Дослідження присвячене історії обновленського руху на
Півдні України (Одеса, Херсон, Миколаїв, Сімферополь) у 1920–1930-х рр.,
зокрема процесам формування, діяльності та трансформації Української
Синодальної Церкви (УСЦ). Проаналізовано механізми державної
підтримки та репресивного впливу в контексті радянської політики щодо
релігії, організаційно-правові аспекти функціонування церковних структур,
а також причини занепаду обновленського руху. Особливу увагу приділено
специфіці місцевої церковної ситуації, міжконфесійному конкурентному
середовищу та соціально-політичним обмеженням, що визначали умови
діяльності УСЦ. Джерельну базу дослідження становлять архівні
документи та наукові праці, з акцентом на ролі ГПУ/ОГПУ у просуванні та
контролі обновленського руху.
