У статті досліджено сталінські репресії проти
української інтелігенції як механізм цілеспрямованого нищення національної
ідентичності, з особливим акцентом на творчому театральному тандемі
Леся Курбаса та Миколи Куліша. Проаналізовано форми й методи їхнього
культурного спротиву, що проявилися у реформуванні театральної мови та
створенні інтелектуальної драми в умовах ідеологічного тиску. Показано,
що їхня співпраця стала унікальним феноменом українського модернізму та
важливим чинником збереження культурної тяглості попри репресивну
політику сталінського режиму
