming the modern historical memory of the Ukrainian people is progressing, although not without problems. The war significantly accelerated positive changes in historical memory. The materials of the 2023 sociological survey deserve further study and use in scientific works and public policy on the formation of the historical memory of Ukrainian citizens.
УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО НАПЕРЕДОДНІ СТАЛІНСЬКОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ: ЧИ ІСНУВАЛА АЛЬТЕРНАТИВА ІСТОРИЧНОГО ПОСТУПУ
(2023) Водотика, С. Г.; Савенок, Л. А.; Vodotyka, S. H.; Savenok, L. A.
Метою дослідження є з’ясування питання щодо існування (не існування) альтернативи сталінській «соціалістичній перебудові» сільського господарства у контексті соціально-економічного стану доколгоспного селянства. Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено принципи макроісторичних та альтернативних підходів, що дозволило виявити нові аспекти проблеми здійснення сталінським тоталітарним режимом небаченого в історії соціального експерименту перебудови суспільства на основі утопічних ідей побудови комунізму. Результати дослідження. Встановлено, що з середини ХІХ ст. перед суспільством об’єктивно постала необхідність модернізації та, відповідно, перебудови сільського господарства, перетворення селянина на фермера. Імперська капіталістична індустріалізація проводилась у значній мірі за рахунок селянства, мала неприйнятну для суспільства соціальну ціну. Більшовики нав’язали суспільству утопічну комуністичну модель модернізації (за радянською термінологією, соціалістичні індустріалізація, колективізація і культурна революція), яка не була сприйнята більшою частиною суспільства і, зокрема селянства. Проте більшовиків це не обходило. Вони виходили з концепту «диктатури пролетаріату» і для них органічними були примус і терор в реалізації своєї політики. У статті наголошується, що особливо драматична ситуація в часи непу, тобто напередодні радянської модернізації, склалась на селі. Внаслідок тимчасової відмови від «комуністичного штурму» і запровадження «державного капіталізму» у 1920-і роки селянство пережило своєрідний ренесанс. На селі відбулося відродження доіндустріальних стратегій життєдіяльності – натуралізація господарського життя, орієнтація на споживання, дистанціювання від влади і радянської економіки. Тобто спостерігалась тенденція певної автаркії. Відповідно, вкрай повільно зростали обсяги сільськогосподарського виробництва, знизилась його товарність і споживання промислових товарів, селянство економічно і політично не підтримало більшовицький курс на прискорену індустріалізацію і взагалі більшовицький варіант модернізації. Висновки. Доведено, що у конкретно-історичних умовах радянської України 1920-х років альтернативи новому варіанту «комуністичного штурму» не існувало. Наголошується, що дослідження радянської історії у концепті альтернативності мають неабияку перспективу, особливо щодо ключових її моментів. Це дозволяє краще зрозуміти сутність і наслідки для пострадянських країн спроби реалізації комуністичного проекту. The purpose of the study is to set and clarify the problem of the existence (or non-existence) of an alternative to Joseph Stalin’s ‘socialist restructuring’ of agriculture in the socio-economic state of the pre-collective farming peasantry. Research methods. The research methodology is based on the principles of macro-historical and comparative approaches, combined with the method of alternative histories, which allowed us to identify new aspects of the problem of the Stalinist totalitarian regime’s unprecedented social experiment of restructuring society based on utopian ideas of building communism. The study results show that since the mid-nineteenth century, society has objectively faced the need for modernisation and, accordingly, restructuring of agriculture tradition and the transformation of a peasant into a farmer. Imperial capitalist industrialisation was carried out mainly at the cost of the peasantry and had an unacceptable social and phycological cost for society. The Bolsheviks imposed a utopian communist model of modernisation (in Soviet terminological tradition – socialist industrialisation, collectivisation and cultural revolution) on society, which was not accepted by significant communities, particularly by the peasantry. However, the Bolsheviks did not care. They proceeded from the concept of the «dictatorship of the proletariat», and coercion and terror were organic to them in implementing their policies. The article emphasises that the situation in the countryside was particularly dramatic during the new economic policy period, i. e. on the eve of Soviet modernisation. As a result of the temporary abandonment of the «communist assault» and the introduction of «state capitalism» in the 1920s, the peasantry experienced a kind of renaissance and new prosperity period. The countryside saw a revival of pre-industrial livelihood strategies: the naturalisation of economic life, a focus on consumption, and distancing from the authorities and the Soviet economy. In other words, there was a tendency towards a certain autarky. Accordingly, agricultural production grew exceptionally slowly, and its marketability and consumption of industrial goods declined. The peasantry did not economically and politically support the Bolshevik course of accelerated industrialisation and the Bolshevik version of modernisation in general. Conclusions. It is proved that in the specific historical conditions of Soviet Ukraine in the 1920s, there was no alternative to the new version of the communist modernisation project. It is emphasised that the study of Soviet history in the concept of alternatives has a great perspective, especially with regard to its key moments. This allows for a better understanding of the nature and consequences for post-Soviet countries of the attempt to implement the communist project.