Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/8098
Browse
2 results
Search Results
Item ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ З ПОРУШЕННЯМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ(2025) Галацан, Г. Ю.Дисертація присвячена розробці та апробації корекційної програми з формування психологічних детермінант креативності підлітків з інтелектуальними порушеннями. У дисертаційному дослідженні проаналізовано та теоретично узагальнено психолого-педагогічні аспекти проблеми сформованості креативності в структурі особистості; зазначено, що ця сформованість визначається особистісною якістю конкретного індивіда, який здатний вирішувати завдання нестандартними способами та виражати їх новими формами; обґрунтовано сформованість креативності підлітків з інтелектуальними порушеннями та їх взаємозалежність; розроблено та експериментально перевірено алгоритм формування складових креативності підлітків з порушеннями інтелектуального розвитку; представлено статеве диференціювання креативності у підлітків з порушеним інтелектом та активізацію її під впливом створеної корекційно-розвивальної програми. Уточнено психодіагностичний інструментарій щодо визначення сформованості креативності підлітків з порушеним інтелектом. У дослідженні на основі аналізування та узагальнення психолого-педагогічної літератури уточнено поняття креативності як дефектологічної проблеми. Подальшого розвитку у дисертаційному дослідженні набули науково-теоретичні підходи щодо поетапного формування креативності у підлітків з порушеннями розумового розвитку. Теоретичне значення: підтверджено хвилеподібність розвитку креативності в підлітків різного вікового періоду, що доводить подібність розвитку креативності в підлітків цього віку так, як в дітей з нормативним розвитком, представлених у наукових джерелах; креативність підлітків з порушеним розвитком не залежить від стану конвергентного мислення, тобто порушений інтелект не стає завадою до проявів творчості; аналіз визначених детермінант креативності доводить переважання їх сформованості в тринадцятирічному віці як в дівчат, так і в хлопців; у порівнянні з чотирнадцятирічними підлітками у п’ятнадцять років спостерігалося зниження усіх складових креативності; переважання креативності в хлопців на відміну від дівчат в усіх вікових групах; кореляційним аналізом встановлено значущу залежність сформованості креативності від особистісних характеристик підлітків; запропонована програма розвитку, яка була адаптована для кожної вікової групи підлітків дозволила покращити стан сформованості складових креативності за рахунок впливу на слабкі сторони розвитку кожної групи, які були з’ясовані під час кореляційного аналізу; високий рівень тривожності підлітків, який зумовлений фізіологічними змінами з одного боку та психологічними відхиленнями з другого боку, був знижений і потребував більш тривалого корекційного впливу. Практичне значення здобутих результатів дослідження полягало в тому, що розроблений корекційно-методичний комплекс з формування психологічних детермінант креативності у підлітків доцільно використовувати у практиці роботи закладів спеціальної освіти; діагностичний інструментарій для дослідження рівня та динаміки сформованості креативності впроваджено в практику психологічної служби спеціального освітнього закладу; розроблені у роботі методичні рекомендації можуть стати значущим підґрунтям для педагогів та психологів у формуванні окремих складових креативності в підлітків з інтелектуальними порушеннями та нормотиповим розвитком. Подальшого розвитку у дисертаційному дослідженні набули науково-теоретичні підходи щодо поетапного формування креативності у підлітків з порушеннями розумового розвитку. На основі аналізу та узагальнення психолого-педагогічної літератури встановлено відмінності у тлумаченні поняття «креативність» і «творчість», що різними дослідниками трактується по-різному. Креативність має тісний зв’язок з творчістю, але зарубіжні дослідники об’єднують ці поняття під терміном “creativity”. Вітчизняні вчені тлумачать креативність як здатність до творчості і вважають її особливістю психіки, що забезпечує продукти перетворення в діяльності особистості. Дослідження креативності реалізовано завдяки теоретичним психологічним підходам до кожного вікового періоду, які визначають готовність до створення нового продукту, сприйняття нових вражень з навколишнього світу, формуванню саморегуляції, самоконтролю та нових вмінь та навичок, зміною поведінкових патернів, регуляції своєї емоційної сфери та розвитку мисленнєвих процесів. Все це відбувається завдяки активізації мозкових систем та нейрофізіологічних механізмів, на основі яких здійснюється формування креативності. Нейрофізіологічний розвиток має прямі зв’язки з віком, статтю та інтелектом особистості, а розвиток дітей підліткового віку залежить від особливостей нервової системи, ендокринного впливу, сформованості самоконтролю, поведінки та стану соціалізації дитини. У дослідженні узагальнено та обґрунтовано наукові підходи до формування складових креативності, серед яких: психометричний підхід з основою на дивергентне мислення; метод «креативного поля»; рефлексивний підхід, який заснований на стані розвитку центральної нервової системи; метод проблемних ситуацій, який містить конвергентне мислення; психоаналітичний підхід або без емоційний; самоактуалізація як прагнення до результату. Всі ці підходи розглядають креативність з різних позицій за відсутністю єдиного погляду на поняття «креативність». Представлено процедуру емпіричної схеми дослідження. Розроблено та описано основні етапи дослідження: підготовчий, з визначенням методик дослідження складових креативності та основний етап з реалізацією емпіричного дослідження впливу корекційно-розвивальної програми на формування складових креативності в підлітків тринадцяти-п’ятнадцяти років з порушеним розумовим розвитком. Обґрунтовано психодіагностичний інструментарій, який містив методики оцінки дивергентного мислення, самооцінки, вольової регуляції, стану емоційної сфери. У дослідженні обґрунтовано ефективність використання корекційно-розвивальної програми, яка була спрямована на розвиток дивергентного мислення, складових вищих психічних функцій, емоційно-вольової сфери, саморегуляції і включала в себе психокорекційні тренінги, індивідуальні розвиткові заняття, навчальний експеримент як під час урочної, так і позаурочної системи навчання, тобто комплексний метод впливу. Визначено хвилеподібний характер стану сформованості складових креативного мислення, значення яких підвищувалося до чотирнадцяти років і знову знижувалося у підлітків п’ятнадцятирічної вікової категорії. Розроблено критерії визначення складових дивергентного мислення, самооцінки та саморегуляції. Переважна більшість підлітків показали вихідний низький рівень складових креативності, які змінилися після застосування корекційної програми розвитку. Під час оцінки кореляційних зв’язків звернули увагу, що найбільша їх кількість була зафіксована між складовими дивергентного мислення в усіх групах підлітків, що спонукало до створення корекційно-розвивальної програми формування складових креативності. Отримані результати корекційного втручання довели доцільність застосування корекційної програми розвитку креативності. Так загальні показники дивергентного мислення в підлітків 13 років підвищилися, а в 14 річних підлітків це збільшення було ще вищим, тоді як група 15 річних підлітків представила підвищення дивергентного мислення нижче від попередніх груп. Результат дослідження підтвердив достовірність змін складових самооцінки на рівні р <0.001 (U-критерій Манна-Уітні) в усіх групах досліджуваних. Дивергентне мислення розвиває уяву і є основним її компонентом. Показники самооцінки також представили хвилеподібний характер змін, що було підтверджено достовірністю змін складових самооцінки на рівні р <0.001 (Т-критерій Вілкоксона) в усіх групах досліджуваних. За показниками саморегуляції зафіксовано достовірні зміни на рівні р < 0.001 за Т-критерієм Вілкоксона. В усіх групах підлітків зафіксовано високий рівень тривожності, який змінився з високого до середнього, але залишився достатньо стійким. Доведено хвилеподібний характер формування складових креативності у середньому підлітковому періоді при порушенні розумового розвитку. Етапність формування креативності повинна здійснюватися поступово, починаючи з дошкільного віку, у молодшому та підлітковому віці. У дослідженні розглянуто статевий аспект вікових категорій підлітків з порушеним розумовим розвитком, який свідчить про переважання дивергентного мислення як до, так і після застосування корекційної програми в усіх вікових групах хлопців. Встановлено, що стан самооцінки переважав в хлопців у вікових групах тринадцятирічних та чотирнадцятирічних підлітків, а п’ятнадцятирічні дівчата показали перевагу над хлопцями у складових самооцінки. Показник креативності також був вищим в усіх вікових групах хлопців, а саморегуляція була вищою в дівчат усіх вікових груп, що свідчить про вміння володіти собою та стриманість при певних ситуаціях. Рівень тривожності, який був високим в усіх статевих та вікових групах дещо знизився, але залишився на помірному рівні і вимагає додаткового впливу для зниження даного показника, оскільки залежить від зовнішніх умов і є величиною непостійною. Застосована програма корекційного розвитку спрямована на створення умов для розвитку креативності, зниження тривожності, виховання особистості, а тенденції до зміни складових креативності залежать від зміни структур вікового розвитку і виникнення ряду новоутворень, які регулюють поведінку та діяльність підлітків і часто проявляються у порушеннях поведінки та емоційної сфери. Зміни у стані складових свідчать про ефективність розробленої програми розвитку для формування креативності підлітків з порушеним розумовим розвитком. The dissertational work for the Doctor of Philosophy degree in specialty 053 Psychology (05 Social and Behavioural Sciences). – Kherson State University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, 2025. The dissertational work presents the developed and tested correctional program forming the psychological determinants of creativity in adolescents with intellectual disabilities. The dissertation study analysed and theoretically summarized the psychological and pedagogical aspects how to form psychological determinants of creativity in the structure of a personality; such formation was determined by an individual’s personal qualities that help him/her solve problems in non-standard ways or express problems in new forms; it was substantiated how the main determinants of creativity are formed in adolescents with intellectual disabilities and their interdependence; an algorithm for forming the psychological determinants of creativity in adolescents with intellectual disabilities was developed and experimentally tested; the gender aspects of these determinants were discussed; and formation of these determinants was activated via the proposed correctional-developmental program. The psychological toolkit to examine formation of psychological determinants of creativity in adolescents with intellectual disabilities was refined. The scientific and theoretical approaches to phased forming the psychological determinants of creativity in adolescents with intellectual disabilities were further developed in the dissertational study. The theoretical significance: during different age periods, creativity in adolescents develops wavelikeness, which was confirmed, so that development of creativity in adolescents with intellectual disabilities was similar to that in children with normative development and the same age, how it was presented in scientific sources; creativity in adolescents with intellectual disabilities did not depend on convergent thinking, thus, impaired intelligence did not become an obstacle to manifestations of creativity; the analysed identified determinants of creativity showed that they formed mainly at the age of thirteen in both girls and boys; all components of creativity worsened at the age of fifteen compared those in fourteen-year-old adolescents; creativity was higher in boys in all age groups; the performed correlation analysis revealed significant dependence of creativity formation on adolescents’ personal characteristics; the proposed development program was adapted for each age group of adolescents and improved formation of the creativity components by influencing the weaknesses in trait development for each age group, which were identified via the correlation analysis; high anxiety in adolescents, caused by physiological changes on the one hand and psychological deviations on the other, was reduced, but required a longer corrective influence. The practical significance of the obtained results: the developed correctional- methodological set forming psychological determinants of adolescents’ creativity can be used in the practice of special education institutions; this examining toolkit studying a formation level and dynamics of the creative determinants was introduced into the practice of the psychological service of a special education institution; the methodological recommendations developed in the work can become a significant help for teachers and psychologists to form individual components of creativity in adolescents with intellectual disabilities and normal typical development. Analysis and generalization of reviewed psychological and pedagogical literature, clarified the concept of creativity as a defectological problem. Scientific and theoretical approaches describing the formation phases for psychological determinants of creativity in adolescents with intellectual disabilities were further developed in the dissertational study. Basing on the analysed and generalized psychological and pedagogical literature, the author revealed differences in interpretations of “creativity” and “creative work”, because these concepts were interpreted in a different way by different researchers. Creativity is closely related to creative work, but foreign researchers combine these concepts under the common “creativity” term. National scientists interpret creativity as a capability to create and consider it as a feature of the psyche, providing products of transformation extracted from an individual’s activities. Creativity was studied for each age period within different theoretical psychological approaches and was determined as readiness to create a new product, a perception of new impressions from the surrounding world, formation of self-regulation, self-control and new skills and capabilities to change behavioural patterns, regulate one’s emotional sphere and develop thought processes. This is achieved through activation of brain systems and neurophysiological mechanisms, which is the basis for creativity formation. Neurophysiological development relates directly with an individual’s age, gender and intelligence, and development of adolescents depends on the characteristics of their nervous and endocrine systems, their self-control, behaviour and socialization. The dissertational work summarized the scientific approaches to formation of creativity components, including: the psychometric approach based on divergent thinking; the “creative field” method; the reflective approach examining development of the central nervous system; the method of problem situations, including convergent thinking; the psychoanalytic approach or the without emotionality approach; self-actualization as a desire to achieve a result. All these approaches examined creativity from different positions, thus a united view of the “creativity” concept was absent. The scheme and the procedure for an empirical study was presented in the work. The structural and logical scheme included the main stages of the proposed empirical study: the preparatory one, to define methods studying creativity components, and the main stage where an impact of the correctional program was estimated on formation creativity components in 13-15 years old adolescents with intellectual disabilities. The psychological examining toolkit was substantiated; it contained methods assessing divergent thinking, self-esteem, volitional regulation and the emotional sphere. The dissertational work substantiated effectiveness of the proposed correctional and developmental program that aim was to develop divergent thinking, higher mental functions, the emotional and volitional sphere and self-regulation and that included trainings, individual developmental classes, an educational experiment both during classwork and extracurricular work, psychological correctional training, thus, a comprehensive method of influence was proposed. The wave-like nature of formation of creative components was determined: creative power raised up to fourteen years and decreased again in fifteen-year-old adolescents. The criteria determining divergent thinking, self-esteem and self-regulation were developed. The vast majority of adolescents showed initially low levels of the creativity components; the situation improved after application of the proposed corrective-development program. When assessing the correlations, the author drew attention to the fact they were the strongest between the components describing divergent thinking in all adolescent groups, which prompted creation of the corrective-developmental program to form the creativity components. The results of the corrective intervention proved the feasibility of using a corrective program for the development of creativity components. Thus, the overall indicators of divergent thinking in 13-year-old adolescents increased, and in 14-year-old adolescents this increase was higher, while the group of 15-year-old adolescents presented an increase in divergent thinking lower than in previous groups. The result of the study confirmed the reliability of changes in self-esteem components at the level of p <0.001 (U - Mann-Whitney criterion) in all groups studied. Divergent thinking develops imagination and is its main component. Self-esteem indicators also presented a wave-like nature of changes, which was confirmed by the reliability of changes in self-esteem components at the level of p <0.001 (Wilcoxon T-criterion) in all groups studied. Self-regulation indicators presented significant changes in the components at the p < 0.001 level according to the Wilcoxon T-test. The wave-like nature of formation of the creativity components during the middle adolescence period in teenagers with intellectual disabilities was proven. The phases of creativity formation should be applied step-by-step, starting from preschool age, then in primary school and then in adolescence. The study examined the gender aspect of creativity in adolescents with intellectual disabilities depending on their age. In all age groups, boys had better divergent thinking both before and after application of the correction program. Better self-esteem had 13- and 14-year-old boys, and 15-year-old girls showed higher self-esteem over boys of this age. The overall creativity indicator was also higher in boys of all age groups, but self-regulation was higher in girls of all age groups, which indicates their ability to control themselves and restraint in certain situations. Anxiety, which was high in all gender and age groups, decreased somewhat, but remained at a moderate level and requires additional influence to be reduced, since it depends on external conditions and is an unstable characteristic. The applied correctional-development program created conditions for development of the creativity components, reducing anxiety and providing better socialization. The creativity components can be changed depending on changes in the structures of age development and appearance of some new psychological formations that regulate adolescents’ behaviour and activities and are often manifested in behavioural and emotional disorders. Changes in the examined components indicated that the proposed developmental program was effective for creativity formation in adolescents with intellectual disabilities.Item СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ УЯВЛЕНЬ ВИКЛАДАЧІВ ТА СТУДЕНТІВ ПРО ОРГАНІЗАЦІЙНУ КУЛЬТУРУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ(2023) Каленчук, В. О.; Kalenchuk, V. O.Соціально-психологічні чинники розвитку уявлень викладачів та студентів про організаційну культуру закладу вищої освіти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 053 Психологія (05 Соціальні та поведінкові науки). – Херсонський державний університет МОН України, Херсон, 2023. Дисертацію присвячено дослідженню соціально-психологічних чинників розвитку уявлень викладачів та студентів про організаційну культуру закладу вищої освіти. У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи і сформульовано мету і завдання дослідження. Визначено, що об’єктом дослідження є організаційна культура університету як соціально-психологічний феномен. Предметом дослідження є соціально-психологічні чинники розвитку уявлень викладачів і студентів про організаційну культуру закладу вищої освіти. Подано інформацію про наукову новизну і практичну цінність виконаних досліджень, зазначено особистий внесок здобувача, відомості про апробацію результатів дисертаційної роботи і публікації. У дослідженні визначено основні наукові підходи до вивчення організаційної культури – прагматичний та феноменологічний, відповідно до яких організаційну культуру розглянуто, як чинник продуктивності роботи організації через засвоєння спільних норм та цінностей, а також, констатовано можливість її цілеспрямованого формування. Розглянуто типології організаційної культури у різних наукових парадигмах. Організаційну культуру розглядаємо, як багатоаспектне та багаторівневе явище, під впливом якого у співпрацівників формується організаційна ідентичність у відповідності до цілей, цінностей, місії організації, що сприяє засвоєнню норм, традицій, правил поведінки та взаємовідносин. Визначено, що організаційна культура університету містить у собі організаційні культури наукової, професійної, студентської, викладацької спільнот, причому для ефективної злагодженої роботи університету відповідно до цілей, стратегії та місії, важливою є узгодженість організаційних цінностей різних спільнот. Студентська спільнота є найбільш динамічною та змінною частиною університету як організації, проте саме вона ретранслює засвоєні цінності та норми організаційної культури університету у зовнішній світ. Розроблено та операціоналізовано структурно-функціональну модель розвитку уявлень викладачів та студентів про організаційну культуру закладу вищої освіти, соціально-психологічні чинники розвитку уявлень про організаційну культуру відображають два рівні її прояву – зовнішній та внутрішній, та представлено складовими: іміджева, ціннісно-нормативна та соціально-особистісна. Емпірично досліджено і обґрунтовано, що іміджева складова містить у собі елементи: когнітивний (рівень поінформованості про історію, культуру, сучасний стан, місію, тощо); емоційно-оцінний елемент (ставлення до університету, його основних атрибутів, почуття захищеності, безпечності в освітньому середовищі); поведінковий елемент (готовність діяти та реальні дії, що спрямовані на розвиток університету). До складу ціннісно-нормативної складової увійшли: організаційна ідентичність; узгодженість особистісних і організаційних цінностей; наявність та усвідомлення смислу діяльності у закладі вищої освіти; бачення перспектив професійного зростання у закладі вищої освіти. Соціально-особистісну складову визначають: оцінка якості та рівня взаємовідносин всередині організації; соціальний статус в організації та задоволеність можливостями кар’єрного просування; можливість реалізації потреби у саморозвитку. На основі емпіричного дослідження з’ясовано, що на думку студентів та викладачів, тип організаційної культури є переважно закритим з високим рівнем формалізації взаємовідносин між всіма суб’єктами освітнього процесу, водночас за оцінками бажаного стану організаційної культури зафіксовано прагнення студентів і викладачів навчатися та працювати в університетському середовищі з відкритою організаційною культурою. Констатовано, усвідомлення з боку студентів і викладачів необхідності структурування, координування, регламентації, нормування спільної роботи закладу вищої освіти. З’ясовано, що соціально-психологічними чинниками, які зумовлюють уявлення викладачів і студентів про «закриту модель організаційної культури» є такі: сприйняття системи управління університетом, як чіткої ієрархічно побудованої вертикалі, яка має однозначну систему підпорядкування, регламентацію діяльності та відносин між всіма суб’єктами освітнього процесу, наявність розроблених, вимірюваних та прийнятих критеріїв оцінювання продуктивності роботи співробітників та студентів, конкурентне університетське середовище. Сприйняття організаційної культури університету за «синхронною моделлю» детерміновано розумінням та прийняттям спільних цілей і цінностей, єдністю поглядів та усвідомлення стратегії розвитку університету, прагненням до професійної та особистісної самореалізації; прагненням до партнерських взаємовідносин між всіма учасниками освітнього процесу. «Випадкова модель організаційної культури» взаємопов’язана із такими характеристиками: творчість, прагнення до самовираження, можливість професійного та особистісного саморозвитку, схильність до інновацій, сприйняття університетського середовища як відкритого та творчого. Виокремлено у викладацькій вибірці «Підприємницьку модель організаційної культури», уявлення про таку модель узгоджується зі сприйняттям ректора університету як підприємця, відповідно, його стратегія спрямовується на підвищення конкурентоздатності університету, комерціоналізацію діяльності, розширення можливостей для надання платних освітніх послуг, що сприяє підвищенню стабільності та розвитку університету. З’ясовано, що для студентської вибірки характерною є «Сімейна модель організаційної культури», яка пов’язана в уявленні студентів із прийняттям спільних єдиних цілей та цінностей всієї університетської спільноти, що створює можливості для професійного та особистісного розвитку кожного учасника освітнього процесу. Окреслено наукову новизну: теоретично та емпірично обґрунтовано продуктивність застосування культурологічного підходу у сфері освіти, зокрема, у закладах вищої освіти, для аналізування відносин основних суб’єктів освітнього процесу (викладачів та студентів); розроблено та операціоналізовано структурно-функціональну модель розвитку уявлень викладачів та студентів про організаційну культуру закладу вищої освіти, соціально-психологічні чинники розвитку уявлень про організаційну культуру представлено складовими: іміджева (когнітивний, емоційно-оцінний, та поведінковий елементи), ціннісно-нормативна (організаційна ідентичність; узгодженість особистісних і організаційних цінностей; усвідомлення смислу діяльності у закладі вищої освіти; бачення перспектив професійного зростання у закладі вищої освіти), соціально-особистісна (оцінка якості та рівня взаємовідносин всередині організації; соціальний статус в організації та задоволеність можливостями кар’єрного просування; можливість реалізації потреби у саморозвитку). Подано практичне значення результатів дослідження, яке полягає у тому, що його основні положення і висновки можуть стати основою для розробки конкретних рекомендацій, які будуть застосовані у практичній психології освіти для оптимізації міжособистісних відносин основних суб’єктів освітнього процесу; для формування оптимальної моделі організаційної культури; для розробки програм розвитку організації; для покращення процесів університетського менеджменту, а також у діагностичних, корекційних, розвивальних цілях. Отримали подальший розвиток уявлення про організаційну культуру університету основних суб’єктів освітнього процесу (викладачів та студентів). Теоретичне значення результатів дослідження полягає у застосуванні методології системного підходу до вивчення становлення організаційної культури університету; визначенні розвитку уявлень різних суб’єктів освітнього процесу про організаційну культуру університету. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці прикладних програм для викладачів та студентів щодо формування позитивної конструктивної організаційної культури закладу вищої освіти. Socio-psychological factors in the development of conceptions of teachers’ and students’ conceptions of the organizational culture of a higher institution education – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy with specialty 053 Psychology (05 Social and behavioral sciences).– Kherson State University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, 2023. The dissertation is studying the social and psychologicalfactors in the development of teachers' and students' conceptions about organizational culture of higher institution education. In the introduction of the dissertation is substantiated the theme and formulated the goal and task of the research. It was determined that the object of the study is the organizational culture of the university as a sociala psychological phenomenon. The subject of research is social and psychological factors of development of teachers' and students' conceptions about organizational culture of higher education institution . Information about scientific novelty and practical value is provided completed studies, allocation of personal contributions of the acquirer, information about approval of the results of the dissertation work and publication. The main scientific approaches of organizational culture - pragmatic and phenomenological are considered as a factor of organization work productivity through the assimilation of common norms and values, as well as the possibility of its purposeful formation has been ascertained, are defined in the study. Considered typologies of organizational culture in different scientific paradigms. We consider organizational culture as multifaceted and a multi-level phenomenon, under the influence of which the collaborators are formed organizational identity in accordance with goals, values, mission organization that promotes the assimilation of norms, traditions, rules of conduct andrelationship. It was determined that the organizational culture of the university contains organizational cultures of scientific, professional, student, teaching communities, and for the efficient and coordinated work of the university according to the goals, strategy and mission, alignment is important organizational values of different communities.The student community is the most a dynamic and changing part of the university as an organization, however it relays the learned values and norms of the organizational culture university to the outside world. A structural-functional model of conceptions of teachers and students about the organizational culture of the institution higher education was developed and operationalized, socio-psychological factors of the development of ideas about organizational culture is reflected by two levels of its manifestation - external and internal, and are represented by components: image, value-normative and socialy-personal. It has been empirically investigated and substantiated that the image component contains itself elements: cognitive (level of awareness of history, culture, current state, mission, etc.); emotional and evaluative element (attitude towards university, its main attributes, a sense of security, safety in educational environment); behavioral element (willingness to act and real actions aimed at the development of the university).It includes valuable normative components: organizational identity; consistency personal and organizational values; presence and awareness of activity meaning in a higher education institution; vision of professional prospects growth in a higher education institution. Social and personal component are determined by: assessment of the quality and level of relationships within the organization; social status in the organization and satisfaction with career opportunities promotion; the possibility of realizing the need for self-development. Based on the empirical research, it was found out that according to the students and teachers, the type of organizational culture is mostly closed with high the level of formalization of relations between all educational subjects process, at the same time according to the evaluation of the desired state of the organizational culture the aspirations of students and teachers to study and work in university environment with an open organizational culture.It has been established that students and teachers are aware of the need structuring, coordination, regulation, standardization of joint work institution of higher education. It was found out that socio-psychological factors that cause perceptions of teachers and students about the "closed organizational model culture" are as follows: perception of the university's management system as clear hierarchically constructed vertical, which has an unambiguous system subordination, regulation of activities and relations between all subjects of the educational process, the presence of developed, measured and accepted criteria for evaluating the performance of employees and students, competitive university environment. Perception of organizational culture of the university according to "synchronous model" is determined by the understanding and acceptance of common goals and values, unity of views and awareness of the university's development strategy, striving for professional and personal self-realization; striving for partnership relations between all participants of the educational process. The "Random Model of Organizational Culture" is interconnected with these characteristics: creativity, desire for self-expression, opportunity professional and personal self-development, inclination to innovation, perception of the university environment as open and creative. Highlighted in the teaching sample "Entrepreneurial model of organizational culture", the idea of such a model is consistent with perception of the rector of the university as an entrepreneur, accordingly, his strategy aimed at increasing the competitiveness of the university, commercialization of activities, expansion of opportunities for providing paid services educational services, which contributes to increasing stability and development university. It was found that the "Family model" is characteristic of the student sample organizational culture", which is connected in the students' perception with acceptance shared common goals and values of the entire university community, which creates opportunities for professional and personal development of everyone a participant in the educational process. Scientific novelty is outlined: theoretically and empirically substantiated the productivity of the application of the cultural approach in the field of education, in particular, in institutions of higher education, to analyze the main relationships subjects of the educational process (teachers and students); developed and the structural-functional model of the development of concents is operationalized teachers and students about the organizational culture of a higher education institution, socio-psychological factors in the development of ideas about organizational culture is represented by components: image (cognitive, emotional evaluative and behavioral elements), value-normative (organizational identity; consistency of personal and organizational values;awareness of the meaning of activities in a higher education institution; vision of prospects professional growth in a higher education institution), social and personal (assessment of the quality and level of relationships within the organization; social status in the organization and satisfaction with career advancement opportunities; the possibility of realizing the need for self-development). The practical significance of the research results was submitted which consists in because its main provisions and conclusions can become the basis for development of specific recommendations that will be applied in practice psychology of education to optimize interpersonal relations of the main subjects of the educational process; to form an optimal model organizational culture; for the development of organization development programs; for improvement of university management processes, as well as in for diagnostic, corrective, developmental purposes. Received further development of the idea of organizational culture of the university of the main subjects of the educational process (teachers and students). The theoretical significance of the research results lies in the application methodology of a systemic approach to the study of organizational development university culture; determining the development of ideas of various subjects of the educational process about the organizational culture of the university. We see prospects for further research in the development of applied ones programs for teachers and students on the formation of a positive constructive organizational culture of a higher education institution.