Browsing by Author "Завацька, Н."

Now showing 1 - 4 of 4

OPERATIONALIZATION OF TEMPORALITY OF FUTURE PROFESSIONALS IN THE FIELD OF SOCIONOMICS IN THE DIMENSIONS OF PSYCHOLOGICAL WELL-BEING
(2023) Завацька, Н.; Петренко, М.; Завацький, В.; Жигаренко, І.; Zavatskа, N.; Petrenko, M.; Zavatskyi, V.; Zhyharenko, I.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й емпірична операціоналізація темпоральності майбутніх фахівців соціономічного профілю у вимірах психологічного благополуччя. Важливі завдання дослідження випливають з мети і гіпотези: з’ясування статистично достовірних відмінностей досліджуваних параметрів між вибірками бакалаврів і магістрантів; з’ясування статистично достовірних зв’язків темпоральності з незалежними змінними; компаративне дослідження вибірки респондентів оптимального (групи II) і загального профілів (групи I). Методи: теоретичні – аналізування, узагальнення і порівняння; емпіричні – опитувальник “Часова перспектива особистості” (ЧПО) (Zimbardo, Boyd, 1999), адаптація О. Сеник (2012); опитувальник “Шкали психологічного благополуччя” (ШПБ) (Ryff, Keyes, 1995), адаптація С. Карсканової (2011); середній бал успішності здобувачів визначено за ECTS (100-бальна шкала). Результати. З’ясовано, що бакалаври (група I мають значущу перевагою за єдиним параметром – “майбутнє” (М) (U=612.000; p=.003). Побудовано кореляційну матрицю і зафіксовано десять достовірних кореляційних зв’язків (р≤.05; р≤.01) параметрів часової перспективи з незалежними змінними. Здійснено поділ вибіркової сукупності на дві групи: оптимальний (група 2) і загальний профілі (група 1). Зафіксовано очікувану перевагу оптимального профілю за чотирма шкалами: “мета життя” (t = 3.12; р < .010), “позитивні стосунки” (t = 2.42; р < .050), “рівень психологічного благополуччя” (t = 2.21; р < .050) і “середній бал успішності” (t = 2.45; р < .050). Дискусія і висновки. Пояснено, що статистично достовірна перевага вибірки бакалаврів за позитивним майбутнім (ПМ) (U=612.000; p>.010) є високим рівнем оптимістичних інтенцій життєвої перспективи, відсутністю негативного чи будь-якого досвіду практичної діяльності, вірою у свою успішність, на відміну від вибірки магістрантів. Обґрунтовано, що мета життя в оптимальному профілі є стрижневим виміром, який має найвищий рівень статистично достовірної відмінності (р < .010) від загального профілю. Узагальнено, що операціоналізація темпоральності майбутніх фахівців соціономічного профілю у вимірах психологічного благополуччя має наукову новизну, а з’ясовані емпіричні дані доцільно взяти до уваги організаторам освітнього процесу в університетах. The purpose of the research is to theoretically substantiate and empirically operationalize temporality of future professionals in the field of socionomics in the dimensions of psychological well-being. The purpose and hypothesis entail the following important tasks of the research: to find statistically significant differences of the research parameters between the samples of undergraduate students (seeking a Bachelor’s degree) and postgraduate students (seeking a Master’s degree); to establish statistically significant correlations of temporality with independent variables; to compare the samples of the respondents of an optimal profile (Group II) and the respondents of a general profile (Group I). Methods: theoretical – analysis, generalization and comparison; empirical – the questionnaire “Zimbardo Time Perspective Inventory” (ZTPI) (Zimbardo & Boyd, 1999), adapted by О. Senyk (2012); the questionnaire “The scales of psychological well-being” (SPW) (Ryff & Keyes, 1995) adapted by S. Karskanova (2011); the average score of the students’ academic performance was calculated using ECTS (a 100-point scale). Results. It was found that undergraduates (Group I) have a significant advantage only by one parameter – “future” (F) (U=612.000; p=.003). A correlation matrix was created. Ten significant correlations (р≤.05; р≤.01) of the parameters of time perspective with independent variables were registered. The total sample was divided into two groups: an optimal profile (Group 2) and a general profile (Group 1). An expected advantage of an optimal profile was registered by four scales: “life purpose” (t = 3.12; р < .010), “positive relationships” (t = 2.42; р < .050), “level of psychological well-being” (t = 2.21; р < .050) and “average score of academic performance” (t = 2.45; р < .050). Discussion and сonclusions. It was explained that a statistically significant advantage of the sample of undergraduates over the sample of postgraduates by the positive future (PF) (U=612.000; p>.010) is a high level of optimistic intentions in life perspective, a lack of negative or any other experience of practical activity and belief in one’s own success. It was substantiated that a life purpose in an optimal profile is a major dimension which has the highest level of a statistically significant difference (р < .010) in comparison with a general profile. It was generalized that operationalization of temporality of future professionals in the field of socionomics in the dimensions of psychological well-being possesses scientific novelty, and the obtained empirical data should be taken into consideration by organizers of educational process at universities.
SOCIAL COMPARISON IN THE ORGANIZATION OF THE STRUCTURE OF SELF-EFFICACY OF HIGHER EDUCATION STUDENTS
(2024) Zavatskа, N.; Omelianiuk, S.; Lukashov, O.; Petrenko, M.; Завацька, Н.; Омелянюк, С.; Лукашов, О.; Петренко, М.
The aim of the empirical study was to determine the statistical reliability of social comparison in the organization of the structure of self-efficacy of higher education students. Methods. The study sample consisted of students from an educational institution who studied at three levels of academic programs on a full-time basis (n = 108). Descriptive frequency characteristics of the sample population: M = 21.35; 21.35; SD = ± 3.96; Мe = 21.50. А psychodiagnostic complex of methods that reflected relevant dimensions of the study was аpplied: “The Social Comparison Scale” (Schneider & Schupp, 2014); “The Self- Efficacy Scale” (Sherer et al., 1982); “Diagnostics of motivational structure of personality” (DMSP) (Milman, 1990). Additionally, the current average academic score of the students for the previous exam session was introduced. Results. Descriptive frequency characteristics of the investigated parameters were determined. A correlation matrix and a correlation pleiad of social comparison parameters with measurements of students’ self- efficacy were constructed. Nine direct statistically significant correlations were identified, demonstrating that “self-efficacy of interpersonal communication”, “communication”, and “general activity” of higher education students were capable of determining their self-efficacy in the context of academic and professional activities. It was stated that self-awareness of their abilities allows respondents to expand their cognitive component, positively affecting attitudes and the activity’s conative component. The comparison of groups with low and high indicators of the formation of social comparison proved that according to two parameters: “average academic score” and “self-efficacy of subject activity” of groups with high levels had significant superiority. Discussion and сonclusions. It was explained that the average score and self-efficacy in subject activities were the most operational and sensitive parameters in the context of social comparison. It was substantiated that research on social comparison within the organization of self-efficacy structure among higher education students was a socio-psychological validation complex for the educational and professional training of future specialists, which had a dual impact. It was noted that the identified regularities can be implemented in the organization of the educational process to enhance the self-efficacy of students. Метою емпіричного дослідження є з’ясування статистичної достовірності соціального порівняння в організації структури самоефективності здобувачів вищої освіти. Методи. Досліджувану вибіркову сукупність склали здобувачі закладу вищої освіти, які навчалися на трьох рівнях освітньо-наукових програм на очній формі (n = 108). Описові частотні характеристики вибіркової сукупності: М = 21.35; SD=±3.96; Мe = 21.50. Застосовано психодіагностичний комплекс методик, який відобразив релевантні виміри дослідження: “Шкала соціального порівняння” (Schneider, Schupp, 2014); “Шкала самоефективності” (Sherer et al., 1982); “Діагностика мотиваційної структури особистості” (ДМСО) (Мільман, 1990). Додатково введено поточний середній бал успішності здобувачів за попередню сесію. Результати. З’ясовано описові частотні характеристики досліджуваних параметрів. Побудовано кореляційну матрицю й кореляційну плеяду параметрів соціального порівняння з вимірами самоефективності здобувачів. Зафіксовано дев’ять прямих статистично достовірних зв’язків, які продемонстрували, що “самоефективність міжособистісного спілкування”, “спілкування” й “загальна активність” здобувачів вищої освіти здатні визначати їхню самоефективність у контексті навчально-професійної діяльності. Зазначено, що усвідомлення своїх можливостей дозволяє респондентам розширювати когнітивну складову, що позитивно позначається на ставленні й конативній складовій діяльності. Зіставлення груп із показниками низької й високої сформованості соціального порівняння засвідчило, що за двома параметрами: “середнім балом успішності” та “самоефективністю предметної діяльності” групи з високими рівнями мають достовірну перевагу. Дискусія і висновки. Пояснено, що середній бал і самоефективність предметної діяльності є найбільш операційними й чутливими параметрами в контексті соціального порівняння. Обґрунтовано, що дослідження соціального порівняння в організації структури самоефективності здобувачів вищої освіти є соціально-психологічним апробаційним комплексом навчально-професійної підготовки майбутніх фахівців, який має дуальний вплив. Зазначено, що з’ясовані закономірності можуть бути імплементовані в організацію освітнього процесу, з метою підвищення самоефективності здобувачів.
Spatial Regulation of Personal Behavior under Conditions of the Accelerating COVID-19 Pandemic
(2020) Khmiliar, О.; Popovych, I. S.; Hrys, A.; Pavliuk, M.; Zavatska, N.; Lytvynenko, O.; Blynova, O.; Хміляр, О.; Попович, І. С.; Грись, А.; Павлюк, М.; Завацька, Н.; Литвиненко, О.; Блинова, О. Є.
The purpose of the study is to examine spatial regulation of personal behavior under conditions of the accelerating COVID-19 pandemic. The research uses proxemics as a symbol of regulation of the research participants’ behavior. It shows that keeping a safe distance has reflected on changes in individualtypological personality traits and on transformation of some nations from “contact” into “distant” ones. The paper substantiates that it is important to know the laws of proxemics language to optimize high-quality interaction. It outlines in a methodological aspect that distance between a sender and a receiver of a message is the most symbolic and relevant feature in the process of interaction. Research results. The study establishes that spatial regulation of personal behavior is significantly affected by such internal symbols as social prestige, introversion-extraversion, the overall volume and content of the message. It proves that that messages with personal and non-personal information influence personal behavior regulation. Personal messages are usually transmitted in the intimate and personal spaces. Non-personal messages are transmitted in all four spaces of proxemic interaction: intimate, personal, social and public. The study generalizes that regulation of personal behavior mainly depends on proxemic indexes. El objetivo del artículo es estudiar la regulación espacial del comportamiento de la personalidad en las condiciones de la progresión de la pandemia de COVID19. Se utiliza la proxémica como símbolo de regulación del comportamiento de los sujetos. Se demuestra que la observación estricta de la distancia social cambió las características individuales tipológicas del individuo y transformó varias naciones “de contacto” a “distantes”. Está comprobado que para optimizar la interacción cualitativa es importante conocer las leyes del lenguaje proxémico. Se describe metodológicamente que la distancia entre el remitente y el destinatario del mensaje es la característica más simbólica y relevante del proceso de la interacción. Los resultados de la investigación revelan que los símbolos internos como el prestigio social, la introversión-extraversión, el volumen total y el contenido del mensaje influyen significativamente en la regulación del espacio proxémico. Se demuestra que los mensajes con información personal y no personal influyen en la regulación del comportamiento personal. Los mensajes personales se transmiten generalmente en zonas íntimas y privadas. Los mensajes no sociales se transmiten en las cuatro zonas de la interacción proxémica: íntima, privada, social y pública. Se puede sacar la conclusión: la regulación del comportamiento se basa considerablemente en parámetros proxémicos. Метою статті є дослідження просторової регуляції поведінки особистості в умовах прогресування пандемії COVID-19. Застосовано проксеміку як символ регуляції поведінки досліджуваних. Показано, що жорстке дотримання соціальної дистанції відобразилося на зміні індивідуально-типологічних властивостей особистості і на перетворенні ряду націй з “контактних” у “дистантні”. Обґрунтовано, що для оптимізації якісної взаємодії важливо знати закони проксемічної мови. Методологічно окреслено, що відстань між передавачем і отримувачем повідомлення є найбільш символічною та релевантною ознакою в процесі взаємодії. Результати дослідження. Встановлено, що на регулювання проксемічного простору суттєво впливають такі внутрішні символи, як соціальний престиж, інтроверсія-екстраверсія, загальний обсяг та зміст повідомлення. Доведено, що повідомлення з особистою та неособистою інформацією впливають на регулювання особистої поведінки. Особисті повідомлення зазвичай передаються в інтимній та особистій зонах. Несоціальні повідомлення передаються у всіх чотирьох зонах проксемічної взаємодії: інтимна, особистісна, соціальна і публічна. Узагальнено, що поведінкова регуляція значною мірою базується на показниках проксеміки.
АТРИБУТИВНИЙ СТИЛЬ ЯК ЗАХИСНИЙ МЕХАНІЗМ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ-АКТИВІСТІВ
(2025) Бохонкова, Ю.; Сербін, Ю.; Завацька, Н.; Данко, Д.; Bokhonkova, Y.; Serbin, І.; Zavatskа, N.; Danko, D.
Метою є дослідження психологічних закономірностей функціонування атрибутивного стилю як захисного механізму поведінки студентів-активістів у вимірах навчально-професійної діяльності. Учасниками дослідження були студентські активісти, що опановували освітні програми соціономічного напряму в закладах вищої освіти України (n = 52). Респонденти знаходилися у віковому діапазоні від 18 до 25 років. Описові характеристики вибірки: M = 20.21; Me = 20.00; Mo = 19.00; SD = ±4.19. Методи. Відбір студентів-активістів здійснено за допомогою методики “Соціометрія” (Moreno, 1951). Змінні дослідження з’ясовано психодіагностичними інструментами: “Опитувальник атрибутивного стилю для дорослих” (ОАСД) (Peterson et al., 1982) і “Способи поведінки подолання” (Folkman, Lazarus, 1980). Використано непараметричні статистичні критерії для емпіричної обробки даних. Результати. Застосовано констатувальну стратегію дослідження. Зафіксовано високі ідентичні параметри “персоналізації доброго” і “персоналізації поганого”, що засвідчили амбівалентні ознаки атрибутивного стилю. Пояснено ознаки амбівалентності особливостями юнацького віку, зокрема максималістськими проявами, крайнощами в досягненні бажаного результату, конвергентною позицією респондентів. Констатовано, що захисні механізми поведінки студентів-активістів реалізуються виключно через три конструктивні поведінкові стратегії – самоконтроль, прийняття відповідальності та розв’язання проблеми – і чотири деструктивні – конфронтація, дистанціювання, втеча й пошук соціально підтримки. Аргументовано відсутність достовірного зв’язку з конструктивною переоцінкою тим, що в процесі й результаті навчально-професійної діяльності респондентам доводиться постійно оцінювати, осмислювати, раціоналізувати та інтелектуалізувати, що не дозволяє сприймати конструктивну переоцінку як спосіб поведінки подолання. З’ясовано і статистично підтверджено перевагу персоналізації доброго за копінгом “прийняття відповідальності” й перевагу персоналізації поганого за копінгом “втеча”. Дискусія і висновки. Узагальнено, що дослідження атрибутивного стилю як за-хисного механізму поведінки студентів-активістів є узвичаєним способом, за допомогою якого вони пояснюють причини та наслідки несприятливого перебігу подій у контексті пошуку конструктивних і деструктивних способів поведінки подолання. Отримані результати пояснюють низку сценаріїв поведінки студентів-активістів і можуть становити інтерес для організаторів роботи зі студентською молоддю. The aim of this study is to investigate the psychological patterns of the functioning of the attributional style as a defense mechanism of student activists’ behavior within the framework of their educational and professional activities. The participants in the study were student activists enrolled in socionomic educational programs in higher education institutions in Ukraine (n = 52). The respondents were between 18 and 25 years. Descriptive statistics of the sample: M = 20.21; Me = 20.00; Mo = 19.00; SD = ±4.19. Methods. Student activists were selected using the “Sociometry” methodology (Moreno, 1951). The research variables were assessed with psychodiagnostic tools: the “Attributional Style Questionnaire for Adults” (ASQ) (Peterson et al., 1982) and the “Ways of Coping Questionnaire” (Folkman & Lazarus, 1980). Non-parametric statistical criteria were used for the empirical data processing. Results. A descriptive research strategy was applied. High identical parameters for “personalization of the good” and “personalization of the bad” were recorded, indicating ambivalent characteristics of the attributional style. Ambivalence was explained through the characteristics of adolescence, particularly maximalist manifestations, extremes in achieving desired outcomes, and the convergent position of the respondents. It was found that the defense mechanisms of activist students’ behavior are realized exclusively through three constructive behavioral strategies – self-control, acceptance of responsibility, and problem-solving – and four destructive strategies – confrontation, distancing, escape, and seeking social support. The lack of a significant correlation with constructive reinterpretation was argued, suggesting that in the process and outcome of their educational and professional activities, respondents continuously engage in evaluation, reflection, rationalization, and intellectualization, which prevents them from perceiving constructive reinterpretation as a coping behavior. It was clarified and statistically confirmed that “personalization of the good” is favored in conjunction with the coping strategy of “acceptance of responsibility”. In contrast, “personalization of the bad” is favored in connection with the coping strategy “escape”. Discussion and Conclusions. It was summarized that the study of the attributional style as a defense mechanism of student activists’ behavior represented an established way to explain the causes and consequences of unfavorable events in the context of seeking constructive and destructive coping behaviors. The results obtained clarify a range of behavioral scenarios of student activists and may be of interest to those who organize work with student youth.