У статті розглядається значення Української греко-католицької
церкви у збереженні національної самобутності та ідентичності
українського народу в період важких випробувань 1939-1949 рр., тобто в
часи радянської і німецької окупації. Автор доводить, що церква
перетворилась на духовний і культурний центр для мільйонів мешканців
Західної України, особливо в умовах утисків, заборон та репресій. Окрему
увагу зосереджено на фігурах митрополита Андрія Шептицького та
патріарха Йосипа Сліпого, діяльності духовенства, а також – на процеси
примусової ліквідації греко-католицької церкви у 1946 р. Підкреслено, що
незважаючи на офіційну заборону греко-католицька церква залишилась
важливим символом національної єдності та спротиву тоталітарним
системам.
