ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/777
Browse
5 results
Search Results
Item КОГНІТИВНІ ПЛОЩИНИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕКСТУ ТА ДИСКУРСУ(2022) Приходько, Г. І.; Приходченко, О. О.; Prihodko, G. I.; Prykhodchenko, O. O.У статті розглядаються когнітивні аспекти тексту і дискурсу в сучасній лінгвістиці. Зауважується, що феномени текст і дискурс вивчаються на тлі когнiтивно-дискурсивної наукової парадигми, що є сьогодні панівною. Текст схарактеризовано як макрознак, відзначено єдність текстового значення, неподільність смислоутворюючого принципу. Комунікація й когнітивізм тлумачаться як діяльнісний пізнавальний процес, а текст як знаряддя такої комунікації й пізнання. Застосування подібного підходу, на наш погляд, є адекватним для трактування поняття тексту з точки зору актуалізації текстового когнітивного потенціалу. Глобальні властивості тексту, що співвідноситься з його статусом цілісного комунікативно-когнітивного інструменту, визначаються як стратегії тексту, а витікаючі з цього певні дії з елементами тексту – тактиками. Текстові стратегії зафіксовані в тексті як сигнали визначеної теми. Текст є передусім носієм когнітивної та комунікативної функцій мови. У зв’язку з цим у ньому знаходять відображення такі його аспекти, як змістовний та модальний, у яких виражається ставлення суб’єкта до висловлюваного. Комунікативний аспект тексту передбачає його цілеспрямоване використання в найрізноманітніших мовленнєвих актах. Дискурс розуміється як обов’язковий облік екстралінгвістичних факторів, фактору адресанта та адресата, їх комунікативні інтенції, ролі, ситуацію спілкування. Виділено три рiвнi організації мовної особистості (лексика, тезаурус, прагматикон), що співвідносяться з комунікативними потребами (контактною, інформаційною, впливовою) та з трьома складниками спілкування (комунікативним, інтерактивним, перцептивним). Запропоновано інваріантну модель дискурсу, яка складається з трьох рівнів, а саме: формально-семіотичного, когнітивно-інтерпретуючого та соціально-інтерактивного. Дискурсні можливості першого рівня включають в себе основні дії та операції семіотичної діяльності. Дискурсні можливості другого рівня відповідають за адекватне відображення фрагментів реального чи уявного світу. Дискурсні можливості третього рівня орієнтовані на доречність використання вербалізованих актів у соціальній взаємодії. Дослідження комунікативних стратегій і тактик та засобів їх репрезентації в тексті та дискурсі є надзвичайно актуальним, оскільки дає підстави для створення загальної типології стратегічно-тактичного потенціалу, розмежування інвентарю засобів їх маніфестації в етнокультурній та міжкультурній комунікації, тому що комунікативні стратегії однієї й тієї ж мовленнєвої поведінки в різних культурах неоднакові. Так, для багатьох культур важливим є дотримання дистанції, зм’якшення категоричності оцінки, невизначеність, відхилення від прямої відповіді, що не завжди можна транспонувати на спілкування з представниками інших лінгвокультурних спільнот. The article is dedicated to the cognitive aspects of the text and discourse in the modern linguistics. It is mentioned that such phenomena as text and discourse are studied in the cognitive-discoursive scientific paradigm, that is main today. The text is characterized as the macrosign, the unity of the textual meaning and the indivisibility of the meaningcreating principle is stated. The communication and the cognitivism are understood as the active cognitive process, and the text is the tool of such communication and cognition. The usage of such approach is adequate, from our point of view, for understanding of the notion of text from in terms of the actualization of the textual cognitive potential. Global properties of the text, which correspond to its status of the integral communicative-cognitive tool, are defined as the strategies of the text, and the actions with elements of the text coming from it are tactics. Textual strategies are fixed in the text as signs of the defined topic. Text is, first of all, the bearer of the cognitive and communicative functions of the speech. Because of it, such its aspects as informative and modal find their reflection and show the attitude of the subject to the stated. The communicative aspect of the text presupposes its target usage in different speech acts. Discourse is understood as an obligatory record of extra-linguistic factors, factor of the sender and the recipient, their communicative intention, role, satiation of communication. Three levels of the language personality’s organization were distinguished (lexis, thesaurus, pragmaticon) which correspond the communicative needs (contact, informative, influential) and with three components of communication (communicative, interactive, perceptual). The invariant model of discourse was proposed, which consists of three levels: formal-semiotic, cognitive-interpretive and social-interactive. The discourse abilities of the first level include main actions and operation of the semiotic activity. The discourse abilities of the second level are responsible for the adequate representation of real or imaginary world’s fragments. The discourse abilities of the third level are oriented at the relevance of verbalized acts’ usage in the modern social interaction. The investigation of strategies and tactics and their representation’s means in the text and discourse are very actual, as far as it gives reasons for creating the general typology of strategic-tactical potential, division of tools of their manifestation in ethnocultural and intercultural communication, as communicative strategies of one and the same communicative behavior are not the same in different cultures. So, for many cultures it is important to preserve the distance, softening of the categorical evaluations, uncertainty, and deviation from the direct answer, which not always can be transposed into the communication with representatives of other linguocultural communities.Item СТРАТЕГІЯ УХИЛЯННЯ ВІД ПРЯМОЇ ВІДПОВІДІ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ(2022) Нісаноглу, Н. Г.; Nisanohlu, N. H.Стаття присвячена виявленню мовностилістичних засобів стратегії ухиляння від прямої відповіді та її тактик, за допомогою яких вона реалізується в англомовному дискурсі. У контексті нашого дослідження стратегія – це комплекс мовленнєвих дій, націлених на реалізацію інтенції мовця за допомогою відповідних тактик, які втілюються завдяки певним мовностилістичним засобам. Стратегія ухиляння від прямої відповіді адресата покликана запобігати передачі співрозмовнику значущої інформації, послаблювати потенційно конфліктну взаємодію, сприяти нормалізації інтеракції. З’ясовано, що для реалізації стратегії ухиляння від прямої відповіді застосовуються головним чином тактика ухиляння через апеляцію до часового чинника, тактика відмови, тактика узагальнення. Досліджувана стратегія дозволяє адресату не надавати негайно відповідь на питання, яке є, на його думку, недоречним або небажаним. Але при цьому мовець не порушує «ланцюг», що утворюється завдяки послідовній зміні ролей мовця і слухача, не відмовляється від співпраці, дотримується правил гармонійної комунікативної взаємодії. У реалізації стратегії ухиляння від прямої відповіді тактика ухиляння через апеляцію до часового чинника має на меті без руйнування позитивного тону комунікації посилатись на часові обставини як причину, через яку для мовця не є можливим надати відповідь адресанту. Тактика відмови спрямована на уникнення відповіді через експліцитну відмову з її обґрунтуванням, що забезпечує пом’якшення категоричності судження. Тактика уза- гальнення орієнтована на приховування адресатом конкретної відповіді з істинним змістом і характеризується відсутністю інформативності його реплік, не відображаючи власної точки зору мовця. Наведені у статті приклади та їхній аналіз свідчать про спроможність певних мовностилістичних засобів слугувати втіленням стратегії ухиляння від прямої відповіді. Серед спектру мовностилістичних засобів виділено прислівники часу, конструкції у майбутньому часі, вставні конструкції, заперечні конструкції, неозначені займенники, гіперболу, невербальні знаки, імперативи, які спонукають до спільної дії. The article focuses on revealing linguistic and stylistic means that realize a strategy of evasion from direct response and its tactics which are used for implementation of the strategy in the English-language discourse. In our research we deal with a strategy as a set of speech actions that aim to realize a speaker’s intentions due to certain tactics which are implemented with the help of some linguistic and stylistic means. The strategy of evasion from direct response used by an addressee is employed to avoid conveying substantial information, weaken potentially conflict interaction, contribute to its normalization. It has been established that for the realization of the strategy of evasion from direct response mostly the tactics of evasion through appeal to a time factor, the tactics of refusal, the tactics of generalization are used. The strategy enables an addressee not to give an immediate response to a question that can be characterized as inappropriate or undesirable. It should be noted that a speaker does not refuse to cooperate or break a “chain” that is created due to a speaker change but he/she follows the rules of harmonic interaction. Within the realization of the strategy of evasion from direct response the tactics of evasion through appeal to a time factor aims at referring to time circumstances as an excuse that makes giving a reply by an addressee impossible. In this case there is no destruction for positive tone of communication. The tactics of refusal is considered to be evasion from direct response due to explicit refusal with its rationale that provides softening of categoricity of a statement. The tactics of generalization is used to hide an addressee’s specific reply that has to include genuine information. The above tactics has no informational value and it does not represent a speaker’s point of view. The cited discursive fragments in this paper have exposed an ability of a broad range of the linguistic and stylistic means to realize the strategy of evasion from direct response. Among the means there are adverbs of time, structures of future tenses, linking words, negative structures, indefinite pronouns, hyperbole, components of non-verbal communication, imperatives that encourage and express a proposal for a joint action.Item МІШЕЛЬ ОБАМА ЯК ДИСКУРСИВНА ОСОБИСТІСТЬ(2022) Войтюк, О. О.Наукову розвідку присвячено виявленню специфіки відкритих промов відомої політичної діячки Сполучених Штатів Америки Мішель Обами. Сукупність структури, змісту, стратегій і тактик, залучених для створення відкритих промов, формують певну матрицю, яка є підґрунтям дискурсивної особистості відомої політичної та громадської діячки. Scientific research is devoted to identifying the specifics of open speeches of a wellknown political figure of the United States of America, Michelle Obama. The set of structure, content, strategies and tactics used to create open speeches form a certain matrix, which is the basis of the discursive personality of a well-known political and public figure.Item СТРАТЕГІЇ ВЖИВАННЯ НЕОДНОЗНАЧНИХ ВИСЛОВЛЕНЬ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ(2015) Нагорна, О.Статтю присвячено дослідженню семантичних та прагматичних особливостей явища неоднозначності в сучасному англомовному дискурсі на матеріалі художніх текстів. Надано визначення терміну «неоднозначність» та окреслено особливості його функціонування на лексичному та синтаксичному рівнях системи мови. Описано типи неоднозначності висловлень, яка залежно від передбачуваного перлокутивного ефекту у свідомості мовця, може бути як навмисною, так і випадковою. Увагу приділено аналізу неоднозначних висловлень в аспекті стратегій, що застосовуються співрозмовниками.Item НАВЧАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИМ ТЕХНОЛОГІЯМ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ(2012) Гавриленко, О. М.У статті виділено та обґрунтовано інформаційно-змістові, операційно-діяльнісні навички та вміння майбутніх учителів, необхідні для оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями у професійній діяльності.