ІНДИВІДУАЛЬНІ КОЛЕКЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ТА СПІВРОБІТНИКІВ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/66
Browse
4 results
Search Results
Item УРБАНІСТИЧНІ ВИМІРИ ОКУПАЦІЙНОЇ ДІЙСНОСТІ: ХЕРСОНСЬКИЙ ДОСВІД ПОВСЯКДЕННОГО ПОРТРЕТУВАННЯ(2025) Михайленко, Г.; Черемісін, О.; Mykhaylenko, H.; Cheremisin, O.Мета дослідження – вивчити особливості окупації на прикладі Херсона під час широкомасштабної росій- сько-української війни у березні–листопаді 2022 р. Методологічною основою дослідження стали такі методи: аналізу, синтезу, спостереження, фронтиру, локальної історії, повсякденності, усної історії. Основні резуль- тати дослідження. 1 березня 2022 р. Херсон став першим обласним центром, захопленим з початку широко- масштабної російської агресії, та третім з початку російсько-української війни у 2014 р., тимчасова окупація якого тривала 8 місяців і 10 днів до 11 листопада 2022 р. Досліджуваний період характеризується захопленням обласного центра Херсон і перебування його у тимчасовій окупації російських військ. У статті робиться спроба на повсякденному рівні зрозуміти й окреслити особливості перебування Херсона в окупації. У ході дослідження запропонована періодизація тимчасової окупації міста з поділом на три періоди: 1) трансформаційний (бере- зень – кінець травня 2022 р.); 2) інтеграційний (кінець травня – початок жовтня 2022 р.); 3) реструктуризаційний (початок жовтня – початок листопада 2022 р.). Кожен етап мав свою специфіку та особливі контури повсякден- ного сприйняття ходу військового конфлікту, мав свої межі і внутрішню логіку, що відбивалось на моральному сприйнятті цивільним населенням ходу військової кампанії та очікування визволення. У ході роботи були виявлені особливі характеристики кожного періоду та обґрунтовані переходи з одного періоду в інший. Запропоновано ставитись до окупації Херсона як до особливого типу окупаційної практики російського режиму. Дослідження доповнено повсякденними практиками життя місцевого населення як на основі усних історичних відомостей, так і на основі рефлексії особистого перебування в тимчасово окупованій зоні. Висновки. У висновках визна- чені хронологічні межі та особливості окупації на прикладі Херсона. Запропонований і обґрунтований поділ тимчасової окупації Херсона на три періоди. Доведено нездійсненність планів агресора щодо інкорпорації Хер- сона до складу російської федерації і провальність штучної «новоросійської» теорії. The research purpose is to examine specificity of occupation exemplified by Kherson during the full-scale Russian- Ukrainian war in March–November 2022. Methodological foundations of the study involve such methods as analysis, synthesis, observation, frontier, local history, everyday life and oral history. Main research results. On March 1, 2022 Kherson became the first regional center occupied after the beginning of the full-scale Russian aggression and the third one – after the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014. Its temporary occupation had lasted 8 months and 10 days by November 11, 2022. The examined period is characterized by capturing the regional center Kherson and its being occupied temporarily by Russian armed forces. The research makes an attempt to comprehend and outline specificity of Kherson’s being under occupation in everyday life aspects. The study suggests a periodization of the city’s temporary occupation divided into three periods: 1) transformational (March – the end of May, 2022); 2) integrational (the end of May – the beginning of October, 2022); 3) restructuring (the beginning of October – the beginning of November, 2022). Each stage had its own specificity and special contours of everyday perception of the war conflict, had its boundaries and internal logic that reflected on civilians’ psychological perception of the course of the war campaign and their expectations of liberation. The research finds out special characteristics of each period and substantiates transitions from one period to another. It suggests considering occupation of Kherson as a special type of the Russian regime’s occupation practice. The study also involves depiction of the local population’s everyday life based on oral history information and personal reflections of staying in the temporarily occupied zone. Conclusions. The conclusions determine chronological boundaries and specificity of occupation exemplified by Kherson. The research suggests and substantiates division of Kherson’s temporary occupation into three periods. The study proves impossibility to realize the aggressor’s plans concerning incorporation of Kherson into Russian federation and failure of the artificial «novorossia» territory.Item ДОСВІД ВИЇЗДУ З ОКУПОВАНОГО ХЕРСОНА КРІЗЬ ПРИЗМУ УСНОЇ ІСТОРІЇ(2025) Михайленко, Г. М.; Mykhaylenko, H.Мета дослідження – реконструкція досвіду виїзду мешканців із захопленого російськими військами Херсона та визначення основних мотивів виїзду херсонців з міста протягом різних етапів окупації на основі аналізу усно- історичних матеріалів. Методологічною основою проведеного дослідження є усна історія та локальна історія, що сукупно дають можливість презентувати вибрану тему з найбільшою ґрунтовністю та деталізацією. Основні результати дослідження. Російсько-українську війну уже називають найбільш документованою війною. Проте багато сторінок українського спротиву неможливо відтворити за звичними документальними джерелами або за фото чи відеоматеріалами. Більшість реалій життя в захопленому місті, а тим паче виїзд з окупованого Херсона, не відтворюються за такими джерелами через їх відсутність. Уявити складнощі шляху до підконтрольних Україні територій у період з 1 березня до 11 листопада 2022 р. можна, лише звернувшись до усно-історичних свідчень людей, які пройшли це випробування. Виїзд з окупованого міста передбачав масові багаторазові перевірки усіх гаджетів на російських блокпостах, тож це унеможливлювало фотографування чи відеозйомку. Саме тому голов- ним джерелом, яке стало основою дослідження, стали задокументовані оповіді мешканців Херсона. Респонденти є херсонцями різного віку, професійної зайнятості, з різним сімейним станом та фінансовими можливостями. Завдяки їхній психологічній готовності поділитися своїм досвідом виїзду з окупованого міста можна відтворити події, що розгорталися на дорогах Херсонщини. Крім того, завдяки цим розповідям маємо можливість розкрити глибину переживань людей, травматичність подій як у фізичному, так і в психологічному відношенні. Це є осно- вою не просто для відтворення фактажу новітньої війни, а й для наповнення історії морально-психологічним змістом. У проведеному дослідженні розкриваються такі ключові моменти, як: психологічний стан мешканців окупованих територій; готовність/неготовність організувати свій життєвий простір в обмежених умовах окупації; мотивація виїзду; переважання страху перебування в окупації над страхом подолання всіх умов виїзду; небезпека, з якою люди стикалися дорогою до підконтрольних Україні територій; поведінка окупантів стосовно цивільного населення. Висновки. Проведені інтерв’ю дають можливість визначити низку характерних моментів щодо особ- ливостей виїзду з окупованого Херсона: більшість населення не вірила у можливість початку повномасштабного вторгнення та виявилася психологічно неготовою до війни; на прийняття рішення щодо виїзду з міста впливали різні чинники (новини щодо просування окупантів територією України, потреби особисті чи сімейні; страх життя в окупованому місті). Досвід виїзду залежав від багатьох об’єктивних та суб’єктивних чинників, таких як: період та доступний шлях для виїзду, чисельність блокпостів та інтенсивність перевірок, психологічна готовність/мож- ливість відповідати на питання, поставлені окупантами. The purpose of the research is to reconstruct the experience of the residents’ leaving Kherson occupied by Russian military forces and to identify the main motivation for Kherson dwellers’ leaving the city during different stages of occupation on the basis of the analysis of oral history materials. The methodological fundamentals of the research are oral and local history which allows presenting the chosen topic most thoroughly and comprehensively. The main research results. The Russian-Ukrainian war has already been called the most documented war. However, it is impossible to reconstruct many pages of the Ukrainian resistance using usual documentary sources, photos or video materials. Many events of the life in the occupied city, especially the circumstances of leaving the occupied city, cannot be reconstructed from such sources because they are not available. It is possible to imagine the difficulties arising on the road to the territory controlled by Ukraine in the period from March 1 to November 11, only using oral-historical evidences of the people who underwent this ordeal. Leaving the occupied city involved massive multiple inspections of all gadgets at the Russian checkpoint, consequently, it was impossible to take photos or videos. Therefore, the main source of our research is documented stories of Kherson residents. The respondents were the city dwellers of different age, professions, marital statuses and incomes. Their psychological readiness to share their experience of leaving the occupied city allows reconstructing events unfolding on the roads of Kherson region. Moreover, due to these stories, we are able to reveal the depth of the people’s emotional experiences, the traumatic nature of the events affecting them both physically and psychologically. This is a basis not only for reconstructing facts of the modern war, but also for filling the history with moral-psychological content. Our research reveals the following key aspects: the psychological state of the inhabitants of the occupied territories; readiness/unreadiness to organize their life space in the restricted conditions of the occupation; motivation for leaving; prevalence of the fear of staying in the occupied territory over the fear of all circumstances of leaving; the danger the people faced on the road to the territory controlled by Ukraine; the occupiers’ behavior towards the civilian population. Conclusions. The interviews allow identifying a number of characteristic aspects of leaving the occupied Kherson: the majority of population did not believe in the possibility of the beginning of a full-scale invasion and were not psychologically ready for the war; different factors affected their decision to leave the (news about the occupiers’ movement across the territory of Ukraine, personal or family needs; the fear of living in the occupied city). The experience of leaving depended on many objective and subjective factors: the period and the accessible route for leaving, the number of checkpoints and the intensity of inspections, psychological readiness/ability to answer the questions asked by the occupiers.Item ОКУПАЦІЙНИЙ УРБІЦИД: МІСЬКИЙ ДОСВІД І ПОВСЯКДЕННІ ПРАКТИКИ НАСЕЛЕННЯ (ПРИКЛАД ХЕРСОНА, УКРАЇНА)(2022) Пилипенко, І. О.; Мальчикова, Д. С.Війни, окупаційні режими та всі інші форми політичного насильства мають багатовимірний та сингулярний вплив на усі сторони людської життєдіяльності. У просторово-часовому вимірі об’єктами першочергового захоплення під час військових інтервенцій завжди є міста. Концепція урбіциду як специфічної насильницької політики проти міст виокремлює прямі чи опосередковані деструктивні наслідки для фізичної, просторової структури міста, міського досвіду і міської ідентичності. Стаття присвячена аналізу змін у функціонуванні м. Херсон і повсякденних практиках його населення, спрямованих на виживання під час окупації. Визначено, що впродовж окупації до міста було застосовано один із «м’яких» сценаріїв непрямого урбіциду з вибірковим терором населення та економічним занепадом міста. Постокупаційний урбіцид має вже всі ознаки більш жорсткої моделі прямого урбіциду через постійні обстріли міста, численні пошкодження інфраструктури, подальше погіршення демографічної структури і психо-емоційного стану містян. У числі ключових викликів співіснування містян з окупантами виділено: 1) мілітаризація міського простору та повсюдне відчуття безправності з кричущими порушеннями прав людини; 2) відсутність доставки гуманітарних вантажів, припинення діяльності місцевого бізнесу, банківської системи і введення в обіг російського рубля; 3) ліквідація систем доступу до українського зв’язку і ЗМІ, окупація інформаційного простору і трансформація міської ідентичності; 4) масовий виїзд населення з окупованого міста. У процесі дослідження узагальнено стратегії реагування населення на виклики воєнного часу і окупаційного режиму. Під впливом обмежень режиму воєнної окупації населення міста актуалізувало та виробило специфічні безпекові, адаптаційні, альтруїстичні, комунікаційно-інфраструктурні повсякденні практики. В стані активної фази бойових дій під час сучасного широкомасштабної військової інтервенції росії, саме така трансформація повсякденних практик населення стала підґрунтям механізмів виживання, підтримки морального духу та забезпечення громадянського опору. Wars, occupation regimes, and all other forms of political violence have a multidimensional and singular impact on all aspects of human life. In the spatial and temporal dimension, cities are always the primary targets of military interventions. The concept of urbicide as a specific violent policy against cities identifies direct or indirect destructive consequences for the physical and spatial structure of the city, urban experience, and urban identity. The article analyzes the changes in the functioning of Kherson and the everyday practices of its population aimed at surviving the occupation. It is determined that during the occupation, one of the «soft» scenarios of indirect urbicide was applied to the city with selective terror of the population and economic decline of the city. The post-occupation urbicide has all the signs of a more severe model of direct urbicide due to the constant shelling of the city, numerous damages to infrastructure, and further deterioration of the demographic structure and psycho-emotional state of the city’s residents. The coexistence of citizens with the occupiers has been identified as one of the key challenges: 1) the militarization of urban space and a widespread sense of disenfranchisement with blatant human rights violations; 2) the absence of humanitarian aid deliveries, the cessation of local business, the banking system, and the introduction of the Russian ruble; 3) the elimination of access to Ukrainian communications and media, the occupation of the information space, and the transformation of urban identity; 4) the massive departure of the population from the occupied city. The study summarizes the strategies of the population’s response to the challenges of wartime and the occupation regime. Under the influence of the restrictions of the military occupation regime, the city’s population has actualized and developed specific security, adaptation, altruistic, communication and infrastructure everyday practices. In the active phase of hostilities during russia’s current large-scale military intervention, this transformation of everyday practices has become the basis for mechanisms of survival, moral and civil resistance.Item Творча та громадська діяльність Є. К. Гуменної за нацистського режиму у Києві (1941–1943 рр.)(2017) Сачко, Д. В.Стаття присвячена діяльності української письменниці Докії Гумен-ної в умовах окупаційного режиму в Києві (1941–1943 рр.). Основну увагу приділено її роботі у відділі інформації Київської міської управи та Музеї-Архіві Переходової доби, співпраці з Організацією україн-ських націоналістів. Розглянуто погляди письменниці на діяльність Спілки українських письменників. Розкрито особливості її творчої роботи протягом 1941–1943 рр. Статья посвящена деятельности украинской писательницы Докии Гуменной в условиях оккупационного режима в Киеве (1941–1943 гг.). Основное внимание уделено ее работе в отделе информации Киевского городского управления и Музее-Архиве Переходного периода, сотрудничеству с Организацией украинских националис-тов. Рассмотрены взгляды писательницы на работу Союза украинских писателей. Изложены особенности ее творческой работы на протяжении 1941–1943 гг. The article is devoted to the activities of the Ukrainian writer Dokia Humena in the conditions of the occupation regime in Kiev (1941–1943). The author analyzes the work of Humena in the information department of the Kyiv City Council and the Museum-Archive of transitional days, cooperation with the Organization of Ukrainian Nationalists. It is emphasized on the writer’s view on the work of the Ukrainian Writers’ Guild and the peculiarities of her creative work are considered.