ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/777
Browse
7 results
Search Results
Item ОСОБЛИВОСТІ ТРАВМІВНОГО ДОСВІДУ ТА ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ ОСІБ ПІДЛІТКОВОГО І ЮНАЦЬКОГО ВІКУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ(2025) Кузікова, С.; Яланська, С.; Лукомська, С.; Фоменко, К.; Kuzikova, S.; Yalanska, S.; Lukomska, S.; Fomenko, K.Метою дослідження є з’ясування психоло- гічних особливостей травмівного досвіду та посттравматичного зростання осіб підлітко- вого і юнацького віку в умовах воєнного стану. Методи. Здійснено порівняння травмівного досвіду та стресостійкості підлітків і юнаків. Загальною вибіркою об’єднано 151 особу, з них жіночої статі (n = 78; 51.66%), чоловічої (n = 73; 48.34%). У віковому діапазоні має- мо такий розподіл: від 10 до 12 років (n = 48; 31.79%), від 13 до 15 (n = 52; 34.44%) і віком від 16 до 17 років (n = 51; 33.77%). Учасники описали їхні травмівні події за допомогою анкети симптомів ПТСР “PCL–5” (Blevins et al., 2015), “Опитувальника посттравматич- ного зростання” (Tedeschi, Calhoun, 1996) та “Опитувальника сенсу життя” (Steger et al., 2006). Важливою для нашого дослідження була наявність травмівної події (критерій А за методикою посттравматичного стресового розладу “PCL–5”), виявлена у 91.39% опита- них. Результати. Серед травмівних подій на- йчастіше траплялися загибель рідних і друзів та травмування. З’ясовано, що смерть і пора- нення стали вже звичним явищем в умовах війни, вони сприймаються як індивідуальне горе, але через масовість не вважаються ко- лективною трагедією (як це було після деоку- пації Київщини, Харківщини та Херсонщини). За результатами діагностики, ПТСР виявлено у 12.78% досліджуваних вибірки, що загалом узгоджується із загальним світовими даними у цій галузі, включно з дітьми й підлітками та дорослими. Висновки. Наявність травмівної події та вираженість окремих симптомів ПТСР не свідчить про ПТСР як медичний діагноз, не останню роль при цьому відіграє стресостій- кість і посттравматичне зростання зі створен- ням нових сенсів травмівних подій. Пояснено, що по завершенню бойових дій ситуація може змінитися й актуалізується так званий від- кладений у часі ПТСР. Констатовано низький рівень посттравматичного зростання в молод- ших підлітків і помірний – у старших підлітків та в осіб юнацького віку. Можна припустити, що показники посттравматичного зростання змінюватимуться з часом після травми й зале- жатимуть від перебігу та тривалості воєнного стану. The aim of the research is to identify the psychological characteristics of traumatic experience and posttraumatic growth of adolescents and young adults during wartime. Methods. A comparison of traumatic experience and stress tolerance of adolescents and young adults was carried out. The total sample included 151 individuals, of whom female (n = 78; 51.66%) and male (n = 73; 48.34%). In the age range, we have the following distribution: from 10 to 12 years old (n = 48; 31.79%), from 13 to 15 (n = 52; 34.44%), and from 16 to 17 years old (n = 51; 33.77%). Participants described their traumatic events using the PTSD symptom questionnaire “PCL–5” (Blevins et al., 2015), “Posttraumatic Growth Questionnaire” (Tedeschi, Calhoun, 1996), and “Meaning of Life Questionnaire” (Steger et al., 2006). The presence of a traumatic event (criterion A according to the posttraumatic stress disorder method “PCL–5”), which was found in 91.39% of respondents, was import- ant for our study. Results. Among the traumatic events, the most common were the death of relatives and friends and injuries. It was found that deaths and injuries have become common phenomena in war conditions. They are perceived as individual grief, but due to their mass nature, they are not considered a collective tragedy (as was the case after the de-occupation of Kyiv, Kharkiv, and Kherson regions). According to the results of the diagnosis, PTSD was detected in 12.78% of the studied sample, which is generally consistent with the general world data in this field, including children, adolescents, and adults. Conclusions. The presence of a traumatic event and the severity of individual PTSD symptoms does not indicate PTSD as a medical diagnosis, not the least role in this is played by stress resistance and posttraumatic growth with the creation of new meanings of traumatic events. It is explained that after the end of hostilities, the situation may change and the so-called delayed PTSD will be actualized. A low level of posttraumatic growth was found in younger adolescents and a moderate level in older adolescents and young adults. It can be assumed that the indicators of posttraumatic growth will change over time after the trauma and will depend on the course and duration of wartimeItem ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ВИМУШЕНИХ МІГРАНТІВ(2024) Бессараб, А. АУ статті визначено основні шляхи підвищення рівня емоційного інтелекту вимушених мігрантів. Окреслено стратегії покращення емоційного стану та психічного благополуччя вимушених переселенців. The article outlines the main ways to enhance the emotional intelligence of forced migrants. It defines strategies for improving the emotional and mental well-being of forced migrants.Item ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ ВТОМИ ВІД СПІВЧУТТЯ ВОЛОНТЕРІВ(2024) Шпак, Є. А.У даній статті аналізується питання втоми від співчуття у волонтерів проявляється як психоемоційне виснаження, що супроводжується почуттям безсилля, байдужості до чужого болю та навіть цинізму. Вона призводить до зниження якості наданої допомоги та підвищує ризик розвитку психосоматичних розладів. Проблема ускладнюється тим, що багато волонтерів не визнають або не усвідомлюють небезпеки цього явища, що спричиняє відсутність своєчасної підтримки та корекції. This article analyzes the issue of compassion fatigue in volunteers, manifested as psycho-emotional exhaustion, accompanied by a feeling of powerlessness, indifference to other people's pain, and even cynicism. It leads to a decrease in the quality of care provided and increases the risk of developing psychosomatic disorders. The problem is compounded by the fact that many volunteers do not recognize or are not aware of the dangers of this phenomenon, which causes a lack of timely support and correction.Item АДАПТИВНІ КОПІНГ-СТРАТЕГІЇ – КЛЮЧ ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я(2024) Омельяненко, Н. І.У статті розглядаються копінг-стратегії як важливий елемент підтримки психічного здоров’я. Наведені різні типи адаптивних і неадаптивних підходів до подолання стресових ситуацій, їх вплив на загальний стан особистості та ефективність в довготривалій перспективі. Окрема увага приділяється адаптивним копінг-стратегіям, які сприяють емоційній стабільності та покращенню якості життя. Стаття також містить практичні рекомендації щодо розвитку стресостійкості та використання ефективних методів саморегуляції. The article discusses coping strategies as an important element of mental health support. Different types of adaptive andnon-adaptive approaches to overcoming stressful situations, their impact on the general state of the individual and effectiveness in the long term are presented. Special attention is paid to adaptive coping strategies that promote emotional stability and improve quality of life. The article also contains practical recommendations for the development of stress resistance and the use of effective methods of self-regulation.Item PERSONAL PREDICTORS OF FUTURE MEDICAL WORKERS ADAPTATION TO THE CONDITIONS OF PROFESSIONAL ACTIVITY(2024) Halian*, A.; Галян*, А.The purpose is to study the predictors that forecast the structure of the adaptation process of future med ical workers to the conditions of professional activity. It is assumed that adaptation to the conditions of pro fessional activity of future medical workers among others is provided by latent factors that are the result of the interaction of personality traits and qualities. Methods: testing by “Social-Psychological Adjustment Questionnaire” (Rogers & Dymond, 1954). Subjective resources for overcoming difficulties in various areas of mental activity were studied using “Ways of Cop ing Questionnaire” (Folkman, Lazarus, 1980). Inter nal psychological regulatory resources involved in the adaptation process were assessed using the Action Control Scale (Kuhl, 2001). The versions of the ques tionnaires validated on the Ukrainian sample were used. The total research sample was 84 future medical workers (college students) of the specializations “Gen eral Medicine”, “Nursing”. The sample is homogeneous, formed randomly. Results. Latent factors (predictors) that ensure the adaptation process of future medi cal workers were identified: “Support seeking” (F1), “Friendliness” (F2), “Conformity” (F3), “Anti-stress” (F4), “Rationalism” (F5), “Self-analysis of situations” (F6). The share of predictors involved in the forma tion of adaptation processes of future medical workers was determined. Four of the six factors were included in the multiple analysis regression model. Two predic tors (“rationalism” t = 1.299; p = .201 and “self-analysis of the situation” t = .356; p = .356) were not included in the regression models due to the lack of statistical significance of their t-test. Discussion and conclu sions. Future medical workers have been diagnosed with a medium level of adaptive capacity, which helps them adapt to the conditions of professional activ ity at the stage of primary professionalization. The factors that form the structure of the adaptive capac ity of future medical workers were identified. Using the method of linear multiple regression, the share of each factor in ensuring the effectiveness of the adap tation process was determined. The share of “friend liness” (32.00%) in the explanation of “adaptation” is the highest. The share of “conformity” is slightly lower (20.00%). “Support seeking” accounts for only 11.56% of the variance explained. The smallest share in the regression model belongs to the predictor “antist ress” – 3.72% of the explained variance. The prospect of further research on the problem highlighted in the article is the validation of the factor model, which requires a confirmatory analysis. Метою є дослідження предикторів, що прогнозу ють структуру процесу адаптації майбутніх медич них працівників до умов професійної діяльності. Зроблено припущення, що адаптацію до умов про фесійної діяльності майбутніх медичних працівни ків з-поміж інших забезпечують латентні фактори, які є наслідком взаємодії особистісних рис та яко стей. Методи: тестування “Опитувальником соці ально-психологічної адаптації” (Rogers, Dymond, 1954). Суб’єктивні ресурси подолання труднощів у різних сферах психічної діяльності вивчали за допомогою опитувальника “Способи поведінки подолання” (Folkman, Lazarus, 1980). Внутрішні психологічні регуляторні ресурси, залучені в адап таційний процес, оцінювали за допомогою опиту вальника “Контроль за дією” (Kuhl, 2001). Засто совано версії опитувальників, апробовані на українській вибірці. Загальну вибірку дослідження склали 84 майбутні медичні працівники (сту денти коледжів) спеціальності “Лікувальна справа”, “Сестринська справа”. Вибірка гомогенна, сформо вана рандомно. Результати. Виокремлено латентні фактори (предиктори), що забезпечують адапта ційний процес майбутніх медичних працівників: “Прагнення підтримки” (F1), “Дружелюбність” (F2), “Конформізм” (F3), “Антистрес” (F4), “Раціоналізм” (F5), “Самоаналіз ситуацій” (F6). Визначено частку предикторів, що задіяні у формуванні адаптаці йних процесів майбутніх медичних працівників. Чотири з шести факторів включені до регресійної моделі множинного аналізу. Два предиктори (“раці оналізм” t = 1.299; p = .201 та “самоаналіз ситуації” t = .356; p = .356) не увійшли до регресійних моде лей через відсутність статистичної значущості їхнього t-критерію. Дискусія і висновки. У май бутніх медичних працівників діагностовано серед ній рівень адаптаційної здатності, що допомагає їм адаптуватися до умов професійної діяльності на етапі первинної професіоналізації. Виокрем лено фактори, що формують структуру адаптаці йної здатності майбутніх медичних працівників. Застосуванням методу лінійної множинної регресії визначено частку кожного з факторів у забезпе ченні ефективності адаптаційного процесу. Частка “дружелюбності” (32.00%) у поясненні “адаптації” є найвищою. Дещо меншою є частка “конформізму” (20.00%). “Прагнення підтримки” припадає лише на 11.56% поясненої дисперсії. Найменша частка в регресійній моделі належить предиктору “анти стрес” – 3.72% поясненої дисперсії. Перспективою подальшого дослідження висвітленої у статті про блеми є перевірка на дієвість факторної моделі, що потребує конфірматорного аналізуItem SELF-REGULATION AND A REGULATORY FOCUS OF COMBATANT POLICE OFFICERS(2024) Shvets, D.; Швець, Д.; Yevdokimova*, O.; Євдокімова*, O.; Korniienko, М.; Корнієнко, М.The article presents the results of a research of the particularities of the components of self-regu lation and a regulatory focus of combatants – police officers who are directly involved in hostilities with the aggressor. The purpose of the present research is to determine the specifics of self-regulation and the peculiarities of a regulatory focus in combat ant police officers having relevant experience com pared to civil defense specialists. Methods. Inventory for researching self-regulation (J. Kuhl, A. Fuhrman, 1998), questionnaire for diagnosing a regulatory focus (Higgins et al., 2001). The empirical basis involved 182 respondents, divided into two groups: 92 per sons – combatants of the special purpose regiment and 90 persons – police officers serving in civilian conditions. Results. Theoretical study showed that self-regulation and a regulatory focus are directly related to manifestations of individual activity in various spheres of life, including professional polic ing. It was empirically established that combatants demonstrate more evident self-motivation, self-relax ation, affective self-control, concentration, integration of contradictions, action focus in anticipation of suc cess, prevention focus, and significantly lower rates of self-determination and promotion focus. Discus sion and conclusions. It was substantiated that com batant police officers and police officers not involved in active hostilities have a peculiar to each group combi nation of components of self-regulation and a regula tory focus. The constellation of features characteristic of the first group serves as a psychological basis for managing activities and behavior under extreme con ditions and external pressure, which trigger tension, contradictory experiences, and a regulatory attitude to prevent losses and failure of actions. The regulation structure in the second group ensures the implemen tation of the current activity, its planned performance, dealing with problems, and overcoming difficulties that result in the effectiveness of actions and achieve ment of success, which determine positive emotional self-esteem and motivate the subjects to future work and risk-taking У статті наведено результати дослідження особли востей складових самоуправління та фокуса регу ляції комбатантів – працівників поліцейських під розділів, які беруть безпосередню участь у бойових діях з агресором. Метою дослідження є з’ясування специфіки саморегуляції та особливостей фокуса регуляції в поліцейських-комбатантів, які мають бойовий досвід у порівнянні з фахівцями цивіль ного профілю. Методи. Методика дослідження самоуправління (J. Kuhl, A. Fuhrman, 1998), методика діагностики фокуса регуляції (Higgins et al., 2001). Емпіричну базу дослідження склали 182 респон денти, поділені на дві групи: 92 особи – комбатанти полку особливого призначення та 90 чоловіків – працівники поліції, які несуть службу у цивільних умовах. Результати. Теоретичне вивчення пока зало, що самоуправління та фокус регуляції безпо середньо пов’язані з проявами активності особи стості в різних сферах життєдіяльності, зокрема у професійній діяльності поліції. Емпірично з’я совано, що комбатанти демонструють вірогідно більшу вираженість самомотивації, саморелаксації, афективного самоконтролю, здатності до концен трації, інтеграції суперечностей, орієнтації на дію в очікуванні успіху, фокуса профілактики й вірогідно нижчі показники самовизначення та фокуса просування. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що в поліцейських-комбатантів та працівників поліції, які не беруть участь в активних бойових діях, спостерігається своєрідне для кожної групи поєднання складників самоуправління та фокуса регуляції. Констеляція ознак, характерних для першої групи, виступає психологічним підґрунтям управління діяльністю та поведінкою в екстре мальних умовах, у ситуаціях зовнішнього тиску, які виступають джерелом напруги та суперечли вих переживань, а також регулятивною налаш тованістю на попередження втрат і неуспіху дій. Структура регуляції у другій групі забезпечує виконання поточної діяльності, її планомірне здійснення, розв’язання проблем і подолання труд нощів, що забезпечує результативність дій і досяг нення успіху, які зумовлюють позитивну емоційну самооцінку та мотивують цих досліджуваних на подальшу роботу й прийняття ризикуItem САМООРГАНІЗАЦІЯ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПРОЯВ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДАТНОСТЕЙ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ(2023) Дубінка, М. М.; Dubinka, M. M.У статті обґрунтовано актуальність проблеми самоорганізації та відображено сутність цього феномену як суб’єктної властивості, що є важливим компонентом процесу оволодіння майбутніми викладачами педагогічними здатностями, рівень сформованості яких допомагає реалізовувати складні професійні завдання. Тобто здобувач вищої освіти має володіти такими здатностями: ставити і реалізовувати цілі, вміло розподіляючи час; уміти ефективно планувати професійну діяльність; уміти використовувати педагогічний інструментарій; прагнути до саморозвитку; здійснювати самоконтроль, саморефлексію, самовдосконалення. Здатності, що окреслені, є визначальними у вирішенні освітніх, особистих і професійних завдань. Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретичної основи сутності самоорганізаційних педагогічних здатностей у майбутніх викладачів вищої школи. Методи дослідження теоретичних основ зазначеної проблеми: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація результатів наукових пошуків та наявної науково-педагогічної літератури. Результати. Освітній процес підготовки майбутнього викладача досліджується в нерозривному зв’язку зі змістом його діяльності, де ключовим компонентом є самоорганізація. Вона визначається як властивість суб’єкта, що пов’язана з умінням організувати себе, а її змістовно-діяльнісна сторона розкривається через такі педагогічні здатності, як: цілеспрямованість, активність, обґрунтованість, мотивація, планування своєї діяльності, виваженість рішень та відповідальність за них. Виявленню стану готовності майбутніх викладачів до самоорганізації та, відповідно, виявленню рівня сформованості педагогічних здатностей буде слугувати використання сукупності діагностичних процедур: методик, тестів, опитувальників. Висновки. Самоорганізація майбутнього викладача є динамічною та впорядкованою суб’єктною властивістю, що характеризується цілісністю та інтегративною сукупністю таких здатностей, як: мотивація, цілепокладання, аналіз ситуації, планування, рефлексія, оцінка результатів та їх корекція; уміння швидко приймати правильні рішення, доцільно розподіляти власні сили та засоби; самостійність, відповідальність, гнучкість, здійснення саморегуляції власної діяльності та емоційно-вольової сфери. The article substantiates the relevance of the problem of self-organization and reflects the essence of this phenomenon as a subject property, which is an important component of the process of mastering pedagogical skills by future teachers. Their formation helps to implement complex professional tasks at a high level. This is ensured thanks to the following abilities: to set and implement goals, skillfully allocating time; to be able to effectively plan professional activities; be able to use pedagogical tools; strive for selfdevelopment; exercise self-control, self-reflection, self-improvement. The described abilities are decisive in solving educational, personal and professional tasks. The purpose of the article is to substantiate the theoretical basis of the essence of self-organizing pedagogical abilities in future teachers of higher education. Methods of researching the theoretical foundations of the outlined problem: analysis, synthesis, generalization and systematization of the results of scientific research and available scientific and pedagogical literature. The results. The educational process of training a future teacher is studied in an inextricable connection with the content of his activity, where the key component is self-organization. It is defined as a property of the subject related to the ability to organize oneself, and its content-activity side is revealed through the following pedagogical abilities: purposefulness, activity, reasonableness, motivation, planning one’s activities, balanced decisions and responsibility for them. Identifying the state of readiness of future teachers for self-organization and accordingly identifying the level of formation of pedagogical abilities, will serve the use of a set of diagnostic procedures: methods, tests, questionnaires. Conclusions. Self-organization of the future teacher is a dynamic and ordered subject property, characterized by the integrity and integrative set of the following abilities: motivation, goal setting, situation analysis, planning, reflection, evaluation of results and their correction; the ability to quickly make the right decisions, appropriately allocate one’s own forces and resources; independence, responsibility, flexibility, self-regulation of one’s own activity and emotional and volitional sphere.