У тезах охарактеризовано стан сучасної української
історіографії визвольних змагань на Херсонщині в 1917-1921 рр. З’ясовано,
що після 1991 р. відбувся методологічний перелом - відмова від
марксистсько-ленінської парадигми, запровадження терміну «українська
революція», розширення джерельної бази. Проаналізовано ключові праці
сучасних дослідників (М. В. Гончар, С. Г. Водотика, А. А. Лисенко, Н.
Кузовова, О. Ядловська, Я. Тинченко), присвячені селянському
повстанському руху (отаман Никифор Григор’єв), діяльності Державної
варти Гетьманату П. Скоропадського, французькій військовій місії в
Херсоні 1919 р., червоному терору в Криму та Херсоні. Окреслено
нерозроблені теми, що потребують подальшого вивчення: соціальна
історія та повсякденність, роль національних меншин, гендерний аспект,
стан збереження архівних джерел.
