Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/8098
Browse
Search Results
Item КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НАРУГИ НАД МОГИЛОЮ, ІНШИМ МІСЦЕМ ПОХОВАННЯ АБО НАД ТІЛОМ ПОМЕРЛОГО(2025) Березніков, О. В.; Bereznikov, O. V.Дисертація постає комплексним монографічним дослідженням питань кримінальної відповідальності за наругу над могилою, іншим місцем поховання або над тілом в Україні. Робота складається із чотирьох розділів. Перший розділ присвячено загальним засадам становлення й розвитку законодавства про наругу над могилою на теренах сучасної України й інших європейських країн. Законодавство про наругу над могилами на території України пройшло довгий і складний шлях розвитку, починаючи з часів Київської Русі до сучасності, і відображає різні етапи історичного, соціального, політичного та культурного розвитку країни. У цьому роботі розглянуто основні етапи формування та розвитку законодавства про наругу над могилами в Україні, проаналізовано ключові законодавчі акти та зміни, що відбувалися протягом століть. Сучасне законодавство враховує нові виклики, пов’язані з політичними, національними та релігійними мотивами кримінальних правопорушень. Прийняті зміни спрямовані на посилення відповідальності за наругу над могилами та пам’ятниками, що відображає суспільну потребу в захисті моральних цінностей та пам’яті про загиблих. Однак, незважаючи на значний прогрес, залишається необхідність у подальшому вдосконаленні норм для забезпечення належного рівня охорони моральних цінностей в частині глибокого шанування пам’яті померлих та прагнення суспільства захистити місця поховань від осквернення та наруги, чіткого визначення термінів та об’єктів кримінально-правової охорони, що забезпечить ефективне правозастосування. Компаративний аналіз кримінального законодавства різних країн романо-германської правової системи щодо наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого виявляє значну схожість у формулюванні норм, характері відповідальності та загальному принципі суворого покарання за такі діяння. Однак, є відмінності в деталях і техніко-юридичній конструкції відповідних кримінально-правових норм. Другий розділ присвячено проблематиці кримінально-правової оцінки об’єктивних ознак наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого. Основним безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, що передбачене ст. 297 КК України, постають суспільні відносини, які гарантують повагу до гідності померлих осіб, включаючи їхні тіла, місця поховання та ритуальні предмети. У разі самовільного розкопування, пошкодження, руйнування або в інший спосіб знищення могил чи інших місць поховання, або незаконного заволодіння тілом (останками чи прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого, або вчинення дій, передбачених ч. 1 або 2 ст. 297 КК України з корисливих мотивів додатковим безпосереднім об’єктом цього кримінального правопорушення виступають відносини власності. Окрім іншого, у випадку вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а також за умови настання тяжких наслідків (ч. 3, 4 ст. 297 КК України), додатковим безпосереднім об’єктом посягання стає здоров’я людини. Можна виділити дві групи потерпілих, залежно від відповідних предметів цього кримінального правопорушення: потерпілі, які є власниками територій, пов’язаних з місцями поховання; потерпілі, які є власниками пам’ятників, намогильних споруд та інших кладовищенських будівель. Померлі люди, чиї тіла зазнали наруги, не вважаються потерпілими, а їхні останки є предметом кримінального правопорушення. Пропонується внести зміни до Закон України «Про поховання та похоронну справу». Так, назву статті 1 цього Закону слід змінити на «Поняття похоронної справи» та замість слів «Поховання – діяльність…» вставити «Похоронна справа – діяльність…». Також до цього Закону пропонуються авторські визначення термінів «поховання померлого» та «утримання місця поховання». Пропонується внести зміни до Закону України «Про поховання та похоронну справу», щоб уточнити визначення намогильних споруд і класифікацію будівель на кладовищах. Визначається, що не можуть бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 297 КК України, скелетовані, муміфіковані чи заспиртовані останки людини, які використовуються в музеях та навчальних закладах. У разі, якщо такі останки становлять історичну чи культурну цінність, їх охорона регламентується ст. 298 КК України, яка встановлює відповідальність за знищення, пошкодження або руйнування об’єктів культурної спадщини. Складним є питання щодо класифікації як тіл померлих трупів мертвонароджених дітей, викиднів та ембріонів, вилучених з утроби матері, чиї життя завершилися до їхнього повного вигнання або вилучення з організму матері. Померлі в утробі матері заслуговують на шанобливе ставлення суспільства та повинні стати елементом похоронної справи, оскільки вони належать до людського роду. Особливо це стосується дітей, які народилися мертвими на пізніх термінах вагітності, після двадцяти двох тижнів вагітності. Наруга над тілами таких дітей є так само аморальною і соціально небезпечною, як і наруга над тілами людей, які померли біологічною смертю. Тому, щоб забезпечити кримінально-правовий захист принципу гідного ставлення до тіл мертвонароджених дітей, які досягли двадцяти двох тижнів внутрішньоутробного розвитку, необхідно включити до предмету злочинної наруги, передбаченої ст. 297 КК України, поняття «тіло людини, мертвонародженої після двадцяти двох тижнів вагітності». Розглянувши різні підходи до тлумачення термінів, використовуваних у ч. 2 ст. 297 КК України, і беручи до уваги власні міркування, ми зробили висновок, що основними спільними характеристиками злочинного впливу на братську могилу чи могилу Невідомого солдата тощо в межах цієї статті КК України є: втрата ними духовних і ціннісних якостей, пов’язаних з пам’яттю про героїчні вчинки померлих і суспільною пам’яттю про важливі події, обмеження їхнього використання та можливість відновлення. Незаконний вплив на такі споруди може здійснюватися будь-яким способом – механічним, фізичним, хімічним тощо – і при цьому не впливає на правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Виходячи з визначених критеріїв, ми можемо уніфікувати формулювання цих термінів і запропонувати власні визначення: осквернення – це протизаконний вплив на поховання, перераховані у ч. 2 ст. 297 КК України в будь-який спосіб, який характеризується паплюженням їх духовних і ціннісних якостей, пов’язаних з пам’яттю про героїчні вчинки померлих і суспільною пам’яттю про важливі події і неможливістю використання за призначеною метою; руйнування – це протизаконний вплив на поховання, перераховані у ч. 2 ст. 297 КК України в будь-який спосіб, який характеризується значною зворотною втратою ними духовних і ціннісних якостей, пов’язаних з пам’яттю про героїчні вчинки померлих і суспільною пам’яттю про важливі події і значним обмеженням використання за призначеною метою, з можливістю відновлення. Третій розділ присвячено суб’єктивним ознакам наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого. Враховуючи критерії, закладені законодавцем у правову конструкцію суб’єкта кримінального правопорушення, слід вважати, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 297 КК України (наруга над могилою, іншим місцем поховання або тілом померлого), є фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку – громадянин України, іноземець, особа без громадянства або особа з подвійним громадянством. Це відповідає тяжкості та суспільній небезпеці цього кримінального правопорушення. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого, за загальноприйнятою думкою, є кримінальним правопорушенням з формальним складом, яке може бути вчинене лише умисно. З огляду на чинне теоретичне розуміння та законодавче визначення форм вини, уявити необережне кримінальне правопорушення з формальним складом неможливо, оскільки ознака необережної вини, за законом, пов’язана із настанням суспільно небезпечних наслідків, які, у свою чергу, не є складовою об’єктивної сторони формальних складів кримінального правопорушення. Відсутність кваліфікуючого мотиву расової, релігійної або ж національної нетерпимості у ст. 297 КК України не дозволяє належним чином кваліфікувати відповідні дії та призначати справедливе покарання. Тому, з огляду на поширеність випадків наруги над місцями поховань з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, їх підвищену суспільну небезпеку, необхідність диференціації відповідальності та заповнення прогалин у законодавстві, вважаємо за доцільне доповнити ст. 297 КК України цим мотивом як кваліфікуючою ознакою. Це дозволить забезпечити більш ефективну кримінально-правову охорону поховань та посилити запобігання злочинам на ґрунті такої нетерпимості. Четвертий розділ присвячено аналізу проблем відмежування складу злочину, передбаченого ст. 297 КК України, від суміжних кримінально-правових складів. Аналіз наруги над могилою, іншим місцем поховання або тілом померлого у співвідношенні з суміжними кримінальними правопорушеннями засвідчив, що основні відмінності між ст. 297 КК України та нормами, закріпленими у статтях 194, 178, 179 і 298 КК України, полягають у різниці безпосереднього об’єкта, предмета посягання, характеру діяння, а також окремих аспектів об’єктивної та суб’єктивної сторін складу злочину. Спеціальна кримінально-правова норма є окремим видом норми у порівнянні із ширшою загальною нормою кримінального права. У випадку ст. 297 КК України, такою загальною нормою є ст. 194 КК України (Умисне знищення або пошкодження майна), яка виступає як загальна, тоді як спеціальними щодо неї є ст. 178 КК України (Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків), ст. 179 КК України (Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь), ст. 297 КК України (Незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини). З урахуванням наведених положень і висновків сформульовано пропозиції de lege ferenda щодо вдосконалення кримінального законодавства, яке регулює відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання або тілом померлого. Автор пропонує внести ці зміни до чинного Кримінального кодексу України та Закону України «Про поховання та похоронну справу». This dissertation is a comprehensive monographic study of issues related to criminal liability for the desecration of graves, other burial sites, or bodies in Ukraine. The work consists of four chapters. The first chapter is devoted to the general principles of the formation and development of legislation on the desecration of graves in the territory of modern Ukraine and other European countries. Legislation on the desecration of graves in Ukraine has undergone a long and complex process of development, starting from the times of Kievan Rus to the present day, reflecting various stages of the historical, social, political, and cultural development of the country. This work examines the main stages of the formation and development of legislation on the desecration of graves in Ukraine, analyzing key legislative acts and the changes that have occurred over the centuries. Modern legislation takes into account new challenges associated with political, national, and religious motives for criminal offenses. The adopted changes are aimed at strengthening responsibility for the desecration of graves and monuments, reflecting the societal need to protect moral values and the memory of the deceased. However, despite significant progress, there remains a need for further improvement of norms to ensure an adequate level of protection of moral values, particularly in terms of deeply respecting the memory of the deceased and society's desire to protect burial sites from desecration and violation. This includes the clear definition of terms and objects of criminal law protection, which will ensure effective law enforcement. A comparative analysis of the criminal legislation of various countries within the Romano-Germanic legal system concerning the desecration of graves, other burial sites, or the body of a deceased person reveals significant similarities in the formulation of norms, the nature of liability, and the general principle of strict punishment for such acts. However, there are differences in the details and the technical-legal construction of the relevant criminal law provisions. The second chapter is dedicated to the issues of the criminal law assessment of the objective elements of desecration of graves, other burial sites, or the body of a deceased person. The primary immediate object of the criminal offense provided for in Article 297 of the Criminal Code of Ukraine is the social relations that ensure respect for the dignity of deceased persons, including their bodies, burial sites, and ritual objects. In cases of unauthorized damage, excavation, destruction, or other means of desecration of graves or other burial sites, or the illegal appropriation of a body (remains, ashes) of the deceased, an urn with the ashes of the deceased, or objects located on (in) the grave, at another burial site, on the body (remains, ashes) of the deceased, or the commission of actions provided for in part 1 or 2 of Article 297 of the Criminal Code of Ukraine for selfish motives, the additional immediate object of this criminal offense is property relations. Furthermore, if this criminal offense is committed with the use of violence or the threat of its use, or if it causes serious consequences (part 3, 4 of Article 297 of the Criminal Code of Ukraine), the additional immediate object of this criminal offense is human health. Two groups of victims can be identified, depending on the relevant objects of this criminal offense: victims who are the owners of the territories associated with burial sites; and victims who are the owners of monuments, gravestones, and other cemetery structures. Deceased persons whose bodies have been desecrated are not considered victims, and their remains are the object of the criminal offense. It is proposed to amend the Law of Ukraine "On burial and funeral services." The title of Article 1 of this Law should be changed to "Concept of funeral services," and the phrase "Burial – activity..." should be replaced with "Funeral services – activity...". Additionally, the author proposes definitions of the terms "burial of the deceased" and "maintenance of the burial site" to be included in this Law. The proposed amendments also aim to clarify the definitions of gravestone structures and the classification of buildings in cemeteries within the Law of Ukraine "On burial and funeral services." It is determined that skeletal, mummified, or preserved human remains used in museums and educational institutions cannot be considered objects of the criminal offense provided for in Article 297 of the Criminal Code of Ukraine. However, if such remains have historical or cultural value, their protection falls under Article 298 of the Criminal Code of Ukraine, which provides for liability for the destruction, damage, or deterioration of cultural heritage objects. The classification of the bodies of deceased stillborn children, miscarriages, and embryos removed from the mother's womb, whose lives ended before their full expulsion or removal from the mother's body, remains a complex issue. Deceased in the womb deserve respectful treatment from society and should be considered part of the funeral service, as they belong to the human race. This is particularly true for children who were stillborn in late stages of pregnancy, after twenty-two weeks of gestation. Desecration of the bodies of such children is as immoral and socially dangerous as desecration of the bodies of those who died a biological death. Therefore, to ensure criminal law protection of the principle of respectful treatment of the bodies of stillborn children who reached twenty-two weeks of intrauterine development, it is necessary to include the term "the body of a human, stillborn after twenty-two weeks of pregnancy" in the object of the criminal offense of desecration, as provided for in Article 297 of the Criminal Code of Ukraine. Having examined various approaches to interpreting the terms used in Part 2 of Article 297 of the Criminal Code of Ukraine, and considering our own reflections, we concluded that the primary common characteristics of criminal influence on a mass grave or the grave of the Unknown Soldier, etc., within the scope of this article of the Criminal Code of Ukraine are: the loss of their spiritual and valuable qualities associated with the memory of the heroic deeds of the deceased and the collective memory of significant events, the limitation of their use, and the possibility of restoration. The method of illegal influence on these structures can be any (mechanical, physical, chemical, etc.) and does not affect the qualification of the criminal offense. Based on the defined criteria, we can standardize the formulation of these terms and propose our own definitions: Desecration – this is an unlawful impact on the burial sites listed in Part 2 of Article 297 of the Criminal Code of Ukraine in any manner, characterized by the defilement of their spiritual and valuable qualities associated with the memory of the heroic deeds of the deceased and the collective memory of significant events, rendering them unusable for their intended purpose. Destruction – this is an unlawful impact on the burial sites listed in Part 2 of Article 297 of the Criminal Code of Ukraine in any manner, characterized by significant reversible loss of their spiritual and valuable qualities associated with the memory of the heroic deeds of the deceased and the collective memory of significant events, and significantly limiting their use for their intended purpose, with the possibility of restoration. The third chapter is dedicated to the subjective elements of the desecration of a grave, other burial sites, or the body of a deceased person. Considering the criteria established by the legislator in the legal framework of the subject of a criminal offense, it can be asserted that the subject of the desecration of a grave, other burial sites, or the body of a deceased person, according to Article 22 of the Criminal Code of Ukraine, is a physically accountable person, namely, a citizen of Ukraine, a foreign citizen, a stateless person, or a person with dual citizenship who has reached the age of sixteen. This corresponds to the gravity and societal danger of this criminal offense. Desecration of a grave, other burial site, or the body of a deceased person, according to the widely accepted view, is a criminal offense with a formal composition that can only be committed intentionally. Without changing the theoretical understanding and legislative definition of forms of guilt, it is impossible to conceive of a negligent criminal offense with a formal composition, since the legislative definition of negligence focuses on the socially dangerous consequences of the act, which are not included in the structure of the objective side of formal compositions of criminal offenses. The absence of a qualifying motive of racial, national, or religious intolerance in Article 297 of the Criminal Code of Ukraine does not allow for the proper qualification of such actions and the imposition of just punishment. Therefore, given the prevalence of cases of desecration of burial sites motivated by racial, national, or religious intolerance, their heightened societal danger, the need for differentiated liability, and the need to fill legislative gaps, it is considered appropriate to supplement Article 297 of the Criminal Code of Ukraine with this motive as a qualifying characteristic. This would ensure more effective criminal-legal protection of burial sites and strengthen the prevention of crimes based on such intolerance. The fourth chapter is dedicated to the issues of distinguishing desecration of a grave, other burial sites, or the body of a deceased person from related criminal offenses. The study of desecration of a grave, other burial sites, or the body of a deceased person in comparison with other related, similar criminal offenses revealed that the main differences between Article 297 of the Criminal Code of Ukraine and other acts provided for in Articles 194, 178, 179, 298 of the Criminal Code of Ukraine lie in the differences in objects, subjects of the criminal offense, content, and certain peculiarities of the objective and subjective elements of these criminal offenses. A special criminal law norm is a distinct type of norm compared to the broader general norm of criminal law. In the case of Article 297 of the Criminal Code of Ukraine, such a general norm is Article 194 of the Criminal Code of Ukraine (Intentional Destruction or Damage of Property), which serves as the general norm, while Article 178 of the Criminal Code of Ukraine (Damage to Religious Structures or Cult Buildings), Article 179 of the Criminal Code of Ukraine (Illegal Possession, Desecration, or Destruction of Religious Shrines), and Article 297 of the Criminal Code of Ukraine (Illegal Conduct of Excavation at an Archaeological Heritage Site, Destruction, Damage, or Ruination of Cultural Heritage Objects) are specific norms in relation to it. Based on the presented provisions and conclusions, recommendations de lege ferenda (for the improvement of criminal legislation on the desecration of a grave, other burial sites, or the body of a deceased person) are proposed, which the author suggests should be incorporated into the current Criminal Code of Ukraine and the Law of Ukraine "On burial and funeral affairs".