ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/777
Browse
4 results
Search Results
Item ВПЛИВ БАТЬКІВСЬКИХ ОЧІКУВАНЬ ТА КРИТИКИ НА САМООЦІНКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ(2024) Гаврилюк, Т. В.У статті досліджується вплив батьківських очікувань та критики на формування самооцінки дітей дошкільного віку. Проаналізовано різні підходи до виховання, які можуть сприяти розвитку впевненості у дітей, так і зниженню її через критику або надмірні очікування The article examines the influence of parental expectations and criticism on the formation of self-esteem in preschool children. The author analyzes different approaches to education that can contributeto the development of children's confidence an dredu ceitthroughcriticismor excessive expectations.Item PERSONAL DETERMINATION OF SELF-CONFIDENCE IN YOUTH(2024) Shevchenko*, N.; Шевченко*, Н.; Kuzmych, O.; Кузьмич, O.; Hmyrina, O.; Гмиріна, O.The aim of the study is to determine the peculiari ties of self-confidence development and its personal determinants in youth. Methods. Theoretical: analysis, comparison, systematization, generalization of scien tific literary sources and experimental research data; empirical: psychodiagnostic methods: “Assessment of self-confidence” (Zelinska, 2010); “Self-assessment test-questionnaire” (Kolesnichenko et al.,, 2020); “Method of research on self-evaluation of the individ ual” (Perih, 2017); “Motivation for success and failure avoidance” (Kolesnichenko et al., 2020); “Locus of Con trol” (Kolesnichenko et al., 2020); “General self-effi cacy test” (Kokun et al., 2021); mathematical and sta tistical methods. Results. The results of an empirical research of the development of self-confidence in youth were presented. The research of the development of the cognitive component of self-confidence showed that the respondents were aimed at self-awareness, obtaining information about themselves, they were inclined to study their inner world, and analyze per sonal potential. The research of the emotional and value component proved the favorable attitude of young people towards themselves, but dissatisfaction with certain personal qualities and behavior patterns. As a result of the research of the behavioral component, it was found that the level of self-respect of young men of both age groups corresponds to the average level: they were characterized by a critical attitude towards themselves, they strive for the development of their own “Self”. The personal determinants of self-confi dence in youth were researched. The research of dig nity manifestation proved that the indicators of young people exceed the average level, they have dignity. The results of the research of self-esteem showed that the subjects were characterized by a vague and undif ferentiated perception of their ideal and real qualities. The research of the internality of subjective control demonstrated that, depending on the situation, it was a characteristic of the majority of the respondents to attribute responsibility for life events both to their own efforts and to external factors. The research of the moti vational tendency of young men made it possible to state that the motivational pole of the respondents was not clearly expressed. The results of the self-effi cacy research proved contextuality of young people’s belief in the effectiveness of their actions. Discussion and сonclusions. The assumption that self-confidence in youth was meaningfully determined by age-related new formations and influenced by personal deter minants (dignity; adequate self-esteem; internality of subjective control; motivation for success; belief in one’s own self-efficacy) was confirmed. Метою дослідження є визначення специфіки роз витку довіри до себе та її особистісних детермінант в юнацькому віці. Методи. Теоретичні: аналізу вання, порівняння, систематизація, узагальнення літературних наукових джерел і даних експеримен тальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: “Оцінка довіри до себе” (Зелінська, 2010); “Тест-опитувальник самоставлення” (Колесни ченко та ін., 2020); “Методика дослідження самоо цінки особистості” (Періг, 2017); “Мотивація успіху та уникнення невдач” (Колесниченко та ін., 2020); “Локус контролю” (Колесниченко та ін., 2020); “Тест загальної самоефективності” (Кокун та ін., 2021); математико-статистичні методи. Результати. Пред ставлено результати емпіричного дослідження роз витку довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення розвитку когнітивного компонента довіри до себе показало, що респонденти спрямовані на самопі знання, отримання інформації про себе, схильні до вивчення свого внутрішнього світу, аналізування особистісного потенціалу. Дослідження емоцій но-ціннісного компонента засвідчило прихильне ставлення юнаків до самих себе, але незадоволе ність певними особистісними якостями, моделлю поведінки. У результаті вивчення поведінкового компонента було з’ясовано, що рівень самоповаги юнаків обох вікових груп відповідає середньому рівню: їм властива наявність критичного ставлення до самих себе, вони прагнуть до розвитку власного “Я”. Досліджено особистісні детермінанти довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення прояву почуття власної гідності засвідчило, що показники юнаків перевищують середній рівень, їм властиве почуття власної гідності. Результати вивчення самооцінки показали, що для досліджуваних характерне нечітке та недиференційоване уявлення про свої ідеальні та реальні якості. Дослідження інтернальності суб’єктивного контролю продемонструвало, що для більшості досліджуваних у залежності від ситуації характерно приписувати відповідальність за події в житті як власним зусиллям, так і зовнішнім чин никам. Вивчення мотиваційної тенденції юнаків дозволило констатувати, що мотиваційний полюс у досліджуваних яскраво не виражений. Результати дослідження самоефективності засвідчили контек стуальність віри юнаків в ефективність своїх дій. Висновки. Підтверджено припущення про те, що довіра до себе в юнацькому віці змістовно обумов люється віковими новоутвореннями та піддається впливу особистісних детермінант (почуття влас ної гідності; адекватна самооцінка; інтернальність суб’єктивного контролю; мотивація досягнення успіху; віра у власну самоефективність).Item THE PROBLEM OF FORMATION OF COMMUNICATIVE CULTURE OF INDIVIDUAL IN TERMS OF COMPUTERIZATION OF SOCIETY(2016) Kovtun, O.; Ковтун, О. А.In the article is considered the problem and revealed the foundations of communicative culture of personality, that appears as a certain degree of social and communicational properties unity of human, and is found in its ability to solve the problem of life and production, build interpersonal relationships at various levels to implement adequate self-realization and adaptation in modern society. At the present stage of formation and development the competitive society the main condition is providing people with education of high-quality. Ukraine must ensure making positive changes in the educational system that Ukrainian teachers to be high valued on the world labor market. The tendency to growth of the society order on preparation the high-qualified specialists for different branches of national economics is identified. The concept "culture" is reviewed as a set of social norms and values in the context of personal phenomena in the scientific literature. Communication and culture are compared as two important interrelated aspects of human social existence. Such aspects of communication as interactions, relationships, contacts, exchanges are revealed. It is determined that the communicative culture of personality is an important component of personal culture and appears as a condition of personal fulfillment. Therefore, it can be considered as a complex psychological new formation of personality, the result of its social and communicative development. The process of integrating of communicative and creative components in the structure of self- consciousness of individual that actualizes creative communication of personality. It was found that the reaction on the behavior of others in the process of communication is always mediated by self-consciousness that is related to its reflective "I". An important role in the implementation of communicative and creative components plays an emotional component of communication, the components of it are empathy, spontaneity, respect for others, honesty, openness to environment. Analysed the concept of three-subject didactic. In the research is analyzed educational systems that are actively involved in formation the communicative culture of personality. Taken into account innovative approach of Makarenko to the formation of communicative abilities of pupils. The educational system of V. O. Sukhomlynskyi where the teacher should focus on the social interaction as the main mechanism of development the communication skills of students is studied. Explored the phenomenon of sensitive phases of human development as an important aspect of formation the communicative culture. The role socialization theory of psycho-pedagogical paradigm of formation the communicative culture of students is considered. It was found that identification with a particular social role has negative consequences for the development and formation of personality. It is shown that the rate of communicative culture of human is its attitude to others, verbal and nonverbal speech, human behavior that becomes external manifestation of emotional moods, properties of character and the reflection of human's attitude to the events, surrounding world and other business relationships. У статті розглянуто проблему та розкрито основи формування комунікативної культури особистості, що постає певним ступенем єдності комунікативних і соціальних властивостей людини, виявляється у її вмінні розв’язувати життєві та виробничі проблеми, налагоджувати міжособистісні взаємини на різних рівнях, здійснювати адекватну самореалізацію й адаптацію у сучасному суспільстві. На даному етапі розвитку і становлення конкурентного суспільства, головною умовою формування є забезпечення населення якісною освітою. Для того, щоб українські педагоги високо цінувались на світовому ринку праці, Україні необхідно забезпечити внесення позитивних змін в освітню систему. Прослідковується тенденція до зросту соціального замовлення суспільства на підготовку висококваліфікованих фахівців для різних галузей національної економіки. Розглянуто поняття "культура" як сукупність соціальних норм і цінностей у контексті особистісних феноменів у науковій літературі. Співставлено комунікацію та культуру як дві важливі, взаємопов’язані сторони соціального існування людини. Виявлено такі аспекти спілкування як взаємодія, відносини, контакти, обміни. Визначено, що комунікативна культура особистості є важливим компонентом загальної культури індивіда та виступає однією з умов самореалізації людини. Зважаючи на це, її можна вважати складним психологічним новоутворенням особистості, результатом її соціально-комунікативного розвитку. Розглянуто процес інтеграції комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості, що актуалізує творчу комунікацію особистості. З’ясовано, що реакція на поведінку інших у процесі спілкування завжди опосередковується самосвідомістю, співвідноситься з її рефлексивним "Я". Важливу роль у впровадженні комунікативних та творчих компонентів відіграє емоційний компонент спілкування, складниками якого виступають емпатія, безпосередність, повага до інших, щирість, відкритість оточенню. Розглянуто концепцію трисуб’єктної дидактики. В дослідженні проаналізовано педагогічні системи, які беруть активну участь у формуванні комунікативної культури особистості. Взято до уваги новаторський підхід А. С. Макаренка до формування комунікативних вмінь вихованців. Опрацьовано педагогічну систему В. О. Сухомлинського, де педагог повинен орієнтуватись на соціальну взаємодію, як головний механізм розвитку комунікативних вмінь учнів. Досліджено феномен сенситивних фаз розвитку людини, як важливий аспект формування комунікативної культури. Розглянуто рольову теорію соціалізації як психолого- педагогічну парадигму формування комунікативної культури студентів. З’ясовано, що ототожнення з тією чи іншою соціальною роллю має негативні наслідки для розвитку та становлення особистості. Показано, що показником комунікативної культури людини є її ставлення до інших, вербальне і невербальне мовлення, поведінка людини, яка виступає зовнішнім проявом емоційних станів, властивостей характеру, так і віддзеркаленням ставлення людини до подій, оточуючого світу та інших суб’єктів взаємин.Item ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ(2019) Барановська, Я. Г.; Baranovska, Ya. H.Розглянуто теоретичні аспекти прояву тривожності та подано результати емпіричного дослідження рівня тривожності серед учнів підліткового віку. Встановлено особливості впливу тривожності на самооцінку особистості, її емоційну сферу та поведінку в соціумі. Зазначено, що тривожний підліток вирізняється інтенсивністю переживань та легкістю виникнення хвилювань, зниженим порогом чутливості до змін та почуттям безпеки, що легко зникає. Акцентовано, що тривожність це проблема, яку підліток не може подолати самостійно, а тому потребує підтримки з боку дорослих. Мета статті полягає в порівнянні рівня тривожності осіб підліткового віку та визначення взаємозв’язку тривожності та заниженої самооцінки в різних вікових групах. Методи. У дослідженні застосовано психодіагностичні методики, що вимірюють загальний рівень тривожності (опитувальник О. Кондаша «Шкала тривожності»), визначено реактивну та особистісну тривожність (методика Ч. Спілберга – Ю. Ханіна) та вивчено рівень самооцінки за опитувальником Г. Н. Казанцевої. Результати. у статті здійснено огляд впливу підвищеної тривожності на соціалізацію, самооцінку, навчання та розвиток осіб підліткового віку. Проаналізовано наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних науковців. Порівнюючи отримані дані, встановлено, що відсоток учнів віком 12-13 років є більш тривожними в порівнянні з підлітками віком 15-16 років. Особистісна тривожність в обох групах є домінуючою над реактивною. Така ж тенденція залишилась і під час визначення самооцінки, а саме в групі 12-13 років маємо більший відсоток учнів із заниженою самооцінкою, ніж в групі учнів 15-16 років. Висновки. констатовано, що учні з високим показником загальної, особистісної тривожності та із заниженим рівнем самооцінки потребують психологічної корекції. Окреслено, що тривожність може стати наслідком конфліктності самооцінки через протиріччя між невпевненістю в собі та високим рівнем намагань. Акцентовано, що спираючись на отримані дані необхідно розробити психокорекційну програму для зменшення проявів тривожності, корекції самооцінки та подолання внутрішніх конфліктів, враховуючи вимоги та принципи корекційної роботи. Abstract. The paper looks at theoretical aspects of anxiety symptoms and represents the results of empirical research on the level of anxiety among teenage pupils. It determines the features of anxiety impact on a person’s self-esteem, their emotions and social behavior. It highlights that an anxious teenager is distinguished by the intensity of feelings and immediate emergence of agitation, lower threshold of sensitivity to changes and the feeling of safety which easily disappears. The study stresses that anxiety is a problem which teenagers cannot overcome on their own therefore they need support of adults. The purpose of the paper is to compare the level of anxiety in teenagers and determine the correlation of anxiety and low self-esteem in different age groups. The research uses psychodiagnostic methods, measuring a general level of anxiety (the questionnaire of O. Kondash “The Scale of Anxiety”), it determines reactive and personal anxiety (the method of Ch. Spilberg – Yu. Khanin) and examines the level of self-esteem by the questionnaire of H. N. Kazantseva. Results. The study looks at the impact of increased anxiety on socialization, self-esteem, education and personal development of teenagers. It analyzes the scientific papers of prominent Ukrainian and foreign scholars. The comparison of the data obtained allowed establishing that the percentage of the pupils of 12-13 years old is more anxious when compared to the teenagers of 15-16 years old. Personal anxiety in both groups dominates over reactive anxiety. A similar tendency was identified when determining self-esteem, in particular, in the group of pupils of 12-13 years old there is a higher percentage of pupils with low self-esteem, than in the group of pupils of 15-16 years old. Conclusions. the study maintains that the pupils with a high index of general, personal anxiety and with a low level of self-esteem need psychological correction. It outlines that anxiety can become a consequence of self-esteem conflict because of a contradiction between diffidence and a high level of aspirations. The research stresses that taking into account the data obtained it is necessary to develop a psychocorrection program to reduce the manifestations of anxiety, to correct self-esteem and resolve internal conflicts, considering the requirements and principles of correction work.