Дисертації
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/8098
Browse
2 results
Search Results
Item КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОКАЗІОНАЛЬНИХ СКЛАДНИХ СЛІВ У ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОРІЧЧЯ(2025) Попкова, О. А.Комунікативно-прагматичний потенціал оказіональних складних слів у газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2025. Дисертацію присвячено дослідженню складних слів-оказіоналізмів, зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя. Увагу сфокусовано на дериваційних, структурно-семантичних, формально-граматичних та комунікативно-прагматичних (функціонально-стилістичних, семантико- стилістичних) особливостях оказіональних складних слів у газетних текстах початку ХХІ сторіччя. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в лінгвоукраїністиці диференційовано оказіоналізми-складні слова обмеженої сфери породження та уживання як такі, що є носіями різних часових маркерів їх появи в узусі та закріплення в писемному газетному дискурсі перших десятиліть ХХІ ст. При цьому стверджено, що такі текстові одиниці є номінаціями, що поєднують два компоненти без видимих синтаксичних відносин (під час формально- граматичного аналізу застосовано структурно-граматичний підхід до характеристики мотивувальних основ з певними синтаксичними зв’язками – сурядним та підрядним), котрі зреалізовують не так логічне, як емоційно- образне сприйняття інформації. Дисертація є першим комплексним дослідженням комунікативно- прагматичних характеристик оказіональних складних слів на підставі їх структурно-семантичних, семантико-стилістичних, формально-граматичних і функціонально-стилістичних особливостей творення та уживання в сучасному газетному дискурсі. Комунікативно-прагматичний підхід до газетного дискурсу потрактовано широко з урахуванням його інформативності, інтенційності, впливу, які реалізуються за певних функціонально-семантичних навантажень конкретних текстових одиниць мови з урахуванням екстралінгвальних чинників. Вихідним стало положення про те, що центральна одиниця газетного дискурсу – текст (або застиглий дискурс), у якому актуалізовані певні лексико- семантичні складники відповідно до комунікативно-прагматичних завдань тексту як діалогічної єдності, яку моделюють «автор – деперсоналізований читач». Саме складні слова – оказіоналізми, які засвідчують активність продуктивних і непродуктивних моделей українського словотворення – беруть на себе важливу роль засобу і номінації, що привертає увагу читача, і засобу оцінки явищ, подій, осіб, і засобу експресивізації контексту. Побіжно вони виявляють креативність журналістів-медійників. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі «Теоретико-методологійні засади дослідження оказіональних складних слів у комунікативно-прагматичному аспекті» розкрито інтерпретації ключових понять «комунікація», «прагматика», «газетний дискурс». Окрему увагу звернено на комунікативно-прагматичні параметри функціонально-стильових різновидів мови, проаналізовано вплив екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників на розвиток мови та формування складних оказіоналізмів. Акцентовано на тлумаченні дефініцій понять «складне слово», «оказіоналізм», а також запропоновано власне тлумачення терміна «складне слово», «складний оказіоналізм», схарактеризовано параметри оказіональних складних слів, «потенційних» складних слів, складних неологізмів. Другий розділ «Сучасні тенденції творення оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» присвячено дослідженню активності оказіональних номінацій у сучасному газетному дискурсі, виявлено результативність моделей у творенні оказіональних іменників-композитів, серед яких переважають контамінація й аналогія. Встановлено, що основоскладання є ефективним способом творення складних оказіональних прикметників, серед яких переважають моделі на основі підрядного зв’язку, а менш продуктивними є оказіональні прикметники, що виникли на основі сурядного зв’язку. Констатовано, що переважна більшість оказіональних одиниць у медіатекстах досліджуваного періоду є стилістично маркованою із виразним експресивним та оцінним забарвленням. Увесь масив зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ ст. оказіоналізмів-складних слів розподілено на дві групи за провідними актуальними для початку ХХІ ст. способами творення оказіональних складних лексем (композити та юкстапозити), здійснено дистрибуцію відповідних номінацій за лексико-тематичними групами, запропоновано семантизацію кожної лексичної одиниці, що в подальшому може прислужитися для створення словників активної лексики досліджуваного періоду. Наголошено на таких комунікативно-прагматичних особливостях творення та вживання досліджуваних лексем: (1) прагнення журналістів до оригінального висвітлення загальнодоступної інформації та її неочікуваної оцінки з метою привернення уваги читачів, що посилює комунікативно- прагматичні функції оказіоналізмів; (2) стилістичне увиразнення функцій номінацій особи-діяча, назв нових реалій чи суспільно-політичних, культурних процесів (цю функцію виконують оказіональні іменники); (3) актуалізація в оказіональних номінаціях-прикметниках широкого спектру відносно-якісних ознак осіб та реалій; (4) виразна соціальна конотація семантики іменникового і прикметникового оказіонального словотвору. У третьому розділі «Комунікативне навантаження та прагматика оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» диференційовано складні оказіоналізми з огляду на їх раціональність та ірраціональність, розмовність, просторічність, іронічність, зневажливість, епатажність тощо. Простежено, що в основу типологізації комунікативно-прагматичних функцій, реалізованих складними словами в сучасному українському газетному дискурсі, покладено властивості оказіоналізмів-складних слів транслювати негативні та позитивні цінності сучасного буття (раціональна оцінність номінацій). Розширено потрактування аналізованих лексем з комунікативно-прагматичними ознаками як носіїв ірраціональної оцінки, що мають два вектори реалізації: 1) номінації з емоційно-оцінним колоритом; 2) номінації, що позначають нереальні явища, предмети і под., які не можна збагнути розумом, не можна побачити в реальності (фактично міфоніми). Установлено, що прагматику стилістичних регістрів у семантиці оказіоналізмів репрезентували номінації із розмовною та книжною маркованістю, а також просторічні назви зі зневажливою, вульгаризованою, жаргонізованою експресією та іронічні найменування, спродуковані щодо вираження оцінки осіб за їхніми посадами, суспільними функціями тощо. Зауважено, що оказіоналізми-складні слова – це і назви з ознаками графічної капіталізації (мовна гра із виділенням семантично і стилістично навантажених основ як носіїв негативної актуалізації). Стилістична функція тих чи тих оказіоналізмів-складних слів увиразнена вживанням лапок. Встановлено, що частина залапкованих оказіоналізмів оформлена поза правилами і не відповідає принципам графічної норми української літературної мови щодо вживання лапок у власних і загальних назвах. Відзначено, що провідна прагматична функція оказіональних номінацій- складних слів, засвідчених у сучасному газетному дискурсі, пов’язана з реалізацією інтенції впливу, особливістю якої є орієнтація на персонологійність, тобто спрямування інформації до конкретного читача (стратегія взаємодії з читацькою аудиторією) і моделювання суспільної думки про конкретного політичного чи суспільного лідера, чиновника, учасника соціально-економічних, громадських рухів тощо. Отже, орієнтація на людину приватну також простежується щодо структурно-семантичних особливостей оказіональних номінацій. Засвідчено, що газетна інформативність має ознаки епатажності, зневажливо-іронічної, вульгарно-згрубілої оцінності частини засвідчених оказіональних слововживань. Практична цінність одержаних результатів зумовлена можливістю їх використання під час викладання курсів сучасної української літературної мови, зокрема зі словотвору, для створення спецкурсів із лінгвостилістики, лінгвоаналізу, прагмалінгвістики, теорії комунікації, теорії номінації, неології та лексикології української мови, для читання спецкурсів та спецсемінарів з дериватології, для написання курсових і кваліфікаційних робіт. Зафіксовані в ході дослідження лексичні інновації можуть прислужитися для укладання словників неологізмів, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів. Отже, дослідження оказіональних складних слів у газетному дискурсі початку ХХІ ст. дало змогу визначити основні тенденції творення новітніх номінацій, наслідування моделей словотворення європейських мов, окреслити комунікативно-прагматичне навантаження неолексем як складників суспільно- політичного словника мови української преси. Укладений індекс оказіоналізмів-складних слів засвідчив масив позасловникової лексики, що має переважно ознаки актуальної в сучасній мовній практиці. Communicative and Pragmatic Potential of Occasional Compound Words in Newspaper Discourse of the Early 21st Century. – Qualification research thesis submitted as a manuscript. Dissertation submitted for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 035 Philology (03 Humanities). – Kherson State University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, Ivano-Frankivsk, 2025. The dissertation deals with the study of occasional compound words recorded in newspaper discourse at the beginning of the 21st century. The research focuses on derivational, structural and semantic, formal and grammatical, communicative and pragmatic (functional and stylistic, semantic and stylistic) features of occasional compound words in the early 21st-century newspaper texts. The scientific novelty of the research is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian linguistics, occasional compound words limited to a specific domain of origin and use have been differentiated as carriers of various temporal markers of their emergence in usage and consolidation in the written newspaper discourse of the early decades of the 21st century. It is asserted that such textual units function as nominations combining two components without explicit syntactic relations (in the course of formal and grammatical analysis, structural and grammatical approach is applied to characterize the motivational bases with certain syntactic relations – both coordinate and subordinate), which tend to realize not logical but rather emotionally figurative perception of information. The dissertation represents the first comprehensive study of the communicative and pragmatic characteristics of occasional compound words based on their structural and semantic, semantic and stylistic, formal and grammatical, functional and stylistic features of formation and usage in contemporary newspaper discourse. The communicative and pragmatic approach to newspaper discourse is interpreted broadly, taking into account its informativeness, intentionality and influence, which have been realized through certain functional and semantic loads of specific language units in texts, considering extralinguistic factors. The study starts with the premise that the central unit of newspaper discourse is the text (or “frozen” discourse), in which certain lexical and semantic components are actualized according to the communicative and pragmatic tasks of the text as a dialogical unity modeled by the “author – depersonalized reader”. It is the compound words – occasionalisms, which reflect the activity of both productive and non- productive models of Ukrainian word formation – that play an important role as a means of nomination, attracting the reader’s attention, as well as a tool for evaluating phenomena, events, individuals, and for expressing the context. Indirectly, they demonstrate the creativity of media journalists. The structure of the dissertation consists of an introduction, three chapters, general conclusions, a list of references and appendices. The first chapter “Theoretical and Methodological Foundations of the Study of Occasional Compound Words in the Communicative and Pragmatic Aspect” discusses the interpretations of key concepts such as “communication”, “pragmatics,” and “newspaper discourse”. Special attention has been given to communicative and pragmatic parameters of functional and stylistic varieties of language; the influence of extralinguistic and intralinguistic factors on language development and the formation of compound occasionalisms has been analyzed. Emphasis is placed on the interpretation of definitions of the concept “compound word”; an authorial interpretation of the term has been proposed, and the parameters of occasional compound words, “potential” compound words and complex neologisms have been characterized. The second chapter “Modern Trends in the Formation of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” deals with the study of the activity of occasional nominations in contemporary newspaper discourse. The effectiveness of models in the formation of occasional compound nouns has been revealed, with contamination and analogy being the prevailing models. It has been established that compound word formation is an effective way to create complex occasional adjectives, most of which are based on subordinate relationships, while occasional adjectives formed using coordinate relationships are less productive. The study also concludes that the overwhelming majority of occasional units in the media texts of the researched period is stylistically marked with clear expressive and evaluative connotations. The entire array of occasionalisms-compound words recorded in newspaper discourse of the early 21st century has been divided into two groups according to the leading methods of creating occasional complex lexemes (compounds and juxtapositions). The distribution of corresponding nominations by lexical and thematic groups has been carried out, and the semantic analysis of each lexical unit has been suggested. This can further contribute to the creation of a dictionary of active vocabulary from the studied period. The following communicative and pragmatic features of the creation and use of the studied lexemes are emphasized: (1) journalists’ desire for original coverage of publicly available information and its unexpected assessment in order to attract readers’ attention, which enhances the communicative and pragmatic functions of occasionalisms; (2) stylistic emphasis on the functions of nominations of a person, names of new realities or social and political, cultural processes (this function is performed by occasional nouns); (3) actualization in occasional nominations- adjectives of a wide range of relatively qualitative features of persons and realities; (4) distinct social connotations in the semantics of nominal and adjectival occasional word formation. In the third chapter “Communicative Load and Pragmatics of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” occasional compounds are differentiated according to their rationality and irrationality, colloquialism, vulgarity, irony, derogatory connotation, extravagance, etc. It has been traced that the typologization of communicative and pragmatic functions realized by compound words in contemporary Ukrainian newspaper discourse is based on the properties of occasionalisms-compound words to transmit negative and positive values of modern existence (rational evaluation of nominations). The interpretation of the analyzed lexemes with communicative and pragmatic features has been expanded to include carriers of irrational evaluation, which have two vectors of realization: 1) nominations with emotional and evaluative connotations; 2) nominations denoting unreal phenomena, objects, etc., that cannot be comprehended by reason or seen in reality (essentially mythonyms). It has been established that the pragmatics of stylistic registers in the semantics of occasionalisms was represented by nominations with colloquial and bookish markers, as well as vulgar names with derogatory, vulgarized, jargonized expressions and ironic denominations, produced in relation to expressing evaluation of individuals based on their positions, social functions, etc. It has been noted that occasionalisms-compound words also include names with features of graphic capitalization (language play through the emphasis of semantically and stylistically loaded stems as carriers of negative actualization). The stylistic function of certain occasionalisms-compound words is emphasized by the use of quotation marks. It has been found that some of the quoted occasionalisms are formatted outside of standard rules and do not conform to the graphic norms of the Ukrainian literary language regarding the use of quotation marks in proper and common nouns. It has been emphasized that the leading pragmatic function of occasional nomination-compound words, documented in contemporary newspaper discourse, is linked to the realization of the intent to influence, with a focus on personalization, that is, directing the information to a specific reader (the strategy of interaction with the reading audience) and modeling public opinion about a specific political or social leader, official, or participant in social and economic, as well as public movements, etc. Therefore, the orientation towards private individuals is also traced in the structural and semantic features of occasional nominations. It has been confirmed that newspaper informativeness has elements of exhibitionism, with derogatory and ironic, vulgar and rough evaluative shades in some of the occasional word usages. The practical value of the results obtained has been determined by their potential use in teaching courses on the contemporary Ukrainian literary language, particularly in word formation, for creating specialized courses in linguo-stylistics, linguistic analysis, pragmalinguistics, theory of communication, theory of nomination, neology, and lexicology of the Ukrainian language, as well as for reading specialized courses and seminars in derivatology and for writing term papers and theses. The lexical innovations recorded during the research can be useful in compiling dictionaries of neologisms, as well as in scientific research by students and graduate students. Thus, the study of occasional compound words in newspaper discourse of the early 21st century has made it possible to identify the main trends in the creation of new nominations, the imitation of word-formation models of European languages, and to outline the communicative and pragmatic load of neologisms as components of the social and political vocabulary of the Ukrainian press. The compiled index of occasionalisms-compound words has confirmed the presence of a mass of extra- dictionary vocabulary, which predominantly exhibits characteristics of being current in contemporary linguistic practice.Item АВСТРАЛІЙСЬКІ ХУДОЖНІ ЕТНОНАРАТИВИ ДЛЯ ДІТЕЙ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ(2023) Ставенко, О. В.; Stavenko, O. V.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2023. Дисертацію присвячено дослідженню лінгвокультурних особливостей наративного конструювання австралійських художніх текстів для дітей к. ХІХ – поч. ХХІ століть. У роботі фокусом уваги є австралійські художні тексти для дітей жанрів літературної казки та короткого оповідання, що в контексті дослідження постають етнонаративами. Етнонаративи розуміємо як художні тексти австралійської лінгвокультури, що характеризуються етноспецифічним забарвленням, відбитим у стрижневих для конструювання історій мотивах, образах та смислах. Матеріал дослідження охоплює австралійські художні тексти, адресовані читачеві-дитині віком від 2-х до 12-ти років (Appleyard, 1991), які є створеними представниками австралійської лінгвокультури (Hansen, 2006). Для дослідження було відібрано найбільш відомі художні етнонаративи з моменту зародження австралійської літератури для дітей до початку ХХІ століття. Підґрунтя дослідження австралійських художніх етнонаративів для дітей становлять наукові праці, присвячені універсальним принципам побудови різних типів текстів для дітей, А. Аарне (Aarne, 1910), В. Проппа (Propp, 1928/2009), С. Томпсона (Aarne, & Thompson, 1928/1961) і Г. Й. Утера (Uther, 2004), та їх культурно-специфічним особливостям: роботи К. Бредфорд (Bradford, 2001, 2007, 2009), М. Ніколаєвої (Nikolajeva, 1996/2016), П. Нодельмана (Nodelman, 2008), Дж. Стефенса (Stephens, 1992), П. Ханта (Hunt, 2004), З. Шавіт (Shavit, 1986), А. Цапів (2020). Теоретико-методологічною основою розвідки є наукові доробки класичних і сучасних наратологів Я. Албера (Alber, 2010, 2016), Д. Германа (Herman, 2007), Ж. Женетта (1998), Г. Лещенко (2018), М. Тулена (Toolan, 2001, 2008), В. Шміда (Schmid, 2010), М. Флудернік (Fludernik, 2009), А. Цапів (2020) та лінгвістів і лінгвокультурологів: Л. Бєлєхової (2002, 2018, 2019), А. Вежбицької (Wierzbicka, 1992), І. Голубовської (2004a, 2004b), А. Загнітка (2012, 2017), В. Кононенка (2008a, 2008b; Kononenko, 2014), О. Левченко (2005), А. Приходька (2008, 2012), Г. Приходько (2022а; 2022b), Н. Слухай (2002, 2005), що уможливили виявлення етнокультурної специфіки австралійських художніх етнонаративів для дітей, яка відбивається у їх наративному конструюванні. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. У першому розділі «Теоретичні засади дослідження лінгвокультурних та наративних особливостей австралійських художніх текстів для дітей» розкрито поняття дитини як адресата художніх текстів, окреслено специфіку понять «дитяча література», «література для дітей», «коло дитячого читання» і «художні тексти для дітей» у річищі сучасних лінгвістичних студій; висвітлено жанрову специфіку художніх текстів для дітей та їх функційну спрямованість; схарактеризовано домінантні особливості австралійських художніх текстів для дітей. У науковій роботі на основі семіотичної моделі еволюції літератури для дітей М. Ніколаєвої (Nikolajeva, 1996/2016), розроблено модель історичного розвитку австралійської літератури для дітей, що охоплює чотири етапи її становлення. Обґрунтовано теоретичний апарат дослідження, що лежить в основі комплексного наратологічного та лінгвокультурологічного підходу до вивчення австралійських художніх етнонаративів для дітей. Зокрема, увагу сфокусовано на поняттях «наратив», «нарація», «історія», «сюжет», «мотив», «лінгвокультура», «етнокультура», «етнокультурні смисли», «художні етнонаративи для дітей». У другому розділі «Методологія наратологічно-культурологічного аналізу австралійських художніх етнонаративів для дітей» розроблено методику аналізування австралійських художніх етнонаративів для дітей, що охоплює чотири етапи: теоретико-аналітичний етап, який передбачає виявлення специфіки становлення австралійської літератури для дітей, випрацювання моделі її історичного розвитку та добір матеріалу дослідження; етап наратологічного аналізування, спрямований на простеження особливостей наративного конструювання художніх етнонаративів шляхом з’ясування семантики наративних епізодів, їх нараепізодичних маркерів та домінантних наративних прийомів, за допомогою яких твориться історія; етап лінгвокультурологічного аналізування, що охоплює виокремлення етнокультурно маркованих мовних одиниць, інтерпретування відбитих у них лінгвокультурних смислів, стрижневих у конструюванні наративів; і таксономічний етап, що передбачає класифікацію австралійських художніх етнонаративів для дітей відповідно до наративних та лінгвокультурних особливостей їх конструювання, і розроблення типології образів етноперсонажів за новизною знань, утілених у них, із опертям на типологію словесних образів Л. Бєлєхової (2002, Bieliekhova, 2019). У третьому розділі «Наративне конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей», послуговуючись наратологічно-культурологічним підходом до аналізування австралійських художніх етнонаративів для дітей, виявлено етнокультурні смисли, відбиті в культурних архетипах, етноархетипах, лінгвокультурних концептах, етноконцептах і низці австралійських реалій, та реалізовані в текстах через художній час, простір і персонажні образи. У контексті нашого дослідження наративне конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей розуміємо як результат творчого процесу побудови наративу його автором, доступний для емпіричного сприйняття, що потребує урахування широкого, зокрема культурного, контексту його творення. Певні культурні й етнічні смисли відбиваються в семантиці наративних епізодів та нараепізодичних маркерів, типі наратора, фокалізатора, особливостях персонажних образів і хронотопу етноративів, формуючи їхню етноспецифіку. Художній час і простір в австралійських етнонаративах для дітей, послуговуючись термінами А. Цапів (2020), кваліфікуємо як етнохронотоп, а персонажні образи – як етноперсонажі. Етнохронотоп є складним текстовим конструктом, який вибудовується за допомогою низки наративних прийомів творення художнього часу та художнього простору й опредметнюється в етнокультурно маркованих лінгвостилістичних засобах. Специфіка етнохронотопу австралійських наративів зумовлена етнокультурними смислами, реконструйованими із концептуальних імплікацій етноміфологеми Dreamtime; етноархетипу Дрімінгу як комплексу уявлень автохтонних австралійців про виникнення всесвіту й світобудову, що закріплений у колективній свідомості австралійців і зафіксований в австралійських народних та художніх текстах; етноконцепту BUSH, що акумулює знання про буш як важливу й цінну австралійську етнореалію; і низки інших реалій австралійської лінгвокультури та етнокультури. У контексті нашого дослідження етноперсонажі постають сконструйованими в наративах художніми образами, у засобах репрезентації яких домінують неповторні зовнішні й внутрішні ознаки, що відбивають низку етнокультурних смислів. У роботі розроблено типологію етноперсонажів австралійських художніх етнонаративів для дітей за специфікою етнокультурних смислів, утілених в їх образах. Зокрема, виокремлено такі типи та підтипи етноперсонажів: архетипні (міфологізовані, антропні, антропоморфно-анімалістичні), стереотипні (антропні, антропоморфно-анімалістичні) та кенотипні (антропоморфно-флористичні, антропоморфно-предметні), у яких розгортаються, відповідно, архетипні образи, або їх окремі імплікативні ознаки; експлікуються усталені (стереотипні) характеристики, пов’язані з фактами, явищами й фігурами з історії становлення й розвитку Австралії; або по-новому втілюються ті чи ті архетипні або стереотипні уявлення, характерні для австралійської лінгвокультури. У четвертому розділі «Таксономія австралійських художніх етнонаративів для дітей» запропоновано та обґрунтовано типологію художніх етнонаративів для дітей Австралії. У роботі виокремлено чотири типи австралійських художніх етнонаративів для дітей – дидактичні, етіологічні, ініціаційні та пригодницькі – за такими критеріями: семантика наративних епізодів, їх аранжування, особливості наративного конструювання, а саме типи наратора й фокалізатора, наративні прийоми творення історії й окремих її елементів та лінгвокультурне підґрунтя творення образів персонажів і хронотопу. Було виявлено, що для певного типу наративів характерна та чи та домінантна функція художніх текстів для дітей: дидактична, виховна, розважальна або функція етнокультурної самоідентифікації. У розділі продемонстровано, що імплементовані етнокультурні смисли лежать в основі створення таксономії великого масиву австралійських художніх етнонаративів для дітей. Обґрунтований у роботі наратологічно-культурологічний підхід до аналізування художніх наративів, здійснена класифікація етноперсонажів та розроблена типологія австралійських художніх етнонаративів для дітей є внеском у розбудову наратологічних та лінгвокультурологічних досліджень, зокрема у царині літератури для дітей, і в перспективі може бути застосована для дослідження художніх наративів для дітей інших лінгвокультур. The dissertation focuses on the research of linguistic and cultural features of narrative construing of Australian literary texts for children of the late 19th – early 21st centuries. The paper refers to Australian literary texts for children in the genres of literary fairy tales and short stories, which in the context of the research are qualified as ethnonarratives. It is assumed that ethnonarratives are literary texts of Australian linguistic culture that are characterised by ethnic and cultural colouring reflected in key story construing motifs, images and meanings. Australian literary texts addressed to a child reader aged 2 to 12 years (Appleyard, 1991) which are created by representatives of Australian linguistic culture and given that considered as ethnonarratives (Hansen, 2006), constitute a case study of the research. These texts include well-known and popular ethnonarratives for children from the main periods of Australian children’s literature development. This research is based on the scientific works devoted to universal construction principles of different text types for children of A. Aarne (1910), V. Propp (1928/2009), S. Thompson (Aarne, & Thompson, 1928/1961), and H. J. Uther (2004), as well as on the studies of their culturally specific features of C. Bradford (2001, 2007, 2009), P. Hunt (2004), M. Nikolajeva (1996/2016), P. Nodelman (2008), Z. Shavit (1986), J. Stephens (1992), A. Tsapiv (Цапів, 2020). Theoretically and methodologically, this study is grounded on the scientific papers of classic and modern narratologists: J. Alber (2010, 2016), M. Fludernik (2009), D. Herman (2007), G. Genette (Женетт, 1998), H. Leshchenko (Лещенко, 2018), W. Schmid (2010), A. Tsapiv (Цапів, 2020), M. Toolan (2001, 2008), and linguists and linguistic culturologists: L. Bieliekhova (Бєлєхова, 2002; Bieliekhova 2018), I. Golubovska (Голубовська, 2004a, 2004b), V. Kononenko (Кононенко, 2008a, 2008b; Kononenko, 2014), O. Levchenko (Левченко, 2005), A. Prykhodko (Приходько, 2008, 2012), G. Prykhodko (Приходько, 2022а, 2022b), N. Slukhai (Слухай, 2002, 2005), A. Wierzbicka (1992), A. Zagnitko (Загніткo 2012, 2017), which enabled identifying of the ethnic and cultural specifics of Australian literary ethnonarratives for children reflected in their narrative construing. The dissertation consists of an Introduction, four chapters, Conclusions, References, A Reference List of Illustrative Materials and Appendices. The first chapter “Theoretical Backgrounds of the Research of Linguistic, Cultural and Narrative Features of Australian Literary Texts for Children” outlines in the context of modern linguistic studies the main concepts of the paper, which include child as an addressee of literary texts, children’s literature, literature for children, children’s reading, and literary texts for children, highlights the genre features of literary texts for children and their primary functions and refers to the peculiarities of Australian literary texts for children. In the research, M. Nikolajeva’s (1996/2016) semiotic model of children’s literature development has served as a basis for elaborating the historical evolution model of Australian literature for children covering four stages. The paper outlines terminological apparatus underpinning the applied complex narratological and linguistic and cultural approach to the study of Australian literary texts for children. In particular, the dissertation focuses on the following theoretical concepts: narrative, narration, story, plot, motif, linguistic culture, ethnic culture, ethnic and cultural meanings and literary ethnonarratives for children. In the second chapter “Methodology of Narratological and Cultural Analysis of Australian Literary Ethnonarratives for Children”, a methodology for analysing Australian literary ethnonarratives for children is suggested, which comprises four basic stages: theoretical and analytical, that involves the revealing of the peculiarities of Australian literature for children evolution, elaboration of its historical development model and selection of the research case study; narratological analysis, aimed at highlighting the features of narrative construing of literary ethnonarratives by identifying narrative episodes, their markers and semantics, and dominant narrative techniques used to create story; linguistic and cultural analysis, which covers the revealing of ethnically and culturally marked linguistic units, and interpretation of the embodied linguistic and cultural meanings which are core in the narratives building; and taxonomic stage, which pinpoints the taxonomy of Australian literary ethnonarratives for children in accordance with the narrative, linguistic and cultural features of their construing, and the typology of ethnocharacters’ images based on L. Bieliekhova’s classification of verbal images (2019), according to the novelty of knowledge embodied in them. The third chapter “Narrative Сonstruing of Australian Literary Ethnonarratives for Children” considers the techniques and means of implementation of ethnic and cultural meanings in the narratives. Using a narratological, lingustic and cultural approach to the analysis of Australian literary ethnonarratives for children, the research reveals a wide range of implicative ethnic and cultural meanings of cultural archetypes, ethnic archetypes, linguistic and cultural concepts, ethnic concepts, and a number of Australian realia, which are embodied in texts through artistic time, space and character images. In the context of the research, the narrative construing of Australian literary ethnonarratives for children is defined as the result of the creative process of building a narrative by its author available for empirical perception which requires taking into account the broad, in particular cultural, context of its creation. Certain cultural and ethnical meanings are reflected in the semantics of narrative episodes, their markers, the peculiarities of a narrator, a focalizer, the images of characters and an artistic time and space, that creates their ethnic specificity. The work qualifies artistic time and space in Australian literary ethnonarratives for children as ethnochronotope, and character images are determined as ethnocharacters, in terms of A. Tsapiv’s study (Цапів, 2020). Ethnochronotope is a complex textual construct built with the help of a number of narrative techniques for creating artistic time and artistic space, which are objectified in ethnically and culturally marked linguistic and stylistic means. The specificity of the ethnochronotope of narratives is determined by ethnic and cultural meanings reconstructed from the conceptual implications of ethnic mythologeme Dreamtime; ethnic archetype Dreaming as a complex of ideas of autochthonous Australians about the origin of the universe and the world-structure fixed in the collective consciousness of Australians, Australian folk and literary texts; ethnic concept BUSH, which accumulates knowledge about the bush as an important and valuable Australian ethnic realia; and a number of other realia of Australian ethnic culture. In the context of our research, ethnocharacters of Australian literary ethnonarratives for children are defined as images constructed in the narratives, in the representation means of which dominant are unique external and internal features that reflect a number of ethnic and cultural meanings. The paper suggests a classification of ethnocharacters of Australian literary ethnonarratives for children based on the specifics of ethnic and cultural meanings embodied in their images. According to the source of implicit features that unfold in the ethnocharacters’ images (archetypical, stereotypical or linguistic and cultural features which are related to mythology, facts, phenomena and figures from the history of the formation and development of Australia, or some realia), the following types and subtypes of ethnocharacters are outlined: archetypal (mythologized, anthropic, anthropomorphic-animalistic), stereotypal (anthropic, anthropomorphic-animalistic) and kainotypal (anthropomorphic-floral, anthropomorphic-object). In the fourth chapter “Taxonomy of Australian Literary Ethnonarratives for Children” a classification of literary ethnonarratives for children in Australia has been proposed and substantiated. The revealing of the semantics of narrative episodes and their arrangement, the features of narrative construing, in particular the types of a narrator and a focalizer, the narrative techniques used to create story and its elements, as well as linguistic and cultural features of ethnocharacters’ images, and ethnochronotope, enabled to distinguish four types of Australian literary ethnonarratives for children: didactic, etiological, initiation and adventure ethnonarratives. The paper assumes that certain ethnonarrative type is characterised by a dominant function of literary texts for children: didactic, educational, entertaining or the function of ethnic and cultural self-identification. The research demonstrates that implemented ethnic and cultural meanings underpin the taxonomy of a corpus of Australian literary ethnonarratives for children. The suggested in the dissertation narratological, linguistic and cultural approach to the analysis of literary narratives, a typology of ethnocharacters, and a taxonomy of Australian literary ethnonarratives for children contribute to the development of narratological and linguistic and cultural studies, in particular in the research area of literature for children, and in perspective can be used to study literary narratives for children of other linguistic cultures.