Browsing by Author "Zabolotska, О. О."

Now showing 1 - 8 of 8

THE CONCEPT OF MYSTIC IN MODERN AMERICAN FILMS OF HORROW
(2019) Zabolotska, О. О.; Заболотська, О. О.
The paper concerns the theme of concept MYSTIC in filmdiscourse. There were presented ideas of different scientists (such as S. Vorkachov, A. Prykhodko, C. Jung, A.Schopenhauer and some others) concerning the problem of notion “concept” and classification of concepts. Author defines the place of concept MYSTIC in the classification of concepts, its nature, content. Using A.Prykhodko classification, the concept of MYSTIC is defined as theosophical, universal, non-regulative, non-parametric mental construction with abstract semantics. The paper depicts conceptual metaphorical schemes occurring in studied films and lexemes which verbalize the concept MYSTIC for each of analyzed films. Named units are depicted in a form of functional-semantic field with the nucleus “mystic. It is studied on the material of horror films “Ghost Rider: Spirit of Vengeance”, “Sea- son of the Witch”, “Underworld”, “Constantine”, “Abraham Lincoln: Vampire Hunter”, “Supernatural”. Сo-nuclear area includes nominative units which are semantically close to the adjective mystic as possess the same core element in their semantics, and also help to single out this concept in the analyzed film. Peripheral area of the investigated functional-semantic field contains lexemes, which means mostly ghosts, angels, demons. Taking into account Lakoff’s scientific conception, in the context of our research we define the other concepts, which help to comprehend the concept of MYSTIC in the analyzed American horror films and reconstruct corre- sponding conceptual metaphors. By means of quantitative analysis we stated the dominance of the serial “Supernatural” – where 45 concep- tual metaphorical schemes were reconstructed. Accordingly 29 conceptual metaphorical schemes were singled out in the film “Underworld”. The same quantity of conceptual metaphors is actualized in the films Ghost Rider: Spirit of Vengeance” and “Season of the Witch” – 27. The film “Constantine” has 22, and the film “Abraham Lincoln: Vampire Hunter” – only 7 conceptual metaphors. Comparative analysis of the reconstructed conceptual metaphors in the analyzed films proved that common to all films are conceptual metaphors MYSTIC IS EVIL, MYSTIC IS SIN. Other conceptual metaphors vary depending on the context of each particular filmtext. Аналіз концепту МІСТИЧНЕ потребує комплексного дослідження й залучення фонових знань з історії, філософії, культурології та літератури, оскільки МІСТИЧНЕ позначає універсальне поняття, що, маючи першоджерелом первісну магію, виникло ще в архаїчному суспільстві, набуло глибокого філософського змісту після навернення давніх етносів у християнство й продовжує існувати в усіх індоєвропейських культурах дотепер. Послуговуючись класифікацією концептів А.М. Приходька, концепт МІСТИЧНЕ відносимо до теософських концептів, що є універсальним, нерегулятивним та непараметричним ментальним утворенням з абстрактною семантикою і трактуємо як такий, що відрізняється своєю загальністю та наднаціональним характером, профілюється на рівні відчуттів, уявлень і асоціацій. Інтерпретаційно-текстовий аналіз дозволив виявити лексичні одиниці, що вербалізують концепт МІСТИЧНЕ у кінострічках “Constantine”, “Ghost Rider: Spirit of Vengeance”, “Abraham Lincoln: Vampire Hunter”, “Supernatural”,“Underworld”, “Season of the Witch”, “Van Helsing” і об’єднати їх у функціонально-семантичні поля. У зону ядра – розміщено прикметник mystic, який за семантичними критеріями відповідає сутності концепту МІСТИЧНЕ. Ближня периферія функціонально-семантичних полів містить семантично близькі до прикметника mystic номінативні одиниці, котрі допомагають виокремити концепт МІСТИЧНЕ у кінотекстах. Дальня периферія функціонально-семантичних полів наповнена тими лексичними одиницями, котрі набувають значення містичне: «духи; демони; ангели; вампіри; перевертні» у контексті аналізованих нами фільмів. Екстраполюючи погляди вченого Д. Лакоффа, виокремлено концептуальні метафори, які допомагають осмислити концепт МІСТИЧНЕ в контексті американських фільмів жахів. Засобами кількісного аналізу виявлено домінантні концептуальні метафори у телесеріалі “Supernatural” (45 позицій), 29 – у фільмі“Underworld”, однакову кількість досліджуваного утворення спостерігаємо у фільмах Ghost Rider: Spirit of Vengeance” та “Season of the Witch” – 27. “Constantine” має 22, a “Abraham Lincoln: Vampire Hunter” – лише 7 концептуальних метафор. Найбільш уживаними є концептуальні метафори МІСТИЧНЕ – це ЗЛО, МІСТИЧНЕ – це ГРІХ.
ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПСИХОНАРАТИВУ У РОМАНІ ДЕНІЕЛА КІЗА “THE MINDS OF BILLY MILLIGAN”
(2020) Заболотська, О. О.; Заболотська, О. В.; Zabolotska, О. О.; Zabolotska, O. V.
У статті розглянуто поняття психонаративу як наративної техніки, що спрямовується на зображення внутрішнього світу персонажа тексту, його психологічного стану у певних психологізованих контекстах за допомогою емоційно маркованих лексичних одиниць; доведено, що для характеристики художніх персонажів роману “The Minds of Billy Milligan” Д. Кіз застосовує засоби прямої лексико-семантичної номінації психологічного стану художнього персонажу, а саме лексичні засоби, що називають емоції і лексичні засоби, що виражають емоції худож- нього персонажу. Охарактеризовано персонажі за критерієм бажаності, та згідно з кількісним аналізом найчас- тотнішим для характеристики «бажаних» особистостей є застосування ад’єктивних вербалізаторів, що ста- новлять 41% від загальної кількості. У разі з «небажаними» персонажами превалюючим є використання дієслівних вербалізаторів (51%), менш чисельним є застосування дієслівних (25%) і адвербіальних (22%) вербалізаторів для «бажаних» персонажів та ад’єктивних (25%) і субстантивних вербалізаторів (19%) для «небажаних» особисто- стей, найменшу ж частку від загальної суми відсотків становлять субстантивні (12%), адвербіальні (5%) верба- лізатори психологічного стану художнього персонажу. Виокремлено авторську, персонажну і комплексну пряму лексико-семантичну номінацію психологічного стану художнього персонажу, де превалює використання автор- ської прямої номінації, де психологічний стaн художнього персонaжу позначено мовою сaмого aвторa (письмен- никa), який описує емоції художніх персонaжів aбо коментує їх: загалом «бажані» особистості характеризуються станом наляканості та депресивності (хоча іноді вони й відчувають почуття радості), «небажані» персонажі відрізняються неприхованою агресією та психічною неврівноваженістю. Визначено лексико-семантичні, синтаксичні і графічні засоби виразності і стилістичні прийоми для здійснення непрямої стилістичної номінації психологічного стану художніх персонажів, серед яких – вульгаризми, метафори, епітети, порівняння, гіперболи, окличні речення, замовчування, повтори, емфатичні конструкції, парцеляція, графон і капіталізація, які дуже часто засто- совуються у комплексі, що посилює вплив висловлювань на читача. Доведено, що за допомогою подібних засобів виразності та стилістичних прийомів автор не лише інтенсифікує психологічний стан художнього персонажу, але й допомагає відтворити живу розмову (як у разі з використанням графону, замовчування та парцеляції). In this article, the psychonarative is defined as a narrative technic, that can directly depict the image of inner characters in a literary text, their psychological state in the psychologically contexts due to emotionaly-marked lexical units; it is proved that for the characteristics of personages in the novel “The Minds of Billy Milligan” D. Kiz uses the means of direct lexical-semantic nomination of the psychological state of the artistic characters, namely, lexical means, which refer to emotions and lexical means expressing the emotions of an artistic character. The personages are characterized according to the desirability criterion, the quantitative analysis defined, the most frequent means used for the characterization of “desirable” individuals: adjective verbalizers that make up 41% of the total quantity, in the case of “undesirable” characters the use of verbal verbalizers (51%) predominates, the use of verbal (25%) and adverbial (22%) verbalizers for desirable characters, and adjective (25%) and substantive verbalizers are less numerous (19%) for “undesirable” individuals, the smallest part of the total percentage are substantive (12%), adverbial (5%) verbalizers of the psychological state of the characters; the author’s, character and complex direct lexical-semantic nomination are singled out for the psychological state of the artistic character, where the use of the author’s direct nomination is prevalent, where the psychological aspects of artistic personalities are denoted by the language of one’s author (writer) who describes the emotions of artistic personalities or commented on them: in general, “desirable” individuals are characterized by a state of frightenedness and depression (although sometimes they feel joy), “undesirable” characters are distinguished by undisguised aggression and mental imbalance; lexical-semantic, syntactic and graphic means of expressiveness and stylistic techniques for the implementation of an indirect stylistic nomination of the psychological state of artistic characters are used.
МОВНІ РЕПРЕЗЕНТАНТИ ПРОСТОРОВОЇ МОДАЛЬНОСТІ У РОМАНІ Д. БРАУНА «ІНФЕРНО»
(2019) Заболотська, О. О.; Zabolotska, О. О.
Стаття висвітлює сутність категорії модальності, різні її типи (об’єктивну і суб’єктивну, модусну, авторську, алетичну, деонтичну, аксіологічну, епістемічну, часову та просторову), відповідно до наукових підходів, з якими вона корелює; функції модальності у художньому тексті, визначає такі характеристики художнього простору, як відкритість, замкненість, просторість, доступність / недоступність до огляду, місткість, сенсорне сприйняття; виокремлює мовнi оператори репрезен- тації просторової модальності у тканині художнього твору (вказівних займенників (рідше – особо- вих), прислівників (here, there, far, near), власних назв (тононімів, антропонімів), номінативних оди- ниць з просторовим значенням (house, shack, church, cathedral, space), виявляє означені утворення у романі Д. Брауна «Інферно», які представлені номінативними одиницями із просторовим значенням (conference room, chamber, the grotto, located its crenellated tower, in the direction, nearby buildings the hall, around a single sculpture, balcony that overlooked the hall, at the expansive room beneath them, the distant sky, the garret, the dark space beneath them, endless tunnel, church, cathedral, space the garret on foot, entering through a doorway at the other end of the attic). This paper is a study of space modality that represents its operators and their functional potential in the novel “Inferno” by D. Brown. The theoretical background is based on theory of modality by D. Bennet, K. Kessler, L. Talmy, T. Regier, S. Svorou that defines textual modality as the expression in the text of author’s attitude to the narration, his conceptions, points of view, positions, system of values, formed in order to transmit them to the reader. By applying modern researches in linguistics six types of modality are differentiated: alethic, deontic, axiological, epistemic, time and space. The main question is how time and space modality are realized in the novel “Inferno” by D. Brown. In order to find the answer, a literary text of about 600 fragments with special deixises has been conducted. By applying the theory of space modality to corresponding deixises, demonstra- tive pronouns, adverbs, toponyms, nominative units with spatial and temporal meaning exact time markers, adverbs, expressing time relations have been singled out. It has been proved that literary space has important functions in the analyzed novel: indication of the location of the objects and characters, the influence on the addressee’s consciousness, intensification of moral and ethic characteristic of personages, creation of com- plicated literary structure; fishes out linguistic operators of space modality presentation in the context of a literary text as pronouns, proverb (here, there, far, near), proper names (toponymes, antroponymes), nomina- tive units asspace operators (house, shack, church, cathedral, space), finds all these phenomena in D. Brawn’s novel “Inferno”, which are presented in this text by such space markers as: conference room, chamber, the grotto, located its crenellated tower, in the direction, nearby buildings the hall, around a single sculpture, bal- cony that overlooked the hall, at the expansive room beneath them, the distant sky, the garret, the dark space beneath them, endless tunnel, church, cathedral, space the garret on foot, entering through a doorway at the other end of the attic.
НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ОБРАЗУ ПРИРОДИ В АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ
(2021) Заболотська, О. О.; Zabolotska, О. О.
Наукову розвідку присвячено ретроспективному огляду наративних стратегій, які реалізують образ природи в англомовних прозових текстах ХІХ та ХХ століть. У ході аналізу доведено, що пейзажний образ у сучасних лінгвістичних дослідженнях тлумачиться як художній образ, пов’язаний із феноменами людського мислення і відзеркаленням зовнішнього світу крізь призму суб’єктивного досвіду людини. Дослідження Г. Пасічник та Ю. Свірідової вплинули на усвідомлення та трактування поняття «художній образ природи», який розглядаємо як лінгвокогнітивний конструкт, що інкорпорує передконцептуальну, концептуальну та вербальну площину. Мета статті полягає у визначенні наративних стратегій автора, що створюють художній образ природи в англомовному художньому дискурсі ХІХ–ХХ століть. У статті використовується низка методів: дескриптивний метод, метод інтерпретаційно-текстового аналізу, семантичного, стилістичного, контекстуального аналізу, які дали змогу дослідити семантику мовних одиниць у певних контекстах, залежно від стратегії наратора. Послуговуючись тим, що образ природи актуалізується у творах різних жанрів, було здійснено інтерпрета- ційно-текстовий аналіз англійських детективів і визначено, що більшість описів природи, погоди, місцевості в художньому просторі такого жанру супроводжують події, які пов’язані з емоційним станом наратора/персо- нажа. Поширеними наративними стратегіями тут виступають часова, комунікативна та подієва. У художній прозі ХХ століття, зокрема в оповідях Дж. Голсуорсі та С. Моема, наративні стратегії видозмінюються: домінують психологічна, комунікативна та метанаративна стратегії реалізації художнього образу природи, що зумовлено прагненням письменників через образи природи передати психологічний стан персонажів та викликати відповідні почуття. The research focuses on retrospective analysis of narrative strategies, which realize the image of nature in English prose texts of the 19th and 20th century. Іt was proved that the landscape image in the modern language researches is determined as a literary image, which is connected with phenomenon of people cognition and reflection of outer world through prizm of subjective people experience. Theoretical investigations of G. Pasіchnick and Yu. Sviridova have influenced on comprehension and perception of the notion “literary image of nature”, which is understood as lingual and cognitive construct with preconceptual, conceptual and verbal components. The aim of this article – to define author’s narrative strategies, which realize literary image of nature in English- speaking literary discourse of ХІХ–ХХ centuries. Such methods as descriptive, interpretive and textual analysis, semantic, stylistic, contextual analysis, used in the article, has helped to define semantics of language units in particular contexts, narrator’s strategies. Narrative is a complex structure, which unfolds into narrative as a story about events and narration as the way of text or/and visual construction of a story. A narrative is a representation of fictional/possible world(s) by means of verbal and/ or visual means. As the image of nature is realized in the texts of different genres, interpretational and textual analysis of detective stories has been made. It was determined that the majority of nature, weather and landscape descriptions arе accompanied with events, which are connected with narrator/personage emotional state. Temporal, communicative and eventful narrative strategies are frequently used in detective stories. In literature prose of ХХ century, in John Galsworthy and Somerset Maughum stories, narrative strategies changes: psychological, communicative and metanarrative strategies of literary nature image are dominant. This fact is caused by writter’s desire to express personage psychological state by means of image of nature and evoke reader’s certain feelings.
ПРИХОВАНІ СМИСЛИ У МЕМАХ ВОЄННОЇ ТЕМАТИКИ
(2023) Заболотська, О. О.; Zabolotska, О. О.
Створення мережі Інтернет як засобу віртуального спілкування уможливлює в зручний час обмін інформацією. Продуктом мас медійного простору стали демотиваційні постери, меми, комікси, зацікавленість якими спостерігається серед різних вікових, гендерних, етнічних верст населення нашої планети. Меми як продукт віртуальної мас медіа поділяється на мемплекси, меми, медіамеми. Екстраполюючи досягнення вітчизняних науков- ців–лінгвістів у контексті даної проблеми на площину нашої розвідки, розглядаємо медіамеми про війну в Україні 2022–2023 рр. як креалізовані тексти, що мають вербальний та візуальний компоненти. Мета статті – визна- чити приховані смисли, що закодовані в мемах воєнної тематики як різновиду Інтернет-дискурсу. Для здійснення мети необхідно вирішити такі завдання: 1) охарактерізувати поняття «Інтернет дискурс», «воєнний дискурс», «мем»; 2) визначити особливості мему з лінгвістичної точки зору; 3) визначити засоби реалізації прагматичної спрямованості мему воєнної тематики як продукту віртуального масмедіа. Новизна визначається спробою вперше розкрити приховані смисли в Інтернет-мемах воєнної тематики 2022–2023 років. Висновки. Аналіз мов- ного матеріалу показав, що прагматичний потенціал Інтернет-мемів реалізується через алегорію, гру слів, іро- нію, алюзію, метафори, порівняння. Викриваючі соціальні негаразди, інтернет-меми мають вплив на спочивачів Інтернет-дискурсу. Візуальний та вербальний компоненти Інтернет-мема взаємодіють один з одним і мають у більшості випадків синсемантичний тип відношень. Вербальний компонент фіксує інформацію та мотивує Інтернет споживача до роздумів. Натомість, візуальний компонент несе певну інформацію, яка по-різному інтерпретується реципієнтами, залежно від індивідуального сприйняття людиною навколишньої дійсності та рівня його обізнаності даною проблемою.The creation of the Internet as a means of virtual communication makes it possible to exchange information at a convenient time. Demotivational posters, memes, and comics have become products of mass-media space, the interest in which is observed among different age, gender, and ethnic groups of the population of our planet. Memes as a product of virtual mass media are divided into memeplexes, memes, and media memes. Extrapolating the achievements of Ukrainian linguists in the context of this problem to the plane of our reseach, we consider media -memes about the war in Ukraine in 2022–2023 as creolized texts that have verbal and visual components. The purpose of this article is to determine the hidden meanings encoded in war-themed memes as a type of Internet-discourse. To achieve the aim, it is necessary to solve the following tasks: 1) to characterize the notions “Internet-discourse”, “military discourse”, “meme”; 2) to determine the features of the meme from a linguistic point of view; 3) to define the means of implementing the pragmatic orientation of the war-themed meme as a product of virtual mass media. Novelty is determined by an attempt to reveal for the first time the hidden meanings in Internet- memes about the war in Ukraine in 2022–2023. Conclusions. The analysis of language material showed that the pragmatic potential of Internet memes is realized through allegory, pun, irony, allusion, metaphors. Exposing social problems, media-memes have an impact on the user of Internet- discourse. The visual and verbal components of an media- meme interact with each other and have, in most cases, a synsemantic type of relationship. The verbal component fixes the information and motivates the Internet users to think. But the visual component carries certain information, which is interpreted differently by the recipients, depending on a person's individual perception of the surrounding reality and the level of his awareness of the given problem
РЕАЛІЗАЦІЯ ОБРАЗУ КУТЮР ’Є В МУЛЬТИМОДАЛЬНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ КІНОСТРІЧОК «КОКО ДЕ ШАНЕЛЬ», «ДІМ GUCCI»)
(2023) Заболотська, О. О.; Zabolotska, О. О.
Сьогодні кінотекст і кінодискурс стають актуальним полем для лінгвістичних розвідок. Кінотекст осмислюємо як семіотично ускладнений текст, що існує у вигляді кінофільму, містить загальнотекстові характеристики й специфічні властивості, є продуктом колективного автора й призначений для аудіо- візуального сприйняття реципієнтами. Невербальні засоби допомагають розкрити образ персонажів кі- нострічок найбільш вдало через освітлення камерою міміки обличчя, фокусуванні на певних деталях або частинах тіла героїв, показу крупним планом очей або рук кутюр’є, музикальним оформленням, підсилю- ючим емоційний стан героїв або ознаку будь-яких подій. Мета статті – визначити невербальні засоби відтворення образу кутюр’є в сучасних кінофільмах. Для реалізації мети важливо вирішити низку завдань: 1) систематизувати базові визначення понять «кінодискурс» та «кінотекст» і розкрити співвідношення між ними; 2) встановити кореляцію понять «кінотекст» та «мультимодальність»; 3) визначити засо- би реалізації образу кутюр’є в кінофільмі «Коко де Шанель»; 4) виявити особливості розкриття образу кутюр’є у стрічці «Дім Gucci». Новизна визначається тим, що вперше досліджуються невербальні засо- би створення образу кутюр’є в кінострічках «Коко дe Шанель», «Дім Gucci». Висновки. Послуговуючись класифікацією контрибутивних модусів за Е. Берном, виокремлюємо три модуси: візуальний (освітлення і оформлення сцени), звуковий (виключно музика) і реалізований (сценічна дія і мовлення). Шляхом мульти- модального аналізу у кінофільмі «Коко де Шанель» виявлено домінування візуального модусу у реалізації жіночого образу кутюр’є: концентрація камери на міміці, жестах, ході героїні, її руках, які творили не- перевершені шедеври з легкістю та незвичною швидкістю. У рамках реалізованого модусу показовим є мов- лення героїні, яке насичене філософськими висловами та її мудрістю. Аналіз мовного матеріалу кінофільму виявив ключові номінативні одиниці, які допомагають реалізувати образ героїні – unordinary person, genius, philosopher. Порівнюючи цей образ жінки-кутюр’є з образом чоловіка-кутюр’є зі стрічки «Дім Gucci» варто зазначити, що його охарактеризовано такими лексемами як: style, power, luxury, family business, money, scandal. І у цьому фільмі важливу роль відіграє звуковий модус як реалізатор авторських інтенцій у відтворенні чоловічого образу кутюр’є. Nowаdays, film text and film discourse are becoming a relevant field for linguistic researchеs. We interpret a film text as a semiotically complicated text that exists in the form of a film, contains general text characteristics and specific properties, is the product of a collective author and is intended for audiovisual perception by the recipients. Non-verbal means help to reveal the image of the films’ characters most successfully through the illumination of facial expressions by the camera, focusing on certain details or parts of the body of the characters, showing a close- up of the couturier’s eyes or hands, music that reveals the emotional state of the characters or foresees some events. The purpose of the article is to determine non-verbal means of reproducing the image of a couturier in modern films. To realize the goal, it is important to solve the following tasks: 1) to systematize basic definitions of the notions “film discourse” and “film text” and reveal the way they are interrelated; 2) to state the correlation between the notions “film text” and “multimodality”; 3) to determine the means of realization of the image of a couturier in the movie “Coco de Chanel”; 4) to define ways of revealing the image of the couturier in the film “House of Gucci”. The novelty is determined by the fact that non-verbal means of creating the image of a couturier are researched for the first time in the films “Coco de Chanel”, “House of Gucci”. Conclusions. Using the classification of contributory modus proposed by E.Bern, we distinguish three modi: visual (lighting and decoration of the scene), sound (exclusively music) and implemented (stage action and speech). Carrying out a multimodal analysis in the film “Coco de Chanel” the dominance of the visual modus in the realization of female image of couturier was revealed: the camera’s concentration on the facial expressions, gestures, gait of the heroine, her hands, which created her masterpieces with ease and unusual speed. Within the framework of the implemented modus, the speech of the heroine, which is full of philosophical sayings and wisdom, is indicative. Analysis of the linguistic material of the film revealed nominative units that help to realize the image of the heroine – an extraordinary person, genius, philosopher. Comparing the female image of the couturier with the male one from the film “House of Gucci”, we can characterize him with such key lexemes as: style, power, luxury, family business, money, scandal. In this film, the sound modus plays a leading role in the realization of the author’s intentions in creating the male image of the couturier.
РІЗНОВИДИ СУЧАСНОГО ЕПІЧНОГО ДИСКУРСУ ТА ЇХ МОВНА СПЕЦИФІКА
(2018) Заболотська, О. О.; Заболотская, О. А.; Zabolotska, О. О.
Стаття розглядає реалістичний, модерністський, постмодерністський дискурси як різновиди сучасного епічного дискурсу, охарактеризовує їх мовну специфіку, а саме: притаманні реалістичному дискурсу об'єктна і суб'єктна організація тексту, специфічна система внутрішньо текстових висловів, що виражається на рівні ритмічної організації тексту, наявність імпліцитного читача, відсутність метафори та використання метонімії і синекдохи у зображені персонажів; специфіку модерністського дискурсу: риторичність, текстуальність, поетичність, потік свідомості, внутрішні рефлексії, внутрішні моно - і діалоги, невласне-пряме мовлення, текстові концепти; характерні для постмодерністського дискурсу колажність, фрагментарність, інтертекстуальність, децентрація, подвійне кодування, гіпертекстуальність, самореференційність, які формують його концептосферу. Статья рассматривает реалистический, модернистический, постмодернистический дискурсы как разновидности современного епического дискурса, характеризует их языковую специфику: свойственные реалистическому дискурсу объєктнивная и субъективная организация текста, специфическая система текстовых высказываний, что выражается на уровне ритмической организации текста, наличие имплицитного читателя, отсутствие метафоры и использывание метонимии и синекдохи в изображении персонажей; специфика модернистского дискурса: риторика, текстуальность, поэтичность, поток сознания, внутренняя рефлексия, внутренние моно- и диалоги, непрямая речь, текстовые концепты; характерные для постмодернистского дискурса фрагментарность, интертекстуальность, двойное кодирование, гипертекстуальность, самореференциальность, которые формируют его концептосферу. This article deals with realistic, modern, postmodern discourses as types of epic discourse, characteristic of their language specificity: subjective and objective text’s organization, specific system of text’s utterances, imposing rhythmical textual unity, presence of implicit reader, using metonymy and avoiding metaphor while describing personages. In the article peculiar features of modern discourse are defined: rhetorics, textuality, poetic features, stream of consciousness, inner mono- and dialogues, inner reflextion, reported speech, textual concepts, fragmentation, intertextuality, double coding, hypertextuality, self-reference which forms concept sphere of postmodern discourse.
ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНИХ ТИПІВ ІМПЕРАТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛОМОВНІЙ ПОЕЗІЇ
(2018) Заболотська, О. О.; Заболотская, О. А.; Zabolotska, О. О.
У статті розглядаються семантико-прагматичні типи імперативних конструкцій, що функціонують у поетичному мовленні. Поетичне мовлення як різновид художнього спілкування характеризується поділом на художні мовленнєві акти. Семантика імперативних конструкцій та їх дискурсивна складова, обумовлена прагматичною спрямованістю поетичного тексту та інтенціями його автора, дозволяють виокремити три основні художні мовленнєві акти з різним ступенем категоричності: наказ, порада, прохання. У межах кожної з окреслених груп виділяємо підтипи, які притаманні англомовній поезії ХХ століття. В статье рассматриваются семантико-прагматические типы императивных конструкций, которые функционируют в поэтической речи. Поэтическая речь как разновидность художественного общения характеризуется делением на художественные речевые акты. Семантика императивных конструкций и их дискурсивная составляющая, обусловленная прагматической направленностью поэтического текста и интенциями его автора, позволяют выделить три основных художественных речевых акта с разной степенью категоричности: приказ, совет, просьба. В каждой из выделенных групп определяем подтипы, которые характерны для англоязычной поэзии ХХ века. This article deals with semantic and pragmatic types of imperative constructions that function in poetic speech. Poetic speech as a kind of literary communication is characterized by the division into literary speech acts. The semantics of imperative constructions and their discourse constituent caused by pragmatic orientation of a poetic text and intentions of its author, allow to define three main literary speech acts with different degree of categoricity: order, advice, request. Within each of the defined groups we differentiate subtypes which are typical to English-speaking poetry of the 20th century.