ІНДИВІДУАЛЬНІ КОЛЕКЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ТА СПІВРОБІТНИКІВ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/66
Browse
7 results
Search Results
Item ПОЛОНЕНІ УКРАЇНЦІ, ДОЛЯ ЗАМОРОЖЕНИХ РОСІЙСЬКИХ АКТИВІВ ТА ОБЛІК ЗАВДАНИХ ЗБИТКІВ І ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ЯК ЧАСТИНА ІЗ ПИТАНЬ, КОТРІ ПОТРЕБУЮТЬ НАГАЛЬНОГО ВИРІШЕННЯ (ПРОДОВЖЕННЯ ОГЛЯДУ)(2025) Стратонов, В. М; Stratonov, V. M.; Басиста, І. В.; Basysta, I. V.; Сав’юк, О. В.; Savyuk, O. V.Публікація належить до серії оглядів, які вже неодноразово реалізовані авторами щодо таких болючих українських реалій, як: що робимо для того, щоб полонені росією українці повернулися до звичного життя, а росія, за вчинені тяжкі міжнародні злочини, понесла належне покарання; чому слід бути переконаними, що українці зможуть відновити втрачене житло, а російські знерухомлені активи мають правове підґрунтя стати (і вже отримані від них прибутки є) частиною фундаменту не лише для відбудови України, а й для зміцнення її оборонного потенціалу тощо. Констатовано, що анонсована ще 18 квітня 2024 року віце президентом Єврокомісії можливість використання російських активів, як застави для надання кредитів Україні, вже практично одноразово реалізована у перших числах 2025 року. Відстежено, що адміністрування Реєстру збитків, завданих агресією росії проти України (RD4U), який створений Радою Європи 12 травня 2023 року, є належним, а його нові функції відповідають наявним запитам українців.Item ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ ЗРАДИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ(2024) Стратонов, В.М.; Stratonov, V. M.Проблеми національної безпеки в Україні були завжди актуальним питанням, про це свідчить, як державна політика, так і законодавче забезпечення її реалізації. Тому в забезпеченні Національної безпеки України вивчалося ряд питань, які потребу вали охорони державою суспільних відносин, зокрема пов’язаних з державною зрадою, шпигунством тощо. Дані питання актуалізувалися в Україні та набули особливої акту альності у зв’язку з військовою агресією російської федерації у 2014 році. Було прийнято ряд законодавчих та інших нормативно-правових документів, внесено ряд пропозицій щодо включення доповнень та змін як у кримінальному законодавстві, так і криміналь ному процесуальному, адміністративному праві й процесі. У 2018 році приймається Закон «Про національну безпеку України», де визначалися та розмежовувалися повно важення, функції державних органів у сферах національної безпеки й оборони України, визначились основи для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, деталізувалися функції цих органів саме в площині, яка стосувалася саме національної безпеки і оборони, а головне виокремлено було контроль над органами та формуваннями сектору, який віднесено до безпеки і оборони країни. Проте, як по казала практика, після повномасштабного вторгнення в Україну не всі правовідносини було врегульовано. Практично в період війни приймається ряд змін та доповнень до кри мінального, кримінального процесуального кодексів. Автором актуалізовано окремі пи тання пов’язані з колабораціонізмом, пособництвом державі-агресору, проводиться дослідження щодо виникнення та становлення даних понять, які впливають на форму вання політики стосовно національної безпеки та державної зради, надається їх право ва характеристика та визначається місце в системі національної безпеки України. Автором проаналізовано окремі праці та нормативні документи й на основі викорис тання окремих методів проведено історичний, правовий та порівняльний аналіз кримі нально-правових конфліктів, пов’язаних з національною безпекою в Україні та вказано на можливості їх вирішення в умовах війни. Тому робота носить не лише теоретичний, й ц прикладний характер National security problems in Ukraine have always been a topical issue, as evidenced by both state policy and legislative support for its implementation. Therefore, in order to ensure the National Security of Ukraine, a number of issues were studied that required the protection of public relations by the state, namely those related to treason, espionage, etc. These issues were brought up to date in Ukraine and became especially relevant in connection with the military aggression of the Russian Federation in 2014. A number of legislative and other norma tive legal documents were adopted, a number of proposals were made regarding the inclusion of additions and changes both in Criminal legislation and criminal procedural, administrative law and process. In 2018, the Law «On the National Security of Ukraine» was adopted, which defined and delimited the powers and functions of state bodies in the spheres of national secu rity and defense of Ukraine, determined the basis for the integration of policies and procedures of state authorities and other state bodies, and detailed the functions of these bodies in the plane which was specifically related to national security and defense, and the main thing that was highlighted was control over the bodies and formations of the sector related to the security and defense of the country. However, as practice has shown, after the full-scale invasion of Ukraine, not all legal relations were settled. Practically during the war, a number of changes and addi tions to the criminal and criminal procedural codes are adopted. The authors actualize certain issues related to collaborationism, assistance to the aggressor state. Research is being con ducted on the emergence and formation of these concepts, which influence the formation of policies regarding national security and treason. The article provides their legal character istics and determines their place in the system of the National Security of Ukraine. The authors analyzed individual works and normative documents and, based on the use of individual meth ods, conducted a historical, legal and comparative analysis of criminal-legal conflicts related to national security in Ukraine and indicated the possibilities of their resolution in war condi tions. Therefore, the work is not only theoretical, but also applied.Item ПЕРСПЕКТИВИ ТА НЕВІДВОРОТНІСТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ, ГЕНОЦИДУ, АГРЕСІЇ ТА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ (ДІЯЛЬНІСТЬ СПІЛЬНОЇ СЛІДЧОЇ ГРУПИ З РОЗСЛІДУВАННЯ ТЯЖКИХ МІЖНАРОДНИХ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ (JIT); СПІВРОБІТНИЦТВО ІЗ МІЖНАРОДНИМ КРИМІНАЛЬНИМ СУДОМ; ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТРИБУНАЛУ AD HOC ТОЩО) (ПРОДОВЖЕННЯ ОГЛЯДУ)(2023) Стратонов, В. М.; Басиста, І. В.; Власова, Г. П.; Stratonov, V. M.; Vlasova, Н. P.; Basysta, I. V.Даною науковою розвідкою зроблено спробу продовжити, започаткований ще весною 2022 року, цикл оглядів щодо перспектив та невідворотності відповідальності за вчинення воєнних злочинів, геноциду, агресії та злочинів проти людяності. У цьому ракурсі, поряд із переконаннями щодо можливості притягувати до відповідальності за порушення міжнародного права на підставі універсальної юрисдикції, розкрито стан справ із створенням Міжнародного трибуналу ad hoc для покарання за злочин агресії та проаналізовано крайні на сьогодні ініціативи у цій царині. Розвинуто судження про дієву наслідковість наявних звернень України до міжнародних судів, співпрацю із Міжнародним кримінальним судом та участь у Спільній слідчій групі з розслідування тяжких міжнародних злочинів в Україні (JIT). Констатовано, що наявні позови, триваючі розслідування та майбутні розгляди у МКС та Міжнародному трибуналі переслідують й таку мету, як відшкодування заподіяної Україні та українцям шкоди. Однак кінцевої моделі ще не узгоджено, хоча напрацюваньє вдосталь. 26 січня 2023 року вже і ПАРЄ окреслила, яким має бути майбутній механізм компенсації збитків Україні.Аргументовано, що досі практично не вирішеним залишається питання підвищення ефективності пошуку тих активів, котрі мали б бути замороженимита конфіскованими, бо такі кроки здатні не лише фінансово гальмувати російську злочинну військову машину, але й дозволять вдало запустити механізм компенсації збитків. Обґрунтовано, що нагальною і такою, що мала б бути імплементованою й до українського законодавства є європейська ініціатива, котра оприлюднена директивою Єврокомісії щодо гармонізації кримінальних злочинів та покарань за порушення обмежувальних заходів ЄС.Акцентовано, що за означених реалій, варто й зрозуміти та вірно оцінити справжні спонуки до дії, коли влада країни-агресора розпочала процедуру денонсації міжнародних договорів, з яких її ще не виключила Рада Європи.Item MILITARY OFFENCES AND WAR CRIMES: BACKGROUND, THEORY AND PRACTICE(2023) Stratonov, V. M.; Djakons, R.; Koval, A. A.; Havlovska, A. O.; Dzyurbel, A. D.; Стратонов, В. М.; Гавловська, А. О.Item HISTORICAL CHARACTERISTIC OF MERCENARY ACTIVTITIES AS FORM OF PRIVATE MILITARY COMPANIES ACTIVITY(2021) Stratonov, V. M.; Pavlish, Р.; Havlovska, А.; Стратонов, В. М.; Павліш, П. В.; Гавловська, А. О.The prohibition of mercenary activities at the international legal level makes the activities of private military companies the object of meticulous attention by the international community. Existing trends in the widespread involvement of private military and security enterprises (PMSE) in military and security functions both in the context of armed conflict (AR) and outside of it determine the need for legal regulation of their activities at the national and international levels, creation of legal mechanisms aimed at ensuring the protection of human rights and victims of AR. At the same time, this activity should be clearly separated from mercenary activities prohibited by current in ternational law, establishment of legitimate grounds, operation procedure for PMSEs and liability for violation of national and international law in the process of its implementation. The indicated problems are also due to the fact that existing gaps in international law facilitate the use of mercenaries, increase their number, contribute to the emergence of new ways of recruiting them, and states must not only ratify or join the International Convention against the Recruitment, Use, Financing and Training of Mercenaries, but also adhere to its provisions. Currently, the most effective way to stop recruiting mercenaries is creation of strict and effective national legal norms prohibiting the service of mercenaries, recruitment, sending and transportation of mercenaries to different parts of the globe, as well as conclusion of international agreements stipulating prosecution and punishment of mercenaries within the limits of criminal liability. Therefore, to solve these issues, we conduct a historical retrospective analysis of the use of mercenary activities in different historical periods; monitor the processes of their development, reforming and existence, functioning in the modern period. The proposals on the need to distinguish the activities of private military and security companies from the mercenary activities prohibited by current international law, the establishment of legitimate grounds, a procedure for such activities and liability for violation of national and international law in the process of its implementation are substantiated. Заборона найманства на між- народно-правовому рівні робить діяльність приватних військових компаній об’єктом прискіпливої уваги з боку міжнародної спіль- ноти. Наявні тенденції широкого по- ширення залучення приватних військових та охоронних підпри- ємств (ПВОП) до військових та охоронних функцій як в умовах збройного конфлікту (ЗК), так і поза ним зумовлюють необхід- ність правового регулювання їхньої діяльності на національ- ному та міжнародному рівнях, створення правових механізмів, спрямованих на забезпечення за- хисту прав людини й жертв ЗК. Причому треба чітко відокремлю- вати цю діяльність від забороне- ного сучасним міжнародним пра- вом найманства, встановлювати правомірні підстави, порядок ді- яльності ПВОП і відповідальність за порушення національного та міжнародного права в процесі її здійснення. Зазначені проблеми зумовлені ще й тим, що наявні прогалини в міжнародному праві полегшують використання найманців, збіль- шують їх кількість, сприяють ви- никненню нових способів їхнього вербування, і держави мусять не лише ратифікувати або приєдна- тися до Міжнародної конвенції про вербування, використання, фінансування й навчання на- йманців, а й дотримуватися її по- ложень. На сьогодні найбільш резуль- тативним шляхом припинення вербування найманців є ство- рення суворих та ефективних національно-правових норм, що забороняють службу найман- ця, вербування, направлення і транспортування найманців у різні райони земної кулі, а також укладення міжнародних угод, що передбачають переслідування й покарання найманства в межах кримінальної відповідальності. Тому для вирішення зазначених проблем проводимо історичний ретроспективний аналіз вико- ристання найманства в різні іс- торичні періоди, відслідковуємо процеси їхнього розвитку, ре- формування, існування та функ- ціонування в сучасний період. Обґрунтовуються пропозиції щодо необхідності встановлення відмінності діяльності приватних військових і охоронюваних ком- паній від забороненого сучасним міжнародним правом найман- ства, встановлення правомірних підстав, порядку такої діяльності та відповідальності за порушення національного та міжнародного права в процесі її здійснення.Item ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ(2022) Стратонов, В. М.; Проценко, М. В.; Stratonov, V. M.; Protsenko, M.Стаття присвячена питанням визначення поняття штучного інте- лекту, закріплення цього поняття у національному законодавстві та його застосуванню в тексті нормативно-правових актів, які регулюють ор- ганізацію й здійснення судочинства в Україні. Автори вказують на проблеми, які пов’язані із застосуванням поняття штучного інтелекту в судочинстві України та вносять пропозиції щодо вирішення зазначених проблем. The article is devoted to the issues of defining the concept of artificial intelligence, fixing this concept in national legislation and its application in the text of legal acts regulating the organization and implementation of legal proceedings in Ukraine. The authors point out the problems associated with the use of the concept of artificial intelligence in the legal proceedings of Ukraine and make proposals for solving these problems. In the article, the authors note that in our time, the prevalence of the use of artificial intelligence in various areas of human life, ideas for its implementation in legal proceedings have become more often expressed by scientists. They cite as an example the Chinese experience of the functioning of the digital court. The definitions of the concept of "artificial intelligence", which are available in explanatory dictionaries and encyclopedias, are analyzed. Attention is drawn to the need to reflect in the definition of this concept not only the technical component of devices that imitate human activity, but such human abilities as to calculate, reveal the meaning, generalize and learn from past experience. It is pointed out the need to take into account in the definition of the concept and when using artificial intelligence the special standards of reliability of artificial intelligence set out in the technical report ISO/IEC TR 24028 of the International Organization for Standardization (ISO) and the International Electrotechnical Commission (IEC), as well as the European Ethical Charter CEPEJ on the use artificial intelligence in judicial systems, which defines the main methodological principles used in the automated processing of judicial decisions. In national legal proceedings, specialized software is reduced to the use of an automated court document management system. It is concluded that at the moment in Ukraine there is no regulatory framework for the use of artificial intelligence in order to make judicial decisions.Item БІОМЕТРИЧНІ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ(2021) Коновалова, В. О.; Стратонов, В. М.; Савельєва, І. В.; Konovalova, V. E.; Stratonov, V. M.; Savelieva, I. V.Стаття присвячена аналізу біометричних персональних даних, які пропонується розглядати як джерело інформації про особу та використовувати під час досудового розслідування кримінальних правопорушень. Актуальність теми дослідження полягає в необхідності розроблення оптимального механізму використання біометричних персональних даних в діяльності органів досудового розслідування. Метою наукової роботи є аналіз чинного міжнародного та національного законодавства щодо визначення місця біометричних персональних даних в системі криміналістичних обліків, здійснення їх класифікації та надання рекомендацій з використання державними органами та приватними особами. Задля досягнення поставленої мети в роботі використовувалися діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, догматичний, структурно-системний та порівняльно-правовий методи. Доведено, що накопичені в системі криміналістичних обліків різноманітні види біометричних персональних даних можуть успішно використовуватися в процесі розслідування кримінальних правопорушень, а в окремих випадках й приватними особами в межах їх статутних повноважень. Звернуто увагу, що поряд з позитивними результатами такої діяльності є певні ризики, а саме наявність загрози витоку та отримання доступу до біометричних даних сторонніми особами, про що свідчить негативна судова практика окремих країн щодо незадовільного збирання, обробки, зберігання та використання біометричних персональних даних. З огляду на зазначене, констатовано, що збирання, обробка та використання біометричних персональних даних з метою їх використання в процесі розслідування кримінальних правопорушень, мають відповідати певним вимогам, а саме: володільцем бази біометричних персональних даних має бути тільки держава в особі спеціального державного органу. Відповідно держава має забезпечувати зберігання й захист біометричних персональних даних. The article is devoted to the analysis of biometric personal data, which is proposed to be considered as a source of information about a person and used during pre-trial investigation of criminal offences. The relevance of the research topic lies in the need to develop an optimal mechanism for using biometric personal data in the activities of pre-trial investigation bodies. The purpose of the research is to analyse the current international and national legislation on determining the place of biometric personal data in the criminal record system, implement their classification and provide recommendations for use by state bodies and individuals. To achieve this goal, the work used dialectical, historical-legal, formal-logical, dogmatic, structural-system and comparative-legal methods. It is proved that various types of biometric personal data accumulated in the criminal record system can be successfully used in the process of investigating criminal offences, and in some cases by individuals within the limits of their statutory powers. It was noted that along with the positive results of such activities, there are certain risks, namely, the presence of a threat of leakage and access to biometric data by unauthorized persons, as evidenced by the negative judicial practice of individual countries regarding unsatisfactory collection, processing, storage and use of biometric personal data. Taking into account the above, it is stated that the collection, processing and use of biometric personal data for the purpose of their use in the investigation of criminal offences must meet certain requirements, namely: the owner of the database of biometric personal data should only be the state represented by a special state body. Accordingly, the state should ensure the storage and protection of biometric personal data.