Browsing by Author "Shamov O. A."

Now showing 1 - 2 of 2

RETHINKING ONLINE INTERMEDIARY LIABILITY IN THE AGE OF GENERATIVE AI: FROM “SAFE HARBOR” TO A MODEL OF ALGORITHMIC ACCOUNTABILITY
(2025) Shamov O. A.; Шамов О.
The purpose of the article is to prove the conceptual and functional inadequacy of the “safe harbor” doc- trine for regulating the liability of generative artiﬁ cial intelligence (AI) providers for copyright infringement and to substantiate the need for developing a special (sui generis) liability model. Methods. The research is based on a combination of general scientiﬁ c and special legal methods. Doctrinal analysis was used to study the legal norms governing the liability of online intermediaries in the US (MCA) and the EU (E-com- merce Directive, DSA, CDSM Directive). The comparative legal method was used to contrast the American and European approaches to intermediary immunity. The system-structural method allowed for the decon- struction of the generative AI content creation process into stages (data curation, model design, generation) and to deﬁ ne the provider’s active role in each. The formal-logical method was applied to identify contra- dictions between the premises of the “safe harbor” doctrine and the technological reality of generative AI. Results. It has been established that generative AI providers play an active, deﬁ ning, and co-creative role in the content creation process, which fundamentally distinguishes them from the passive intermediaries for whose protection the “safe harbor” regimes were created. It is demonstrated that the “notice-and-takedown” mechanism is ineﬀ ective for the dynamic nature of AI-generated content. A hypothesis is proposed about the need to replace the binary “liable/exempt from liability” framework with a sui generis model based on the principles of algorithmic accountability and tiered duties of care. Conclusions. It is concluded that the direct application of existing “safe harbor” doctrines to generative AI is a categorical error. The pro- posed new liability model shifts the focus from reactive response to proactive risk management, imposing a duty on developers to implement technical and organizational measures to prevent infringements. For Ukraine, in the context of European integration, this creates an opportunity to “leapfrog” over outdated stages of regulation and immediately implement an advanced model. Prospects for further research lie in developing speciﬁ c technical standards for implementing tiered duties of care and in analyzing the economic consequences of introducing the proposed liability model. Мета статті полягає у доведенні концептуальної та функціональної непридатності доктрини «безпечної гавані» (safe harbor) для регулювання відповідальності провайдерів генеративного штуч- ного інтелекту (ШІ) за порушення авторських прав та в обгрунтуванні необхідності розробки спеціальної (sui generis) моделі відповідальності. Методи. Дослідження грунтується на сукуп- ності загальнонаукових та спеціальних юридичних методів. Доктринальний аналіз застосовано для вивчення правових норм, що регулюють відповідальність онлайн-посередників у СПА (DMCA) та ЄС (Директива про електронну комерцію, DSA, Директива CDSM). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення американського та європейського підходів до імунітету редників. Системно-структурний метод дозволив деконструювати процес створення контенту генеративним ШІ на стапи (курація даних, дизайн моделі, генерація) та визначити активну роль провайдера на кожному з них. Формально-логічний метод застосовано для виявлення супереч- ностей між передумовами доктрини «безпечної гавані» та технологічною реальністю генера- тивного ПІ. Результати. Встановлено, що провайдери генеративного ПІ відіграють активну, визначальну та співтворчу роль у процесі створення контенту, що фундаментально відрізняє їх від пасивних посередників, для захисту яких були створені режими «безпечної гавані». Продемон- стровано, що механізм «повідомлення та видалення» є неефективним для динамічної природи П-контенту. Запропоновано гіпотезу про необхідність заміни бінарної рамки «відповідальний/ звільнений від відповідальності» на sui generis модель, що ґрунтується на принципах алгоритмічної підзвітності та диференційованих обовʼязків щодо обачності. Висновки. Зроблено висновок, що пряме застосування існуючих доктрин «безпечної гавані» до генеративного ШІ с категоріальною помилкою. Запропонована нова модель відповідальності зміщує фокус з реактивного реагування на проактивне управління ризиками, покладаючи на розробників обовʼязок впроваджувати технічні та організаційні заходи для запобігання порушенням. Для України, в контексті євроінтеграції, це створює можливість «перестрибнути» через застарілі етапи регулювання та одразу впровадити передову модель. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці конкретних технічних стандартів для реалізації диференційованих обовʼязків обачності та в аналізі економічних наслідків впровадження запропонованої моделі відповідальності.
THE IMPACT OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE ON THE TRANSFORMATION OF LEGAL EDUCATION: A COMPARATIVE ANALYSIS AND STRATEGIC DIRECTIONS
(2025) Shamov O. A.; Шамов О.
Modern legal practice is undergoing a fundamental transformation under the inﬂ uence of artiﬁ cial intelli- gence (AI) technologies, which automate routine tasks, enhance analytics, and create new models for delivering legal services. This technological revolution generates an acute gap between the labor market’s demands for lawyer competencies and the outdated approaches to their training within traditional educational systems. This problem is particularly relevant for Ukraine, where the modernization processes in legal education fail to keep pace with global technological changes. This creates a risk of non-competitiveness for domestic specialists and hinders the country’s digital transformation. The inertia of the educational system in response to AI chal- lenges can lead to the training of lawyers whose skills are already partially irrelevant upon graduation, which necessitates immediate scientiﬁ c reﬂ ection and the development of eﬀ ective reform strategies. The purpose of this article is to conduct a comprehensive analysis of the impact of artiﬁ cial intelligence on legal education, to carry out a comparative study of its transformation strategies in the USA, European countries, and Ukraine, and to develop a scientiﬁ cally grounded, adapted model for modernizing the lawyer training system in Ukraine that meets current technological requirements. To achieve this purpose, a complex of general scientiﬁ c and special cognitive methods was employed. The comparative legal method was used to contrast the models of legal education reform in the USA, Europe, and Ukraine. The formal-logical method allowed for the analysis of legal acts and strategic documents regu- lating educational activities. System analysis helped to view legal education as a complex system intercon- nected with the labor market and the technological environment. The synthesis method was used to generalize the obtained data and formulate a cohesive hybrid reform model. Institutional analysis was applied to study the role of professional associations (ABA), supranational bodies (Council of Europe), and state institutions in the transformation process. As a result, the study revealed that two main models of legal education transformation have emerged glo- bally in response to AI challenges. The ﬁ rst is the American, market-oriented model, characterized by the rapid implementation of practical courses in Legal Tech, computational law, and entrepreneurship in leading uni- versities with active support from professional associations. The second is the European, regulation-oriented model, where the emphasis is on developing ethical and legal frameworks for AI use, which is reﬂ ected in edu- cational programs aimed at training lawyers capable of working under new, complex technological regulations. The analysis of the situation in Ukraine revealed a signiﬁ cant lag: key strategic documents on legal education reform were developed before the generative AI “boom” and do not contain speciﬁ c provisions for technology integration. Initiatives are sporadic, “bottom-up”, and not part of a systemic state policy. In conclusion, simply copying Western models is ineﬀ ective for Ukraine. Instead, a hybrid, forward-loo- king model for transforming legal education is proposed, consisting of two components: 1) The introduction of a mandatory core module, “Digital Legal Literacy”, for junior students, covering the basics of Legal Tech, AI ethics, digital evidence, and cybersecurity. 2) The creation of ﬂ exible interdisciplinary certiﬁ cate programs for senior students in partnership with universities, IT clusters, and law ﬁ rms, focused on speciﬁ c market needs (“AI for Public Administration”, “Legal Tech for Litigation”). This model will enable the provision of a mass basic level of technological competence and ﬂ exibly train specialized professionals, thereby enhancing the com- petitiveness of Ukrainian lawyers. Сучасна юридична практика переживає фундаментальну трансформацію під впливом технологій штуч- ного інтелекту (ШІ), що автоматизують рутинні завдання, вдосконалюють аналітику та створюють нові моделі надання юридичних послуг. Ця технологічна революція породжує гострий розрив між вимогами ринку праці до компетенцій юристів та застарілими підходами до їх підготовки в межах традиційних освітніх систем. Особливо актуальною ця проблема є для України, де процеси модернізації юридичної освіти не встигають за глобальними технологічними змінами, що створює ризик неконкурентоспроможності вітчиз- няних фахівців та гальмує цифрову трансформацію держави. Інертність освітньої системи у відповідь на виклики ШІ може призвести до підготовки юристів, чиї навички будуть частково нерелевантними вже на момент випуску, що вимагає негайного наукового осмислення та розробки дієвих стратегій реформування. Мета статті полягає у проведенні комплексного аналізу впливу штучного інтелекту на юридичну освіту, здійсненні порівняльного дослідження стратегій її трансформації в США, країнах Європи та Україні, а також у розробці науково обґрунтованої, адаптованої моделі модернізації системи під- готовки юристів в Україні, яка б відповідала сучасним технологічним вимогам. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. Порівняльно-правовий метод застосовувався для зіставлення моделей реформування юридичної освіти в США, Європі та Україні. Формально-логічний метод дозволив проаналізувати зміст норматив- но-правових актів та стратегічних документів, що регулюють освітню діяльність. Системний аналіз допоміг розглянути юридичну освіту як складну систему у її взаємозвʼязку із ринком праці та технологічним середовищем. Метод синтезу був використаний для узагальнення отриманих даних та формування цілісної гібридної моделі реформування. Інституційний аналіз застосовувався для вивчення ролі професійних асо- ціацій (ABA), наднаціональних органів (Рада Європи) та державних інституцій у процесі трансформації. В результаті дослідження виявлено, що у відповідь на виклики ШІ у світі сформувалися дві основні моделі трансформації юридичної освіти. Перша – американська, ринково-орієнтована, що характери- зується швидким впровадженням практичних курсів з Legal Tech, обчислювального права та підприєм- ництва в провідних університетах за активної підтримки професійних асоціацій. Друга європейська, регуляторно-орієнтована, де акцент робиться на розробці етичних та правових рамок використання, що знаходить відображення в освітніх програмах, спрямованих на підготовку юристів, здатних пра- цювати в умовах нового складного регулювання. Аналіз стану справ в Україні виявив суттєве відста- вання: ключові стратегічні документи з реформування юридичної освіти були розроблені до «буму» генеративного ШІ і не містять конкретних положень щодо інтеграції технологій. Ініціативи носять точковий, «низовий» характер і не є частиною системної державної політики. У висновку, просте копіювання західних моделей є неефективним для України. Натомість пропо- нується гібридна випереджувальна модель трансформації юридичної освіти, що складається з двох компонентів: 1) Впровадження обовʼязкового базового модуля «Цифрова правова грамотність» для студентів молодших курсів, що охоплює основи Legal Tech, етику ШІ, роботу з цифровими доказами та кібербезпеку. 2) Створення гнучких міждисциплінарних сертифікатних програм на старших курсах у партнерстві університетів, ІТ-кластерів та юридичних фірм, орієнтованих на специфічні потреби ринку («AI для публічного адміністрування», «Legal Tech для судового процесу»). Ця модель дозволить забезпечити масовий базовий рівень технологічної компетенції та гнучко готувати спеціалізованих фахівців, сприяючи конкурентоспроможності українських юристів.