ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/777
Browse
2 results
Search Results
Item FEATURES OF LIFE PLANNING AMONG STUDENT YOUTH DURING WARTIME AND THE POST-PANDEMIC PERIOD(2024) Pomytkina, L.; Melnyk, N.; Kovtun, O.; Kokarieva, А.; Помиткіна, Л.; Мельник, Н.; Ковтун, О.; Кокарєв, А.The article presents the findings of a theoretical and empirical study on the peculiarities of life planning among student youth during wartime and the post-pandemic period. The authors conceptualize life planning as the capacity of individuals to integrate personal experiences, maintain an awareness of the present, develop a realistic vision of the future, exhibit tolerance for uncertainty, and authentically experience the passage of time and its associated values and meanings in the context of executing personal life projects. The purpose of the publication is to highlight the results of a study of the features of life planning of student youth during martial law in the post-pandemic period. Methods. The study utilized the following instruments: the “Balanced Time Perspective Scale” (Zimbardo & Boyd, 1999), the “Diagnosis of Personal Time Disorganizers” (Nestorenko & Mikos, 2020), the “Subjective Alienation Questionnaire” (Maddi, 2004), and the “Uncertainty Tolerance Questionnaire” (Budner, 1962), along with statistical methods including the Mann-Whitney U-test and Student’s t-test. Results indicate that students’ ability to plan their lives effectively is associated with accurate time orientation, a low level (or absence) of personal time disorganizers, an authentic attitude towards themselves and others (as evidenced by a low level of alienation), and tolerance for uncertainty. Most students exhibit characteristics of an unbalanced time perspective, with a predominant focus on the present due to their experiences of extreme living conditions, and they tend to plan for the future only in the short term. Discussion and conclusions. The characteristics of life planning among students include competence in time management, which encompasses an optimal attitude towards the past, present, and future, flexible and deliberate organization of time, and accountability for decisions and plans; and authentic life perception, particularly among students with a balanced time perspective. Conversely, students with an unbalanced time perspective exhibit greater time disorganization and intolerance of uncertainty, which indicates difficulties in comprehending their own goals and intentions and a limited outlook on the future. These issues are linked to the current experiences of young people related to the ongoing war and the post-pandemic context. У статті висвітлені результати теоретико-емпіричного дослідження особливостей життєвого планування студентської молоді в умовах війни та в постпандемічний період. Автори розглядають життєве планування особистості як здатність молодої людини до інтеграції власного досвіду, усвідомлення теперішнього та реалістичного бачення майбутнього, толерантність до невизначеності, автентичне переживання часу та його ціннісно-смислово- го насичення в процесі реалізації авторського проєктування у часі життя. Метою публікації є висвітлення результатів дослідження особливостей життєвого планування студентської молоді під час дії воєнного стану в постпандемічний період. Методи дослідження: “Шкала збалансованої часової перспективи” (Zimbardo, Boyd, 1999), “Діагностика особистісних дезорганізаторів часу” (методика до- сліджень Katowice School of Technology, 2020), “Опитувальник суб’єктивного відчуження” (Maddi, 2004), “Опитувальник толерантності до невизначеності” (Budner, 1962), методи математичної статистики: критерії Манна-Уїтні та Ст’юдента (t-критерій). Результати. З’ясовано, що здатність до життєвого планування студентської молоді забезпечується належним орієнтуванням у часі, низьким рівнем (відсутністю) особистісних дезорганізаторів у часі, автентичним ставленням до себе та інших (низьким рівнем відчуженості), толерантністю до невизначеності. Більшість студентів мають характеристики розбалансованої часової перспективи; орієнтовані на теперішнє, оскільки переживають екстремальні умови життя; більше планують майбутнє лише на близьку перспективу. Дискусія і висновки. До особливостей життєвого планування студентської молоді віднесено: компетентність у часі життя (оптимальне ставлення до минулого, теперішнього й майбутнього, гнучка й свідома організація часу, відповідальність за рішення та плани), автентичне життєсприйняття – у студентів зі збалансованою часовою перспективою; більш виражена дезорганізація часу та інтолерантність до невизначеності у студентів із розбалансованою часовою перспективою, що свідчить про наявність проблем з усвідомленням власних цілей і намірів та слабку перспективу майбутнього, які пов’язані з актуальними теперішніми переживаннями молоді щодо війни в постпандемічний період.Item THE PROBLEM OF FORMATION OF COMMUNICATIVE CULTURE OF INDIVIDUAL IN TERMS OF COMPUTERIZATION OF SOCIETY(2016) Kovtun, O.; Ковтун, О. А.In the article is considered the problem and revealed the foundations of communicative culture of personality, that appears as a certain degree of social and communicational properties unity of human, and is found in its ability to solve the problem of life and production, build interpersonal relationships at various levels to implement adequate self-realization and adaptation in modern society. At the present stage of formation and development the competitive society the main condition is providing people with education of high-quality. Ukraine must ensure making positive changes in the educational system that Ukrainian teachers to be high valued on the world labor market. The tendency to growth of the society order on preparation the high-qualified specialists for different branches of national economics is identified. The concept "culture" is reviewed as a set of social norms and values in the context of personal phenomena in the scientific literature. Communication and culture are compared as two important interrelated aspects of human social existence. Such aspects of communication as interactions, relationships, contacts, exchanges are revealed. It is determined that the communicative culture of personality is an important component of personal culture and appears as a condition of personal fulfillment. Therefore, it can be considered as a complex psychological new formation of personality, the result of its social and communicative development. The process of integrating of communicative and creative components in the structure of self- consciousness of individual that actualizes creative communication of personality. It was found that the reaction on the behavior of others in the process of communication is always mediated by self-consciousness that is related to its reflective "I". An important role in the implementation of communicative and creative components plays an emotional component of communication, the components of it are empathy, spontaneity, respect for others, honesty, openness to environment. Analysed the concept of three-subject didactic. In the research is analyzed educational systems that are actively involved in formation the communicative culture of personality. Taken into account innovative approach of Makarenko to the formation of communicative abilities of pupils. The educational system of V. O. Sukhomlynskyi where the teacher should focus on the social interaction as the main mechanism of development the communication skills of students is studied. Explored the phenomenon of sensitive phases of human development as an important aspect of formation the communicative culture. The role socialization theory of psycho-pedagogical paradigm of formation the communicative culture of students is considered. It was found that identification with a particular social role has negative consequences for the development and formation of personality. It is shown that the rate of communicative culture of human is its attitude to others, verbal and nonverbal speech, human behavior that becomes external manifestation of emotional moods, properties of character and the reflection of human's attitude to the events, surrounding world and other business relationships. У статті розглянуто проблему та розкрито основи формування комунікативної культури особистості, що постає певним ступенем єдності комунікативних і соціальних властивостей людини, виявляється у її вмінні розв’язувати життєві та виробничі проблеми, налагоджувати міжособистісні взаємини на різних рівнях, здійснювати адекватну самореалізацію й адаптацію у сучасному суспільстві. На даному етапі розвитку і становлення конкурентного суспільства, головною умовою формування є забезпечення населення якісною освітою. Для того, щоб українські педагоги високо цінувались на світовому ринку праці, Україні необхідно забезпечити внесення позитивних змін в освітню систему. Прослідковується тенденція до зросту соціального замовлення суспільства на підготовку висококваліфікованих фахівців для різних галузей національної економіки. Розглянуто поняття "культура" як сукупність соціальних норм і цінностей у контексті особистісних феноменів у науковій літературі. Співставлено комунікацію та культуру як дві важливі, взаємопов’язані сторони соціального існування людини. Виявлено такі аспекти спілкування як взаємодія, відносини, контакти, обміни. Визначено, що комунікативна культура особистості є важливим компонентом загальної культури індивіда та виступає однією з умов самореалізації людини. Зважаючи на це, її можна вважати складним психологічним новоутворенням особистості, результатом її соціально-комунікативного розвитку. Розглянуто процес інтеграції комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості, що актуалізує творчу комунікацію особистості. З’ясовано, що реакція на поведінку інших у процесі спілкування завжди опосередковується самосвідомістю, співвідноситься з її рефлексивним "Я". Важливу роль у впровадженні комунікативних та творчих компонентів відіграє емоційний компонент спілкування, складниками якого виступають емпатія, безпосередність, повага до інших, щирість, відкритість оточенню. Розглянуто концепцію трисуб’єктної дидактики. В дослідженні проаналізовано педагогічні системи, які беруть активну участь у формуванні комунікативної культури особистості. Взято до уваги новаторський підхід А. С. Макаренка до формування комунікативних вмінь вихованців. Опрацьовано педагогічну систему В. О. Сухомлинського, де педагог повинен орієнтуватись на соціальну взаємодію, як головний механізм розвитку комунікативних вмінь учнів. Досліджено феномен сенситивних фаз розвитку людини, як важливий аспект формування комунікативної культури. Розглянуто рольову теорію соціалізації як психолого- педагогічну парадигму формування комунікативної культури студентів. З’ясовано, що ототожнення з тією чи іншою соціальною роллю має негативні наслідки для розвитку та становлення особистості. Показано, що показником комунікативної культури людини є її ставлення до інших, вербальне і невербальне мовлення, поведінка людини, яка виступає зовнішнім проявом емоційних станів, властивостей характеру, так і віддзеркаленням ставлення людини до подій, оточуючого світу та інших суб’єктів взаємин.