ІНДИВІДУАЛЬНІ КОЛЕКЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ТА СПІВРОБІТНИКІВ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/66
Browse
8 results
Search Results
Item ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ХЕРСОНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В 1912–1916 РР.(2025) Михайленко, Г.; Черемісін, О.; Cheremisin, O.; Mykhaylenko, H.Стаття являє собою археографічну публікацію архівних документів, що окреслюють земельну політику Хер- сонського громадського управління на початку XX ст. Метою дослідження є введення до наукового обігу комп- лексу документів, які висвітлюють управлінські рішення Херсонської міської думи та управи щодо експлуатації міських земель. Методологічну основу роботи становить археографічний підхід, що передбачає наукове опра- цювання, систематизацію та коментування архівних матеріалів. Основний зміст становлять документи з фонду 4 Державного архіву Херсонської області, які ілюструють механізми регулювання землекористування, підходи до оренди, продажу та обліку земель у межах міста. У публікації репрезентовано службове листування, протоколи засідань, земельні контракти, ухвали думи та управи, які відображають ключові аспекти земельної політики, зокрема: порядок надання в оренду міських земель, облік і ревізія земельного фонду, врегулювання відносин з орендарями, встановлення ставок орендної плати, боротьба з самовільним зайняттям земель, а також ініціа- тиви щодо модернізації міської земельної власності. Окрему увагу приділено документам, що стосуються змін у земельній політиці в умовах Першої світової війни, зокрема, мобілізації ресурсів і використання їх військо- вими. Публікація супроводжується науковим апаратом, який включає коментарі, пояснення термінів та інститу- цій, а також вказівки на місця зберігання і реквізити документів. У висновках наголошено на значущості опри- люднення матеріалів для розуміння практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері земельної політики в умовах передвоєнного та воєнного періоду початку ХХ ст. Представлені документи можуть стати основою для подальших досліджень соціально-економічної історії Півдня України, зокрема, уточнити особли- вості муніципального управління міста Херсон. This article presents an archaeographic publication of archival documents that outline the land policy of the Kherson local self-government in the early 20th century. The aim of the study is to introduce into scholarly circulation a set of documents reflecting the administrative decisions of the Kherson City Duma and the municipal board regarding the management and use of urban land. The methodological foundation of the research is an archaeographic approach, which involves the scholarly processing, systematization, and annotation of archival materials. The main content consists of documents from Fund 4 of the State Archive of the Kherson Region, illustrating mechanisms of land-use regulation, approaches to land leasing, sales, and inventory within the city limits. The publication includes official correspondence, minutes of meetings, land contracts, and decisions of the Duma and the board, which reveal key aspects of land policy, including the procedures for leasing urban land, land inventory and audits, regulation of relations with tenants, determination of rental rates, prevention of unauthorized land use, and initiatives aimed at modernizing municipal land ownership. Particular attention is given to documents related to changes in land policy during World War I, especially concerning resource mobilization and their use by the military. The publication is supplemented with scholarly apparatus that includes commentary, explanations of terms and institutions, and references to the storage locations and catalog details of the documents. The conclusion highlights the importance of these materials for understanding the practical activities of local self-government bodies in the field of land policy during the prewar and wartime periods of the early 20th century. The documents presented here can serve as a foundation for further research into the socio-economic history of southern Ukraine, particularly clarifying the features of municipal governance in the city of Kherson.Item УРБАНІСТИЧНІ ВИМІРИ ОКУПАЦІЙНОЇ ДІЙСНОСТІ: ХЕРСОНСЬКИЙ ДОСВІД ПОВСЯКДЕННОГО ПОРТРЕТУВАННЯ(2025) Михайленко, Г.; Черемісін, О.; Mykhaylenko, H.; Cheremisin, O.Мета дослідження – вивчити особливості окупації на прикладі Херсона під час широкомасштабної росій- сько-української війни у березні–листопаді 2022 р. Методологічною основою дослідження стали такі методи: аналізу, синтезу, спостереження, фронтиру, локальної історії, повсякденності, усної історії. Основні резуль- тати дослідження. 1 березня 2022 р. Херсон став першим обласним центром, захопленим з початку широко- масштабної російської агресії, та третім з початку російсько-української війни у 2014 р., тимчасова окупація якого тривала 8 місяців і 10 днів до 11 листопада 2022 р. Досліджуваний період характеризується захопленням обласного центра Херсон і перебування його у тимчасовій окупації російських військ. У статті робиться спроба на повсякденному рівні зрозуміти й окреслити особливості перебування Херсона в окупації. У ході дослідження запропонована періодизація тимчасової окупації міста з поділом на три періоди: 1) трансформаційний (бере- зень – кінець травня 2022 р.); 2) інтеграційний (кінець травня – початок жовтня 2022 р.); 3) реструктуризаційний (початок жовтня – початок листопада 2022 р.). Кожен етап мав свою специфіку та особливі контури повсякден- ного сприйняття ходу військового конфлікту, мав свої межі і внутрішню логіку, що відбивалось на моральному сприйнятті цивільним населенням ходу військової кампанії та очікування визволення. У ході роботи були виявлені особливі характеристики кожного періоду та обґрунтовані переходи з одного періоду в інший. Запропоновано ставитись до окупації Херсона як до особливого типу окупаційної практики російського режиму. Дослідження доповнено повсякденними практиками життя місцевого населення як на основі усних історичних відомостей, так і на основі рефлексії особистого перебування в тимчасово окупованій зоні. Висновки. У висновках визна- чені хронологічні межі та особливості окупації на прикладі Херсона. Запропонований і обґрунтований поділ тимчасової окупації Херсона на три періоди. Доведено нездійсненність планів агресора щодо інкорпорації Хер- сона до складу російської федерації і провальність штучної «новоросійської» теорії. The research purpose is to examine specificity of occupation exemplified by Kherson during the full-scale Russian- Ukrainian war in March–November 2022. Methodological foundations of the study involve such methods as analysis, synthesis, observation, frontier, local history, everyday life and oral history. Main research results. On March 1, 2022 Kherson became the first regional center occupied after the beginning of the full-scale Russian aggression and the third one – after the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014. Its temporary occupation had lasted 8 months and 10 days by November 11, 2022. The examined period is characterized by capturing the regional center Kherson and its being occupied temporarily by Russian armed forces. The research makes an attempt to comprehend and outline specificity of Kherson’s being under occupation in everyday life aspects. The study suggests a periodization of the city’s temporary occupation divided into three periods: 1) transformational (March – the end of May, 2022); 2) integrational (the end of May – the beginning of October, 2022); 3) restructuring (the beginning of October – the beginning of November, 2022). Each stage had its own specificity and special contours of everyday perception of the war conflict, had its boundaries and internal logic that reflected on civilians’ psychological perception of the course of the war campaign and their expectations of liberation. The research finds out special characteristics of each period and substantiates transitions from one period to another. It suggests considering occupation of Kherson as a special type of the Russian regime’s occupation practice. The study also involves depiction of the local population’s everyday life based on oral history information and personal reflections of staying in the temporarily occupied zone. Conclusions. The conclusions determine chronological boundaries and specificity of occupation exemplified by Kherson. The research suggests and substantiates division of Kherson’s temporary occupation into three periods. The study proves impossibility to realize the aggressor’s plans concerning incorporation of Kherson into Russian federation and failure of the artificial «novorossia» territory.Item ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ПРО ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ ХЕРСОНА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ(2025) Михайленко, Г.; Mykhaylenko, H.Метою статті є дослідження процесів збереження пам’яті про загиблих воїнів Херсона в контексті формування локальної ідентичності міської громади в умовах повномасштабної війни проти України. Автор акцентує увагу на усній історії як на ключо- вому методі збору історичного матеріалу, що дозволяє фіксувати живу, емоційну пам’ять родичів і близьких загиблих учасників подій. У центрі дослідження – механізми формування колективної пам’яті, трансормація локальних ідентичностей у прикордон- ному місті під час окупації 2022 р., а також соціокультурне значення вшанування загиблих як морального й об’єднавчого ресурсу громади. Методологічну основу становлять підходи усної історії, джерелознавчий аналіз інтерв’ю з місцевими жителями, критичний аналіз наратива пам’яті, елементи мікроісторії та історичної антропології. Особливу увагу приділено реконструкції локального воєнного досвіду херсонців через призму особистих свідчень, які виступають як важливе джерело для осмислення не лише фактів, а й ціннісної складової історичної реальності. Наукова новизна статті полягає у фокусі на специфіці локальної пам’яті в умовах сучасної війни, що відбувається на сучасному етапі, а також у введенні до наукового обігу нового емпіричного матеріалу – усних свідчень жителів Херсона про події захисту міста в перші дні вторгнення та вшанування полеглих. Це дозволяє по-новому подивитися на роль пам’яті як чинника громадської мобілізації, соціальної єдності та національного самоствердження. У межах дослідження виявлено, що збереження пам’яті про загиблих воїнів Херсона постає не лише як історичне завдання, а як активний чинник творення локальної ідентичності, що заснована на спільному досвіді, цінностях та моральній відпові- дальності. Стаття підкреслює важливість інтеграції усної історії у ширші національні історіографічні та освітні практики задля повноцінного збереження пам’яті в умовах війни. У висновках наголошується, що збереження пам’яті про загиблих захисників не лише виконує функцію морального обов’язку перед минулим, а й формує основи майбутнього – через закріплення цінностей спротиву, гідності та відповідальності у колективній свідомості громади. Пам’ять у цьому випадку є не лише об’єктом історич- ного дослідження, а й активним соціальним ресурсом у боротьбі за ідентичність і гідність нації. The study aims to examine the processes of preserving the memory of the fallen Kherson’s defenders in the context of the formation of the urban community’s local identity in the conditions of a full-scale war against Ukraine. The author pays special attention to oral history as a key method for collecting historical materials that allows for recording the vivid emotional memory of the relatives and families of those who died in the war. The study focuses on the mechanisms of collective memory formation, the transformation of local identities in the frontline city during the occupation in 2022, and the sociocultural significance of honoring the dead as a moral and uniting resource for the community. The methodological foundation includes oral history approaches, source analysis of interviews with local residents, critical analysis of memory narratives, and the elements of micro-history and historical anthropology. Special attention is paid to reconstructing the local war experience of Kherson residents through the prism of personal testimonies, which serve as an important source for interpreting not only the facts but also the value component of historical reality. The scientific novelty of the article lies in the focus on the specificity of local memory in the conditions of the ongoing war and the introduction of new empirical materials – Kherson residents’ oral testimonies about the events of the city defense in the first days of the invasion and the commemoration of the fallen – into scientific circulation. This allows us to take a fresh look at the role of memory as a factor in public mobilization, social unity, and national self-affirmation. The research revealed that preserving the memory of the fallen Kherson’s defenders is not just a historical task but an active factor in local identity formation based on shared experience, values, and moral responsibility. The article underscores the importance of integrating oral history into broader national historiographical and educational practices to preserve memory during wartime to the greatest extent. The conclusions underscore that preserving the memory of the fallen defenders not only performs the function of a moral duty to the past but lays the foundations for the future, through consolidating the values of resistance, dignity, and responsibility in the community’s collective consciousness. In this case, memory is not only the object of historical research but also an active social resource in the struggle for the nation’s identity and dignity.Item ДОСВІД ВИЇЗДУ З ОКУПОВАНОГО ХЕРСОНА КРІЗЬ ПРИЗМУ УСНОЇ ІСТОРІЇ(2025) Михайленко, Г. М.; Mykhaylenko, H.Мета дослідження – реконструкція досвіду виїзду мешканців із захопленого російськими військами Херсона та визначення основних мотивів виїзду херсонців з міста протягом різних етапів окупації на основі аналізу усно- історичних матеріалів. Методологічною основою проведеного дослідження є усна історія та локальна історія, що сукупно дають можливість презентувати вибрану тему з найбільшою ґрунтовністю та деталізацією. Основні результати дослідження. Російсько-українську війну уже називають найбільш документованою війною. Проте багато сторінок українського спротиву неможливо відтворити за звичними документальними джерелами або за фото чи відеоматеріалами. Більшість реалій життя в захопленому місті, а тим паче виїзд з окупованого Херсона, не відтворюються за такими джерелами через їх відсутність. Уявити складнощі шляху до підконтрольних Україні територій у період з 1 березня до 11 листопада 2022 р. можна, лише звернувшись до усно-історичних свідчень людей, які пройшли це випробування. Виїзд з окупованого міста передбачав масові багаторазові перевірки усіх гаджетів на російських блокпостах, тож це унеможливлювало фотографування чи відеозйомку. Саме тому голов- ним джерелом, яке стало основою дослідження, стали задокументовані оповіді мешканців Херсона. Респонденти є херсонцями різного віку, професійної зайнятості, з різним сімейним станом та фінансовими можливостями. Завдяки їхній психологічній готовності поділитися своїм досвідом виїзду з окупованого міста можна відтворити події, що розгорталися на дорогах Херсонщини. Крім того, завдяки цим розповідям маємо можливість розкрити глибину переживань людей, травматичність подій як у фізичному, так і в психологічному відношенні. Це є осно- вою не просто для відтворення фактажу новітньої війни, а й для наповнення історії морально-психологічним змістом. У проведеному дослідженні розкриваються такі ключові моменти, як: психологічний стан мешканців окупованих територій; готовність/неготовність організувати свій життєвий простір в обмежених умовах окупації; мотивація виїзду; переважання страху перебування в окупації над страхом подолання всіх умов виїзду; небезпека, з якою люди стикалися дорогою до підконтрольних Україні територій; поведінка окупантів стосовно цивільного населення. Висновки. Проведені інтерв’ю дають можливість визначити низку характерних моментів щодо особ- ливостей виїзду з окупованого Херсона: більшість населення не вірила у можливість початку повномасштабного вторгнення та виявилася психологічно неготовою до війни; на прийняття рішення щодо виїзду з міста впливали різні чинники (новини щодо просування окупантів територією України, потреби особисті чи сімейні; страх життя в окупованому місті). Досвід виїзду залежав від багатьох об’єктивних та суб’єктивних чинників, таких як: період та доступний шлях для виїзду, чисельність блокпостів та інтенсивність перевірок, психологічна готовність/мож- ливість відповідати на питання, поставлені окупантами. The purpose of the research is to reconstruct the experience of the residents’ leaving Kherson occupied by Russian military forces and to identify the main motivation for Kherson dwellers’ leaving the city during different stages of occupation on the basis of the analysis of oral history materials. The methodological fundamentals of the research are oral and local history which allows presenting the chosen topic most thoroughly and comprehensively. The main research results. The Russian-Ukrainian war has already been called the most documented war. However, it is impossible to reconstruct many pages of the Ukrainian resistance using usual documentary sources, photos or video materials. Many events of the life in the occupied city, especially the circumstances of leaving the occupied city, cannot be reconstructed from such sources because they are not available. It is possible to imagine the difficulties arising on the road to the territory controlled by Ukraine in the period from March 1 to November 11, only using oral-historical evidences of the people who underwent this ordeal. Leaving the occupied city involved massive multiple inspections of all gadgets at the Russian checkpoint, consequently, it was impossible to take photos or videos. Therefore, the main source of our research is documented stories of Kherson residents. The respondents were the city dwellers of different age, professions, marital statuses and incomes. Their psychological readiness to share their experience of leaving the occupied city allows reconstructing events unfolding on the roads of Kherson region. Moreover, due to these stories, we are able to reveal the depth of the people’s emotional experiences, the traumatic nature of the events affecting them both physically and psychologically. This is a basis not only for reconstructing facts of the modern war, but also for filling the history with moral-psychological content. Our research reveals the following key aspects: the psychological state of the inhabitants of the occupied territories; readiness/unreadiness to organize their life space in the restricted conditions of the occupation; motivation for leaving; prevalence of the fear of staying in the occupied territory over the fear of all circumstances of leaving; the danger the people faced on the road to the territory controlled by Ukraine; the occupiers’ behavior towards the civilian population. Conclusions. The interviews allow identifying a number of characteristic aspects of leaving the occupied Kherson: the majority of population did not believe in the possibility of the beginning of a full-scale invasion and were not psychologically ready for the war; different factors affected their decision to leave the (news about the occupiers’ movement across the territory of Ukraine, personal or family needs; the fear of living in the occupied city). The experience of leaving depended on many objective and subjective factors: the period and the accessible route for leaving, the number of checkpoints and the intensity of inspections, psychological readiness/ability to answer the questions asked by the occupiers.Item ХЕРСОН 2022: З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ(2024) Черемісін, О. В.; Михайленко, Г. М.У пропонованому виданні подано усні історії самовидців окупації Херсона у 2022 році. Вони мають різні досвід, погляди, національність, віросповідання, але спільна біда всіх об’єднала. Усні історії реконструюють минулий час в усій своїй репрезентативності, ураховуючи й ті моменти, які слабко задокументовані, не потрапили в об’єктиви відеокамер і не збереглися на фотографіях. Саме в такий спосіб можна передати всю повноту драми, пережитої херсонцям. Для широкого кола читачів – науково-педагогічних працівників, здобувачів вищої освіти, аспірантів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться міською історією, краєзнавством, регіоналістикою, історією Херсона, історією України XXI ст.Item ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО БРЕНДУ ТЕРИТОРІЇ ЗАСОБАМИ МАС-МЕДІА В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (НА ПРИКЛАДІ ХЕРСОНЩИНИ)(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті досліджено специфіку процесу формування політичного бренду території засобами мас-медіа в умовах російсько-української війни на прикладі Херсонщини, зокрема – міста Херсон і селища Чорнобаївка. Показано роль політичного брендингу територій як процесу створення бренду, що відіграє важливу роль у контексті розробки й просування локальних, регіональних і національних проєктів, орієнтованих на прогресивний розвиток конкретної території. Підкреслено, що навколо політичних брендів формуються соціальні спільноти, котрі додають конкретному бренду цінність, що підтримує національну ідентичність і збагачує суспільний досвід. Виявлено специфіку політичного бренду території, який слугує оформленню позитивного іміджу території або навіть конкретного населеного пункту, а сам бренд несе ідейно-патріотичне, історико-політичне та ментально-емоційне навантаження. Наголошено на тому, що агресивні дії російської федерації проти України стали потужним чинником впливу на вітчизняну політичну, економічну, культурну, військову та соціальну реальність. Визначено роль мас-медіа як чинника формування суспільної свідомості та архітектора світоглядної парадигми в соціумі, що безсумнівно впливають на історичну долю народу. Вказано на особливості створення так званого медіаобразу, похідним від якого є бренд, зокрема – політичний. Вказано, що в сучасних дослідженнях «медіаобраз» визначається як образ, створений засобами масової інформації, що вербалізується в текстах публіцистичного жанру. Обґрунтовано, що медіаобраз тимчасово окупованих та звільнених міста-героя Херсона і селища Чорнобаївка набув значної популярності, а символізовані топоніми «Херсон» і «Чорнобаївка» зазвучали на всіх практично мовах, поставши в центр уваги світових медійних ресурсів. Зазначено: сконструйований мас-медіа політичний бренд території/населеного пункту частіше виявляється більш важливим, ніж навіть об’єктивні характеристики даної території або населеного пункту. Зроблено висновок про те, що приклад Херсонщини наочно демонструє, як політичний брендинг територій впливає на формування порядку денного реальної зовнішньої та внутрішньої політики України. Це дослідження підкреслює, який великий вплив на соціально-політичні настрої може чинити трансляція патріотичних ідей через сучасні мас-медіа. The article examines the specifics of the process of forming a political brand of the territory by means of mass media in the conditions of the Russian-Ukrainian war on the example of the Kherson region, in particular, the city of Kherson and the village of Chornobayivka. The role of political branding of territories as a process of brand creation is shown, which plays an important role in the context of the development and promotion of local, regional and national projects focused on the progressive development of a specific territory. It is emphasized that social communities are formed around political brands, which add value to a specific brand, which supports national identity and enriches social experience. The specificity of the political brand of the territory is revealed, which serves to create a positive image of the territory or even a specific settlement, and the brand itself carries an ideological-patriotic, historical-political and mental-emotional load. It is emphasized that the aggressive actions of the Russian Federation against Ukraine have become a powerful factor influencing the domestic political, economic, cultural, military and social reality. The role of the mass media as a factor in the formation of social consciousness and the architect of the worldview paradigm in society, which undoubtedly influence the historical fate of the people, is determined. The peculiarities of the creation of the so-called media image, from which the brand is derived, are indicated, in particular, the political one. It is indicated that in modern studies «media image» is defined as an image created by mass media, which is verbalized in texts of the journalistic genre. It is substantiated that the media image of the temporarily occupied and liberated hero city of Kherson and the village of Chornobayivka gained considerable popularity, and the symbolized toponyms «Kherson» and «Chornobaivka» sounded in almost all languages, becoming the center of attention of world media resources. It is noted: the political brand of the territory/settlement constructed by the mass media is often more important than even the objective characteristics of the given territory or settlement. It was concluded that the example of the Kherson region clearly demonstrates how the political branding of territories affects the formation of the agenda of the real foreign and domestic policy of Ukraine. This study highlights the great influence that the broadcast of patriotic ideas through modern mass media can have on socio-political attitudes.Item ОКУПАЦІЙНИЙ УРБІЦИД: МІСЬКИЙ ДОСВІД І ПОВСЯКДЕННІ ПРАКТИКИ НАСЕЛЕННЯ (ПРИКЛАД ХЕРСОНА, УКРАЇНА)(2022) Пилипенко, І. О.; Мальчикова, Д. С.Війни, окупаційні режими та всі інші форми політичного насильства мають багатовимірний та сингулярний вплив на усі сторони людської життєдіяльності. У просторово-часовому вимірі об’єктами першочергового захоплення під час військових інтервенцій завжди є міста. Концепція урбіциду як специфічної насильницької політики проти міст виокремлює прямі чи опосередковані деструктивні наслідки для фізичної, просторової структури міста, міського досвіду і міської ідентичності. Стаття присвячена аналізу змін у функціонуванні м. Херсон і повсякденних практиках його населення, спрямованих на виживання під час окупації. Визначено, що впродовж окупації до міста було застосовано один із «м’яких» сценаріїв непрямого урбіциду з вибірковим терором населення та економічним занепадом міста. Постокупаційний урбіцид має вже всі ознаки більш жорсткої моделі прямого урбіциду через постійні обстріли міста, численні пошкодження інфраструктури, подальше погіршення демографічної структури і психо-емоційного стану містян. У числі ключових викликів співіснування містян з окупантами виділено: 1) мілітаризація міського простору та повсюдне відчуття безправності з кричущими порушеннями прав людини; 2) відсутність доставки гуманітарних вантажів, припинення діяльності місцевого бізнесу, банківської системи і введення в обіг російського рубля; 3) ліквідація систем доступу до українського зв’язку і ЗМІ, окупація інформаційного простору і трансформація міської ідентичності; 4) масовий виїзд населення з окупованого міста. У процесі дослідження узагальнено стратегії реагування населення на виклики воєнного часу і окупаційного режиму. Під впливом обмежень режиму воєнної окупації населення міста актуалізувало та виробило специфічні безпекові, адаптаційні, альтруїстичні, комунікаційно-інфраструктурні повсякденні практики. В стані активної фази бойових дій під час сучасного широкомасштабної військової інтервенції росії, саме така трансформація повсякденних практик населення стала підґрунтям механізмів виживання, підтримки морального духу та забезпечення громадянського опору. Wars, occupation regimes, and all other forms of political violence have a multidimensional and singular impact on all aspects of human life. In the spatial and temporal dimension, cities are always the primary targets of military interventions. The concept of urbicide as a specific violent policy against cities identifies direct or indirect destructive consequences for the physical and spatial structure of the city, urban experience, and urban identity. The article analyzes the changes in the functioning of Kherson and the everyday practices of its population aimed at surviving the occupation. It is determined that during the occupation, one of the «soft» scenarios of indirect urbicide was applied to the city with selective terror of the population and economic decline of the city. The post-occupation urbicide has all the signs of a more severe model of direct urbicide due to the constant shelling of the city, numerous damages to infrastructure, and further deterioration of the demographic structure and psycho-emotional state of the city’s residents. The coexistence of citizens with the occupiers has been identified as one of the key challenges: 1) the militarization of urban space and a widespread sense of disenfranchisement with blatant human rights violations; 2) the absence of humanitarian aid deliveries, the cessation of local business, the banking system, and the introduction of the Russian ruble; 3) the elimination of access to Ukrainian communications and media, the occupation of the information space, and the transformation of urban identity; 4) the massive departure of the population from the occupied city. The study summarizes the strategies of the population’s response to the challenges of wartime and the occupation regime. Under the influence of the restrictions of the military occupation regime, the city’s population has actualized and developed specific security, adaptation, altruistic, communication and infrastructure everyday practices. In the active phase of hostilities during russia’s current large-scale military intervention, this transformation of everyday practices has become the basis for mechanisms of survival, moral and civil resistance.Item ХРОНІКА ХЕРСОНСЬКОГО ГЕТТО (1941 р.)(2020) Капарулін, Ю. В.; Kaparulin, Yu. V.Після встановлення нацистського окупаційного режиму в містах України було створено десятки єврейських гетто. Більшість із них досі залишаються «білими плямами» на тлі історії міського простору. У статті розглянуто історію гетто у Херсоні. Встановлено, що від самого початку нацистська адміністрація не планувала довгострокового існування гетто, а його мешканців мали знищити у найкоротші строки. Актуальність запропонованої теми зумовлено необхідністю вивчення маловідомих сторінок місцевої історії, які мають допомогти осмислити сучасний міський простір із його минулим та сприяти формуванню сучасної політики пам’яті. Історія херсонського гетто десятиліттями залишалася маловідомою широкому загалу і досі не була темою спеціального історичного дослідження. Це можна пояснити низкою об’єктивних факторів. Більшість головних свідків організації та ліквідації гетто знищили нацисти. Гетто існувало дуже короткий час (близько одного місяця) в умовах ізоляції та комендантської години; спілкування його мешканців із іншим населенням міста максимально обмежили. У післявоєнні роки радянська влада з політичних міркувань не розглядала трагедію єврейського народу як окрему проблему. Зібрано та опрацьовано комплекс джерел, які дають змогу охарактеризувати обставини створення гетто, повсякденне життя у ньому та процес його ліквідації. Визначено, що створювали та ліквідовували гетто члени зондеркоманди 11а айнзацгрупи Д поліції безпеки СД. За наказами нацистів у місті сформували єврейську раду («юденрат»), діяльність якої передбачала облік єврейського населення міста та переведення його до гетто. Прослідковано поведінку та адаптацію мешканців міста до життя в умовах окупації, зокрема зміну їхніх соціальних ролей. Наведено приклади, які свідчать про стратегії виживання і свідомий колабораціонізм. After the establishment of the Nazi occupation regime, dozens of Jewish ghettos were established in the cities of Ukraine. Most of them still remain “white spots” against the background of the history of urban space. The article examines the history of the ghetto in Kherson. It was established that from the very beginning the Nazi administration did not plan the long-term existence of the ghetto, and its inhabitants were to be destroyed as soon as possible. The relevance of the proposed topic is due to the need to study the little-known pages of local history, which should help to comprehend the modern urban space with its past and contribute to the formation of modern memory policy. The history of the Kherson ghetto has remained little known to the general public for decades and has not yet been the subject of a special historical study. This can be explained by a number of objective factors. Most of the main witnesses to the organization and liquidation of the ghetto were killed by the Nazis. The short-lived existence of the ghetto (only about one month) in conditions of isolation and curfew, limited the communication of its inhabitants with the rest of the city. In the postwar years, the tragedy of the Jewish people was not seen by the Soviet authorities as a separate issue for political reasons. A set of sources has been collected and processed, which allow to characterize the circumstances of the ghetto creation, everyday life and the process of its liquidation. It was determined that the members of Sonderkommando 11a, Einsatzgruppe D of the SD Security Police were involved in the organization of the creation and liquidation of the ghetto. On the orders of the Nazis, a Jewish council (“Judenrat”) was established in the city, through the activities of which the Jewish population of the city was to be registered and transferred to the ghetto. The behavior and adaptation of the city residents to life in the conditions of occupation, in particular the change of their social roles, is traced. Examples are given that can be interpreted as a survival strategy and conscious collaborationism.