ІНДИВІДУАЛЬНІ КОЛЕКЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ТА СПІВРОБІТНИКІВ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/66
Browse
63 results
Search Results
Item ЛІТЕРАТУРНА НАПОЛЕОНІАНА МИКОЛИ ЛАЗОРСЬКОГО(2024) Немченко, І. В.; Nemchenko, I.Метою статті є розглянути твори українського письменника з Австралії Миколи Лазорського, присвячені національному героєві Франції, державному діячеві й полководцю Наполеонові І Бонапарту та його епосі. Особливу увагу приділено художній інтерпретації автором наполеонівського міфу щодо України на тлі її протистояння колонізаторській політиці російських правителів. Наголошено на злободенності прози Миколи Лазорського в період імперських зазіхань сучасної російської верхівки на українську державність та незалежність. The purpose of the article is to analyze works of the original Ukrainian writer from Australia Mykola Lazorskyi which dedicated to French national hero and statesman and warlord Napoleon I Bonaparte and his epoch. The special attention is paid to the author’s artistic interpretation of Napoleon myth of Ukraine on the background of the struggle against Russian colonization. The article stressed the actuality of sound of Mykola Lazorskyi’s prose in period of the imperial aggression of the modern Russia against Ukrainian government system and independence.Item КАВКАЗЬКІ МОТИВИ В ТВОРІ МИКОЛИ ЛАЗОРСЬКОГО «ЗБИРАЧІ ЧУЖОГО»(2024) Немченко, І. В.; Nemchenko, I.У статті простежено кавказьку тематику в нарисі «Збирачі чужого» українського письменника з Австралії Миколи Лазорського, котрий запропонував у своєму творі белетризований літопис протистояння російській колонізації з боку народів Адигеї, Даґестану, Чечні, Осетії та ін. Особливу увагу приділено інтерпретації автором постаті легендарного очільника боротьби проти московських загарбників імама Шаміля. Підкреслено злободенність звучання прози Миколи Лазорського на тлі сучасних глобальних викликів і загроз у світі. The purpose of the article is to analyze Caucasian themes in the essay «Gatheres of the alien» of the original Ukrainian writer from Australia Mykola Lazorskyi which proposed in own work the literary annals of the struggle of Adygea, Dagestan, Chechnya, Ossetia and another nations against Russian colonization. The special attention is paid to the image of imam Shamil as legendary leader of the struggle against Moscow conquerors in the author’s interpretation. The article stressed the actuality of sound of Mykola Lazorskyi’s prose on the background of modern global perilous situations in the world.Item ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО БРЕНДУ ТЕРИТОРІЇ ЗАСОБАМИ МАС-МЕДІА В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (НА ПРИКЛАДІ ХЕРСОНЩИНИ)(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті досліджено специфіку процесу формування політичного бренду території засобами мас-медіа в умовах російсько-української війни на прикладі Херсонщини, зокрема – міста Херсон і селища Чорнобаївка. Показано роль політичного брендингу територій як процесу створення бренду, що відіграє важливу роль у контексті розробки й просування локальних, регіональних і національних проєктів, орієнтованих на прогресивний розвиток конкретної території. Підкреслено, що навколо політичних брендів формуються соціальні спільноти, котрі додають конкретному бренду цінність, що підтримує національну ідентичність і збагачує суспільний досвід. Виявлено специфіку політичного бренду території, який слугує оформленню позитивного іміджу території або навіть конкретного населеного пункту, а сам бренд несе ідейно-патріотичне, історико-політичне та ментально-емоційне навантаження. Наголошено на тому, що агресивні дії російської федерації проти України стали потужним чинником впливу на вітчизняну політичну, економічну, культурну, військову та соціальну реальність. Визначено роль мас-медіа як чинника формування суспільної свідомості та архітектора світоглядної парадигми в соціумі, що безсумнівно впливають на історичну долю народу. Вказано на особливості створення так званого медіаобразу, похідним від якого є бренд, зокрема – політичний. Вказано, що в сучасних дослідженнях «медіаобраз» визначається як образ, створений засобами масової інформації, що вербалізується в текстах публіцистичного жанру. Обґрунтовано, що медіаобраз тимчасово окупованих та звільнених міста-героя Херсона і селища Чорнобаївка набув значної популярності, а символізовані топоніми «Херсон» і «Чорнобаївка» зазвучали на всіх практично мовах, поставши в центр уваги світових медійних ресурсів. Зазначено: сконструйований мас-медіа політичний бренд території/населеного пункту частіше виявляється більш важливим, ніж навіть об’єктивні характеристики даної території або населеного пункту. Зроблено висновок про те, що приклад Херсонщини наочно демонструє, як політичний брендинг територій впливає на формування порядку денного реальної зовнішньої та внутрішньої політики України. Це дослідження підкреслює, який великий вплив на соціально-політичні настрої може чинити трансляція патріотичних ідей через сучасні мас-медіа. The article examines the specifics of the process of forming a political brand of the territory by means of mass media in the conditions of the Russian-Ukrainian war on the example of the Kherson region, in particular, the city of Kherson and the village of Chornobayivka. The role of political branding of territories as a process of brand creation is shown, which plays an important role in the context of the development and promotion of local, regional and national projects focused on the progressive development of a specific territory. It is emphasized that social communities are formed around political brands, which add value to a specific brand, which supports national identity and enriches social experience. The specificity of the political brand of the territory is revealed, which serves to create a positive image of the territory or even a specific settlement, and the brand itself carries an ideological-patriotic, historical-political and mental-emotional load. It is emphasized that the aggressive actions of the Russian Federation against Ukraine have become a powerful factor influencing the domestic political, economic, cultural, military and social reality. The role of the mass media as a factor in the formation of social consciousness and the architect of the worldview paradigm in society, which undoubtedly influence the historical fate of the people, is determined. The peculiarities of the creation of the so-called media image, from which the brand is derived, are indicated, in particular, the political one. It is indicated that in modern studies «media image» is defined as an image created by mass media, which is verbalized in texts of the journalistic genre. It is substantiated that the media image of the temporarily occupied and liberated hero city of Kherson and the village of Chornobayivka gained considerable popularity, and the symbolized toponyms «Kherson» and «Chornobaivka» sounded in almost all languages, becoming the center of attention of world media resources. It is noted: the political brand of the territory/settlement constructed by the mass media is often more important than even the objective characteristics of the given territory or settlement. It was concluded that the example of the Kherson region clearly demonstrates how the political branding of territories affects the formation of the agenda of the real foreign and domestic policy of Ukraine. This study highlights the great influence that the broadcast of patriotic ideas through modern mass media can have on socio-political attitudes.Item ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ЖИТТЯ» В КОНТЕКСТІ СЕМІОТИЧНОГО МІСТКА ВІД ФІЗИКАЛІЗМУ ДО БІОФІЛОСОФІЇ(2022) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті аналізується процес трансформації поняття «життя» в контексті семіотичного містка від фізикалізму до біофілософії з акцентом уваги на тому, що в речищі біофілософії розглядаються всі форми життя – біологічна, геологічна, космічна, антропосоціальна. Показано трансісторичність філософських пошуків змістових конотацій поняття «життя» – від доби античності до наших днів. Ще з часів античності одним із центрів уваги дослідників постав феномен життя в усіх його формах, виявах і контекстах – філософському, науковому, духовному, культурному тощо. Зазначено, що філософська рефлексія щодо феномену життя маніфестує без перебільшення сакральний формат суспільної свідомості, в якому переважає певне світоглядне підґрунтя, на якому вибудовується будь-який тип теоретизування та парадигматики. Обґрунтовано положення про те, що в процесі історичного розвитку відбулась істотна трансформація змістових параметрів поняття «життя», а також ревізія його впливу на розвиток філософського знання та різних наук, зокрема – природничих. Підкреслюється, що когнітивним фокусом філософії життя, як нового напряму філософії, було явище життя, що пізнається інтуїтивно як реальність, яка цілісно й динамічно розвивається. З’ясовано роль фізичних ідей у біологічній науці для пояснення феномена життя, що беруть свій початок у філософській традиції античного світу та не виглядають чимось архаїчним і невідповідним положенням сучасної науки. Стверджується, що сучасні біологічні дослідження феномену життя охоплюють усі рівні живого – від біосферного до субклітинного, при цьому з удосконаленням дослідницьких методик та інструментарію відкриваються нові сторони процесів життєдіяльності організмів. Наголошується на ролі в процесі пізнання феномену життя біофілософії, яка звертається до теорії біології, але не обмежується тільки описом і рефлексією щодо сформованої системи біологічного знання, а також його структури, цілей і рівнів. Показано, що біофілософія, як аксіолого-пізнавальна форма сучасної біології, є світоглядною основою для створення моноцільного, інтегрованого теоретичного образу узагальненого «живого». Зроблено висновок про те, що з позицій біофілософії та в контексті фізикалізму прогрес сучасної науки жодним чином не означає повного та остаточного розкриття всіх таємниць феномену життя. The article analyzes the process of transformation of the concept of «life» in the context of the semiotic bridge from physicalism to biophilosophy with an emphasis on the fact that in the subject of biophilosophy all forms of life are considered – biological, geological, cosmic, anthroposocial. The transhistoricity of philosophical searches for meaningful connotations of the concept of «life» is shown – from the time of antiquity to the present day. Since ancient times, one of the centers of attention of researchers has been the phenomenon of life in all its forms, images and contexts – philosophical, scientific, spiritual, cultural, etc. It is noted that philosophical reflection on the phenomenon of life manifests, without exaggeration, the sacred format of social consciousness, in which a certain worldview foundation prevails, on which any type of theorizing and paradigmatics is built. The proposition that in the process of historical development there was a significant transformation of the content parameters of the concept of «life», as well as a revision of its influence on the development of philosophical knowledge and various sciences, in particular – natural sciences, is substantiated. It is emphasized that the cognitive focus of the philosophy of life, as a new direction of philosophy, was the phenomenon of life, which is known intuitively as a reality that develops holistically and dynamically. The role of physical ideas in biological science to explain the phenomenon of life, which have their origins in the philosophical tradition of the ancient world and do not look like something archaic and inappropriate to modern science, is clarified. It is claimed that modern biological studies of the phenomenon of life cover all levels of living things – from the biosphere to the subcellular, and with the improvement of research methods and tools, new aspects of the life processes of organisms are revealed. Emphasis is placed on the role of biophilosophy in the process of learning the phenomenon of life, which refers to the theory of biology, but is not limited to description and reflection on the formed system of biological knowledge, as well as its structure, goals and levels. It is shown that biophilosophy, as an axiological-cognitive form of modern biology, is a worldview basis for creating a single-purpose, integrated theoretical image of the generalized «living». It is concluded that from the standpoint of biophilosophy and in the context of physicalism, the progress of modern science in no way means the complete and final disclosure of all the secrets of the phenomenon of life.Item THE UNIVERSE AS AN AESTHETIC SYMBOLISM OF POSTMODERNITY(2022) Костючков, С.; Шапошникова, І.; Юріна, Ю.; Форостян, А.; Кузнєцов, С.; Kostiuchkov, S.; Shaposhnykova, I.; Yurina, Y.; Forostian, A.; Kuznetsov, S.У статті розкриваються філософсько-світоглядні, естетично-аксіологічні аспекти розгляду Всесвіту як символічного феномена епохи постмодерну. Автори наголошують на тому, що аналіз краси, як базової категорії естетики, потребує з’ясування її сукупної природи залежно від індивідуальних та суспільних смислових характеристик реальності. Одним із ключових моментів такого аналізу автори вбачають його метафізичну проблематику – безпосередній вихід конструктивної емоції в сферу трансцендентального, а саме – погляд Людини на Всесвіт з позиції вічності. Своєчасність і необхідність розгляду проблеми символічного контексту Всесвіту є очевидною в умовах третього тисячоліття, реалії якого ставлять під сумнів сам факт збереження живої природи на Землі. В умовах усвідомлення фінальності земного буття, його примарності й прогресувальної стохастичності, на тлі ампліфікації есхатологічного контексту, людина епохи постмодерну демонструє розчарування в швидкоплинному, насиченому небезпеками і ризиками земному житті. У філософській традиції символ виконує роль чистої «самості», не пов’язаної з власним моментом буття об’єкта: символічна картина світу не відповідає реальності, відтак – символи знаходять «прихисток» у сфері віртуального. Доведено, що для сучасної людини Всесвіт є об’єктом не тільки наукового, технологічного, але й філософського, культурологічного розгляду, він синтезує для людини в органічну єдність об’єкт наукової зацікавленості, символ естетичного задоволення та джерело формування відповідних образів і архетипів. The article reveals the philosophical, worldview, aesthetically-axiological aspects of considering the universe as a symbolic phenomenon of the postmodern era. It is emphasized that the analysis of beauty, as the basic category of aesthetics, needs to find out its aggregate nature, depending on the individual and social semantic characteristics of reality. One of the key points of such an analysis is its metaphysical problematic – the direct emergence of constructive emotion into the realm of the transcendental, namely, the view of Man from the Universe from the standpoint of eternity. The timeliness and necessity of considering the problem of the symbolic context of the universe is obvious in the context of the third millennium, the realities of which call into question the very fact of conservation of wildlife on Earth. In the minds of assimilating the finality of the earthly boot, its primarity of progressive stochasticity, in the midst of the amplification of the eschatological context, the people of the era of postmodernity are demonstrating the development of the fastflowing, hardened nonsense. In the philosophical tradition, the symbol is the role of a pure "selfness", not tied to the powerful moment of the object: the symbolic picture does not reflect reality, as it is - the symbol of knowing the "refair" in the sphere of the virtual. It is proved that for the modern man the Universe is the object of not only scientific, technological, but also philosophical, cultural studies, it synthesizes for the unity of the object of scientific interest, a symbol of aesthetic pleasure and a source of formation of appropriate images and archetypes.Item ШЕВЧЕНКІВСЬКІ МОТИВИ В ТВОРЧОСТІ ВЛАДЛЕНА КОВТУНА(2023) Немченко, І. В.; Nemchenko, I.У статті розглядаються ліричні твори Шевченківської тематики з доробку сучасного українського поета Владлена Ковтуна. Звертається увага на характерні мотиви, образи, символіку. Розглянуто тексти Кобзаревої тематики, що стали піснями. Простежується зв’язок цієї частини доробку В. Ковтуна з українським фольклором.Item АНТИКОЛОНІАЛЬНИЙ ПАФОС ПРОЗИ МИКОЛИ ЛАЗОРСЬКОГО(2023) Немченко, І. В.Література української діаспори є надзвичайно багатим і розмаїтим явищем, яке потребує об’єктивного, систематичного і цілісного осмислення. Метою нашої статті є простеження антиколоніального пафосу в епічному доробку самобутнього українського письменника з Австралії Миколи Лазорського, чия творчість є помітною на тлі вітчизняного та світового літературно-мистецького процесу ХХ століття і заслуговує на пильну увагу з боку науковців. Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу. У статті застосовано елементи таких методів: культурно-історичного (допомагає виcвітлити особливості відтворення М. Лазорським рис українського національного характеру на тлі антиколоніальної боротьби з різних історичних епох), герменевтичного (пропонує вільну і відкриту інтерпретацію текстів, залишаючи перспективу для нових витлумачень), естетичного (забезпечує розгляд доробку митця як літературно-мистецького феномену), інтертекстуального (звертається увага на зв’язки між текстами письменника та вітчизняною й зарубіжною літературною та фольклорною традицією). На матеріалі досліджених текстів з’ясовано, що М. Лазорський відзначався тонким проникненням у минулі історичні епохи, виявляв глибокий інтерес до життєвих доль визначних і маловідомих діячів, які були пов’язані з багатовіковою антиколоніальною боротьбою українців, слугували зразками для наслідування в царині національного спротиву, збереження своєї етнічної ідентичності та державницьких традицій. Проза М. Лазорського доповнює й розширює уявлення про вітчизняну й світову літературу антиколоніального звучання. Протягом десятиліть митець розробляв у своєму доробку проблематику, пов’язану з багатовіковими прагненнями наших предків захистити своє право на існування як окремого народу, вистояти в боротьбі з агресивними сусідами. Письменник не обмежується показом історичної долі свого рідного краю, а й відтворює сторінки антиколоніальної боротьби інших народів. Росія в доробку митця стає символом найогидніших і найжорстокіших форм колоніалізму. Антиколоніальна історична проза М. Лазорського звучить актуально і в наші дні, коли московська орда намагається знову поглинути український материк, щоб іти далі й завойовувати інші європейські країни. Перейняті антиколоніальним пафосом твори митця звучать як суворий вирок на адресу останніх імперських сил на планеті. У перспективі доцільно було б співставити окремі твори М. Лазорського з текстами сучасних авторів, які репрезентують антиколоніальний дискурс у письменстві України та зарубіжжя перших десятиріч ХХІ століття. Literature of Ukrainian diaspora is a very rich and diverse phenomenon needing objective, systematic and complete scientific consideration. The purpose of the article is to analyze anti-colonial pathos in the prose of the original Ukrainian writer from Australia Mykola Lazorskyi whose works are visible against the background of the native and foreign literary process of the 20th century and deserve scientific attention. The research is based on the general methods of analysis, synthesis, observation, selection and systematization of the material. The elements of the following methods are used in the article: cultural and historical (helps to highlight the special features of representation of Ukrainian national culture against the background of the anti-colonial struggle of different historical epochs in creative works of Mykola Lazorskyi), hermeneutic (ensures fluent and open interpretation of texts keeping perspective for new explanations), aesthetic (allows analyzing each text as a phenomenon of literature and art), intertextual (links between the writer’s prose and Ukrainian literature, foreign literary and folklore tradition). The works of Mykola Lazorskyi testify that he had delicate involvement into the past historical epochs and was interested in the fates of famous and little known figures who were engaged in the anti-colonial struggle of Ukrainians and served as a model for imitation in the realm of the national resistance and preservation of ethnic identity and national traditions. Mykola Lazorskyi’s prose enriches and widens our idea about the native and the world anti-colonial literature. The writer deals with the problem of multi-century aspiration of our ancestors to exist as a separate nation and gain a victory over aggressive neighbors. The author describes the history of the native land and the anti-colonial struggle of other nations. Russia is a symbol of very disgust and ominous forms of the colonialism in the writer’s works. Mykola Lazorskyi’s anti-colonial historical prose also sounds topically in our days when the Moscow horde wishes to destroy Ukraine and to conquer other European countries. These anti-colonial texts ring as a strict sentence to the last imperial forces on the planet. In perspective it is advisable to turn to Mykola Lazorskyi’s anti-colonial historical prose in comparison with the works of modern writers who represent anticolonial discourse in Ukrainian and foreign literature of the early 21th century.Item ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ В ЛІРИЦІ ВЛАДЛЕНА КОВТУНА(2023) Немченко, І. В.; Nemchenko, I.У статті розглядаються ліричні твори патріотичної тематики з доробку сучасного українського поета В. Ковтуна. До аналізу залучено тексти, присвячені Україні та національним світочам, малій батьківщині письменника, природі рідного краю. Особливу увагу приділено патріотичним віршам, котрі стали відомими піснями. Простежено зв’язок творчості митця з українським фольклором.Item ПАТРІОТИЧНА ДОМІНАНТА В ПОЕЗІЇ АННИ САВРАНСЬКОЇ(2022) Немченко, І. В.; Nemchenko, I.У статті розглядається патріотична лірика та ліро-епіка сучасної української поетеси Анни-Ванди Савранської (Ковтунович), яка домінує в її літературному доробку. До аналізу залучено твори про малу батьківщину авторки – Черкащину і про Україну в широкому історичному ракурсі: від княжої доби до теперішньої російсько-української війни.Item ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ПОЕЗІЙ ЛІТЕРАТУРНОГО АЛЬМАНАХУ «ХЕРСОНЩИНА. АРТСПРОТИВ»(2023) Немченко, І. В.; Nemchenko, I.У статті розглядаються жанрові особливості ліричних текстів, уміщених у літературному альманасі «Херсонщина. Артспротив» (2023), присвяченому темі російсько-української війни. Здійснено класифікацію жанроформ поетичних публікацій сучасних українських авторів, репрезентованих у збірнику. Звертається увага на явище дифузії в жанротворчих пошуках співавторів видання.