ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ У ПІСЛЯВОЄННІЙ УКРАЇНІ: ПРАВОВІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Abstract

У розділі монографії здійснено дослідження правових викликів та перспектива досягнення гендерної рівності у післявоєнній Україні. Визначено, що гендерна рівність – це принцип, за яким жінки та чоловіки повинні мати рівні можливості реалізувати свій потенціал без гендерних бар'єрів у всіх сферах суспільного життя; суспільний стан, за якого особи будь-якої статі мають рівні права, можливості та ресурси для самореалізації у політичному, економічному, соціальному та культурному житті без дискримінації і стереотипних обмежень; фундаментальна цінність демократичного суспільства, що спрямована на забезпечення справедливості, соціальної інклюзії та гармонійного розвитку людства. Підкреслено, що міжнародні стандарти та національне законодавство закріплює концепцію гендерної рівності на основі комплексного підходу до забезпечення різних аспектів гендерної рівності, зокрема, захисту прав жінок та чоловіків, рівні можливості на ринку праці, протидія домашньому насильству, гендерна освіта та підвищення обізнаності, протидія гендерним стереотипам, політична участь жінок та чоловіків, підтримка репродуктивних прав, запобігання насильству за ознакою статі, розвиток гендерної статистики та ін. Внесено припущення, що основними викликами у забезпечення гендерної рівності у післявоєнний час в Україні можуть бути: відновлення прав осіб які постраждали від війни; збільшення рівня домашнього насильства та сексуального насильства в умовах конфлікту; забезпечення рівного доступу до економічних можливостей в умовах руйнування інфраструктури, втрати робочих місці та економічної нестабільності; необхідність масової психологічної реабілітації та підтримки ментального здоров'я; ризики гендерної нерівності в розподілі ресурсів, участі жінок і чоловіків у процесах відбудови та розподілі відповідальності на всіх рівнях, маргіналізація жінок у процесах прийняття рішень і політичного впливу; невідповідність правового забезпечення гендерної рівності до європейських стандартів; зміна гендерних ролей, формування нових гендерних стереотипів; необхідність реінтеграції військовослужбовців та ін. Зауважено, що з огляду на основні виклики у забезпеченні гендерної рівності у післявоєнний період, правове регулювання має бути спрямоване на відновлення прав осіб, які постраждали від війни, запобігання та протидія домашньому та сексуальному насильству, забезпечення рівного доступу до економічних можливостей, психологічна реабілітація та підтримка ментального здоров’я, гендерний баланс у процесах відбудови та прийнятті рішень, адаптація правового забезпечення гендерної рівності до європейських стандартів, реінтеграція військовослужбовців та ін.