ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/777
Browse
4 results
Search Results
Item ІСТОРІЯ МІСЬКОГО ДОЗВІЛЛЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ЧАСТИНА ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОГО АСПЕКТУ КОНЦЕПЦІЇ «URBAN HEALTH» У КОНТЕКСТІ УРБАНІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ХАРКОВА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ)(2022) Опарін, О. А.; Арзуманова, Т. В.; Oparin, O. An.; Arzumanova, T. V.Мета роботи. Стаття присвячена аналізу ролі організації культурного дозвілля жителів Харкова на початку ХХ століття у формуванні концепції міського здоров’я. Урбанізаційні процеси, які зумовили перетворення протягом другої половини ХІХ століття Харкова на густозаселене промислове місто, актуалізували питання створення нової концепції «культури міського здоров’я». Метою даної статті є аналіз культури дозвілля жителів Харкова як складової частини концепції «urban health» на початку ХХ століття на матеріалах міської преси. Автори ставлять завдання проаналізувати, як в досліджуваний період в міській культурі Харкова починає формуватися уявлення про «здоровий» спосіб проведення вільного часу, необхідність поширення традицій культурного дозвілля серед всіх верств населення міста, залучення містян до публічних просторів – місць проведення масових заходів. Вивчення зародження концепції «urban health» на прикладі великого міста в умовах швидких темпів урбанізації є також ключовою метою статті. Головну увагу приділено висвітленню питань формування міської культури дозвілля, створення публічних просторів для проведення організованого вільного часу жителів міста, організації масових заходів з метою виховання традицій проведення свят, вихідних днів містянами на високому культурному рівні. Культурне дозвілля розглядалося місцевою владою та громадськістю як протидія поширенню алкоголізму та інших соціальних захворювань. Результати та наукова новизна дослідження. Доведено, що урбанізаційні процеси в Харкові актуалізували проблему розвитку культури дозвілля серед мешканців Харкова як запоруки збереження фізичного та духовного здоров’я. Були зроблені кроки з розширення мережі паркових зон, організації масових культурних заходів для різних категорій населення, залучення харків’ян до участі в них. Харківські активісти в співпраці із міською владою популяризували спорт, музику, танці, театральне мистецтво, кінематограф, відвідання лекцій та бібліотек як напрями проведення вільного часу. Залучення харків’ян до даних заходів залежало від їх соціального стану та місця проживання. На жаль, серед незаможних неосвічених жителів окраїн провідною формою дозвілля залишалося зловживання алкоголю в дешевих питних закладах, що призводило до сварок, бійок, травмувань та криміналу. Піднесення освітнього та культурного рівня, розширення мережі публічних просторів, пропаганда здорового способу життя визначалися провідними напрямами формування «urban health» в Харкові на почату ХХ століття. The purpose of the work. The article is devoted to the analysis of the role of the organization of cultural leisure of Kharkiv residents in the early twentieth century in the formation of the concept of urban health. The urbanization processes that led to the transformation of Kharkiv into a densely populated industrial city during the second half of the 19th century raised the issue of creating a new concept of “urban health culture”. The purpose of this article is to analyze the leisure culture of Kharkiv residents as part of the concept of “urban health” in the early twentieth century on the materials of the city press. The authors set the task to analyze how in the studied period in the urban culture of Kharkiv begins to form an idea of “healthy” leisure time, the need to spread traditions of cultural leisure among all segments of the population, involving citizens in public spaces – places of mass events. The study of the origin of the concept of “urban health” on the example of a large city in the context of rapid urbanization is also a key goal of the article. The main attention is paid to the issues of formation of urban leisure culture, creation of public spaces for organized free time of city residents, organization of mass events to educate traditions of holidays, weekends by citizens at a high cultural level. Cultural leisure was seen by local authorities and the public as countering the spread of alcoholism and other social diseases. Results and scientific novelty of the study. It is proved that urbanization processes in Kharkiv have brought to the fore the problem of developing leisure culture among Kharkiv residents as a guarantee of maintaining physical and spiritual health. Steps have been taken to expand the network of park areas, organize mass cultural events for different categories of the population, and involve Kharkiv residents in them. Kharkiv activists, in cooperation with the city authorities, promoted sports, music, dance, theater, cinema, lectures and libraries as leisure activities. Involvement of Kharkiv residents in these events depended on their social status and place of living. Unfortunately, among the poor uneducated residents of the suburbs, alcohol abuse in cheap drinking establishments remained the main form of leisure, leading to quarrels, fights, injuries and crime. Raising the educational and cultural level, expanding the network of public spaces, promoting a healthy lifestyle were determined by the leading directions of the formation of “urban health” in Kharkiv in the early twentieth century.Item ТРАНСФОРМАЦІЯ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ГЛОБАЛЬНОГО МІСТА: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ(2022) Фицик, Л. А.; Fytsyk, L. A.Мета. Стаття присвячена аналізу трансформаційних процесів, які відбуваються в культурному просторі сучасного європейського глобального міста. Особлива увага зосереджена на виділенні його структурних елементів через призму культурних процесів, а також факторів, які впливають на модернізацію міського культурного середовища на прикладі найбільших західноєвропейських міст. Методи. Методологія дослідження спирається на принципи історизму та об’єктивності. Ураховуючи багатогранність та багатофункціональність сучасного європейського глобального міста, використано системний та комплексний підхід до його дослідження. Для розвідки залучено як загальні методи (метод системно-структурного аналізу, аналізу і синтезу), так і спеціальні методи: культурно-семантичний, культурно-історичний, соціокультурний та статистичний. За допомогою культурно-семантичного методу вивчалося культурне середовище міста, а об’єктом у ньому виступала його предметно-просторова складова. Із метою виявлення змін у культурному просторі міст, які відбувалися протягом останнього десятиліття, використано історико-культурний метод. У дослідженні використовувався соціокультурний метод, за допомогою якого розглядалася динаміка розвитку культурного середовища міста у взаємозв’язку з його соціальною динамікою (соціокультурними процесами, які відбуваються у його середовищі). Статистичний метод дав змогу зафіксувати кількісні показники наповнення культурного простору найбільших глобальних міст, без чого неможливий його ґрунтовний аналіз. Результати. Результати проведеного дослідження дозволили дійти висновку, що сучасне європейське глобальне місто стає не тільки важливим центром світової економічної та політичної системи, а й культурним феноменом, який набуває дедалі більшого європейського та світового значення. Акцентована увага на тому, що його культурний простір слід розглядати як певну систему в просторі та часі, яка створює можливості для творчого, насиченого духовного життя кожного окремого його мешканця, та форму, у якій проходить життя міської культури. Виявлено, що історична трансформація європейського глобального міста – від індустріального до постіндустріального, створила його нову топографію, у результаті чого культурний простір розширився, значно ускладнилася його структура, кількісні та якісні параметри. Проаналізовано наповненість культурного простору найбільших західноєвропейських міст. Встановлено, що найкращі показники у цьому напрямі демонструють Лондон і Париж. Висновки. За підсумками проведеного дослідження можна зробити висновки, що культурний простір глобальних мегаполісів постійно трансформується та модернізується, вдало поєднуючи в собі, з одного боку, історико-культурні пам’ятки минулого, а з іншого – сучасні елементи інноваційної та креативної творчої культури. Встановлено, що на його трансформацію впливають процеси глобалізації, інтернаціоналізації та джентрифікації, які проявляються у появі багатьох цікавих ініціатив, що свідчить про децентралізацію, наповненість та доступність міського культурного простору. Purpose. The aim of this paper is to analyze the transformational processes taking place in the cultural space of a modern European global city. Particular attention is paid to highlighting its structural elements through the prism of cultural processes, as well as factors influencing the modernization of the urban cultural environment on the example of the largest Western European cities. Methods. The research methodology is based on the principles of historicism and objectivity. Considering the versatility of the modern European global city, a systematic and integrated approach to its study was used. The study involves both general methods (the method of system-structural analysis, analysis and synthesis) and special methods: culturalsemantic, cultural-historical, socio-cultural and statistical. With the help of the cultural-semantic method, the cultural environment of the city was studied, with the subject-spatial environment being its object. In order to identify changes in the cultural space of cities that have occurred over the past decade, the cultural-historical method was used. Socio-cultural method helped examine the dynamics of the cultural environment of the city in relation to its social dynamics (sociocultural processes occurring in its environment). The statistical method made it possible to record quantitative indicators of the content of cultural space of the largest global cities, which made possible its detailed analysis. Results. The results of the study led to the conclusion that the modern European global city is becoming not only an important center of the world economic and political system, but also a cultural phenomenon that is gaining more and more European and global significance. The emphasis is on the fact that its cultural space should be considered as a certain system in space and time, which creates opportunities for the creative, rich spiritual life of each of its individual inhabitants, and the form in which the life of urban culture takes place. It was revealed that the historical transformation of the European global city ‒ from industrial to post-industrial ‒ created its new topography, as a result, the cultural space expanded, its structure, quantitative and qualitative parameters became much more complicated. The fullness of the cultural space of the largest Western European cities is analyzed. It has been established that the best indicators in this area are demonstrated by London and Paris. Conclusions. Based on the results of the study, it can be concluded that the cultural space of global megacities is constantly transforming and modernizing, successfully combining, on the one hand, historical and cultural sights of the past, and on the other hand, modern elements of innovative and creative culture. It has been established that its transformation is influenced by the processes of globalization, internationalization and gentrification, which are manifested in the emergence of many interesting initiatives, which indicates decentralization, completeness and accessibility of urban cultural space.Item ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСТ УКРАЇНИ(2022) Костюк, В. С.; Лаврик, О. Д.; Гарбар, О. В.; Власенко, Р. П.; Андрійчук, Т. В.; Kostyuk, V. S.; Lavrуk, O. D.; Garbar, O. V.; Vlasenko, R. P.; Andriychuk, T. V.Система міст України являє собою сукупність населених пунктів, які пройшли складний історико-політичний шлях становлення на порубіжжі Європи та Азії і сформували унікальне поєднання багатьох культур і етносів. Залежно від особливостей соціально-економічних проблем країн, які займали сучасну територію України в різні вікові періоди, процес формування системи міст нашої держави варто диференціювати на 5 просторово-часових етапів. Основними критеріями виокремлення таких етапів були оборонний, аграрний, ремісничий і торговий чинники. Виявлено, що упродовж найдавнішого етапу урбогенезу (до кінця ХІІ ст.) сформувалися 99 перших міст, найбільше з яких було у північній (41) і західній (25) частинах території сучасної України; під час середньовічного етапу урбогенезу (ХІІІ–ХV ст.ст.) – 218 нових міст, найбільше з яких сконцентровувалися у західному (123), центральному (45) і північному (41) регіонах; протягом етапу урбогенезу польсько-литовської доби (ХVІ–ХVII ст.ст.) – 285 нових міст, найбільше з яких було у північному (96), східному (79) і центральному (75) регіонах; упродовж етапу урбогенезу Нового часу – 408 нових населених пунктів, найбільше з яких зосереджувалися у східному (158), південному (130) та центральному (81) регіонах; під час етапу новітнього урбогенезу (XX – поча- ток ХХІ ст.) – 284 нових населених пункти, найбільше з яких сконцентровувалися у східному (155) і південному (55) регіонах. Зроблено висновок про те, що за період більше ніж 2 тис. років містотворчого процесу структура мережі міст змінювалася кілька разів, відповідно до тогочасних потреб населення та економічних особливостей. Кожна новоутворена мережа міст, базуючись на попередній, примножувала кількість поселень, оскільки старі міста вже не відповідали новим факторам та втрачали своє значення у структурі поселень. Зазвичай на кожному етапі урбогенезу України формувалася певна група міст, яка є виразниками принципів урбанізації свого часу. The system of cities of Ukraine is a set of settlements that have passed a complex historical and political path of formation on the border of Europe and Asia and formed a unique combination of many cultures and ethnic groups. Depending on the peculiarities of socio-economic problems of countries that occupied the modern territory of Ukraine in different age periods, the process of forming a system of cities of our state should be differentiated into 5 spatio-temporal stages. The main criteria for distinguishing such stages were defense, agricultural, handicraft and trade factors. It was found that during the earliest stage of urbogenesis (by the end of the XII century) 99 first cities were formed, most of which were in the northern (41) and western (25) parts of modern Ukraine; during the medieval stage of urbogenesis (XIII century – XV century) – 218 new cities, most of which were concentrated in the western (123), central (45) and northern (41) regions; during the stage of urbogenesis of the Polish-Lithuanian period (XVI–XVII centuries) – 285 new cities, most of which were in the northern (96), eastern (79) and central (75) regions; during the stage of urbogenesis of the New Age – 408 new settlements, most of which were concentrated in the eastern (158), southern (130) and central (81) regions; during the stage of modern urbogenesis (XX century – beginning of XXI century) – 284 new settlements, most of which were concentrated in the eastern (155) and southern (55) regions. It is concluded that over a period of more than 2.000 years of urban development, the structure of the urban network has changed several times, in accordance with the needs of the population and economic characteristics. Each newly formed network of cities, based on the previous one, increased the number of settlements, as the old cities no longer corresponded to the new factors and lost their importance in the structure of settlements. Usually at each stage of urbogenesis of Ukraine a certain group of cities was formed, which are the representatives of the principles of urbanization of their time.Item ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНА УРБАНІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ(2014) Омельченко, Н. В.; Omelchenko, N. V.Статтю присвячено відображенню різних тлумачень поняття «урбанізація» з позиції часових особливостей. Виділено важливі концепції урбанізації, націлені на пошук оптимальних варіантів системи розселення та інструментів її регулювання. Особливу увагу приділено сучасним визначенням науковцями поняття урбанізації як соціально-географічного процесу. Статья посвящена отражению различных толкований понятия «урбанизация» с точки зрения временных особенностей. Выделены важные концепции урбанизации, нацеленные на поиск оптимальных вариантов системы расселения и инструментов ее регулирования. Особое внимание уделено современным определениям учеными понятия урбанизации как социально-географического процесса. This article is devoted to reflection of different interpretations of the concept of “urbanization” in view of the temporal characteristics. Dedicated important concepts of urbanization, determined to find the optimal settlement system and instruments of regulation. Special attention is paid to modern scientific definition of urbanization as a socio-geographical process.