Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/8098
Browse
9 results
Search Results
Item БАХИАНСТВО КАК УСТАНОВКА КОМПОЗИТОРСКОГО И ИСПОЛНИТЕЛЬСКОГО ТВОРЧЕСТВА XIX–ХХ ВЕКОВ(2010) Чехунина, А. А.; Чехуніна, А. О.Item ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ ПЕРСОНАЛУ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ(2019) Казакова, Т. С.Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичнометодичних і прикладних проблем удосконалення управління формуванням професійної кар’єри персоналу у закладах вищої освіти. У дисертаційному дослідженні розглянуто сутність, види, етапи кар’єрного росту та можливі мотиви досягнення професійного розвитку; виявлено зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на розвиток кар’єри особистості, їх механізм взаємодії, та основні проблеми, що стримують розвиток професійної кар’єри персоналу; проаналізовані сучасні методичні підходи до оцінювання ефективності діяльності персоналу. Також узагальнено та систематизовано ті аспекти функціонування закладів вищої освіти, що стосуються пізнання предмету дослідження, виокремлено особливості стимулювання персоналу до професійного самовдосконалення в контексті формування професійної кар’єри науковопедагогічних працівників. Проведені дослідження дають змогу узагальнити поняття професійна кар’єра і тлумачити його як успішне просування особистості у сфері трудової діяльності від перших кроків працевлаштування до престижного соціального статусу й становища у суспільстві. Успішність діяльності суб’єктів господарювання усіх форм власності безпосередньо залежить від ефективності управління персоналом. Топ-керівництво повинно вміти виявляти здібних працівників, обґрунтовано оцінювати їх можливості та створювати необхідні умови для розвитку відповідних професійних компетентностей у майбутньому. Встановлено, що однією з найважливіших проблем розвитку професійної кар’єри персоналу є недостатній рівень професійної орієнтації. Зазначене пов’язано, передусім, із низьким рівнем підготовки у навчальних закладах, і, як наслідок, відсутністю перехідного «трампліну» від навчання до виконання прямих функціональних обов’язків. Виявлено, що засобом забезпечення успішного інноваційного розвитку є ефективне управління персоналом через стимулювання професійної кар’єри. В організаціях, де питанням професійної кар’єри приділяється серйозна увага, інноваційна складова є суттєвою, що забезпечує відповідний успіх суб’єкта господарювання у реальному економічному просторі. Серед основних показників для оцінювання економічної ефективності управління персоналом слід відзначити: співвідношення витрат, необхідних для забезпечення суб’єкта господарювання кваліфікованими кадрами, і результатів, отриманих від їхньої діяльності; відношення бюджету підрозділу суб’єкта господарювання до чисельності персоналу цього підрозділу; вартісна оцінка розходжень у результативності праці. Дані показники орієнтують працівників на виконання планових завдань, раціональне використання робочого часу, поліпшення трудової і виконавської дисципліни і, в основному, спрямовані на удосконалення організації праці. Водночас доведено, що їх безконтрольне використання може призвести до професійного «вигорання» працівника внаслідок понаднормованого навантаження. Встановлено, що, незважаючи на наявність відносно великої кількості вчених та інженерів, в Україні спостерігається низька якість науково-дослідних інститутів та здатність до інновацій, що підтверджується не лише майже відсутністю співпраці університетів та промисловості в дослідженнях та розробках, низьким рівнем витрат компаній на дослідження і розробки та державних закупівель високотехнологічної продукції, а й фактичною неможливістю втримати й залучити таланти до господарської діяльності. Виявлено, що впровадження змін у системі підготовки студентів від масового до індивідуального охоплення внаслідок природного зменшення кількості студентів у групах, та концентрації уваги на виконанні індивідуальних робіт в межах матеріалу, викладеного на лекційних і семінарських заняттях, дозволило регіональним закладам вищої освіти частково зберегти наявний науково-педагогічний потенціал з одночасним зростанням рівня якості освітнього процесу. Проте вказані дії призвели до зростання вартості навчання, що, в умовах загального скорочення питомої ваги видатків зведеного бюджету на вищу освіту з 6,6% у 2010 році до 3,7% у 2017 році, також призвело до суттєвого скорочення кількості місць за державним замовленням на місцевому рівні. Виявлено, що однією з основних умов підвищення конкурентоспроможності закладів вищої освіти є не лише підвищення якості наданих освітніх послуг, а й забезпечення постійного оновлення знань науково-педагогічних працівників в умовах нестабільного бізнес-середовища. Лише надання якісних теоретичних знань і вміння їх адаптувати до специфіки ведення бізнесу в сучасних умовах ринку дозволить збільшити попит серед потенційної групи студентів та слухачів до здобуття вищої освіти. Удосконалено порядок ідентифікації професійних компетентностей із врахуванням сучасних вимог ринку до обраної спеціальності та практичної підготовки майбутніх фахівців шляхом безпосереднього залучення під час навчального процесу науково-педагогічних працівників та студентів закладу вищої освіти до вирішення актуальних виробничих завдань. Обґрунтовано доцільність запровадження індивідуальних траєкторій практичної підготовки майбутніх фахівців спільно з органами державної влади, місцевого самоврядування, бізнес-структурами та громадськими організаціями як додаткове стимулювання до здобуття вищої освіти серед потенційних абітурієнтів та слухачів. Виявлено, що для максимізації вірогідності залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій у професійний розвиток персоналу необхідно забезпечити отримання рівного прибутку на рівний капітал. Розроблені пропозиції щодо оцінювання доцільності інвестування у професійний розвиток дозволять визначити обґрунтованість подальшого капіталовкладення у визначений напрямок інтелектуального розвитку та налагодити тісний взаємозв’язок між закладами вищої освіти та суб’єктами господарювання усіх форм власності. За результатами проведеного дослідження, з використанням методів економетричного моделювання та експертної оцінки провідних фахівців освітньої галузі, місцевих органів виконавчої влади, бюджетоформуючих підприємств і організацій було виявлено ступінь впливу основних показників активності й результативності закладів вищої освіти та купівельної спроможності населення на загальний обсяг валового внутрішнього продукту. Встановлено, що найбільший вплив на валовий внутрішній продукт має показник «кількість випущених осіб із закладів вищої освіти» і керівництву закладів вищої освіти необхідно першочергово акцентувати увагу на забезпеченні максимізації якості наданих послуг зазначеній групі споживачів. Для утримання наявного інтелектуального потенціалу обґрунтовано доцільність запровадження організаційно-економічної системи оптимізації витрат на оплату праці, яка повинна складатися з наступних п’яти основних етапів: збирання інформації, обробки отриманої інформації з використанням експертних та економіко-математичних моделей, розрахунку прогнозних значень чинників та результативного показника, розробки заходів та напрямків оптимізації витрат на оплату праці, розробки системи планування кар’єрного розвитку персоналу. Організаційно-економічна система планування кар’єрного розвитку персоналу повинна базуватися на виявленні ключової групи потенційних споживачів та вимог щодо якості наданих їм освітніх послуг із забезпеченням одночасної оптимізації витрат на оплату праці. Запропонована процедура визначення коефіцієнту компетентності експертів з урахуванням їх досвіду роботи, масштабності управлінської діяльності, рівня освіти, та вагомості кожного з напрямів діяльності дозволить максимізувати результативність проведеного рейтингового оцінювання та скоординувати зусилля й ресурси науково-педагогічних працівників на покращення визначених та актуальних для закладу вищої освіти показників. Удосконалено науково-методичний підхід щодо рейтингового оцінювання діяльності науково-педагогічних працівників на підставі визначення рівня коливання кваліфікаційних компетентностей в середині досліджуваної групи. Аналізуючи діючі системи оцінювання, враховуючи їх громіздкість як за кількістю, так і за методикою розрахунків, запропоновано при щорічному оцінюванні активності науково-педагогічних працівників акцентувати увагу щонайбільше на 25 показниках за сьома визначеними групами. Отримані результати можуть бути враховані при здійсненні перерозподілу навчального навантаження серед працівників відповідної кафедри (факультету), тим самим створивши додаткові стимули для розвитку професійної кар’єри та побудови власної стратегії розвитку особистості. Використання запропонованого методичного підходу щодо визначення граничної межі часового навантаження дозволило виявити точку оптимуму між педагогічною та науковою діяльністю у позаробочий час для працівників закладів вищої освіти. Встановлено, що максимальна продуктивність науковопедагогічного працівника у позаробочий час досягається при квартальному навантаженні від 129 до 150 годин. Розроблювана модель стимулювання повинна передбачати, що за умови досягнення або перевиконання встановлених планових завдань з наукової діяльності у позаробочий час, науково-педагогічним працівникам буде забезпечено виплату відповідної грошової винагороди. The thesis is devoted to the complex research of theoretical and methodical and applied problems of improving the management of the formation of professional careers in higher education institutions. In the thesis the essence, types, stages of career growth and possible motives of achievement of professional development are considered; the external and internal factors that influence the development of a person's career development, their mechanism of interaction, and the main problems hampering the development of a professional career of staff are revealed; modern methodical approaches to the evaluation of the effectiveness of the personnel activity are analyzed. Also, the aspects of the functioning of higher education institutions related to the knowledge of the subject of research are summarized and systematized, features of personnel incentives to professional self-improvement in the context of the formation of a professional career of scientific and pedagogical workers are singled out. The conducted research makes it possible to generalize the concept of professional career and interpret it as a successful advancement of personality in the field of labor from the first steps of employment to a prestigious social status and position in society. The success of the business entities of all forms of ownership directly depends on the effectiveness of personnel management. The top management should be able to identify capable employees, substantiated assessment of their capabilities and create the necessary conditions for the development of appropriate professional competences in the future. It has been established that one of the most important problems of professional career development of staff is insufficient level of professional orientation. This is due, above all, to the low level of training in educational institutions, and as a consequence, the lack of a transitional "springboard" from training to performing direct functional duties. It is revealed that effective means of ensuring successful innovation development are effective personnel management through promotion of professional careers. In organizations where professional career issues are given serious attention, the innovation component is essential, which ensures the appropriate success of the business entity in the real economic space. Among the main indicators for assessing the economic efficiency of personnel management should be noted: the ratio of expenses necessary to provide the entity with skilled personnel, and the results obtained from their activities; the ratio of the budget of the entity to the number of staff of this unit; cost estimation of differences in labor productivity. These indicators target the employees for the implementation of planned tasks, the rational use of working time, improvement of labor and executive discipline and, mainly, aimed at improving the organization of work. At the same time, it is proved that their uncontrolled use can lead to professional "burnout" of an employee as a result of an overloaded load. It has been established that in spite of the relatively large number of scientists and engineers, Ukraine has a low quality of research institutes and ability to innovate, which is confirmed not only by the lack of cooperation between universities and industry in research and development, the low cost of companies for research and development and public procurement of high-tech products, but also the actual inability to retain and attract talents to business activities. It was found that introduction of changes in the system of preparation of students from mass to individual coverage as a result of the natural decrease in the number of students in groups, and concentration of attention on the performance of individual works within the material laid out at lecture and seminar classes, allowed the regional institutions of higher education to partially preserve the available scientific- pedagogical potential with the simultaneous growth of the quality of the educational process. However, these actions led to an increase in the cost of training, which, in the general reduction of the share of consolidated budget expenditures for higher education from 6.6% in 2010 to 3.7% in 2017, also led to a significant reduction in the number of seats on public contracts at the local level. It was revealed that one of the main conditions for increasing the competitiveness of higher education institutions is not only to improve the quality of provided educational services, but also to ensure continuous updating of knowledge of scientific and pedagogical workers in an unstable business environment. Only the provision of qualitative theoretical knowledge and the ability to adapt it to the specifics of doing business in the current market conditions will increase the demand among the potential group of students and students for higher education. The procedure for identifying professional competencies has been improved taking into account the current requirements of the market to the chosen specialty and the practical training of future specialists through the direct involvement of scientific and pedagogical workers and students of the institution of higher education in solving the actual production tasks during the educational process. The expediency of introduction of individual trajectories of practical training of future specialists in cooperation with state authorities, local self-government, business structures and public organizations as additional stimulation of higher education among potential entrants and students is substantiated. It was revealed that in order to maximize the probability of attracting internal and external investments into the professional development of personnel it is necessary to ensure that equal income is received on equal capital. The developed proposals for evaluating the appropriateness of investment into professional development will determine the justification of further investment in a certain direction of intellectual development and establish a close relationship between higher education institutions and economic entities of all forms of ownership. For the results of the conducted research using methods of econometric modeling and expert evaluation of leading specialists in the educational sector, local authorities, budgeting enterprises and organizations, the degree of influence of the main indicators of activity and efficiency of institutions of higher education and purchasing power of the population on the total volume of the gross domestic product was revealed. It is established that the greatest impact on the gross domestic product is the indicator "number of graduates from higher education institutions", and the leadership of institutions of higher education should first of all focus on ensuring the maximization of the quality of services rendered to this group of consumers. To maintain the existing intellectual potential justified the introduction of an organizational and economic system for optimizing labor costs, which should consist of the following five main stages: collecting information, processing information received using expert and econometric and mathematical models, calculating the predictive values of factors and productive indicator, development of measures and directions of optimization of labor costs, development of a system of planning career development of personnel. The organizational and economic system of planning career development of personnel should be based on the identification of a key group of potential customers and the requirements for the quality of educational services provided to them, while ensuring the simultaneous optimization of labor costs. The proposed procedure for determining the coefficient of expert competence based on their work experience, the scale of management activity, the level of education, and the importance of each of the directions of activity will maximize the effectiveness of the conducted rating assessment and coordinate the efforts and resources of scientific and pedagogical staff to improve the identified and relevant indicators for higher education institutions. The scientific-methodical approach to rating assessment of the activity of scientific and pedagogical workers has been improved on the basis of determining the level of fluctuation of qualification competences in the middle of the study group. When analyzing existing evaluation systems, taking into account their cumbersome quantity and method of calculation, it is suggested, when evaluating the activity of scientific and pedagogical workers annually, to focus attention on the maximum of 25 indicators by seven specific groups. The results obtained can be taken into account when redeploying the training load among the staff of the corresponding department (faculty), thereby creating additional incentives for the development of a professional career and building their own personal development strategy. The use of the proposed methodological approach to determining the limit of the time load allowed to identify the optimum point between teaching and research activities outside working hours for employees of higher education institutions. It is established that the maximum productivity of scientific and pedagogical worker during off-working time is achieved with a quarterly load of 129 to 150 hours. The developed model of stimulation should provide that, subject to the achievement or over-fulfillment of the established scheduled tasks for scientific activity during non-working hours, scientific and pedagogical workers will be paid the corresponding monetary compensation.Item ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ОЧІКУВАНЬ ОСОБИСТОСТІ(2017) Попович, І. С.; Popovych, I. S.Початок XXI сторіччя характеризується розвитком соціально-психологічних теорій дослідження суб’єктної реальності людини, її автентичності, самобутності, унікальності та неповторності. Чільне місце у цьому переліку посідає проблема психології соціальних очікувань особистості. У дисертації розглянуто основні теоретико-методологічні проблеми соціальних очікувань особистості. Здійснений науково-категорійний аналіз проблеми: встановлені родо-видові зв’язки, реалізований семантичний та ретроспективний аналізи, операціоналізовані основні поняття, сформульовані сутнісні ознаки напрямків дослідження соціальних очікувань особистості, проаналізовані основні концепції. Розглянуто проблему соціальних очікувань як базового психологічного механізму саморегуляції поведінки особистості, складової ціннісно-смислової сфери особистості, комунікативно-рольової взаємодії в теоріях мотивації особистості. Проаналізовано прикладні дослідження очікувань в англомовній літературі та практиці. Обґрунтовано розуміння соціальних очікувань особистості як процесу психічної регуляції поведінки, який забезпечується когнітивною, емоційною та поведінковою готовністю особистості до передбачуваного перебігу подій. Когнітивна, емоційна та поведінкова готовність супроводжується здатністю індивіда до соціальних контактів, дій, вчинків. Реалізація цієї готовності забезпечує перехід від біологічного до соціального, від індивіда до 3 індивідуальності, до суб’єкта, до особистості. Обґрунтовано, що дослідження соціальних очікувань як психічного процесу, стану і властивості утворює основний понятійний базис, на якому будується психологія соціальних очікувань особистості. Закладено теоретико-методологічну базу дослідження психології соціальних очікувань особистості, окреслено напрямки наукових пошуків. Проаналізовано соціальні очікування в системі регуляції соціальної поведінки особистості, розкрито сутність і науково обґрунтовано внутрішні детермінанти досліджуваного феномену. Розглянуто соціальні очікування як процес конструювання і відтворення соціальної дійсності, процес психічної регуляції поведінки. Дано визначення соціальних очікувань особистості як процесу і результату відображення, конструювання соціальної дійсності, процесу, який реалізується механізмами інтеріоризації та екстеріоризації, інтерналізації, екстерналізації і об’єктивації, рефлексії, ідентифікації та стереотипізації. Встановлено, що очікування особистості є важливим соціально-психологічним чинником, який через систему функцій та психологічних механізмів сприяє розвитку, становленню особистості, і в той же час призупиняє, стримує цей розвиток, що може призводити до стагнації, деформації, емоційного вигорання і навіть до деградації. Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування моделі очікуваного майбутнього. Описано доцільність використання терміну «модель очікуваного майбутнього». Обґрунтовано, що конструювання моделі очікуваного майбутнього є побудованим особистістю проектом результату – своєрідним передбаченням, що реалізується через прогностичну та контрольну функції соціальних очікувань особистості. Побудовано структурно-функціональну модель соціальних очікувань особистості. Встановлено, що соціально-психологічні особливості обізнаності особистості про передбачуваний перебіг подій, соціально-психологічні особливості ставлення особистості до учасників міжособистісної взаємодії та соціально-психологічні особливості регуляції 4 особистістю очікуваних результатів діяльності є структурними складовими, що імітують внутрішню організацію об’єкта-прототипу – структурно-функціональну модель соціальних очікувань особистості. Здійснено теоретико-емпіричне обґрунтування ходу та процедури емпіричного дослідження змістових психологічних параметрів соціальних очікувань особистості. Методологічну основу розробки програми оптимізації розвитку та психокорекції соціальних очікувань особистості склала верифікована система принципів системно-генетичного, особистісно-діяльнісного, вчинкового підходів, гуманістична теорія самоактуалізації та самореалізації, теорія саморегуляції діяльності і поведінки особистості. Програма поєднала психодіагностичний, розвивально-корекційний та контрольний етапи. Показано, що оптимізація розвитку та психокорекції соціальних очікувань є важливим складником в системі підготовки фахівців. Отримані знання, навички конструктивної міжособистісної взаємодії, вміння планувати, прогнозувати перебіг подій, поєднувати толерантність і вимогливе ставлення до учасника взаємодії, узгоджувати власні дії з діями інших членів, зокрема навчальної групи, виробничого колективу, тимчасово створеної проектної групи – позитивно вплинули на рівень суб’єктного контролю, загальну осмисленість життя, орієнтацію на цілі та результативність життя. Ми усвідомлюємо той факт, що наше тлумачення психологічної сутності соціальних очікувань особистості, а також методів і шляхів їх розкриття, не є вичерпним, деякі аспекти концепції соціальних очікувань особистості можуть бути дискусійними. Дисертаційна робота є спробою дослідження ключового феномену конструювання особистістю свого майбутнього. The beginning of the XXI century is characterized by the development of research of socio-psychological theories of subjective reality of a person, his authenticity, originality, uniqueness and individuality. Prominent in this list takes the problem of psychology of social expectations of personality. Principal theoretical and methodological problems of social expectations of personality have been considered in the doctoral thesis. Scientific-categorical analysis of problem has been realized: genus-species relationships have been established, retrospective and semantic analyzes have been realized, essential features of research areas, concepts of social expectations personality have been formulated. Apart the problem of social expectations as an underlying psychological mechanism of self-regulation of behavior, a component of value-semantic sphere of personality, communicative-role interaction in the theories of motivation of personality has been specified. Applied researches of expectations in English literature and practice were analyzed. A definition of the studied phenomenon is suggested: social expectations of personality is a mental process of regulation of behavior, provided by cognitive, emotional and behavioral willingness of an individual to the predictable course of events. Cognitive, emotional and behavioral readiness is accompanied by the ability of an individual to social contacts, actions, deeds. The implementation of this readiness provides a transition from the biological to the social, from the 6 individuum to the individuality, to the subject, to the personality. It is grounded that the study of social expectations as mental process, state and property constitutes a basic conceptual «frame» on which psychology of social expectations of personality is constructed. Theoretical and methodological basis of the research of psychology of social expectations of personality has been laid down; the areas of the scientific research have been outlined. Social expectations in the system of regulation of social behavior of personality have been analyzed, essence has been outlined and it has been scientifically substantiated internal determinants of the studied phenomenon. It has been considered social expectations as a process of design and reproduction of social reality, a process of mental regulation of behavior. The definition of social expectations of personality as a process and outcome of reflection, construction of social reality, implemented by mechanisms of interiozation and exteriozation, internalization, externalization and objectification, reflection, identification and stereotyping has been given. It has been established that expectations of personality is an important socio-psychological factor that through the functions and psychological mechanisms contributes to the development and formation of personality, and at the same time suspends, hinders its development, which can lead to stagnation, deformation, emotional burnout and even degradation. Theoretical and methodological grounding of expected future models has been obtained. The expediency of using the term «model of the expected future» has been formed. It is proved that the design model of expected future – is a project result built by an individual, rather a particular anticipation that is realized through predictive and control functions of social expectations of personality. It has been constructed structural and functional model of social expectations of personality. It has been established that the social and psychological characteristics of personal awareness about predictable course of events, social and psychological characteristics of the personality attitude towards the participants of interpersonal interaction and socio-psychological characteristics of the regulation by personality of the expected results are structural components 7 that imitate internal organization of object prototype, structural-functional model of social expectations of personality. Theoretical and empirical justification of the course and procedure of experimental research of semantic psychological parameters of social expectations of personality has been apprehended. The methodological basis of optimizing program of development and psychocorrection of social expectations of personality was formed by a verified system of principles of system-genetic, personality-active and practical approaches to optimization of development and psychocorrection of social expectations, humanistic theory of self-actualization and self-realization, self-control theory of activity and behavior of personality. The program united psychodiagnostic, developing and remedial and control stages. It is shown, that optimization of correction and social expectations is an important element in the system of training. Obtained knowledge, skills of constructive interpersonal interaction, ability to plan, to predict the course of events, to combine tolerance and demanding attitude towards participants of interaction, to coordinate their actions with other members, including a training team, production team, temporarily established project team, have positively influenced on the level of subjective control, have increased psychological readiness of a young professional, have contributed to stabilizing the socio-psychological climate in the future workplace. We are aware of the fact that our interpretation of the nature of social psychological expectations personality, as well as methods and means of disclosure are not exhaustive, some aspects of the concept of social expectations of personality may be debatable. Thesis is an attempt to study a key phenomenon of constructing future of an individual.Item СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (МЕДИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)(2016) Молікевич, Р. С.Item ОРГАНІЗАЦІЙНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ МІЖКОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВ АПК. – НА ПРАВАХ РУКОПИСУ(2016) Осадчий, О. Д.; Осадчий, А. Д.; Osadchiy, O. D.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Полтавська державна аграрна академія. – Полтава, 2012. Визначено соціально-економічну сутність міжкорпоративних відносин, обґрунтовано провідні види та форми організаційної регламентації міжкорпоративних відносин підприємств АПК, запропоновано методичні підходи до управління бізнес-процесами корпоративних агропромислових підприємств. Визначено і охарактеризовано мережні засоби організаційної регламентації бізнес-процесів корпоративних підприємств АПК; здійснено аналіз регламентації міжкорпоративних відносин розподілу агрохолдингу ТОВ «ХАН і Ко Київ»; узагальнено тенденції та визначено проблеми розвитку організаційної регламентації міжкорпоративних відносин агропромислових підприємств. Обґрунтовано розвиток корпоративних та функціональних стратегій організаційної регламентації міжкорпоративних відносин агропромислових підприємств, визначено шляхи формування контрактних форм організаційної регламентації їх міжкорпоративних відносин, здійснено моделювання організаційної регламентації міжкорпоративних відносин агропромислових підприємств. Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Полтавская государственная аграрная академия. – Полтава, 2012. Исследуются теория и практика организационной регламентации межкорпоративных отношений предприятий АПК. Современные тенденции развития сетевой экономики свидетельствуют о том, что межкорпоративные отношения сегодня превращаются из нормы в отдельный институт, который становится одним из решающих факторов развития цивиллизации вообще такого вида человеческой деятельности, как корпоративное управление в частности. В связи с этим исследование теоретических положений межкорпоративных отношений выполнено с помощью эволюционно-институционального анализа. Рассмотрены стили взаимодействия организации с внешней средой. Обосновано, что организация взаимодействует с внешней средой под влиянием объективных и субъективных факторов, которые определены и проанализированы автором. Установлено, что межкорпоративные отношения, ориентированные на сотрудничество, следует рассматривать как стратегический подход к развитию организации, который обеспечивает возростание прибыльности, предусматривает мобилизацию всех ресурсов с целью выявления и привлечения партнёров и клиентов, а также удержание наиболее выгодных из них за счёт повышения качества обслуживания клиентов и удовлетворения их потребностей, и предусматривает направленность маркетинговой деятельности фирмы на установление долгосрочных, конструктивных, привелигированных отношений с потенциальными партнёрами и клиентами. Основными этапами эволюции управления бизнес-процессами предприятий АПК являются: начальный, реинжиниринг бизнес-процессов, управление бизнес-процессами по технологии ВРМ, интеграция и регламентация межкорпоративных бизнес-процессов. Выделены следующие принципы регламентации межкорпоративных отношений в условиях использования процессного подхода: принцип колаборативности, принцип совместимости, принцип единства данных. Предложен и обоснован сетевой конвергентный механизм формирования и развития межкорпоративных отношений предприятий АПК, который отличается от других механизмов тем, что содержит электронные инструменты оптимизации системы организационной регламентации межкорпоративных отношений предприятий АПК на основании использования современных информационных технологий. Организационно-экономический механизм регламентации и функционирования вертикально-интегрированных компаний в АПК представляет собой конкретное выражение межотраслевого взаимодействия предприятий разных отраслей в составе объединения и может быть представлен в виде совокупности экономических средств, методов и инструментов, направленных на обеспечение функционального единства технологически связанных субъектов агропромышленного производства. Подчёркнута специфическая решающая роль корпоративных и функциональных стратегий развития предприятий АПК, поскольку именно они одновременно влияют на формирование и реализацию промежуточного стратегического звена – деловой стратегии. Именно поэтому анализ и поиски эффективных инструментов организационной регламентации корпоративных и функциональных стратегий предприятий АПК, которые готвы вступить в межкорпоративные отношения, является острой потребностью современного реального рыночного пространства. Вместе с тем экономические интересы участников бизнес-процессов имеють противоречивый характер, поэтому упорядочение этих интересов зависит от правильной реализации общественных интересов в лице государственного регулирования, организационной регламентации и стимулирования. В связи с этим обоснованы контрактные формы организационной регламентации межкорпоративных отношений предприятий АПК в условиях стратегического развития, а также предложены и обоснованы перспективные модели организационной регламентации межкорпоративных отношений предприятий АПК. The thesis for the obtaining of the scientific degree of the candidate in economics science in specialty 08.00.04 – economics and management of enterprises (for the types of economic activity). – Poltava State Agrarian Academy. – Poltava, 2012. In the dissertation investigates the theory and practice of organizational regulation Intercorporate relations in agricultural sector. Defined social and economic substance Intercorporate relations grounded leading types and forms of institutional regulation Intercorporate relations in agricultural sector, proposed methodological approaches to business process management corporate agricultural enterprises. This paper defines and characterizes the networking tools of organizational regulation of business processes of corporate agricultural enterprises, the analysis of the regulation of relations Intercorporate distribution agriholdings LLC «KHAN & CO. Kyiv» generalized trends and problems of organizational regulation Intercorporate relations agricultural enterprises. Proved the development of corporate and functional strategies, organizational regulation Intercorporate relations agricultural enterprises, the ways of forming contractual forms of organizational regulation of Intercorporate relations by modeling organizational regulation Intercorporate relations agricultural enterprises.Item Item ЗАСОБИ ЕКСПРЕСИВІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ГАЗЕТНОГО ДИСКУРСУ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.(2011) Коваль, Т. Л.; Koval, T. L.У дисертації проаналізовано основні тенденції в мові медіа-текстів початку ХХІ століття; на основі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми та власних пошуків дефінітивно визначено поняття “дискурс”; систематизовано й узагальнено методологічні підходи до засобів вираження експресії, розмежовано поняття “експресивність” та “емотивність”. Диссертация является первым в украинской лингвистической науке комплексным исследованием, в котором на принципиально новых основах рассмотрена сложная система средств выражения экспрессии в украинском газетном дискурсе начала ХХІ ст., обоснованы принципы их структурной и функциональной дифференциации, системно описаны средства выражения эмоциональной экспрессивности с учетом современных достижений теории речевой коммуникации; мотивирована взаимосвязь фонетических, морфологических, словообразовательных и синтаксических выразителей эмоциональной экспрессии в контексте газетно-публицистического текста. Basic tendencies in media-texts language of the 21st century beginning have been analyzed in a thesis; on the ground of the analysis of the science literature on the problem studied and on the personal research notion “discourse” has been determined in definition; methodological approaches to the means of expression formula have been systematized and summarized, notions “expressivity” and “emotivity” have been differentiated.