ІНДИВІДУАЛЬНІ КОЛЕКЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ТА СПІВРОБІТНИКІВ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/66
Browse
4 results
Search Results
Item INVESTIGACIÓN DE PROPIEDADES DE EXPECTATIVAS DE FUTUROS ESPECIALISTAS DE PERFIL SOCIONÓMICO(2021) Popovych, I.; Shcherbyna, V.; Sultanova, L.; Hulias, I.; Mamchur, I.; Попович, І. С.; Щербина, В. Ю.; Султанова, Л. Ю.; Гуляс, І. А.; Мамчур, І. В.У статті досліджено властивості соціальних очікувань майбутніх фахівців соціономічного профілю. Встановлено психолінгвістичні детермінанти конструювання особистістю соціальної дійсності. Підкреслено, що мінливість вимог соціального простору зумовлює необхідність постійної прогностичної активності суб’єкта життєдіяльності. Ця практика демонструється стосовно природних об’єктних зв’язків, у сфері процесів соціальної взаємодії, соціальної комунікації та мовленнєвого конструювання у вигляді своєрідних соціальних очікувань. Застосовано релевантний психодіагностичний інструментарій дослідження: чітку квантифікацію текстів, створено кодувальну матрицю, здійснено кількісне і якісне контент-аналізування, емпіричний розподіл шкал всіх рівнів досліджуваних параметрів, визначено кореляцію методом Спірмена. Встановлено превалюючі властивості респондентів: інтернальність (n=18; 51.43%); активність (n=20; 57.13%), помірні результати відкритості (n=16; 45.71%). Доказано, що респонденти, інтерпретуючи соціальне поле, приділяють значну увагу рефлексивним аспектам, займають позицію “учасника процесу”. Показано, яким чином знаково-смислові утворення, набуваючи суб’єктивних значень, стають об’єктивною фактичністю, що впливає на конструювання особистістю соціальної дійсності. Продемонстровано приклад контент-аналітичного виміру людської поведінки. The article investigates the properties of social expectations of future socionomists. Psycholinguistic determinants of personality construction of social reality are established. It is emphasized that the variability of the requirements of the social space necessitates constant prognostic activity of the subject of life. This practice is demonstrated in relation to natural object relations, in the sphere of processes of social interaction, social communication and speech construction in the form of peculiar social expectations. Relevant psychodiagnostic research tools were used: clear quantification of texts, coding matrix created, quantitative and qualitative content analysis, empirical distribution of scales of all levels of the studied parameters, correlation by Spearman method. The predominant properties of the respondents were established: internality (n = 18; 51.43%); activity (n = 20; 57.13%), moderate openness results (n = 16; 45.71%). It is proved that the respondents, interpreting the social field, pay considerable attention to the reflexive aspects, take the position of "participant in the process". It is shown how sign-semantic formations, acquiring subjective meanings, become an objective fact that affects the construction of social reality by the individual. An example of content-analytical measurement of human behavior is demonstrated.Item АНАЛІЗ СЕМАНТИЧНИХ УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЯВИЩА ПАРОНІМІЧНОЇ АТРАКЦІЇ(2019) Кіщенко, Ю. В.; Kishchenko, Yu. V.Метою цієї статті є висвітлення структурно-семантичних особливостей і умов, які забезпечують функціонування в тексті такого явища, як паронімічна атракція. Поставлена мета і сам об’єкт вивчення визначили використання такого методу, як метод структурно-семантичного аналізу, завдяки якому вможливлюється класифікація прикладів паронімічної атракції та узагальнення особливостей їх функціонування в мовленні. Залучено метод контекстуальноситуативного аналізу для розуміння та пояснення інформативного та емоційнооцінювального значення прикладів паронімічних висловів у конкретних типах текстів. Установлено, що паронімічна атракція визначається як навмисне позиційне зближення лексичних одиниць, які мають однакову або формально подібну кореневу морфему, що веде до поєднання елементів смислу обох слів для позначення нового поняття. Сутність паронімічної атракції полягає в тому, що ці подібні за загальною семантикою слова вступають у відносини семантичної контамінації, а це, в свою чергу, веде до їх семантичних або формальних змін, а інколи до утворення нової одиниці. Виявлено, що використання паронімів, як правило, веде до утворення несподіваних смислових зв’язків, при цьому при додаванні двох смислів у результаті маємо не їх суму, а нові смисли. Паронімами може стимулюватися поява позитивної або негативної емоційності, в конкретному мовленнєвому контексті ними може створюватися більш чи менш очевидна гра слів. Зазначено, що в результаті використання паронімії виникає амбівалентність, яка досягається за рахунок асоціативного переосмислення етимологічно споріднених слів або похідних одиниць в оказіонально створеному синтагматичному оточенні, а також за рахунок випадкової формальної подібності коренів, що представляють різні поняття, які, поєднуючись у паронімічній атракції, надають нових смислових відтінків паронімічному висловлюванню. Таким чином, паронімічна атракція є прийомом співвіднесення в мовленні формально подібних мовних одиниць задля створення формально-смислової гри, в ході якої прототипи паронімічної атракції вступають у складний процес семантичного перетворення. Наслідком останнього стають кореляти, які утворюють експресивно-оцінювальне висловлювання. Формальним критерієм паронімічної атракції можуть бути повторювані комплекси звуків або літер. Необхідно враховувати також такі чинники, як ідентичність порядку слідування східних графем або фонем у корелятах, початкове або прикінцеве розташування в них одиниць, які співпадають, наявність рими тощо. The aim of this article is to highlight structural and semantic specific features and conditions that make it possible for the notion of paronymic attraction to function in the text. The aim and the object of the research have determined the usage of the method of structural and semantic analyses due to which it is possible to classify the examples of paronymic attraction and to generalize peculiarities of their functioning in speech. The method of contextual and situational analysis is also applied in order to understand and to explain the informative, emotional and evaluative value of the examples with paronymic expressions in concrete types of texts. The article states that paronymic attraction is defined as a purposeful positional overlapping of lexical units that have the same or formally similar root morphemes. This fact provides for the combination of sense elements of both the words to denote a new phenomenon. The essence of paronymic attraction lies in the fact that these similar in their general semantics words enter the relations of semantic contamination, that, in its turn, leads to their semantic or formal changes or sometimes to the formation of a new unit. It has been found out that the usage of paronyms, as a rule, results in the appearance of unexpected semantic relationships, when adding two meanings equals not their sum but new meanings. Paronyms can stimulate the appearance of positive or negative emotionality; they can also create more or less evident play on words in the concrete speech context. It is stated that the usage of paronymy results in the appearance of ambivalence that becomes possible due to the associative rethinking of etymologically related or derived words in the occasionally created syntagmatic environment. It may also be possible due to the random formal identity of the roots that denote different phenomena, which, if combined in paronymic attraction, will provide new connotations for the paronymic expression. Thus, paronymic attraction is a method of correlating in speech formally similar language units in order to create a play on the form and the meaning, in the course of which the prototypes of paronymic attraction enter a complicated process of semantic transformation. The result of the latter is the appearance of correlates that form an emotional and evaluative expression. The formal criteria of paronymic attraction can be repeated complexes of sounds or letters. It is necessary to take into account such factors as the identity of the position of the similar graphemes or phonemes in the correlates, the initial or final position of the units that coincide, the presence of the rhyme etc.Item Контент-аналізування соціальних очікувань майбутніх соціальних психологів(2019) Попович, І. С.; Блинова, О. Є.; Popovych, I. S.; Blynova, O. Ye.; Попович, И. С.; Блинова, Е. Е.У статті здійснено контент-аналізування соціальних очікувань майбутніх соціальних психологів, висвітлено результати дослідження властивостей соціальних очікувань, встановлено психолінгвістичні детермінанти конструювання особистістю соціальної дійсності. Встановлено, що майбутні соціальні психологи за властивостями соціальних очікувань володіють такими показниками: інтернальність (51,43%), що не протирічить результатам, які отримані іншими дослідниками; активність (57,13%), результати якої за кількісним і відсотковим значеннями майже збігаються з інтернальністю; помірні результати відкритості (47,52%), що може свідчити про зрілість і соціальну компетентність однієї частини досліджуваних, і у той же час, невміння або небажання інтерпретувати, окреслювати свої очікування – другої частини досліджуваних. Доказано, що майбутні соціальні психологи, інтерпретуючи соціальне поле, окреслюють його, приділяють значну увагу рефлексивним аспектам, займають позицію «учасника процесу». Доведено, що контент-аналізування дозволяє вимірювати людську поведінку. Показано, яким чином знаково-смислові утворення, набуваючи суб’єктивних значень, стають об’єктивною фактичністю, що впливає на конструювання особистістю соціальної дійсності. The article analyzes social expectations of future social psychologists, examines the results of research on the peculiarities of social expectations, and establishes psycholinguistic determinants of constructing social reality by personality. It is emphasized that the variability of the demands of social environment predetermines the need for constant prognostic activity of the subject of life activity, not only in relation to natural object relations, but also in the sphere of social interaction, social communication, and speech constructing practices in the form of peculiar social expectations. It is substantiated and proven that the strict quantification of texts, creation of a coding matrix, quantitative and qualitative content analysis, the empirical distribution of scales at all levels of the investigated parameters, the determination of correlation, ensure reliability, reliability and validity of the research of the psycholinguistic aspect of the social expectations of future social psychologists. It is established that the future social psychologists by the properties of social expectations showed such indices: internality (51.43%), not contradicting the results obtained by other researchers; activity (57.13%), the results of which almost coincide with the internality by the quantitative and percentage values; moderate results of openness (47.52%), which may indicate maturity and social competence of one part of the subjects and at the same time inability or unwillingness to interpret, outline their expectations – the second part of the subjects. It is proved that future social psychologists, interpreting the social field – define it, pay great attention to reflective aspects, take the position of «participant in the process». It is noted that taking into account the age-related, interesting features of the sample objectively reflected the measurement of the properties of the expected social reality and indicated the quantitative and qualitative psychological parameters of the social expectations of personality. It is proved that the content analysis allows measuring human behavior. It is shown how the sign-semantic formations acquire subjective meanings, become objective factuality, that influence the construction of the social reality by the personality. В статье осуществлен контент-анализ социальных ожиданий будущих социальных психологов, освещены результаты исследования свойств социальных ожиданий, установлены психолингвистические детерминанты конструирования личностью социальной действительности. Подчеркнуто, что изменчивость требований социальной среды предопределяет необходимость постоянной прогностической активности субъекта жизнедеятельности не только по отношению к природным объектным связям, но и в сфере процессов социального взаимодействия, социальной коммуникации, практик речевого конструирования в виде своеобразных социальных ожиданий. Обоснованно и доказано, что строгая квантификация текстов, создание кодирующей матрицы, количественный и качественный контент-анализ, эмпирическое распределение шкал всех уровней исследуемых параметров, определение корреляции – обеспечивают надежность, достоверность и валидность исследования психолингвистического аспекта социальных ожиданий будущих социальных психологов. Установлено, что будущие социальные психологи по свойствам социальных ожиданий владеют такими показателями: интернальность (51,43%), что не противоречит результатам, полученным другими исследователями; активность (57,13%), результаты которой по количественному и процентному значениям совпадают с интернальностью; умеренные результаты открытости (47,52%), что может свидетельствовать о зрелости и социальной компетентности одной части испытуемых, и в то же время, неумение или нежелание интерпретировать, очерчивать свои ожидания – второй части испытуемых. Доказано, что будущие социальные психологи, интерпретируя социальное поле, определяют его, уделяют большое внимание рефлексивным аспектам, занимают позицию «участника процесса». Отмечено, что учет возрастных, содержательных особенностей выборки объективно отобразил измерение свойств ожидаемой социальной действительности и обозначил количественные и качественные психологические параметры социальных ожиданий личности. Доказано, что контент-анализ позволяет измерять человеческое поведение. Показано, каким образом знаково-смысловые образования, приобретая субъективные значения, становятся объективной фактичностью, что влияет на конструирование личностью социальной действительности.Item ИРОНИЯ В ПОЭМЕ АЛЕКСАНДРА БЛОКА «ДВЕНАДЦАТЬ»(2015) Ильинская, Н. И.; Ільїнська, Н. І.Ціль статті – проаналізувати художню специфіку, типи й функції іронії в поемі Блока «Дванадцять». Виявлено, що в поемі переважає сократовская іронія, підтримана іронією трагічної. Такий тип іронії, характерний для перехідних моментів історії, визначає авторську позицію в поемі «Дванадцять». Її характерною ознакою є подвійний зміст, який реалізується на всіх рівнях структури тексту. Доведене, що в основі композиції поеми Блока «Дванадцять» – структурний паліндром, що яскраво демонструє амбівалентну позицію автора. Виявлено, що в поетиці іронії особливу роль відіграє карнавальний сміх. У поемі оригінально втілені й такі риси карнавальності, як профанація, карнавальні блюзнірства, словесні лайки, увінчання-розвінчання, карнавальні мезальянсы. Іронія, як і карнавальний сміх, реалізується в пародії й травестії. The purpose of the article is to analyze the artistic specificity, types and functions of irony in the poem “Dvenadtsat” (The Twelve) by A. Blok. Some aspects of the contemporary approaches to irony studying are considered in the paper. It is declared that the questions of the definition of irony have not been solved yet and there are not any monographs devoted to systematic study of historical and cultural types of irony. Most of the researches are aimed to reveal the functions of irony of 20th-century literature in the works by some author or literary trend. It is noted that there are some approaches to understanding irony: irony as a category of the Comic; irony as a world view; irony as a stylistic device. It is stated in the article that Socratic irony (negation as an only truth) supported by tragic irony dominates in A. Blok’s world view. This type of irony is characteristic for transitional periods of history and it precisely describes the author’s position in “Dvenadtsat”. Its distinctive feature is a double meaning that is realized at any level of the text structure. The composition of the poem “Dvenadtsat” is proved to be based on a structural palindrome that demonstrates the ambivalent position of the author. It is displayed that the “reduced carnival laughter” that is expressed in Socratic irony (according to M. Bakhtin) plays the special role in the poetics of irony. The duality of the author’s position determined by the ambivalent nature of carnival laughter is the most visible as regards the twelve. Such categories as profanation, carnival sacrilege, verbal squabbles, carnival performance of crowning and dethroning, carnival “liberties” and carnival mésalliances get their original embodiment in the poem. Irony and carnival laughter as well are realized in parody and travesty. So, irony in the poem “Dvenadtsat” (The Twelve) by A. Blok is represented in different ways: it is a world view, a consciousness type, and a state of spirit in ontological aspect; it performs the structure-forming function and is used as a stylistic device.