Природничий альманах. Серія : Біологічні науки (Випуск 20-28, 32-34)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/10090

Browse

Filter results by typing the first few letters
Now showing 1 - 20 of 37
  • No Thumbnail Available
    Item
    ANTIBACTERIAL ACTIVITY OF AN ETHANOLIC EXTRACT DERIVED FROM LEAVES OF FICUS LINGUA WARB. EX DE WILD. & T.DURAND (MORACEAE) AGAINST SOME GRAM-POSITIVE AND GRAM-NEGATIVE STRAINS
    (2022) Tkachenko, H.; Buyun, L.; Hasiuk, O.; Beschasnyi, S.; Honcharenko, V.; Prokopiv, A.; Kurhaluk, N.; Ткаченко, Г.; Буюн, Л.; Гасюк, O.; Бесчасний, С.; Гончаренко, В.; Прокопів, А.; Кургалюк, Н.
    Many species belonging to the Ficus genus (Moraceae) contain several active compounds such as flavonoids, tannins, sesquiterpenes, alkaloids, and saponins which possess biological activities such as antioxidant, anticancer, anti-inflammation, antiviral, antibacterial, and others. In this study, we evaluated the antimicrobial activity of the ethanolic extract derived from the leaves of Ficus lingua Warb. ex De Wild. & T.Durand against some Gram-positive and Gram-negative strains in order to evaluate the possible use of this plant in preventing infections caused by these bacteria both in veterinary and medicine. The leaves of Ficus lingua, cultivated under glasshouse conditions, were sampled at M.M. Gryshko National Botanic Garden (NBG), National Academy of Science of Ukraine. The testing of the antibacterial activity of the plant extracts was carried out in vitro by the Kirby-Bauer disc diffusion technique. In the current study, Gram-negative strains such as Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC® 25922™), Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC® 35218™), Pseudomonas aeruginosa (Schroeter) Migula (ATCC® 27853™) and Gram-positive strains such as Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), methicillin-resistant (MRSA), mecA positive Staphylococcus aureus (NCTC® 12493), Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) (resistant to vancomycin; sensitive to teicoplanin) and Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) were used. Results of the current study revealed that both Gram-positive and Gram-negative strains were sensitive to the F. lingua extract. Gram-positive strains such as S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) and E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) were sensitive to the F. lingua extract. The highest diameters of inhibition zones after the application of the F. lingua extract were observed for S. aureus subsp. aureus strains. This study demonstrates the antibacterial potential of ethanolic extract derived from the leaves of F. lingua and for use in the treatment of bacterial infection. The bioactive compounds of F. lingua extract, as well as its main biological activities, make it a promising candidate for communicable disease management. Багато видів, що належать до роду Ficus (Moraceae), містять кілька активних сполук, таких як флавоноїди, дубильні речовини, сесквітерпени, алкалоїди та сапоніни, які мають антиоксидантну, протипухлинну, протизапальну, противірусну, антибактеріальну та інші властивості. У цьому дослідженні ми вивчали антимікробну активність спиртового екстракту, отриманого з листя Ficus lingua Warb. ex De Wild. & T.Durand проти деяких грампозитивних і грамнегативних штамів, щоб оцінити можливе використання цієї рослини для запобігання інфекціям, викликаним цими бактеріями, як у ветеринарії, так і в медицині. Листя Ficus lingua, культивованих в тепличних умовах, відбирали у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка (НБС) НАН України. Випробування антибактеріальної активності рослинних екстрактів проводили in vitro методом дискової дифузії Кірбі-Бауера. У поточному дослідженні грамнегативні штами, такі як Escherichia coli (Migula) Castellani і Chalmers (ATCC® 25922™), Escherichia coli (Migula) Castellani та Chalmers (ATCC® 35218™), Pseudomonas aeruginosa (Schroeter) Migula (ATCC® 27853™) та грампозитивні штами, такі як Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), methicillin-resistant (MRSA), mecA positive Staphylococcus aureus (NCTC® 12493), Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) (стійкий проти ванкоміцину; чутливий до тейкопланіну) і Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) було використано. Результати поточного дослідження показали, що як грампозитивні, так і грамнегативні штами були чутливі до екстракту F. lingua. Грам-позитивні штами, такі як S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 29213™), S. aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC® 25923™), E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer та Kilpper-Balz (ATCC® 51299™) і E. faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer та Kilpper-Balz (ATCC® 29212™) був чутливий до екстракту F. lingua. Найбільший діаметр зон інгібування після застосування екстракту F. lingua спостерігався для S. aureus subsp. aureus strains. Це дослідження демонструє антибактеріальний потенціал етанольного екстракту, отриманого з листя F. lingua, для використання при лікуванні бактеріальних інфекцій. Біоактивні сполуки екстракту F. lingua, а також його основна біологічна активність роблять його перспективним кандидатом для лікування інфекційних захворювань.
  • No Thumbnail Available
    Item
    CARBON MONOXIDE SUPPRESSES PRODUCTION OF PRO-INFLAMMATORY CYTOKINES DURING ISCHEMIA-REPERFUSION
    (2022) Beschasnyi, S. P.; Hasiuk, O. M.; Бесчасний, С. П.; Гасюк, О. М.
    The endogenously produced gaseous transmitter carbon monoxide (CO) affects the cardiovascular system. Enzymes responsible for CO synthesis have been found in endothelial cells and smooth muscle. The mechanism of physiological action of CO is similar to that of nitric oxide. CO is formed from heme, which is part of the heme-containing proteins under the influence of heme oxygenase enzymes. Inducible heme oxygenase has a very important role in the adaptation of body cells and tissues to stress conditions. Ischemic-reperfusion injury accompanies cardiovascular diseases. When exposed to ischemia, mast cell macrophages are activated. After that, the production of pro-inflammatory cytokines increases. Elevated levels of these cytokines attract leukocytes and initiate inflammation in ischemic-damaged tissue. Myocardial ischemia-reperfusion was modelled in vivo in Wistar rats, and a polypropylene ligature was applied to the left coronary artery. Two groups were formed: experimental and control. In animals from both groups, a 30-minute ischemia followed by a 90-minute reperfusion was performed. Animals in the experimental group, before surgery, received CO inhalation at a dose of 250 ppm for 1 hour before ischemia-reperfusion of the heart. Blood samples were collected from each animal. In blood serum obtained 3, 6, 12, and 24 hours after reperfusion, we measured the mRNA for cyclooxygenase (COX)-2, inducible nitric oxide synthase, and the levels of cytokines IL-1β, IFN-α, IL-6, and TNF-α. Analysis of the obtained results showed that CO inhalation at a low dose and short exposure reduces the production of pro-inflammatory cytokines after ischemia-reperfusion. The level of IL-6 and IL-1β was reduced up to 3 hours after ischemia in the group of animals that received low concentrations of CO. mRNA expression for iNOS and COX-2 was also reduced in animals given a low dose of CO for up to 3 hours. TNF-α levels in blood serum decrease after exposure to inhaled CO for up to 6 hours after exposure to ischemia. 12 hours after reperfusion, mRNA expression for iNOS increased significantly. IL-1β after 5 hours recorded an increase in this cytokine. Відомо, що ендогенний газотрансмітер монооксид вуглецю (СО) здатен впливати на функціонування серцево-судинної системи. Ферменти, які відповідають за його синтез, було виявлено в ендотеліальних клітинах і гладенькій мускулатурі. Механізм фізіологічної дії СО подібний до дії оксиду азоту. СО під впливом ферментів-гемоксигеназ утворюється з гему, який входить до складу гем-вмісних білків. Індуцибельна гемоксигеназа має велике значення в адаптації клітин та тканин організму до умов стресу. Безсумнівно, що ішемічно-реперфузійне ушкодження супроводжує серцево-судинні захворювання. Під впливом ішемії активуються макрофаги та тучні клітини. Після цього спостерігається підвищення продукції прозапальних цитокінів. Підвищення рівня цих цитокінів є хемоатрактантом для лейкоцитів та ініціює запалення в ішемічно-ушкодженій тканині. У даному дослідженні моделювали ішемію-реперфузію міокарда in vivo у щурів лінії Wistar шляхом накладання поліпропіленової лігатури на ліву коронарну артерію. Було сформовано дві групи: експериментальну та контрольну. У тварин обох груп виконували 30-хвилинну ішемію з наступною 90-хвилинною реперфузією. Тварини експериментальної групи перед операцією отримували інгаляцію СО у дозі 250 ppm протягом 1 години до ішемії серця. По завершенню реперфузії збирали зразки крові від кожної тварини. Визначили мРНК для циклоксигенази (COX-2), індуцибельної синтази оксиду азоту, рівень цитокінів IL-1β, IFN-α, IL-6, TNF-α у сироватці крові, отриманої через 3, 6, 12 та 24 години після реперфузії. Аналіз отриманих результатів показав, що інгаляції СО в низькій дозі та нетривалій експозиції знижує продукцію прозапальних цитокінів після ішемії-реперфузії. Рівень IL-6 та IL-1β був знижений до 3-х годин після ішемії у групі тварин, які отримували СО у низькій концентрації. Експресія mRNA для iNOS та COX-2 також була знижена в період до 3 годин у тварин, які піддавалися інгаляції СО. Рівень TNF-α у сироватці крові після дії інгаляцій СО
  • No Thumbnail Available
    Item
    CORM-2 AFFECTS LEVEL OF MALONDIALDEHYDE AND EXPRESSION OF MYOCARDIAL MARKERS PTGS2, ANP, BNP, MVH7 UNDER INDUCED FERROPTOSIS
    (2022) Beschasnyi, S. P.; Бесчасний, С. П.
    The formation of pro-oxidants in tissues is a dangerous phenomenon for the body. The emergence of pro-oxidants damages cell structures. Myocardium deserves special attention. This increases the level of superoxide radicals, hydrogen peroxide, and hydroxyl radicals under ischemia conditions. The formation of toxic active oxygen forms always accompanies ischemic-reperfusion myocardial damage. The phenomenon of ferroptosis, which comprises the release of iron ions, increases lipid peroxidation to form malondialdehyde (MDA). The endogenous formation of carbon monoxide, as a consequence of the breakdown of heme-containing proteins, leads to increased expression of heme-oxygenase 1 (HO-1). It is an enzyme with antioxidant and anti-inflammatory properties. Substances that release carbon monoxide after exposure to physiological media are useful for research. Following ingestion, they decay slowly, releasing carbon monoxide. This gas transmitter may have a positive effect on the cells as ferroptosis develops. Doxorubicin (DOX) injected multiple times intraperitoneally into laboratory mice for ferroptosis induction. Every group of animals received additional hemin or HO-1 inhibitor (zinc-protoporphyrin), or donor CO – tricarbonyldichlorothenium (II)-dimer (CORM-2) in doses of 20 and 200 mg/kg. By the end of the experiment, the level of expression of the myocardial markers of Ptgs2 mRNA, Anp, Bnp, and Mvh7 was determined. Simultaneously, the myocardial homogenate determined the content of the MDA. As a result, the injection of CORM-2 at a concentration of 20 mg/kg found to reduce damage marker expression in the myocardium under conditions of ferroptosis induction. Same CORM-2 concentration also reduced the MDA content in the myocardium. Use of the HO-1 blocker had a positive effect on myocardial ferroptosis. The result showed that excessive activation of HO-1 has a negative effect on the heart. The influence of DOX and hemin on myocardium was negative, with increased expression of Ptgs2, Anp, Bnp, and Mvh7 markers. A high level of myocardial MDA accompanied the increased expression of these markers. Утворення прооксидантів у тканинах є небезпечним явищем для організму. Внаслідок утворення прооксидантів ушкоджуються структурні елементи клітини. Особливої уваги заслуговує міокард. В умовах ішемії у міокарді підвищується рівень супероксид-радикалів, перекису водню та гідроксильних радикалів. Ішемічне та реперфузійне ушкодження міокарду супроводжується утворенням токсично активних форм оксигену. Особливої уваги заслуговує явище фероптозу, яке полягає у вивільненні йонів феруму з подальшим посиленням перекисного окиснення ліпідів та утворенням малонового діальдегіду (MDA). Ендогенне утворення монооксиду карбону, як наслідок розпаду гем-вмісних білків, призводить до посилення експресії гемоксигенази-1. Цей фермент має антиоксидантні та протизапальні властивості. Для дослідження фізіологічного впливу монооксиду карбону використовують молекули-донори. Після їхнього потрапляння до організму вони повільно розпадаються, вивільняючи монооксид карбону (СО). Цей газотрансміттер може мати позитивний вплив на кардіоміоцити під час розвитку фероптозу. Для індукції фероптозу лабораторним мишам декілька разів внутрішньоочеревинно уводили доксорубіцин (DOX). Кожна окрема група отримувала додатково гемін, або інгібітор гемоксигенази-1 (цинк-протопорфірин), або донор СО – CORM-2 у дозах 20 та 200 mg/kg. Наприкінці експерименту визначали рівень експресії mRNA маркерів ушкодження міокарду Ptgs2, Anp, Bnp та Mvh7. Одночасно визначали вміст малонового діальдегіду у гомогенаті міокарду. Як результат було встановлено, що введення CORM-2 у концентрації 20 mg/kg в умовах індукції фероптозу, знижувало експресію маркерів ушкодження міокарду. Ця концентрація донора СО також знижувала вміст MDA в тканині серця. Застосування блокатора НО-1 мало позитивний ефект в умовах індукованого фероптозу міокарда. Це вказує на негативну дію надмірної активації НО-1. Вплив DOX та геміну на міокард був негативним: посилювалася експресія маркерів Ptgs2, Anp, Bnp та Mvh7. Зазначені зміни супроводжувалися підвищеними показниками рівня малонового діальдегіду.
  • No Thumbnail Available
    Item
    EVALUATION OF ANTIBACTERIAL ACTIVITY OF COMMERCIAL GREEN TEA
    (2022) Tkachenko, H.; Ivanova, Ye.; Tiupova, T.; Kurhaluk, N.; Ткаченко, Г.; Іванова, Є.; Тюпова, Т.; Кургалюк, Н.
    This study aimed to the impact of infusion derived from commercial green leaf tea (Distributer: Auchan Polska Sp. Z o.o.; Country of origin: China; Netto weight 100 g) on the growth of some Gram-positive and Gram-negative strains was studied. In the current study, Gram-negative strains such as Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC®25922™), Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC®35218™), Pseudomonas aeruginosa (Schroeter) Migula (ATCC®27853™) and Gram-positive strains such as Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC®25923™), Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC®51299™) (resistant to vancomycin; sensitive to teicoplanin) and Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC®29212™) were used. The testing of the antibacterial activity of green tea was carried out in vitro by the Kirby-Bauer disc diffusion technique. Results of the current study demonstrated that the most sensitive to infusion derived from commercial green tea was the Gram-negative bacterial strain Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC®35218™), where there was the greatest increase in the zone of growth inhibition compared to 96% ethanol (by 98%, p < 0.05). According to the Gram-positive bacterial strains, only the Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC®51299™) strain showed sensitivity to infusion derived from commercial green tea, with a statistically significant increase in the zone of growth inhibition compared to 96% ethanol (by 57.4%, p < 0.05). Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC®25923™) strain was also sensitive to infusion derived from commercial green tea. The zone of growth inhibition was increased by 37% compared to 96% ethanol (p < 0.05). These results demonstrate that the use of green tea can be applied to a variety of bacterial infections caused by both Gram-positive and Gram-negative bacterial strains. Further studies are needed to analyze the antimicrobial properties of the compounds in this plant. Це дослідження було спрямоване на вивчення впливу настою, отриманого з комерційного зеленого листового чаю (Дистриб’ютор: Auchan Polska Sp. Z o.o.; Країна походження: Китай; вага нетто 100 г) на ріст деяких грампозитивних і грамнегативних штамів. У поточному дослідженні було використано грамнегативні штами, такі як Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC®25922™), Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC®35218™), Pseudomonas aeruginosa (Schroeter) Migula (ATCC®27853™) і грампозитивні штами, такі як Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC®25923™), Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer і Kilpper-Balz (ATCC®51299™) (стійкі до ванкоміцину; чутливі до тейкопланіну) і Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC®29212™). Тестування антибактеріальної активності зеленого чаю проводили in vitro методом дискової дифузії Кірбі-Бауера. Результати дослідження показали, що найбільш чутливим до настою, отриманого з комерційного зеленого чаю, був штам грамнегативних бактерій Escherichia coli (Migula) Castellani and Chalmers (ATCC®35218™), де спостерігалося найбільше збільшення зони росту, інгібування порівняно з 96% етанолом (на 98%, p < 0,05). Згідно зі штамами грампозитивних бактерій, лише штам Enterococcus faecalis (Andrewes and Horder) Schleifer and Kilpper-Balz (ATCC®51299™) виявив чутливість до настою, отриманого з комерційного зеленого чаю, зі статистично значущим збільшенням зони росту інгібування порівняно з 96% етанолом (на 57,4%, p < 0,05). Staphylococcus aureus subsp. aureus Rosenbach (ATCC®25923™) також був чутливий до настою, отриманого з комерційного зеленого чаю. Зона пригнічення росту була збільшена на 37 % порівняно з 96 % етанолом (p < 0,05). Ці результати демонструють, що використання зеленого чаю може бути застосоване до різноманітних бактеріальних інфекцій, викликаних як грампозитивними, так і грамнегативними штамами бактерій. Необхідні подальші дослідження для аналізу антимікробних властивостей сполук цієї рослини.
  • No Thumbnail Available
    Item
    IMPATIENTETUM NOLI-TANGERE-PARVIFLORAE ASS. NOVA – НОВИЙ СИНТАКСОН РУДЕРАЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ З ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
    (2023) Давидов, Д. А.; Davydov, D. A.
    Під час геоботанічного дослідження рудеральної рослинності Лівобережного Лісостепу України у 2017 і 2019 рр. у північній частині цього регіону в адміністративних межах Київського області автором були знайдені та описані цікаві угруповання із значною участю у трав’яному покриві двох видів роду Impatiens L. (Balsaminaceae) – аборигенного для помірної зони Голарктики I. noli-tangere L. і чужорідного для України I. parviflora DC. (батьківщина – Центральна Азія та Південний Сибір). В еколого-ценотичному аспекті вони приурочені до просік та периферійних добре зволожених ділянок в екотоні грабово-дубових, липово-дубових та вільхових лісів із світло-сірими дерново-опідзоленими ґрунтами. З огляду на відсутність інформації про такі фітоценози з інших регіонів вони були описані як новий для науки синтаксон Impatientetum noli-tangere-parviflorae Davydov ass. nova. Ця асоціація належить до союзу Impatienti noli-tangere-Stachyion sylvaticae Görs ex Mucina in Mucina & al. 1993, порядку Circaeo lutetianae-Stachyetalia sylvaticae Passarge 1967 nom. cons. prop. і класу Galio aparini-Urticetea dioicae Passarge ex Kopecký 1969 і є другою асоціацією вказаного союзу на території України. Від відомої вже асоціації Stachyo sylvaticae-Impatientetum noli-tangere Hilbig 1972 новоописаний синтаксон відрізняється присутністю з високою постійністю Impatiens parviflora, а також помітно більшою участю таких рудеральних видів, як Chelidonium majus L., Galium aparine L. та Urtica dioica L. Асоціація Impatientetum noli-tangere-parviflorae відзначається високим загальним проєктивним покриттям травостою на усіх досліджених площах з помітним домінуванням обох видів роду Impatiens та відсутністю мохово-лишайникового ярусу. Скоріше за все, такі угруповання формуються на початкових стадіях проникнення діаспор I. parviflora у гігромезофільні фітоценози автохтонного типу з переважанням I. noli-tangere та будуть заміщені у ході майбутніх сукцесійних змін іншими ценозами рудеральної рослинності. During the geobotanical research of the ruderal vegetation of the Left-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine in 2017 and 2019, in the northern part of this region within administrative borders of the Kyiv Oblast, interesting communities with substantive participation of two species from the genus Impatiens L. (Balsaminaceae) – autochthonous for the temperate zone of Holarctic region I. noli-tangere L. and alien for Ukraine I. parviflora DC. (native for Central Asia and Southern Siberia) were found and described by the author. Ecologically these communities are specific for openings and peripheral well-moistened areas in ecotone of hornbeam-oak, linden-oak and alder forests with light-grey sod-podzolic soils. Considering the absence of analogic data about these communities from other regions, they were described as a new syntaxon Impatientetum nolitangere-parviflorae Davydov ass. nova. This association belongs to the alliance Impatienti noli-tangere-Stachyion sylvaticae Görs ex Mucina in Mucina & al. 1993, the order Circaeo lutetianae-Stachyetalia sylvaticae Passarge 1967 nom. cons. prop. and the class Galio aparini-Urticetea dioicae Passarge ex Kopecký 1969. This is the second association from the mentioned alliance on the territory of Ukraine. The newly described syntaxon differs from the already known association Stachyo sylvaticae-Impatientetum noli-tangere Hilbig 1972 by the highly persistent presence of Impatiens parviflora, as well as by a noticeably better presence of such ruderal plant species as Chelidonium majus L., Galium aparine L. and Urtica dioica L. The association Impatientetum noli-tangere-parviflorae is marked by a high general projective cover of the herb layer on all studied areas with noticeable dominance of both species from the genus Impatiens and by the absence of a moss-lichen layer. Most likely, such communities are formed at the initial stages of the diasporal penetration of I. parviflora into hygromesophilic phytocenoses of the autochthonous type with the dominance of I. noli-tangere, and will be replaced by other communities of ruderal vegetation during further succession processes.
  • No Thumbnail Available
    Item
    IN VITRO ANTIOXIDANT RESPONSE OF THE EQUINE BLOOD TREATED BY EXTRACT DERIVED FROM LEAVES OF FICUS DELTOIDEA JACK (MORACEAE)
    (2022) Tkachenko, H.; Kurhaluk, N.; Hasiuk, O.; Beschasnyi, S.; Buyun, L.; Honcharenko, V.; Prokopiv, A.; Ткаченко, Г.; Кургалюк, Н.; Гасюк, O.; Бесчасний, С.; Буюн, Л.; Гончаренко, В.; Прокопів, А.
    Ficus deltoidea Jack, which has strong antioxidant properties, is widely consumed in traditional medicine as a treatment for various diseases. The current study aimed to investigate the oxidative stress biomarkers, such as 2-thiobarbituric acid reactive substances (TBARS), aldehydic and ketonic derivatives of oxidatively modified proteins, and total antioxidant capacity, as well as antioxidant defenses (activity of superoxide dismutase (SOD), catalase (CAT), glutathione peroxidase (GPx), ceruloplasmin (CP)) in the equine erythrocytes and plasma to evaluate the antioxidant activities of the aqueous extract derived from leaves of Ficus deltoidea. The leaves of F. deltoidea were collected at M.M. Gryshko National Botanic Garden (Kyiv, Ukraine) and the Botanic Garden of Ivan Franko National University in Lviv (Lviv, Ukraine). Freshly collected leaves were washed, weighed, crushed, and homogenized in 0.1M phosphate buffer (pH 7.4) (in the proportion of 1:19, w/w) at room temperature. The extracts were then filtered and used for analysis. A volume of 0.1 mL of the plant extract was added to 1.9 mL of clean equine erythrocytes or plasma (the final concentration of the extract was 5 mg/mL). For positive control, 0.1 mL of phosphate buffer (pH 7.4) was used. The treatment of equine plasma and erythrocytes by extract derived from leaves of F. deltoidea resulted in reduced carbonyl derivatives of the oxidatively modified protein. The levels of lipid peroxidation were non-significantly changed. The incubation of equine plasma with an extract derived from leaves of F. deltoidea resulted in an increase in the activity of antioxidant enzymes such as superoxide dismutase, catalase, and glutathione peroxidase with a simultaneous decrease of ceruloplasmin level. The level of total antioxidant capacity was non-significantly increased. The results obtained suggested the antioxidant activity of the extract derived from the leaves of F. deltoidea plants exhibiting a decrease in the biomarkers of oxidative stress and enhancement of antioxidant defenses in the equine erythrocytes and plasma after in vitro treatment with the extract. However, further detailed investigation, especially in vivo and in vitro antioxidant studies is needed to justify the use of extract derived from leaves of F. deltoidea as a natural source of antioxidants. Ficus deltoidea Jack, який володіє потужними антиоксидантними властивостями, широко використовується в традиційній медицині як засіб для лікування різних захворювань. Представлене дослідження мало на меті дослідити біомаркери окислювального стресу, а саме продукти перекисного окиснення 2-тіобарбітурової кислоти (TBARS), альдегідні та кетонові похідні окислювально модифікованих білків, загальну антиоксидантну здатність, а також антиоксидантний захист (активність супероксиддисмутази (SOD) , каталази (CAT), глутатіонпероксидази (GPx), церулоплазміну (CP)) в еритроцитах і плазмі коней для оцінки антиоксидантної активності водного екстракту, отриманого з листя F. deltoidea. Листки F. deltoidea зібрані у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка (Київ, Україна) та Ботанічному саду Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна). Свіжозібране листя промивали, зважували, подрібнювали та гомогенізували в 0,1 М фосфатному буфері (pH 7,4) (у співвідношенні 1:19) при кімнатній температурі. Потім екстракти фільтрували та використовували для аналізу. Об’єм 0,1 мл рослинного екстракту додавали до 1,9 мл чистих еритроцитів або плазми коней (кінцева концентрація екстракту становила 5 мг/мл). Для позитивного контролю використовували 0,1 мл фосфатного буфера (рН 7,4). Обробка плазми та еритроцитів коней екстрактом, отриманим з листя F. deltoidea, призвела до відновлення карбонільних похідних окисно модифікованого білка. Рівні перекисного окиснення ліпідів були змінені незначно. Інкубація плазми коней з екстрактом, отриманим з листя F. deltoidea, призвела до підвищення активності антиоксидантних ферментів, таких як супероксиддисмутаза, каталаза та глутатіонпероксидаза, з одночасним зниженням рівня церулоплазміну. Рівень загальної антиоксидантної здатності підвищився незначно. Отримані результати свідчать про антиоксидантну активність екстракту, отриманого з листя рослин F. deltoidea, що демонструє зниження рівня біомаркерів окислювального стресу та посилення антиоксидантного захисту в еритроцитах і плазмі коней після обробки екстрактом in vitro. Однак необхідні подальші детальні дослідження, особливо дослідження антиоксидантів in vivo та in vitro, щоб обґрунтувати використання екстракту, отриманого з листя F. deltoidea, як природного джерела антиоксидантів.
  • No Thumbnail Available
    Item
    PHOTOPERIOD-INDUCED ALTERATIONS IN BIOMARKERS OF OXIDATIVE STRESS IN RATS OF DIFFERENT AGES AND INDIVIDUAL PHYSIOLOGICAL REACTIVITY
    (2022) Kurhaluk, N.; Tkachenko, H.; Partyka, T.; Кургалюк, Н.; Ткаченко, Г.; Партика, Т.
    This study was performed to investigate the photoperiod-induced changes in biomarkers of oxidative stress in rats of different ages and different physiological reactivity, as assessed by different resistance to hypoxia. The study was conducted on 96 male Wistar rats divided into 16 groups based on resistance to hypoxia (LR, low resistance, HR, high resistance) and age, i.e. 6 and 21 months. The research was conducted at four photoperiod points: winter (January), spring (March), summer (July), and autumn (October). Lower levels of oxidative stress biomarkers (p < 0.05) were observed in the younger rats when compared to older rats, as well as in HR rats compared to LR rats. The levels of lipid peroxidation end product, 2-thiobarbituric acid reactive substances (TBARS) as the major indicator of oxidative stress, were found to increase with age, and summer resulted in further elevation compared to other seasons. Also, oxidative stress biomarkers were lower (p < 0.05) in winter than in other seasons, especially in the HR rats. TAC level in the hepatic tissue of the 6-months-old rats was significantly higher (p < 0.05) when compared to the level value in older rats. A similar higher TAC level was found in the hepatic tissue of HR rats compared to the LR rats. The adult rats with HR maintained TAC with minimal fluctuations throughout the year. It should be noted that the difference in TAC was higher for the groups of the adult animals with HR to hypoxia in winter, spring, and summer, which may indicate effective mechanisms preventing the formation of reactive oxygen species and systems of elimination thereof. Дане дослідження виконано для вивчення індукованих фотоперіодом змін біомаркерів окиснювального стресу у щурів різного віку та різною фізіологічної реактивністі, що оцінюється за різною стійкістю до гіпоксії. Дослідження проведено на 96 щурах-самцях лінії Вістар, розділених на 16 груп залежно від стійкості до гіпоксії (НР, низькорезистентні, ВР, високорезистентні) та віку (6 та 21 міс.). Дослідження проводилися в чотири фотоперіоди: зима (січень), весна (березень), літо (липень) та осінь (жовтень). Нижчі рівні біомаркерів окиснювального стресу (p < 0,05) спостерігалося у молодших щурів у порівнянні зі старшими щурів, а також у високорезистентних щурів порівняно з низькорезистентними щурами. Було виявлено, що рівні кінцевого продукту перекисного окиснення ліпідів – ТБК-продуктів як основних індикаторів окиснювального стресу – збільшуються з віком, а влітку це призводить до подальшого підвищення в порівнянні з іншими сезонами. Крім того, біомаркери окиснювального стресу були нижчими (p < 0,05) взимку, ніж в інші сезони, особливо у високорезистентних щурів. Рівень загальної антиокиснювальної активності (ОАА) у тканині печінки 6-місячних щурів був достовірно вищим (p < 0,05) порівняно зі значеннями у щурів старшого віку. Подібно, більш високий рівень ОАА було виявлено в тканині печінки високорезистентних щурів порівняно з низькорезистентними. У дорослих високорезистентних щурів зберігався високий рівень ОАА із мінімальними змінами протягом року. Слід зазначити, що різниця в ОАА була вищою для груп дорослих тварин з високою резистентністю до гіпоксії взимку, навесні та влітку, що може свідчити про ефективні механізми, що перешкоджають утворенню активних форм кисню, та системи їх елімінації.
  • No Thumbnail Available
    Item
    PHYSOCARPUS OPULIFOLIUS (L.) MAXIM. (ROSACEAE) НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ УКРАЇНИ: ПОШИРЕННЯ ТА ЕКОЛОГОЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
    (2020) Давидов, Д. А.; Davydov, D. A.
    У статті узагальнено дані щодо поширення чужорідного виду Physocarpus opulifolius (L.) Maxim. на території Лівобережної України. Встановлено, що у цьому регіоні вид часто культивується і дичавіє. Автор виявив 29 осередків Physocarpus opulifolius у зоні Полісся та Лісостепу (три – у межах міста Києва, 12 – у Київській області, десять – у Полтавській, по два – у Сумській та Черкаській, одне – у Чернігівській). У Харківській, Дніпропетровській та Донецькій області, а також загалом у степовій зоні у здичавілому стані вид не був знайдений. Автор наводить перелік усіх відомих локалітетів Physocarpus opulifolius (за винятком культурних місць поширення) на Лівобережжі України, доповнюючи власні знахідки даними з літературних джерел. На підставі аналізу геоботанічних описів, виконаних у місцях поширення виду, встановлено, що Physocarpus opulifolius зрідка трапляється як супутній вид в угрупованнях асоціацій Salicetum capreae Schreier 1955 (союз Sambuco-Salicion capreae Tüxen & Neumann ex Oberdorfer 1957 порядку Sambucetalia racemosae Oberdorfer ex Doing 1962 класу UrticoSambucetea Doing 1962), Chelidonio-Pinetum sylvestris (Gorelov 1997) Davydov 2019 (союз Balloto nigrae-Robinion pseudoacaciae Hadač & Sofron 1980 порядку Chelidonio-Robinietalia pseudoacaciae Jurko ex Hadač & Sofron 1980 класу Robinietea Jurko ex Hadač & Sofron 1980), Impatienti parviflorae-Robinietum Sofron 1967 (союз Chelidonio-Robinion pseudoacaciae Jurko ex Vitková 2013 порядку Chelidonio-Robinietalia pseudoacaciae класу Robinietea). Автором описані також чагарникові угруповання, в яких Physocarpus opulifolius є діагностичним та домінантним видом, вони виділені в окрему нову для науки асоціацію Elymo repenti-Physocarpetum opulifolii Davydov, яка належить до класу Robinietea. The article summarizes the data on the distribution of the alien species Physocarpus opulifolius (L.) Maxim. on the territory of the Left Bank of Ukraine. It is established that the species is common cultivated and partly escaped in this region. The author found 29 locations of Physocarpus opulifolius in the Forest and Forest-Steppe zones (three – within Kyiv city, 12 – in Kyiv region, 10 – in Poltava region, two – in Sumy region, two – in Cherkasy region and the one – in Chernihiv region). In other hand the species has not been found in the wild in Kharkiv, Dnipropetrovsk and Donetsk regions, as well as in the Steppe zone in general. The author indicated all known localities of Physocarpus opulifolius (except for cultural places of distribution) on the Left Bank of Ukraine, supplementing his findings with the data from literature sources. Based on the analysis of original geobotanical releves it was found that Physocarpus opulifolius rarely occurs as a concomitant species in three associations: Salicetum capreae Schreier 1955 (alliance Sambuco-Salicion capreae Tüxen & Neumann ex Oberdorfer 1957 from the order Sambucetalia racemosae Oberdorfer ex Doing 1962 and the class UrticoSambucetea Doing 1962), Chelidonio-Pinetum sylvestris (Gorelov 1997) Davydov 2019 (alliance Balloto nigrae-Robinion pseudoacaciae Hadač & Sofron 1980 from the order Chelidonio-Robinietalia pseudoacaciae Jurko ex Hadač & Sofron 1980 and the class Robinietea Jurko ex Hadač & Sofron 1980) and Impatienti parviflorae-Robinietum Sofron 1967 (alliance Chelidonio-Robinion pseudoacaciae Jurko ex Vitková 2013 from the order ChelidonioRobinietalia pseudoacaciae and the class Robinietea). The author also describes shrub communities with Physocarpus opulifolius as a diagnostic and dominant species to new association Elymo repenti-Physocarpetum opulifolii Davydov, belonging to the class Robinietea.
  • No Thumbnail Available
    Item
    SYNTAXONOMY OF VEGETATION OF NATIONAL NATURE PARK «DZHARYLHATSKYI». THE CLASS JUNCETEA MARITIMI
    (2022) Davydovа, А. О.; Давидова, А. О.
    The syntaxonomic structure of the class Juncetea maritimi Br.-Bl. in Br.-Bl. et al. 1952 on the territory of National Nature Park «Dzharylhatskyi» was specified. Six associations were identified, two of which are listed for the first time: Juncetum maritimo-acuti Horvatić 1934 is presented for the first time for the territory of the National Nature Park «Dzharylhatskyi» and Juncetum littoralis Popescu et. al. 1992 is presented for the first time for the territory of Ukraine. The article presents the classification scheme and prodromus of vegetation of the class Juncetea maritimi, as well as a map of the distribution of syntaxa found on the Dzharylhach Island at the association level. The results of processing geobotanical data obtained during 2017-2018 did not confirm the eight associations cited for the Dzharylhach Island: Plantagini salsae-Juncetum maritimi Shelуag-Sosonko et Solomakha 1987, Tripolio pannonici-Caricetum extensae Dubyna et Neuhäuslová 2000, Limonio gmelinii-Aeluropodetum littoralis Krausch 1965, Plantagini salsae-Limonietum meyeri Dubyna et al. 2007, Limonio meyeri-Plantaginetum cornuti Dubyna et al. 2007, Artemisio santonicae-Juncetum maritimi Shelуag-Sosonko, Dubyna et Neuhäuslová in Dubyna et Neuhäuslová 2000, Carici distantis-Schoenetum nigricantis Géhu et al. 1986, Schoeno nigricantis-Plantaginetum maritimae Rivas-Martínez 1984. Some clarifications are given regarding the status of syntaxa in the class Juncetea maritimi, which are mentioned in recent summaries for the territory of Ukraine: alliance Junco maritimi-Schoenion nigricantis Dubyna et Dziuba 2019 and association Junco maritimi-Schoenetum nigricantis Dubyna et Dziuba 2019 are invalid; it is necessary to search for the protologue of the association Junco maritimi-Schoenetum nigricantis Provost 1975 to confirm or refute the case of homonymy according to the «International Code of Phytosociological Nomenclature». The relevance of further research in Ukraine to identify new localities of Juncetum littoralis is emphasized. Уточнено синтаксономічну структуру класу Juncetea maritimi Br.-Bl. in Br.-Bl. et al. 1952 на території Національного природного парку «Джарилгацький». Виявлено шість асоціацій, дві з яких наводяться уперше: Juncetum maritimo-acuti Horvatić 1934 – уперше для Національного природного парку «Джарилгацький» та Juncetum littoralis Popescu et. al. 1992 – уперше для України. У статті наведено класифікаційну схему і продромус рослинності класу Juncetea maritimi, а також надано мапу поширення виявлених на острові Джарилгач синтаксонів на рівні асоціації. Результати обробки геоботанічних даних, отриманх протягом 2017-2018 років, не підтвердили вісім асоціацій, які наводилися для острова Джарилгач: Plantagini salsae-Juncetum maritimi Shelуag-Sosonko et Solomakha 1987, Tripolio pannonici-Caricetum extensae Dubyna et Neuhäuslová 2000, Limonio gmelinii-Aeluropodetum littoralis Krausch 1965, Plantagini salsae-Limonietum meyeri Dubyna et al. 2007, Limonio meyeriPlantaginetum cornuti Dubyna et al. 2007, Artemisio santonicae-Juncetum maritimi Shelуag-Sosonko, Dubyna et Neuhäuslová in Dubyna et Neuhäuslová 2000, Carici distantis-Schoenetum nigricantis Géhu et al. 1986, Schoeno nigricantis-Plantaginetum maritimae Rivas-Martínez 1984. Наведено деякі уточнення щодо статусу синтаксонів в складі класу Juncetea maritimi, які згадуються в останніх зведеннях для території України: союз Junco maritimi-Schoenion nigricantis Dubyna et Dziuba 2019 та асоціація Junco maritimi-Schoenetum nigricantis Dubyna et Dziuba 2019 є невалідними; є необхідними пошуки протологу асоціації Junco maritimi-Schoenetum nigricantis Provost 1975 для підтвердження або спростування випадку омонімії згідно «Міжнародного кодексу фітосоціологічної номенклатури». Підкреслено актуальність подальших досліджень на території України для виявлення нових локалітетів Juncetum littoralis.
  • No Thumbnail Available
    Item
    АNTHROPOMETRIC RISK FACTORS FOR TYPE 2 DIABETES MELLITUS
    (2020) Lanovenko, O.; Лановенко, О. Г.
    The article presents the results of determining the anthropometric risk factors for type 2 diabetes mellitus (T2DM). Studies have confirmed that obesity is an important risk factor for detecting T2DM and found that the highest degree of association with the disease, regardless of gender, adjusted for age, has an index of the ratio of the waist circumference and height (WC/H), which turned out to be a more sensitive marker for diabetes the second type, hypertension and cardiovascular disease. The increase in the incidence of type 2 diabetes among therapeutic patients is due to a sharp increase in the incidence of a combination of this disease with obesity and hypertension. It was found that in men, the gradient of increased risk of T2DM was observed with an increase in the waist circumference, while in women, with an increase in the body mass index. Anthropometric measurements among women found a relationship between an increase in body mass index (BMI), abdominal circumference, hips, and belonging to the group of patients with type 2 diabetes. A peculiarity of the prevalence of type 2 diabetes among residents of the region is the tendency to increase incidence after 39 years of age with maximum values of 51-60 years and a subsequent decrease in frequency. Regarding gender differences, it was found that after 65 years of age, the frequency of the disease in women decreases, and among men, on the contrary, it continues to grow, which can be explained by a milder course of the disease among men and higher mortality of sick women in old age. Waist circumference is a more reliable predictor of the development of cardiovascular complications and mortality than BMI. The prospect of further research is the confirmation and refinement of data obtained with large sample sizes. There is a need to search for new and test known risk factors for the disease to create an effective program for the early diagnosis and prevention of type 2 diabetes. У статті наведені результати визначення антропометричних факторів ризику цукрового діабету другого типу (ЦД2). Проведені дослідження підтвердили, що ожиріння є важливим фактором ризику виявлення ЦД2 та встановили, що найбільший ступінь асоціації із захворюванням незалежно від статі з урахуванням поправок на вік має індекс співвідношення обводу талії і росту (ОТ/ріст), який виявився більш чутливим маркером для цукрового діабету другого типу, гіпертонії і серцево-судинних захворювань. Зростання частоти випадків ЦД2 серед терапевтичних хворих обумовлене різким збільшенням випадків поєднання цього захворювання з ожирінням і артеріальною гіпертензією. Виявлено, що в чоловіків градієнт збільшення ризику ЦД2 відзначався при збільшенні обводу талії, в той час як у жінок – при збільшенні індексу маси тіла. Антропометричні вимірювання серед жінок виявили зв’язок між збільшенням індексу маси тіла (ІМТ), обводу живота, стегон та належністю до групи хворих на ЦД2. Особливістю поширеності цукрового діабету другого типу серед мешканців області є тенденція підвищення захворюваності після 39-річного віку з максимальними величинами в 51-60 років та подальшим зниженням частоти. Щодо гендерних відмінностей встановлено, що після 65-річного віку частота захворювання в жінок знижується, а серед чоловіків, навпаки, продовжує зростати, що можна пояснити більш легким перебігом хвороби серед чоловіків та більш високою смертністю хворих жінок у похилому віці. Обвід талії є більш надійним предиктором розвитку серцево-судинних ускладнень і смертності, ніж ІМТ. Перспективою подальших досліджень є підтвердження та уточнення даних, отриманих на великих розмірах вибірки. Наголошується на необхідність пошуку нових та тестування відомих факторів ризику захворювання для створення ефективної програми ранньої діагностики та профілактики діабету 2 типу.
  • No Thumbnail Available
    Item
    АНАЛІЗ ЗАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНИМ КУКУРУДЗЯНИМ ЖУКОМ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
    (2022) Прокоп’як, М. З.; Голіней, Г. М.; Крижановська, М. А.; Prokopiak, M. Z.; Holinei, H. M.; Kryzhanovska, M. A.
    Своєчасне і якісне проведення карантинних захисних заходів від шкідників сільськогосподарських культур являє собою невід’ємну складову сучасного сільського господарства. Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) – небезпечний шкідник кукурудзи, личинки, якого живляться кореневими волосками і тканинами коренів кукурудзи, а дорослі жуки – пилком, незрілими зернами і листям кукурудзи, маточними стовпчиками. Це небезпечний шкідливий вид із класу Комахи, який відноситься до карантинних організмів, обмежено поширених в Україні (А-2). Метою дослідження було проаналізувати поширення Diabrotica virgifera virgifera Le Conte на території Хмельницької області упродовж 2016–2021 рр. Нами було узагальнено результати фітосанітарного моніторингу західного кукурудзяного жука, який є регульованим шкідливим організмом, на території України й Хмельницької області, зокрема, згідно даних Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області. У статті представлено результати дослідження чисельності західного кукурудзяного жука і її динаміку за роками спостереження посівів у Хмельницькій області. В Україні обсяг заселеної D. virgifera virgifera території становив 138693,5383 га (станом на 1.01.2022 р.). З 2015 до 2021 рр. спостерігається зростання площ заселення території України західним кукурудзяним жуком у 1,6 рази. За період 2015–2021 рр. площа заселення території Хмельницької області D. virgifera virgifera зросла у 42 рази і станом на 01.01.2022 р. становила 4183,910 га. Встановлено, що найбільші площі заселення шкідником у Хмельницькому районі (2734,92 га), що у 2,4 рази більше, ніж у Кам’янець-Подільському і у 8,4, ніж у Шепетівському. Адаптації й подальшому поширенню D. virgifera virgifera територією Хмельницької області, імовірно, сприяли середньорічні температурні показники 2016 2020 рр., а зимові температурні показники також були під ходящими для зимівлі яєць. D. virgifera virgifera належить до карантинних організмі, а кліматичні умови і наявна кормова база Хмельницької області сприятимуть розвитку західного кукурудзяного жука, тому він буде, очевидно виживати і надалі збільшуватиме свою чисельність. The Western corn rootworm (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) is a dangerous pest of corn, the larvae of which feed on the root hairs and tissues of corn roots, and the adult rootworms feed on pollen, immature grains, leaves of corn, and primary roots. This is a dangerous pest from the class of Insects, which belongs to the quarantine organisms of limited distribution in Ukraine (A-2). The purpose of the study was to analyze the distribution of Diabrotica virgifera virgifera Le Conte in Khmelnytskyi region during 2016-2021. We summarized the results of phytosanitary monitoring of the western corn rootworm, which is a regulated pest in Ukraine and Khmelnytskyi region particularly, according to data of the Main Department of the State Food and Consumer Services. The article presents the results of a study of the number of western corn rootworm and its dynamics over the years of observation of crops in the Khmelnytskyi region. In Ukraine, the area inhabited by D. virgifera virgifera was 138693.5383 hectares (as of January 1, 2022). From 2015 to 2021, the population of the western corn rootworm has increased 1.6 times. During the period 2015–2021, the area inhabited by D. virgifera virgifera in the Khmelnytskyi region increased 42 times and as of January 1, 2022 amounted to 4183,910 hectares. It was found that the largest areas of pest infestation are in Khmelnytskyi district (2734.92 hectares), which is 2.4 times more than in Kamyanets-Podilskyi and 8.4 times more than in Shepetivka. The adaptations and the further spread of D. virgifera virgifera in the Khmelnytskyi region probably contributed to the average annual temperatures of 2016–2020, and winter temperatures were also suitable for wintering eggs. D. virgifera virgifera belongs to the quarantine organisms, and the climatic conditions and the available fodder base of Khmelnytskyi region will promote the development of the western corn rootworm, so it will obviously survive and further increase its numbers.
  • No Thumbnail Available
    Item
    АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛИСТКА РЕЛІКТОВИХ ВИДІВ РОСЛИН У ЗВ’ЯЗКУ З ПОСУХОСТІЙКІСТЮ
    (2020) Нужина, Н. В.; Палагеча, Р. М.; Nuzhyna, N. V.; Palagecha, R. M.
    Внаслідок інтенсивного техногенного розвитку темпи глобальних кліматичних змін зростають. Зокрема це проявляється в різких перепадах температур, зростанні кількості аномально високих температур, тривалих періодах з малою кількістю опадів. Вивчення реліктових видів рослин, які неодноразово перенесли глобальні кліматичні зміни, може допомогти зрозуміти напрямок розвитку адаптивних механізмів, спрямованих зокрема на подолання проблеми посухи. Досліджено анатомічну будову листків реліктових рідкісних видів Magnolia obovata, M. denudatа, M. kobus, Ginkgo biloba. Визначено відносну посухостійкість даних видів за оводненістю тканин, водним дефіцитом та втратою води за 1 годину в’янення. Всі досліджені рослини можна вважати достатньо посухостійкими. Дані види можна розмістити у порядку зменшення посухостійкості: G. biloba →M. kobus →M. obovata→ M. denudatа. Разом з цим, захист від умов з недостатньою кількістю води на анатомічному рівні проявлений по-різному. Зокрема, у M. kobus та M. obovata ксерофітними ознаками є менше кутикулярне випаровування за рахунок дрібноклітинності епідерми, велика кількість продихів, що дає змогу інтенсивніше поглинати воду, більший відсоток палісадного мезофілу, в якому клітини щільно розташовані. Листки M. denudatа мають потовщену епідерму з обох боків, проте зовнішня клітинна стінка потовщена лише з адаксіального боку. Адаптивними ознаками G. biloba до посушливих умов є потовщення листкової пластинки, епідерм з обох боків та особливо їх зовнішніх оболонок, заглиблення продихів, зменшення розмірів листкової пластинки, більша, порівняно з магноліями, оводненість листків. Отже, рослини G. biloba, що мають глибоку стрижневу кореневу систему і менше залежать від опадів, більше пристосовані на рівні листка до утримання наявної води, а у магнолій, що мають поверхневу кореневу систему, листок адаптований в напрямку швидкого інтенсивного поглинання води під час випадання опадів. Due to intensive technological development, the pace of global climate change is increasing. In particular, it is manifested in sharp differences in temperatures, an increase in the number of abnormally high temperatures, long periods with low rainfall. Studying the relict species of plants that have multiple undergone global climate changes can help to understand the direction of developing adaptive mechanisms, in particular to overcome the drought problem.The anatomical structure of the leaf of the relict rare species Magnolia obovata, M. denudata, M. kobus, Ginkgo biloba was investigated. The relative drought resistance of these species in terms of tissue hydration, water deficit, and water loss for 1 hour wilting was determined. All studied plants can be considered sufficiently drought-tolerant. These species can be placed in the order to reduce of drought resistance: G. biloba → M. kobus → M. obovata → M. denudata. At the same time, protection against conditions with insufficient amount of water at the anatomical level is manifested differently. In particular, xerophytic features of M. kobus and M. obovata are less cuticular evaporation due to the small epidermal cells, and a large number of stomata, which allows more intense absorption of water, and a greater percentage of palisade mesophyll, in which the cells are tightly located. M. denudata leaves have a thick epidermis on both sides, but the outer cell wall is thickened only on the adaxial side. Adaptive signs of G. biloba to arid conditions are thickenings of the leaf blade, of the epidermis on both sides and especially their outer shells, a stomata are deepened, reducing the size of the leaf blade, greater wateriness of leaves in comparison with magnolias. Therefore, G. biloba plants with a deep taproot system and less dependent on rainfall, more adapted at leaf level to retain existing water, and in magnolias having a fibrous root system, the leaf is adapted in the direction of rapid intense water absorption during fallout precipitation.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ВПЛИВ ПРИРОДНОЇ ТА ТЕХНОГЕННОЇ ДІЇ ІОНІЗУЮЧОЇ РАДІАЦІЇ НА ПОКАЗНИКИ ЙОДУ В ОРГАНІЗМІ
    (2023) Комісова, Т. Є.; Гончаренко, М. С.; Сліпцова, Н. А.; Komisova, T. Ie.; Honcharenko, M. S.; Sliptsova, N. A.
    У роботі наведені результати досліджень з визначення комбінованої дії іонізуючого випромінювання на частоту розвитку захворювань щитовидної залози (ЩЗ) у дітей, що мешкають на території при постійній дії природної та техногенної іонізуючої радіації. ЩЗ У дітей є однією з основних залоз ендокринної системи, якій належить провідна роль в нейроендокринно-імунній регуляції організму, в формуванні фізичного і психічного статусу, в регуляції нормального функціонування найважливіших органів і систем, інших залоз ендокринної системи, різних обмінних процесів та ін. Тому стан ЩЗ у дітей є індикатором їх здоров’я як в даний час, так і в майбутньому. Метою роботи є вивчення впливу комбінованої дії радіації і йодного дефіциту на частоту розвитку тиреоїдної патології у дітей. Обстежено 182 дітей та підлітків - мешканців деяких регіонів Кіровоградської області. Обстеження проводили за єдиною програмою, до якої було включено: антропометрію; анамнестичні дані; розрахунок середньої поглиненої ЩЗ дози за рахунок PH йоду; ультразвукове дослідження ЩЗ; імуноферментний аналіз вмісту в крові тиреоїдних гормонів - вільного тироксину (в Т4); тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ); визначення антитіл до тиреоглобуліну (АТГ) і мікросомальної фракції (АМС); йодне забезпечення організму (за екскрецією йоду з сечею). Результати, свідчать, що тиреоїдна патологія була виявлена у дітей всіх груп. Встановлено, що частота виникнення тиреоїдної патології у дітей не знижується і залежить від дозового навантаження на ЩЗ (в основному за рахунок радіонуклідів йоду) та забезпеченості організму йодом. Відзначено, що комбінована дія іонізуючого випромінювання та ендемічного дефіциту йоду посилює радіаційний ефект на ЩЗ. Після прийому йодовмісних препаратів у всіх групах відзначалося зменшення кількості обстежених з концентрацією йоду в сечі. При цьому кількість дітей з достатнім забезпеченням організму йодом збільшувалася в основному за рахунок дітей з легким ступенем йодного дефіциту З метою профілактики тиреоїдної патології дітям з дифуз-ним зобом, які зазнали комбінованої дії іонізувального опромінення та ендемічного дефіциту йоду рекомендовано застосовувати препарати і продукти, що містять йод. The paper presents the results of research on the determination of the combined effect of ionizing radiation on the frequency of development of thyroid gland diseases (THD) in children living in the territory with constant exposure to natural and man-made ionizing radiation. In children, the thyroid gland is one of the main glands of the endocrine system, which plays a leading role in the neuroendocrine-immune regulation of the body, in the formation of physical and mental status, in the regulation of the normal functioning of the most important organs and systems, and other glands of the endocrine system, various exchange processes, etc. Therefore, the state of the thyroid gland in children is an indicator of their health both now and in the future. The aim of the work is to study the influence of the combined effect of radiation and iodine deficiency on the frequency of thyroid pathology in children. 182 children and adolescents - residents of some localities of the Kirovohrad region - were examined. The examination was carried out according to a single program, which included: anthropometry; anamnestic data; calculation of the average absorbed by thyroid dose due to PH of iodine; ultrasound examination of the thyroid gland; immunoenzymatic analysis of the content of thyroid hormones in the blood - free thyroxine (in T4); pituitary thyroid-stimulating hormone (TSH); determination of antibodies to thyroglobulin (ATG) and microsomal fraction (AMS); iodine provision of the body (by excretion of iodine with urine). The results show that thyroid pathology was detected in children of all groups. It has been established that the frequency of occurrence of thyroid pathology in children does not decrease and depends on the dose load on the thyroid gland (mainly due to iodine radionuclides) and the supply of iodine to the body. It was noted that the combined effect of ionizing radiation and endemic iodine deficiency increases the radiation effect on the thyroid gland. After taking iodine-containing drugs, a decrease in the number of subjects with iodine concentration in urine was noted in all groups. At the same time, the number of children with sufficient supply of iodine to the body increased mainly due to children with a mild degree of iodine deficiency. In order to prevent thyroid pathology, children with diffuse goiter who have undergone the combined effect of ionizing radiation and endemic iodine deficiency are recommended to use drugs and products those containing iodine.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ДЕЯКІ ПИТАННЯ СИНТАКСОНОМІЇ ПСАМОФІТНОЇ РОСЛИННОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ» (ХЕРСОНСЬКА ОБЛ.) ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ
    (2023) Давидова, А. О.; Davydova, A. O.
    У статті представлено результати геоботанічних досліджень псамофітної рослинності, які було отримано у 2021 році під час обстежень Козачелагерської та Чалбаської піщаних арен, на території яких знаходиться Національний природний парк «Олешківські піски» (Херсонський та Скадовський райони Херсонської області). Встановлено синтаксономічну структуру псамофітної рослинності обстежених західних околиць арен, яка представлена трьома асоціаціями – Linario odorae-Agropyretum dasyanthi Vicherek 1972, Secaletum sylvestre Popescu & Sanda 1973, Salici rosmarinifoliae-Holoschoenetum vulgaris Mititelu et al. 1973 і двома базальними угрупованнями – BC Stipa borysthenica і BC Centaurea breviceps–Corynephorus canescens, що належать до союзу Festucion beckeri Vičherek 1972, порядку Festucetalia beckeri Soó 1957 класу Festucetea vaginatae Soó ex Vičherek 1972. У межах національного природного парку «Олешківські піски» було виявлено фітоценози Linario odorae-Agropyretum dasyanthi, Salici rosmarinifoliae-Holoschoenetum vulgaris та угруповання із Stipa borysthenica. Наведено класифікаційну схему, продромус псамофітної рослинності і фітоценотичну таблицю. Обговорюються дискусійні питання щодо класифікації угруповань континентальних пісків України, зокрема, стосовно необхідності виведення угруповань Salici rosmarinifoliae-Holoschoenetum vulgaris з класу Festucetea vaginatae і підпорядкування цієї асоціації до інших синтаксонів вищих рангів (наприклад, Scirpoido holoschoeni-Salicion rosmarinifoliae I. Solomakha et al. 2015 nom. inval.) в складі вже існуючих класів чагарникової рослинності України (Rhamno-Prunetea Rivas Goday & Borja ex Tüxen 1962, Nerio-Tamaricetea Br.-Bl. et O. de Bolos 1958) або нового класу, який би репрезентував чагарникові фітоценози дюн (аналогічного класу Salicetea arenariae Weber 1999). The article presents the results of geobotanical studies of psammophyte vegetation, which were obtained in 2021 during the research of Kozachi Laheri and Chalbasy sandy arenas, on the territory of which the «Oleshkivski Pisky» National Nature Park (Kherson and Skadovsk localities of the Kherson region) is located. The syntaxonomic structure of psammophyte vegetation of the studied western surroundings of the arenas has been established. It is represented by three associations – Linario odorae-Agropyretum dasyanthi Vicherek 1972, Secaletum sylvestre Popescu & Sanda 1973, Salici rosmarinifoliae-Holoschoenetum vulgaris Mititelu et al. 1973 and two basal communities – BC Stipa borysthenica and BC Centaurea breviceps–Corynephorus canescens belonging to the alliance Festucion beckeri Vičherek 1972, the order Festucetalia beckeri Soó 1957 and the class Festucetea vaginatae Soó ex Vičherek 1972. Two phytocoenoses Linario odorae-Agropyretum dasyanthi, Salici rosmarinifoliae-Holoschoenetum vulgaris and the one community with Stipa borysthenica were recorded on the territory of the National Nature Park «Oleshkivski Pisky». A classification scheme, a prodromus of the psammophytic vegetation and a phytocoenotic table are indicated. Several questions on the syntaxonomy of Ukrainian continental sand areas are discussed, in particular, regarding the need to remove Salici rosmarinifoliae-Holoschoenetum vulgaris communities from the class Festucetea vaginatae and subordinate this association to other syntaxa of higher ranks (for example Scirpoido holoschoeni-Salicion rosmarinifoliae I. Solomakha et al. 2015 nom. inval.) in the already existing classes of shrub vegetation of Ukraine (Rhamno-Prunetea Rivas Goday & Borja ex Tüxen 1962, Nerio-Tamaricetea Br.-Bl. et O. de Bolos 1958) or a new class that would represent dune shrub phytocoenoses (similar to the class Salicetea arenariae Weber 1999).
  • No Thumbnail Available
    Item
    ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМБІНОВАНОГО З ТЕХНОГЕННИМ ПРИРОДНОГО ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ПОКАЗНИКИ ЧЕРВОНОЇ КРОВІ
    (2022) Коваленко, П. Г.; Kovalenko, P. H.
    Проведено дослідження цитоморфологічних показників еритроцитів периферичної крові у 56 умовно здорових жінок. Безпосередньо досіджували в місті Кропивницький Кіровоградськії області показники за допомогою методу емерсійної мікроскопії в мазках крові, забарвлених за методом Романовського-Гімза. Дослідження виконували за допомогою мікроскопу-тринокуляру MICROmed XS-4130. За допомогою гемтологічного аналізатора визначали стан червоної крові за такими показниками, як: гемоглобін (HGB), еритроцити (RBC), середній об’єм еритроцитів (MCV), середній вміст гемоглобіну (MCH), середня концентрація гемоглобіну в еритроцитарній масі (MCHC), відносна ширина розподілу еритроцитів за коефіцієнтом варіації (RDW-CV), відносна ширина розподілу еритроцитів за стандартним відхиленням (RDW-SD). Було встановлено наявність анізохромії та пойкілоцитозу еритроцитів. Це свідчить про наявність хронічного впливу негативних факторів на організм й зміни в синтезі білка. У більш ніж двох третин обстежених умовно здорових жінок м. Кропивницького відносна концентрація гемоглобіну в еритроцитах індивідуально перевищувала норму на 45,05% – 30,98%. Проведені дослідження показали, що в умовно здорових жінок, які мешкають в м. Кропивницькому, наявні ознаки хронічного впливу негативних факторів довкілля, а саме постійної дії низькоінтенсивної природної радіації, комбінованої з впливами техногенного навантаження за рахунок урановидобувних й уранопереробних виробництв. У частини обстежених жінок – мешканок міста Кропивницький вплив постійної комбінованої дії природної іонізуючої радіації та техногенного радіаційного навантаження проявляється появою в периферичній крові мікроеритроцитів й одночасним збільшенням в них концентрації гемоглобіну. Це можна розцінювати, як своєрідну адаптацію, яка не дає можливості формування у даного контингенту мікроцитарної анемії. Але у 39.29 ± 3.26 % цього контингенту існує тенденція до формування цієї патології червоної крові. Отримані результати свідчать про необхідність розробки методів корекції та відновлення виявлених змін цитоморфологічних особливостей еритроцитів з боку червоного паростка кровотворення у умовно здорових мешканців м. Кропивницького. Cytomorphological indicators of peripheral blood erythrocytes were studied in 56 conditionally healthy women. In the city of Kropyvnytskyi, Kirovohrad Oblast, the indicators were measured directly using the emersion microscopy method in blood smears stained by the Romanowsky-Giemsa method. Research was carried out using a MICROmed XS-4130 trinocular microscope. With the help of a hematological analyzer, the state of red blood was determined by such indicators as: hemoglobin (HGB), erythrocytes (RBC), mean erythrocyte volume (MCV), mean hemoglobin content (MCH), mean concentration of hemoglobin in the erythrocyte mass (MCHC), relative width of distribution of erythrocytes by coefficient of variation (RDW-CV), relative width of distribution of erythrocytes by standard deviation (RDW-SD). The presence of anisochromia and poikilocytosis of erythrocytes was established. This indicates the presence of chronic effects of negative factors on the body and changes in protein synthesis. In more than two-thirds of the examined conditionally healthy women in Kropyvnytskyi city, the relative concentration of hemoglobin in erythrocytes individually exceeded the norm by 45.05% - 30.98%. The conducted studies showed that in conditionally healthy women living in Kropyvnytskyi, there are signs of chronic exposure to negative environmental factors, namely, constant effect of low-intensity natural radiation combined with the effects of technogenic impact due to uranium mining and uranium processing industries. In some of the examined women - residents of the city of Kropyvnytskyi, the influence of the constant combined effect of natural ionizing radiation and effects of technogenic impact is manifested by the appearance of micro erythrocytes in the peripheral blood and a simultaneous increase in the concentration of hemoglobin in them. This can be regarded as a kind of adaptation that prevents the formation of microcytic anemia in this contingent. However, 39.29±3.26% of this population has a tendency to form this pathology of red blood. The obtained results indicate the need to develop methods of correction and restoration of the identified changes in the cytomorphological features of erythrocytes from the side of the red bud of hematopoiesis in conditionally healthy residents of Kropyvnytskyi.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВАЗІЙНОЇ ФЛОРИ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМОК НА БІОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНОМУ ПОГРАНИЧЧІ
    (2022) Кисельов, Ю. О.; Поліщук, В. В.; Kyselyov, Yu. O.; Polishchuk, V. V.
    Розглянуто основні наукові засади досліджень адвентивної, зокрема інвазійної, флори в контексті їх положення на пограниччі природничих наук, особливо біології та географії. Вивчення зазначеної проблеми є також дотичним до екології, лісового та садово-паркового господарства, географії транспорту та деяких інших фундаментальних і прикладних наукових дисциплін. Наголошено, що методологічну основу таких досліджень становлять, передовсім, наукові положення екології рослин і антропогенного ландшафтознавства, які з різних позицій вивчають взаємини людини та довкілля. Також важливою складовою методологічної основи досліджень інвазійної флори є концепція сталого розвитку, яка знаходить застосування при вивченні питання забезпеченості біоресурсами наступних поколінь у зв’язку з пригніченістю аборигенної флори чужорідними видами. Істотну роль у формуванні методологічної бази досліджень інвазійної флори відіграє також учення про взаємини суспільства та природи. Зауважено, що фітоінвазії є одним із виразних проявів антропогенного перетворення ландшафтів на сучасному етапі взаємодії природи та людства. У свою чергу, інвазійні рослини є елементами антропогенного ландшафту. Зазначено, що при дослідженнях інвазійної флори застосовується широкий комплекс методів, зокрема філософські та загальнонаукові (в тому числі діалектика, системний підхід, логічні методи – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо, а також спостереження, моделювання), міждисциплінарні (еколого-морфолого-географічний, історико-географічний та ін.) та спеціальні (вибіркових проб флори, картографічний, районування). Отже, при вивченні інвазійної флори, поряд із філософськими та загальнонауковими, використовуються як біологічні, так і географічні конкретнонаукові методи. На міждисциплінарний характер досліджень у зазначеній галузі вказує і їх понятійно-термінологічний апарат, що охоплює поняття й терміни як біологічного (вид, флора), так і географічного (ландшафт, антропогенний ландшафт, біогенний компонент ландшафту, природний комплекс) та екологічного (адвентивна флора, адвентизація, інвазійна флора, інвазійний вид, біотоп, біоценоз, біогеоценоз, фітоценоз, фітоінвазії, місцезростання, екологічна ніша тощо) змісту. Main scientific principles of research of adventive, in particular invasive, flora in the context of its state at the line between natural sciences, especially biology and geography, are considered. Studying of the mentioned issue is also related to ecology, forestry and landscape gardening, geography of transport and some other fundamental and applied scientific disciplines. It is emphasized that, first of all, the scientific provisions of plant ecology and anthropogenic landscape science, which study relations between man and environment from different positions, form the methodological basis of such research. The concept of sustainable development which is applied in the study of the issue of provision with biological resources for further generations in connection with suppression of the indigenous flora by alien species is also an important component of the methodological basis of invasive flora research. The doctrine of the relations between society and nature also plays an important role in formation of the methodological base of invasive flora research. It is noted that phytoinvasions are one of the most expressive displays of anthropogenic transformation of landscapes on the present-day stage of interaction between nature and mankind. In turn, invasive plants are elements of the anthropogenic landscape. It is noted that a large complex of methods that includes philosophical and general scientific (including dialectics, system approach, logical methods such as analysis, synthesis, comparing, generalization, etc., as well as observation, modeling), interdisciplinary (ecological and morphological and geographical, historical and geographical, etc.) and special (flora sampling, cartography, zoning) is used in invasive flora research. Therefore, during the invasive flora studies, along with philosophical and general scientific methods, both biological and geographical specifically scientific methods are used. The interdisciplinary nature of research in the specified field is indicated by its conceptual and terminological apparatus which includes concepts and terms of both biological (species, flora), as well as geographical (landscape, anthropogenic landscape, biogenic component of the landscape, natural complex) and ecological (alien flora, adventization, invasive flora, invasive species, biotope, biocenosis, biogeocenosis, phytocenosis, phytoinvasions, habitat, ecological niche, etc.) content.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ЗАСМІЧЕННЯ АГРОФІТОЦЕНОЗІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ВИДАМИ АДВЕНТИВНИХ РОСЛИН
    (2020) Мельник, Р. П.; Бойко, Т. О.; Карташова, І. І.; Захарова, М. Я.; Melnyk, R.; Boiko, T.; Kartashova, I. I.; Zakharova, M.
    В статті наводяться результати досліджень щодо забур’яненості посівів адвентивними видами агрофітоценозів фермерських господарств в Доманівському районі Миколаївської області та Скадовському районі Херсонської області (Україна) на різних типах ґрунтів. Доманівський район знаходиться в північно-західній частині Миколаївської області (Україна). Більша частина району (південь і захід) лежить у межах Причорноморської низовини. Північна та східна частина району, де розміщенні дослідні поля – відроги Подільської височини. Скадовський район розташований на півдні Херсонської області. Входить до степової зони півдня України і є рівниною. Здійснено маршрутне обстеження 8 полів загальною площею 260 га. Складений флористичний список. Він представлений 30 видами, які відносяться до 28 родів, 10 родин, 7 порядків. Перше місце в родинному спектрі досліджених агрофітоценозів займає родина Asteraceae (10 видів, або 33,3 %), що є характерним для більшості флор помірної частини всієї Голарктики. Родина Brassicaceae з 8 видами (26,6 %) займає 2 місце. Родина Poaceae налічує всього 4 види (13,3 %) і займає третє місце в дослідженій флорі, що відповідає особливостям зональних родинних спектрів. Проведений міграційний аналіз показав перевагу давньосередземноморських видів за первинним типом ареалу і археофітів за часом заносу. За фітоценотичною приуроченістю досліджені види адвентивних рослин агрофітоценозів мають належати до класу Stellarietea mediae R.Tx., Lohmeyer & Preising in R.Tx. ex von Rochow 1951. Найбільш поширеними і злісними бур'янами просапних культур (соняшник) на досліджених агрофітоценозах є 5 видів (Ambrosia arthemisifolia, Amaranthus retroflexus, Echinochloa crusgalli, Iva xanthiifolia, Xanthium albinum) 6 видів зернових культур (ячмінь озимий) (Descurainia Sophia, Centaurea cyanus, Papaver rhoeas, Raphanus raphanistrum. Sonchus arvensis, S. oleraceus) та 4 види бахчієвих культур (кавун) (Conyza canadensis, Cenchrus longispinus, Portulaca oleracea, Tribulus terrestris Setaria viridis). The paper presents the results of studies on the alien species as weeds in the fields of farm agrophytocoenoses on different soils. The studied farms are situated in Domanivskiy district of Mykolaiv region and Skadovsk district of Kherson region (Ukraine). Domanivsky district is located in the northwestern part of Mykolaiv region (Ukraine). Most of the area (south and west) lies within the Black Sea lowlands. The northern and eastern parts of the district where the experimental fields are located are spurs of the Podolian Upland. Skadovsky district is located in the south of Kherson region. It is a plain in the steppe zone of southern Ukraine. There were surveyed 8 fields with a total area of 260 ha. A floristic list, represented by 30 species of 28 genera, 10 families, 7 orders was compiled. The Asteraceae family (10 species, or 33.3%) occupies the first place in the family spectrum of the investigated agrophytocoenoses, which is characteristic for the most floras of the temperate part of the entire Holarctic. The Brassicaceae family with 8 species (26.6%) occupies the 2nd place. The Poaceae family has only 4 species (13.3%) and ranks third in the studied flora, which corresponds to the features of the zonal family spectra. The migration analysis showed the prevalence of ancient Mediterranean species in terms of the primary habitat type and archaeophytes in terms of their migration time. The studied species of alien plants should belong to the class StellarieteamediaeR.Tx., Lohmeyer & PreisinginR.Tx. exvonRochow 1951. The species of Ambrosia arthemisifolia, Amaranthus retroflexus, Echinochloa crusgalli, Iva xanthiifolia, Xanthium albinum (5 species) are most common and malicious weeds for sunflower crops; Descurainia Sophia, Centaureacyanus, Papaver rhoeas, Raphanusraphanistrum. Sonchusarvensis, S. Oleraceus (6 species) are most common and malicious weeds for grains (barley); Conyza canadensis, Cenchrus longispinus, Portulaca oleracea, Tribulus terrestris Setaria viridis are 4 most common and malicious weeds for watermelon plantations.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ЗМІНА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ НІТРОЗАТИВНОГО ТА ОКИСНОГО СТРЕСУ В НИРКАХ ЩУРІВ ПРИ ТРИВАЛОМУ ВПЛИВІ НІТРАТІВ
    (2020) Цвях, О. О.; Ларичева, О. М.; Вичалковська, Н. В.; Тарасова, С. М.; Воробйова, О. В.; Tsviakh, O. O.; Larycheva, O. M.; Vychalkovska, N. V.; Tarasova, S. M
    Забруднення навколишнього середовища нітратами та їхній негативний вплив на організм людини та тварин роблять проблему вивчення впливів нітратів на біохімічні процеси особливо актуальною, це має не лише теоретичне, але і практичне значення. Основною причиною нітратної інтоксикації у тварин є споживання рослин, які мають властивість до підвищеної кумуляції азоту. Багато нітратів нагромаджується у кормових культурах у періоди посух, при недостатній інсоляції та зниженні температури грунту і повітря, при недостатній кількості окремих мікроелементів. Також ще одним із джерел потрапляння нітратів і нітритів в організм тварин і людини, є вода, при використанні свердловин та відкритих джерел забруднених великою кількістю азотних мінеральних та органічних добрив. Переважна більшість екзогенних та ендогенних нітратів і нітритів екскретується з організму людини та тварин переважно нирками, але їх дія призводить до порушення цілісності клітинної мембрани нирок та активації процесів вільнорадикального окиснення макромолекул. В організмі нітрати здатні відновлюватися до нітрит-іонів, які в свою чергу здатні перетворюватися на оксид-азоту, який в надлишку може призводити до розвитку нітрозативного стресу внаслідок утворення активних форм азоту, які в ряді реакцій можуть призводити до утворення вільних радикалів, зокрема ОН· та як наслідок активації процесів перекисного окиснення ліпідів. Досліджено вплив 30-добового надходження натрій нітрату концентрацією 500 мг/кг маси тіла на стан нирок статевозрілих щурів і зміну таких показників, як активність аргінази та вміст пероксинітритів лужних та лужно-земельних металів. Нітратна інтоксикація призводить до активації процесів нітрозативного стресу, що проявляється у зниженні активності аргінази та зростанні рівня пероксинітриту, а також призводить до активації процесів пероксидного окиснення ліпідів і до активації ензиматичного антиоксидантного захисту в нирках щурів. The problem of studying the effects of nitrates on biochemical processes is particularly relevant because of nitrate pollution and their negative impact on humans and animals. It has not only theoretical but also practical significance. The main cause of nitrate intoxication in animals is the consumption of plants that have the property of increased nitrogen accumulation. Many nitrates accumulate in forage crops during periods of drought, with insufficient insolation and lowering of soil and air temperature, with insufficient amount of microelements. Water is also another source of nitrates and nitrites in animals, including humans. This happens with the uncontrolled use of water from wells with large amounts of nitrates and nitrites or from open water contaminated with nitrogen mineral and organic fertilizers. The majority of exogenous and endogenous nitrates and nitrites, excreted from humans and animals mainly by the kidneys. At the same time, their action leads to a violation of the integrity of the cell membrane of the kidneys and to activation of the processes of free radical oxidation of macromolecules. In the body, nitrates able to reducing to nitrite ions, which in turn, able for converting into nitric oxide, which in excess can lead to the development of nitrosative stress due to the formation of reactive nitrogen forms. These forms, in a number of reactions can lead to the formation of free radicals, in particular OH · and, as a consequence, the activation of lipid peroxidation. The effect of a 30-day intake of nitrates with a concentration of 500 mg / kg body weight on the kidney status of adult rats and changes in such indicators as arginase activity and content of peroxinitrites of alkali and alkaline earth metals is studied. Nitrate intoxication leads to the activation of nitrosative stress processes, which manifested in a decrease in arginase activity and a slight increase in peroxinitrite levels, as well as leads to activation of lipid peroxide oxidation processes and to activation of enzymatic antioxidant protection in rat kidneys.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ЗНАХІДКИ ДЕЯКИХ ЧУЖОРІДНИХ СУДИННИХ РОСЛИН У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
    (2022) Давидов, Д. А.; Davydov, D. A.
    Стаття узагальнює дані про поширення 20 чужорідних судинних рослин на території Полтавської області, дев’ять з них (Centaurea montana L., Symphyotrichum novae-angliae (L.) G.L. Nesom, Impatiens balsamina L., Sisymbrium orientale L., Iris pallida Lam., Physostegia virginiana (L.) Benth., Bromus carinatus Hook. & Arn., B. sterilis L. і Panicum capillare L.) у цьому регіоні були знайдені автором уперше, тоді як решта 11 (Amaranthus powellii S. Watson, Crepis sancta (L.) Bornm., Silphium perfoliatum L., Impatiens glandulifera Royle, Diplotaxis tenuifolia (L.) DC., Iberis umbellata L., Euphorbia davidii Subils, Epilobium pseudorubescens A.K. Skvortsov, Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald, Cynodon dactylon (L.) Pers. і Galium humifusum M. Bieb.) вже були відомі за літературними даними чи гербарними зборами інших дослідників, але виявлені у нових локалітетах. Для усіх видів зазначені місця їхніх знахідок з географічними координатами, наведено стислі дані щодо екологічних умов їх трапляння і чисельності популяцій, обговорюється статус виду на дослідженій території та поширення у прилеглих адміністративних областях. Серед модельних видів чужорідних судинних рослин за походженням значно переважають північноамериканські і середньоєвропейсько-середземноморські з іррадіацією у тропічні регіони (по дев’ять видів), індійсько-західногімалайська група представлена лише двома видами. З’ясовано, що чотири види (Centaurea montana, Impatiens balsamina, Iris pallida і Physostegia virginiana), які часто культивуються на Полтавщині як декоративні рослини, були уперше знайдені у здичавілому стані на Лівобережжі України, два види (Bromus carinatus і B. sterilis) є новими занесеними судинними рослинами для Лівобережного Лісостепу України, а ще один вид (Cynodon dactylon) є новим для Лівобережжя лісостепової частини Київської області. Найбільш важливими є подальші заходи спрямовані на моніторинг стану виявлених популяцій чужорідних рослин, що дозволить вирішити дискусійні питання їхнього статусу у Полтавській області та прослідкувати тенденції змін їхньої чисельності у регіоні. This article summarizes data on the distribution of 20 alien vascular plants in the Poltava region. Nine species (Centaurea montana L., Symphyotrichum novae-angliae (L.) G.L. Nesom, Impatiens balsamina L., Sisymbrium orientale L., Iris pallida Lam., Physostegia virginiana (L.) Benth., Bromus carinatus Hook. & Arn., B. sterilis L. and Panicum capillare L.) were firstly discovered by the author in this region. Other 11 species (Amaranthus powellii S. Watson, Crepis sancta (L.) Bornm., Silphium perfoliatum L., Impatiens glandulifera Royle, Diplotaxis tenuifolia (L.) DC., Iberis umbellata L., Euphorbia davidii Subils, Epilobium pseudorubescens A.K. Skvortsov, Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald, Cynodon dactylon (L.) Pers. and Galium humifusum M. Bieb.) were previously indicated in literature sources or based on herbarium specimens of other researchers, but new locations of them had been found. All known localities with detail geographical coordinations, short data of ecological conditions and the population quantity were stated for all species, and their status in Poltava region and the distribution on adjacent administrative regions were discussed. Model species of alien vascular plants are represented mainly by two genetic groups – North American and Central European–Mediterranean with an irradiation to Tropic regions (each includes nine species), while Indian–Western Himalayan group includes two species only. It was elucidated that four species (Centaurea montana, Impatiens balsamina, Iris pallida and Physostegia virginiana), which are widely cultivated now as ornamental plants in Poltava region, were first found as naturalized plants on the Left Bank Ukraine, two species (Bromus carinatus and B. sterilis) are new alien plants for the Ukrainian Left Bank Forest-Steppe, and the other one (Cynodon dactylon) is new alien vascular plant species for the Left Bank Forest-Steppe part of Kyiv region.
  • No Thumbnail Available
    Item
    КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД ТІЛА І ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖ АНАЕРОБНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ХАРАКТЕРИСТИК ВЕРХНІХ І НИЖНІХ КІНЦІВОК У ЕЛІТНИХ БОРЦІВ
    (2022) Луданов, К. В.; Коробейніков, Г. В.; Луданов, Д. Р.; Коробейнікова, Л. Г.; Ludanov, K. V.; Korobeynikov, G. V.; Ludanov, D. R.; Korobeinikova, L. G.
    Поряд із традиційно досліджуваними проблемами фізичної, технічної, тактичної та інших видів підготовки актуальною є проблема вивчення компонентного складу тіла спортсменів у передзмагальному мезоциклі підготовчого періоду для оцінки можливостей корекції маси тіла. за рахунок жирової тканини, а також визначення співвідношення між анаеробними показниками характеристик верхніх і нижніх кінцівок. Це свідчить про необхідність дослідження та вивчення даної проблеми. Для визначення компонентного складу тіла та зв’язку між анаеробними характеристиками верхніх і нижніх кінцівок у елітних борців використовували аналізатор маси тіла Tanita (TANITA MC-780MA P Corporation, Японія) та велоергометр Concept2 BikeErg + модифікація для верхніх поясних кінцівок. Статистичну обробку проводили за допомогою пакету програм STATISTICA 8.0. та за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel 2019. У результаті аналізу можна відзначити наступне, всі досліджувані за 2 тижні до передбачуваного старту на важливих змаганнях були з робочою вагою, що перевищувала змагальну на 1,5-6,3 кг, а серед тих спортсменів, які планували виїхати на змагання, різниця становила 1,5-3,2 кг, що свідчить про контроль ваги спортсменами. На велоергометрі всі вагові категорії також показали високі показники, як і в попередній перевірці на велоергометрі, однак спортсмени нижчих вагових категорій показали кращі результати, ніж борці більш важких вагових категорій. У цьому дослідженні вивчався взаємозв’язок між анаеробними показниками та складом тіла елітних чоловіків-борців. Наше дослідження показало, що зміни в піковій потужності в першу чергу пов’язані з нежировою масою у молодших борців. Однак не було виявлено суттєвої кореляції між анаеробними параметрами та % жиру в організмі. Висновок. У результаті дослідження встановлено, що показники компонентної будови тіла у досліджуваних були різними, але здебільшого відповідали нормі за оціночними шкалами Таніта. Виявлено, що борці нижчих вагових категорій мають вищу працездатність верхніх кінцівок, ніж борці вищих вагових категорій на велоергометрі. У той же час наше дослідження не виявило прямої залежності між відсотком скелетної мускулатури та потужністю у досліджуваних спортсменів. Along with the traditionally studied problems of physical, technical, tactical, and other types of training, the problem of studying the component composition of the body of athletes in the pre-competition mesocycle of the preparatory period to assess the potential for correction of body weight due to adipose tissue, as well as determining the relations between the anaerobic indicators of the characteristics of the upper and lower limbs. This indicates the need for research and study of this problem. A Tanita body weight analyzer (TANITA MC-780MA P Corporation, Japan) and Concept2 BikeErg ergometer + modification for the upper limbs unit were used to determine the component body composition and the relations between the anaerobic characteristics of the upper and lower limbs in elite wrestlers. Statistical processing was performed using the STATISTICA 8 .0. Software package and using the computer program Microsoft Excel 2019. As a result of the analysis, we can note the following: all those studied 2 weeks before the expected start at important competitions had a working weight that exceeded the competitive weight by 1,5-6,3 kg, while among those athletes who were planned to leave for the competition, the difference was 1,5-3,2 kg, which indicates weight control by athletes. On the cycle ergometer, all weight categories also showed high results, as in the previous test on the cycle ergometer, however, athletes of lower weight categories showed better results than wrestlers of heavier weight categories. The present study examined the relations between anaerobic performance and body composition in elite male wrestlers. Our research has shown that changes in peak power are primarily associated with lean mass in younger wrestlers. However, no significant correlation was found between anaerobic parameters and % of body fat. Conclusion. As a result of the study, it was found that the indicators of the component body composition in the subjects were different, but mostly corresponded to the norm according to the Tanita rating scales. It was revealed that wrestlers of lower weight categories had higher working capacity of the upper limbs than wrestlers of higher weight categories on a cycle ergometer. At the same time, our study did not reveal direct relations between the percentage of skeletal muscles and power in the studied athletes.