ІНДИВІДУАЛЬНІ КОЛЕКЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ТА СПІВРОБІТНИКІВ

Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/66

Browse

Subject: search.filters.subject.judge

Search Results

Now showing 1 - 2 of 2
  • No Thumbnail Available
    Item
    ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАСАД РІВНОСТІ ТА ЗМАГАЛЬНОСТІ
    (2023) Стратонов, В. М.; Рибалко, В.; Stratonov, V.; Rybalko, V.
    У статті проаналізовано практику притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «г» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості). Розглянуто конкретні приклади, зокрема з практики Великої Палати Верховного Суду. Акцентовано на важливості розмежування підпункту «г» із суміжними підставами дисциплінарної відповідальності суддів на основі їх співвідношення (коли одні поглинають інші, а коли вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю), адже від цього безпосередньо залежить призначене судді покарання. Зауважено, що непереконливим є підхід, за якого через формальні процесуальні порушення в кваліфікації дій судді нівелюється серйозність порушення та його наслідки. З огляду на абстрактність підстав дисциплінарної відповідальності, такі помилки у кваліфікації дій судді не повинні автоматично призводити до пом’якшення дисциплінарного стягнення. Передусім слід зважати на серйозність порушень та їхні негативні наслідки. Аргументовано значущість подальшого наукового дослідження питання співвідношення підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з іншими підставами дисциплінарної відповідальності суддів (випадки, коли наявна конкуренція або вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю дисциплінарних проступків, а також випадки, де наявна ідеальна сукупність). Ця стаття буде корисною не лише дисциплінарним інспекторам і суддям, а й скаржникам, оскільки в ній висвітлено, які саме порушення є перспективними з позицій оскарження поведінки судді у Вищій раді правосуддя за підпунктом «г» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». The article analyzes the practice of bringing judges to disciplinary liability under subparagraph "d" of paragraph 1 of Part 1 of Article 106 of the Law of Ukraine "On the Judicial System and Status of Judges" (violation of the principle of equality of all participants to the judicial process before the law and the court, the competitiveness of the parties and the freedom to present their evidence to the court and to prove their conviction before the court). Specific examples, in particular from the practice of the Grand Chamber of the Supreme Court, are considered. It is noted that it is important to distinguish between subparagraph "d" and related grounds for disciplinary liability of judges, showing how they relate to each other (when some absorb others, and when the offense should be qualified in the aggregate), since the punishment imposed on a judge directly depends on this. The author notes that the approach whereby, due to formal procedural violations in the qualification of a judge's actions, the seriousness of the violation and its consequences are leveled out due to formal procedural violations. Given the abstract nature of the grounds for disciplinary liability, such errors in the qualification of a judge's actions should not automatically lead to a mitigation of the disciplinary sanction. First of all, the seriousness of the violations and their negative consequences should be taken into account. The author emphasizes the importance of further scientific research into the correlation of subparagraph "d" of paragraph 1 of part 1 of Article 106 of the Law of Ukraine "On the Judicial System and Status of Judges" with other grounds for disciplinary liability of judges (cases where the existing competition or the committed offense should be qualified as a set of disciplinary offenses, as well as cases where there is an ideal set). This article will be useful not only for disciplinary inspectors and judges, but also for complainants, as it will help them understand which violations are promising in terms of appealing the behavior of a judge to the High Council of Justice under subparagraph "d" of paragraph 1 of part 1 of Article 106 of the Law of Ukraine "On the Judicial System and Status of Judges"
  • No Thumbnail Available
    Item
    КРИТЕРІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ СЛІДЧОГО
    (2022) Слінько, Д. С.; Слінько, С. В.; Стратонов, В. М.; Slinko, D.; Slinko, S.; Stratonov, V.
    Самостійність слідчого була та залишається основним процесуальним інститутом, який встановлює статус, процедуру, процесуальний порядок проведення слідчих (роз- шукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, встановлення вини підозрюваного, визначення істини в кримінальному провадженні. Слідчий, як сторона обвинувачення, виконує різні за своїм призначенням функції. З одного боку, він збирає фактичні дані, факти, докази вини підозрюваного. З іншого, він сприяє здійсненню функції захисту, оскільки повинен виконувати клопотання захисника щодо встановлення невинуватості підозрюваного. Крім того, він забезпечує функцію досудового розслідування, встановлює істину. На підставі виконання завдань кримінального процесу слідчий повинен проводити досудове розслідування, використовуючи різні засоби, серед яких слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії. Чинний КПК України обмежує процедуру та процесуальний порядок проведення даних дій, тому слідчий використовує свої знання, професійний підхід та інші можливості пізнавальної діяльності. Ці критерії процесуальної діяльності слідчого покладені в основу його процесуальної самостійності та залишаються новизною у теоретичних розробках вчених. The independence of the investigator was and remains the main procedural institution that establishes the status, procedure, procedural order of conducting investigative (search) actions, establishing the suspect’s guilt, and determining the truth in criminal proceedings. The investigator, as a party to the prosecution, performs various functions according to his purpose. On the one hand, as an accused, he collects actual data, facts, evidence of the suspect’s guilt. On the other hand, he must perform the function of protection, since he must fulfi ll the request of the defender to establish the innocence of the suspect. In addition, it performs the function of pre-trial investigation, establishes the truth. On the basis of the performance of the tasks of the criminal process, the investigator must conduct a pre-trial investigation, namely investigative (search) actions. The current Code of Criminal Procedure of Ukraine limits the procedure and procedural order of carrying out these actions, therefore the investigator must use his knowledge, professional approach and the basics of life during the pre-trial investigation. These criteria of procedural independence of the investigator are laid as the basis of his procedural independence and remain a novelty in theoretical developments of scientists.