Факультет бізнесу і права
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/12342
Browse
2 results
Search Results
Item СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ У СИСТЕМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ(2023) Ушкаренко, Ю. В.; Соловйов, А. І.; Ushkarenko, I.; Soloviov, A.The article considers the features of social innovations, by which we mean new methods, ways of achieving social result in accordance with the goals of society for a fuller use of human resources. To analyze the impact of social innovations on sustainable development, it is advisable to divide them into two groups. Social innovations of the first kind include public and private transactions that are aimed at improving human capital. Social innovations of the second kind involve consideration of external social effects arising from any innovative activity. In the new iterpretation, the innovative trajectory of sustainable development can be represented by the following sequence: new advanced technologies, new competitive goods demanded in the world market, new local and global markets, new organizational forms, institutions and approaches to regulation of innovative activity, new methods, ways to achieve social result in accordance with the purposes of society on more complete use of human resources. У статті розглянуто особливості соціальних інновацій. Метою роботи є аналіз впливу соціальних інновацій на сталий розвиток та обґрунтування основних напрямів їх поширення в умовах сталого розвитку соціально-економічних систем. Під соціальними інноваціями розуміємо нові методи, способи досягнення соціального результату у відповідності з цілями суспільства з більш повного використання людських ресурсів. Для аналізу впливу соціальних інновацій на сталий розвиток поділено їх на дві групи. До соціальних інновацій першого типу відносимо державні та приватні трансакції, спрямовані на поліпшення людського капіталу. Це програми з покращення якості освіти, охорони здоров’я, забезпечення житлом та іншими послугами, які сприяють найбільш повному розкриттю людського потенціалу. Соціальні інновації другого типу передбачають облік зовнішніх соціальних ефектів, що виникають у результаті будь-якої інноваційної діяльності. Ці ефекти з погляду сталого розвитку можуть бути як позитивними, і негативними. Позитивні соціальні ефекти інноваційної діяльності можуть виражатися у створенні нових робочих місць, зростання доходів і самореалізації кваліфікованих працівників, забезпеченні гідних умов їх праці, відпочинку, медичного обслуговування, поліпшення якості освіти. Негативні соціальні зовнішні ефекти інноваційної діяльності можуть бути пов’язані з порушенням соціально-економічних пропорцій, вивільнен ням кваліфікованих працівників, наявністю об’єктів високої екологічної небезпеки тощо. У новотуванні інноваційна траєкторія сталого розвитку може бути представлена наступною послідовністю: нові передові технології, затребувані на світовому ринку нові конкурентоспроможні товари, нові локальні та глобальні ринки, нові організаційні форми, інститути та підходи до регулювання інноваційної діяльності, нові методи, способи досягнення соціального результату у відповідності з цілями суспільства щодо більш повного використання людських ресурсів. Встановлено, що дана модель дозволяє врахувати комплексний характер інноваційного процесу, який позитивно впливає на сталий розвиток суспільства.Item INNOVATIVE APPROACHES TO ENTERPRISE COMPETITIVENESS ASSESSMENT(2021) Tyukhtenko, N.; Makarenko, S. M.; Oliinyk, N.; Тюхтенко, Н. А.; Макаренко, С. М.; Олійник, Н. М.; Portugal, Е.; Португал, Е.An important condition for the effective functioning of business entities of all forms of ownership in modern conditions of uncertainty and environment instability is the correct assessment of market conditions and opportunities in short- and long-term perspectives. The article aims to analyze modern methodological approaches to assess the competitiveness of enterprises to identify and justify possible aspects of their improvement taking into account the specifics of the functioning of domestic research objects. The research’s methodology based on domestic and foreign scientific works, leading experts’ opinions, statistical data and public authorities’ analytical materials. The results were obtained by using expert methods – to investigate the impact of market factors and resource potential on light industry enterprises competitiveness; economic and mathematical methods – to calculate the integral indicator of the enterprise competitiveness; abstract-logic method – to theoretical generalization and formulation of conclusions. In determining the integral indicator of enterprise competitiveness, the method of taxonomic analysis was used with additional consideration of the specific weight of each factor influence on an integral indicator of enterprise competitiveness. In determining the specific impact of the indicators on the integrated indicator of the industrial enterprises’ competitiveness, the external experts’ views involved in the industry, their qualification competencies and the level of fluctuations in the middle of the study group were taken into account. It was revealed that the existence of an enterprise could be considered objectively justified if it produces goods needed from the public point of view and uses resources within the qualitatively and quantitatively defined by society. Therefore, it was proposed to allocate eight levels of competitiveness, considering the technological and resource armament to grade the light industry enterprises'' competitiveness. У рамках статті систематизовано аргументи та контраргументи щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства. Автори зазначили, що оцінка конкурентоспроможності підприємства є складним багатофакторним завданням, яке зводиться до виявлення найбільш значущих числових показників конкурентоспроможності та їх інтеграції. Встановлено, що при оцінці конкурентоспроможності підприємств застосовуються окремі коефіцієнти для аналізу виробничої діяльності, фінансового стану, ефективності капіталовкладень, тощо. Систематизація наукових напрацювань свідчить про те, що для оцінки конкурентоспроможності підприємств, більшість науковців використовують фінансові показники. Однак, незважаючи на нормальні фінансові показники, низка підприємств опинялися на межі банкрутства та ліквідації. Виходячи із зазначеного вище, головною метою дослідження є аналіз сучасних методологічних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств, враховуючи показники ефективності використання внутрішніх ресурсів, функціональні аспекти діяльності підприємства та сучасні умови функціонування суб’єкта господарювання на відповідному сегменті ринку. Методологія даного дослідження заснована на методі таксономічного аналізу з додатковим врахуванням питомої ваги впливу кожного з факторів на інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства. При визначенні питомої ваги впливу факторів було враховано експертні думки зовнішніх фахівців у галузі та рівень їх кваліфікаційних компетентностей. Результати розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності досліджуваного підприємства свідчать про суттєве зниження ефективності та конкурентоспроможності протягом 2015-2017 років порівняно до 2014 року. Враховуючи отримані результати, діяльність підприємства зазнала негативного впливу від втрати ринків постачання сировини та збуту продукції внаслідок анексії АР Крим та військових конфліктів на Сході України. При цьому запровадження безвізового режиму із країнами ЄС спричинило зростання коефіцієнту плинності кадрів та мало негативний вплив на ефективність залучення персоналу до виробничого процесу. У ході дослідження автори прийшли до висновку, що існування підприємства можна вважати об’єктивно обґрунтованим у випадку виробництва необхідних для суспільства товарів та використання ресурсів якісно та кількісно визначених суспільством межах. За результатами дослідження рекомендовано виділяти вісім рівнів конкурентоспроможності, враховуючи технологічне та ресурсне забезпечення, для проведення градації конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості.