ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ

Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/777

Browse

Subject: search.filters.subject.Україна

Search Results

Now showing 1 - 10 of 29
  • No Thumbnail Available
    Item
    THE ROLE OF SOCIAL-EMOTIONAL LEARNING IN PREPARING THE INTELLECTUAL ELITE OF THE NATION
    (2024) Bashkir, O. I.; Chykharina, K. I.; Башкір, О. І.; Чихаріна, К. І.
    The purpose of this article is to thouroughly examine the crucial role of social-emotional learning (SEL) in preparing the intellectual elite of the nation, underscoring its significance within modern educational systems worldwide. In addition, the article delves into the history of implementing SEL, discussing its evolution from a supplementary educational tool to a fundamental component of modern curricula. This historical analysis provides context for understanding how SEL has become integral to developing the intellectual and emotional capacities of students globally. Through the analysis of recent research and case studies from various countries, our study demonstrates how SEL fosters essential competencies, including self-awareness, self-management, social awareness, relationship skills, and responsible decision-making. These competencies are not only fundamental for intellectual growth but are also important for preparing the intellectual elite and leaders who are emotionally intelligent and ethically grounded. The research methodology employed in this study integrates a qualitative analysis of existing SEL programs, with a particular focus on their impact on both intellectual development and leadership capabilities; in order to obtain the relevant information, methods of information analysis and generalization were also used. The results support previous studies while extending the understanding of SEL’s unique role in enhancing critical thinking and ethical decision-making. The discussion compares the findings with earlier research, specifically analyzing implications for educational practices and policy-making in countries like Singapore and Ukraine. The study offers valuable insights into the potential of SEL to shape the future of education and leadership development. By addressing the challenges of preparing students for leadership roles in an increasingly complex world, the article argues for the broader implementation of SEL in curricula. The conclusion highlights the prospects for expanding SEL’s role in education, emphasizing its capacity to develop well-rounded, socially responsible leaders who are equipped to navigate the challenges of the future, including roles and jobs that may not yet exist. Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу. Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм. Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек- туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій, як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль- не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання, а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето- дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю- ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень. У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори- стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ- хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек- тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених, соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі та професії, які ще не існують. Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу. Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм. Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек- туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій, як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль- не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання, а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето- дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю- ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень. У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори- стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ- хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек- тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених, соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі та професії, які ще не існують.
  • No Thumbnail Available
    Item
    РЕКРЕАЦІЙНА АТТРАКТИВНІСТЬ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ПРИРОДНИЧИХ АСПЕКТІВ
    (2024) Радзанівський, О. О.
    У статті аналізуються природничі аспекти рекреаційної аттрактивності, її регіональні особливості та відмінності в контексті природно-рекреаційних ресурсів України. In the article analyzes natural aspects of recreational attractiveness, its regional features and differences in the context of natural and recreational recourse of Ukraine.
  • No Thumbnail Available
    Item
    КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ В ЕПОХУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
    (2024) Колихаєва, В. Г
    У статті розглядаються сучасні технології збереження культурної спадщини України в умовах епохи цифровізації. Особливу увагу приділено використанню таких інструментів, як VR, ARта 3D-моделювання для збереження та популяризації культурних об’єктів, що опинилися під загрозою фізичного знищення внаслідок війни. Розглядається досвід європейських країн у використанні цифрових технологій для збереження культурних цінностей і його значення для України. The article examines modern technologies for preserving the cultural heritage of Ukraine in the era of digitalization. Special attention is paid to the use of tools such as VR, AR and 3D modeling for the preservation and promotion of cultural objects that are under threat of physical destruction due to war. The experience of European countries in the use of digital technologies for the preservation of cultural values and its significance for Ukraine is considered.
  • No Thumbnail Available
    Item
    СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ПРО НАРУГУ НАД МОГИЛОЮ НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
    (2024) Березніков, О. В.; Bereznikov, O. V.
    Стаття має на меті з’ясування еволюції законодавства на теренах сучасної України з особливою увагою до тих, що стосувалися осквернення могил і тіл померлих. Результати. Ці закони, уперше представлені в «Руській Правді», були сумішшю місцевих звичаїв, традицій і аспектів візантійського права. Згодом розуміння злочину розширилося й охоплювало не лише пряме заподіяння шкоди людині, а й порушення законів, посягання на духовну чи князівську владу, дії, що порушували громадський порядок. Обговорюється також вплив на ці закони Литовського статуту та Кримінального кодексу УРСР. Завершується текст обговоренням чинного законодавства, зазначається, що Кримінальний кодекс УРСР за своє понад 40-річне існування зазнав значних змін. Цей аналіз дає аргументовану позицію щодо розвитку права в історії України та його еволюцію із часом. Він підкреслює складність і динамізм правових систем, демонструючи, як вони адаптуються та розвиваються у відповідь на зміну суспільних норм і цінностей. Текст також підкреслює важливість історичного контексту для розуміння розвитку законів. Це показує, що закони не є статичними , а формуються різними факторами, включно з культурними традиціями, політичною динамікою та суспільними змінами. Висновки. Наприкінці стаття пропонує науковий погляд на правову історію України, проливаючи світло на походження й еволюцію законів, пов’язаних з оскверненням могил і тіл померлих. Це підкреслює важливість розуміння історичного контексту, у якому створювалися та розвивалися закони, і забезпечує цінну основу для подальших досліджень правової історії України й інших держав. The article aims to clarify the evolution of legislation in the territory of modern Ukraine with special attention to those related to the desecration of graves and bodies of the dead. The results. These laws, first presented in Ruska Pravda, were a mixture of local customs, traditions, and aspects of Byzantine law. Later, the understanding of the crime expanded and included not only direct harm to a person, but also violations of laws, encroachment on spiritual or princely authority, actions that violated public order. The influence of the Lithuanian Statute and the Criminal Code of the Ukrainian SSR on these laws is also discussed. The text ends with a discussion of the current legislation, it is noted that the Criminal Code of the Ukrainian SSR has undergone significant changes during its more than forty years of existence. This analysis provides a reasoned position regarding the development of law in the history of Ukraine and its evolution over time. It highlights the complexity and dynamism of legal systems, demonstrating how they adapt and evolve in response to changing societal norms and values. The text also emphasizes the importance of historical context in understanding the development of laws. This shows that laws are not static, but are shaped by various factors, including cultural traditions, political dynamics, and societal changes. Conclusions. In conclusion, the article offers a scientific perspective on the legal history of Ukraine, shedding light on the origin and evolution of laws related to the desecration of graves and bodies of the dead. This emphasizes the importance of understanding the historical context in which laws were created and developed, and provides a valuable basis for further research into the legal history of Ukraine and other states.
  • No Thumbnail Available
    Item
    СУЧАСНА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ
    (2024) Петрик, К. Ю.; Малиш, Я. В.; Petryk, K. Y.; Malysh, Y. V.
    Мета статті – проаналізувати й порівняти сучасні системи оцінювання мовленнєвої компетентності здобувачів початкової освіти в Україні та Німеччині. Для досягнення поставленої мети використано такі методи дослідження: аналіз наукової літератури – для визначення теоретичних засад мовленнєвої компетентності; систематизація – з метою опису, класифікації систем оцінювання мовленнєвої компетентності здобувачів початкової освіти в Україні та Німеччині; порівняння – з метою порівняння систем оцінювання мовленнєвої компетентності здобувачів початкової освіти обох країн; узагальнення – з метою підведення підсумків і виявлення перспектив для подальшого дослідження. Результати дослідження показали різницю в підходах до оцінювання мовленнєвої компетентності в обох країнах, відзначивши схожість у використанні комунікативних методів і важливість адаптації оціночних практик до соціокультурного контексту. У статті представлено детальний порівняльний аналіз системи оцінювання мовленнєвої компетентності здобувачів початкової освіти в Україні та Німеччині. Конкретизовано зміст поняття «мовленнєва компетентність» і зазначено її види (аудіювання, говоріння, читання, письмо), уточнено мету уроків української мови та літератури в початковій школі (Україна) і уроків німецької мови в початковій школі (Німеччина); описано форми оцінювання знань здобувачів початкової освіти та наведено приклади дієвих інструментів формувального оцінювання і взаємодії вчителя й учнів, що активно використовуються на сучасних уроках в початковій школі; акцентовано увагу на важливості використання листків самооцінювання та взаємооцінювання; розглянуто вимоги до норм оцінювання грамотності молодших школярів обох країн і зазначено критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 1–4-х класів з розвитку усного та писемного мовлення. Наголошено на тому, що провідне й визначальне місце у формуванні особистості молодшого школяра має проблема об’єктивного оцінювання його знань. Висновки свідчать про необхідність подальшого дослідження окресленого питання й обміну досвідом з країнами ЄС з метою вдосконалення системи оцінювання мовленнєвої компетентності учнів початкової освіти та підвищення ефективності навчання. The purpose of the study is to analyze and compare modern systems for evaluating the speaking competence of students of primary education in Ukraine and Germany. To achieve this goal, the following research methods were used: analysis of scientific literature – to determine the theoretical foundations of language competence; systematisation – to describe and classify the systems of assessment of primary school students' language competence in Ukraine and Germany; comparison – to compare the systems of assessment of primary school students' language competence in both countries; generalisation – to summarise the results and identify prospects for further research. The results of the study showed a difference in approaches to the assessment of language competence in both countries, noting similarities in the use of communicative methods and the importance of adapting assessment practices to the socio-cultural context. The article presents a detailed comparative analysis of the system of assessment of primary school students' speech competence in Ukraine and Germany. The content of the concept of «speech competence» is specified and its types (listening, speaking, reading, writing) are indicated, the purpose of Ukrainian language and literature lessons in primary school (Ukraine) and German language lessons in primary school (Germany) is clarified; forms of assessment of knowledge of primary education students are described and provides examples of effective tools for formative assessment and teacher-student interaction that are actively used in modern primary school lessons; focuses on the importance of using self-assessment and mutual assessment sheets; considers the requirements for literacy assessment standards for primary school students in both countries and indicates the criteria for assessing the academic achievements of students in grades 1–4 in the development of oral and written language. It is emphasised that the problem of objective assessment of students of primary education knowledge is a leading and decisive factor in the formation of their personality. The conclusions indicate the need for further research on this issue and exchange of experience with EU countries in order to improve the system of assessment of primary school students' language competence and increase the effectiveness of learning.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ЛИШАЙНИКИ, ЛІХЕНОФІЛЬНІ ТА БЛИЗЬКІ ДО ЛИШАЙНИКІВ ГРИБИ УРОЧИЩА ТЕРЕМКИ: ДОСВІД ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» ПІД ЧАС БЛЕКАУТУ
    (2023) Ходосовцев, О. Є.; Khodosovtsev, O. Ye.
    Для урочища Теремки (м. Київ, Україна) наведено список 126 видів лишайників, ліхенофільних та близьких до лишайників грибів з 75 родів, 32 родин, 19 порядків, 8 класів та двох відділів. Лишайники представлені 105 видами, ліхенофільні гриби – 13 видами, а близькі до лишайників гриби (факультативні лишайники або напівлишайники) – 8 видами. Серед них 54 види лишайників, ліхенофільних та близьких до лишайників грибів є новими для Національного природного парку «Голосіївський», 35 видів – новими для Київської області, 10 видів – новими для рівнинної частини України та три види – новими для України. Епіфітні лишайники (101 вид, 84%) переважають у лісовому масиві Теремки. Найбільша кількість трапляється на Quercus robur (72 види), але особливістю урочища є наявність значної кількості вікових дерев Prunus avium, на яких зростає 44 види лишайників. Найпоширеніші лишайники, які знайдені в понад 11 місцезнаходженнях в урочищі Теремки – 19 видів (15%), тоді як більше половини видів (71 вид, 56%) є рідкісними (1–3 місцезнаходження). У лісовому масиві Теремки виявлено вісім індикатоторів екологічної цілісності лісових ценозів – Acrocordia gemmata, Anisomeridium biforme, Bactrospora dryina, Bacidia rubella, Chaenotheca phaeocephala, Chaenotheca trichialis Eopyrenula leucoplaca, Toьлжniniopsis separabilis, що вказує на високу репрезентативність (категорія «В») централь-ноєвропейських грабово-дубових лісових біотопів. Максимальне різноманіття епіфітних лишайників, ліхенофільних та близьких до лишайників грибів становить 63 види на гектар, що може бути використа-но як базовий показник для порівняння з іншими лісовими біотопами рівнинної частини України. В роботі обговорюються індикаторні якості епіфітних лишайників. The list of 126 species of lichen-forming, lichenicolous fungi and lichen-related fungi from 75 genera, 32 families, 19 orders, 8 classes and 2 divisions have been provided for the Teremky woodland as a part of the Holosiivskyi National Nature Park (Kyiv, Ukraine). Lichen-forming fungi are represented by 105 species, lichenicolous fungi – by 13 species, and lichen-related fungi (facultative lichens or semi-lichens) – by 8 species. Among them 54 species of lichens, lichenicolous and lichen-related fungi are new for the Holosiivskyi National Nature Park, 35 species new to the Kyiv region, 10 species new to the lowland part of Ukraine and three species new to Ukraine. Corticolous lichen species (101 species, 84%) are predominantly found in the Teremky woodland. It is highest representation on Quercus robur (72 species), but the peculiarity of the woodland is the presence of a significant number of old-growth Prunus avium trees with 44 corticolous species. The most abundant lichens (more then 11 locations) in the Teremky woodland are 19 species (15%), while more than half of the species (71 species, 56%) are rare (1–3 locations). Eight indicator species of the ecological continuity for woodland as Acrocordia gemmata, Anisomeridium biforme, Bactrospora dryina, Bacidia rubella, Chaenotheca phaeocephala, Ch. trichialis, Eopyrenula leucoplaca, Toniniopsis separabilis were found in the Teremky woodland, which is sufficient to indicate high representativeness (category B) of Central-European hornbeam-oak habitats. The maximum diversity of corticolous lichen-forming, lichenicolous and lichen-related fungi is 63 species per hectare, which can be used as a baseline for comparison with other forest habitats of the plain part of Ukraine.The indicator qualities of corticolous lichen-forming fungi are discussed.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ ТКАЧЕНКО – КЛАСИК УКРАЇНСЬКОГО СТЕПОЗНАВСТВА
    (2023) Дубина, Д. В.; Фіцайло, Т. В.; Dubyna, D. V.; Fitzailo, T. V.
    Започаткованій ще на початку минулого сторіччя українській школі степознавства належить ціла низка наукових відкриттів, які пов’язані з іменами видатних вчених – Й.К. Пачоського, Г.І. Танфільєва, Г.М. Висоцького, Є.М. Лавренка, Н.О. Десятової-Шостенко, Ф.Я Левіної, О.І Соколовського, М.С. Шалита, Ю.Д. Клєопова, Г.І Білика, В.В. Осичнюка та багатьох інших, що визначили нові шляхи та горизонти її розвитку. Серед її очільників видне місце займає академічна постать Василя Семеновича Ткаченка якому 3 вересня цього року виповнилося 85 років з дня народження і 60 – наукової діяльності. Підсумки вивчення наукових здобутків та суспільно-екологічної діяльності Василя Семеновича дають підстави вважати його одним з найвизначніших фігур новітнього степознавства. Ґрунтовна освіта, широта й гнуч-кість поглядів на глобальні та локальні екологічні проблеми, логіка й дисципліна мислення, інтелектуа-льна самодостатність, тверді етичні принципи, поєднувані з певним ступенем нонконформізму, змістов-ність персонального досвіду та валеологічна витривалість дозволили максимально повно формулювати і втілювати стратегічні дороговкази в області розвитку вітчизняного степознавства. У роботі висвітлені основні наукові здобутки ученого у аспекті розвитку фітоценології степів та вітчизняного степознавства. В.С. Ткаченко – видатний український вчений, роботи якого стали вагомим внеском у фітоценологію степів, степознавство та фітосозологію. Ним закладені основи фітоценотичного і картографічного моні-торингу заповідних степів, на основі якого була визначена специфіка і функціональна сутність резерва-тного структурогенезу трав’яних екосистем, його стадійність та гомеостатична спрямованість. Доповнені у 90-х роках методом комп’ютерної екофітоіндикації, ці дані були значно поглиблені інформацією про супровідні екотопічні (едафічні та кліматичні) зміни довкілля, які об’єктивно і безпосередньо характери-зують адаптивні трансформації степів у зв’язку з глобальними змінами клімату. Вивчаючи такі структу-рні та екотопічні зміни, В.С. Ткаченко з’ясував сукцесійні механізми автогенезу степових екосистем і переносу їх на інші рівні функціонування та структурування ефективніше організованих фітосистем з повним рівнем участі лігнозних біоморф (дерев, чагарників – лігнозної квоти степів). Досить відомими є його дослідження в межах степової смуги України, зокрема про причини обміління малих річок Донбасу та про заходи по оптимізації довкілля його району, по розробці класифікації та докладного геоботанічно-го районування, по екологічному обгрунтуванню проєктованого водогосподарського комплексу Дунай-Дніпро, про репрезентативність мережі природоохоронних територій в степовій смузі, її оптимізацію тощо. Помітним є внесок В.С. Ткаченка в природоохоронну справу. За його участю була організована охоронна рада заповідних територій, заказників, було описано ряд степових видів у виданнях «Червоної книги України» та раритетних фітоценозів у «Зеленій книзі України». На основі досліджень постійно розроблялися і коригувалися охоронні режими в степових заповідниках України. В.С. Ткаченко сформу-вав траєкторії кліматичних зміщень степових заповідників у ХХ та на початку ХХІ століть. Були розроб-лені підходи до відновлення втрат степової рослинності в Україні внаслідок російської військової агресії. Запропонована програма, спрямована на компенсацію втрат українських степів. The Ukrainian school of steppe studies, which was started at the beginning of the last century, has a number of scientific discoveries associated with the names of outstanding scientists - Y.K. Pachosky, G.I. Tanfilieva, H.M. Vysotskyi, E.M. Lavrenka, N.O. Desyatova-Shostenko, F.Ya Levinoi, O.I Sokolovskyi, M.S. Shalita, Yu.D. Kleopova, G.I Bilyka, V.V. Osychnyuk and many others who defined new paths and horizons of its development. Among its leaders, the academic figure Vasyl Semenovych Tkachenko occupies a prominent place, who on September 3 of this year turns 85 from the day of his birth and 60 years of scientific activity. The results of the study of Vasyl Semenovych's scientific achievements and socio-ecological activities give reasons to consider him one of the most prominent figures of modern steppe studies. Basic education, breadth and flexibility of views on global and local environmental problems, logic and discipline of thinking, intellectual self-sufficiency, firm ethical principles combined with a certain degree of non-conformism, content of personal experience and valeological endurance made it possible to formulate and implement strategic guidelines in the field of development of the national steppe studies. He laid the foundations of phytocenotic and cartographic monitoring of protected steppes, on the basis of which the specificity and functional essence of the reserve structurogenesis of grass ecosystems, its phasing and homeostatic orientation were determined. His research within the steppe belt of Ukraine is quite well-known, in particular, on the reasons for the shallowing of small rivers in the Donbass and on measures to optimize the environment of its area, on the development of classification and detailed geobotanical zoning, on the ecological justification of the projected Danube-Dnipro water management complex, on the representativeness of the network of nature conservation areas in the steppe zone, its optimization, etc. The contribution of V.S. Tkachenko was involved in nature conservation, and with his participation, the protection council of protected areas and nature reserves was organized, a number of steppe species were described in the editions of the "Red Book of Ukraine" and rare phytocenoses in the "Green Book of Ukraine".
  • No Thumbnail Available
    Item
    ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 8: РОДИНИ EBENACEAE, PRIMULACEAE (PRIMULALES, ANGIOSPERMS) ТА ACTINIDIACEAE І ERICACEAE (ERICALES, ANGIOSPERMS)
    (2023) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
    Порядок Primulales уключає дві родини: Ebenaceae та Primulaceae. У флорі України родина Ebenaceae представлена одним родом – Diospiros, три види якого культивуються на півдні і дичавіють. Обсяг роди-ни Primulaceae на сьогодні ще залишається остаточно не вирішеним, тому ми приймаємо її в широкому розумінні, як це прийнято у вітчизняних зведеннях, а також в системах APG III (2009) та APG IV (2016). У Флорі України родина Primulaceae представлена 13 родами (разом з тими, частина з яких нині уклю-чені до складу роду Lysimachia (Anagallis, Centunculus, Glaux, Naumburgia), та 34 видами (разом з підви-дами), один з видів яких відомий лише з культури і нерідко дичавіє – Cyclamen purpurascens Mill. [Cyclamen purpurascens subsp. purpurascens], а один (Primula farinosa) наводиться як зниклий з території України. До роду Primula уключено рід Cortusa, який за молекулярними даними виявився філогенетично вкоріненим у роді Primula. В Україні (Карпати) Primula matthioli (≡ Cortusa matthioli) представлена типо-вим підвидом Primula matthioli subsp. matthioli. Синонімом Primula elatior є Primula poloninensis. Primula sibthorpii, що наводилася для Гірського Криму виявилася синонімом підвиду Primula vulgaris subsp. rubra, а широко поширена в Україні Primula acaulis – синонімом типового підвиду Primula vulgaris subsp. vulgaris. У складі роду Soldanella усього чотири види, два з яких раніше не наводилися для України (Soldanella angusta, Soldanella major). У порядку Ericales дві родини: Actinidiaceae та Ericaceae. Родина Actinidiaceae представлена одним родом Actinidia (три види, що культивуються). У складі родини Ericaceae, прийнятої у широкому трактуванні, 16 родів та 27 видів, які раніше уключалися до чотирьох родин: Ericaceae (Andromeda, Arbutus, Arctostaphylos, Arctous, Erica (= Bruckenthalia), Calluna, Chamaedaphne, Kalmia (= Loiseleuria), Rhododendron (= Ledum), Vaccinium (= Oxycoccus)), Empetraceae (Empetrum), Monotropaceae (Monotropa) та Pyrolaceae (Chimaphila, Moneses, Orthilia, Pyrola). Потребує підтвердження зростання в Україні (Карпати) Arctous alpinа, близького до видів Arctostaphylos. Monotropa hypophegea (≡ Hipopithys hypophegea) визнано за синонім Monotropa hypopitys. За новими даними, Bruckenthalia уключено до роду Erica, Loiseleuria – до Kalmia, Ledum – до Rhododendron, Oxycoccus – до Vaccinium; відповідно, відбулися зміни в номенклатурі видів флори України: Erica spiculifolia (≡ Bruckenthalia spiculifolia); Kalmia procumbens (≡ Loiseleuria procumbens); Vaccinium microcarpum (≡ Oxycoccus microcarpus); Vaccinium oxycoccos (= Oxycoccus palustris Pers.). Vaccinium gaultherioides визнано за синонім Vaccinium uliginosum, а Vaccinium vitis-idaea subsp. minus – за синонім Vaccinium vitis-idaea. Materials and methods: herbarium collections, literature data, field observations. Nomenclature: POWO 2023. Results: The order Primulales includes two families represented in Ukraine, Ebenaceae and Primulaceae. In the flora of Ukraine, the family Ebenaceae is represented by one genus, Diospiros. The family Primulaceae is represented by 13 genera (including those now included in Lysimachia s.l.: Anagallis, Centunculus, Glaux, Naumburgia), and 34 species and subspecies, one of which is known only from culture and sometimes escapes – Cyclamen purpurascens [C. purpurascens subsp. purpurascens], and one (Primula farinosa) is listed as extinct in the territory of Ukraine. The genus Primula includes Cortusa, which, according to molecular data, is phylogenetically rooted in Primula s.l. In Ukraine (the Carpathians), Primula matthioli (Cortusa matthioli) is represented by the typical subspecies Primula matthioli subsp. matthioli. A synonym of Primula elatior is Primula poloninensis. Primula sibthorpii, reported for the Mountain Crimea, turned out to be a synonym of the subspecies Primula vulgaris subsp. rubra, and Primula acaulis, which is considered widespread in Ukraine, is in fact a synonym of the typical subspecies Primula vulgaris subsp. vulgaris. The genus Soldanella includes four species, two of them have not been reported for Ukraine yet (Soldanella angusta, Soldanella major). In the order Ericales, there are two families in Ukraine: Actinidiaceae and Ericaceae. The family Actinidiaceae is represented by one genus Actinidia (three cultivated species). The Ericaceae family, accepted in a wide circumscription, includes 16 genera and 27 species, which previously were included in four families: Ericaceae, Empetraceae, Monotropaceae and Pyrolaceae. Monotropa hypophegea (≡ Hipopithys hypophegea) is treated as a synonym of Monotropa hypopitys. According to current data, Bruckenthalia is included in the genus Erica, Loiseleuria – in Kalmia, Ledum – in Rhododendron, Oxycoccus – in Vaccinium; accordingly, there were changes in the nomenclature of flora species of Ukraine: Erica spiculifolia (≡ Bruckenthalia spiculifolia); Kalmia procumbens (≡ Loiseleuria procumbens (L.) Desv.); Vaccinium microcarpum (≡ Oxycoccus microcarpus); Vaccinium oxycoccos L. (= Oxycoccus palustris Pers.). Vaccinium gaultherioides is recognized as a synonym of Vaccinium uliginosum, and Vaccinium vitis-idaea subsp. minus, as a synonym of Vaccinium vitis-idaea s. str.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ПАВЛО МИТРОФАНОВИЧ УСТИМЕНКО – БОТАНІК І ЛІСОЗНАВЕЦЬ (ШТРИХИ ТВОРЧОГО ПОРТРЕТУ УЧЕНОГО ДО 40 РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ)
    (2023) Дубина, Д. В.; Вакаренко, Л. П.; Давидов, Д. А.; Давидова, А. О.; Дацюк, В. В.; Дзюба, Т. П.; Ємельянова, С. М.; Тимошенко, П. А.; Dubyna, D. V.; Vakarenko, L. P.; Davydov, D. A.; Davydova, A. O.; Datsyuk, V. V.; Dzuba, T. P.; Yemelyanova, S. M.; Tymoshenko, P. A.
    У публікації висвітлено основні результати наукової діяльності відомого в Україні і за її межами геобо­таніка і лісознавця Павла Митрофановича Устименка з нагоди його 70-річного ювілею. Перші наукові праці ювіляра були пов’язані з вивченням рослинного покриву запроектованого національного природ­ного парку «Мезинський» (Чернігівська область). Надзвичайно вагомим є внесок дослідника у розвиток вітчизняної фітосозології. П.М. Устименком було встановлено та проаналізовано фітоценотаксономічну різноманітність рослинності природних регіонів України з позицій їхньої фітосозологічної цінності. Солідним є внесок ювіляра у підготовку «Зеленої книги України» (2009), яка стала не лише фундамен­тальною науковою монографією, а й отримала статус офіційного державного документу в Україні. Попри різнобічні наукові інтереси головну увагу П.М. Устименко приділяє дослідженню лісів. Учений узагальнив синтаксономічну будову лісової рослинності України, склав продромус її асоціацій та брав участь у розробленні наукових основ виділення і охорони особливо цінних природних лісових комплексів України. П.М. Устименко виступив провідним експертом під час вивчення фіторізноманіт­ності Національного природного парку «Синевир» з метою виявлення ділянок букових пралісів та включення їх до об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Загалом творчий доробок ученого налічує понад 200 наукових праць, у тому числі 27 монографій і наукових видань. П.М. Устименко, крім науко­вої діяльності, упродовж багатьох років читав курси лекцій з геоботаніки та фітосозології на кафедрі ботаніки Національного університету біоресурсів та природокористування України, підготувавши у співавторстві тлумачний словник та два підручники з геоботаніки. П.М. Устименко є одним із виконав­ців багатьох державних документів, що стосуються охорони довкілля і сталого розвитку України, бере активну участь в роботі багатьох комісій і робочих груп з питань формування і реалізації природоохо­ронної політики в Україні. The publication highlights the main results of the scientific activity of Pavlo Mitrofanovich Ustymenko – Ukrainian geobotanist and forest scientist, well known in the Eastern Europe, on the occasion of his 70th anniversary and 40th anniversary of his scientific activity. P.M. Ustymenko was born in 8 February 1953 in Khodzheyli (Xojeli) city (Republic of Karakalpakstan, Uzbekistan), studied in 1961–1968 at Oblapy school of Kovel district and in 1968–1970 at Lesya Ukrainka school № 3 in Kovel town of Volyn region of Ukraine. In 1975 he was graduated from the Faculty of Forest science of Ukrainian Agricultural Academy. In 1975–1977 P.M. Ustymenko worked as deputy director at Saky district of Yevpatoriya Forest-Meliorative station (Authonomic Republic of Crimea), in 1978–1979 – as a master of green economy of Minskyi district of Kyiv city. Since 1979 Pavlo Mitrofanovych works at M.G. Kholodny Institute of Botany of National Academy of Sciences of Ukraine (1979–1985 – engineer, 1985–1986 – senior engineer, 1986–1989 – junior research fellow, 1989–1995 – research fellow, 1995–2006 – senior research fellow, 2006–nowadays – leading researcher). His first scientific publications were devoted to the studying of the plant cover of the project-ed National Nature Park «Mezynskyi» in Chernihiv region of Ukraine. The contribution of P.M. Ustymenko to the development of Ukrainian researching of rare species and plant communities is extremely important. P.M. Ustymenko determined and analyzed the phytocoenotaxonomic diversity of the vegetation of natural regions of Ukraine from the point of view of their phytosozological value. The contribution of the scientist to the preparation of the «Green Data Book of Ukraine» (2009), which became not only a fundamental scientific monograph, but also received the status of an official state document in Ukraine, is solid. Despite his versatile scientific interests P.M. Ustymenko mainly focused on the studying of the forest vegetation. The scientist summarized the syntaxo-nomic structure of the forest vegetation of Ukraine, compiled a prodromus of its associations and participated in the development of scientific bases for the selection and the protection of their particularly valuable natural forest complexes. P.M. Ustymenko acted as a leading expert during the study of the plant diversity of the Synevyr National Nature Park with the aim of identifying areas of virgin beech forests and including them in the UNESCO World Heritage Sites.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ЧЕКЛІСТ ФЛОРИ УКРАЇНИ. 6: РОДИНИ CRASSULACEAE, GROSSULARIACEAE, HALORAGACEAE, SAXIFRAGACEAE (SAXIFRAGALES, ANGIOSPERMS) ТА CONVOLVULACEAE (INCL. CUSCUTACEAE), SOLANACEAE (SOLANALES, ANGIOSPERMS)
    (2023) Федорончук, М. М.; Fedoronchuk, M. M.
    У флорі України порядок Saxifragales (incl. Crassulales, Grossulariales, Haloragales) представлений чотирма родинами: Crassulaceae, Grossulariaceae, Haloragaceae та Saxifragaceae. Найчисельнішими за кількістю видів (природних та інтродукованих) є Crassulaceae (48 видів) та Saxifragaceae (24). Родину Crassulaceae репрезентують 10 родів: Crassula (Tillaea) – 2 види, Echeveria (1), Graptopetalum(1), Hylotelephium (8), Kalanchoë (1), Petrosedum (3), Phedimus (5), Rhodiola (1), Sedum L. (incl. Macrosepalum) – 18 та Sempervivum L. (incl. Jovibarba) – 8 видів. У складі родини Saxifragaceae – 6 родів: Astilbe (1 вид), Bergenia (1), Chrysosplenium (2), Heuchera (1), Micranthes (2), Saxifraga (17). Менш чисельні родини – Grossulariaceae та Haloragaceae представлені по одному роду: Ribes (incl. Grossularia) – 9 видів та Myriophyllum (3 види), відповідно. Порядок Solanales включає родини Convolvulaceae (incl. Cuscutaceae) таSolanaceae. Родина Convolvulaceae (з включенням до неї видів Cuscutaceae),представлена чотирма родами (Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Ipomoea) та 32 видами і внутрішньовидовими таксонами, багато з яких є бур’яновими, паразитними, частково – декоративними рослинами. Родина Solanaceae представ­лена 14 родами та 32 видами, з яких частина культивується. В порівнянні з попереднім виданням чеклісту (Mosyakin & Fedoronchuk 1999) відбулися зміни у видовому складі та їх номенклатурі у родах Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Physalis, Solanum. Частина видів зазнала змін таксономічного рангу (зведені до підвидів або різновидів) чи переведені в синоніми; деякі є новими або раніше не наводились у відповідних зведеннях (Convolvulus calvertii subsp. ruprechtii, Cuscuta planiflora, Ipomoea batatas, Solanum retroflexum Dunal). Номенклатурних змін зазнав рід Physalis, з якого, на основі недавно проведених моле­кулярно-філогенетичних досліджень, було виділено монотипний рід Alkekengi (з номенклатурним типом Alkekengi officinarum (≡ Physalis alkekengi). The order Saxifragales (incl. Crassulales, Grossulariales, Haloragales) is represented in the flora of Ukraine by taxa of four families: Crassulaceae, Grossulariaceae, Haloragaceae, and Saxifragaceae. The most species-rich (considering both native and introduced species) families of the order in Ukraine are Crassulaceae (47 species) and Saxifragaceae (24). The family Crassulaceae is represented by 10 genera: Crassula (incl. Tillaea – 2 species), Echeveria (1), Graptopetalum (1), Hylotelephium (8), Kalanchoë (1), Petrosedum (3), Phedimus (5), Rhodiola (1), Sedum (incl. Macrosepalum – 18), and Sempervivum (incl. Jovibarba – 7 species). There are 6 genera in Ukraine belonding to the family Saxifragaceae: Astilbe (1), Bergenia (1), Chrysosplenium (2), Heuchera (1), Micranthes (2), and Saxifraga (17). Grossulariaceae and Haloragaceae are represented by one genus each: Ribes (incl. Grossularia) – 9 species, and Myriophyllum (3), respectively. The order Solanales includes the families Convolvulaceae (incl. Cuscutaceae) and Solanaceae. The family Convolvulaceae (including Cuscutaceae) is represented by four genera (Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Ipomoea) with 32 species and intraspecific taxa, many of which are weeds, parasitic, and, partly, ornamen-tal plants. The family Solanaceae is represented by 14 genera and 32 species, some of which are cultivated. As compared to the previous version of the checklist (Mosyakin & Fedoronchuk 1999), there were significant changes in the species composition and their nomenclature in the genera Calystegia, Convolvulus, Cuscuta, Physalis, and Solanum. Some taxa underwent changes in their taxonomic rank (e.g., were reduced to subspe-cies or varieties) or were transferred to synonymy; some are new or previ-ously not listed in relevant earlier publications (e.g., Convolvulus calvertii subsp. ruprechtii, Cuscuta planiflora, Ipomoea batatas, Solanum retroflexum). The genus Physalis sensu lato underwent taxonomic and nomenclatural changes and, on the basis of recent molecular phylogenetic studies and subsequent nomenclatural conservaeion, was split into Physalis s. str. and he monotypic genus Alkekengi, with the conserved nomenclatural type Alkekengi officinarum (≡ Physalis alkekengi).